Tag: ботанічний сад

До архітектурної спадщини Бухареста входять також
історичні будівлі з Ботанічного саду. Серед них донині вистоїла перша оранжерея
в Бухаресті, сьогодні унікальна у світі, побудована за планами бельгійського
ландшафтного архітектора Луї Фукса у 1889-1891 роках. Вона пережила дві світові
війни, була закрита роками під час комунізму і знову відкрита у 2011 році,
після 35 років забуття.

Оранжерея, спроектована бельгійським ландшафтним
архітектором Луї Фуксом, в період з 1889 по 1891 рр., витримала німецьким
окупаційним військам, які таборували в цьому природному заповіднику в Бухаресті
під час Першої світової війни. Війська фельдмаршала Августа фон Макензена
пробули в Бухарестському ботанічному саду два роки. Уявіть собі їх під
каштанами в Італійському саду, спроектованому в 1900 році архітектором Октавом
Дойческу, і не віриться, що солдати хотіли поливати рослини в теплиці. Взимку
під пальмами вогонь точно не розводили. Октав Дойческу перелаштував частину парку
і включив у план ряд каштанів. Ці столітні каштани ми можемо побачити і
сьогодні в парку. Після закінчення війни природа відродилася, як це завжди
буває.

У міжвоєнний період Ботанічний сад зазнав трансформації
завдяки муніципальним проєктам, здійснених під керівництвом тодішніх столичних мерів Дема І. Добреску та Олександра Донеску. Однак, після
миру прийшла війна. Знову. У вівторок, 4 квітня 1944 року, сонячного весняного
дня, о 13.30 бухарестяни відчули, як війна прийшла в їхні життя, хоча до лінії
фронту їх відокремлювали кілька сотень кілометрів. Напад здійснили 313
американських бомбардувальників у супроводі 119 винищувачів. Їх головною ціллю
був Північний вокзал, а на Ботанічний сад впало 94 бомби. У той чорний вівторок,
Бухарест отримав 860 тон бомб. У столиці загинули близько 3000 осіб, понад 2.400
отримали поранення. Бельгійська
оранжерея врятувалася лише з розбитими вікнами, хоча снаряди впали дуже близько
до тропічних рослин. Водопровідні труби були знищені, і з тих 700.000 пластин
гербарію врятовано лише 200.000. Зараз вони проходять через масштабний процес
оцифровування.

Але повернемося до початків унікальної сьогодні у
світі оранжереї архітектора Фукса. У 1891 році в Ботанічному саді бухарестяни
могли побачити в оранжереї небачені раніше тропічні рослини. Сьогодні за кілька
годин польоту, ми можемо дістатися Мадейри і побачити бананові плантації.
Орхідеї стали звичними квартирними рослинами. Але у ті роки, у Бухаресті тільки аристократія мала в
своїх будинках екзотичні рослини, апельсини та лимони; було модно
насолоджуватися оранжереєю з екзотичними рослинами. Мешканці Бухареста могли милуватися рослиною,
яка досі знаходиться в центрі павільйону – рodocarpus neriifolius, рослина
азіатського походження. Цікаво, що вона споріднена з ялиною, але не скажеш
цього, коли бачиш її листя. Тодішні бухаретсьскі мешканці, напевно, милувалися
орхідеями та пальмами, зберіглись навіть фотографії з орхідеями того часу. На
жаль, багато з цих фотографій згоріли під час бомбардувань 1944 року. Завдяки дружбі лікаря і натураліста Дімітрія
Бриндзи і ландшафтного архітектора Луї Фукса оранжерея була побудована на площі
760 квадратних метрів. Її вікторіанська архітектура, схожа на архітектуру
льєжських оранжерей, являє собою комбінацію металу та скла. Оранжерея в Льєжі
була розбомблена під час Другої світової війни і повністю знищена. На світі
залишилася лише її менша сестра у Бухаресті.

У 2011 році стара оранжерея Луї Фукса знову
відкрилася через 35 років перерви. Павільйон був розроблений як куточок тропічного
лісу в центрі Бухареста, дуже корисний для студентів, які вивчають біологію. Там
також можна побачити екземпляр Podopcarpus Neriifolius, якому понад 120 років,
та інші екземпляри столітніх рослин, які витримали випробуванням часу.

