Tag: Бринкуш

В одному з найпрестижніших у світі музеїв сучасного і новітнього мистецтва, Центрі Помпіду в Парижі, до 1 липня проходить виставка, присвячена великому румунському скульптору Константіну Бринкушу. У продовженні успіху виставки “Бринкуш. Румунські джерела та універсальні перспективи”, що відбулася в Тімішоарі (західна Румунія), культурній столиці Європи 2023 року, йдеться в прес-релізі Міністерства закордонних справ у Бухаресті, ретроспектива Центру Помпіду вперше об’єднує сотні скульптур, фотографій, ескізів та відео.

Знаменитий музей сучасного мистецтва в Парижі таким чином ілюструє життя і творчість Бринкуша, починаючи з його подорожі пішки,через більшу частину Європи, щоб оселитися у французькій столиці в 1904 році, до його останніх робіт у пошуках чистої форми і стилізації матерії в спробі вловити її сутність і вічну форму. Аріан Кулондр, кураторка виставки: “Ми працювали над цією виставкою близько 2 років, щоб віддати шану Константіну Бринкушу, одному з найвидатніших скульпторів 20-го століття, великому митцю, завдяки щасливому випадку, що його студія перед Центром Помпіду належить нам. Ми скористалися переміщенням майстерні, оскільки весь Центр Помпіду закривається наступного року на ремонт, і організували цю велику виставку, об’єднавши все багатство його робіт, зробивши численні позики у великих міжнародних музеях і приватних колекціях, щоб показати все його мистецтво, його життя, огляд, який дозволяє нам зрозуміти його шлях, прорив, який він зробив в історії скульптури, а також показати нащадкам цю неймовірну роботу, яка продовжує промовляти до нас і хвилювати нас сьогодні.”

“Революція Бринкуша в історії скульптури була потрійною”, – зазначила кураторка, пояснюючи, чому його вважають батьком сучасної скульптури. Це була насамперед «революція жесту», адже митець, який став громадянином Франції, “ліпив безпосередньо в матеріалі”, після того, як “століттями скульптори ліпили з глини”. По-друге, він здійснив “революцію форми”, оскільки прагнув звести її до чистоти та геометрії, намагаючись “вийти за межі видимості”. “Третьою революцією були стосунки з простором, з грою, рухом і відображеннями, що лежать в основі, – додала кураторка виставки.

Окремий розділ виставки в Парижі присвячений монументальному ансамблю “Шлях героїв” з міста Тиргу-Жіу (південна Румунія), до якого входять шедеври “Стіл мовчання”, “Ворота поцілунку” та “Колона нескінченності”, і який влітку може бути внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Кілька прикладів птахів Бринкуша також можна побачити в Центрі Помпіду, розташованому наж міським профілем Парижа, користючись чудовими краєвидами, які пропонує центр сучасного мистецтва.

19 лютого був відзначений День Бринкуша, присвячений видатному румунському скульптору Константіну Бринкушу, який народився в селі Хобіца Горжанського повіту (південний-захід країни) та якого визнають як батьком сучасної скульптури. «Мадемуазель Погані», «Молитва», «Птах у просторі», Архітектурний комплекс «Шлях Героїв», який складається зі «Столу мовчання», «Воріт Поцілунку» та «Нескінченної колони», є лише кілька з робіт, які після смерті видатного скульптора в 1957 році, в Парижі, увійшли до світової культурної спадщини. Похвальні слова про Бранкуша, від дня народження якого минуло 145 років, ніколи не зупиняться, а також виставки чи інсталяції, які представляють та вивчають його роботи. Мультимедійну виставку Дзеркала Бранкуша влаштував Національний музей румунського селянина.

Про цю виставку розповідає керівник музею Верджіл Ніцулеску: «Виставку, яку я люблю називати «Дзеркала Бринкуша» або «Дзеркала про Бринкуша», я навіть не знаю, як краще перекласти заголовок – адже, насправді, оригінальна назва виставки англійською мовою – Mirrors of Brâncuși, народилася, коли Румунія почала свої демарші для участі у великій культурній події в Брюсселі та Бельгії, під назвою «Європалія», та в якій наша країна брала участь у період 2019-2020 рр. користуючись великим успіхом, особливо завдяки виставці Бринкуш. Сублімація форми, куратором якої була наша експертка у роботах Бринкуша, пані Дойна Лемні від Музею сучасного мистецтва в Парижі. Тоді зародилася ідея презентувати роботи Бринкуша за допомогою засобів більш доступних сучасній молоді, отож за допомогою мультимедійних інсталяцій, що дає можливість зрозуміти меседж нашого великого скульптора, що відповідає, я б сказав, очікуванням космополітичному суспільству, і загалом дуже молодому, якою є публіка в Брюсселі, практично столиці Європейського Союзу. Згодом цей проєкт було подано до Міністерства культури для фінансування в рамках програми «RO-культура» за підтримкою грантів Європейського економічного простору Норвегія-Ісландія-Ліхтенштейн, відомих так би мовити норвезьких фондів. Проєкт отримав необхідне фінансування а також було укладене партнерство з норвезькою організацією, Національний музей румунського селянина будучи першим музеєм в Румунії, першим культурним закладом, в якому була влаштована ця виставка.»

Використовуючи нові технології та переосмислюючи відомі та менш відомі роботи скульптора, виставка запропонувала динамічну презентацію деяких подій із життя Бринкуша, його стосунків з іншими митцями свого часу, а також кілька рис його характеру, про які говориться дуже мало. Організатори висловили своє сподівання, що відвідувачі виставки змогли легше засвоїти інформацію та дізнатися більше про нові концепції скульптора. Проєкт розпочався з дослідження, проведеного на групі людей різного віку та занять, але висновки були тими самими, а саме те, що колективне сприйняття про Бринкуша відрізняється від того, що скульптор власне бажав передати. Щоб змінити це сприйняття, автори проєкту подумали на інтерактивність та залучення технологій до творчого процесу. Виставка мала масштабну сценографію, в якій відвідувач міг відчути, як можна бути «складовою» творів Бринкуша, він зміг практично відобразити себе в інтерпретації модуля «Нескінченної колони» в натуральній формі та міг переглянути короткий фільм, присвячений життю піонера сучасної скульптури, зі стислою, ретельно підібраною інформацією.»

