Tag: Асоціація

Сьогоднішня історія про особисту та
колективну участь для благополуччя громади, коли і де це потрібно. Розпочате добро може котитися, як сніжний ком з гори, набуваючи все більших розмірів.

Аліна Діна-Тенасіе, випускниця біологічного факультету, вирішила вступити на інший факультет – психологічний. Наразі
вона є вчителем для дітей з особливими потребами та головою Асоціації «Автентичність,
різноманітність, прийняття» в місті Римніку-Вилча. Вона мати двох дітей, одна з них з аутизмом. Спочатку вона
хотіла дізнатися про потреби свого хлопчика, щоб допомогти йому. Що сталося
далі? Розсповідає Аліна Діна-Тенасіе: «Мій хлопчик був моєю мотивацією. Він мотивував і призвів мене знаходити все більше і більше способів підтримати його. Я дуже хотіла йому допомогти. Спочатку я не могла повірити, що це сталося у моєму випадку. Я все заперечувала, поки не зрозуміла, що це реальність, та якщо я не зроблю щось для своєї дитини, крім звичайної терапії, не зможу жити в злагоді з собою. Мені потрібно було дізнатися більше речей, більше вчитися, і тому я багато читала та навчалась як з ним працювати. Мені допомогли терапевти, з якими він працював. Я попросила їх дозволити мені дивитися, як вони працюють. Потім почала я сама купувати необхідні матеріали і, поволі, якось я повернулася до свого першого кохання – психології. Мене керувало бажання робити щось для інших. Коли я побачила, скільки багато можу зробити для своєї дитини, я подумала, що можу зробити
ти саме і для інших дітей. Так сталося, що всі необхідні навчальні матеріали були у мене вдома. П’ять років тому коли я
чекала, щоб мій хлопчик закінчив урок терапії, я подумала, щоб у нашому місті був
центр для дітей з вадами, де діти б користувалися послугами, які були доступні у
різних місцях міста. Моєю мрією було створити єдине місце для обслуговування дітей.»

Через п’ять років мрія Аліни Діни-Тенасіе здійснилася. У місті Римніку-Вилча був відкритий Багатофункціональний психосоматичний центр для дітей з особливими
потребами. Тут вони отримують послуги з відновлення психічного, емоційного та фізичного стану здоров’я, а їхнім батькам, сподівається ініціаторка, повернуть усмішка, спокій та рівновага. Аліна Діна-Тенасіе уточнює: «Цей центр допомагає як батькам, так
і дітям з вадами з нашого повіту, а це, перш за все, означає правильне
оцінювання стану здоров’я дітей, а також консультування батьків, майстер-класи
для батьків та дітей, дитячі майстерні з особливими дітьми, лікувальна
фізкультура, логопедична допомога та 3-С терапія, тобто психомоторне відновлення (концентрація, координація, усвідомленість). Дитина, яка увійде в цю
програму, зможе стати психомоторною автономною і, таким чином, зможе
усвідомлювати власне тіло, бути більш цілеспрямованою, краще координувати свій рух,
вміти адаптуватися до зовнішнього середовища. Таким чином, відновлення нервового та психічного
стану здоров’я буде все кращим.»

За словами Аліни Діни-Тенасіе, у всьому південному регіоні Румунії – Олтенії, у 2019-2020 навчальному році навчалося майже 7.700 дітей з особливими освітніми потребами та майже 1500
– з обмеженими можливостями. Порівняно з попереднім навчальним роком їх
кількість скоротилася більш ніж на 4%, за ​​її словами, через дуже складну інтеграцію цих дітей в румунську освітню систему. А пандемічні роки, зрозуміло, що загострили цю ситуацію! Вона хоче, щоб лікувальний центр сприяв адаптації особливих дітей у школах та громадах
в цілому. Ось вона сказала: «Двері відкриті для дітей з різними
вадами, чи йде мова про фізичні або психологічні. Діти, які пересуваються на інвалідних візках або діти з аутизмом, синдромом Дауна чи затримкою розумового розвитку. Ми надаємо також логопедичні послуги дітям з проблемами мовлення, які можуть провести час з дітьми з особливими потребами.»

Ми запитали Аліну, чого можуть чекати батьки від центру. Ось, що вона відповіла: «Не соромно просити допомоги. Не соромно сказати,
що не можуть впоратися. Батькам дитини з вадами дуже важко. Перш за все, йде мова
про початковий шок. Потім слідує заперечення. Після заперечення, зазвичай виникає
депресія, потім обурення, наприклад, вони запитуються «Чому це відбувається зі нами?», «Чим ми заслужили це?» І поступово коли починають ставити собі ці запитання, з’являються й відповіді, та люди приходять нам їх поміч. Це перший крок, це спосіб, щоб ми погодилися з ситуацією. Також дуже важливо, це спосіб прийняти на себе роль батьків дитити з вадами.»

Аліна Діна-Тенасіе не самотня, вона не могла б сама втілити в практику свою мрію, а саме допомогти дітям з особливими потребами в Вилчанському повіті. На початку ми говорили про те добро,
яке може покотитися як сніжний ком, якщо люди місцевої громади серйозно ставляться до своїх потреб та діють. Один із приблизно 20 громадських фондів Румунії працює
в місті Римніку-Вилча. Дії цих фондів, створені щедрістю та бажанням людей змінити свої громади, втілюють у життя проєкти в галузі освіти, охорони здоров’я, культури та
навколишнього середовища. Фонди краще розуміють місцеві потреби та можливості, їх завданням є створити мости між донорами та користувачами, між потребами та рішеннями. Так сталося і у випадку Аліни Діни-Тенасіе, яка зажадала створити Багатофункціональний
психосоматичний центр для дітей з особливими потребами. Її допоміг громадський фонд Румунії, який працює в місті Римніку-Вилча. Аліна Діна-Тенасіе подає деталі: «Фонд з самого початку нам дуже допоміг. Вони були для нас так би мовити ангелом-хранителем, вони дуже нас підтримували, вірили в наш проєкт. За допомогою цього фонду ми зуміли зв’язатися з Асоціацією, де працює колишня журналістка Меланія Меделяну, яка тепер підтримує нас, і завдяки
їй ми продовжуємо свою працю та успішно розгортаємо наші проєкти та реалізуємо наш задум.»

З моменту створення перших громадських фондів у Румунії в 2008 році, десятки
мільйонів леїв були спрямовані для реалізації тисячі проєктів, які перетворюють
на краще місцеві громади. Психосоматичний багатофункціональний центр в місті Римніку-Вилча
для особливих дітей з особливими потребами, про який мріяла та створила Аліна
Діна-Тенасіе, є одним із них.

Понад 650 дітей відвідали майстер-класи, публічні читання та презентації книг у рамках проекту Дні LittleLIT – Разом, найважливішої події цієї осені, присвяченої дитячій та юнацькій літературі, організованої Асоціацією «Казка». Протягом тижня було проведено понад 25 онлайн-заходів, присвячених учням: майстер-класи з читання румунських авторів книжок для дітей та юнацтва в школах Бухареста, Тімішоари та Клужа, заходи, присвячені професіоналам у галузі дитячої літератури (письменники, ілюстратори, перекладачі, видавці, комунікатори, бібліотекарі) – заходи, присвячені широкому загалу. «Разом», тема цьогорічного видання, була спеціально обрана для противаги нинішнім соціальним структурам, опанованим страхом, самотністю та ізоляцією.

Письменниця Вікторія Питрашку, одна із засновників Асоціації «Казка»: «Коли ми думали про цей проект, тобто рік тому, ми не думали, що опинимося в такій же ситуації, тобто замкнені в будинках. Ми хотіли б радіти поряд з дітьми, бути з ними, слухати їхні запитання. На жаль, все пішло не так, як ми хотіли, але це не означає, що ми не можемо бути разом навіть у складних умовах, щоб історія LittleLIT продовжувалася красиво. LittleLIT розпочався зі співпраці Асоціації «Казка» та EUNIC в рамках Європейських днів літератури. На початку у нас було ядро, це був проект, через який ми хотіли донести до читачів, письменників сучасної румунської дитячої літератури, та познайомити читачів з тими, хто створює історії. Ми виростили це ядро, і в 2019 році вийшло перше видання під назвою LittleLIT Відзеркалення, коли ми співпрацювали з 5 іноземними культурними інститутами. Тоді ми запросили 5 іноземних письменників для проведення семінарів для румунських письменників, бо ми дуже хотіли, щоб румунські письменники мали приклади хорошої практики і знали, як вони можуть стати відомішими, як краще писати, як удосконалити своє письмо. І водночас ми організовували зустрічі з потенційними читачами, наблизивши цих іноземних письменників до дітей у школах чи в більш неблагополучному середовищі, де діти не мають доступу до культури».

