Tag: Банат

Тімішоара, культурна столиця Європи у 2023 році, є найбільшим містом на заході Румунії та продовжує приваблювати відвідувачів. Добре розвинена туристична інфраструктура та культурні заходи залишаються головними принадами міста. На Віденському туристичному ярмарку, який проходив з 16 по 19 січня, туристи дізналися, що може запропонувати наша сьогоднішня дестинація.

Віденський туристичний ярмарок є однією з найбільших подій у цій галузі, яка приваблює професіоналів як у сфері відпочинку, так і ділового туризму. Лаура Болдовіч, директорка Організації з управління дестинацією Тімішоара, каже, що участь у цьому ярмарку була необхідною для подальшого просування напрямку, якому надають перевагу туристи, які вже відвідували це місто. «Мої колеги щойно повернулися з Віденського туристичного ярмарку ̶ чотириденного заходу, який став справжнім успіхом для нашого міста та за його межами. Відвідувачів було навіть більше, ніж у 2024 році і це підтверджує інтерес австрійців до унікальних туристичних дестинацій. У нас був спільний стенд з містами Орадя та Сібіу, відвідувачі дуже цікавились нашим містом. Багато з них казали, що вони вже були в Тімішоарі раніше і хотіли б повернутися. Ми не зупиняємося на досягнутому. Наступний ярмарок, в якому ми візьмемо участь, цього разу з власним стендом Тімішоари, відбудеться в Будапешті через два тижні.»

Австрія є ключовим туристичним ринком для Тімішоари. Таким чином, до весни всі, хто подорожує через Відень або Будапешт до аеропорту, зможуть побачити великий інформаційний банер, що має 40 квадратних метрів, із запрошенням відвідати Тімішоару. І це лише частина промоції, каже Лаура Болдовіч. «Ми популяризуємо місто через все, що воно представляє: освіту, інвестиції, робочі місця. Працюватимемо на кількох рівнях, як і минулого року, розглядаємо різні туристичні ярмарки, в яких плануємо взяти участь. Я вже згадувала про поїздку до Будапешта в лютому, але крім того, ми їдемо в Берлін, Лондон, Барселону, Ріміні, Франкфурт-на-Майні. Цього року ми також хочемо відкрити інтерактивний дитячий музей, який буде єдиним у своєму роді в регіоні. Таким чином, ми хочемо розвивати Тімішоару як сімейний туристичний напрямок для дітей.»

«У 2023 році місто отримало титул Культурної столиці Європи, що свідчить про те, що Тімішоара має дуже яскраве культурне життя», ̶ каже Лаура Болдовіч, директорка Організації з управління дестинацією Тімішоара. «Усім, хто прагне різноманітних подій, але шукає унікальні та цікаві місця, ми рекомендуємо Тімішоару. Центр міста має дуже велику пішохідну зону. Це, мабуть, найбільша пішохідна зона в Румунії. У нас також є найбільша кількість історичних пам’яток в Румунії. Почати прогулянку можна в центрі Тімішоари, з площі Вікторієй, яка з’єднується з площею Свободи, а потім з найкрасивішою, на мою думку, площею Унірій. Таким чином, ми маємо три площі, з’єднані пішохідними вулицями, терасами, місцями, де можна зупинитися та помилуватися містом. Ті, в кого є більше часу, можуть продовжити пішу прогулянку, адже в Тімішоарі не тільки центр вартий уваги, але й історичні квартали, які є дуже цікавими. Крім цього навколо міста є виноробні райони. Досить близько, якщо у вас є транспорт, знаходяться інші міста, такі як Орадя і Сібіу. Але Тімішоара варта того, щоб провести у ній хоча б вихідні й я обіцяю, що нудьгувати точно не доведеться.»

Місто вражає своєю різноманітною архітектурою у стилі віденського бароко, неовізантійського стилю та модерну. З 15 000 будівель міста 13 000 є історичними пам’ятками. Це також єдине місто в Європі з трьома театрами, де вистави проводяться румунською, угорською та німецькою мовами. Тут є опера, філармонія, молодіжний та ляльковий театри. Це місто з великою кількістю культурних установ.

Не лише архітектура є сильною стороною міста. Тут є кілька музеїв, які представляють минуле Тімішоари. Зокрема, ви можете відвідати Музей Банату, експозиції якого розміщуються в межах бастіону Терезія, що є частиною стародавніх фортифікацій міста. Серед музеїв, що користуються особливою популярністю серед туристів, налічується й Музей банатського села, який знаходиться на околиці міста. Тут представлені старі будинки, привезені з банатських сіл, що відображають спосіб життя різних етносів, які проживають у Банаті. У музеї також можна побачити традиційні румунські, німецькі, угорські, сербські, словацькі та інші будівлі, що належать нацменшинам, котрі мешкають у цьому регіоні.

