Новий антиліберальний популізм об’єднує
крайніх лівих і правих в політику обурення і гніву з націоналістичними
відтінками, зазначається у звіті відомої румунської неурядової організації
«Експерт Форум» під назвою «Популізм 2.0 і відродження альтернативи ліберальній демократії».
Документ показує, що хвиля популізму в
Західній Європі і США, що може послабити основи демократичного лібералізму, становить загрозу і для східноєвропейських країн, в тому числі Румунії, для
яких Захід завжди був зразком для наслідування. Водночас є ризик зростання
привабливості прикладів поганого державного управління в сусідніх з Румунією
країнах, – говориться в звіті НУО «Експерт Форум».
Новий популізм є явно антиліберальним і живиться економічними побоюваннями
людей, як наприклад втрата роботи, та міфами про краще минуле. Крім того,
популізм просуває ідею про те, що народне голосування може бути проігноровано
або змінене конституційними, а також економічними законами. Не випадково популізм в країнах Західної Європи обрав для себе основним противником
Європейський Союз, а також утверджену ним економічну інтеграцію і цінності, що
випливають з цього. Відповідне явище почало поширюватися і в Східній Європі, хоча цифри ясно показують, що життєвий
рівень населення цих країн значно зріс після їх вступу до Євросоюзу.
Наприклад у Румунії ВВП зріст в два з
половиною рази порівняно з 1989 роком, сягнувши рекордного в історії країни
рівня. Експорт зріс в шість разів, а частка промисловості в структурі валового
національного продукту є більшою ніж в середньому по Європі. Так само якість
послуг значно зросла, наприклад, у сфері транспорту і навіть охорони здоров’я, а
запровадження європейських норм призвело до скорочення випадків зловживання та
явища корупції.
Відхилення від моделі ліберальної
демократії, заснованої на верховенстві закону, поділі державної влади, відповідальності та інституційній рівновазі, в окремих країнах Центральної та
Східної Європи відкриває несподівані можливості для російського режиму, незалежно від того чи Кремль стоїть або ні за цими відхиленнями від європейських норм і цінностей. У порівняльному дослідженні в
енергетичному секторі зазначається, що у всіх цих країнах вже спостерігається конфлікт між
європейською моделлю, яка діє за
принципами конкурентоспроможності, прозорості, нетерпимості
до корупції і справедливості, та «путінською
альтернативою», яка засновується на групах інтересів, договорах, укладених в
обхід закону, зловживанні монопольним становищем і ослабленні енергетичної
безпеки.
Отілія Ніце, фахівець неурядової організації
«Експерт Форум» навела чимало прикладів того, як великі російській компанії,
безпосередньо або через дочірні структури, спробували та, в окремих випадках,
зуміли здобути монополію в енергетичній
сфері, на дуже невигідних умовах для держав, таких як Угорщина та Болгарія.
Вона каже, що й Румунії може повторитися подібний сценарій, але в нашому
випадку йдеться не про російську, а про китайську компанію довкола будівництва
ІІІ і ІV енергоблоків Чернаводської АЕС.
Отілія Ніце: «Був узгоджений зовсім непрозорий
протокол і невідомо як фінансуватиметься цей проект. Його вартість коливається
від 3 до 6, або навіть 8 мільярдів євро. Напевно знадобиться й державна
допомога, але постає запитання: якщо будуть побудовані всі ці енергоблоки, що
робитиме держава з виробленою електроенергією, в умовах коли не буде кому
продати її на невеликому клаптику території нашої країни.»
Незалежно від того чи дійсно Росія планує
послідовно повернути собі вплив у Східній Європі, або просто використовує у
власних цілях відхилення від європейських принципів у цих країнах, зростання
антилібералізма в східноєвропейських країнах однозначно вигідне Кремлю,
зазначається в документі. Вплив Кремля на ці країни має дві форми. Перша – припускає збільшення тиску на політичні рішення в цих державах
за допомогою впливу на стратегічні сектори економіки, особливо енергетику. Друга – припускає підкуп політиків, підтримку націонал-популістських, євроскептичних або проросійських партій
чи рухів в цих країнах, з тим щоб побічно впливати на національні політичні
рішення держав-членів ЄС.
Обидва інструменти використовуються по-різному
в залежності від інтересів Москви у відповідних державах, їх історичних відносин
з Росією, частки російських інвестицій в економіці відповідної держави або
ставлення населення до Кремля. Досить часто ці дві форми взаємодоповнюють одна
одну і майже у всіх випадках (за винятком Румунії), енергетичний важіль на
сьогоднішній день є головним економічним інструментом Росії.
Автори звіту кажуть, що найбільш очевидним
зв’язок між політичним впливом Росії та її енергетичною «зброєю» є в Україні, де під час проросійських
режимів не було ніяких «газових воєн», які виникли лише, коли до влади прийшли
проєвропейські політичні сили. А єдиним
інструментом боротьби Києва з енергетичним шантажем Росії, як показав досвід
минулого року, є орієнтація на ринок Європи та реверс всього необхідного газу в
Україну через словацьку ГТС, навіть якщо на даний момент це той же російський
газ. Адже договори з європейськими партнерами укладаються на абсолютно інших умовах.
Фахівці «Експерт Форум» дійшли висновку, що популізм
надає спрощені, але дуже привабливі відповіді на комплексні проблеми, а в
громадському просторі позитивні наслідки ліберальної демократі просто
ігноруються під тиском «конспіраційних теорій» та ізоляціоністських
тенденцій. Таким чином у Центральній та
Східній Європі так званій «політиці гніву», що активно використовується
популістами, вдається «затінити», наприклад, процвітання країн, які стали
членами ЄС, в порівнянні з майже повною відсутністю прогресу в країнах, які не
входять до європейського співтовариства, як наприклад Україна та Республіка
Молдова.