Ми
всі знаємо роботів-прибиральників,
принаймні ми бачили хоча
б один рекламний ролик із ними.
Ну, а як би було мати роботів, які, коли
ми заправляємо автомобіль,
визначали би знос
шин? Про це попіклувалася
група студентів, які створили робота з
цією функцією.
Іонуц
Оцеля, член
команди проєкту,
студент Факультету
автоматизації та комп’ютерів
Бухарестського Політехнічного
університету, розповів нам історію цієї
ідеї: «Це
проєкт,
який покликаний створити автономного
робота. Його розміщують на автозаправній
станції,
і коли ми їдемо на заправку, цей робот
підходить
до кожної шини автомобіля
та сканує її.
Його мета – визначити, наскільки зношені
шини нашого
автомобіля,
і під зносом я маю на увазі наскільки
глибокі канавки на цих шинах, і, звичайно,
маючи цей розмір, ми зможемо
визначити, чи ще
можна
використовувати наші шини чи ні».
Іонуц
Оцеля продовжив: «Ця
ідея виникла насамперед через необхідність.
І на цю необхідність нам вказала одна
з транспортних компаній, з якою
ми співпрацювали. Після витрат на паливо,
які, звичайно, є найбільшою фінансовою
втратою для транспортної компанії,
наступними витратами, пов’язаними з
такою компанією, є витрати на шини, які
надзвичайно дорогі, особливо для
вантажівок, і їх потрібно міняти як
тільки їх більше не можна
використовувати. Щоб забезпечити цю
регулярну заміну шин та
мати впевненість щодо
безпеки дорожнього руху,
водії вантажівок повинні раз у
три місяці звертатися до
автосервісу для
визначення рівня зношення
шини. Звісно, звертатися
до автосервісу
кожні три місяці – це даремна трата
грошей, часу, а транспортні компанії
шукають способи оптимізації
прибутку».
Таким
чином, на будь-якій станції Tire2Tire
автономний робот має візуально перевіряти
кожну шину вантажівки, коли вона стоїть
на АЗС. Потім він автоматично обробляє
зняті
зображення, щоб практично миттєво надати
дані про знос шин. Іонуц Оцеля додав: «І саме тут ми
прийшли з цим рішенням, щоб автоматизувати
цю перевірку та надати менеджерам
транспортного парку інформацію та
деталі щодо стану шин вантажівок, які
проходять через різні процеси
тріангуляції. По суті, те, що відбувається,
схоже на те, що відбувається в глибинній
камері. Робот визначає відстань між ним
та шиною, і ці відстані, які ми виявляємо,
можемо обробити так, щоб фактично
визначити саме ту товщину всередині
канавок».
А
Tire2Tire завжди дивує. Іонуц Оцеля:
«Щодо того,
що робот може робити, і це, так би мовити,
дивує всіх,
це те, що він вміє читати навколишнє
середовище, мапувати територію,
де він
знаходиться, і уміє знаходити
шини навколо нього. Якщо хочете, він
схожий на тих роботів,
яких ми використовуємо в наших домівках
для автономного прибирання, тих роботів,
які пересуваються по дому, щось на кшталт
того, що нашому роботу вдається робити
просто під автомобілями чи вантажівками».
Від
нашого співрозмовника ми дізналися, що
вже є автозаправні
станції,
які цікавилися придбанням такого робота,
і що проєкт
реалізували у співпраці з транспортною
компанією, явно зацікавленою безпосередньо.
Від пілотного проєкту
до широкомасштабного використання
робота ще потрібно зробити кроки. Іонуц
Оцеля:
«Зараз
ми чекаємо
наступний раунд фінансування, щоб мати
можливість винести наш
винахід на
наступний рівень, щоб мати можливість
справді розмістити робота
у так-званому
шкідливому для
нього
середовищі, де йде дощ, десь, де здувається
пил. Ми шукаємо наступний транш
фінансування, до
тепер ми
справді співпрацювали з транспортною
компанією, але
ми також хочемо
викликати інтерес
з боку автозаправної станції або
компанії з розподілу палива для використання
цього робота для звичайних автомобілів.
Звичайно,
їхнє бажання було більше мати бонус для
покупців, наприклад, при заправці палива.
Як я вже сказав, ми все ще шукаємо
наступних
наших спонсорів, щоб
мати можливість розвинути продукт і
вивести його на справді придатний для
продажу рівень, який дійсно можна було
б купити
з магазину та поставити на будь-яку
автозаправну
станцію
в будь-який час».
Ось
команда, гідна похвали, що складається
з професорів і студентів Факультету
автоматизації та комп’ютерів
Бухарестського Політехнічного
університету: професори Юліу
Васілеску
та Даніель Рознер та студенти Теодора
Морару та Крістіан Петру, які разом із
нашим співрозмовником Іонуцом Оцелею,
зробили
цей продукт!
