Tag: об’єднання

З нагоди виповнення у вівторок 100-річчя від об’єднання Бессарабії з
Румунією, відбулися чимало заходів. Двопалатний
Парламент в Бухаресті провів урочисте засідання, на якому були висловлені промови та була ухвалена Декларація.

Парламент вважає повністю
легітимним бажання тих громадян Республіки Молдова, які підтримують об’єднання з Румунією,
оскільки це є природне продовження процесу розвитку та утвердження румунської нації. Румунія та її громадяни готові підтримувати будь-які ініціативи громадян Республіки Молдова щодо об’єднання як вираз своєї суверенної волі,
– йдеться в Декларації.

Бессарабія, провінція з переважно
румуномовним населенням, яка протягом 106 років перебувала під окупацією
Російської імперії, об’єдналася з
Королівством Румунія у 1918 році. Але, Радянський Союз висунув Румунії ультиматум і знов анексував її у 1940 році, а на
частині цієї території була створена нинішня Республіка Молдова. Румунська самобутність була розтоптана та заперечена в часи Радянського Союзу, який створив так-звану молдавську мову та
молдавську ідентичність, окремо від румунської. В 1992 році, Москва підтримувала сепаратистські прагнення Придністров’я військово. А під час парламентських виборів відбувається жорстка боротьба між політиками,
які покладаються на європейську інтеграцію, та політиками, які хочуть повернути Республіку Молдова на орбіту Російської Федерації.

Голова
Інституту з політичних наук та міжнародних відносин Румунської академії Дан Дунгачу стверджує: Якщо коли-небудь, молдовські громадяни
захочуть возз’єднатися з Румунією, це відбудеться повністю відповідно до норм міжнародного
права та до остаточних Гельсінських угод, які передбачають непорушність кордонів, але й легітимність дій, що відбуваються через бажання обох сторін. Звичайно, румуни
є відкритими. Але іншою є атмосфера в Кишиневі стосовно цього питання, де – як можна
було помітити в Парламенті Румунії – бачення молдовських офіційних діячів, я б
сказав, якщо не є радикально різними, але різними. Послання офіційних діячів Кишинева стало
ясним, у першу чергу їх цікавить реінтеграція Придністров’я в Молдову, щоб
уникнути подій 1992 року. По-друге, якщо коли-небудь обговорюватиметься
зв’язок з
Румунією, це питання треба вияснити шляхом референдуму, на якому молдовські
громадяни мають висловити своє бажання.

До моменту можливого возз’єднання двох країн, румунські політичні діячі стверджують,
що треба продовжувати спеціальні відносини між Румунією та Республікою Молдова та підтримувати вступ до ЄС та НАТО, на жаль, найбіднішої країни в Європі. Оскільки молдовське
суспільство поділене, а російська пропаганда працює масово та агресивно, підтримка Республіки Молдова Румунією є суттєвою.

Рівно
100 років тому, 27
березня 1918 року наприкінці
Першої світової війни, на тлі розпаду Російської імперії, Сфатул Церій – вищий
представницький орган Бессарабії,
проголосував за приєднання цієї провінції з
переважно румуномовним населенням до Королівства Румунія. Це був перший акт створення
румунської національної унітарної держави, процес, який, наприкінці того ж року, завершився
входом під керівництво Бухареста, Буковини (північний-схід), Трансільванії (центр), Банату,
Марамурешу і Крішани (захід), які до тоді перебували під владою Габсбурзької
імперії. Об’єднання протривало всього 22 роки.

Влітку
1940 року, Москва Сталіна висунула ультиматум і знову анексувала Бессарабію та Північну Буковину, території, що належать, в
даний час Республіці Молдова та Україні.
Сотні тисяч молдован втекли тоді в Румунію, десятки тисяч були депортовані до
Сибіру та Казахстану, і на їх місце окупанти привезли людей з усіх куточків Імперії.

Рішення, прийняте Сфатул Церій в
Кишиневі було політичним та патріотичним жестом, який робить честь елітам тих часів та всім тим, хто мріяв і працював для його виконання, – наголосив
у посланні Президент Клаус Йоханніс. Він також вважає, що акт сторічної давнини є й постійним джерелом натхнення для подальшого розвитку і поглиблення
стратегічного партнерства між Румунією та Республікою Молдова.

