Tag: бактерії

На півночі
Бухареста, на околиці міста, у міжвоєнний період з’явився шикарний район зведений
представниками тодішнього середнього класу.
Дипломат Мірча Бабеш, син вченого і бактеріолога Віктора Бабеша, також
побудував тут собі будинок. Хоча під час
проектування цієї будівлі ніхто не мав на увазі такої мети, будинок з часом
став Меморіальним музеєм Віктора Бабеша.

Народжений 1854 року у Відні з батька за походженням з румунського
Банату та матері-австрійки, Віктор Бабеш став відомим у молодому віці (30 років) як співавтор першого у світі трактату з бактеріології.
Наскільки багатою була наукова діяльність Віктора Бабеша, розповідає Оана Панаїт, музеєзнавець музею Віктора Бабеша в рамках Історичного музею м. Бухарест: «Він опублікував понад 1300 дуже важливих наукових праць
про інфекційні хвороби. Але найважливішим трактатом залишається
бактеріологічний, що з’явився у Парижі, коли молодий Віктор Бабеш, якому ще не
виповнилося 31 рік, опублікував «Бактерії та їх роль у анатомії та гістології
інфекційних захворювань», написаний у 1885 році разом з французьким ученим Андре
Віктором Корнілом. Це був трактат, який заклав основи бактеріології як науки.
Це перший у світі бактеріологічний трактат і містить майже все, що науковий
світ повинен знати про бактерії. Після того, як він з’явився в Парижі, Луї
Пастер помітив Віктора Бабеша і запропонував йому найпрестижнішу нагороду
Паризької Академії наук, а саме премію Монтіона. Після нагородження цією
премією Віктор Бабеш став все більш відомим у світі та отримав запрошення від
Роберта Коха розгортати свою діяльність в Берліні, хоча Луї Пастер хотів його в
Парижі. Університет Фрібурга в Швейцарії також запросив його викладати. І
навіть зі США він отримав запрошення працювати дослідником. І саме тоді, коли
він не знав яке рішення взяти, Віктор Бабеш отримав листа від Дімітрія Стурдзи,
тодішнього міністра культури Румунії, в якому останній запрошував його до
Бухареста. Так дістався Віктор Бабеш Бухареста, де йому запропонували керувати
новим бактеріологічним інститутом, і де, крім лабораторій, він міг займатися викладацькою
діяльністю, отримавши таким чином будинок для проживання своєї родини. Тож після 1886 року Віктор Бабеш та
його дружина переїхали до Бухареста. Важливо також, що і в Клужі він викладав
різні курси на медичному факультеті, а тамтешній університет вшанував його,
назвавши себе університетом Бабеша-Бояй».

Протягом усього періоду, проведеного в Бухаресті, Віктор Бабеш житиме в
Інституті бактеріології, де помер у ніч з 18 на 19 жовтня 1926 р. після поганого самопочуття перед мікроскопом, над яким він
працював. Пізніше цей мікроскоп був виставлений у будинку його сина, куди
вчений ніколи не заходив, але який став музеєм у 1950-х роках. Оана Панаїт: «Все відбулося протягом двох етапів. У жовтні 1956 року відбувся перший
етап. За рік до цього епідеміолог Константин Пархон, який був учнем Віктора
Бабеша, запропонував Мірчі Бабешу перетворити перший поверх будинку на музей, а
син вченого з дружиною мали жити на другому поверсі. (…) Мене часто запитували,
чи в 1929 році Мірча Бабеш, повертаючись із дипломатичної місії з Оттави, на
мить задумався про те, щоб перетворити свій будинок на музей. Наскільки мені
відомо, зі спогадів, які він написав, у нього не було цього наміру. Але
починаючи з 1956 року, перший поверх будинку стає музеєм, а син ученого Мірча
стає музеєзнавцем до 1968 року, коли він помирає. У 1986 році за пожертвуванням
Софії Бабеш (дружини Мірчі Бабеша) весь будинок став музеєм і частиною спадщини
столичної тодішньої мерії.»

Сьогодні будинок, побудований Мірчою Бабеш та його дружиною Софією, переповнений предметами, які позначили життя та діяльність ученого Віктора Бабеша. Оана Панаїт: «Вілла була побудована в 1929 році за планами віденських архітекторів, в
еклектичному стилі, але також з неорумунськими тенденціями. Будинок має два поверхи.
У 1929 році Мірча Бабеш, син вченого, приносить з інституту свого батька кілька
предметів, які він виставляє, особливо на першому поверсі вілли. Відвідувачі
можуть милуватися цими експонатами – меблями та декоративними предметами – з
кінця ХІХ століття. Я маю на увазі, зокрема, письмовий стіл з червоного дерева,
улюблений стіл Віктора Бабеша, виготовлений у Мюнхені, дуже гарний стіл із порцеляни Севр із
позолоченою бронзою. Цей стіл має дуже красиву історію. Він був придбаний
вченим Віктором Бабешом в Парижі в 1912 році після того, як він щойно видав
книгу про сказ. І за гроші, отримані від продажу цієї книги, яка скористалася
успіхом у всьому світі, він купив цей стіл із порцеляни Севр із позолоченою
бронзою, який зараз також знаходиться на першому поверсі вілли. Теж тут
виставлені багато прикрас, медалей, значків, нагород, ордерів, адже Віктор
Бабеш був нагороджений усім науковим світом. Королівський дім Румунії також
неодноразово нагороджував Віктора Бабеша».