Потім можна відвідати Художній музей, виставки європейського та банатського мистецтва, постійну експозицію Корнеліу Баби, а також багато інших тимчасових виставок, – розповідає Лаура Болдовіч. «Зараз в Національному художньому музеї проходить нова виставка. Це виставка картин Караваджо та його учнів, тож ми рекомендуємо обов’язково її відвідати. Вона працюватиме в Тімішоарі до кінця лютого. У нас також відбуваються фестивалі, про які ви можете дізнатися на нашому сайті visit-timișoara.com. Окрім цього, ми керуємо Туристичним інформаційним центром, а віднедавна у нас ще з’явилася сувенірна крамниця, де туристи можуть придбати щось на згадку про Тімішоару та творіння місцевих майстрів. Ми взаємодіємо з туристами. Ті, хто приїжджає сюди, кажуть, що вони вражені Тімішоарою, атмосферою на вулицях, гостинністю місцевих жителів і тим, що вони, ймовірно, не знали про нас до цього часу. Тож запрошуємо і вас відвідати Тімішоару. Обіцяємо, що не розчаруємо. Це місто, сповнене гламуру, де минуле поєднується з сучасністю, а майбутнє ̶ з інноваціями. У 2023 році ми були культурною столицею Європи, проте і досі місто Тімішоара продовжує залишатися яскравим напрямком, готовим запропонувати незабутні враження. Отже, приїжджайте і відчуйте енергію Тімішоари, і ми обіцяємо, що ви захочете повернутися сюди знову.»

Тімішоару перетинає річка Бега, по якій можна прокататися на катері, як громадському транспорті. Для туристів також курсує туристичний трамвай, який у вихідні відправляється від площі Свободи та об’їжджає все місто.

Сьогодні ми дізнаємося про унікальні враження, такі як зустріч зі страусом Балтазаром, який незабаром стане емблемою долини річки Алмеж.

Аліна Рошою є проєктним менеджером платформи, яка має на меті просувати автентичну та унікальну Румунію. Від неї ми дізналися про особливу пам’ятку: Музей тканин та історій у селі Миндра, що між Брашовом та Сібіу. Одразу на в’їзді до села стоїть табличка з написом «Ласкаво просимо до Миндри, села тканин, цибулі та історій». Окрім демонстрації місцевих скарбів, музей також є домівкою для «Ткацького човника баби Руци», який «об’їхав» світ. До тепер цей ткацький човник подолав понад мільйон кілометрів по всьому світу, побувавши в різних місцях і напрямках, від Південної Америки до Кореї, він Сибіру до Балі та багатьох інших місць.

Знаменитий ткацький човник приносить і розповідає історії, а також популяризує румунське село з його культурними та людськими цінностями в рамках унікального міжнародного мандрівного проєкту. У музеї також є виставка, присвячена ткацькому човнику, а також безліч місцевих та міжнародних історій. І це лише одна з багатьох принад, – каже Аліна Рошою. «Тут є спеціальний розділ, присвячений місцевим традиційним видам діяльності, що популяризують автентичність кожного місця, незалежно від того, чи мова йде про місцеві гастрономічні заклади, активності, якими можна зайнятися в цій місцевості, або про дозвілля. Платформа поділена на 18 туристичних зон. Для кожної туристичної зони ми знаходимо щонайменше одну унікальну принаду, з якою можна ознайомитися в цій місцевості.»

Неподалік від Дунайської ущелини знаходиться село Равенска. Це невелике, тихе село, розташоване в горах Алмежулуй Караш-Северінськго повіту, на висоті близько 760 метрів над рівнем моря. Равенска ̶ найменше з місцевих чеських сіл у Банаті, яке налічує близько 100 мешканців. Завдяки своїй етнічній специфіці, село характеризується ретельністю, з якою збереглися традиції та звичаї чеського народу. Оскільки це найбільш ізольоване з шести чеських сіл у Банаті, тут найкраще збереглася старочеська мова, не змінена ані румунською, ані сербсько-хорватською мовами.

Тут, за словами Аліни Рошою, проєктного менеджера туристичної платформи, окрім спокою та релаксації, відпочивальники часто шукають усамітнення. «Ще одна пропозиція була викликана інтересом відпочиваючих до невеликих бутік-готелів. У нас є бутик-готель в районі міста Ришнов. У роки після пандемії COVID-19, туристи почали віддавати перевагу невеликим закладам з обмеженою кількістю номерів, таким як бутік-готелі. Їх приваблює ексклюзивність номерів і те, що кожен номер має свій дизайн. Дивлячись на перспективу нового року і думаючи про те, що означатиме 2025 рік, а також враховуючи те, що в 2024 році Тімішоара була культурною столицею Європи, серед туристів з’явився інтерес до відвідування і цього міста. Як відомо Тімішоара є містом першопрохідців, оскільки це також перше електрично освітлене місто в Європі. Ми спостерігаємо збільшення кількості запитів про Тімішоару та її околиці.»