В урочистій декларації,
прийнятої сьогодні на
спільному засіданні Парламенту Румунії,
сенатори і
депутати, у свою чергу, підтверджують єдність румунського народу та румунської мови, роль, відіграну політичними діячами тих часів та шлях, яким мають прямувати нинішні політики, а також загальне бажання продовжувати процес
модернізації та інституційної інтеграції Республіки Молдова в Європейський
Союз. У своєму виступі спікер
Палати депутатів, соціал-демократ Лівіу Драгня чітко висловився за возз’єднання. Ми – дві держави, але одна
країна, тому що Бессарабія це Румунія, – зазначив, у свою чергу, ліберал Віктор Паул Добре. Прем’єр-міністр Віоріка Денчіле ствердила, що
приділяється особлива увага двостороннім відносинам та спільним проектам.

Присутній на урочистому засіданні Парламенту Румунії, спікер
Парламенту Республіки Молдова Андріан
Канду відмітив привілейовані
двосторонні відносини, встановлені на
спільності мови, історії, культури і цивілізації, та виступив на користь посилення економічної співпраці. Правнучка короля Фердинанда, який був основоположником Великої Румунії у 1918 році, крон-принцеса
Маргарета, в
свою чергу, поновила підтримку Королівського дому європейським устремлінням Республіки Молдова.

27 березня у Румунії є національним святом. У цей
день відзначається важлива подія в історії країни – Об’єднання в 1918 році
Бессарабії з Королівством Румунія. Тоді, наприкінці Першої світової війни,
Бессарабія, провінція з переважно румуномовним населенням, яка раніше протягом
106 років перебувала під окупацією Російської імперії, повернулася до Батьківщини.
У 1940 році Радянський Союз висунув Румунії ультиматум і знов анексував її, а на
частині цієї території була створена нинішня Республіка Молдова.

У неділю, напередодні сповнення сторіччя з дня
Об’єднання, у Кишиневі тисячі румунів з обох берегів Прута взяли участь у
символічній акції, названій Великими зборами століття, наприкінці яких була
прийнята прокламація, якою учасники зобов’язалися сприяти національному
возз’єднанню Румунії.

Серед присутніх були мери 140 населених пунктів
Республіки Молдова, які напередодні підписали символічну декларацію про об’єднання
з Румунією. Одним з них є Владімір Сусаренко з Садови: «Сьогодні, зараз 600
мешканців Садови прагнуть об’єднання. Як можна цього не бажати, коли у нас спільна
мова, спільна культура, наші діти отримують румунські стипендії. Дитячий садок
у селі Садова був відремонтований коштами Уряду Румунії.»

У заходах в Кишиневі прийняв участь і колишній
президент Румунії Траян Басеску та сенатор від керівної Соціал-демократичної
партії Румунії Тітус Корлецян, який підкреслив важливість декларацій, які
схвалили мерії 140 населених пунктів Р.Молдова. «Вони важливі, тому що вони
виходять за рамки простої символіки жесту. У Бухаресті завжди казали: коли ви -
румуни Бессарабії та Республіки Молдова будете готові, ми вже готові. Ми не
можемо забути те, що румунська самобутність була розтоптана, розтрощена і
заперечена в часи СРСР, румунська самобітність була збочена Радянським Союзом, який
створив так-звану молдавську мову та молдавську ідентичність, окремо від
румунської. Ці речі не можуть бути забуті і мають бути вправлені.»

Але що кажуть пересічні люди, які мешкають по
лівий берег Прута? Багато з них прагнуть об’єднання, але, водночас, усвідомлюють,
що молдовські політики не приймуть таке рішення в близькому майбутньому. По
правий бік політичного спектра парламентська, опозиційна Ліберальна партія, а
також багато непарламентських партій і численні громадські організації
виступають за возз’єднання. У центрі, прозахідна коаліційна більшість, на чолі
з Демократичною партією, спирається на європейську інтеграцію, не поділяє уніоністські
ідеї, але має прекрасні відносини з Бухарестом і дуже холодні з Москвою. І,
нарешті, зліва, залишки колишньої єдиної Комуністичної партії, та соціалісти,
на чолі з фактичним лідером, проросійським президентом Ігорем Додоном, не
приховують своїх намірів повернутися на орбіту Російської Федерації.

