Tag: Алба

Трансільванський повіт
Алба багатий на історичні пам’ятки, легенди і традиції. Він відомий особливо завдяки повітовому
центру Алба – Юлія, де збереглось багато історичних пам’ятників, ознаки
багатовікового минулого. Але, сьогодні
розповім про два унікальні в Румунії заповідники, що розташовані в цьому повіті:
Рипа Рошіє (Червоний яр) та Детунателе.

Рипа Рошіє (Червоний яр) є дивовищним геологічним та флористичним
заповідником, єдиним такого роду в Румунії. Розташований в 3 км від міста Себеш заповідник можна бачити навіть із супутника.
Він має мільйони червоних зморшок, є захопленням любителів парапланеризму,
пропонує найхимерніші туристичні маршрути по повіту Алба і приховує багато
цікавих історій. Я маю на увазі дивний природний ландшафт, мікрорел’єф, створений
регресивною ерозією потоку, що спровокував масивний зсув землі, і який у наші
дні вражає нас декором статуй і кам’яних рожевих фронтонів. Унікальний профіль
заповідника дається чергуванням сірого пісковика та червоної глини, створених
із слабо зцементованих утворень. Не бракують з пейзажу рослини, що охороняються
законом, ані фауна. Цей геологічний заповідник, заввишки від 80 до 100 м,
простягається на 10-ти гектарній території. Вода вирила собі місце в пагорбі протягом
близько 60 мільйонів років, створивши дивні форми: колони, вежі, піраміди, всі
червонуватого кольору. Глибокі діри відкриваються вліво і направо, і дощова
вода створює червоні струмки, що шумно падають вниз. Птахи видзьобали в глині
собі десятки й десятки гніздів.

У підніжжі заповідника Рипа Рошіє був виявлено скелет фосилізованого хижого
динозавра. Дослідники дійшли висновку, що він є родичем двоногих хижих
динозаврів – велоцерапторів, зріст яких складав всього лише 60 сантиметрів.
Вчені назвали динозавра Balaur bondoc, що в перекладі з румунської
означає кремезний дракон. Довжина тіла дракона становила від 1,8 до
2 метрів, а на двох перших пальцях нижніх кінцівок розташовувалися великі
кігті, за допомогою яких динозавр, ймовірно, розривав тіло жертви. І передні, і
задні кінцівки динозавра були відносно
короткими, причому частина кісток зростаються одна з одною. За словами
дослідників, така анатомія тіла надавала динозаврам велику силу, і вони були
здатні вбивати тварин, розміри яких набагато перевершували їх власні розміри.
На думку вчених динозавр жив 68-74 мільйони років тому. Крім того, теж на околиці міста Себеш був виявлений
ще один динозавр довжиною 10 метрів, так званий Dacus
Maghiarosaurus.

Серед атракцій заповідника «Рипа Рошіє» фігурують
Черевик, велике плато вирізане у формі черевика, де доступ є
небезпечним, але з вершини якого відкривається прекрасний вигляд, та Діра
злодіїв, печера вирита в піщаній скелі, яка приховує всякі легенди про
злодіїв, злочинців і авантюристів. Найбільш цікавою серед легенд є та про
Діру злодіїв. В неї розповідається про одного хлопця Ліке, чиїм
єдиним талантом було пробиратися до важкодоступних місць, як кішка. Він
працював пастухом в Рипа Рошіє, зону яку він дуже добре знав. Одного ранку,
однак, був зламаний один себешський банк. Злодій, за словами поліції, проник
через вікно, через яке тільки дитина могла дістатися. Звичайно, влада ув’язнила
Ліке, хоча грошей не було знайдено в ході слідства. У народі кажуть, що Ліке
приховав ці гроші у Дірі злодіїв. Було проведено розслідування і
там на місці, але ніхто нічого не знайшов… Після звільнення, Ліке разом із
коханою дівчиною виїхав до Америки, звідки, незабаром почав переказувати великі
суми грошей додому. Як саме вдалося Ліке заробити так багато грошей за короткий
час, не відомо.

З-поміж унікальних ландшафтів повіту Алба числиться заповідник Детунателе в
Західних Карпатах, неподалік села Бучум. Розташований в 70 кілометрах від міста Алба-Юлія і всього в 3 км від міста Абруд, Детунателе є унікальним
геологічним заповідником у країні, завдяки своїм базальтовим пікам у формі
шестикутних колон, подібно гігантським церковним органам. Вони займають площу
24 га. Назва Детунателе походить від сильного гуркоту, що можна почути у момент
коли величезні кам’яні брили падають вниз зі схил. Цей оглушливий шум, що
посилений відлунням, нагадує про грім.

