Tag: дослідження

У вересні, середня чиста заробітна плата румунів склала приблизно 2.700 леїв (близько 580 євро). За цих умов виникає питання про те, які витрати
можуть покриватися з цієї суми? Нещодавно соціологічне дослідження щодо вартості пристойного життя в Румунії прийшло з
відповіддю на це запитання,
але викликало інші питання.

Фонд Фрідріха Еберта в Румунії спільно з Інститутом по дослідженню
якості життя і Syndex розрахували
суму, необхідну для задоволення біологічних і
соціальних потреб людини в Румунії, тобто суму, необхідну для того, щоб так званий споживчий
кошик елементарних покупок був повним і забезпечив би пристойне життя. Структура цього споживчого кошика містить 11 розділів, з-поміж яких харчування, одяг та взуття, житло, освіта і культура, охорона здоров’я, відпочинок і фонд сімейних
заощаджень. Для задоволення всіх цих потреб, сім’я, що
складається з двох
дорослих і двох дітей, потребує 6.762 леї на місяць, близько 1.450 євро. Для однієї людини, вартість цього
мінімального споживчого
кошика становить 2.552
леї на місяць, близько 547 євро.

Яким чином фахівці розрахували
цей мінімальний споживчий кошик для пристойного життя, ми дізнаємося від Вікторії
Стоїчу, представника
Фонду Фрідріха Еберта в Румунії: Чиста середня зарплата була
розрахована Національним інститутом
статистики (НІС), десь влітку, і становить вона близько 2.700 леїв у місяць. Сума двох середніх зарплат румунської сім’ї не досягає 6.700 леїв, тобто вартості мінімального споживчого кошика. Але
розрахунок і структура нашого споживчого кошика не є описовими, вартість кошика не описує реальність і щоденне споживання румунів. Структура ця описує, що саме повинен містити цей споживчий кошик для пристойного життя. Я підкреслюю слово пристойного. Розрахунки щодо цього споживчого кошика, зроблені НІС минулими роками, стосувалися лише прожиткового мінімуму,
а не пристойного життя. Споживчим кошиком розрахований нами в даний час ми розуміємо посилання на те, що повинно бути пристойним життям, що покриває більше ніж рівень виживання людини, без того щоб говорити про екстравагантні витрати.

Крім того, хоча це соціологічне
дослідження є репрезентативним для міського населення, певна частина витрат сільського населення містяться в ньому, за
словами Вікторії Стоїчу: Ми не включили до нашого дослідження
пенсіонерів та неактивних людей. Дослідження та споживчий кошик – як структура
витрат – є релевантними для міського та працевлаштованого населення. Можливо, цей споживчий
кошик не є репрезентативним для сільських місцевостей, але це не означає, що,
як це було сказано, вартість споживчого кошика для пристойного життя була би
значно нижчою в сільському середовищі, тому що селяни використовують вироблені у
власному господарстві харчові продукти. Щоправда, за цих умов, продовольчий
споживчий кошик буде набагато меншим, але, наприклад, можуть збільшитися
витрати на охорону здоров’я, бо у багатьох селах немає лікарень. Так само,
витрати на освіту можуть бути більшими, оскільки у селі немає ліцеїв. Щоб
сільська дитина могла вчитися в ліцеї, батьки повинні їй орендувати квартиру в
місті або їздити щоденно на автомобілі до школи.

Невідповідність між теоретичними витратами, але мінімальними, на це пристойне життя, та румунською реальністю – є першим
елементом, спостереженим румунами з звичайними доходами, такими, як
наприклад, Кетеліна: Цифри є нереалістичними з двох
причин: більшість населення не заробляє в середньому на місяць достатньо, щоб досягти вартості цього мінімального прожиткового споживчого
кошика, по-друге, реальні витрати
сім’ї на елементи, включені до цього кошику, є набагато вищими насправді.

Приклади Кетеліни
стосуються відпочинку і охорони здоров’я. Для охорони здоров’я передбачені витрати,
що в середньому складають 107 лей в місяць (23 євро). Кетеліна: Мені здається,
що витрати на охорону здоров’я недооцінені, оскільки, наприклад, 107 леїв – це занадто
низька сума для медичної допомоги. Так само, якщо хочеш подивитися із дітьми
фільм у кінотеатрі. Вартість квитка – не менше 15 леїв. У нас – двоє дітей, і одноразовий
перегляд фільму в кінотеатрі перевищує 100 леїв, бо вірними супутниками дітей є
завжди сік та попкорн.

Вчителька пенсіонерка Данієла доповнює свій
пенсійний дохід, продовжуючи працювати в різних школах. Вона вважає, що
без додаткового доходу, цей споживчий
кошик був би
набагато біднішим, він ні в якому разі не може
включати заощадження. Що стосується харчових
продуктів, то їх частка складає 20,77% з
витрат на пристойне життя, вважає Данієла: Особливо з останніми
подорожчаннями, я не знаю як ці 20% на місяць можуть
бути достатніми, якщо у тебе двоє
дітей. Якщо їжа готується вдома, то цей відсоток є правдоподібним, хоча, навіть
якщо ти багато готуєш вдома, це припускає
придбання продуктів … Однак, ціни на харчові продукти підвищилися можливо на 10% по
відношенню до минулого місяця.Отже, можна
витратити 20% на продукти харчування лише за умов готування кризового
меню, що не включає м’ясо.

Ось висновок Данієли: Моя пенсія нижче
мінімальної заробітної плати … У мене пенсія на суму 1.700 леїв, але у
мене є додатковий дохід, інакше я не могла би справитися із всіма витратами. Для пристойного життя із середнім доходом, сума ця дуже висока. Цей
споживчий кошик занадто дорогий. Ми повинні подумати, що багато сімей з
двома дітьми живуть за лише 4.000 леїв в місяць.