Щоб почати цей проєкт, ми логічно упорядкували отриману інформацію, пов’язали твори Бринкуша з потребами публіки, проаналізували спосіб, в якому відвідувач взаємодіє з інформацією та як її засвоює. Таким чином, ми дійшли до проєкту Дзеркала Бринкуша, в рамках якого люди не лише бачать твори Бринкуша як в дзеркалі, а також їм пропонується поставити себе на місце окремих робіт скульптора, щоб могти аналізувати власні емоції та почуття від нового положення», – стверджує куратор виставки Сільвана Дулама-Поп.

Керівник Національного музею румунського селянина Вірджіл Ніцулеску поділився окремими думками щодо можливої ​​взаємодії публіки, більш-менш обізнаної з творами Константіна Бринкуша: «Ця виставка не містить роботи Бринкуша, бо їх дуже мало в Румунії та практично їх не можна пересувати, бо вони знаходяться лише в Національному музею мистецтва Румунії та в Музеї мистецва Олтенії в Крайові, але ми можемо, завдяки цій виставці, здійснити інкурс у всесвіт Бринкуша, намагаючись зрозуміти його творчість, звичайно без занадто наукового підходу до неї, ця виставка, як я вже сказав, адресується аудиторії, можливо менш підготовленої до вищого розуміння джерел творчості Бринкуша, той який був названий винахідником сучасної скульптури. Мова йде про введення в контекст робіт Бринкуша для Румунії, і навіть я б сказав для сучасного світу 2021 року. Я також дуже радий, що завдяки цій виставці докладаються зусилля, щоб роботи блискучого скульптора Константіна Бринкуша були більш доступними широкій публіці, тим, хто не обов’язково відвідує музеї дуже часто, але кого можуть зацікавити деякі культурні події, що намагаються пролити сучасне світло на роботи Бринкуша.»

Піонер сучасної абстрактної
скульптури, з вишуканими бронзовими та мармуровими творами, добре відомий своїми скульптурами яйцеподібних голів і літаючих птахів, та дерев’яними скульптурами, часто з фольклорними натхненнями, румун Константин Бринкуш вважається одним з найбільших
скульпторів. XX ст. Своїми роботами він зробив великий внесок у оновлення
пластичної мови та бачення у сучасній скульптурі, а з 2016 року, 19 лютого, у
Румунії святкується День Бринкуша, який цього року відзначається кількома спеціальними подіями.

Сюди можна віднести відкриття
в місті Тиргу-Жіу (південь Румунії) Національного музею імені Константина Бринкуша в Будинку Барбу-Генеску, де жив
скульптор, коли він працював над монументальним ансамблем Шлях
Героїв, що
складається з Нескінченної колони, Стола мовчання і Воріт поцілунку. У Бухаресті Національний музей мистецтва Румунії, що знаходиться в центрі міста вирішив
запропонувати відвідувачам безкоштовний доступ та заплановані екскурсії в залі
Бринкуша, що в рамках Національної
галереї. Починаючи з твору «Голова дитини», представленого на Офіційному
Паризькому салоні 1906 року, і закінчуючи «Прометеєм», твори Бринкуша в Національному музеї мистецтва Румунії ілюструють стилістичний шлях
скульптора до моменту відмови від марної деталі на користь форми.

Колекція також включає Кам’яний стілець та Стовп Воріт поцілунку – для монументального ансамблю в Тиргу- Жіу, а також рідкісний графічний твір -
схематичну та елегантну жіночу ню. Чотири роботи, з якими музей брав участь у
виставці «Бринкуш. Сублімація форми на фестивалі
Europalia в Брюсселі, випуск якого в 2019 року був присвячений Румунії, з особливим акцентом на
творчість Бринкуша, також виставлені. Для того, щоб наблизити Костянтина
Бранкуша
до публіки якомога більше, були представлені голограми скульптора та деякі його роботи.

Далеко від країни, за заповітом, Бринкуш залишив румунській державі все, що він мав у
своїй майстерні у Франції (понад 80 скульптур), за умови, щоб майстерню було перетворено на музей
та відновлено у початковому стані. Його спадщина була відмовлена
комуністичним урядом,
але Франція з радістю прийняла її, а Національний музей сучасного мистецтва в Парижі (Центр
Помпіду) містить важливу кількість робіт Бранкуша разом із усім, що знаходиться в його майстерні. Лише в 1964
р. Бринкуш був знову відкритий» в Румунії як національний геній. У
1990 році він був посмертно обраний членом Румунської академії.

Наше сьогоднішнє місце призначення розташоване на південному заході Румунії, в підніжжі Карпат, на березі річки Жіу. Йде мова про Горжанський повіт, де 19 лютого 1879 року народився батько сучасної абстрактної скульптури Костянтін Бринкуш.

Згідно з останнім переписом, населення комуни Пештішань, до якої належить з адміністративної точки зору і рідне село великого румунського скульптора, Хобіца, налічує трохи більше 3.700 жителів. Мер цієї місцевості Космін Пігуй ствердив, що він почав свій мандат з розгортанням кількох культурних проектів з метою утвердження рідного краю Константіна Бринкуша. Ці культурні заходи слід дуже добре поєднати з інвестиціями та розвитком туризму: Оскільки Константін Бринкуш за походженням з нашої зони, ми подумали по-перше відновити інфраструктуру. Ми користуємося підтримкою керівництва повіту, а також підтримкою парламентаріїв Горжанського повіту. Сподіваюся, що цього року нам вдасться влаштувати парк у місцевості Хобіца. Цього року почнеться асфальтування дороги до Меморіального будинку Костантіна Бранкуша. Ми також бажаємо відновити школу, де вчився Константін Бранкуш, а також просувати село де народилася Марія Дяконеску – мама Костантіна Бранкуша, та місця де жив певний час відомий скульптор, який залишив важливі роботи людству. Йде мова про Монументальний архітектурно-скульптурний комплекс Шлях Героїв у місті Тиргу-Жіу, який складається з таких кам’яних робіт як: Стіл мовчання, Алея стільців, Ворота Поцілунку та Нескінченна колона. Крім цього я сподіваюся що ми отримаємо фінансування для сприяння доступу до Печери Чіоарей.

