Заснована наприкінці 19 століття композитором і диригентом Джорджем Штефанеску, перша оперна трупа в Румунії (під назвою Румунська оперна компанія) також вважається ядром оперного театру в нашій країні. Але від свого заснування і до початку 1950-х років румунська опера не мала власного приміщення, тому вистави відбувалися в інших театрах. Ситуація мала змінитися на початку комуністичного режиму з пропагандистських причин: у 1953 році Бухарест приймав великий міжнародний молодіжний фестиваль, тому в столиці було збудовано низку будівель, щоб вмістити всі заплановані на той час заходи. Серед цих будівель була і нинішня будівля Румунської національної опери, розташована на набережній річки Димбовіца, поруч з імпозантною будівлею Юридичного факультету.
І хоча спочатку передбачалося, що цей новий палац повинен поважати архітектурний стиль радянських будівель – як це було у випадку з Будинком Скинтея – Румунська опера лише віддалено нагадує цей стиль. Нещодавня опублікована книга детально аналізує етапи будівництва та зовнішній вигляд оперного палацу: “Історія будівлі Румунської опери в Бухаресті”. Її автор, директор Бібліотеки Академії Ніколає Нойка розповідає: «Оперний театр був створений великим діячем культури Джорджем Штефанеску. Після цього, до 1952 року, вона працювала без власного приміщення, в будівлі біля парку Чішміджіу, а потім, протягом тривалого часу, в будівлі Національного театру на вулиці Каля Вікторієй. На жаль, Національний театр був розбомблений. Я з подивом дізнався з документів, датованих 1948-1949 роками, що першою людиною, яка виступила з ініціативою побудувати будівлю Оперного театру, був лікар Петру Гроза, який очолював румунський уряд. Тоді він виділив рішенням уряду ділянку землі, де сьогодні розташований Бухарестський національний театр, в центрі, біля університету. Було організувано конкурс, але без результатів. В 1950-51 роках було прийнято тверде рішення і створеному на той час Бухарестському проєктному інституту було доручено розробити цей проєкт. Ним координував відомий архітектор Октав Дойческу. Він був людиною старої школи, який також представляв нас на деяких міжнародних виставках між двома світовими війнами, разом з іншими архітекторами, такими як Петре Антонеску та Дж. Кантакузіно. Звичайно, в першу чергу постало питання, де звести будівлю, і було обрано саме те місце, де сьогодні знаходиться Оперний театр, на набережній. Будівельні роботи розпочалися в 1951 році.»
Але який архітектурний стиль був обраний і як це було зроблено? Знову академік Ніколає Нойка: “Часто говорили, що він має вигляд російських або радянських будівель. Однак, Октав Дойческу не робив нічого подібного, але для того, щоб проєкт пройшов перевірки, оригінали були підписані російським радником, для підтвердження рішень. Знову ж таки, російські архітектори, які приїхали сюди, з особливою увагою ставилися до Октава Дойческу і до Маковея, і вони дозволили пройти використати ряд елементів, щоб будівля була монументальною і пропонувала той вигляд, який був задуманий спочатку. Проте, говорячи про стиль, я можу сказати, що це румунський стиль, з низкою елементів, які були запозичені, але жодним чином не можна стверджувати те, що це була будівля за зразком тогочасних московських будівель.»
Для будівництва Румунського оперного театру Октав Дойческу об’єднався з архітектором Помпіліу Маковеєм – координатором будівництва – та інженером-будівельником вірменського походження Азнавуряном. Будівництво було завершено в 1953 році, а офіційне відкриття відбулося в січні 1954 року з виконанням балетної вистави “Пікова дама” Чайковського. Фасад будівлі, змінений у порівнянні з первісним задумом архітектора, має портик з трьома монументальними арками, що підтримуються колонами, на капітелях яких розміщені статуї чотирьох муз. Також є три вхідні двері, через які можна потрапити до розкішної двоповерхової зали. Весь фасад прикрашають барельєфи скульпторів Зої Бейкояну, Бориса Караджі та Іона Влада. Ніколає Нойка розповідає нам про внутрішні орнаменти: «Всередині є фойє, яке є чудовим, а десь ліворуч, після підйому сходами, знаходиться красивий жовтий салон із серією орнаментів, зроблених у 1953 році, і збережених до сьогодні у надзвичайному стані. У залі для виступів знаходяться ложі, розділені маленькими стовпчиками для перегородок. Звісно, на той момент про це теж було багато розмов. Якщо з архітектурної точки зору ці маленькі стовпчики не викликають занепокоєння, то вони були встановлені з урахуванням стійкості будівлі. Крім того, стеля чудова, зроблена з різьбленого дерева, і, що найбільше вражає, стара люстра зі 100 лампочками все ще там. Крім того, в той час там була проведена система опалення та вентиляції, щоб створити відповідний клімат. На жаль, минули роки, і ця система не працює ідеально.»
Насправді, з самого початку Румунський оперний палац був спроектований як стійкий, землетруси 1977 і 1986 років не залишили жодної тріщини в стінах будівлі.
