Tag: Автокефалія

Тема автокефалії
Православної Церкви України викликає особливий інтерес в румунських експертів та
аналітиків, а також в ЗМІ, які уважно стежать за релігійною ситуацією в
Україні. З одного боку у Румунії стурбовані подальшою долею етнічних румунів України,
переважна більшість релігійних громад яких канонічно підпорядковується
Московському Патріархату, а з іншого боку – небезпекою загострення
міжконфесійних відносин в сусідній країнs. Водночас Румунська Православна
Церква, до якої відносять себе 86% населення, може відіграти особливу роль в
процесі визнання нової української церкви.

У розмові на цю
тему з журналістом публікації Адеверул, один з провідних румунських геополітиків,
директор Інституту політичних наук Академії Румунії Дан Дунгачу каже, що
автокефалія є відповіддю України на анексію Криму, стверджуючи, що Київ завдав
Москві такого удару, від якого вона ще не отямилася. Однак він вважає, що
Кремль, наразі, перебуває і в очікуванні результатів президентських виборів.
«Росія дійсно розлючена, так, але неекспансивно розлючена. Росіяни поки що
не висловлюються, не прийшли до тями. Я не пам’ятаю жодної події, яка б застала
росіян зненацька, як на цей раз. Росіяни отримали удар «по-російськи». Вони
були тими, хто задавав несподіваних ударів, а Крим, Сирія є такими прикладами.
Тепер удар отримали вони. Хто його завдав? Вони кажуть, що американці. Утім, якщо
відверто, то мені дуже важко уявити, що цей удар походить зсередини
православного світу, бо він такий сильний, що не можна собі уявити, що його міг
хтось завдати без імпульсу ззовні.»

Дан Дунгачу
говорить про небезпечну тенденцію використання церкви в політичних цілях на тлі
кампанії з чергових виборів президента України, які пройдуть в останній день
березня, що на його думку негативно впливає на процес визнання української автокефалії іншими
православними церквами. «Українці зробили з цього політичний проект, який є
дуже ризикованим. Президентські вибори в Україні пройдуть 31 березня. Колишній
президент Ющенко вже заявив, що пані Тимошенко, яка лідирує в опитуваннях, у
2008 році, просила патріарха Варфоломія не поспішати з наданням томосу про
автокефалію української православної церкви президенту Віктору Ющенку. Навіть
якщо це правда, такі заяви не можна робити. Тому що автокефалія повинна бути державним
проектом України, але тепер це дуже персоналізований проект. Таким чином подальша
роль нової церкви залежить від результатів виборів 31 березня. Всі очікують їх
результатів, тому жодна церква не квапиться визнавати автокефалію ПЦУ, навіть
грецька, яка нещодавно мала Синод і відклала розгляд цього питання до наступного
засідання розширеного Синоду.»

Румунська
Православна Церква ще не має офіційної позиції щодо конфлікту між Російським і
Константинопольським Патріархатами. Наприкінці минулого року Священний Синод
Румунської Православної Церкви закликав Вселенський Патріархат і Російську
Православну Церкву знайти спільне рішення в ситуації, що виникла навколо
автокефалії Православної Церкви в Україні та зберегти єдність віри та
пастирської адміністративної свободи, остання будучи характерною ознакою
православ’я. Досить імовірно, що Румунська Православна Церква визнає автокефальну
українську церкву як сестру. З іншого боку, не можна нехтувати тісними зв’язками
між Румунським і Російським Патріархами, відновленими в минулому році взаємними
візитами.

Дан Дунгачу: «Парадокс, виклик для нас, полягає в
тому, що Румунська Православна Церква стане тим, хто «робить гру» або зможе «зробити
гру». У Різдвяному посланні Патріарха Московського і всієї Русі Кирила, яке було
опубліковане на офіційному сайті Московського Патріархату, з’явилися мови, на
які воно було перекладене. Це мови народів, вірних російській церкві. Уперше в
історії у цьому списку написано молдавська мова і в дужках румунська. Уперше
росіяни визнають, що молдавська мова не відрізняється від румунської мови, що до
тепер у них було офіційною тезою. Тобто вони кажуть, що молдавська мова є
румунською. Уперше. Це робить зараз Російська Православна Церква знаючи
потенціал, який має Румунська Православна Церква, тому що люди повинні
розуміти: те, що сталося в Україні, означає зменшення російської церкви та
збільшення української церкви, але невідомо наскільки зменшиться російська і наскільки
збільшиться українська. І в порівнянні з ними Румунія стає ще більш важливою з церковного
погляду. Адже після неї йдуть малі церкви. А росіяни дуже добре знають, що
Румунія буде важливим гравцем, на Румунію зараз споглядають, не на інші церкви.
На Румунію тепер дивиться Москва. Що правда й Константинопольський Патріархат.»