Печера Чіоарей знаходиться у місцевості Бороштень, комуна Пештішань та має дуже велике значення. Тут було виявлене найдавніше населене місце в Європі. Починаючи від 1955 року протягом десять років у печері були здійснені археологічні розкопки. Космін Пігуй, мер місцевості Пештішань уточнює: У печері були виявленні найдавніші людські кістки в Європі, давністю 120 тисяч років. Були виявлені прикраси, давністю понад 50 тисяч років. Неандертальці створювали і носили прикраси, які були знайдені у місцевості Пештішань. Ми можемо створити щось особливе для туристичної інфраструктури, для розвитку цієї зони, щоб просувати роботи Бринкуша. Найближчим часом, ми маємо намір влаштувати й кемпінг. Я попросив підтримки з боку Повітової Ради у цьому сенсі. Ми хочемо, щоб, Пештішань та село Хобіца стали важливими пунктами на карті Румунії, щоб кожен турист знав, що у нас може знайти всі умови для проведення вільного часу. Слід уточнити, що були освоєні кошти для агротуристичних пансіонатів. Тепер у нас є близько 40 номерів розміщення, а через два-три роки буде понад 100 номерів.

Музеограф Дойна Пана з місцевості Хобіца зустрічає туристів, яким розповідає про цікаві історії з життя Бринкуша: У третьому класі, Константін Бринкуш вирізьбив своє ім’я з маленьким ножиком на парті. Учитель покарав його та замкнув у одній кімнаті. За це Константін Бринкуш не хотів більше ходити до школи, а його мати була змушена записати його до іншої школи в сусідньому селі. Коли Бринкушу було дев’ять років, його батько помер і тому він почав мити посудину в маленькому ресторані біля вокзалу. Через два роки, він працював офіціантом у більшому ресторані в центрі міста Крайова. Одного вечора, коли йому було 17 років, він зробив ставку з власником і клієнтами, що він може зробити скрипку з дерева. Константін Бринкуш зробив скрипку, а власник закликав музиканта, який спробував інструмент та сказав, що та скрипка краща ніж його власна скрипка.

Одним з найважливіших шедеврів скульптора Константіна Бринкуша є Архітектурний комплекс Шлях Героїв, присвячений горжанським героям, які віддали своє життя за Батьківщину під час Першої світової війни. Комплекс починається зі кам’яною роботою Ворота поцілунку. Ворота поцілунку символізують перехід до іншого життя. На стовпах можна побачити символ поцілунку, якого можна сприймати й як око, яке ніби то гляне в душі відвідувачів, які відвідують місто Тиргу Жіу. Потім слідує Алея стільців, яка містить дві кам’яні лавки й 30 квадратних кам’яних стільців у формі клепсидри, розташованих з обидвох боків алеї. Вони роблять зв’язок між Столом мовчання та Воротами поцілунку, які розташовані при вході в парк. Стіл мовчання оточений 12 круглими кам’яними стільцями у вигляді клепсидри. Нескінченну колону вважають найважливішою частиною комплексу. Це справжній духовний заповіт великого скульптора.

Працівниця Горжанської повітової ради Оана Палош ствердила: У нас знаходяться дуже цікаві туристичні атракції. Місто Тиргу-Жіу славиться Монументальним архітектурно-скульптурним комплексом Шлях героїв, роботами Константіна Бринкуша, які відомі по всьому світу. Ми пропонуємо сіті-брейк до міста Тиргу Жіу та Горжанського повіту. Таким чином можна відвідати чимало туристичних атракцій, а також можна брати участь у різних культурних заходах, організованих з метою просування Горжанського повіту. Наприклад, щорічно у серпні організується Міжнародний фестиваль фольклору. Велика кількість туристів із-за кордону прибуває побачити цей фестиваль. Протягом кількох днів, головні вулиці міста переповнені артистами, одягнутими у народних костюмах, специфічних багатьом країнам. У місяці вересні проходить інша культурна акція під назвою Приходьте додому Бранкуша, програма, яка користується великим успіхом у країні та навіть закордоном.

Горжанський повіт може бути ідеальним місцем для відпочинку в будь-яку пору року. Горж, який є зокрема гірським регіоном пропонує крім культурного туризму й інші види туризму, йде мова про релігійний та пригодницький туризм. Можна відвідати прекрасні православні монастирі зведені кілька сотень років тому Лайнич, Тісмана, Половрадж та Красна та природні пам’ятники Печера Половрадж, Печера Муєрілор, Ущелини Соходолулуй – Рунку, Галбенулуй-Бая де Ф’єр та Олтецулуй – Половраджі. Гори Паринг перетинає найвища і одна з найбільш вражаючих доріг в Румунії – Трансальпіна, що знаходиться на висоті більше 2000 метрів. Про ці та інші туристичні атракції Горжанського повіту розповімо у наших наступних туристичних передачах.

Румунська держава придбає Мудрість Землі, роботу відомого скульптора Костянтина Бринкуша, яка буде виставлена в Музеї села в Бухаресті. Ціна скульптури становить 11 мільйонів євро, з яких, на початковому етапі, держава оголосила, що виплатить 5 мільйонів, а для ще 6 млн оголосила краудфандинг. У середу уряд в Бухаресті затвердив рішення згідно якому краудфандинг не продовжується. Оскільки з пожертвувань до 30 вересня було зібрано майже 1,2 євро, уряд тепер заплатить майже 10 мільйонів за Мудрість землі, що перебуває у приватній колекції в Румунії, аби скульптура перейшла у володіння держави. Кошти будуть виділені з бюджету Міністерства культури.