Луї Фукс (1818 -
1904) був відомим німецьким ландшафтним архітектором, який став одним із трьох
найважливіших бельгійських архітекторів садів і парків у XIX столітті. Він був
учнем ландшафтного архітектора Максиміліана Фрідріха Вейхе (1775-1846) і працював головним садівником у графа
д’Ансембурга Нойбурзького. У 1843
році він приїхав до Бельгії на запрошення родини
герцогів Аренбергських, для яких спроєктував парки Хеверлі та
Енгієн. У 1846 році Фукс подарував Брюсселю чудовий парк
біля Соніанського лісу: Bois de la Cambre. Ландшафтний архітектор розробив проєкти багатьох замкових садів і парків у
Бельгії. У 1861 році бельгійський король Леопольд II попросив Луї Фукса спроєктувати парк Леопольда на
головному морському курорті Остенде. Оранжерея, спроєктована паном Фуксом у
Бухаресті, використовувалася як виставковий простір до 1976 року, коли новий
тепличний комплекс був відкритий для публіки, призначений для колекцій
екзотичних рослин. Оранжерея Луї Фукса містила кілька відділень, присвячених
тропічним і субтропічним, середземноморським і сукулентним рослинам. Протягом
2008-2014 рр. тепличний комплекс Ботанічного саду здійснив декілька
реабілітаційних робіт, проведених як за бюджетні кошти, так і за підтримки
Швейцарського контрибуційного офісу, Swiss Counterpart Fund та Альфа Банку.

Елегантний замок Черновіч, оточений столітніми
деревами ботанічного саду в н.п. Мача
Арадського повіту, є
ідеальним місцем для туристів, які хочуть відчути атмосферу ХVI століття. Чудовий ботанічний сад, який його оточує, приховує столітні дерева та найбільше дерево Гінко
Білоба в нашій країні. Якщо ви шукаєте справжнє затишне місце, варто вам відвідати замок Черновіч.

На відстані близько 30 км від м. Арад, в селі Мача, прекрасний замок височіє майже два століття. Зі своїми
столітніми деревами,
рідкісними рослинами та алеями, будинок дворянської сім’ї Черновічє місцем, яке щорічно відвідують 20 тисяч
туристів.Першими власниками замку були члени сім’ї Черновіч, які побудували його заднє крило. Їм належала ця
будівля до 1866 року,
коли вони продали її, або на думку деяких місцевих жителів, граф Черновіч втратив її в карти на користь родини Карой з
міста Карей. Красивий замок поєднує кілька архітектурних стилів.
Башти містять візантійські
архітектурні елементи, а
при головному вході наявними
є елементи стилю бароко, що залишилися ще з часів сербської дворянської родини.
Сім’я Карой наділила замок сучасним стилем і залишила на фронтисписі будівлі свою геральдику. Два лева, що підпирають коронований щит, і карпатський олень
на щиті, що вказує на те, що вони були пристрасними любителями мисливства.

Вхідний зал,
просторні кімнати, де мешкали члени дворянської сім’ї, і тераса, на
якій вони, за звичай, випивали каву, є елементами світу, про який лунають чимало
легенд. Одна з них розповідає про секретну кімнату. Звуки піаніно в середині
ночі є однією з легенд про Замок Черновіч. Місцеві жителі кажуть, що опівночі,
дворянин сідає за піаніно в сотій кімнаті, хоча замок Черновіч має лише 99
приміщень. Зі всіх приміщень Замку видніється ботанічний сад, із столітніми
деревами, алеями та
квітковими орнаментами. Оазис спокою був створений за ініціативою сім’ї Черновіч, і тепер налічує понад 2.000 видів дерев та чагарників та 500 трав’янистих видів рослин.З головного входу ботанічного саду нас зустрічає столітній дуб, якому близько 200 років, і який кілька років тому був оголошений Дубом Об’єднання. Площа
ботанічного саду має майже 22 гектари. З них на 3,5 га простягається
дендрологічна колекція, призначена для фахівців, а інша частина розміром 8
гектарів містить лісову рослинність з деревними породами. Гінко Білоба має 170
років. Здається він був привезений самим дворянином Міхаєм Черновічем з Китаю.
Це найбільший зразок Гінко Білоби в Румунії. Так само у цьому Ботанічному саді
ростуть 19 видів магнолій.