Програма «Дні LittleLIT – Разом» була розроблена, щоб підкреслити важливість книги та читання для розвитку дітей та дати останнім можливість дізнатися про книги, які адресовані ним, та про тих, хто їх написав. Так само проєкт має на меті створити простір для діалогу між професіоналами дитячої літератури (письменниками, видавцями, вчителями, промоутерами читання) з Румунії та інших європейських країн. Таким чином, Асоціація «Казка» продовжує зміцнювати діалог зі школами та педкадрами, пропонуючи викладачам конкретні методи використання дитячої літератури у викладанні змісту шкільної програми. Ми розмовляли з Вікторією Питрашку про необхідність появи Асоціації «Казка» у 2018 році: «Ми чомусь відчували себе самотніми й загубленими у великій румунській літературі, і нам здавалося несправедливим продовжувати вважати дитячу літературу літературною Попелюшкою. Премій з румунської літератури для дітей тоді не було, іх немає далі. Проте все більше зростає кількість письменників дитячої літератури, які починають користуватися популярністю. Між часом деякі з нас також брали участь в міжнародних книжкових ярмарках, навіть в Міжнародному ярмарку дитячої книги в Болоньї, що є чимось надзвичайним, і ми все більше усвідомлюємо важливість дитячої літератури у світі. Це література, яка готує читачів, література, яка з кожним роком зростає. Хоча продажі книжок впали, дитяча література має тенденцію до зростання, дитяча література приносить гроші, і це повинно зацікавити видавців. Багато з них усвідомили, і саме тому створили спеціальні колекції, зрозуміли, що дитяча література приносить і матеріальні блага, крім вже знайомих переваг: виховувати нових читачів, розвивати дитячу психіку, допомагати їм рости. Повертаючись у 2018 рік, коли ми заснували Асоціацію «Казка», то ситуація була гіршою, ніж сьогодні, і ми вирішили стати професіоналами. У нас також були приклади, багато з яких із скандинавських країн, які казали нам, що коли ми разом, ми можемо зробити більше. І саме так сталося. Спочатку нас було чотири письменниці – Адіна Росетті, Лаура Грюнберг, Юлія Йордан і я, і ми започаткували цю асоціацію. Але через три роки нас було уже 20 письменників, маємо три каравани, які об’їхали десятки комун і провели сотні майстер-класів з дітьми. Також ми організовуємо цей захід, «Дні LittleLIT», у формі фестивалю дитячої літератури. Нещодавно у нас також з’явився канал на Youtube, який ми хочемо розвивати»

Три великі онлайн-презентації книг спеціальних гостей цьогорічного видання «Дні
LittleLIT» – шведської письменниці Оси Лінд, швейцарської письменниці Дани Грігорчі та румунської письменниці Лавінії Браніште – зібрали
понад 2000 юних читачів. Не менш успішними були два чудові заходи, присвячені
спеціалістам та бажаючим дізнатися більше про сучасну румунську літературу для
дітей та юнацтва – Інкубатор – вебінар на тему «Місцевий дитячий книжковий
ринок: магічний світ із земними проблемами» та проведений майстер-клас за
участю спеціальних гостей.

Премія Європейського економічного і соціального комітету (ЄЕСК) за громадянську солідарність була вручена у рамках віртуальної церемонії, яка відбулася в середині лютого. Проєкт, поданий Асоціацією з питань передчасно народжених дітей з Румунії, налічується серед 23 проєктів, які були подані країнами-членами ЄС та Великобританією та які були нагороджені за винятковий внесок у боротьбі з пандемією Сovid-19 та її катастрофічними наслідками. Кожен проєкт, який виграв отримав премію у розмірі 10.000 євро.

Асоціація з питань передчасно народжених дітей з Румунії отримала нагороду в категорії: Виробництво та розподіл медичного обладнання. У цій категорії були відбрані проєкти про вироблення та розподіл масок та засобів індивідуального захисту, перетворення будівель на лікарні, будування нових медичних закладів або придбання та дарування ліків і технічного обладнання.

Діана Гемулеску, засновник Асоціації з питань передчасно народжених дітей стверджує: «Ми розпочали цей проєкт, беруючи до уваги певні недоліки, про які розповіли нам медичні працівники. Вони сказали, що на початку пандемії доступ недоношених дітей до палат був обмежений, що кошти для відділень новонароджених були призупинені або значно скорочені та були перерозподілені на підтримку пологових будинків, які стали опорними лікарнями для хворих на коронавірус. Наша організація змобілізувалася, ми мобілізували також громаду та поставили собі за мету допомогти якомога більшій кількості пологових будинків. Ми не знали, скільки пожертувань отримаємо, ані скільки пологових палат ми зможемо оснастити УФ-лампами або іншими матеріалами індивідуального захисту. У окремих пологових відділення навіть мила не було, але ми робили все крок за кроком і до кінця вересня нам вдалося зібрати необхідні кошти, і таким чином оснастити шість пологових будинків.»

Діана Гемулеску ствердила, що Асоціація з питань передчасно народжених дітей проводить також благодійні акції: «Зрозуміло, що оснащення пологових будинків, як правило, є пріоритетом, оскільки працюють 22 пологові будинки третього класу з високоефективним відділенням неонатології та інші 64 пологові будинки по всій країні, і всім постійно необхідна допомога. Крім цих пожертв, ми розробили проєкти й для медичного персоналу, для безперервної освіти, ми проводили семінари у пологових будинках з батьками новонароджених дітей про очікуваний момент повернення додому, ми також провели вебінари. Ми згортали проєкти на тему попередження передчасних пологів. Ми також фінансово підтримуємо малозабезпечені сім’ї недоношених дітей. Є багато чого зробити!»

ЄЕСК започаткував премію в липні 2020 року під назвою Громадянське суспільство проти COVID-19, оголосивши, що це буде виняткова нагорода, яка замінить традиційну нагороду для громадянського суспільства. Метою було нагородити європейську громадську організацію, яка активно та альтруїстично бере участь у акціях солідарності ще з перших днів пандемії. Змагалися за премію ЄЕСК й інші високоякісні проєкти з Румунії. Серед них був проєкт «Соціальна солідарність», поданий Асоціацією Аді Хидян. Оскільки ресторан відомого шеф-кухаря Аді Хидян був закритий, він та його співробітники, а також волонтери готували та розподіляли гарячий обід медичному персоналу, сім’ям, які перебували на карантині, а також людям похилого віку.

Як вирішила Асоціація з питань передчасно народжених дітей брати участь у конкурсі проєктів розповідає Діана Гемулеску: «Ми подумали, що це є добрим рішенням для продовження вже розпочатих нами благодійних проєктів. Нашу участь ми вважали як доброю нагодою з цієї точки зору, хоча я не думала, що наша організація буде обрана. Але ми сказали, що варто пробувати. На мою думку, однією з найважливіших складових доброго вчинку це пошук рішень для забезпечення матеріальної підтримки. Важко було знайти компанії, які б бажали підтримувати нас, важко було переконати людей робити пожертвування. Для нас цей конкурс проєктів був додатковим шансом продовжити наші благодійні акції.»

Проєктів багато! Але поки що Діана Гемулеску ствердила, що насолоджується радістю перемоги: «Мене й тепер переповнюють емоції, це було так як би Дід Мороз прибув до нас у лютому. Я хотіла б, щоб це допомогло нам підвищити обізнаність людей про нашу справу, про передчасно народжених дітей. Я хочу подякувати усім нашим партнерам, приватним особам, компаніям, подякувати моїй команді за докладені зусилля та відданість місії нашої організації. Я хочу, щоб ми більше говорили про роль благодійних організацій на національному рівні.»