Підкреслюючи, що мінімальна вартість споживчого кошика
є описовою і є лише точкою відліку, автори дослідження знають про диспропорції, що стають більш очевидними, коли ми говоримо
не тільки про заробітну плату, а й про
загальні доходи людей. Вікторія Стоїчу: 90% дорослих румунів мають максимальний середній
дохід на суму 2.100 леїв (450 євро), отже 90%
румунів мають нижчі доходи, ніж вартість
мінімального
споживчого кошика для пристойного життя, так як ми його розрахували.
Ми – країна з бідним населенням, і здається, що пристойне життя все ще є привілеєм
для більшості з нас,воно будучи зарезервоване для дуже невеликої
частки населення.

Щоб перевірити рівень фінансової відповідальності, необхідно помістити його в більш широкий контекст загальної відповідальності. Це те, що зробила румунська філія Банку Райфайссен, замовивши соціологічне дослідження про відповідальність, дослідження, яке ще раз підкреслює розбіжності та парадокси уявлення румунів про самих себе.

Наприклад, згідно з цим опитуванням, 97% румунів вважають себе відповідальними, але лише 8% вважають, що румунське суспільство є відповідальним. У той же час, 89% респондентів відчувають себе відповідальними перед суспільством. Як можна тлумачити ці результати, розповідає соціолог Барбу Матееску: Це дуже сильний диссонанс, його також було виявлено в інших антропологічних дослідженнях про порядність румунів. Цей диссонанс можна звести до дуже простої форми: у мене є такий то атрибут або особливість, але мало хто інший їх має. Що стосується відповідальності, то існує відчуття, що кожен робить свою роботу, і є коректним.

Але як виникло це сприйняття? Барбу Матееску: Є два аспекти. По перше – це спадщина комунізму, яка послабила довіру до громад у всіх країнах, де діяв цей режим. У комуністичному режимі громади були формальними, вони були створені та контрольовані ззовні, а не громадянами, які їх створювали. По-друге, це комбінація високорозвиненого критичного духу, поширеного на рівні всього суспільства, де вважається, що все працює погано, і дуже гарного уявлення про себе.

Прикладом цього є дані про екологічну відповідальність: 95% румунів відчувають відповідальність за навколишнє середовище в країні, яку штрафують установи ЄС за поганий збір відходів. Барбу Матееску: Екологічна відповідальність вважається населенням більш важливішою, ніж відповідальність перед друзями, колегами, начальниками чи підлеглими. Вона займає друге місце, після сімейної відповідальності. Ця екологічна відповідальність вважається дуже важливою у великих містах Румунії: чим більшою є місцевість, тим важливішою вважається відповідальність. Це, ймовірно, вказує на наслідки забруднення, що відчуваються по-різному у великому місті, як Бухарест, і маленькому місті, яким наприклад є Фельтічень. Однак, водночас, відповідальність за навколишнє середовище спостерігається більшістю румунів, як проявлене на дуже низькому рівні. Наприклад, відповідальність є рівносильною із зусиллям знайти банку сміття на вулиці, замість того, щоб викидати упаковку на вулиці.

Існує, однак, інша сітка для інтерпретації цих даних. Відповідальність за навколишнє середовище сприймається румунами як важливою і за умов, коли для них відповідальність перед іншими (суспільством, сім’єю, людьми у негоді) має високі показники: 98% румунів відчувають відповідальність в порівнянні з сім’єю, 92% – з друзями, 91% – людьми у негоді, 88% – колегами і 85% – з шефами. Крім того, згідно з дослідженням, 98% респондентів вважають, що важливо бути відповідальним, щоб зазнати успіху. Таким чином, ідея успіху обов’язково пов’язана із відповідальністю по відношенню до іншого, каже Барбу Матееску: Основним вихідним пунктом румунського суспільства є сім’я, а також стосунки з дуже близькими: батьками, дружиною/чоловіком, дітьми чи дитиною. Звісно, успіх також витлумачується і збереженням сімейної згуртованості, навіть формально, а також забезпеченням освіти для своєї дитини, щоб вона мала гідний соціальний та фінансовий статус, коли досягає дорослого віку. Що стосується фінансових питань та визначення фінансового успіху, то, можливо, через останню економічну кризу, більшість румунів стали обережними. Вони вважають, що мати зрівноважений спосіб життя – без заборгованості – вистачає і підходить життєвому успіху.

Обрання зрівноваженого та відповідального способу життя у румунів ясно підтверджується іншими даними дослідження: 9 з 10 румунів кажуть, що вони оплачують вчасно свої заборгованості, 8 з 10 кажуть, що вони витрачають лише стільки, скільки можуть собі дозволити, і 6 з 10 респондентів кажуть, що хочуть заощаджувати, однак лише третині з них вдається зекономити. За цих обставин, як виглядав би портрет відповідального румуна, запитали ми Барбу Матееску: Я думаю, що відповідальність також дуже залежить від конкретних обставин, від екзистенційних траєкторій. Наприклад, вона має конкретне визначення в трансільванському населеному пункті, де існує досить великий місцевий капітал і де не має проблем із працевлаштуванням. Інше тлумачення має це поняття в аналогічному населеному пункті Молдови, але не має тих робочих місць, доступних в Трансільванії. Це призвело до масової міграції молдовських мешканців до країн ЄС. Є багато різних ситуацій, тому відповідальність важко характеризувати двома реченнями. Але основною рисою залишається прив’язаність до сім’ї.

В останні роки спостерігається посилення активного діалогу між Румунією та
Україною і, попри наявність ряду невирішених проблем між двома країнами,
двосторонні відносини можна вважати налаштованими на конструктивну співпрацю, спрямовану
на пошук рішень чутливих проблем, подолання стану взаємної недовіри і
продовження всебічного співробітництва на взаємовигідних основах в різних сферах.

Це випливає і з дослідження «Відносини між Україною та Румунією: старі й
нові сприйняття. Перспективи співпраці», проведеного нещодавно двома
неурядовими організаціями: румунською Асоціацією «Про Демократія» та
українською Групою стратегічних та безпекових студій за фінансової підтримки
Фонду Ганса Зайделя.