У жовтні під час
свого візиту до Бухареста для участі в урочистостях із нагоди освячення нового
кафедрального храму Румунського патріархату Вселенський патріарх Варфоломій
закликав ієрархів Румунської Православної Церкви сприяти єдності православ’я і
підтримати становлення єдиної Української Православної Церкви. Він висловив
впевненість, що Румунська Православна Церква братиме участь у збереженні
єдності та праведності Церкви, демонструючи, цим самим, єднання Константинопольського
та Румунського Патріархатів. Коментуючи відсутність відкритої заяви патріарха
РПЦ Даниїла Дан Дунгачу сказав, що він не буде квапитися з рішенням. «Про Патріарха
Даниїла можуть багато чого казати, але одне не можуть сказати точно: ніхто не може поставити під сумнів його богословські
чутливість і культуру. Усі заяви Патріарха Даниїла є відповіддю на філософію і
теологію, що стоять в основі надання автокефалії Україні. Він говорить про
синодальність, про православне богослов’я, яке повинне вчити нас синодальності.
Таким чином, Румунська Православна Церква є єдиною, яка тепер захищає
православну синодальність від тенденції до «папства», що спостерігається як у
Москві, так і в Константинополі. У цьому суть складної ситуації, в якій
перебуває зараз Румунія. У цьому питанні усі карти знаходяться на руках у Румунської
Православної Церкви та Румунської держави. Хто закликає Румунську Православну
Церкву визнати щось поспішно, кинути карти і сказати робіть що хочете, це або наївна,
або неінформована людина.»

Тема надання
автокефалії Українській Православній Церкві викликала широкий резонанс в
румунському суспільстві, де, як і в Україні, приблизно 85% населення відносить себе до православ’я. Цей інтерес
пояснюється, з одного боку, стривоженістю діями Росії в регіоні, а з іншого
ситуацією етнічних румунів України та подальшою долею румуномовних парафій
після надання Українській Православній Церкві
автокефалії. Пропонуємо вашій увазі думки трьох румунських аналітиків щодо цього питання….

Незалежна українська церква кладе хрест на великому проекті «руській мір»

У статті на цю
тему в газеті «22» під назвою «Битва за Україну: церковна фаза» румунський журналіст і аналітик Арманд Ґошу пише, що «автокефалія Української
Православної Церкви є символом провалу неоімперіалізму Путіна у колишньому
радянському просторі». Він стверджує, що «незалежна українська церква не лише
кладе хрест на великому проекті «руській мір», а й розриває єдність слов’янської
церкви. Не випадково відповідь Російської Церкви була сформульована та
оголошена після засідання Синоду, який відбувся в столиці Білорусі, останньому
оплоті, який ще нагадує про колишню славу.» На думку Арманда Ґошу «автокефалія
Української Православної Церкви – це не просто поразка Кирила, як це було
представлено в російських ЗМІ, це символ провалу неоімперіалізму Путіна на
колишньому радянському просторі.» Він зазначає, що заява прес-секретаря Кремля
про те, що Росія захищатиме інтереси православних в Україні, звучить як погроза
Києву. Але Арманд Ґошу сумніваються, що дії в цьому сенсі зможуть змінити курс української
церкви. «Що зробить Москва? Відправить свої танки в села, щоб вигнати із церков
вірян з Української Церкви? Більше того, Путін закликав уряд підготувати
санкції проти України через автокефалію. Які санкції? Перестане експортувати
віск для свічок, що горять у церквах України?» – іронічно запитує автор.
Арманд Ґошу переконаний, що «як Путін, так і Кирило недооцінили Варфоломія. Якийсь
час кремлівський лідер сподівався, що Патріарху Кирилу вдасться запобігти
такому рішенню. Саме цим пояснюється тривале мовчання російських ЗМІ на цю тему». «Автокефалія
потужніша за ядерну бомбу. Розриви, церковні розколи, на відміну від воєн або
політичних криз, тривають сотні років і практично ніколи не загоюються повністю.
Вони можуть в будь-який момент викликати масові конфлікти та насильство», -
пише Арманд Ґошу.

Автокефалія як контрудар України у російському стилі

«Тепер ми маємо справу з розколом» і «з огляду на дуже високі стратегічні ставки, я не бачу, як можна уникнути автокефалії», – стверджує професор Дан Дунґачу, директор Інституту політичних наук та міжнародних відносин Румунської академії. В інтерв’ю телеканалу новин Digi24, говорячи про наслідки відокремлення Української православної церкви від Московського патріархату, професор Дунґачу ствердив, що росіяни зараз платять за помилку в 2016 році, коли бойкотували Великий Всеправославний собор на Криті, а автокефалія, що є стрижнем суперечки, стала відповіддю Києва на анексію Криму. Автокефалія Української Православної Церкви є стратегічною відповіддю Києва на анексію Криму та окупацію значної частини Донбасу. Це контрудар, болісний, з великими стратегічними та довгостроковими наслідками. Це удар по іміджу та престижу Росії. Власне це удар… по-російськи! Якщо Українська Православна Церква здобуде автокефалію, це матиме наслідки й на Балканському півострові, – вважає Дан Дунґачу, який переконаний, що початок подібних процесів у Македонії або Чорногорії є «питанням часу». Румунський оглядач каже, Україна після війни стала дійсно Україною, духовно, душею і думкою, та хоче відірватися від Росії. Таким чином вона забере у Росії будь-який шанс стати імперіалістичною на заході. Україна є буфером, гарантією, а автокефалію слід читати в цьому ключі.