Міністр культури Коріна Шутеу заявила Радіо Румунія, що ініційований урядом краудфандинг на придбання скульптури Мудрість землі є однією з найоригінальніших моделей запропонована в даний час в європейській країні. Коріна Шутеу: Важливо те, що завершення краудфандингу відкриває можливість створити фонд для закупівлі предметів культури за участю і приватних донорів. Таким чином, ця змішана модель придбання, дуже оригінальна для європейської держави, яка знову відкриває можливість створення таких моделей, де кожна окрема людина, а й держава можуть брати участь спільно у зміцнені національної спадщини».

Низка неурядових організацій, громадських установ культури, митців, державних і приватних операторів приєдналися до кампанії солідарності, що не має прецеденту в Румунії в останні десятиліття. Кампанія, сказала Коріна Шутеу, це приклад дебюрократизації культури, відкритості до громадськості проекту національного значення. Уряд вирішив у середу створити Фонд Бринкуша спрямований на залучення фінансових ресурсів, які держава буде використовувати для покупки інших творів мистецтва, що належать до національної культурної спадщини. Фонд буде фінансуватися за рахунок пожертвувань, спонсорської допомоги та державного бюджету .

Постійний критик дій технокатичного уряду, СДП вважає, що краудфандинг на покупку Мудрості землі був провалом. Соціал – демократи вимагають оприлюднення ім’я експерта, який встановив ціну покупки скульптури в 11 мільйонів, і спосіб придбання скульптури за ці гроші. СДП стверджує, що раніше створена Міністерством культури комісія встановила, що максимальна сума для ведення переговорів держави з власниками становила 5 млн євро.

Румуни мають можливість продемонструвати, що їм не байдуже! І це після того, як вони не хотіли, не знали або не могли захищати і просувати, протягом багатьох років, належно, спадщину, яку їх знаменитий співвітчизник, скульптор Костянтин Бринкуш залишив їм. У понеділок у Бухаресті, було офіційно запущено краудфандинг на закупівлю скульптури Бринкуша Мудрість Землі. Міністр культури Влад Александреску, повідомив про це, і уточнив, дані рахунків відкритих банками-партнерами і способи шляхом яких громадяни країни та діаспори, фізичні або юридичні особи зможуть внести гроші, щоб можна придбати скульптуру від теперішніх власників.

Влад Александреску: Ми відкрили рахунки в євро, доларах і, звичайно, в леях у Державній скарбниці, і шести комерційних банках, які погодилися працювати з нами без комісій. Йдеться про Румунський комерційний банк, BRD – Сосьете Женераль, ЮніКредит Банк, Банк Трансільванія, Ощадбанк і Райффайзен Банк. Рахунки вже оголошені на сайті Міністерства культури і рекламуються на сайті, а кампанія розпочнеться найближчим часом.

Краудфандинг відкрив сам міністр Влад Александреску, який дав перші 100 євро: Це національне зусилля всіх громадян, які хочуть внести свій вклад до цієї спільної мети, а саме допомогти державі зберегти у громадській мережі цю надзвичайну скульптуру Бринкуша. Ми робимо це вперше, відкриваємо краудфандинг для збереження культурної спадщини цієї країни, в державній мережі.

Оскільки демарш вважається прем’єрою, він викликав полеміку, було не мало голосів, які звинуватили державу у неспроможності. З 11 мільйонів скільки коштує Мудрість Землі – сума, яку було досягнуто після тривалих переговорів з власниками – з бюджету буде виділено 5 мільйонів. Решта, 6 мільйонів, буде зібрано до 30 вересня від румунів, так щоб скульптура здійснена в 1907 році в найкращий творчий період Костянтина Бринкуша, залишилась їм.

До речі, мала чи велика, не сума важлива: художня цінність скульптур Костянтина Бринкуша вже давно встановлена на міжнародному ринку. Йдеться, в даний час, про участь румунів у визнанні їх великого співвітчизника, якого комуністичний режим, вважав тільки кілька десятиліть тому, формалістом і декадентом.

Костянтин Бринкуш залишив величезну культурну спадщину людству. Майстер досконалих ліній та форм, відомий скульптор змінив парадигми в сучасному образотворчому мистецтві. Його творчість здійснила великий вплив на розвиток сучасної скульптури. Бринкуш акцентував на фактурі використаних скульптурних матеріалів, надаючи перевагу гладко відполірованим поверхням каменя та метала. Престижні аукціонні будинки Крістіс та Сотбіс організували упродовж часу чимало продажів творів Констянтина Бринкуша

Аукціонний будинок Крістіс продав упродовж часу 15 скульптур Бринкуша, але рекордна ціна була встановлена 4 травня 2005 року за роботу Птах у повітрі, яка була продана за 27,4 млн. доларів. Неймовірно,але румуни – його співвітчизники – не знали або не могли належно захищати і просувати творчу спадщину Бринкуша. Тільки в цьому році 19 лютого, в перший раз День Бринкуша відзначався як національне свято. Йде мова також про створення, в Тиргу-Жиу, на півдні Румунії, недалеко від місця народження скульптора, Національного музею, який б носив його ім’я.

Більше того, твори з відомої майстерні в Парижі Костянтина Бринкуша можуть бути виставлені, як позичені, у цьому новому музеї. Потім, останнім часом, румунська держава оголосила про свій намір відновити процес придбання скульптури Мудрість Землі, яка знаходиться в приватній колекції в Румунії і виставлена на продаж. У середу міністр культури Влад Александреску, оголосив на Facebook, що власники прийняли пропозицію в 11 мільйонів євро, запропоновану комітетом переговорів, призначений урядом. З цієї суми, уряд заплатить 5 мільйонів, а Міністерство культури решту.

Здійснена в 1907 році, Мудрість Землі, поряд з такими скульптурами як Поцілунок і Молитва, відзначає найбільш оцінений творчий період Бринкуша. Скульптура упродовж історії мала двох власників. Першим був інженер Георге Ромашку, хороший друг художника, який купив її в 1911 році безпосередньо від нього. У 1957 році комуністичний режим конфіскував її та виставив в Музеї мистецтва Румунії. Після тривалого процесу, в 2012 році робота була повернута спадкоємцям Ромашку, і придбана тепер від них вона належатиме всім румунам.