Асоціація продовжить заходи з оснащення пологових будинків відповідно до їх потреб, сподіваючись розподілити якомога ефективніше отримані гроші, а також продовжить розгортати програми інформування та підтримки батьків.

Торгово-промислова палата Румунії
організувала 3 листопада, онлайн-конференцію на тему «Можливості, створені для бізнесу Угодою про асоціацію та
всеохоплюючу та поглиблену зону вільної торгівлі між ЄС та Україною». У заході
взяли участь представники румунських та українських дипломатичних
установ, керівництва торгово-промислових палат, а також ділових кіл двох
сусідніх країн.

Метою цієї веб-конференції було покращення
розуміння наслідків цих угод з метою інформування ділових людей та, зокрема, представників
малого і середнього підприємництва (МСП) про можливості, що пропонуються для
виходу на три ринки. Угоди про вільну торгівлю спрямовані на поступове
скасування митних зборів на імпорт та експорт у торгівлі товарами, на усунення
бар’єрів у торгівлі послугами та на спрощення доступу компаній до цих ринків.

«Угода про асоціацію між Україною та ЄС, яка
набрала чинності у вересні 2017 року, також є важливим кроком у двосторонніх
відносинах, пропонуючи нові економічні можливості для обох сторін. Українські
компанії отримали стабільний пільговий доступ до найбільшого у світі єдиного
ринку, а компанії Європейського Союзу мають легший доступ до українського
ринку, що дозволяє розвивати тривалі відносини з постачальниками та
потенційними діловими партнерами. Завдяки цим угодам останнім часом
активізувалася двостороння торгівля між Румунією та Україною. Наприклад, згідно
з даними Національного інституту статистики Румунії у 2019 р. обсяг
двосторонньої торгівлі становив 1547,4 млн. євро, зареєструвавши приріст на
13,7% порівняно з попереднім роком. Все ще існує невикористаний комерційний
потенціал, і в цьому контексті я закликаю підприємців, румунські та
українські компанії активізувати контакти та вивчити можливості, в тому числі
за підтримки Торгово-промислових палат Румунії та України», – сказав на
відкритті заходу Генеральний секретар Торгово-промислової палати Румунії Овідіу
Сілагі.

«Безсумнівно, ця пандемія повністю змінить
спосіб ведення бізнесу в майбутньому, а зміни торкнуться всіх нас, якщо ми не
будемо готові. Тому такі зустрічі, як ця, що була організована Торгово-промисловою
палатою Румунії, є особливо важливими. Це прекрасна можливість разом побачити,
з якими викликами ми стикаємось і, звичайно, знайти найкращі рішення.
Користуючись нагодою, хочу повідомити румунське ділове співтовариство про те,
що всі компанії, які ми представляємо, перевіряються на відповідність вимогам
Європейського Союзу», – зазначив у свою чергу президент Торгово-промислової
палати України Геннадій Чижиков.

Під час зустрічі були обговорені
й питання румунсько-українського двостороннього торговельно-економічного співробітництва,
сфери взаємовигідної співпраці тощо.

Цієї осені
дітей запрошують ознайомитись з мобільним полісенсорним ігровим майданчиком, що
складається з унікальних, творчих та інклюзивних ігрових засобів, розташованих
у різних місцях, для початку лише в Бухаресті. Іграшки Pop Up задумані таким
чином, аби бути розважальними для всіх дітей, як звичайних, так і тих, що мають
сенсорні, опорно-рухові або аутичні розлади.

Іріс
Попеску є співзасновником Асоціації альтернативних методів соціальної
інтеграції та розповіла про виникнення цього проекту: «Pop Up Респіуа виникла в
першу чергу з ініціативи Респіуа яку ми розпочали минулого літа, в 2016 році,
коли впровадили програму «Мобілізуймо досконалість». Ми прийшли до цієї
ініціативи внаслідок проектів, які імплементувала наша асоціація «Чутливість», проекти,
в рамках яких ми багато працювали з людьми з обмеженими можливостями. Ми
зрозуміли, що після певного віку виникають численні розчарування, з якими дуже
важко змиритися. Тоді ми подумали, що було б добре почати проекти з раннього
віку й так почали створювати ігрові майданчики.»

«Усі,
від малого до великого, давайте разом побачимо як цікаво гратися, коли гра доповнюється
різними інклюзивними вправами та емпатією до дітей», – це запрошення, написане
на сайті проекту, оскільки метою PopUp Респіуа є полегшення життя осіб з вадами,
які стикаються з численними труднощами в нашій країні, пояснила Іріс Попеску: «Ми
намагаємося якнайшвидше почати роботу з дітьми віком два з половиною – три
роки. Саме для них ми проектуємо іграшки. Є дві причини, які привели до такої
ситуації в Румунії, коли люди з інвалідністю практично є ізольованими. Є два
абсолютно різні світи: люди з обмеженими можливостями і звичайні люди. І маємо,
по-перше, об’єктивні причини, які пов’язані виключно з дуже недружним
середовищем і, по-друге, суб’єктивні, тобто ставлення людей.»

Щоб розірвати
це зачароване коло, – розповіла наша співрозмовниця, – PopUp Респіуа пропонує
рішення: «І тоді ми намагаємося працювати паралельно над двома аспектами: над соціалізацією,
тобто над налагодженням соціальних зв’язків між звичайними людьми та особами з вадами, для максимального
сприяння їх зближенню з міським середовищем та, водночас, над емпатією людей, аби
вони зрозуміли наскільки важливо, щоб навколишня обстановка була інклюзивною, в
тому числі з самого початку задумана для будь-якої вади.»

Ініціатори
проекту PopUp Респіуа мають особливий підхід до ігор та іграшок. «Проект PopUp Респіуа -
це мобільний дитячий майданчик. Ми купили фургон, який обклеїли брендом Респіуа,
на якому будемо їхати різними містами, в цьому році лише по Бухаресту, по різних
мікрорайонах, які потребують активізації та по центральних районах з доброю видимістю і доступністю, де плануємо
розмістити сенсорний лабіринт. Ми зробили
модуль, помножили його на дев’ять. В основному це стіни лабіринту, які мають різну природну текстуру. Це дуже важливо, оскільки наше обладнання має передавати інформацію за допомогою, принаймні двох почуттів. Це правило номер один, яким ми керуємося, коли проектуємо наше обладнання, щоби звертатися до якомога більшої кількості дітей. Досліджуючи цей лабіринт діти матимуть можливість одягнути на себе різноманітні обладунки. Так ми їх назвали, хоча насправді це різні геометричні елементи з піни, покриті різними текстурами. Ми використовуємо тактильні та візуальні засоби, різні блискітки, наприклад, які приваблюють будь-яку дитину. І в той же час ми використовуємо й нюхові засоби, точніше кожні обладунки матимуть інший запах. Усе це переплітається між собою і створює цікаву атмосферу, цікавими є й стіни лабіринту.»

І якщо вам цікаво, чому ігровий майданчик був створений у вигляді модульного лабіринту, Іріс Попеску пояснить: «Тому що він пропонує дуже велику гнучкість і пристосованість, може бути адаптований до будь-якого контексту та поверхні. Ідеальна площа – 100 квадратних метрів, але його можна адаптувати використовуючи лише один модуль і він все-одно здасться дітям цікавим. Водночас лабіринт є дуже різноманітним, тому кожен раз, коли ми встановлюємо PopUp Респіуа, ми ставимо по-різному стіни цього лабіринту.»

Асоціація має й інші подібні проекти, – каже Іріс Попеску: «Ми намагаємося зараз помножити ігровий простір, який ми розробили в рамках проекту «Мобілізуймо досконалість». Маємо ще один дуже комплексний проект, на впровадження якого нам потрібно більше коштів. А саме ми хочемо розмістити подібний полісенсорний модуль біля кожного звичайного ігрового майданчику. Водночас найголовнішим для нас є переконати представників влади прислухатися до наших порад щодо переосмислення ігрових майданчиків. Тому що недостатньо лише поставити піктограму, побудувати колиску або ігровий модуль для дітей певного віку. Майданчик має бути спроектований з самого початку таким чином, аби він був зрозумілим, наприклад для дитини з вадами зору. У даний час на ігрових майданчиках дуже складно ідентифікувати елементи, саме тому, що вони відокремлені і немає тактильної карти. Отже є багато подібних аспектів, які мають бути враховані.»