Докладніше про це розповів український дослідник Сергій Герасимчук:
«Задумом роботи було провести серію інтерв’ю з українськими та румунськими
експертами на тематику двосторонніх відносин. З цією метою я був у Бухаресті,
протягом тижня мені організовували зустріч з експертами з різних галузей, а у
свою чергу Вівіана приїздила до Києва і так само зустрічалася з українськими
експертами. Потім їхні експертні враження, їхні експертні оцінки були
синтетизовані у суцільний текст і потім, на основі того, чого ми навчились у
колег та інформації, яку ми зібрали у колег, ми розробили низку рекомендацій
для двосторонніх відносин.»

Це дослідження є збіркою корисної інформації для всіх, хто зацікавлений
відносинами між Румунією та Україною і спрямоване на зміцнення співробітництва
між двома країнами із наголосом на вирішенні всіх чутливих питань шляхом діалогу.
Про це говорить менеджер проектів Асоціації «Про Демократія» Вівіана Ангел:
«Наші відносини упродовж часу коливалися між цілою низкою чутливих питань, але
було приємно констатувати, що вони були подолані. І наведу вам один приклад:
проблема довкола острова Зміїного. Експертні кола з обох
країн прийшли до висновку, що ця суперечка є добрим прикладом, успішним
прикладом того, як можна вирішити проблему за допомогою інструментів
міжнародного права і без негативних наслідків для відносини між двома державами.
Отже ми констатували, що сторони подолали конфліктну ситуацію і перейшли до
стадії розбудови співробітництва по іншим пунктам двостороннього порядку
денного, що представляють взаємний інтерес. Ми побачили, що маємо спільні
інтереси, особливо в Чорному морі, які, на жаль, обговорюються особливо в
громадянському суспільстві, в експертних групах і переважно в Бухаресті.»

Дослідження англійською мовою, що має в основі опитування експертів,
проведене Вівіаною Ангел у Києві та Сергієм Герасимчуком в Бухаресті, має на
меті заохочення та зміцнення відносин довіри між експертами та представниками
громадянського суспільства, зацікавленими в розвитку демократії і посиленні
безпеки в двох сусідніх країнах. Говорить Серігй Герасимчук: «Цією тематикою ми
займаємося уже довший час. З 2008 року у нас були проекти які, стосувалися
двосторонніх відносин і, безумовно, починаючи з 2014 року ми бачимо суттєве
покращення у двосторонніх відносинах. Це було значною мірою пов’язано з тим, що в
Україні відбулась Революція гідності і те, що помітно по оцінках наших
румунських колег, у них виникла значна емпатія до України, були експерти, які
говорили навіть про те, що Майдан дуже нагадував їм ’89-ий рік у Румунії, коли
вони повалили свого диктатора Чаушеску. Є певний прогрес і по тематиці
європейської та євроатлантичної інтеграції, Румунія була першою, хто
ратифікував Угоду про асоціацію між Україною та Європейським союзом, Румунія
активно підтримує нас на натівському напрямку, Румунія активно підтримує
політику санкцій ЄС, таким чином Румунія, фактично, доєдналася повною мірою до
Балтійських держав, до Польщі, які завжди стояли на нашому боці.»

Автори цієї роботи після розмови з
румунськими та українськими експертами прийшли до висновку, що немає
суперечливих питань, які б могли негативно вплинути на раціональний і
прагматичний підхід до їх вирішення, у більш широкому контексті безпеки в
Чорноморському регіоні. І хоча в Україні ще спостерігаються побоювання можливої
зміни позиції офіційного Бухареста до України після нещодавніх парламентських
виборів, вони безпідставні, з огляду на те, що закордонна політика Румунії в
останні понад 20 років була майже незмінною, а в парламенті більшість складають
ті самі політичні сили, що й до виборів. Сергій Герасимчук: «Були певні
застереження з боку українських експертів, які побоювалися, що зміна уряду в
Румунії може призвести до кардинальних змін політики, але наші румунські колеги
заспокоювали нас з цього приводу і казали, що незалежно від того який би уряд
не був у Бухаресті при владі і, яка політична сила не була б в Бухаресті при
владі, ми можемо говорити про те, що вона наврядчи буде проросійською, а відтак
ми можемо сподіватися, що вона буде проукраїнською.»

Цей факт підтвердила й Вівіана Ангел, яка додала, що Румунія та Україна
мають багато спільних інтересів в регіоні, а також – цінний досвід в різних
сферах, яким можуть поділитися між собою. «Немає підстав для занепокоєння тим,
що зміна влади в Бухаресті, зміна парламентської більшості призведе до зміни
нинішньої орієнтації. У цьому в мене немає жодного сумніву. Але подальша
розбудова співпраці залежить і від
наявних засобів, від фондів, які будуть виділені для багатьох проектів, які на
наш погляд можуть бути потенційно цікавими для обох сторін. Починаючи,
наприклад ідеєю спільного патрулювання в акваторії Чорного моря і завершуючи
різними культурними проектами, зосередженими на національних меншинах, на
інтеграції нацменшин. В Україні є кримськотатарська громада, у нас також є
етнічні татари. Як відомо, нещодавно представниця татарської громади стала
кандидатом на пост прем’єр-міністра Румунії. Отже, крім можливостей, які нам
надає наявність української меншини в Румунії та румунської меншини в Україні,
нас об’єднує й присутність татарської громади в наших країнах. Ми можемо багато
чому навчитися один в одного.»