Незважаючи на стан процвітання нації, – сказав міністр Влад Александреску – держава повинна дати частину грошей. Держава повинна виправити, в деякій мірі, несправедливість, яка була зроблена Бринкушу в 50-і роки, коли комуністи вважали його мистецтво декадентським і формалістичним, і коли тодішня влада намагалася, наприклад, знести Нескінченну колону в Тиргу-Жіу.

Дорогі друзі, до 15 січня 2016 року ВСРР провела черговий конкурс з призами Сучасники Бринкуша – скульптор Константін Антоновіч. Він був присвячений відомому скульптору Константіну Бринкушу й одному з його найуспішніших учнів Константіну Антоновічу (1911-2002 рр.), який зробив блискучу кар’єру в Європі та США. З усіх скульпторів, які працювали з Бринкушем, він став єдиним, хто отримав рекомендаційний лист від видатного скульптора.

Головним призом конкурсу є семиденна путівка з повним пансіоном для двох слухачів ВСРР з 15 по 30 квітня 2016 року до повіту Горж, звідки вирушив у світ Константін Бринкуш. Як зазвичай, переможці конкурсу мають покрити власними коштами лише витрати на квитки до Румунії та назад і оформлення візи (у разі необхідності).

Конкурс проводився за підтримки Повітового культурного центру ім. Константіна Бринкуша в місті Тиргу Жіу та низки місцевих партнерів, зокрема: Горжанська повітова рада, Мерія міста Тиргу-Муреш, Горжанська та Крайовська філії Спілки художніх митців, Должанська повітова рада, Мерія міста Крайова, Горжанський центр утвердження традиційної культури, Крайовський театр ім. Маріна Сореску, Крайовський музей мистецтва.

Перед тим, як оголосити переможців, нагадаємо запитання, на які ви повинні були дати відповідь.

– Назвіть центральну тему творчості Константіна Антоновіча.

Правильна відповідь: Центральна тема творчості Константіна Антоновіча була сова, яку він представив в різних формах та образах.

– Що, з-поміж усіх учнів, лише Антоновіч отримав від К.Бринкуша?

Правильна відповідь: З усіх скульпторів, які працювали з Бринкушем, К.Антоновіч став єдиним, хто отримав рекомендаційний лист від видатного скульптора.

– Який період часу і де саме працював скульптор Константін Антоновіч разом зі своїм наставником?

Правильна відповідь: Антоновіч працював з Бринкушем чотири роки в Парижі.

– Які відомі роботи Бринкуша входять до архітектурного комплексу Шлях Героїв у місті Тиргу-Жіу?

Правильна відповідь: Монументальний комплекс Шлях Героїв включає в себе чотири скульптурні роботи: Стіл мовчання, Ворота поцілунку , Нескінченну колону і Алею стільців. До них додається церква святих апостолів Петра і Павла.

Цей конкурс видався цікавим для 210 слухачів ВСРР, які надіслали правильні відповіді на запитання. Ми дякуємо всім за проявлений інтерес і запрошуємо до участі в наступних вікторинах нашої радіостанції. Далі ми представляємо вашій увазі уривки з кількох листів від наших радіослухачів, які взяли участь у конкурсі Сучасники Бринкуша – скульптор Константін Антоновіч.

Гуо Яньксінь з Китаю написав: Румунія є країною з багатою історією та культурою. Ця країна приваблює мене вже багато років. Я сподіваюсь, що моя мрія сповниться і я зможу відвідати цю країну, щоб відчути дух її культури, щоб бути ближче до румунів, поспілкуватися та краще пізнати їх. Але найбільше я хотів би відвідати ВСРР, щоб зустріти друзів-журналістів, щоб наша дружба зробила ще один крок вперед.

Ось, що написав Ентоні Тейсо з Франції: Я беру участь в цьому конкурсі, тому що сподіваюсь отримати можливість здійснити подорож до Румунії. Я слухаю ваші передачі тому що хочу більше дізнатися про Румунію та вивчити румунську мову, оскільки незабаром я перебуватиму на стажуванні в Румунії.

Давній слухач ВСРР Стефано Сіттеро з Італії написав: Мене спонукало взяти участь в конкурсі те, що хоча мені відомі твори Бринкуша, я нічого не знав про Константіна Антоновіча. Участь у ваших конкурсах допомагає нам поглибити свої культурні знання.

Енріке Хосе Дантас із Бразилії зазначив: Беру участь у конкурсах ВСРР, тому що мені дуже подобається Румунія та її культура. Я багато дізнався про Бринкуша та Антоновича, про їх важливість для румунської та всесвітньої культури. Я слухаю ВСРР, тому що бажаю дізнатися якомога більше речей про Румунію, її культуру, про її туристичні атракції.

Наш вірний слухач Володимир Андріанов з Приморського, Криму написав: Беру участь у конкурсі тому, що люблю Румунію, її історію, культуру, мистецтво, пісні й танці, її працьовитий та талановитий народ. Передачі та веб-сайт ВСРР приваблюють цікавою інформацією про Чудову країну на ім’я Румунія.

У свою чергу Октябрина Білова з Феодосії, Криму написала: Взяти участь у конкурсі спонукав інтерес до творчості К.Антоновіча. До того ж полюбляю конкурси. Щодо передач та веб-сайту ВСРР – вони завжди цікаві, інформаційно насичені й добре зроблені.

А ось, як пояснила свою участь у конкурсі наша постійна слухачка з Києва Наталія Заболотна: З великим зацікавленням я вирішила взяти участь у новому конкурсі, присвяченому учням Константіна Бринкуша, на цей раз – Константінові Антоновичу. До початку конкурсу я нічого не знала про цього митця. Крім Ваших передач, я також скористалася пошуком в інтернеті й побачила в тому числі велику кількість його скульптур – сов. Мене зацікавило, чому він обрав таку тема для творчості, але я ще не знайшла відповідь. У будь-якому разі, сова така неоднозначна істота – цей птах є символом мудрості ще з античних часів і водночас за народними уявленнями він може віщувати біду. Сови Антоновича здаються мирними, не зловісними.