Дан
Дунґачу пов’язав нинішній автокефальний рух в Україні з планами Петра Порошенка
йти на другий президентський термін. Він каже, що для Порошенка автокефалія, як
Крим для Путіна, тобто він сподівається підвищити інтерес і довіру українців до
себе. «Політично і не тільки Петро Порошенко прив’яже свій політичний проект з конфронтацією
з Росією та автокефалією… Тому що, напевно, це його останній шанс на політичне
відродження. Наразі не ясно чи йому це вдасться, але ясно, що він спробує.
Очевидно, що політично це буде подано інакше: нація, церква, етнічна
приналежність, порятунок і рука Господа Бога в історії створюють
тепер політичний коктейль в промові Порошенка, але поки неясно, чи вплине це
вирішально на результати виборів. Однак він не перший і не останній, хто це робить…»,
– каже аналітик. Дан Дунґачу говорить
про високий конфліктний потенціал ситуації, оскільки не відомо як здійснюватиметься
поділ церков, лавр, монастирів тощо. «Але
зараз росіяни не хочуть починати реальну розмову, не хочуть здіймати великого
галасу, тому що не хочуть лити воду на млин Порошенка. Вони знають, що
протистояння на цю тему можуть призвести до переобрання Порошенка на другий
термін. І вони цього не хочуть. Вони не хочуть зміцнювати нинішній
антиросійський фронт чинного президента та зробити його послідовним. Цим пояснюється
мовчання Росії з цього питання, принаймні до виборів», – підсумував директор
Інституту політичних наук та міжнародних відносин Румунської академії Дан Дунґачу.

Румунська Православна Церква зобов’язана знайти рішення для православних вірян румунської національності в Україні

Колишній
румунський дипломат та голова Асоціації «Black Sea House» Дорін Попеску в статті
під заголовком «Гібридна війна в
Христовому Домі»,
опублікованій в електронному журналі «Сontributors», пише, що на сьогодні «вже можна
говорити не лише про гібридну війну Москви за контроль над Україною, а й про дзеркальну
гібридну оборонну війну Києва, й обидві сторони, здається, вже досить вміло
ведуть нетрадиційну війну зносу». Він каже, що тема впливу цієї гібридної війни
в Христовому Домі на румунську громаду в Україні та Р.Молдова заслуговує
окремого детального аналізу і додає: «Після
проведення наприкінці листопада 2018 року пишного відкриття кафедрального Собору
«Порятунку нації» у Бухаресті (довівши тим самим свою спроможність побудувати величезний
храм для прихожан, незважаючи на численні внутрішні полеміки), Румунська
Православна Церква буде зобов’язана знайти і/або створити рішення для захисту та
інтеграції своїх православних вірян румунської національності в Україні та Р.Молдова.
І тут є чимало можливих рішень, від найбільш мужнього (відновлення Буковинської
митрополії, яка пріоритетно займатиметься 126 румунськими парафіями на півночі
Буковини і в Герцаївському районі Чернівецької області) до мінімального (створення
Румунського вікаріату в Україні в складі майбутньої автокефальної Української Православної
Церкви, на кшталт Православного українського вікаріату в Румунії, одночасно з
отриманням запевнень, що богослужіння у всіх парафіях вікаріату вестимуться румунською
мовою). Після зведення Собору порятунку
нації тема захисту румунської православної громади в Україні на тлі нового релігійного
розколу в Світовому Православ’ї стане ставкою виживання Румунської Православної
Церкви в сучасному світі», – пише Дорін Попеску.

Румунська Православна Церква закликає до діалогу

Тим часом Румунська
Православна Церква долучилась до думки багатьох помісних Церков світу, які
вважають питання української автокефалії двостороннім конфліктом
Константинопольської і Російської Церков. Священний Синод Румунської
Православної Церкви закликав Вселенський Патріархат і Російську Православну Церкву
знайти спільне рішення в ситуації, що виникла навколо автокефалії Православної
Церкви в Україні та зберегти єдність віри та пастирської адміністративної
свободи, остання будучи характерною ознакою православ’я. «Румунська Церква
підкреслює, що єдність може підтримуватися за допомогою взаємної
відповідальності і співпраці між місцевими Православними Церквами, шляхом
розвитку діалогу і синодальності на загальноправославному рівні, це будучи постійною
необхідністю в житті Церкви», – йдеться у заяві Синоду.

Румунська
Православна Церква проголосила своє самоврядування у 1865 році, після
об’єднання князівств Волощини та Молдови в державу Румунія (1862 р.). З 25
квітня 1885 року Румунська церква – автокефальна, а 25 лютого 1925 року – проголошена
Патріархатом.