У цьому контексті, на даний момент, єдиним
рішенням є постійне підтвердження прозахідних переконань Р.Молдова, на жаль, найбіднішої
країни в Європі. Оскільки лише входження до Європейського Союзу та НАТО за
підтримки Бухареста може забезпечити їм свободу та добробут.

24 січня 1859 року Александру Іоан Куза, який за тиждень до цього був обраний правителем Молдови, був одноголосно обраний і Виборними зборами в Бухаресті правителем Волощини та проголошений господарем Об’єднаних князівств.

Правління Александра Іоана Кузи (1859-1866 рр.) заклала, через утвердження ним радикальних реформ, інституційні основи сучасної Румунії. У 1918 році, процес створення національної держави завершився возз’єднанням з Королівством Румунії історичних провінцій з мажоритарним румунським населенням, що до тоді перебували під окупацією сусідніх багатонаціональних імперій. Однак після Другої світової війни Румунія втратила Бессарабію і Північну Буковину.

Отож, у 2018 році виповнюється 100 років від Великого об’єднання Союзу. З цієї нагоди в Палаці парламенту в Бухаресті був створений Альянс для святкування 100-річчя Великого об’єднання. Майже 100 громадських організацій з Румунії, Республіки Молдова і за діаспори приєдналися до цього Альянсу. Вони мають намір організувати різні культурні або громадські заходи протягом наступного року з нагоди відзначення 100 років Великого Об’єднання.

Голова уніоністської платформи Дія-2012 Джордже Сіміон вважає, що святкування 100-річчя від Великого Об’єднання, не можєна уявити без Бессарабії: Ми запропонували проведення символічної акції у серпні наступного року. Ми проведемо марш пішки протягом одного місяця, починаючи з столиці Об’єднання у 1918 році, а саме з міста Альба-Юлія до столиці Об’єднання, сподіваємось ми у 2018 році, а саме до Кишинева.

У свою чергу, сенатор Соціал-демократичної партії Тітус Корлецян, присутній на заходах у палаці Парламенту вважає, що ідеал національної єдності є настільки ж легітимним, але ствердив, що для такого румунського проекту необхідна зовнішня підтримка. Тітус Корлецян: Ідеал національної єдності полягає в нашому існуванні, і це є настільки ж легітимним. Ніхто не може заборонити цей ідеал, та не підлягає переговорам. Те, що іншим не було заборонено, і тут я маю на увазі приклад об’єднання Німеччини після падіння Берлінської стіни, ми не розуміємо, чому нам може бути заборонено. Нам треба усвідомлювати той факт, що не всі, у тому числі наші міжнародні партнери, з великими ентузіазмом бачать сильну Румунію.

Організації, які приєдналися до Альянсу з питань святкування Великого об’єднання обіцяють взаємно підтримуватися для реалізації культурних та соціальних проектів, серед яких проведення кілька інформаційних кампаній у кожному селі зліва Пруту, лобіювання у Брюсселі та Вашингтоні та створення Фонду обєднання.

Тільки близько двох тисяч людей, що набагато менше, ніж сподівались організатори, взяли участь в суботу в центрі Бухареста, у новому марші на підтримку об’єднання Румунії з Молдовою. Багато хто прийшов із сусідньої держави, учасники кажуть, що в нинішньому геополітичному контексті, об’єднання двох держав є єдиним рішенням, щоб етнічні румуни в Молдові потрапили під парасольку НАТО і ЄС, членом яких є Румунія, і не стали жертвами агресії Росії, як, наприклад, стала Україна. Крім того, статус румунських громадян, тобто європейських буде гарантувати їм доступ до західних стандартів правової законності, процвітання і демократії.

Вже традиційні в Бухаресті, марші заради Бессарабії розпочались в 2012 році, коли відзначалось 200 річчя першої анексії цієї румунської провінції царською Росією. На частині території історичної Бессарабії, що стала складовою Румунії після Першої світової війни і знову анексована СРСР в 1940 році, була створена теперішня Республіка Молдова. На цей раз учасники маршу вимагали, щоб Возз’єднання стало майбутнім проектом країни для румунських політиків. У неділю, після переговорів з лідерами основних політичних партій, які братимуть участь в парламентських виборах 11 грудня, уніоністи ствердили, що вони були запевнені, що справи йдуть у тому сенсі, що вони бажають.