Володимир Гудзенко з Луховіц Московської області написав: Мене спонукав взяти участь в конкурсі великий інтерес до Румунії та її митців, її історії та культури.

Ігор Каневський з Харкова пояснює свою участь у конкурсі так: Я вже п’ятий рік беру участь у конкурсах Всесвітньої служби Радіо Румунія, тому що мені цікаво це робити. Коли шукаю відповіді на запитання, крім передач і сайту, обов’язково використовую додаткові джерела інформації. За цей час я дізнався дуже багато цікавого і несподіваного про культуру, історію, міста Румунії. Особливо мені подобаються ваші рубрики «Румунія унікальна» і «Туристична Румунія». Ваш сайт виглядає достатньо сучасним та інформативним, він дозволяє легко знайти потрібні новини. На мою думку, ВСРР робить надзвичайно важливу справу – поширює різноманітну інформацію про свою країну. Мені приємно, що серед інших мов, Радіо Румунія використовує і українську.

Олександр Козленко з Широкого, Дніпропетровської області зазначив: ВСРР за підтримки повітів та низки партнерів не вперше звертається до постаті видатного скульптора К. Бринкуша. Його творчістю зацікавився давно, коли в журналі «Народная Румыния» прочитав статтю про Константіна Бринкуша. Про його творчий доробок нагадує колекція QSL-карток від ВСРР з роботами майстра. Словом, Ваш новий конкурс впав на благодатний ґрунт і вкотре стимулював поринути у світ абстрактного мистецтва. Крім прослуховування радіопередач, регулярно відвідую сайт ВСРР. Як на мене, все зручно, є додаток для i-Phone. А головне наповнення сайту, що дає можливість дізнатися про всі сторони життя Румунії. Дуже добре, що є форма, яка полегшує роботу із заповнення та відправки рапорту про прийом. Дуже добре, що Ви є в соціальних мережах, зокрема у Фейсбук. Така комунікація дуже зручна, напевно, в першу чергу для молоді. Слухачі ж мого покоління більше «підсіли» на короткі хвилі (хоча добре розуміємо, що прийде час, і ВСРР покине короткі хвилі), але із великим задоволенням за допомогою Інтернет доповнюємо спілкування на сайті. Тож дякую за черговий конкурс, який дасть щасливчикам доторкнутися до світу К. Бринкуша, історії та культури Вашої чудової країни.

Костянтин Крицкий з міста Бендери Республіки Молдова написав: Черга новорічних свят дало трохи часу для відпочинку, розваг й упорядкування думок … Тож вирішив не гаяти часу та взяти участь у конкурсі. Для цього був дуже важливий привід: адже конкурс присвячений двом Костянтинам: Бринкушу й Антоновічу – і соромно було б для Костянтина (себто, для мене) не вшанувати своїх тезок, всесвітньо відомих митців, докладніше познайомившись з творчістю й життям цих видатних постатей Румунії.

А зараз – про відзнаки, призи та подарунки…

Спеціальні відзнаки конкурсу отримали 15 слухачів Всесвітньої служби Радіо Румунія та читачів нашої веб-сторінки: Хамзауй Махмуд з Єгипта, Рашид Дахмані з Алжир, Гуо Яньксінь та Чжоу Фей з Китаю, Валерій Луговський з Білорусі, Клаус Каруссейт з Швеції, Володимир Стадик та Олександр Абрамов з Росії, Хосе Луїс Коркуера і Мігель Рамон Баусет з Іспанії, Хенк Поортвліє з Нідерландів, Майкл Вінг з Великобританії, Джон Рутлеж з США, Ахмед Абдулкарім Алі з Лівії та Ентоні Тісо з Франції.

10 Третіх премій отримали наступні радіослухачі: Салім Сабах Сарай з Іраку, Джонатан з Китаю, Олександр Козленко з України, Вернер Хофман з Німеччини, Ніколай Ларін з Росії, Хуан Франко Креспо з Іспанії, НуаріНагмучі з Алжиру, Джонатан Мерфі, Ірландії, Бібі Шах з Пакистанута Деепіта Чакрабарті з Індії.

Володарями другої премії стали 8 радіослухачів: Стефано Сіттеріо з Італії, Абдель-Кадер Хасан з Єгипту, Ву Суан з Китаю, Алексей Веселков з Росії, Хосе Енріке Дантас Фелінто з Бразилії, Поль Жаме з Франції, Безазель Ферхат з Алжиру та Бінарані Мондал з Індії.

15 Перших премій отримали наступні радіослухачі або читачі веб-сайту: Будукха Мохамед з Алжиру, Шань Цзіньхуа з Китаю, Володимир Гудзенко з Росії, Фредерік Фреде з Австрії, Валерій Рубін з Канади, Хосе Балбіно Круз Менхівар з Коста-Ріки, Амаді Фей з Сенегалу, Муфізур Рахман з Бангладешу, Джаянта Чакрабарті, Мітул Кансал та Чайталі Саркар з Індії, Аміра Джаміль та Асгар Шах з Пакистану, Ярослав Еджейчак з Польщі та Мартин Роган з Великобританії.

10 спеціальних премій отримали наступні слухачі та читачі веб-сайту ВСРР: Бен Чохра Алі з Алжиру, Лін Шань з Китай, Ігор Карівець з України, Ральф Урбанчик з Німеччини , Василь Гуляєв з Росії, Енрік Баллестер Бурсет з Іспанії, Жиль Готьє з Франції, Мохаммад Шамім з Індії, Ашік Екбаль Токон з Бангладешу та Ханс Вернер Лолліке з Данії.

А тепер найбільш очікуваний момент. Взяли участь у конкурсі, відповіли правильно на запитання і виграли семиденну путівку з повним пансіоном з 15 по 30 квітня 2016 року до повіту Горж … Халіль Абдель-Кадер та Гуміді Мохамед, обидва з Алжиру. Вітаємо їх та ласкаво просимо до Румунії!

