Сьогодні розповім вам про великий православний чоловічий монастир
Плумбуїта, що розташований у столичному районі Колентина, на невеличкому
пагорбі на правому березі річки Колентина. Монастир був побудований у 1560 році
князем Петром Молодшим (1559-1568 рр.), сином Мірчі Чобанула та княгині Кіажна.
У 1614 році церква серйозно постраждала від пожежі. Отримала нинішнього вигляду
у 1647 році, коли церкву було перебудовано з нуля з наказу князя Матея Басараба
в ознаменування перемоги над турками. Теж тоді будується Княжий двір та високі
оборонні стіни. Вежа-дзвіниця була побудована між 1802-1806 роками, після того
як дзвіниця була серйозно пошкоджена внаслідок землетрусу від 1802 року.
Назву Плумбуїта дали місцеві жителі, тому що церква була довгий період
покрита свинцевою бляхою. Є й легенди довкола цієї назви. Кажуть, що назва
походить від того, що князь Матей Басараб потребував гарматні ядра під час бою
і наказав зняти з даху свинцеву бляху і виготовити з неї снаряди. Інша легенда
свідчить про те, що битва Матея Басараба з Раду Іліашом, яка відбулася під
стінами монастиря, була настільки жорстокою, що кулі, які попадали на дах
церкви, перетворилися на свинцеву бляху.
Церква монастиря, перебудована Матеєм Басарабом в 1647 році, має трикутну
форму, містить символи типові для архітектури Волощини, а також готичні вікна,
тобто загострені арочні отвори, кольорове скло і ажурне різьблення по каменю,
що є типовим для молдовської архітектури. Стіни дуже товсті, майже один метр.
Княжий будинок має масивні кам’яні арки на першому поверсі і більше аркад, що
спираються на циліндричних колонах, на другому поверсі. Цей монастир є одним з
рідкісних екземплярів ранньої архітектури сімнадцятого століття, що зберігся
до наших днів у Бухаресті.
Монастир став важливою пам’яткою для культурної історії Бухареста,
починаючи з кінця шістнадцятого століття. У 1573 році тут була заснована перша
в Бухаресті друкарня, під час правління князя Александра II Мірчі та його
дружини Екатерини Сальвареццо. Це була третьою друкарнею заснованою у Волощині,
після тієї заснованої ченцем Макарієм у 1508 році та друкарні Раду Паїсія
(1535-1545 рр.) в Тирговіште. Друковані документи під керівництвом Лаврентія та
його учня, ченця Йована, представляють специфічні особливості, унікальні в
історії волоського друкарства, які відрізняються від друкованих символів
Трансільванії. У 1582 році, у Бухаресті виходять перші друковані книги:
Чотириєвангеліє та Псалтирь, чиї 3 примірники все ще можна знайти сьогодні в
Клужі, Софії та Лондоні.
Розташований в стратегічній позиції, на околиці Бухареста, на невеликому
пагорбі, що на березі річки Колентина, монастир відіграє важливу роль у захисті
міста. У 1632 році, біля монастиря має місце важлива битва між волоським
військом, на чолі з Матеєм Басарабом, і турецькою армією, на чолі з Раду
Іліашем. Останній був відправлений султаном, щоб видалити Матея Басараба з
престолу і встановити на його місце правителя, призначеного Османською
імперією. У битві переміг Матей Басараб, який залишився на троні Волощини.
Двісті років по тому, під час революції від 1821 року, Тудор Владіміреску
входить зі своїм військом у Бухарест і
розташовує свій табір в монастирі Плумбуїта. Під час революції 1848 року, без
згоди церковної влади, монастир був перетворений на політичну в’язницю. У жовтні
того ж року, влада заарештувала і помістила у підвалах монастиря лідерів
революції.
З дев’ятнадцятого століття, монастир пережив тривалий період занепаду.
Землетрус від 1802 року серйозно зруйнував монастир і дзвіницю. Пізніше в
період правління Александру Іоана Кузи, після секуляризації монастирів, все
майно монастиря переходить у державну власність. Монастир перетворюється на
парафіяльну церкву і стає руїною на довгий період. На даний момент, Княжий
будинок був перетворений на музей, в якому виставлені предмети релігійного
мистецтва, 130 бюстів румунських правителів (вирізьблених у камені ігуменом Сімеоном Тату), а також
оригінальні фрески. Бібліотека монастиря, відомий музей рідкісної книги, має
цінні книги, понад 500-ної давності. Усередині церкви знаходяться мощі Святого
Миколая та Святих мучеників Георгія, Пантелеймона та Іоана Нового Сучавського.