Вони зустрілися з представниками СДП, політична сила з найбільшими парламентаріями у нинішньому парламенті, Союзу лібералів та демократів на чолі з головою Сенату Келіном Попеску-Терічану, Партіі Народний рух колишнього глави держави Траяна Бесеску і Союзу Рятуйте Румунію, позапарламентський. Затьмареною частиною кінця минулого тижня були безпрецедентні, у ході уніоністських маршів в останні роки, сутички між демонстрантами і жандармами. Кілька учасників намагалися прорвати кордон жандармів на Каля Вікторієй, один з найважливіших бульварів Бухареста, на який вони не мали право доступу від Мерії. Затримані силами правопорядку, п’ять з них, на чолі з лідером уніоністського руху Джорджем Сіміоном, протягом декількох годин перебували в поліцейській дільниці, а потім їх відпустили.

Але показані кадри помірного насильства, в яких румуни б’ють румунів вже зробили тур внутрішніх і зовнішніх телеканалів на задоволення опозиціонерів Возз’єднання. Навіть мирні учасники ходи або прес-коментатори, що виступають на користь об’єднання, стверджують, що великим переможцем суботніх сутичок є лідер промосковських соціалістів Р. Молдова Ігор Додон. Вірулентний антизахідний і румунофоб, згідно багатьом диригований Росією, Додон є фаворитом в опитуваннях на президентських виборах 30 жовтня. А в суботу він отримав незаслужений подарунок, якраз звідки найменше очікував.

Літня школа, яка вже традиційно щоліта
відбувається в місцевості Ізвору-Мурешулуй, є місцем зустрічі і дискусій
між представниками румунських громад із
сусідніх Румунії країн та діаспори і виразниками румунського політикуму в
Бухаресті. Від імені громадської платформи «Actiunea-2012/Дія-2012», яка
виступає за об’єднання Молдови з Румунією її лідер Джордже Сіміон закликав до
створення у Бухаресті Офісу з питань Республіки Молдова, який би
підпорядковувався безпосередньо прем’єр-міністру, а також до
проведення візиту до Кишинева румунського кабінету міністрів у повному складі.

Послідовний
прихильник зближення між двома країнами, колишній президент Румунії Траян
Бесеску, нині лідер партії Народний рух, знову наголосив на необхідності
об’єднання двох держав. Він сказав, що в останні два роки, тобто після
закінчення його президентських повноважень, не було досягнуто жодного прогресу
в цьому напрямку. Траян Бесеску зазначив, що Бухарест має відмовитися від
застарілої дипломатії та припинити проявляти надмірну обережність по
відношенню до Москви. Єдиним політичним рішенням для продовження європейського
курсу Республіки Молдова є об’єднання з Румунією. Іншої альтернативи немає,
принаймні в найближчі 20 років, – сказав Т.Бесеску

Ніхто,
підкреслив колишній глава держави, не ставить проблему об’єднання силою, а лише
шляхом референдуму чи парламентського голосування на цю тему. А для підготовки
до таких кроків потрібні конкретні дії, культурні обміни, взаємні візити,
збільшення кількості стипендій для студентів і надання румунського
громадянства, якомога більшій кількості жителів Р.Молдова . Окрім онуків для
мене немає нічого дорожчого, ніж Об’єднання, – зізнався Траян Бесеску в
Ізвору-Мурешулуй.

У Бухаресті є багато оглядачів, які поділяють сподівання
екс-президента, але небагато з них є такими ж поривчастими як нинішній лідер
партії Народний рух. Дехто
стверджує, що ці заяви пов’язані з наближенням парламентських виборів, які
пройдуть наприкінці поточного року і, що Траян Бесеску завжди користувався
великою популярністю серед румунських громадян в Республіці Молдова і своїми заявами намагається зберегти голоси своїх прихильників. Інші вказують на те, що у
відносинах між двома країнами залишилося чимало невирішених чутливих питань.

