Кожен рік у День румунської культури, що відзначається в день народження видатного національного поета Міхая Емінеску,
якого критика вважає найбільшим творцем
історії нашої літератури, на багатьох сценах
Румунії відбуваються різні урочисті заходи.
Захід, організований Румунським Атенеумом у Бухаресті, зібрав провідних культурних та політичних діячів, які обговорили роль культури поза національним виміром. Президент Румунської Академії Йоан-Аурел Поп заявив, що румунська культура, передусім, є складовою великої європейської
культури. «Національну культуру можна уявити лише в її універсальних рамках. У нашому випадку це європейські рамки, європейський вимір, в якому наша культура завжди
пульсувала, на який посилалася і в чиї течії вона постійно вписувалася, принаймні з часів епохи Відродження.
По-друге, національна культура має й важливий історичний вимір, без якого вона не може функціонувати, без якого втрачає свій статус і розчиняється в інших культурах, або просто помирає разом з народом, який її створив.»
У своєму вступі Йоан-Аурел Поп згадав
і про великі культурні установи в Румунії, без яких місія передачі культурних
творів публіці була б нездійсненню. «З часів Романтизму і до наших днів європейські
тенденції ставали все більш інтенсивними, а деякі з них – все більш
ексцентричними, але всі вони знайшли, в цілому, без часу хронологічного розриву,
місце в румунській культурі. Синхронізація румунської цивілізації із західною
цивілізацією, поза межами великого питання про форми без змісту, яку так гарно
теоретизував Тіту Майореску, була здійснена спочатку через культуру. Європейська
культурна творчість супроводжувалося створенням культурних закладів, необхідних
для модернізації, від бібліотек та музеїв до середніх шкіл та вищих навчальних
закладів, від Трансильванської асоціації літератури та культури румунського
народу до Румунської Академії. Але усі ці установи могли діяти лише завдяки
великому пам’ятнику, яким є наша мова. Мова відіграє роль каталізатора,
коагулянтного елементу, як це відбувається й сьогодні.»
Президент Румунії Клаус Йоханніс
піднявся на сцену Румунського Атенеуму, щоб наголосити на культурних цінностях
румунського народу і згадати видатних культурних діячів та їх твори, які були
визнані на європейському рівні. «Коли ми говоримо про румунську культуру, не
можемо не згадати про її суттєву роль в модернізації нашої країни. Цей процес
призвів до утвердження великих цінностей румунської літератури, музики та
мистецтва в універсальній культурі. Твори Джордже Енеску, Константіна Бринкуша,
Єуджена Йонеско, Еміля Чорана або Трістана Тцари продемонстрували сумісність
між традицією і сучасністю та демонструють спорідненість нашої культури з
європейським духом і міжнародними художніми цінностями. Похвально, що нові
покоління творців у літературі, кіно, образотворчому або виконавському мистецтві
здатні надалі та з винятковими результатами використовувати цей діалог між національним
та універсальним вимірами.»
Звичайно, національний вимір
румунської культури проявляється, як і в будь-якому іншому прикладі в історії,
головним чином через мову, яка не раз була найпотужнішим інструментом
національних прагнень як у минулому, так і сьогодні. Клаус Йоханніс: «2019-ий рік є
роком Культурного сезону Румунія-Франція, фестивалю ім. Джордже Енеску та
фестивалю «Європалія» – великих міжнародних культурних проектів, які
відбудуться під моїм високим патронатом, неперевершеною можливістю знову
показати, що Румунія є простором
художнього прояву. Ми святкуємо культуру в день народження Міхая Емінеску і тому,
що румунська мова стала, починаючи з віку світла, аргументом і фундаментом
наших прагнень до національної єдності та соціального прогресу. До реалізації
як результат політичного бачення і народного зобов’язання, національна єдність
здійснювалася через румунську мову.»
Літературний критик Єуджен Сіміон,
президент відділу філології та літератури Румунської Академії в своєму виступі
спробував дати відповідь на запитання «Якою за рахунком владою є культура?» «Справжня
сила культури, на мій погляд, полягає в тому, що вона є зброєю, яка дає людям
силу вижити в історії. Це тиха зброя, що проявляється у великій історичній
серії, для забезпечення майбутнього нації, в історії з численними невідомими.
Культура, однак, є маргіналізованою владою, яка завжди була змушена долати
постійні випробовування, іноді заперечена в її ідентичності та в її символах.
Нарешті, це явище, що мусить боротися із законами ринкової економіки. Чи встоїть,
виживе, переможе румунська культура, яка пережила багато складних ситуацій? Доти,
доки в румунській мові будуть та виникатимуть або читатимуться поети, як
Емінеску, Аргезі, Блага і, з вашого дозволу, Нікіта Стенеску, доти, доки читатимуться
твори істориків, як Ніколає Йорга, літературних та історичних критиків Еуджена
Ловінеску та Джордже Келінеску, румунська культура надалі буде великою мовчазною,
таємною силою, буде, на моє тверде переконання, нашою найвитонченішою та найбільш
проникливою дипломатією. Залишиться нашою найкращою в історії оборонною силою.»
У фойє Румунського Атенеуму
відбулася фотодокументальна виставка, організована Бібліотекою Румунської
Академії у партнерстві з Національним літературним музеєм Румунії. Глядачі
змогли побачити один з найцінніших рукописів Емінеску, наявний у колекції Бібліотеки
Румунської Академії – Рукопис №2261, що
містить «Легенду про Лучафера (Вечірню зірку)», а також 30-томне факсимільне
видання «Рукописів Міхая Емінеску». Проект був здійснений під керівництвом
академіка Єуджена Сіміона.