Нещодавно відреставрований
музей Віктора Бабеша в Бухаресті був знову відкритий для широкого загалу, маючи розділ, присвячений дітям, з метою ознайомлення їх з науками.

Сьогодні ми пропонуємо вам експеримент. Ви коли-небудь думали, що могли б малювати? Але ви подумали, що вашими інструментами, як художників могли б бути бактерії? Швидше за все, ні. Але ми можемо вам сказати, що у мікробіологічній лабораторії Університету Sapientia, філія міста М’єркуря- Чук був проведений другий рік поспіль, спеціальний захід для учнів ліцеїв цього міста. В ході заходу молоді люди написали картини з бактерій, виявивши з цієї нагоди і хорошу сторону мікроорганізмів.

Мате Іштван, доцент кафедри біоінженерії Університету Sapientia, філія міста М’єркуря-Чук, розповів нам, звідки взялася ця ідея: Майже десять років тому, я взяв участь у міжнародній конференції, і там побачив логотип фармацевтичної компанії зроблений з бактерій і звідти у мене ця ідея з’явилася. Я повернувсь додому, і попробував намалювати картину з бактеріями, зі студентами в мікробіологічній лабораторії. Вони з ентузіазмом сприйняли цю ідею, і так народилася ця ініціатива.

Мате Іштван пояснив, що для реалізації проектів, учні на паперах окреслили олівцем, що вони хотіли малювати, а потім поставили нариси під прозорі чашки Петрі і почали сіяти бактерії, дотримуючись відповідної накресленої форми. Новизна такого експерименту надходить і з того, що всі живі картини видно лише через два дні після посіву, завдяки розмноженню бактерій, що містять пігменти різних кольорів. Більшість використаних бактерій мають певну роль в біодеградації органічних речовин, в ґрунті, і неорганічні речовини, які появились можуть бути використані рослинами в процесі фотосинтезу. Подробиці подає Мате Іштван: У нас є скляні чашки Петрі, що наповнюються теплим рідким агаром, де можуть бути посіяні бактерії різних кольорів. Після посіву вони розмножуються у цьому середовищі, і через два дні стають видимими. Спочатку можна побачити тільки кілька рядків, не можна бачити картину, але через кілька днів виростають власне ці творіння.

Іншою метою даного заходу було показати учням важливу роль, яку відіграють бактерії в нашому повсякденному житті, зазначив наш співрозмовник і додав: Ми запросили студентів, а потім учнів в мікробіологічні лабораторії, щоб показати їм хорошу сторону мікробіології, адже не багато знають, що ми щодня використовуємо мільярди бактеріальних клітин в промисловості, наприклад, у молочній промисловості, хлібобулочних виробах, алкогольній промисловості, в фармацевтичних препаратах або косметиці. З дитинства ми чуємо тільки те, що бактерії це щось погани. Нам потрібно мити руки, щоб позбутися від них. І ідея полягала в тому, щоб показати, що можна працювати з ними, показати їм хорошу сторону цих мікроорганізмів.

Захід Малювати з бактеріями,організований вдруге, а кількість учасників збільшилася: В минулому році було зареєстровано близько 188 учасників з М’єркуря-Чук, а в цьому році 230 учнів XII класів нашого міста. Це більш мистецька подія, де ми говорили з учнями про науку, про роль бактерій, і ідея полягала в тому, щоб подружитися з бактеріями, а картини були дуже різноманітними. Насправді мова йде про ефемерні творіння, яких неможливо побачити протягом декількох днів, після чого ми повинні стерилізувати все творіння, тому що бактерії вмирають, і таким чином, картини пропадають. І щодо тем то вони були різноманітними. Я бачив багато пейзажів, портретів, народних мотивів, рослини, тварини тощо. Креативність і уява учнів дуже великі.

Близько 500 скляних чашок, наповнені теплим рідким агаром, пізніше перетворились на картини, а Мате Іштван радий, що став ініціатором унікального проекту: Ми вважаємо, що це унікальна ініціатива в країні. Малюють у великих лабораторіях світу, але, щоб приходили сотні учнів малювати, і влаштувати виставку з 450-ма такими картинами, ми вважаємо, що це щось унікальне.

Ми дізнались, що цьогорічний проект отримав вперше талісман, який спостерігав за самодіяльними художниками протягом всієї творчої діяльності. Йдеться про Sapibacillus, бактерія стилізована, мила, доброзичлива, виготовлена учнями з плюшевого матеріалу, з яким всі сфотографувались, і який був зіркою дня. Картини, написані учнями з М’єркуря-Чук були оцінені експертами Університету Sapientia, і ефемерні творіння можна було побачити протягом декількох годин в фойє закладу. Кращі картини отримали призи, спеціалізовані книги і книги світової літератури. Насамкінець, творіння «гинуть» і чашки миють, щоб наступного року знову перетворились на полотно для інших оригінальних картин.