Республіка
Молдова, яка проголосила свою незалежність від СРСР у 1991 році, була створена
на частині східних румунських територій, анексованих сталінською Москвою в 1940
році після ультиматуму. Сотні тисяч людей знайшли притулок у зменшеній Румунії.
Однак інші десятки тисяч осіб, реальні або уявні вороги радянської влади, були
депортовані окупантами до Сибіру та Казахстану. На їх місце були привезені
поселенці з усіх куточків Червоної Імперії.

Кілька десятиліть штучний
молдовсько-румунський кордон був найбльш герметично закритим сегментом межі з країнами соціалістичного табору, а в
Кишиневі беззупинного працювала вірулентна антирумунська пропаганда. Саме тому,
незважаючи на реальне зближення упродовж останньої чверті століття, упередження
і недовіра досі не зникли, а
прихильники об’єднання, хоча їх кількість постійно зростає, як і раніше
становлять меншість серед громадян Молдови.

24 січня 1859 року Александру Йоан
Куза, який 5 січня того ж року був обраний Господарем Молдови, був призначений і
правителем Волощини. Таким чином був підписаний акт фактичної злуки двох румунських
князівст. Три роки потому, 24 січня 1862 року, об’єднання було визнано на
міжнародному рівні, а нова держава отримала назву Румунія.

Складний процес об’єднання історичних
румунських земель в єдину Румунську державу завершився Через майже шість
десятиліть у 1918 році, коли до Румунського королівства приєдналися Бессарабія,
Буковина і Трансільванія, де румуни складали більшість населення. У результаті Другої
світової війни Румунія втратила, однак, Бессарабію та північ Буковини. Проте
Акт проголошення об’єднання Молдовського князівства та Волощини прийнятий 24
січня 1859 року в Бухаресті, вважається першим кроком до створення єдиної
румунської національної держави.

Тепер, 157-а річниця цієї знаменної події була відзначена румунами зі
всього світу. У Румунії були організовані концерти народної музики, місцеві військові паради,
спеціальні молитовні богослужіння, а місцеві власті організували святкові столи, рясно вкриті традиційними румунськими стравами. Присутній на урочистих заходах,
що відбулися в Яссах (схід країни), президент Клаус Йоханніс виступив з
промовою, в якій торкнувся уроків цієї
історичної події та про її актуальність і закликав політиків прислухатися до
очікувань громадян, відновити втрачену з часом довіру та бути готовими брати на
себе відповідальність:

Клаус Йоханніс: «Тодішня еліта зрозуміла прагнення румунів з обох берегів річки Мілков (що вважалася
кордоном між Молдовою і Волощиною – ред.), і зуміла перетворити
це прагнення це устремління населення двох країн на акт високої політичної майстерності і
солідарності. Фактично немає постаті того часу, яка б не «підклала плече»
до втілення в життя цього проекту. І тоді в політиці було багато скандалів,
розбіжностей, криз, прихованих або відкритих. Акт проголошення об’єднання здолав
не лише старі хвороби політики, а й інтереси, що існували за межами кордонів двох
країн. Але демонструючи політичну зрілість і вмілість тодішня еліта зуміла здолати
усі ці перешкоди і добитися успіху.»

На заходах в Яссах, де спеціальним гостем був мер Кишинева Дорін Кіртоаке,
прем’єр-міністр Дачіан Чолош провів паралель між державним проектом тих часів і
тим, що відбувається тепер, наголосивши на тому, що очолюваний ним уряд
намагається втілити у життя щедру ідею Об’єднання навколо загальних принципів і
широко поширених прагнень. Спікер Сенату Келін Попеску Терічану нагадав у
своєму посланні, що 24 січня 1859 року є наріжним каменем у процесі формування
сучасної румунської держави. «Об’єднання румунських князівств стало результатом
поєднання політичної мудрості і патріотизму, моментом, коли еліта об’єдналася в
ідеалах з населенням», – заявив лідер Соціал-демократичної партії Лівіу Драгня.
І співголова Націонал-ліберальної партії Аліна Горгіу сказала, що сучасне румунське
покоління має покликання покращити проект, що розпочався 157 років тому.

1 Грудня румуни відзначають своє національне свято. 97 років тому, в перший день грудня 1918 року в розташованому в самому центрі Трансільванії місті Алба-Юлія на Національних зборах 1228 делегатів з Трансільванії і Банату прийняли рішення об’єднатися з Королівством Румунії.