Тімішоара вражає своєю різноманітною архітектурою в стилі бароко, неовізантійського стилю та модерну. Крім того, тут знаходиться найбільша пішохідна зона Румунії з великою кількістю терас, ресторанів, барів і клубів. Туристи почуватимуться тут, як на курорті, далеко від шуму і метушні великих бульварів. Окрім численних дійств і культурних заходів, Тімішоара ̶ це справжнє шоу, з музеями, виставками та подіями, що відбуваються прямо на вулицях. Тут можна взяти участь у різноманітних гастрономічних фестивалях, оскільки Тімішоара має намір активніше просувати і розвивати себе як гастрономічний напрямок.

Але на заході Румунії є район відомий під назвою гірський Банат, який також вартий уваги туристів, – каже Аліна Рошою. «У долині річки Алмеж двоє малих підприємців вирішили відродити цей район. Традиційний котедж, який був заново відкритий, переосмислений, тепер є домом для гостей. Район гірській Банат може запропонувати стільки цікавого, що й двох тижнів не вистачить. Наприклад у долині річки Алмеж чи в безпосередній близькості можна побачити водоспади Мочеріш та Біґер, а також озера Дракулуй (Чортове) та Окюл Беюулуй. Відвідуючи долину річки Алмеж, слід обов’язково зупинитися місцеву страусину ферму і познайомитися з Балтазаром, страусом, який незабаром стане емблемою долини річки Алмеж. Цей звичайний страус, настільки милий, що після першого ж фото він став своєрідним талісманом регіону. Оскільки в кожній місцевості ми шукаємо унікальне, а унікальне стає вірусним, ми вирішили, що Балтазар буде тим образом, який приваблюватиме туристів в долини Алмежу. У нього є своя історія, але ви дізнаєтесь її, коли приїдете до села Мочеріш. Румунія заслуговує на те, щоб її відкрили для себе навесні, коли це єдина можливість побачити місцевий вид тюльпану, восени, коли кольори лісу створюють надзвичайну картину, влітку, коли ми всі потребуємо трохи прохолоди, чорноморської води або лісової прохолоди, і взимку, коли традиції зберігаються краще, ніж коли-небудь.»

Музей банатського села  був заснований у 1971 році в Тімішоарі, а його девізом є слова поета і філософа Лучіана Благи “Банат – це бароко румунської етнографії”. Відвідування цього закладу – це запрошення перенестися на кілька століть назад і зануритися у світ села, відкриваючи для себе сільську архітектуру, характерну для різних районів Банату, організацію будинку і повсякденну діяльність домогосподарства, традиції, цінності та спосіб життя.

Щоб потрапити до музею, вам доведеться залишити місто позаду, в прямому і переносному сенсі. Музей знаходиться на околиці міста і розташований у мальовничому місці: великий парк з віковими деревами, на краю якого є озеро з невеликим острівцем з дерев’яною альтанкою. Це дуже спокійне місце, і коли ви потрапляєте до музею під відкритим небом, здається, що час зупиняється. Сама брама музею здійснює цей перехід у світ села, будучи традиційно різьбленою дерев’яною брамою. Відразу праворуч від входу починається кругова доріжка, яка веде відвідувача повз усі будинки і господарства, що знаходяться в музеї. Центральним елементом музею є дерев’яна церква, навколо якої згруповані найважливіші установи села: школа, ратуша, корчма і народний дім (своєрідний будинок культури).

Дерев’яна церква є перлиною сільської церковної архітектури зі специфічним характером банатського регіону. Вона була побудована в 1746 році в селі Реметя Лунці, а потім перевезена в село Топла в 1807 році на возах, запряжених волами. У 1987 році її розібрали її  по частинах і перевезли до Музею банатського села, де в 1994-1996 роках відбудували у своєму первісному вигляді. Вона зведена з широких брусів типу «ластівчин хвіст» без цвяхів. Це одна з найстаріших церков у Банаті, яка діє і сьогодні, де проводяться богослужіння та весільні церемонії. Будинки в музеї були привезені з різних куточків Банату, і кожен з них має свою власну історію та архітектуру. Так, тут можна побачити будинки з етнографічних районів Валя Мурешулуй, Тіміш-Черна, Феджет, Караш Северін, Арад, Дета-Чякова.  Музей дуже добре організований, перед кожним будинком є пояснювальна табличка румунською та англійською мовами з описом його історії та архітектури. Інтер’єр будинків також можна відвідати. Тут виставлені народні тканини, прядки, ткацькі верстати, гончарні знаряддя, ткані вироби, розписні керамічні горщики і тарілки, меблі.