З архітектурної точки зору, замок є сумішшю стилів. Існують як пізно-барочні елементи, на першому
поверсі та при головному вході, що належать ще періоду Черновіч, а також візантійські
елементи, що датуються
тим же періодом. Дах зроблений з товстих прямокутних балок і покритий шифером, розміщеним у вигляді рибної луски, фундамент всього замку виконаний з
каменю, а стіни – цегельні. Історія замку в
н.п. Мача починається в 1724 році, після надання
родині Черновіч дворянського титулу австрійським імператором. Разом з цим титулом, сім’я, що недавно ввійшла до обраного кола австрійського дворянства, отримала ряд маєтків, в тому числі
н.п. Мача, нині в Арадському повіті, де й почала будувати замок. До смерті Міхая Черновіча, голови цієї родини, тобто
1745 року, їм вдається
завершити та улаштувати тільки східне крило. Після смерті Міхая,
замок потрапляє у власність його дружини Ани, яка, однак, не продовжує будівництво. Після Ани, власником замку стає інший нащадок сім’ї Павел Черновіч, який продовжує будівництво. Йому також допомагає його син
Петро, ​​який приділить замку екзотичні елементи, після його повернення з країн Близького Сходу. Однак, той
самий Петро був пристрасним любителем азартних ігор, і саме йому вдалося програти в карти будівлю. Отже, наступними власниками, які насолоджуватимуться маєтком, будуть
представники сім’ї Карої. Вони починають будівництво нового крила та башти заввишки
30 метрів. Сім’я Карої дбатиме про розширення парку. Потім
представники цієї сім’ї вирішують продати маєток, чиїм наступним власником стане Адам Янку. Йому замок
належатиме до націоналізації
в 1948 р. До 1991 року будівля має різні призначення, коли держава
вирішує орендувати, а потім продати Арадському Західному університету «Василя Голдіша».

Тепер, замок є
місцем проведення таборів Університету, починаючи з червня і до листопада
щороку. Для цього були відремонтовані зали на першому поверсі, північне крило і
центральна частина, будучи влаштовані там спальні для студентів, квартири для
педкадрів і протокольні зали. І в центральній частині замку було відновлено ряд
приміщень для бібліотеки, симпозіумів, конференцій, офісів, лабораторій для
гуманітарних і біологічних наук. Також всередині замку, на другому поверсі,
знаходиться приміщення, в якому розміщений єдиний в країні Музей карикатур. Перший
скульптурний табір, що відбувся тут у 1988 році, залишив колекцію прекрасних
скульптур в парку: погруддя поетів Міхая Емінеску та Джорджа Кошбука, історика Василя
Голдіша. До Музею ботанічного саду входять колекції насіння, конусів, міксоміцетів,
гербарій, стебла та гілки рідкісних дерев, фрагменти коренів та стебел різної
форми, колекція гнізд, колекція фото з птахами, картини з різними рослинами. Ботанічний
сад, будучи одним із засновників Асоціації ботанічних садів в Румунії, має
партнерські стосунки з 185 ботанічними садами різних країн.

Якщо повсякденне життя відсторонило нас від автентичного природного досвіду, то в ботанічному саду з м. Галац
було організовано сенсорний сад. Сад був відкритий влітку минулого року і його
можна було відвідувати в гарячий сезон, а цього року його можна відвідувати,
починаючи з 15 травня. Засновники проекту Сенсорний сад, розташований поблизу
альтанки Розарію (вхід від міського дитячого парку), запропонували створити
альтернативу для відпочинку й оздоровлення на природі.

