Румунське місто Арад є можливо найзахіднішим великим містом Румунії, будучи випередженим у цьому відношенні тільки своїм вічним суперником – Тімішоарою. Перша згадка про середньовічний Арад зявилася в документі від 1078-1081 років. Тоді називали його Ород. Легенда свідчить, що назва походить від лицаря Орода, який у 1029 році був підкорений угорському королю Штефану. Так що Арад, найімовірніше, є одним з найдавніших міст Румунії по відношенню до його західних сусідів Орадії ( що вперше згадується у 1113 році) і Тімішоари (1212 р.). Проте, археологи знайшли на території Арада сліди давніші 1080 року: існувало поселення даків в арадському районі Мікалака, завойованого римлянами у війні від 101-102 рр., а на території району Новий Арад римляни побудували фортецю, де розташовувався легіон IV Флавія Фелікса.
У 1551 році Арад потрапив під турецьку окупацію, що тривала аж до 1595, а це було зовсім не погано для міста, яке почало відігравати роль торгового центру особливо завдяки солі, яку привозили рікою Муреш. У період 1595-1616 рр. Арад був знову приєднаний до князівства Трансільванії, а потім був знову уступлений туркам. Як тільки турки зазнали фіаско в облозі Відня в 1683 році, Габсбурги почали наступ на схід, завойовувавши Арад в 1687 році. Після Карловицького миру 1699 року новим кордоном між турками і габсбургами стала ріка Муреш, і таким чином, Арад став регіональним прикордонним центром. Щоб задовольнити оборонні потреби габсбургів, спочатку була перебудована стара турецька фортеця неподалік Араду, потім габсбурги вирішили довершити план з укріплення міста на ріці Муреш, тому вони побудували Арадську фортецю.
Зведена на прохання імператриці Марії-Терезії, фортеця Арад була розроблена в стилі Вобана-Теналь, так що у свій час фортеця була сучасною оборонною спорудою. Вона має форму шестикутної зірки, з трьома рядами підземних довготривалих оборонних точок та кілька рядами ровів. І розташуванню фортеці можна позаздрити: на південному березі ріки Муреш, що захищала фортецю з трьох боків. Фортецю побудовано протягом 20 років (1763-1783 рр.) тисячами увязнених Габсбурзької імперії. Іронією історії є те, що ця військова перлина мала можливість продемонструвати свої величезні оборонні якості тільки один раз, та й то проти Туреччини під час революції 1848-1849 рр, коли завоювати Арадську фортецю хотіли угорська революційна армія і габсбурзькі війська. Після того як взяли в облогу її протягом девяти місяців угорські революціонери зуміли окупувати її тільки протягом 46 днів влітку 1849 року, коли російські і австрійські війська змусили угорців здатися.
У період XVIII-XIX ст. у місті проводили діяльність 32 гільдії. Від них збереглося чимало документів і конкретних символів, такі як прапори, скрині гільдій, печатки, які є доказами багатої діяльності цих активних професійних громад. Найдавнішою гільдією була гільдія кушнірів (1702 рік). В кінці XIX століття, окрім кустарної промисловості починає наростати і потужна промисловість, а саме паровий млин, винокурний завод, завод дріжджів, текстильна фабрика братів Нойман, автомобільний завод Гендель, меблева фабрика Лендєл, яка набуде широкої популярності в Європі своїми меблевими унікатами, завод вагонів, заснований Йоганном Вайцером. Таким чином, на початку ХХ століття Арад був провідним промисловим та економічним центром з 25 заводами і 7 кредитними банками. У 1715 році у місті була заснована перша школа з викладанням німецькою мовою, а перша румунська педагогічна школа в Трансільванії була заснована в 1812 році. У 1833 році в Араді почала діяти шоста європейська музична консерваторія – Арадер Музік Консерваторіум. 15 серпня 1899 році тут відбувається перший футбольний матч, а 1910 року Арад стає найбільшим містом Трансільванії, населення міста нараховуючи тоді 61 тисячу громадян, а три роки пізніше, тобто 10 квітня 1913 року була урочисто відкрита перша електрична залізнична колія на сході Європи та восьма у світі, маршрутом Арад-Подгорія.
До 1918 року Арадська фортеця була однією з найбільших в Габзбурзькій імперії вязницею. Тут були увязнені революціонери Хоря, Клошка та Крішан в 1785 році, полонені з французької армії Наполеона між 1790-1815 рр., банатський революціонер Єфтіміє Мургу в 1849 році, більше 500 бійців революційної армії між 1849-1857 роками (в тому числі 13 генералів, керівників угорської революцію, які були страчені в 1849 році), турецькі полонені в 1881 році, а між 1914-1918 рр. там були увязнені полонені з Боснії і Герцеговини, в тому числі відомий Гаврило Принцип, який в 1914 році убив ерцгерцога Франца Фердинанда у Сараєво, спадкоємця австро-угорської корони, кинувши, таким чином, Європу в першу світову війну. До 1918 року Арад був найбільш густонаселеним містом в Трансільванії, а в економічному плані був одним з перших міст Трансільванії.
Важко сказати, а то й неможливо, коли його стали називати “маленьким Віднем”, ані хто вперше назвав так місто Арад. Цілком можливо, що “винуватцем” був видатний історик Ніколає Йорга, який відвідав Арад в 1906 році, хвалячи його відверто і порівнюючи з Віднем. Однак, більш правдоподібним є те, що віденський вигляд міста завдячується, в першу чергу, великій кількості старих будівель: список історичних памятників в Араді містить більше 100 будівель XIX – початку ХХ століть, що перебувають на обліку Національної культурної спадщини.