Перша світова війна обернулася жахливою подією для європейських народів. Упродовж чотирьох років загинули і були понівечені мільйони людей, десятки мільйонів стали біженцями. Країни, в яких пройшли лінії фронтів, понесли величезні руйнування, а серед держав, які опинилися в епіцентрі катастрофи, була і Румунія.

Після спалаху Першої світової війни румунська держава зайняла нейтральну позицію. Цей період історії Румунії ділиться на три етапи: участь Бухареста у Першій світовій війні на боці Антанти (серпень 1916 року і до укладення Фокшанського перемиря в грудні 1917 року); укладення Бухарестського мирного договору з Центральними державами, унаслідок якого Румунія втратила значну частину території; та повернення Румунії на бік Антанти у листопаді 1918 року.

Перемога союзників була досягнута далеко від румунської території, але це була спільна велика перемога народів, які виступали за миролюбність і справедливість проти цинічної «боротьби за місце під сонцем». Завдяки цій перемозі румунський народ зміг здійснити мрію своїх великих мислителів – національну єдність! Величезна творча енергія, надії і порив ентузіазму з боку всіх верств суспільства привели до обєднання румунів в єдину державу.

27 березня 1918 року, наприкінці Першої світової війни, на тлі розпаду царської імперії та хаосу, спричиненого більшовицькою революцією, Сфатул Церій (законодавчий орган новоствореної молдовської держави) прийняв “Акт обєднання” з Румунією колишньої румунської провінції, яка до цього була окупована царською імперією.

Нинішня Республіка Молдова була сформована на частині східних румунських територій, які сталінська Москва, після предявлення Бухаресту ультиматуму, знову анексувала в 1940 році. Послідувало півстоліття окупації під більшовицьким режимом, більш гнітючої ніж під царською імперією. Північна та Південна Бессарабія були передані Радянській Україні. З рештою території, на якій була створена так звана Молдовська Радянська Соціалістична Республіка, сотні тисяч етнічних румунів стали біженцями до зменшеної Румунії, інші десятки тисяч, які вважалися небажаними, були депортовані до Сибіру або до Казахстану.

Замість них, окупанти принесли поселенців, набраних з усієї Червоної імперії. 27 серпня 1991 року коли, після провалу неокомуністичного путчу в Москві, Кишинів проголосив свою незалежність, етнічні румуни становили лише дві третини населення Молдови. Бухарест був першою столицею світу, який того ж дня визнав державність нової сусідньої держави. Враховуючи спільну мову, історію та культуру, Румунія була найбільш послідовним та енергійним прихильником суверенітету і територіальної цілісності Республіки Молдова — яким погрожувало постійне втручання Москви та проросійський сепаратизм в Придністровї, а також європейських устремлінь Кишинева.

Румунія відновила свою підтримку й, в четвер у Бухаресті, у ході зустрічі між президентом Клаусом Йоханнісом, премєр-міністром Віктором Понтою, міністром закордонних справ Богданом Ауреску та спікером молдовського парламенту Андріаном Канду. У свою чергу, Андріан Канду сказав: “Процес асоціації та інтеграції в Європейський Союз є незворотнім процесом, і безсумнівно, це рішення не має іншої альтернативи. Цього найбільше бажають громадяни Республіки Молдова, а саме щоб і вони були членами поряд з Румунією родини ЄС,, і ми в значній мірі покладаємося на підтримку Румунії, щоб прискорити цей незворотний процес.”

Нинішня прозахідна влада в Кишиневі підписала минулого року угоди про асоціацію та вільну торгівлю з Брюсселем і сподівається, що Республіка Молдова стане членом ЄС в 2020 році, коли дві румунські держави та їхні громадяни будуть в тому ж просторі свободи, демократії та процвітання.

1 грудня 1918 року, Трансільванія обєдналася з Румунією, і таким чином, були закладені основи Великої Румунії. На Національних Зборах в місті Алба-Юлія, тисячі румунів затвердили акт про обєднання з Королівством Румунії. У архівах Центру усної історії Румунського товариства радіомовлення зберігається цінний звуковий документ, що засвідчує імпульс того року, що вважався новим початком після Великої війни 1914-1918 рр. Це голос греко- католицького єпископа Юліу Хоссу, який зачитав народу, що зібрався там, резолюцію Зборів. Мученик, який пережив комуністичні в’язниці, Юліу Хоссу народився в 1885 році і помер 1970-го року. Значення цього документа полягає насамперед у тому, що зберігає голос Юліу Хоссу. По-друге, документ містить політичні, економічні, соціальні і громадянські прагнення румунів тих часів. Запис було зроблено таємно в 1969 році, за рік до смерті видатної людини румунської нації та греко-католицької церкви.