Оголошена заповідником в 1936 році, Детуната Голаше пропонує,
мабуть, найпривабливіший пейзаж у Західних Карпатах. Вона піднімається до 1258
м над рівнем моря. Має у підніжжі хвойні ліси і гігантську площу вражаючих
базальтових скель. Туристи, яким вдається дістатися найвищих скель цього піку,
не жаліють зусиль. Над ними видніється тільки небо, а внизу прірва над хмарами,
позаду дерева, попереду прекрасна панорама… Приємні сюрпризи подорожі починаються задовго до того, як ви
досягаєте піку, тобто у хвойному лісі. Крім того, що стежка є мальовничою, із
природними сходинами, створеними з коріння дерев, і гілками дерев, що
спускаються до плечей, ліс приховує багато секретів. У підніжжі скелі, серед
дерев, можна побачити льодовик зі зворотним явищем. Це струмок, що як це не
парадоксально, замерзає у квітні, залишаючись таким до кінця теплого сезону.
Поруч з Детуната Голаше простягається інший заповідник, під назвою
Детуната Флокоасе, більш ізольований ніж перший, однак через
ялиновий ліс, дослідникам не вдалося до
тепер дослідити його з геологічної точки зору.

Навколо цих конгломератів, люди виткали легенди про велетнів та
фей. Кажуть, що жили у Трансільванії велетні та феї. Лідер велетнів був
страшним ворогом фей. Однак у нього був сміливий і красивий син, який закохався
в красиву діву, яку він знайшов у лісі. Він дізнався, що вона фея і між ними
двома народилася красива історія кохання, яка в кінцевому підсумку
перетворилася на трагедію, кульмінуючи вбивством феї батьком велетня. В
результаті цього, син вбив свого батька з кинджалом. Земля відкрилася і
проковтнула велетнів та трупи закоханих, і кажуть, що із землі вийшли полум’я,
що перетворилися на скам’янілості.

Місто Алба Юлія відоме широкому загалу і фахівцям зокрема завдяки своєму віку та історично
значущим подіям, які відбулися у ньому. Сьогодні запрошуємо вас у віртуальний тур, як Національним музеєм Об’єднання, так і по місту Алба Юлія, разом з генеральним
директором музею Габріелем
Тіберіу Рустою.

Починаємо нашу уявну екскурсію фортецею Алба Юлія, яка складається
з семи бастіонів і всі елементи укріплення пристосовані до військової техніки
свого часу. Увійти у цитадель можна через шість воріт, що прикрашені статуями і барельєфами. Генеральний директор музею Габріель Тіберіу
Рустою розповідає про багату
історію місця, яка починається задовго до середньовічного періоду: У римську епоху, протягом
певного періоду, залежно від адміністративного поділу Дакії, Апулум, стародавнє місто Алба Юлія, було столицею Римської Дакії. Тут можна побачити сліди єдиного
римського легіону, що залишився в період римського панування в Дакії, ХІІІ-го Легіону Gemina, який
побудував тут римську фортецю 106-го року, на
якій потім була побудована середньовічна фортеця. Починаючи від XII століття місто стало найбагатшим в Дакії, оскільки тут
були зібрані найважливіші для Риму багатства Дакії. До речі, в середині ІІІ
століття з’являється напис, який надає місту Апулум епітет Крисополіса -
Золотого міста саме через багатство, яке існувало тут. Це ще один мотив для
любителів римських артефактів відвідати Алба Юлію.

Частина фортеці була відновлена
стверджує Габріель Рустою, генеральний директор
Національного музею Об’єднання: У нас є ворота Principalis Dextra, які можна
побачити. У нас є частина Via Principalis та частина Principia Castrum,
відреставрована та доступна для всіх туристів. Звичайно, в нашому музеї
збереглися найважливіші римські артефакти з Апулума, але і з Дакії. У Середньовіччі протягом
короткого часу Алба Юлія була столицею Воєводства Трансільванії, а потім
Князівства Трансільванії. В місті Алба Юлії можна побачити Римо-католицький кафедральний собор Святого
Михайла. Це найбільш представницький
пам’ятник середньовічної архітектури в Трансільванії. Тут можна побачити і
найстаріший в Румунії скульптурний елемент в романському стилі,
найстарішу в Румунії будівлю в стилі ренесанс. Фактично собор являє собою
повний курс середньовічної архітектури в Трансільванії. Тут можна побачити
різні елементи від романського стилю до бароко. Усередині собору знаходяться
могили трансільванських князів.