Особливе
місце на двосторонньому порядку денному є ситуація в Республіці Молдова та
придністровська проблема. Обидві країни зацікавлені в подальшому зближенні
Кишинева з ЄС, але після перемоги Ігора Додона на президентських виборах, зараз
важко передбачити, який саме геополітичний вектор обере Республіка Молдова. У
цьому питанні на думку Сергія Герасимчука в цьому питанні Румунію та Україну
зв’язує спільність інтересів: «Безумовно полем для спільного інтересу
залишається Республіка Молдова. І Україна, і Румунія зацікавлені в тому, щоби
Молдова лишалася на європейському шляху; і Україна, і Румунія зацікавлені в
тому, щоби на території Молдови було врегульовано Придністровський конфлікт з
повною повагою до суверенітету і територіальної цілісності Республіки Молдова; І
Румунія, і Україна занепокоєні політикою президента Молдови Додона. Але, так
чи інакше, ми сподіваємося, що, оскільки є суголосність експертного поля, а
експерти мають певний вплив і на формування політики, то в даному випадку і
Україна, і Румунія виступають союзниками, виступають державами, які перебувають
в одному човні, мають спільний інтерес і, відповідно, будуть докладати спільних
зусиль для його досягнення.»

Отож на прикладі спільної роботи експертів та зміни позиції лідерів двох
сусідніх країн українці та румуни мають продовжувати змінювати упередження,
демонструвати готовність ламати стереотипи та сміливо разом діяти на благо двох
націй. Говорить Вівіана Ангел: «Ми не проводили національного репрезентативного
опитування, хоча було б дуже цікаве це зробити. Дійсно, ще є певні історичні
стереотипи, але на мою думку, далеко не весь широкий загал поділяє їх. На жаль,
ці стереотипи та упередження використовуються в своїх цілях радикальні сили або
зацікавлені треті сторони, яким на руку наявність прихованого конфлікту, якого
в дійсності не існує, він скоріше уявний. І ми добре знаємо, що погані
відносини між Румунією і Україною йдуть тільки на користь Росії.»

Дослідження «Відносини між Україною та Румунією: старі й нові сприйняття.
Перспективи співпраці», англійською мовою можна завантажити ТУТ.

Найбільший лазер в світі, будується на платформі Мегуреле, недалеко від Бухареста, і повинен завершитись до 2019 року і, як очікується, принесе великі вигоди в таких сферах, як медицина, фармацевтика, астрофізика та ядерна фізика. 310 мільйонів євро було виділено для цього з нетерпінням очікуваного Європейським Союзом та рештою світу проекту, звідки походять дослідники, які будуть працювати на платформі. 50 вчених були включені до цих пір з Румунії та з-за кордону, щоб працювати над цим проектом.

Це один з проектів, який визначає мою стратегію відкритих до світу наук. Я почав свою кар’єру як інженер, отже цей проект є музикою для моїх вух, сказав Європейський комісар з досліджень, науки та інновацій Карлос Моедас, який нещодавно відвідав платформу в Мегуреле. Важливо, щоб інформація була донесена до людей в своїй простій формі і допомогла їм, сказав комісар, торкаючись низки наукових відкриттів . Скільки з нас ще пам’ятаємо, що відкриття антиречовини привело до діагностування раку, або що ми маємо сьогодні GPS у кишені, тому що Ейнштейн представив в 1915 році, теорію відносності.

Карлос Моедас закликав до кращого просування проекту найпотужнішого лазеру в світі, якого він вважає містком між науками і магнітом для дослідників: Я думаю, що це дуже гарний початок, тому що цей проект унікальний в Європі. Це проект для Європи, і я вважаю його одним з найважливіших у нас на континенті. Це також можливість для Європи позиціонувати себе як платформу для науки. Проект ELI з’єднає науку з повсякденними турботами людей. Нам потрібно більше говорити про нього в Європі і світі та залучити більше людей, щоб зробили експерименти і показали, наскільки важливо зробити видимим невидимий світ.

Комплекс Мегуреле міститиме частину ядерної фізики проекту ELI. Частина з Румунії доповнить ще два компоненти: наука високоенергетичних променів, реалізована в Празі і наука лазерів з дуже короткою тривалістю, що міститиметься в Угорщині, у Сегеді. Комплекс в Румунії буде обробляти основні дослідження в галузі надпотужних пучків видимого і невидимого лазерного випромінювання. Потужність лазерів буде вражаючою – 10 мільйонів мільярдів ват кожен, або еквівалентна потужність 100.000 млрд 100 Вт ламп. Якщо лазерний імпульс такої потужності протривав би 1 секунду, це потребувало б всю електроенергію, вироблену в світі протягом майже двох тижнів, щоб постачати його.

Це означає, що більш в 1000 разів, ніж встановлена потужність всіх електростанцій в світі, але оскільки тривалість лазерного імпульсу є дуже короткою (десятки фемтосекунд, тобто мільярдна частка секунди), середнє споживання енергії під час функціонування не є великим- пояснюють фахівці. Проект в Мегуреле є прикладом з наукової та фінансово точки зору – вважає, з іншого боку, директор Інституту фізики цієї платформи Ніколає Замфір: Це символічний проект для Європейської комісії, перша велика дослідницька інфраструктура, що фінансується з коштів регіонального розвитку. Це один з найпопулярніших європейських проектів на рівні Брюсселя.

Присутній на нараді, присвяченій розвитку цього проекту, прем’єр-міністр Дачіан Чолош оцінив, що необхідна причетність місцевих органів влади і підприємств, щоб скористатися всіма перевагами, які лазер в Мегуреле може генерувати: Цей дослідницький проект може генерувати технологічний розвиток, може генерувати розвиток системи вищої освіти, університетський кампус, імплантацію стартапів, малих і середніх підприємств в різних галузях, які будуть використовувати цю технологію і сприяння цього лазера. Існує вже архітектурне дослідження в сфері урбанізму для розвитку цієї зони. Тепер у нас є дослідження про потенційний економічний і соціальний розвиток в регіоні, а мета в тому, щоб протягом декількох місяців до середини грудня, ми могли мати концепцію управління цього проекту територіального розвитку.

Понад шістсот мільйонів євро щорічно, і близько семи тисяч робочих місць можуть бути створені на місцевому рівні, через інвестицію в лазер в Мегуреле, вважає прем’єр. У Румунії ми хочемо вийти за межі дослідження, навіть за межі прикладних досліджень з використанням лазера як джерела місцевого розвитку, стверджує Дачіан Чолош. Прикладом цього є навіть конкурс для міських проектів, спрямованих на реконструкцію містечка Мегуреле, навколо великого лазера. Четверо студенток Інституту архітектури з Бухареста виграли головний приз з проектом Sun Valley, з вулицями, площами, парками і відновленим балансом між технологією, громадським транспортом і офісними будівлями.