Звідки виникла ця ідея – дізнаємося від директора
Музейного комплексу природознавства м. Галац Меделіна Шербана: Це була давня
ідея спеціалістів Галацького ботанічного саду. Ми ідентифікували у ботанічному
саду зону розміром до 750 кв. м, яку захотіли облаштувати для тих, хто хоче
відчути більше, ніж простий огляд чи запах рослин із ботанічного саду. Тож ми
обладнали терапевтичну алею із п’ятьма заглибинами, п’ятьма вертикальними
садами, з пахучими й пряними травами. По цій алеї
люди можуть прогулюватися босоніж, щоб відчувати траву, пісок, гравій, кору
дерев, соснові шишки і якомога більше видів матеріалів, щоб
їхній візит до сенсорного саду був якомога комплекснішим. Після того, як ми запропонували їм цю можливість, відвідувачі можуть відпочити й
помилуватися пейзажем, послухати спів птахів у спеціально підготовлених для них
шезлонгах. Звичайно ж, візити тих, хто нас любить, можуть конкретизуватися й
по-іншому, тут я маю на увазі студентів медицини та фармацевтики. Вони можуть
отримати від спеціалізованого персоналу додаткову інформацію про терапевтичні
ефекти лікарських і пряних трав, через що й був створений сенсорний сад.

Ми запитали нашого співрозмовника, чи існують знаки, які
повідомляють відвідувачів про ті види досвіду, які вони можуть отримати в цьому саду: Існує ряд табличок для різних видів
діяльності, якими можуть зайнятися ті, хто нас відвідують. Людина – цікавий
звір, не зможе утримати свою цікавість і спробує побачити, що то за алея, що за
рослини ростуть там. Людина завжди хоче взяти, помацати, спробувати, понюхати,
навіть якщо не існує нічого, що вказувало б на це. Людина отримує близько 90%
інформації візуально, а шкода, тому що у нас є чотири інші відчуття, крім зору.
Так, є відчуття дотику, слуху, нюху, смаку, і з цим сенсорним садом ми запропонували
собі, щоб людина знову відкрила себе, щоб знову навчилася відчувати природу
всіма відчуттями.

І так як відвідувачі мають у своєму розпорядженні 750 кв.м, на якому розташовані 5 вертикальних садів з пахучими травами і простором
для відпочинку в шезлонгах, ми попросили директора Музейного комплексу
природознавства м. Галац Меделіна Шербана розповісти
нам, якими рослинами вони приваблюють своїх відвідувачів:Досить великою кількістю рослин, які дуже добре відомі, принаймні на
теоретичному рівні, хоча на практичному – досить мало: це лаванда, розмарин,
різні види базиліку, майоран, естрагон, звичайно ж, і петрушка, кріп, любисток.
Всі ці рослини поширені в Румунії та Європі, але, можливо, людина не може
зробити різницю особисто, хіба що, коли може їх порівняти. І тут, у сенсорному
саду, вона може порівняти за досить короткий проміжок часу запахи і навіть
смаки цих рослин. Моя думка, що якщо ти проведеш бодай 15 хвилин у цьому
сенсорному саду і відірвешся від галасливого буйного повсякдення, ти зможеш відпочити й розслабитися.

Головною привабою
сенсорного саду є терапевтична алея, у якій відвідувачам пропонують походити
босоніж по гальці, річковому камінні, шишкам, сіні, цеглі, піску, корі дерев та
колодах, як розповів нам наш співрозмовник. Це тому, що в Румунії вже дуже
рідко ходять по траві:Спочатку ми хотіли зробити
лише зону з травою, із газоном, тому що, принаймні у нас, в Румунії, де б ти не
побачив зелений простір, є табличка з надписом: Не ходіть по траві! Що дуже
погано. Чому не ступати по траві? Трава має природну здатність відновлюватися і
набувати попередньої форми. І ми вирішили не тільки посадити траву, а й
покласти інші матеріалі. Тому що на підошві є дуже багато точок, які використовують у кінезотерапії, точковому масажі; дуже багато точок пов’язані з
внутрішніми органами, натискаючи на які, можна отримати розслаблення травної,
дихальної, нервової системи, а ця різноманітність текстур, гравію, піску,
шматків дерева є корисною для організму. Всі ті, хто прийшов, сказали, що
відчували себе відмінно після того, як ступили на цю терапевтичну алею.

Сенсорний сад є місцевою ініціативою, створеною Ресурсним
центром для розвитку 2020 року і комплексом Музей природничих наук з м. Галац.
У проект із самого початку були добровільно залучені студенти фармацевтики та
учні Національного коледжу Васіле Александрі з м. Галац, які були гідами
відвідувачів сенсорного саду.