Таким чином мова йде про започаткування нового прикладу передового досвіду щодо доступності дитячих майданчиків у місті, які приноситимуть радість всім, без винятку, дітям.

Уподібнене тривалий час до добровільної праці, нав’язаної комуністичним режимом і
тому відкинуте, волонтерство почало стрімко розвиватися в Румунії в останні
роки. Нове покоління, менш зачеплене комунізмом та мабуть під впливом програм
ЄС, що заохочують соціальне залучення молоді,
почало займатися волонтерством в декількох сферах: екології, культури,
соціальної взаємодопомоги.

Важливу роль у відродженні волонтерства зіграв і
присвячений йому в 2014 році закон. Згідно з цим нормативно-правовим актом
навіть якщо діяльність і договір про волонтерство не зараховується до трудового стажу, вони визнані як професійний
досвід. Отже, молоді волонтери можуть навести цей аргумент на свою користь під
час співбесіди з можливим наймачем.

Однак, крім усього цього, волонтерство виявилося останнім часом засобом
об’єднання енергії громад, які прагнуть самі щось зробити і не чекати допомоги
від держави. Прикладом в цьому сенсі є нещодавня акція, проведена Асоціацією
АртТур Румунія спільно з Національним центром інформування та просування
туризму Передял і Салвамонт Передял. Більше 150 волонтерів взяли участь у
відновленні 19 маршрутів на чотирьох гірських масивах: Баюл, Пятра Маре,
Постевару і Бучедж. Отже в основу цієї ініціативи лягли любов до гір і бажання
спонукати й інших до відвідування гірських масивів.

Утім і головний організатор
Октавіан Бодрон, заступник голови Асоціації туристичної реклами АртТур,
натхненний тим же у всіх заходах, здійснених його асоціацією. «Я дуже люблю
гори, мені подобається проводити в горах вільний час і просувати різні регіони
країни. Мені б дуже хотілося, щоб ми забезпечували краще інформування, краще
орієнтування в горах, з тим, щоб якомога більше скоротити ризик туриста
заблукати і збільшити радість туриста під час прогулянок на свіжому повітрі та
безпечними маршрутами. Турист має бути поінформований перед походом в гори і
заздалегідь готовий до можливих ​​небезпек на маршруті.»

Ентузіазмом Октавіана Бодрона заразилися й інші молоді люди, які вирішили
проводити вільний від міської метушні
час не в клубах, а в горах та допомагаючи іншим. Серед них і Йонела. «Я,
власне, є співробітницею Асоціації АртТур та подругою одного з волонтерів. Мені
подобається ця асоціація, мені до вподоби їхні проекти і мені подобається
допомагати. У горах мені подобається знати свій маршрут і добре знання
маршрутів мені здається дуже важливим, головним чином для новачків таких як я.
Дуже важливо знати стежку в горах, щоб не заблукати. Мене турбує й екологія.
Коли я бачу сміття в горах, мене охоплює гнів. Потім я кажу собі, що якщо мені
не подобається бачити все це сміття, то мені слід його зібрати. Це все-таки не
так важко. Я хочу знайти спосіб виховати людей, щоб вони більше не кидали
сміття куди завгодно.»

Екологізація гір і маркування маршрутів не є єдиними акціями, в яких бере
участь Йонела у вільний від роботи час. «Дійсно, я маю роботу і моє життя не
пов’язане з волонтерством. У вільний час я займаюся численними справами,
включаючи волонтерство. Я співпрацюю з однією асоціацією, яка допомагає дітям-сиротам у
дитбудинках. Для мене головним є слово «вибір». Якщо я роблю певний вибір, це
означає, що я можу і хочу це зробити. Коротше кажучи, важливішим для мене є волонтерство, оскільки це те, що
я хочу робити. Останнім часом я помітила, що все більше людей залучаються до
волонтерських дій, кожен в залежності від своїх пристрастей або занять.
Важливо, щоб волонтери залучали своїх друзів до подібних акцій, щоб ми робили
справу разом і, допомагаючи іншим, допомогли б і собі.»

Для любителів гір маркування маршрутів та заохочення гірських походів є
важливим, оскільки в останні роки ці прогулянки, принаймні в деяких районах,
втратили свою популярність. І в цьому волонтери можуть допомогти, тим більше
коли вони об’єднуються в асоціації. Флорину 21 рік, він
народився в Предялі і входить до складу Групи з підтримки молоді – іншої
волонтерської асоціації, яка займається маркуванням гірських маршрутів та
екологізацією гір. «Уперше я здійснив
похід у гори, коли мені було три або чотири роки, разом з батьком. Ми піднялися
на вершину П’ятра Маре в пошуках рододендронів. Потім ми продовжили свої
походи, почали з маршрутів, які беруть початок в Предялі, а пізніше, коли я трохи
підріс, ми почали йти маршрутами у горах Бучедж. Я приєднався до Групи з підтримки
молоді та разом з її членами краще пізнав гори. Небагато країн можуть пишається
такими горами, як у нас, або такими краєвидами, як у нас. Я хочу закликати
людей ходити в гори. Не для очищення маршрутів або для їх маркування, а тільки для
прогулянок, щоб побачили тутешню красу і відчути насолоду від кількагодинної прогулянки
лісом, скелями, горами, від ночівлі в наметі, розпалювання багаття тікаючи від
повсякденної метушні.»

Октавіан Бодрон та асоціація АртТур запевняють, що після
відновлення маршрутів навколо курорту Предял будуть відновленні й інші, в інших
куточках країни, в рамках проекту ReMarking Romania. Звичайно, для цього буде
потрібно більше волонтерів.

Міністерство закордонних
справ Румунії вітає набуття чинності 1 вересня 2017 року Угоди про асоціацію
між Європейським союзом і Європейським співтовариством з атомної енергії та їх
державами-членами, з одного боку, й Україною, з іншого боку, та підтримує європейський
шлях розвитку для України.

Зовнішньополітичне відомство Румунії вважає, що
завершення процесу ратифікації Угоди всіма 28 державами-членами та
Європарламентом є досягненням, яке дасть змогу використати повний потенціал
співробітництва України з Європейським Союзом на користь українського народу.

У
заяві, поширеній прес-службою МЗС, зазначається, що набуття чинності Угод про
асоціацію Молдови, Грузії та України з
ЄС є досягненням мети, яку Румунія активно і послідовно просуває в рамках
Європейського Союзу в процесі утвердження європейських цінностей та стандартів
у відносинах з країнами Східного сусідства.

Нагадаємо, що Угода про асоціацію між Європейським союзом і Європейським співтовариством з атомної енергії та їх державами-членами, з одного боку, та Україною, з іншого боку, була підписана в Брюсселі 21 березня 2014 року (політична частина) і 27 червня 2014 року (економічна частина). Першою з країн-членів ЄС угоду ратифікувала Румунія.

Найбільша велосипедна конференція Velo City проходить з 13 по 16 червня 2017 в місті Арнем-Неймеген, Нідерландах. Серед тих, хто говоритиме про проблеми, з якими стикаються велосипедисти є і двоє румунів: голова Румунської Федерації велосипедистів Раду Мітітіян та представник асоціації Справжні вело-друзі Міхай Денеш.

Про те коли і чому була заснована асоціація Справжні вело-друзі розкаже Міхай Денеш: Шість років тому, мій колега Юліан Ене заснував у Бухаресті групу велосипедистів, бажаючи створити організовану структуру для спільної подорожі по місту. Потім, два роки тому ми заснували асоціацію:Справжні вело-друзі, щоб могти вести переговори з представниками влади. До тепер ми зорганізували понад 500 веломаршрутів та проїхали разом з 15 тисячами членів асоціації в Бухаресті понад 30 мільйонів кілометрів. В даний час асоціація налічує понад 9000 членів та разом робимо дивовижні речі для велосипедного світу.