Усі призи та відзнаки будуть надіслані поштою найближчим часом, а ми просимо вас підтвердити отримання пакунку. Ще раз дякуємо всім слухачам та читачам веб-сторінки за участь у вікторині та запрошуємо взяти участь у наступних конкурсах ВСРР!

Сьогодні ми запрошуємо
вас на південь південно-західної частини Румунії, точніше до повіту Горж, який ми
представимо з трішечки незвичної перспективи. Розкажемо про традиційні хати,
побудовані сотні років тому, методами успадкованими тутешніми майстрами від
своїх дідів і прадідів. Традиційну горжанську хату можна побачити й в Музеї горжанської народної архітектури в місцевості Куртішоара.

Нашу сьогоднішню уявну подорож ми почнемо в селі Хобіца,
де знаходиться Меморіальний будинок-музей
Константіна Бринкуша, зведений в 1971 році на місці де
раніше знаходився будинок, в якому народився і жив знаменитий румунський скульптор. Розповідає професор Йон Мочой: «Меморіальний будинок називається й музеєм, тому що тут був облаштований невеличкий музей з тим, щоб люди більше дізналися про місцевість і хату, де жив К.Бринкуш. На жаль справжній будинок скульптора згорів ще до 1900 року. Іншу хату побудувала сестра Бринкуша, однак на значній відстані від колишнього будинку. Вона збереглася до недавнього часу, але, на жаль, і вона згоріла. Нинішній будинок-музей
складається з трьох кімнат і ґанку та має лише один поверх. Він знаходиться на фундаменті з річкового каменю. Фундамент досить високий, тому були
зроблені й сходи з більших річкових каменів. Хата покрита дранкою, як робилося традиційно в цих місцях. Ґанок має глинобитну підлогу,
що досить витривала. До речі всі три кімнати колишньої хати не мали дерев’яної підлоги, а з глини. Середня кімната використовувалася для кухні і мала піч та необхідні знаряддя, специфічні кінцю ХІХ-го століття. У третій кімнаті зберігалися всі сімейні речі. Горище було побудоване таким чином, щоб дим із печі в середній кімнаті використовувався для копчення м’ясних продуктів. В цілому так можна коротко описати цей будинок. У всіх кімнатах зараз знаходяться речі сім’ї Бринкуш, і
встановлені точно на місцях, де вони знаходилися коли народився скульптор. Родина
Бринкушів мала неподалік і земельну ділянку, але мама скульптора продала її, щоб оплатити навчання скульптора в Національній школі витонченого мистецтва в Бухаресті.»

Віктор Албінел Фіреску, директор відділу етнографії та мистецтва Горжанського
повітового музею, каже, що туристи, які приїжджають в Куртішоару можуть
побачити справжнє село двохсотрічної давності. Село Куртішоара розташоване на
відстані приблизно 90 км від Хобіци і
всього в 13 км від повітового центру – Тиргу-Жіу. У північній Олтенії загалом, та
в Горжі, зокрема, були сприятливі умови для виникнення і розвитку комплексної архітектурної
системи, заснованій головним чином на дереві, – каже Віктор Албінел Фіреску. «Йдеться
як про фізико-географічні, так і про соціальні умови. В цьому регіоні багато
річок, що відіграли вирішальну роль у створенні поселень. Ще одним важливим елементом,
що випливає з топоніміки є наявність головного на той час будівельного матеріалу:
деревини. Із точки зору соціальних умов, що сприяли розвитку матеріальної та
духовної творчості слід відзначити те, що місцеві мешканці були вільними людьми.
Підтвердженням глибоких корінь вільного селянства є високий коефіцієнт опору
колективізації при комунізмі. Консервативний та практичний дух місцевих жителів
підтверджує церковна дерев’яна архітектура, значно більше ніж світська
архітектура. Остання має характерні відмінності, в залежності від соціального
контексту та історичного періоду. У даний час в Горжанському повіті можна побачити
понад 120 дерев’яних церков, що є справжніми перлинами архітектурного мистецтва.
Особливо вражаючими є техніка будівництва та оздоблення, а також стійкість у
часі. Це свідчить про високий рівень освіченості місцевих майстрів, та
величезний досвід роботи в деревообробці, накопичений упродовж багатьох
століть, що передавався з покоління в покоління.»

З погляду житлового простору, помешкання було місцем прихисту і захисту сім’ї, розповідає в продовженні директор відділу етнографії та мистецтва Горжанського
повітового музею Віктор Албінел Фіреску. Воно було центром світу, простором гармонійного
розвитку чистої, незаплямованої і красивої в цілому людини, безпечним від зол
світу місцем, що знаходилося у тісному контакті з природою. Але, як виглядає Горжанський музей
народної архітектури? «Ми маємо домогосподарства зі всіх етнографічних районів Горжу. Музей займає
площу в кілька гектарів. Крім дерев’яного зодчества, у нас є й церковна
архітектура, зокрема тут можна побачити дві церкви: церкву Георгія Тетереску,
яку ми перенесли сюди з села Пояна Ровінарь в 2000-2002 рр., і церкву Святого
Іоанна Хрестителя, зведену в 1821 році Белашою Корною. Стіни останньої зведені з
каміння, з дуже гарним наївним настінним розписом. Я завжди готовий з радістю розповісти
бажаючим про все, що змушує тремтіти на цій землі, звідки походять численні видатні
постаті, включно й в сфері фольклору. Відвідувач не може зрозуміти усе простим поглядом.
Для цього треба трохи більше зупинитися на різних деталях.»

Із підсумковим
запрошенням до вас звертається професор Йон Мочой. «Мені хотілося б побачити
тут якомога більше туристів, бажаючих побачити місце народження Бринкуша,
меморіальний будинок, ідентичний тому, що був побудований батьком Бринкуша в
1870 році і в якому народився скульптор. У навколишньому саду є дерева, ще з
часів скульптора. Тут ви відчуєте відмінну атмосферу, в якій ви знайдете душу
Бринкуша. На мій погляд, щоб краще пізнати Бринкуша, треба обов’язково відвідали
його меморіальний будинок, в якому діє музей. Працівники музею готові розповісти
про різні аспекти з біографії скульптора. Цього року в Тиргу Жіу запрацював Національний
музей Константіна Бринкуша, створений у відповідності до нещодавно прийнятого Парламентом Румунії закону.»

