Румунія вступила в Першу світову війну в серпні 1916 року на боці французько-англійсько-російської Антанти. Після майже чотиримісячних важких боїв, 6 січня 1916 року німецька армія окупувала Бухарест. Провід країни відступав до Молдови, але відступ був здебільшого хаотичним. У цьому хаосі, в останню ніч 1916 року, сталася найбільша трагедія в історії румунської залізниці. На схилі поблизу станції Чуря, в декількох кілометрах на південь від Ясс, негабаритний та переповнений поїзд зійшов з колії. Внаслідок аварії загинуло близько тисячі людей.
Історик Дорін Стенеску, який досліджує історію румунської залізниці, документував цю велику аварію. За його словами, з мережі 1330 кілометрів залізничних шляхів з Молдови було виведено 1000 локомотивів і близько 25.000 вагонів, весь залізничний парк в Румунії. А це призвело до блокування залізничних колій та ускладнення руху поїздів. Дорін Стенеску розповідає про цю аварію: «У контексті, коли румунська армія відступала до Молдови, 30 грудня 1916 року з міста Галаць вирушив поїзд. Місто Галаць бомбардували німецькі війська та знаходилося під неминучою окупацією. Переповнений поїзд прямував до міста Ясси. Поїзд рушив з кілька годинним запізненням. Вагони були переповнені, бо дуже багато цивільних бажали дістатися до Ясс. Разом з ними їхали солдати, які були у відпустці та, очевидно, повинні були дістатися до своїх військових частин, а також ряд російських солдатів. Потрібно сказати, що серед тих, хто їхав із цим поїздом, більш відомі були Еміль Костінеску, колишній міністр фінансів, Івонна Блондель, дочка колишнього французького посла в Бухаресті, та географ Джордж Вилсан.»
Кажуть, що все, що починається погано, закінчується ще гірше. Дорін Стенеску: «Поїзд був переповний, на маршруті додавали більше вагонів, які були напхані людьми. Багато пасажирів вирішили сісти на цей поїзд будь-якою ціною, в тому числі на дахах вагонів. Таким чином, від однієї станції до іншої поїзд ставав довшим і переповнювався пасажирами. Я порахував, взявши за стандарт вагони, які були в той час, та їх розмір, скільки пасажирів могли поміститися у купе, на коридорах, на перехідних площадках вагонів та на дахах. Беручи до уваги свідчення очиведців про кількість вагонів, виявилося, що на цьому поїзді їхало не менше 5.000 людей, однак, в нормальних умовах могли їздити лише 1000 осіб. Люди відчайдушно намагалися втекти з Галаць, а солдати дістатися до своїх підрозділів.»
31 грудня 1916 року подорож поїздом Галаць-Ясси наближувалась до кінця, але до трагічного кінця. Дорін Стенеску: «31 грудня поїзд прибув до Бирлада де зупинився. До міста Ясси мав ще пройти 120 кілометрів. Поїзд наближався до станції Чуря майже опівночі, в декількох кілометрах від міста Ясси. Була важка зима і сильний сніг. Коли поїзд почав спускатися зі схилі, набрав швидкості, яку механіки намагалися загальмувати. На жаль, через перевантаження в поїзді особи, здатні загальмувати ручним механічним гальмом кожен вагон, не змогли нічого зробити, щоб уповільнити той спуск. Поїзд спустився з шаленою швидкістю та зійшов з рейок.»
На станції Чуря всі лінії були заповнені пасажирськими вагонами та вагонами-цистернами, що містили нафту. Коли поїзд зійшов з колії, він зіткнувся з іншими вагонами і стався величезний вибух. Біля станції Чуря знаходився склад боєприпасів, який також вибухнув. Очевидці кажуть, що вибухи були схожими на невеликий землетрус. Чимало людей було кинуто в сніг, але дуже багато загинуло розчавленими серед вагонами або вбитими вибухами. Унаслідок аварії загинуло, за оцінками того часу, близько тисячі людей.
Наслідки жорсткої аварії були передбачуваними, ті хто вижив та їхні нащадки вимагають справедливості. Дорін Стенеску: «Чимало постраждалих або їхні нащадки намагалися подати до суду румунську залізницю та румунську армію, щоб отримати відшкодування. Зрозуміло, що судовий процес затягнувся, і було зроблено висновок, що з юридичної точки зору відповідна територія знаходилася під юрисдикцією армії та збитки слід розглядати як втрати у війні. Часто, в суспільстві винуватцем вважають той, хто помер. Слідча комісія вважала за доцільне сказати, що через пасажирів, які заблокували маневри працівників поїзда, його не можна було зупинити. Ця трагедія нагадує про іншу, яка сталася в тому ж контексті, але у Франції, 12 грудня 1917 року. У Савойї поїзд з французькими солдатами, які перебували у відпустці, на горбистій місцевості зійшов з колії. Висновки розслідування були приблизно однаковими. Ніхто не заплатив за цю трагедію. І той поїзд був переповнений, 400 людей загинуло. Не існувало бажання виявити виноватих, війна вважалася винною.»
Залізнична катастрофа біля станції Чуря у ніч напередодні Нового 1917 року була страшною для тих часів. Але сама війна – це щось страшне.
