Однією з глибоко негативних дат у сучасній румунській історії є 6 березня 1945 року. Того дня під тиском радянського емісара Андрія Вишінського було встановлено уряд, сформований Національним демократичним фронтом, альянсом на чолі з Румунською комуністичною партією, уряд під головуванням юриста Петру Грози. Уряд Грози, якого історики вважають найбільш токсичним урядом, несе відповідальність за радянізацію Румунії, перетворення її в економічному, політичному, соціальному та культурному плані з вільної та демократичної країни на репресивну та тоталітарну. Завдяки вжитим заходам уряд Грози націоналізував засоби виробництва, різноманітні об’єкти та приватні будинки, вніс зміни до законів, які стосувалися функціонування економічних одиниць, скасував політичні партії та полегшив для судової системи ув’язнення сотень тисяч невинних людей.
У лютому 1945 року групи комуністів розпочали акції протесту проти уряду на чолі з генералом Ніколає Редеску, щоб дестабілізувати його і створити штучну кризу. Погіршення політичного клімату в той час описав у 1976 році Костянтин Вішояну, міністр закордонних справ у тому уряді, в ефірі Радіо Свобода. Вішояну нагадав про те, як Андрій Вишінський змусив короля Міхая І відправити у відставку Редеску: «У такій атмосфері і посеред усієї цієї метушні 26 лютого 1945 року Вишінський прибув до Бухареста. Радянське посольство повідомило мене, тодішнього міністра закордонних справ Румунії, що пан Вишінський бажає бути прийнятим королем наступного дня. Хоча це було неправильно сформульоване прохання, я порадив королю прийняти його. Наступного дня відбулася перша аудієнція Вишінського у короля, в якій брав участь і я. Вишінський почав пояснювати свою думку про ситуацію Румунії на той момент, говорячи всілякі неправдиві речі: що уряд був недостатньо демократичним, що він не контролював маси громадян, що він не робив достатньо, щоб заспокоїти напруженість. Все це були лише вигадки, але його теза полягала в тому, що уряд був недостатньо демократичним і його потрібно було змінити. Він зажадав від короля якнайшвидше замінити уряд Редеску. Ця перша аудієнція пройшла в цивілізованому тоні».
Король намагався відкласти в часі заміну Редеску. Але Вишінський не бажав чекати. Відбувся другий, менш люб’язний візит, описаний Костянтином Вішояну: «27 лютого Вишінський знову попросився на прийом до короля. Я також був присутній на цій аудієнції. Тон Вишінського став більш брутальним, і він заявив від імені свого уряду, що ситуація, яка склалася, не може продовжуватися. <Ваша Величність повинна терміново втрутитися і покласти край цьому нестерпному стану речей, встановивши більш демократичний уряд>. Він навіть вимагав, щоб король негайно наказав Редеску піти у відставку і встановити більш демократичний уряд. Король пояснив йому, що уряд є максимально демократичним, оскільки складається з представників найважливіших партій, в тому числі комуністів, і що його підтримує весь румунський народ. Вишінський відповів королю, що уряд Редеску не є демократичним, не наводячи жодних аргументів».
Третя аудієнція Вишінського у короля стала початком кінця румунської демократії. Костянтин Вішояну: «Наступного дня, 28 лютого, Вишінський попросив нової аудієнції у короля о 15.30. Я знову був присутній на зустрічі. Цього разу тон Вишінського був надзвичайно агресивним. Він сказав: «Я прийшов, щоб почути рішення Вашої Величності». Король відповів, що він поінформував уряд про бажання радянського представника і що зараз відбуваються переговори з представниками партій. Вишінський сказав: «Цього недостатньо, я вважаю, що уряд Редеску є фашистським урядом і повинен бути ліквідований». Він почав погрожувати, кажучи, що ситуація дуже серйозна і що новий уряд має бути встановлений до 18:00, тобто за дві години. Він встав, стукнув кулаком по столу, грюкнув дверима так голосно, що аж штукатурка навколо них тріснула. Так закінчилася третя аудієнція, на якій я намагався пояснити Вишінському, що король не може відправити уряд у відставку, не порадившись з головами партій, які його складають. Вишінський з фальшивою ввічливістю відповів, що він прийшов не до міністра закордонних справ, а до короля. Ми також поінформували британських і американських представників про позицію радянського представника, оскільки Вишінський виступав від імені Союзної контрольної комісії, до складу якої входили союзні держави. На жаль, політика, яку проводили в той час американці і британці, не дуже допомогла».
Призначення Петру Грози на чолі уряду, якого підтримували комуністи, було ціною уникнення кровопролиття. Але це був також момент, коли 9 березня 1945 року румунська адміністрація повернулася до Північної Трансільванії, території, переданої Угорщині в 1940 році в результаті Віденського диктату.