Алба Юлія є душевним містом всіх
румунів, місцем де почалася новітня історія Румунії, – стверджує Габріель Рустою, генеральний директор Національного музею Об’єднання: Тут 1 грудня 1918 року, представники всіх населених
пунктів Трансільванії вирішили об’єднатися з Королівством Румунії. Зал Об’єднання – важлива частина нашого музею. Тут ви
можете побачити низку предметів та артефактів, які визначили процес 1 грудня
1918 року. Крім залу Об’єднання, ми також маємо
історичну споруду національного значення. Йде мова про споруду Бабілон, колишній
гарнізонний будинок австрійської армії у місті Алба Юлія, який тепер містить
Історичний музей, де виставлені предмети з найдавніших часів до Другої
світової війни. У нас є окремі унікальні артефакти та предмети з Румунії чи з всього світу. Окрім цієї будівлі, у нас ще є простір, присвячений сакральному мистецтву, Museikon. Це унікальний музей Румунії як завдяки представлених експонатів, так
і завдяки їхнього розміщення. У нас є рідкісні та унікальні ікони та старі
книги. З виставлених книг, лише кілька примірників
можна знайти у світі. Сама будівля також є музеєм, оскільки це найстаріша військова лікарня Румунії, під якою знаходиться будівля періоду князівства. Тоді
Алба Юлія була столицею Трансільванії, а принципи Трансільванії були
впливовими політиками цієї частини Європи. Наприклад, принц Трансільванії Стефан Баторій був обраний королем
Польщі. Також війська Габріеля Бетлена рушили до Відня або війська Георге Ракоцці
II дійшли до Польщі.

Музей налічує близько 200.000 експонатів, а його
бібліотека вміщує близько 70.000 томів, стверджує Габріель Рустою, генеральний директор
Національного музею Об’єднання в місті Алба Юлія: Крім того, у
наших просторах влаштовані низка виставок, які ілюструють історію Румунії за
допомогою археологічних творів. Також організуємо тимчасові виставки, присвячені
Великому Об’єднанню. Всі інформації подаємо румунською та англійською мовами, і маємо спеціальні
гіди для музею та фортеці, які розмовляють англійською та французькою мовами. Вже
кілька років від коли у нас працює соціолог і вже восьмий рік, коли ми
проводимо соціологічні дослідження. Ми зібрали реакції всіх туристів, як
румунських, так і іноземних. Результати соціологічних досліджень показують переважно
позитивні відгуки. Також у нас є сторінка у Facebook, де ми отримуємо оцінки від
туристів, які є дуже добрі.

Оскільки ви не можете відвідувати в ці часи музей, тоді музей
приходить до вас за допомогою мобільного додатку. Національний музей Об’єднання в місті Алба
Юлія та міський університет подали інформацію для мобільного додатку про
трансільванську культуру. Йде мова про роботи з музейної галереї, репрезентативні
для культури Трансільванії. Cultura Transilvanica архівує 3D-моделі знакових
творів мистецтва, знайдені в найбільш репрезентативних музейних колекціях
Трансільванії. Кожен артефакт містить короткий опис його витоків, що дозволяє
дізнатися більше про культурні скарби Трансільванії. Одночасно, ви можете
ознайомитись з Інтернет-каталогом бібліотеки Національного музею Об’єднання в Альба
Юлії. Більше того, зі сторінки Національного музею Об’єднання, ви можете перейти до іншого проекту ARHEO 3D. Тут ви побачите багато експонатів
передісторії, дакійської епохи, середньовічного періоду та сучасної епохи в 3D,
а також короткий їх опис.

Десятки історичних пам’яток у повіті Алба (центр) були залишені напризволяще через відсутність фінансування на ремонт. Замок Мартинуцці в населеному пункті Вінцу де Жос є хорошим прикладом в цьому відношенні. Він був побудований в 1550 році Дьордьєм Мартінуцці, губернатором Трансільванії, і залишився в історії як місце, де відбулися незвичайні події.Історики вважають його найціннішим ренесансним замком в країні. Дьордь Мартінуцці перетворив старий монастир на замок, оточений валами і ровами з водою. Руїни пам’ятника ще видніються у населеному пункті Вінцу де Жос, в декількох десятках метрів від берега ріки Муреш. Мерія спробувала отримати грошей від Уряду для реставрації замку, однак все залишилося у фазі обіцянок. Зараз замок належить Римо-католицькій церкві. На місці замку залишилися декілька стін, одна вежа та ворота.