Хоча, офіційно, економічна криза закінчилася в Європі, наслідки все ще відчуваються європейцями, особливо тими, хто найбільше постраждав від рецесії: молоді особи. Відповідно до недавнього Євробарометру, більшість молодих європейців у віці від 16 до 30 років відчувають себе ізольованими в своїх країнах, в результаті економічної кризи. Більшість з них нараховуються в Греції (93%), у той час як найменше число знаходиться в Німеччині, де тільки 27% молодих людей мають це почуття.

У Румунії, відсоток досить високий: 71% румунських респондентів опитування відчувають себе маргіналізованими. Найбільш частою причиною є обмежений доступ до стабільних і гідно оплачуваних робочих місць, вважає Діана Філіп, координатор офісу EuropeDirect в Бухаресті: Я думаю, що разом з негативними наслідками економічної кризи, які все ще відчуваються, може йти мова про старе кліше: від молодих випускників, які тільки що завершили навчання, вимагається змістовний досвід роботи. Це відбувається насправді у всіх країнах-членах ЄС, не лише в Румунії. Різниця полягає в тому, що в інших державах-членах ще наголошується на практичні спеціалізації, такі як ті, які пропонують професійно-технічні училища, а не тільки на теоретичну спеціалізацію. А з нашого досвіду, ми вважаємо, що стажування і волонтерство стали важливими у формуванні молодих людей, паралельно із теоретичними аспектами, які вони отримують в коледжах. З цієї причини був урегульований і закон про волонтерство, щоб і цю діяльність можна було вважати трудовим стажем. Очевидно, що молоді люди потребують, на додаток до теоретичної освіти, і практичного стажування, з метою інтеграції на ринок праці.

Незважаючи на проблеми на внутрішньому ринку праці, Євробарометр показує, що половина молодих людей у Румунії не хочуть вчитися або емігрувати в іншу країну ЄС. 85% не подорожували до інших країн, щоб вчитися або працювати. Натомість, вони активні в соціальних мережах, і хотіли б брати участь в публічних дебатах. Для Міхая Драгош, голови Ради у справах молоді Румунії, ці два аспекти – громадська активність і бажання залишитися в країні – тісно пов’язані між собою і стосуються намагання поліпшити тутешню ситуацію. Міхай Драгош. Інтерес до демократичного процесу і до впливу на процес прийняття рішень існує, як це показує проведений нами Євробарометр. Є, так само, значне число молодих людей, які вважають, що соціальні мережі є перевагою для демократії, оскільки вони дозволяють брати участь в різних кампаніях і дізнання прямої інформації, яка іноді може бути дуже важко доступною за допомогою традиційних засобів масової інформації. Так само є, найімовірніше, побоювання жити за кордоном, через маргіналізацію. Можна запримітити підвищення числа випадків ненависті, екстремізму в деяких європейських країнах. І це може утримати деяких молодих людей шукати майбутнє в іншій країні. Крім того, є багато держав, які мають проблеми безробіття набагато більші ніж Румунія. І це може вплинути на рішення молодих людей бажати збудувати собі майбутнє в іншій країні.

Хоча багато хто воліє залишатися в країні, пільги, призначені для молодих людей, в тому числі в Брюсселі і Страсбурзі, спізнюються бути застосованими в Румунії. Можливо й це пояснює це почуття маргіналізації. Міхай Драгош: Є така європейська програма під назвою Гарантія для молодих людей. Шляхом цієї програми Румунія повинна витратити понад 560 мільйонів євро якраз на цю соціально-економічну інтеграцію молоді. Я маю на увазі, зокрема, тих молодих людей, які ніде не працюють, не навчаються і не проходять жодної професійної підготовки. Ми констатували, однак, що Румунія ще не розпочала практичну реалізацію цієї програми і не витратила лея з цих європейських грошей на консультації та стажування, які могли б бути забезпечені ще з початку 2014 року. У 2009 році європейці вже витрачали гроші, призначені для підготовки людських ресурсів, а ми зараз знаходимося в середині 2016 року, і ще нічого не відбувається.

Ані стосовно впровадження власного законодавства, Румунія не має похвальних результатів, зазначив голова Ради у справах молоді: Ми беремо участь в процесі внесення змін до Закону про молодь. Ми виявили, що, хоча закон передбачає наявність програм для молоді та коштів виділених молоді, включно на рівні місцевих органів влади, переважна більшість установ не використовували ці кошти, і не було ніякого моніторингу витрачання цих коштів. Я маю на увазі кошти, які повинні були бути виділені на програми навчання, консалтингу, дискусії з питань державної політики, програм, які б створили зв’язки між роботодавцями і потенційними працівниками. У 2015 році, у Румунії є проблеми безробіття серед молоді більш ніж на 21%.

Незважаючи на побоювання і почуття маргіналізації, є й хороші новини у Євробарометрі, який вимірює настрій молодих румунів. 89% молодих людей у Румунії вважають, що важливо їм знати європейські інститути. Рівень обізнаності про європейські установи і політики був вже протягом багатьох років в Румунії одним з найнижчих в Європі. Речі, однак, почали змінюватися, особливо від коли молоді люди дізналися, що ці установи можуть запропонувати їм конкретні своєчасності. Діана Філіп, координатор офісу EuropeDirect в Бухаресті: Ще зі середньої школи молоді люди стають все більш зацікавлені функціонуванням інститутів ЄС і готові не тільки зрозуміти механізм, в разі якщо вони хотіли б працювати в Брюсселі, в одній з цих установ, а й ознайомитися із наслідками політик ЄС на національному рівні, особливо на ринку праці.

Соціологічні дослідження для Євробарометра були проведені в період з 8 по 25 квітня 2016 року. Було опитано 10.294 молодих людей з 28 країн-членів ЄС.