Музей банатського села можна відвідати самостійно або з фахівцем-екскурсоводом, який познайомить відвідувача з історією та традиціями Банату і оживить історію кожного будинку в музеї. За запитом можуть бути організовані тематичні екскурсії для дітей, які, як розповіла нам екскурсовод музею, із задоволенням дізнаються через ігри та розповіді, як жилося колись в селі. У музеї також є крамниця з виробами народних умільців, а також проводяться тимчасові виставки народного мистецтва. Неподалік музею знаходиться зоопарк та «Зелений ліс» – ідеальне місце для пікніків, прогулянок і велопрогулянок. У Музеї села часто проводяться ремісничі ярмарки, де відвідувачі можуть придбати традиційні гончарні вироби або продукти харчування безпосередньо від фермерів. Тут також проводяться фольклорні та етнографічні концерти і фестивалі, які є  можливістю послухати автентичну народну музику, побачити традиційні сільські танці та народні костюми. Особливою подією є Міжетнічний фестиваль – можливість познайомитися з традиціями етнічних громад Банату: угорців, словаків, німців, сербів, українців, чехів та багатьох інших. Також музей стає місцем проведення фестивалю “Плай” (з 2005 року проводиться щорічно у другий тиждень вересня) – три дні музики, мистецтва та мультикультуралізму, тобто театру, образотворчого мистецтва, книг, фотографії, кіно, майстер-класів на різні теми, різноманітних мистецьких форм, більш чи менш традиційних.

Ідея створення етнографічного музею під відкритим небом належить Йоахіму Мілої, колишньому директору Банатського музею у 1928-1940 роках. У 1928 році, після участі у відкритті Етнографічного музею Трансільванії в Клужі, він звернувся до муніципалітету з проханням про створення невеликого сільського музею на подвір’ї замку Хуніаде, що включав би дерев’яні церкви, хрести, які “становлять історичний та художній інтерес”, селянські будинки тощо. Його мрія збулася лише у 1967 році, коли музей отримав нинішню територію, на якій розгорнувся етнографічний музей під відкритим небом, відкритий для відвідувачів 20 серпня 1971 року. До 2000 року він функціонував як відділ Музею Банату, після чого став окремою установою при Повітовій раді Тіміш. З 2006 року відділ етнографії переїхав до Музею банатського села. Ті понад 13 тисяч предметів спадщини є об’єктом чотирьох великих колекцій: тканини (народний костюм та інтер’єрні тканини – килими, прокладки, рушники), ікони, мистецтво обробки дерева та кераміка. До них додаються предмети побуту з металу чи інших матеріалів, знаряддя праці та посуд, необхідні для давніх занять, а саме бджільництва, рибальства та полювання, предмети культу, народні маски, наївний живопис, статуетки, альбоми, іграшки.

З моменту відокремлення від Музею Банату було створено кілька проєктів, які відповідають специфіці музею, наприклад, Алея етнічних громад, яка має на меті створити зацікавленим відвідувачам уявлення про культуру та цивілізацію етнічних громад Банату. З 2000 року було відкрито Угорську хату, Німецьку хату, Словацьку хату, Українську хату, а нещодано і Сербську хату, і будуть побудовані інші репрезентативні одиниці, поки не будуть охоплені всі етнічні групи цього регіону. Паралельно, з 2000 року, у співпраці з Центром культури і мистецтва Тіміського повіту щороку в червні (перша неділя місяця) проводиться Фестиваль етнічних громад – захід, що має характер культурно-мистецької вистави, в якій кожна етнічна група демонструє свої традиції в одязі, гастрономії та музиці.

Українська громада в Банаті бере свій початок на початку 20-го століття, коли українці приїхали працювати в лісовому господарстві в села Зоріле, Копечеле, Корнуцел, Корнуцел де Банат, де вони утворили села. Після 1970 року багато етнічних українців з марамуреських та буковинських сіл викупили господарства емігрантів-німців, заселивши багато населених пунктів, які стали переважно українськими (Поганешти, Драгомірешти, Штюка, Реметя Міке, Бирсана та ін.).  Українська хата, що розташована на Алеї етнічних громад являє собою типове українське домогосподарство, збудоване з дерева, на фундаменті з річкового або кар’єрного каменю, поверх якого встановлені товсті ялинові балки. Стіни зроблені з ялицевої деревини, з’єднаної по кутах у вигляді “ластівчиного хвоста”. Будинок має відкритий ґанок, з якого через орнаментовані двері в місцевому стилі відвідувачі потрапляють у вестибюль, що забезпечує доступ як до вітальні, так і до гостьової кімнати. Горище використовується для зберігання різних побутових предметів та продуктів харчування. Більш високий дах полегшує стікання снігу, він побудований на дерев’яному каркасі і вкритий ґонтом. Будівля була передана музею у 2004 році.