Ми запитали Міхая Денеша коли саме представники асоціації вирішили брати участь у Міжнародній конференції Velo City 2017, у якій беруть участь понад 250 учасників із 40 країн світу та що саме очікує від цієї конференції: У лютому 2017 році я бачив у Інтернеті запрошення Нідерландської федерації велоспорту, яка заохочувала велосипедистів країн, що розвиваються брати участь у цій конференції. Я написав проект та зумів таким чином, виграти нагороду в розмірі 1000 євро, яка допомогла нам покрити частину витрат на нашу участь в конференції. Ми маємо намір створити нові контакти з асоціаціями велосипедистів, укладати нові партнерства з метою розвитку й в Румунії цього велосипедного руху.

Про головні теми, які будуть розглянуті у ході Міжнародної конференції Velo City 2017 розповість Міхай Денеш представник асоціації Справжні вело-друзі: Добре відомий той факт, що у Румунії інфраструктура для велосипедистів практично відсутня. Ми відсталі у цьому сенсі на майже 50 років від західних країн, де влада застосувала заходи для обмеження дорожніх транспортних пригод шляхом створення інфраструктури, відповідної інфраструктури для велосипедистів. Відсутність інфраструктури призводить до невеликої кількості велосипедистів в містах. Ми вважаємо, що кількість велосипедистів значно збільшилась б у містах, якщо існувала б адекватна інфраструктура. Інша тема стосується проблематики велосипедиста, який обирає дешевий, зручний та корисний засіб пересування вулицями міста, що не забруднює навколишнє середовище. Іншою важливою темою є міське планування, місто як правило, повинно розвиватися, враховуючи необхідну інфраструктуру для велосипедистів. І не востаннє, ми як організації велосипедистів повинні чинити тиск на представників влади, щоб вони врегулювали на центральному та регіональному рівнях створення вело-доріжок та чітких правил для велосипедистів, таким чином щоб вони могли вільно рухатися, не мішали автомобілям, але ні автомобілі щоб не мішали їм.

Велоспорт та велосипедний туризм в останні роки принесли понад 513 млрд євро в Європі через розвиток інфраструктури євро-вело маршрутів. Слід уточнити, що цьогорічна Міжнародна конференція велосипедистів була відкрита Королем Нідерландів Віллем-Олександром. Попередні конференції Velo City мали місце у в містах по всьому світу, серед яких: Копенгаген, Брюссель, Барселона і Тайпей. Днями виповнюються 200 років від коли німецький винахідник барон Карл Дрез видумав перший у світі персональний транспортний засіб – велосипед.

Міжнародний день читання вголос це глобальна подія за участю мільйонів людей в більш ніж 100 країнах. На радість організаторів з Румунії, асоціації Читаємо Вголос – Румунія, у відборі партнерів взяли участь школи, неприбуткові організації, книгарня, а також кілька повітових бібліотек.

Про читання та про те як перейшла від читання вдома до публічного читання розповіла Бренді Бейтс, голова Асоціації Читаємо Вголос – Румунія: Я читала моїм дочкам задовго до того, щоб вони щось розуміли. Це було частиною нашої стратегії як батьків. У мене є спогади про мого батька читаючи мені, але тільки будучи підлітком я пам’ятаю його читаючи вголос. І мама читала нам. І хоча читання вголос не обов’язково є частиною мого раннього виховання, я відчувала, що це було б важливо для наших дітей, особливо тому, що вони виростали під впливом двох мов, діти ходили в школу з викладанням румунською мовою, але говорили вдома англійською мовою. Всього 3-4 роки тому я побачила результати читання серед дітей ще від народження, у відносинах наших дітей. Наші дочки освоїли багатий словниковий запас і читання допомогло їм в соціальному і емоційному житті.

Живши в населеному пункті Лупень, де не має бібліотеки, Бренді відчувала, що матері хотіли би читати дітям книги, але їм просто набридло читати ті ж самі книги, тому вона ініціювала книжковий клуб: Таким чином, першим кроком було заохотити читання вголос для невеликої групи дітей, на початку тут в Лупень. Ми почали купувати книги разом, збирати грошей для красивих книг, використовувати їх разом, і намагалися зустрітися раз в тиждень, щоб читати вголос. Перший раз, коли я запропонувала одній з матерів читати вголос, вона так хвилювалася, що прочитала все дуже швидко, і дітям швидко стало нудно.

Але поступово, читачі зрозуміли, що читання вголос повинно вводити слухача у ритм фільму, сказала нам Бренді Бейтс, так що тепер, асоціація, якою вона керує, має кращих читачів, тут ходять близько 30 дітей різного віку. Асоціація Читаємо Вголос – Румунія є тепер групою авторів дитячих книг, ілюстраторів, видавців, вихователів, бібліотекарів, але й батьків або бабусь і дідусів, які поділяють не тільки любов до книг, але і радість бачити дітей і дорослих читаючи разом.

Починаючи з минулого року, асоціація Читаємо Вголос – Румунія приєдналася до заходу, організованого американською організацією LitWorld, а саме до Міжнародного дня читання вголос. І в цьому році, 16 лютого, були організовані сеанси читання через Skype, відомими авторами дитячих книжок, з-поміж яких Міхаелою Кошеску, Андреєю Демірджан, Андреєю Галь, Лаурою Грюнберг, Юлією Йордан, Чіпріаном Мечешару, Вікторією Петрашку, Синзіаною Попеску, Кармен Тідерле. Бренді Бейтс розповідає: Міжнародний день читання вголос або World Read Aloud Day не є нашим винаходом, є ідеєю Всесвітньої організації LitWorld з Нью-Йорку. Я знала про цей день вже протягом багатьох років, так що Читаємо Вголос – Румунія вирішило в минулому році використати це свято для нашої публічної так би мовити презентації в Румунії, щоб заявити про себе і виставити нашу місію. Мені дуже пощастило мати команду разом, це команда створена з найулюбленіших авторів та ілюстраторів дитячих книг в Румунії або книжкових видавництв. А в минулому році ми організували ряд заходів, в Бухаресті, в Національній бібліотеці. Провели ми також деякі заходи в Долині ріки Жіу, та в місті Клуж. В цьому році ми вирішили трохи розширити свою діяльність, тим більше, що багато людей проявили зацікавленість приєднатися до нас для читання разом. Ми оголосили про наш намір на початку січня. І тоді ми шукали близько 20 партнерів, з якими би провести захід. І отримали понад 80 заявок на участь, від найбільших до найменших бібліотек, малих шкіл, неприбуткових організацій. І коли ми отримали таку відповідь на наш заклик, ми не змогли відмовити жодному із заявників. Так, що ми запросили усіх укласти неформальне партнерство, і дали їм для цього інструменти, які вони могли вільно використовувати аби організовувати як найкраще заходи читання.

Попри участь у публічних заходах, асоціація Читаємо Вголос – Румунія рекомендує читання вголос в сім’ї: Читайте разом, щодня, незалежно від погоди, від коли дитина народжується і не тільки після того, як вона навчається читати сама.

Це тому, що, як зізналася наша співрозмовниця, читання вголос разом, особливо між дорослими і дітьми, є одним з найкрасивіших занять у світі, особливо якщо це зроблено з любов’ю і якомога частіше.

Зазнавши змін після періоду
вагітності та пологів, чимало жінок змінюють і професійні пріоритети. Після
завершення правової материнської відпустки, деякі з них вирішують не
повернутися на колишнє місце праці і працювати з дому. А інші, оскільки не
мають куди повернутися на роботу, обирають інші варіанти. Для всіх матерів у
цій ситуації, асоціація Матері, які працюють вдома пропонує консультації
та підтримку. Заснована два з половиною роки тому, разом із народженням сина
засновниці асоціації, Елени Горун, асоціація має все більше і більше членів.
Яку допомогу отримують жінки від цієї асоціації дізнаємося від прес-секретарки
Андри Тодіріце: Ми організуємо різні заходи, різні семінари, в ході яких
інформуємо матерів про їх можливості, про методи легалізації діяльності, яку
вони розгортають вдома, про вирішення проблем з якими вони стикаються у своїй
роботі. Ми також допомагаємо їм організуватися шляхом інтернет мережі Мама
Коннект, це будучи зустріч де матері розмовляють про те, чим вони займаються.
Організуємо ярмарки в ході різних святкувань, коли члени нашої асоціації представляють свої товари та послуги, бо на ці зустрічі приходять і особи, не члени
нашої асоціації, які прагнуть ознайомитися з ними. Іноді, вони залучають інші
інвестиції. Асоціації вдалося залучити до тепер різних інвесторів, щоб
підтримати проекти цих матерів.