Ось і все на
сьогодні про місця з багатою історією, легендами, про місця, які надихають і,
отже, з яких походять численні постаті румунської культури і духовності.

Міліцу Петрашку вважають найбільш обдарованою жінкою-скульптором ХХ століття. Вона була учасницею румунського авангардного руху міжвоєнних років, діючи особливо в групі, створеній довкола журналу “Сучасник”. Неперевершена майстриня в мистецтві портрета, вона до кінця свого життя згадувала в листах та дискусіях важливість її зустрічі зі скульптором Константаном Бринкушем.

«Скульптура Міліци Петрашку є, в першу чергу, актом опору перед руйнуванням зображення. Її клопотання зберігають амбітність миттєвості та строгість класичної композиції, які зустрічаються в мистецтві початку століття. Це допомогло їй в той тривалий період, коли вона працювала з Бринкушем, захиститися від спокуси імітувати свого великого майстра і не спробувати простий жест абстракції», — писав Дан Брудашку про скульпторку Міліцу Петрашку.

Константін Зернеску, який зібрав і видав афоризми Бринкуша, розповів про зустріч Міліци Петрашку та великим скульптором, яка вплинула на життя кожного з них. «Це сталося у 1919 році, за декілька років до того як Бринкуш був запрошений на дві групові виставки європейського авангарду в Нью-Йорку. Там він виставив варіант “Поцілунку”, “Мадемуазель Погані”, “Сплячої музи”, “Голови дитини”. Міліца відзначила в його творах геометричну чистоту, суттєвість людської істоти. Вона почала вивчати скульптуру поруч з Бринкушем, який називав її “Петріке”. Їй та іншим молодим жінкам, прибулим з Румунії, Бринкуш дав долото в руки і нагадав, що вони обрали для себе чоловічу професію. Він навчив їх важливості блоку мармуру, який, як він казав, не треба знищити. Скульптура означає, в першу чергу, мислення, і не призначена для молодих, — сказав артист Міліці в присутності американського поета Езри Паунда.»

Міліца Петрашку стала людиною, яка переконала Бринкуша відмовитися від важливих проектів у Франції та повернутися в рідну країну і створити в м. Тиргу Жіу відомий скульптурний комплекс, який кульмінував «Нескінченною колоною». Це період, коли Бринкуш, перебуваючи в Румунії, позує Міліці Петрашку й вона створила перший портрет скульптора, вилитий у бронзі, який зараз знаходиться на площі Доробанць в столиці країни. Легкість, з якою Міліца Петрашку створювала скульптуру в дусі класичного й сучасного мистецтва, викликала у Бринкуша захоплення, і він сказав: «Ти вмієш працювати, як хочеш, як тобі краще – символічно чи абстрактно!»

Письменник Константін Зернеску розповідає: «У 1927 році після Конгресу латинської преси в Бухаресті Міліцу Петрашку почали звеличувати на міжнародному рівні. Дуже цікавим є те, що Арефія Тетереску, голова Товариства жінок м. Горж, пропонує Міліці звести в м. Тиргу Жіу пам’ятник на честь героїв, загиблих під час Першої світової війни. На той час Міліца вже створила пам’ятник Катерині Теодорою і була в м. Горж відомою особистістю. Міліца відхилила пропозицію Арефії Тетереску, кажучи, що найкращим для зведення такого пам’ятника, присвяченого загиблим на фронті солдатам, є Бринкуш. І в цей момент почалося інтенсивне листування між Міліцею та К.Бринкушем, а в 1937 році Бринкуш приїхав до Тиргу Жіу з наміром створити лише одну роботу.»

Завдяки Віктору Кречуну ми можемо прослідкувати за листуванням цих двох митців, яких, як каже він, «повязує як мистецтво, так і велика дружба. Дружба, яка тривала з 1919 року до смерті Бринкуша, з якої Міліца Петрашку отримала приписи сучасного мистецтва, а Румунія таким чином збагатила артистичну спадщину «комплексом» у м. Тиргу Жіу, тому що вона була людиною, яка переконала Бринкуша створити ті архітектурні скульптури, унікальні в цілому світі». Письменник Константін Зернеску розповідає: «У 1946 році Міліца пише Бринкушу: «Разом з друзями я готуюся надіслати тобі провізію». Це був момент, коли криза охопила більшу частину Європи. У той же період Міліца інформує Бринкуша щоразу, коли про нього з’являється якась стаття. Вона повідомила його, що написав про нього Петру Комарнеску, повідомила, що Йонел Жіану написав у журналі «Світло й колір», що його теорії, пов’язані з мистецтвом, були опубліковані в пресі. І що не може забути, як 20 років тому він розповів їй так багато про нову сучасну скульптуру, речі й думки, які зараз вже можна було перевірити.»

З нагоди вернісажу виставки, організованої разом з Марчелом Янку у 1934 році, критик Петру Комарнеску заявив: «Головною якістю Міліци Петрашку залишається основна якість самої скульптури: культ повної форми, пов’язаної з простором та світлом». Міліца Петрашку не шукала в образі зображеного виразну домінантність, а відтворювала в ансамблі деталей атрибути особистості. Портрет актриси Ельвіри Годяну, оголеної до пояса, є природним і злегка еротичним в той же час, переймаючи сміливо й нетрадиційно класичну типологію торса без рук. Портрет у мармурі відомої актриси Агепсіни Макрі, дружини Віктора Ефтіміу, виставленого в Офіційному салоні в 1934 році, порушує звичаї часу, в якому не було дозволено, щоб портрет конкретної особи, добре відомої в Бухаресті, навіть якщо це була актриса, був представлений з голими персами. Проте в цій надзвичайній скульптурі немає нічого легковажного, монументальність і етатизм цього портрета посилають до класичної античності, в ім’я якої з наготою можна було погодитися.»