Новий навчальний рік розпочався із звичайними очікуваннями, планами на майбутнє і побоюваннями. Нові покоління молодих людей на початку життя та кар’єри повинні будуть впоратися зі змінами, новими вимогами і пристосувати їх підготовку до ринку праці. Основною проблемою стало, таким чином, що шукається на ринку праці, а обрання напрямку навчання залежить у значній мірі і від ринку. І не тільки молоді особи звертають увагу на ринок праці, а й університети, які, однак, доводять повільніший темп пристосування до нього.

Габріела Жітару є координатором проекту Виконавчої групи з фінансування вищої освіти, наукових досліджень, розвитку та інновацій. Від неї ми спробуємо дізнатися, яким є зв’язок між університетською системою і ринком праці? Цей зв’язок, могли б ми сказати, не є обов’язково безпосереднім, враховуючи, що система освіти повинна підготовляти випускників, які могли б бути інтегровані на ринок праці. Іншою важливою роллю системи освіти є підготовка випускника для суспільства або для його особистого розвитку. А це значить, що зв’язок повинен бути тісним з погляду навчального плану, але повинен забезпечити й деяку гнучкість, тому що сучасний ринок праці є дуже гнучким і дуже швидко росте та змінюється. Освітній ринок, якщо ми могли б так його назвати, на рівні вищої освіти, не розвивається так швидко. На рівні Виконавчої групи з фінансування вищої освіти, наукових досліджень, розвитку та інновацій були проведені деякі аналізи та дослідження на загальнонаціональному рівні, які мали на увазі моніторинг працевлаштування випускників вищих навчальних закладів на ринку праці протягом кількох поколінь. Сприймання є різними, так що випускники, які шукають місце праці після п’яти років від закінчення навчання, мають більш гнучке і підхідне сприймання, тому що вони фактично створили набагато чіткіше уявлення про навички, які вони використовували на ринку праці.

Про адаптацію освіти до ринкових вимог та про соціальну модель посади або зайняття розповідає Габріела Жітару: Якщо визначити соціальну модель роботи, то тут не має кордонів, як з точки зору місця де посада виконується, так і більш гнучким її характером з точки зору підготовки та навичок. Якось модель роботи в даний момент надає можливість того, щоб багато випускників, які не посідають кваліфікації у конкретній сфері діяльності, мали можливість працевлаштуватися на певне місце праці, тому що вони придбали навички необхідні для цього. На це питання могли б відповісти і деякі результати цього дослідження, яке показує, що, насправді, ринок праці не пропонує місця праці на рівні підготовки студентів. Випускники, які брали участь у дослідженні, відповіли, що, насправді, 30% випускників мають більш високий рівень підготовки, ніж це потрібно на їхньому місці роботи.

Чи є ринок праці більш консервативним? – запитали ми. Габріела Жітару: На перший погляд, ринок праці не є обов’язково дуже негнучким, він цілком динамічний. Однак, іноді має дуже специфічні вимоги, які освітні фахівці вважають не такими важливими для освітньої програми, якими наприклад є загальноосвітні компетенції та практичний досвід. Результати цього дослідження показують, що ця криза підвищила період пошуку місця праці для студентів, які здобули вищу освіту в 2009-2010 роках. Для них цей період майже в два рази довший ніж для випускників 2005-2006 рр.

Європейська комісія прагне допомогти молодим людям, які намагаються знайти місце праці. Програма “Гарантія для молоді є таким прикладом, але й її пристосування до рухів на ринку праці не завжди йдуть в ногу з динамікою останньої. Габріела Жітару: Оскільки це програма Європейської комісії, то змін в неї, на мій погляд, не буде багато. Якщо говорити про програму ЄК Гарантії для молоді, то вона звертається до молодих людей вікової категорії 16-25 років. Специфічним для цих програм є те, що вони повинні бути спрямовані на роботодавця. Імовірність того, щоб цей проект мав певні наслідки та фактичні результати, є більшою, роботодавець будучи підтриманий улаштувати на роботу молодих людей віком від 16 до 25 років, які завершили навчання.

Інновації та зміни завжди на один крок попереду установ, а вищі навчальні заклади піддані, у їхню чергу, інституційній інерції. Період побудови кар’єри за допомогою університетської освіти, при кожному новому початку, припускає нові виклики.

Дослідження, проведене в США п’ять років тому помістило наукове дослідження в Румунії на 43 місце з 45 оцінених країн. Результат є визнанням виняткового людського потенціалу в Румунії, але вказує на прогалини в цій сфері, в основному невеликий бюджет виділений на дослідження і скорочення числа статей, опублікованих у фахових журналах. Приваблені набагато кращим фінансовим становищем і умовами роботи вищого стандарту, багато румунських дослідників вирішили, після грудневої революції, поїхати за кордон працювати в інститутах, де вони можуть реалізувати свої ідеї не стикаючись з відсутністю грошей, проблема, яка і досі не знайшла повного вирішення в Румунії.

Деякі дослідники, повернулися в країну, особливо після 2011 року, коли уряд схвалив законопроект про підвищення стандартів у галузі освіти і наукових досліджень шляхом введення правил і норм для забезпечення фінансування дослідницької роботи. Але багато з цих положень були замінені, між часом, в результаті чого розчарування серед дослідників у Румунії відновилось, але, які все ж таки перебувають у не дуже поганій ситуації завдяки проектам із зовнішнім фінансуванням за допомогою європейських коштів. Таким чином, хоча і не дуже сильно підтримане фінансово в країні, румунське дослідження все більш відоме на міжнародному рівні, його досягнення визнаються і винагороджуються призами на різних виставках як на Женевському автосалоні, так і на міжнародному конкурсі Eureka.