Про які саме проекти йдеться і
чим займаються, насправді, матері, які працюють з дому? Багато з них хотіли
перетворити їх пристрасть до рукоділля на більш серйозну діяльність: створення
ювелірних виробів, кравецтво, виробництво продуктів харчування, живопис. Деякі
матері пропонують юридичні та фінансові консультації, в той час як інші беруть
участь у різних маркетингових та рекламних проектах. Все це відбувається вдома,
поряд з дітьми, бо благо останніх є одним з головних причин матерів
працювати з дому. Однією з них є Крістіна Антоніке, член асоціації. Крістіна вважає,
що матері, які хочуть працювати з дому, роблять це тому, що вони не бажають повернутися до їхнього
колишнього існування і дають нам для цього власний приклад: Відправною
точкою мого рішення працювати з дому було народження другої дитини. Тепер у мене
є троє дітей. Разом із народженням моєї дочки виникло й бажання удосконалити себе поряд з ними, але й стати
корисною іншим способом. Є така упередженість, що мати – домогосподарка
займається тільки домогосподарством та доглядом за дитиною. Дійсність є іншою:
у наші часи, мати домогосподарка бажає удосконалити себе і з професійної точки
зору. Я керую видавництвом і роблю це з дому. Це невелике видавництво, яке
називається Зачарована гілка, де ми видаємо оповідання для дітей,
але й книги на тему сімейного виховання для батьків.

Будучи директором, видавцем,
редактором, а й матір’ю з повним робочим днем, Крістіна зізнається, що
розділитися між цими заняттями є непростим завданням. Крім того, свобода
організувати власний час може стати проблемою для працюючих матерів з дому.
Таким чином, її діти беруть участь у її професійній діяльності:
Мої діти є й моїми партнерами. Я не знала, що це може бути цікавим для
них досвідом. Їм
подобається йти зі мною до друкарні, їм подобається мацати папері, подобається
дивитися на те, як працюють друкарські машини. Вони супроводжують мене майже
скрізь, де мені потрібно йти. Іноді ми й граємося. Мені пощастило, тому що я
більше працюю вночі.

Андра Тодіріце, прес-секретар
асоціації, є у свою чергу, матір’ю, яка працює з дому. Її було не важко покинути
своє колишнє місце праці, тому що вдома може виявляти інші аспекти своєї
особистості. Андра Тодіріце: Я відчула необхідність зайнятися чимось
іншим. З факультету я проявляла схильність до нетрадиційної медицини. Після
періоду вагітності, як я помітила, що це відбувається і з іншими матерями, мені
відкрився інший світ, більш творчий світ. І тому що я пройшла підготовчий курс
протягом років навчання на факультеті, я почала використовувати знання отримані
там після народження дитини. Ставши членом асоціації Матері, які працюють
з дому мені надано можливість допомогти матерям, які хочуть працювати з
дому і якнайкраще вирішити певні завдання, здолати перешкоди, використовуючи
свої особисті ресурси. Це ніша, яку я обрала. Це свого роду діалог, який веду я
з моїми клієнтами, і внаслідок якого вони виявляють свої власні рішення і краще
прояснюють бажання. Таким чином, я знаю, що мені робити далі.

І Андра Тодіріце планує
діяльність в залежності від програми її дочки і, по мірі можливостей, рухається
з нею скрізь, навіть на засідання асоціації. У ході цих зустрічей, курси Андри
є вчасними, бо нерідко матері у цій ситуації потребують психічної або моральної
підтримки. Як проявляється ця підтримка дізнаємося від Андри Тодіріце: Вони
поділяються своїми проблемами з іншими матерями, вони можуть користуватися
консультаціями з боку фахівців або терапевтів, щоб здолати певні ситуації.
Стається й так особливо у тих сім’ях де батьки не розуміються добре. Наша
асоціація працює також із матерями без доходів. Ми несемо відповідальність
перед нами і нашими дітьми, тому ми повинні подорослішати з емоційної точки
зору, щоб бути в змозі протистояти цим викликам і продемонструвати іншим, що ми
можемо впоратися. Сила прикладу є дуже важливою, і якщо ми зможемо довести
сім’ї, що можемо впоратися з проблемами, то й інші змінять свої думки.
Найчастіше їхня реакція непорозуміння походить від страху.

Незважаючи на побоювання,
які з’являються природно, коли
відмовляються від безпечної фінансової і професійної ситуації, але яка
більше їм не підходить, все більше і більше матерів воліють працювати з дому.
Таким чином, вони більш присутні в житті своїх дітей і мають можливість
відкривати себе заново.

Пожертви
для лікування дитини, що страждає від раку, збори коштів для оснащення шкіл
книгами та комп’ютерами або оснащення лікарень новітнім обладнанням… В
останні роки проводяться все більше і більше подібних гуманітарних кампаній з
ініціативи різних організацій,
державних установ чи органів, або приватних компаній. Молоді люди, які
прагнуть змін на краще і занадто нетерплячі, щоб чекати державного втручання,
займаються волонтерством в благодійних фондах, часто ними створених.

Ці
фонди, очевидно, відображають особистість їх ініціаторів. Наприклад, Братство
бородачів, що діє в місті Клужі було створене групою з дев’яти друзів,
бородатих і татуйованих байкерів, які перетворили свій незвичайний імідж на
бренд. Корнел Хоза, один з цих бородатих благодійників розповів що їм вдалося
зробити за допомогою іміджу. Ми створили фонд у листопаді 2013 року. У нас
великі плани, ми хочемо бути якомога активнішими в суспільстві і допомагати
якомога більшій кількості людей. До цих пір ми організували сім великих
кампаній, а також інші пілотні заходи та кампанії. Ми займаємося різними видами
благодійності. Якщо відчуваємо необхідність долучитися до чогось, ми це робимо.
До цих пір, наприклад ми зібрали гроші для хворого на рак хлопчика, придбали
мікроавтобус для спеціального дитячого садка.

Братство бородачів
провело й акцію з очищення зелених зон від сміття та збору відходів, а також кампанію зі збору
коштів для низки малозабезпечених сімей. Ми
запитали Корнел Хозу, якою
мірою їх нонконформізм забезпечив успіх
кампанії? Чи полегшив він їх роботу? Звичайно. Уявіть собі масивного бородатого і татуйованого чоловіка, який продає тістечка у центральному парку міста Клуж-Напока… Це вражає. Крім того ми провели трохи дивну акцію, в рамках якої для збору коштів ми вирішили підстригтися під нуль в центрі міста. Ми намагаємося робити ці речі
по-іншому. Усе почалося з групи із дев’яти друзів, але тепер ми розвинулися, до нас приєдналися люди різних професій і з
різними хобі. Але у всіх нас є спільне бажання: зробити щось для інших. Ми не маємо ніякої користі від цієї діяльності, діємо
виключно на добровільній основі.

Бороди, татуювання, мотоцикли і
особливо чуйні серця сприяли постійному зростанню кількості
членів Братства бородачів, яке зараз налічує 29 чоловіків, до яких приєдналися 30 дівчат, які
створили своє Сестринство.

* * *

Інтерес
до екології та мандрівок призвів до створення асоціації Вільна Міоріца, члени
якої обрали нонконформістський стиль роботи для досягнення бажаних цілей. Про
початки асоціації, які датуються 2012 роком, розповідає Юліан Ангелуце. Ми
почали з проведення акції з очищення пляжів та зі збору одягу і взуття для
малозабезпечених людей. Але найбільш відомою нашою акцією була поїздка в
Монголію на румунському автомобілі Дачія улітку 2012 року. Це було гуманітарне
ралі до Монголії. Головним викликом було доїхати до фінішної лінії на
автомобілі, який ми подарували монгольській неурядовій організації. Потім наша машина була
виставлена на аукціон разом з іншими автомобілями, які взяли участь в
автопробігу. Проект припускав впровадження цифрових технологій в монгольському
суспільстві, де більшість населення є кочовим. Суть проекту полягала в наданні дітям планшету або іншого цифрового пристрою, щоб викликати в них інтерес
до освіти, незважаючи на їх кочовий спосіб життя.