Про замок з Вінцу де Жос та губернатора Мартінуцці лунають багато легенд. В одній з них розповідається про скарб (40.000 дукатів) виявлений рибалками у водах річки Стрей, який був конфіскований губернатором. Згідно з легендою, у 1543 році кілька рибалок проникли на своїх човнах з ріки Муреш у води річки Стрей і причалили на березі цієї річки прив’язавши свої човни до упавшого у воду стовбура. Тоді один з них побачив на дні річки блискучі предмети. Зануривши у воду, він вийняв звідти кілька дукатів. Вражені виявленням монет, рибалки почали ретельно досліджувати околиці, виявивши сховище, побудоване під водою і зруйноване через коріння дерев, що виросли на береговій лінії. Проникаючи глибоко всередину печери, вони розкопали 40.000 золотих монет, викарбованих за часів Лісімаха або Лізімаха ( 361 – 281 до н. е.), діадоха, після смерті Александра Македонського, який правив Фракією.

Вістка про виявлення скарбу дійшла до кардинала Мартінуцці, який розпорядився про спіймання рибалок і конфіскацію скарбу. Кажуть, що тогочасні слідчі проводили слідство на місці підземного сховища і виявили інші кілька тисяч дукатів. Мартінуцці купив цілий ряд маєтків та побудував красивий замок у Вінцу де Жос. Вістка про величезне багатство Мартінуцці була однією з причин, яка привела до його смерті. Кажуть, що в грудні 1551 року резиденцію губернатора відвідав іспанський генерал Кастальдо з боку імператора Фердинанда Габсбурга, і, одного разу вночі, група солдатів, які супроводжували генерала убили Мартінуцці. Після його смерті замок був пограбований, і було знайдено там тільки 2000 золотих монет зі скарбу, знайденого в водах річки Стрей. Інші легенди кажуть, що дві тисячі дукатів були послані Мартінуцці імператору Фердинанду I до Відня, чотири тисячі дукатів були затримані для себе і інші п’ять тисяч дійшли до скарбниці колишньої королеви Ізабелли, відповідно принца Іоана Сигізмунда.

Теж у замку з Вінцу де Жос загинув і правитель Молдови Арон Воде, незаконно народжений син Олександра Лепушняну, відомий як Арон Тиран, він будучи тим, хто ввів надмірне оподаткування після того, як купив трон за мільйон дукатів. Він правив Молдовою з вересня 1591 по червень 1592 рр., а потім з вересня 1592 р до квітня 1595 року. У 1594 році він приєднався до Священної Ліги, антиосманської коаліції очоленої габзбургами, і визнав сюзеренітет Сигізмунда Баторі. Згодом, через те, що він наважився домовлятися безпосередньо з Імперією, Баторі назвав його зрадником і заарештував разом з усією його родиною, будучи доставлений з Ясс до замку Вінцу де Жос, де Арон Воде був пізніше отруєний. Його було поховано в церкві, побудованій в Алба-Юлія, за часів Міхая Хороброго.

Після смерті Мартінуцці, замком оволодів на короткий час генерал Кастальдо. У 1553 році він був зайнятий людьми князя Андрія Баторі, чоловіка Маргарети Майлат. Між 1575-1578 рр, господарями замку були Штефан і Крістофор Баторі. У 1601 року, у в’язниці замку були вбиті італійські архітектори Сімон і Фульвіо Дженга, генералом Баста, під приводом, що вони вмішалися в політичні справи князівства Трансільванії під час Міхая Хороброго. У 1614 році замок дістався у власність принца Габрієла Бетлена, який разом зі своїм придворним архітектором італійцем Джакомо Ресті, розробив плани комплексу гексагональної форми, укріпленого бастіонами. До смерті принца, було побудовано тільки чотири крила і чотири вежі оригінального проекту. У період 1658-1661 рр., замок був спустошений турко-татарськими військами.

На початку XVIII століття, в 1715 році, замок увійшов у власність римсько-католицької єпархії Трансільванії. Єпископи проводили тут літні відпустки, однак тільки до 1792 року, коли під час перебування Ігнатія Баттані, резиденція єпископа в замку була спустошена пожежею. В кінці 70-х років, працював тут м’ясокомбінат. Вся північна частина замку розвалилася у 1981 році.