Релігійна складова була для єпископа Юліу Хоссу найважливішим внеском до цієї великої події: “Брати мої! Настав час великих звершень, коли Бог говорить через свій віруючий народ про істину, якої прагнув протягом багатьох століть. Сьогодні, через наше рішення здійснюється Велика Румунія, одна неподільна, і всі ми одноголосно заявляємо, що назавжди об’єднуємось з матір’ю- батьківщиною, Румунією! Я раб Божий, єпископ Юліу Хоссу, зачитав ці слова низьким голосом, але з великою любов’ю до твоєї любові та милосердя, Господи, за те, що ти даруєш нашому народу і нашій країні, і бережи її від усіх небезпек. Щоб вона утверджувалась і росла на правді та істині.”

Але слова Юліу Хоссу мали і реалістичний вимір, оскільки стосувались прагнень всіх тих, хто вірив у створення Великої Румунії: “Національні Збори всіх румунів з Трансільванії, Банату та Угорської країни, яких представляють їх законні представники тут у Алба-Юлія, 1 грудня 1918, утверджують обєднання тих румунів та всіх територій, заселених ними, з Румунією. Національні Збори проголошують, насамперед, невідємне право румунської нації на весь Банат, між річками Муреш, Тисою і Дунаєм. Національні Збори надають вищезгаданим територіям тимчасову автономію, до засідання Установчих зборів, що будуть обрані на основі загального рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні. У звязку з цим, як основні принципи формування нової румунської держави, Національні Збори проголошують наступне: повну національну свободу для всіх співіснуючих націй, кожна з них буде мати право на освіту рідною мовою, своїх представників в адміністрації та юстиції. Кожен співіснуючий народ отримає право на представництво у законодавчому органі і уряді країни, в залежності від кількості населення. Надаватимуться рівні права і повна свобода для всіх релігійних конфесій в державі. Реалізація досконалої демократичної системи в усіх сферах суспільного життя, загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні для обох статей від 21 року, для представлення у селах, повітах і парламенті. Повна свобода преси, зборів і обєднань, вільна пропаганда всієї людської думки, радикальна земельна реформа. Це дозволить селянам мати землю, що найменше для власного прожитку, і обробляти землю з сімєю. Керівним принципом цієї аграрної політики є з одного боку соціальне нівелювання, а з іншого підвищення виробництва. Промисловим робітникам буде забезпечено ті самі права і переваги, як і в найбільш розвинених промислових країнах Заходу”.

Міжнародний вимір цієї події був ясно визначений Юліу Хоссу: “Національні збори висловлюють бажання, щоб Мирний З’їзд сприяв мирному співіснуанню вільних націй таким чином, щоб справедливість і свобода були забезпечені для всіх великих і малих народів в однаковій мірі, і в майбутньому, щоб була виключена війна як засіб врегулювання міжнародних відносин. Румуни, що зібралися на цих Національних Зборах вітають своїх братів на Буковині, що звільнились від ярма австро-угорської монархії і обєднались з Румунією. Національні Збори вітають з любовю та ентузіазмом звільнення пригноблених народів австро-угорською монархією, а саме чехословацький, австро-німецький, югославський, польський та русинський народи, і вирішує, щоб це вітання було донесене всім цим народам. Національні Збори смиренно клоняться перед памяттю тих сміливих румунів, які в цій війні пролили кров за здійснення наш ідеалів віддавши життя за свободу і єдність румунського народу. Національні Збори висловлюють вдячність союзним державам за блискучі битви, які вели наполегливо проти ворога підготовленого протягом багатьох десятиліть для війни і вирвали цивілізацію з лап варварства “.

У 96 років, після акту від 1 грудня 1918 року, слова мученика Юліу Хоссу є заповітом добре зробленої роботи. І це є доказом того, що щаслива та людина, котра живе на волі, а не під тиранією.