Після повернення з Монголії, де вони подарували свій автомобіль Міоріца, Юліан Ангелуце та інші члени асоціації зайнялись освітленням неелектрифікованих румунських сіл.
Відсутність електрики негативно впливає на значно більшу кількість сімей, ніж можна собі уявити, – стверджує Юліан Ангелуце: За даними перепису 2011 року, у Румунії не мають електрики 284.000 господарств. Це офіційні дані.
Можливо в деяких з цих господарств ніхто не мешкає, можливо їх вже лише 100.000, але важливішою є та кількість людей, які не мають електроенергії. Це переважно бідні люди, сім’ї, що складаються з 5-6 і до 10 душ, які живуть
без електрики.

Свою
кампанію члени асоціації Вільна міорца почали з села Урсіч Хунедоарського
повіту, а потім продовжили її в інших селах Сучавського, Марамуреського,
Караш-Северинського і Брашовського повітів. Туди, волонтери привезли сонячні
панелі, придбані на кошти, отримані від спонсорів та приватних осіб,
перевезені власними силами, залежно від погодних умов, і не тільки: на санях
взимку або у кінних возах влітку, тому що тільки так можна було дістатися
ізольованих гірських сіл. Таким чином, мало-по-малу, все більше шкіл в цих
ізольованих та неелектрифікованих селах, отримали електрику від сонячних
панелей.

Юліан
Агелуце розповідає. Таким чином ми продовжуємо свою екологічну діяльність.
Витрати значно нижчі, ми не вирубуємо ліси, і не прокладаємо ніяких кабельних
ліній електропередачі… Сонце наразі безкоштовне… Панелі коштують не мало,
але вони того варті. До весни цього року ми забезпечили електрикою чотири
школи, а Міністерство освіти не мало найменшого уявлення, що вони не
електрифіковані. Ми продовжили дослідження на місці, щоб дізнатися скільки
громад і скільки людей позбавлені електрики. Нам доводиться переконувати
спонсорів, але ще складнішою є робота з переконання представників влади.
Держава має виконати певні
зобов’язання, взяті на себе перед ЄС, плюс ще й моральний обов’язок перед
громадянами. За моїми оцінками ще кілька десятків тисяч людей живуть у темряві,
використовуючи тільки свічку або газову лампу. Є тисячі сімей, які не маючи
електрики, не мають доступу до інформації. Їхні діти не мають доступу до
якісної освіти. Виникають і проблеми зі здоров’ям, оскільки дітям доводиться
робити уроки при свічках чи газовій лампі. Це викликає значні проблеми і,
передусім псує зір.

У багатьох випадках,
через бідність люди не мають грошей ані підключитися до електромережі, там
де вона є, ані плати за електроенергію. Юліан Ангелуце та волонтери асоціації
Вільна Міоріца не очікують нічого взамін, вони тільки сподіваюся мати якомога
більше енергії, щоб продовжити робити добрі справи.

Ми часто отримуємо та надсилаємо далі електронні повідомлення, в яких йдеться про певні соціальні випадки чи проблеми зі здоровям. Нам подобається оголошення, які ми читаємо соцмережах, про допомогу комусь і радіємо, що кожен додатковий “лайк“ певним чином перетворюється на матеріальну допомогу на користь оголошеного випадку. Однак є й ситуації, коли люди, вражені якимось конкретним випадком, засновують асоціацію, яка надає конкретну допомогу, а потім шукає законні шляхи для підтримки нужденних і створює функціональну систему пожертвувань та волонтерства. Про один з таких прикладів ми розповімо сьогодні. Це історія наших днів з двома головними героями – Кармен Ускату, головою асоціації “Даруй життя“, та Оаною Георгіу, заступником голови цієї асоціації.

Оана Георгіу розповість нам про початки асоціації: “Асоціація “Даруй життя“ зявилася випадково, усе почалося з одного випадку хворої на лейкемію дитини. Про цей випадок я дізналася з електронної пошти, я не знала тієї дитини. Все це сталося у 2009 році. Не знаю, чому нас так сильно вразило це оголошення, в якому йшлося про необхідність зібрати 150 тисяч євро на лікування дитини за кордоном. Ми зрозуміли, що таку суму неможливо зібрати за короткий період, щоб дитина змогла пройти лікування. Ми дізналися, що існує законодавче положення, за яким такі випадки можуть робити пересадку в іншій країні. Це була довготривала боротьба. Потім ми провели зустріч, познайомилися з дитиною та її сімєю, нам вдалося отримати фінансування для них та інших 7 дітей, які були в той момент на обліку Міністерства охорони здоровя. Після того, як дитина поїхала на лікування за кордон, ми очікували відчути радість від того, що спробували когось врятувати. Але ми її не відчули, тому що в цей час отримували сотні повідомлень від людей, які про нас почули. Тоді ми ще не були асоціацією, а лише двома божевільними жінками, але люди дізнались про нас і почали просити від нас допомоги. Ми розуміли, що не маємо права спинитися на цьому. І так зявилася ідея заснувати цю асоціацію.”

Про подальшу діяльність асоціації “Даруй життя“ розповіла Кармен Ускату: “Наші проекти адресуються особливо хворим на рак, і в цій галузі нам вдалося дотепер вкласти в державні лікарні понад 3 мільйони євро, збільшуючи втричі здатність пересадок країни, будуючи 18 стерильних палат, модернізуючи та оснащуючи дві лабораторії молекулярної біології для діагностики різних видів раку крові. А ще впродовж років ми підтримали понад тисячу пацієнтів, які попросили в нас інформацію для другого медичного висновку та інших речей, яких вони потребували в той момент. Ми маємо волонтерів, з якими працюємо, які займаються пацієнтами і допомагають нам збирати фонди. А ще одна важлива річ, яку нам вдалося зробити, повязана з нещодавнім рішенням уряду, стосовно якого створюється програма з покриття витрат на аналізи по діагностиці раку. Це було на початку. З часом нам вдалося зібрати майже 4 мільйони євро, з допомогою яких ми зробили так, щоб медична система Румунії, принаймні в лікуванні та діагностиці раку, наблизилася більше до сучасної медицини.”

”А потім була створена онлайн-платформа по збору коштів, названа ”Біржею щастя” із віри в те, що коли ми робимо добро чи пожертвування, то в першу чергу ми самі стаємо щасливими. Кожен пожертвувач чи зацікавлена в пожертвуванні особа може зайти на цю платформу, подивитися, що відбувається з грішми і підтримати нас, якщо їй подобаються наші проекти”, – розповіли наші співрозмовниці. Біля мікрофону Кармен Ускату, голова асоціації ”Даруй життя”: ”А ще ми заснували цю платформу ”Біржа щастя”, через яку, як кажемо ми, ті, хто жертвують гроші, насправді роблять вклади. Це тому, що ми хочемо навчити їх, що коли вирішують підтримати певну справу, то повинні знати, що стається з їхніми грошима. Вони повинні знати, що після того, як вони дали ті гроші, та справа, заради якої вони це зробили, була доведена до кінця. Тому ми намагаємося зробити нашу веб-сторінку прозорою, щоб людина змогла знайти на веб-сторінці своє пожертвування та проект, до якого він залучався, із довгостроковими результатами, яких ми сподіваємося досягнути. Це не завжди легко. Іноді нам вдається досягнути поставлену перед собою ціль, а іншим разом розвязання триває довше, але це довело нам щоразу, що якщо бути наполегливим речі можна змінити і в Румунії.”

І так як жодна асоціація цього роду не може вижити без волонтерів, то асоціація ”Даруй життя” зібрала довкола себе багатьох осіб, які добровільно займаються веб-сторінкою, базою даних, які підтримують пацієнтів. Оана Георгіу, заступник голови асоціації, розповідає: ”Існує дуже багато неурядових організацій, і дуже добре, що вони є. Люди поступово зрозуміють і навчаться, що залучення у громаду врешті-решт повертається до нас. Чим більше ми допомагаємо системі охорони здоровя, тим краще буде нам і нашим дітям у майбутньому. Гадаю, що нам треба подолати цей етап індивідуалізму і зрозуміти, що в кінцевому рахунку це проти нас. До тих пір, поки ми не підключимося, не буде й результатів. Гадаю, що кожен може принаймні один раз на рік зробити жест солідарності і приєднатися до певної діяльності.”