Про фінансування наукових досліджень розповідає Кармен Молдован, завідувач лабораторією Національного науково-дослідного інституту мікротехнологій: «Міністерство освіти і науки висуває на конкурс певні проекти, певні теми. Завдяки цим темам дослідження відповідає на вимоги суспільства, адже ці питання повинні вирішувати деякі проблеми. Те ж саме відбувається і на європейському рівні. Ми повинні брати участь, дотримуватись умов даного конкурсу проектів, і повинні вигравати. Рівень успіху на європейську рівні складає близько 10%, і в Румунії не є значно вищим.

Моя лабораторія, пояснює дослідник, займається мікросистемами для біомедичних та екологічних цілей, але у нас є лабораторії, які працюють в галузі мікрохвиль, і є звичайними технологіями для мобільних пристроїв, наприклад, для зв’язку у сфері мікрооптики або фотоніки. Те, що ми виробляємо адресується широкому загалу, додає Кармен Молдован: Найбільш просунутий приклад пристроїв, які вже виробляються це пестициди датчики, які були нагороджені в минулому році в Женеві золотою медаллю, за допомогою яких роблять аналіз овочів, фруктів, молока або води упродовж 10 хвилин без спеціалізованого втручання оператора. Зразок вводять в реакційну зону і пристрій, показує відповідні результати. Я вважаю, що це має великий потенціал, не тільки для Румунії, але й взагалі в світі. Це було результатом науково-дослідного проекту, для якого Румунія виділила 250 000 євро, а в цілому на проект витрачено 1 000 000 євро, але з учасниками з Німеччини, вони були трохи краще фінансовані. Результати, які ми запатентували є румунськими, і маємо інтелектуальну власність як на датчик, так і на пристрій, який читає датчика.

Лікар Богдан Вледіли є винахідником нового пристрою, Electronic Doctor, який спричиняє регенерацію клітин. Богдан Вледіле: Спочатку я працював із стоматологом для лікування пародонтиту. Ми змогли визначити частоти електромагнітного поля, що спричиняє проліферацію клітин. Перших результатів ми досягли, 5-6 років тому, і вони припиняють рухливість зубів. Це означає, що всі пацієнти, які в даний час можуть втратити зуби – оскільки на рухливість зубів, кілька років тому не було ніякого лікування – в цей момент можуть знати, що є лікування. Лікування дуже просте, є атравматичним із застосуванням електромагнітного поля. Можна дати пристрої додому, так що пацієнт може лікуватись дивлячись телевізор. Все, що вам потрібно зробити, це брати участь у 30-ох зустрічах, які ми рекомендуємо .

На будь-якому зїзді, в даний час, у будь-якій області медицини, йдеться про стовбурові клітини, зазначає лікар Богдан Вледіле: «Стовбурові клітини -майбутнє. Румунська сторона, за допомогою пристрою «Електронний доктор», відкрила новий підхід. Тому що всі збирають стовбурові клітини, які повторно вводять їх, нам вдалось розмножувати їх усередині тіла без їх вибирання. Проблема в тому, що, коли ці клітини витягуються, вони втрачають основні характеристики. Використовуючи цю технологію, яка оцінюється в Осло, в університеті, який надає Нобелівську премію, не переставляємо, а розмножуємо їх. Ставимо електромагнітний пристрій, наприклад, на обличчя пацієнта, наприклад, маску, і відповідна частота пробуджує клітини і вони починають розмножуватись.

Це тільки кілька прикладів румунського дослідження, яке постійно бере участь в різних конкурсах, і виграло двічі, в 2009 і 2013, головний приз Салону винаходів в Женеві, що є свого роду Меккою для винахідників у світі.

Місцевість Мурігіол розташоване на південному-сході Румунії у найбільшому біосферному заповіднику в Європі, який ввійшов до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 1991 року. Справжній музей біорізноманіття, в дельті Дунаю нараховується до 30 типів екосистем. Природний банк генетичних ресурсів для всесвітньої природної спадщини, дельта Дунаю є, водночас, одним з небагатьох населених дельт та одним з найбільших водно-болотних угідь у світі. У місцевості рідкісної краси, яку нестримна модернізація уникнула, проживають люди, які займаються сільським господарством, рибальством, туризмом та агротуризмом. Саме тому рішення про заснування, у Мурігіолі, Центру пан-європейських досліджень є дуже добрим. Румунські та європейські вчені проводитимуть дослідження у Дунаї, дельті Дунаю та в Чорному морі. Вони шукатимуть рішення для таких проблем як повені, зсуви або забруднення довкілля пластиковими відходами.

Координатор проекту Адріан Стеніке ствердив: “Ми намагаємось робити різні вимірювання в природі в дельті Дунаю, яка, таким чином, стане живою лабораторією. Що відбувається в Європі, коли, скажімо, мають місце руйнівні повені? Вмирають 50-100 осіб. Це глобальна проблема. Тут йде мова не лише про ядро, яке буде в дельті Дунаю, але й про вузли цього проекту, які будуть в різних лабораторіях в Європі, науково-дослідницьких інститутах та університетах в 15 європейських країнах.”

У цьому центрі зустрічатимуться тисячі докторантів, студентів та дослідників, які займатимуться також і підготовкою фахівців по спеціальності. Участь іноземних експертів є необхідною, оскільки в Румунії мало вчених, які можуть досліджувати такою великою кількістю різних видів флори і фауни в дельті Дунаю.

Уряд у Бухаресті вже виділив, перші кошти на розгортання зазначеного проекту, якого вважають в Європейському Союзі репрезентативним. Цей проект порівняють з проектом найбільшого у світі лазера, будівництво якого розпочалося у місцевості Мегуреле, неподалік Бухареста, та який запрацює у 2017 році. Після завершення цього проекту, він буде використовуватися в наукових дослідженнях, а також матиме практичні цілі: буде використаний в сфері безпеки і запобігання тероризму; уможливить виявлення на відстані ядерних матеріалів, зробить можливим здійснення контролю закритих вантажних контейнерів, а також поліпшить управління радіоактивними відходами. І, не востаннє, він сприятиме виникненню нових методів лікування різних захворювань.