Урок асоціації ”Даруй життя” показує нам, що волонтерство дуже важливе, а окрім волонтерства однієї людини є важливим і волонтерство компаній, тому що якщо всі компанії вирішили б спонсорувати певний проект, а гроші були б направлені лікарням, освіті й охороні навколишнього середовища, то життя всіх нас стало б кращим.

Румунія вітає ратифікацію парламентом у Києві та Європпарламентом Угоди про асоціацію України з ЄС, яка сприятиме зміцненню економічних і політичних відносин між двома сторонами. Цей момент набув особливе символічне значення!

З одного боку тим, що документ був ратифікований одночасно в Києві та Страсбурзі, а з іншого, як зазначає румунське зовнішньополітичне відомство, тому, що він є свідченням продовження просування Києва по європейському шляху до кращого майбутнього, у безпеці, гідності і процвітанні. МЗС Румунії знову висловив свою рішучу підтримку вільному про-європейському вибору українського народу і переконаний, що угода буде швидко ратифікована усіма 28 державами-членами Європейського Союзу.

До речі, 3 липня, Румунія дала старт цьому процесу, ставши першою країною європейського співтовариства, що ратифікувала Угоди про асоціацію України, Молдови та Грузії з ЄС. До тепер ці угоди були ратифіковані шістьма країнами. «Одноголосне схвалення Верховною Радою Угоди про асоціацію знаменує собою перший крок на шляху вступу України до Європейського Союзу», – заявив президент Петро Порошенко. «Це вибір цивілізації», – наголосив, у свою чергу, премєр-міністр Арсеній Яценюк.

У Страсбурзі, після моменту ейфорії, деякі європейські політики висловили, однак, стурбованість відкладенням застосування угоди про зону вільної торгівлі України з ЄС. Вона набуде чинності не 1 листопада, як це було встановлено раніше, а наприкінці наступного року. Європейська комісія стверджує, що відстрочення набуття чинності угоди допоможе захистити уразливу українську економіку. Але дехто вважає, що це є поступкою Росії, яка вкрай незадоволена тим, що Україна виходить з орбіти свого економічного та політичного впливу.

Москва повідомила, до речі, що планує розгорнути повноцінне і самодостатнє угрупування військ в анексованому у березні Криму. Росія пояснює це рішення «загостренням ситуації в Україні і зростанням іноземної військової присутності поблизу своїх кордонів».

У спробі врегулювати конфлікт, до якого причетна Росія, у Києві були прийняті закони, що передбачають надання особливого статусу окремим районам Донецької та Луганської областей, проведення на відповідних територіях місцевих виборів в грудні та амністію, за певними умовами, бойовиків. В Адміністрації Президента України, де були розроблені відповідні законопроекти, сподіваються, що ці рішення відкриють дорогу до децентралізації, але без порушення суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України.

«Сьогодні історичний день для наших відносин з Україною. Ратифікація Угоди про асоціацію, задля якої громадяни України виступали на Майдані і багато з них поплатилися своїм життям, є найчіткішим доказом бажання України зблизитися з Європейським Союзом. Водночас це найкращий прояв нашої чіткої підтримки повної імплементації на практиці цієї Угоди» – заявив сказав сьогодні румунський європарламентарій, керівник групи депутатів від Європейської народної партії в Комісії із закордонних справ Європарламенту Крістіан Преда.

На його думку, відносини ЄС з Росією є справжнім випробуванням для закордонної політики європейського співтовариства. «Більшість європейців, як випливає з опитування GMF, опублікованому минулого тижня, підтримують як зближення України з Європою, так і запровадження більш жорстких санкцій проти Росії. На противагу цим очікуванням, ми маємо непослідовну Європу, неспроможну чітко відповісти найбільшій загрозі для своєї безпеки після падіння залізної завіси», – зазначив румунський депутат

Крістіан Преда закликав до переоцінки відносин з Росією, в умовах коли дії Москви стали явною загрозою для Євросоюзу. «Переосмислення відносини з Росією і необхідність спільного підходу у відносинах з цією країною набули особливої важливості. Для цього ми мусимо зрозуміти дуже просту річ: Росія, через свою експансіоністську політику є найбільш серйозною загрозою для Європейського союзу. Москва була стратегічним партнером, але перестала ним бути», – вважає депутат Крістіан Преда.

Бухарест беззастережно підтримував і підтримує демократичний розвиток та європейську інтеграцію Молдови, України та Грузії, а також виступає за необхідність підтримки стабільності і територіальної цілісності трьох держав. Про це в унісон заявляють представники румунської влади і це підтверджує той факт, що Румунія стала першою з країн Євросоюзу, яка ратифікувала угоди, підписані Україною, Молдовою та Грузією в Брюсселі 27 червня.

Після ратифікації президент Траян Бесеску заявив, що український народ, прагнучи бути ближче до ЄС і вирватися з пут політичного контролю Москви, зумів це зробити. Він наголосив, що це демонструє, що ніхто не може зупинити еволюцію нації, незалежно від того, наскільки це політично невигідно комусь.

В інтервю румунській електронній публікації Адеверул глава румунської держави сказав, що договір про вільну торгівлю між Україною та Євросоюзом набуде чинності у жовтні. У цьому контексті постає запитання: чому потрібне це відкладення набуття чинності на осінь, наскільки правильним є таке рішення? Траян Бесеску: «Це дуже правильне рішення і можу сказати, що воно буле обговорене в Європейській Раді. Найбільшою проблемою є період адаптації, переходу від правил, що діють усередині Співдружності Незалежних Держав, тому що це співтовариство має власні правила торгівлі, до положень, які ці три країни – Молдова, Україна, Грузія, зобовязалися впровадити після підписання угоди про асоціацію. Тому й був встановлений цей час для набуття чинності угод з 1 жовтня, вони не вступають в силу автоматично після ратифікації державою-членом.»

Президент Траян Бесеску переконаний, що Росія лише виграє від вступу в силу угод про асоціацію, тому що завдяки цим документам, конкурентоспроможність та якість продукції і послуг України, Молдови та Грузії будуть відповідати європейським стандартам. «Російська Федерація і країни СНД, які не підписали угоду про асоціацію з ЄС, стануть головними бенефіціарами підписання угод відповідними трьома країнами, тому що угоди про асоціацію з ЄС припускають адаптацію якості продукції до європейських стандартів, вони перевірятимуться за європейськими стандартами, збільшиться якість послуг, буде підвищена конкурентоспроможність економіки кожної з трьох країн. Таким чином, Російська Федерація та інші країни СНД тільки виграють від асоціації цих країн, з огляду на підвищення якості продукції та підвищення конкурентоспроможності та конкуренції в цих трьох країнах. Звичайно це зростання буде поступовим, це не станеться одразу, але цілі мають бути досягнуті трьома країнами.»

Проте, глава румунської держави переконаний, що Росія в дійсності не зацікавлена в торговельних відносинах з Україною, Молдовою та Грузією. У дійсності не йдеться про захист російського ринку, як стверджують у Москві, а про зовсім інше: «Москва не зацікавлена в контролі над торгівлею з цими країнами, Москва зацікавлена в політичному контролі і побоюється втратити політичний контроль над цими країнами по мірі впровадження угод про асоціацію з ЄС, тим більше, що всі ці три країни в даний момент готові поважати європейські правила, оскільки інакше не могли б підписати угоди про асоціацію. Таким чином, їх перехід до нової системи виробництва, якості виробництва, конкуренції не буде довготривалим, а почне діяти одразу. Отож не це, не економічні ефекти турбують Москву, а втрата політичного контролю над цими країнами, або припустимого політичного контролю. І, як я вже казав, не можна гратися з волею цих трьох країн, трьох народів. Українці, наприклад, скинули режим, який пішов проти їх волі, а тепер захищають свій вибір зі зброєю в руках. Москва повинна враховувати ці реалії, те що, мало по малу, втрачає свій політичний вплив над колишніми державами-членами СНД.»

У ході телефонної розмови з Петром Порошенком глава румунської держави заявив, що Румунія повністю розуміє і підтримує законні дії української влади для захисту територіальної цілісності України та додав, що відновлення миру і безпеки України є також запорукою безпеки всієї Європи, в тому числі Румунії.