19 вересня 2014 р. у приміщені Парламенту Румунії відбулася презентація нової книги Радника президента Траяна Бесеску, керівника Департаменту у стратегічних справах та з питань міжнародної безпеки Адміністрації Президента Румунії Юліана Кіфу «Перспективні дослідження української кризи: сценарії розвитку подій у середньо- та довгостроковій перспективах». На заході були присутні чільні державні посадовці, дипломати, відомі політологи, науковці, викладачі та студенти вищих навчальних закладів, а також представники провідних ЗМІ. Презентація книги Юліана Кіфу викликала жвавий інтерес у присутніх, адже його робота є перспективним аналізом різних можливих та однаково реальних сценаріїв розвитку подій в Україні та в регіоні.

Автор книги Юліан Кіфу наголосив на тому, що всі представлені оцінки, сценарії та прогнози були зроблені ним за допомогою власної техніки і методології перспективного дослідження. Він сказав, що в ході аналізу подій в Україні було враховано низку основних показників: «Ми провели аналіз на місцевому, регіональному та глобальному рівнях усіх показників, які можуть вплинути на ситуацію в Україні і зупинилися на пятьох основних показниках, з можливими альтернативними сценаріями, які є різними, але в той же час однаково реальними. По-перше ми зосередилися на типі кордону між «західним світом» і «російським світом». І тут є варіант «перехідного» кордону, простору двостороннього впливу і в якому співіснують інтереси обох сторін, або «укріпленого» кордону, за прикладом кордону часів «холодної війни», зі зброєю з обох боків та сильно захищеним обома сторонами. Другий показник стосується напряму, який обере для себе Україна. Піде на схід, до Євразійського союзу чи піде на Захід, убік Європейського Союзу і НАТО. Обере формулу невизначеності, в поєднанні з націоналізмом, анархізмом, низьким управлінським потенціалом, чи навпаки — державну формулу, яка віддасть перевагу використанню переваги обох сторін, знижуючи витрати на обох напрямах, як вже було раніше. Третій показник враховує те, як виглядатиме територіально Україна. Як відомо вона переживає територіальні ампутації – анексію Криму, військову агресію на сході. Тому постає запитання чи зуміє Україна відновити свою цілісність. Четвертий показник стосується того, чи Росія продовжить свою ревізіоністську політику, продовжуючи розхитувати нинішні кордони, або спробує якось виправдати свої дії, при цьому підтверджуючи свою прихильність до норм міжнародного права і дотримуючись взятих на себе зобовязань у сфері безпеки на європейському та глобальному рівнях. І, нарешті, пятий показник стосується того як будуть вирішені проблеми цієї війни між Росією й Україною — буде продовжена конфронтація, буде своєрідна «холодна війна», чи буде досягнута домовленість, котра якось врегулює ситуацію, навіть якщо це не означатиме повне вирішення проблеми.»

Відомий румунський політолог Корнел Кодіце сказав, що аналізуючи нинішні події в Україні у нього склалося враження своєрідного дежавю. Він називає те що відбувається на півдні та сході України «російською кризою». «Світові реалії, свідками яких ми є в останні 20 років, мають абсолютно приголомшливу рису, а саме, що майбутнє, яке вони нам принесли, яке окреслилося на наших очах, його значна частина жахливо схожа з минулим. Тобто події не приходять з майбутнього, але звідкись у минулому. У звязку з Україною я хочу привернути вашу увагу до наступного аспекту, який підтверджує мою ідею. Загалом нинішні події в Україні повязані з політикою Росії, тому я не розумію чому всі говорять про «українську кризу», тому що за винятком того, що події відбуваються на території України, насправді це «російська криза», яку Москва експортує, поширює і користується її перевагами. І виходячи з цього, я порівняв би те, що відбувається зараз в Україні з «берлінською кризою» та «кубинською кризою». Постає запитання: наскільки і в якій мірі ця криза нагадує кризи колишнього СРСР. І якщо ви зробите порівняння цілої низки показників, будете абсолютно вражені ступенем схожості тем, питань і позицій, які були прийняті в цих ситуаціях.»

Говорячи про можливі сценарії розвитку подій в сусідній країні, державний секретар у стратегічних справах МЗС Румунії Богдан Ауреску сказав: «Я не буду коментувати всі ці різні сценарії, але можу вам сказати про сценарій, якому я б надав перевагу як людина, яка управляє цими справами в Міністерстві закордонних справ Румунії. Я надаю перевагу тому сценарію, в якому Україна територіально цілісна, в якому Україна сама вирішує свою долю, в якому Україна стабільна, процвітаюча, демократична держава, яка поділяє європейські та євроатлантичні цінності, котрі поділяє й Румунія, в якому національні меншини України мають можливість зберегти свою ідентичність в суспільстві терпимості і взаємоповаги, у відповідності до європейських стандартів, і, не в останню чергу, в якому Україна є партнером Румунії, на який Румунія могла б покластися, так само, як Румунія є відвертим і надійним партнером України зараз, в дуже критичний для нашої сусідньої держави час.»

На презентації книги Юліана Кіфу «Перспективні дослідження української кризи: сценарії розвитку подій у середньо- та довгостроковій перспективах» був присутній і Посол України в Румунії Теофіл Бауер, який зокрема заявив: «Праця такого відомого в Румунії політичного діяча і науковця, як Юліана Кіфу, котрий завжди підтримував Україну, містить в собі не тільки хронологію того що відбувається в Україні сьогодні, а й декілька сценаріїв можливого розвитку подій, які для нас є абсолютно цікавими з точки зору його підходу як політика, як науковця, який займається політологією, займається кризовими ситуаціями, не тільки в Україні, а й в Європі та в світі, має певний досвід в цій сфері. Тому безумовно, що Посольство з цікавістю, з інтересом ставиться до такого роду презентацій. Ну а присутність широкого кола політиків, експертів, ЗМІ, дипломатичного корпусу, вона є, також, своєрідною підтримкою тому, що сьогодні робить Україна на шляху до збереження своєї територіальної цілісності, суверенітету та незалежності.»