Tag: будівництво

  • Інвестиції в медичну інфраструктуру

    Інвестиції в медичну інфраструктуру

    Інфраструктура охорони здоров’я Румунії завжди була предметом суспільного інтересу і, відповідно, темою політичних спекуляцій, особливо якщо врахувати те, що за майже 35 посткомуністичних років у Румунії було побудовано всього 4 лікарні. У четвер уряд підписав новий договір про будівництво ще одного регіонального медичного закладу. Йдеться про Крайовську регіональну лікарню швидкої допомоги, масштабний проєкт, який включає восьмиповерхову будівлю, понад 800 ліжок для стаціонарних хворих, 19 операційних блоків, 38 приміщень для діагностичних і лікувальних послуг і майже 1 600 місць паркування.

    Прем’єр-міністр Румунії Марчел Чолаку заявив, що нинішній румунській владі вдалося змити те, що він називає «національною ганьбою» і розпочати будівництво довгоочікуваних регіональних лікарень.

    Марчел Чолаку: «28 лютого ми підписали договори щодо будівництва двох регіональних лікарень в Яссах та Клужі, а сьогодні ми підписуємо договір щодо будівництва третьої – регіональної лікарні швидкої допомоги в місті Крайові. Регіональна лікарня в Крайові буде обслуговувати весь південно-західний регіон Румунії і надаватиме надскладні медичні послуги з використанням найсучасніших технологій діагностики та лікування. Регіональна лікарня зможе обслуговувати понад 800 осіб на день (…) Три регіональні лікарні в Яссах, Клужі та Крайові стануть великим кроком вперед для румунської системи охорони здоров’я.»

    Своєю чергою, міністр охорони здоров’я Александру Рафіла зазначив, що в даний час в системі охорони здоров’я реалізується багато проєктів, які фінансуються як з Національної програми відновлення та стійкості, так і з інших джерел.

    Александру Рафіла: «Усі ці проєкти не заблоковані, вони тривають і в даний час Румунія має інфраструктуру лікарень, що швидко розвивається. Ми прагнемо якнайшвидшого завершення цих проєктів, аби пацієнти в Румунії мали доступ до якісних медичних послуг.»

    Здійснюючи інвестиції, Румунія перейшла до нової парадигми, – заявив міністр інвестицій та європейських фондів Адріан Кичу. Він зазначив, що загалом 7 мільярдів євро доступні для інвестицій в охорону здоров’я. Міждисциплінарний медичний центр, який буде побудований в Крайові, являє собою інвестицію в розмірі понад 2 мільярди євро і обслуговуватиме повіти Долж, Олт, Горж, Мегедінць і Вилча, усі на південному заході Румунії.

    Проте, після завершення будівництва велетенських медичних центрів в Яссах, Клужі та Крайові уряд зіткнеться з іншою проблемою – браком медичного персоналу. Хоча зарплати медичних працівників закладів охорони здоров’я зросли з 2018 року приблизно на 80%, багато з них все ще виїжджають до країн Західної Європи, збільшуючи дефіцит лікарів. За даними столичної Адміністрації лікарень і медичних послуг, наразі в Румунії не вистачає 15 000 медиків.

  • Деревина, ресурс для скорочення викидів вуглецю

    Деревина, ресурс для скорочення викидів вуглецю

    Румунія
    має всі ресурси – ліси, деревину, переробні потужності, спеціалістів та школи -
    щоб приєднатися до країн, які роблять важливі кроки для скорочення викидів
    вуглецю в будівельному секторі. Твердження належить
    Асоціації румунських лісівників (ASFOR), яка в прес-релізі пояснює, як застосування деревини в будівництві може сприяти
    досягненню амбітних кліматичних цілей Європейського Союзу, а саме збалансувати кількість викидів
    парникових газів в атмосферу до
    2050 року та згодом скоротити їх до нуля.




    Відповідно
    до Плану дій циркулярної економіки на 2020 рік,
    будівництво відповідає за понад 35% загального обсягу відходів і за 12% загального обсягу викидів у Європейському
    Союзі. А будівельні вироби
    з деревини можуть допомогти перетворити цей сектор
    із джерела викидів у поглинач вуглеці. За словами румунських лісівників із посиланням
    на джерела громади,
    просування виробів, що зберігають вуглецю повністю відповідає принципу
    технологічної нейтральності. У чому полягає цей механізм
    пояснює
    голова Асоціації румунських лісівників Чіпріан Муске: «Будівельний сектор є
    одним із секторів, які мають досить високий внесок з точки зору викидів діокису вуглецю в
    атмосферу через матеріали, які використовуються. На
    європейському рівні впроваджено ряд заходів для поглинання та зберігання вуглеці.Ми, як
    в Румунії, так і в Європейському Союзі, маємо в своєму розпорядженні ресурс,
    який може нам допомогти і який може активно брати участь у досягненні цих
    цілей. А цей ресурс є ліс! Фактично, ліс діє як поглинач вуглеці, що зберігається в
    деревині, а після обробки та
    перетворення деревини на будівельні матеріали, вони у свою чергу зберігають вуглецю протягом багато часу.
    Отож, в основному, використовуючи деревину в
    будівництві, ми зможемо
    досягти вуглецевого нейтралітету, що ми поставили собі за мету у якості члена ЄС та цілі, які Європа
    поставила собі за мету досягти до
    2030 року. Завжди повинен бути справедливий баланс соціальної, економічної та екологічної сфер. Тобто ми
    повинні мати на увазі заготівлю деревини, принаймні в Румунії, тому що
    Румунія є однією з небагатьох європейських країн, яка заготовляє деревину за
    10-річними програмами. Ми забираємо тільки річний приріст лісу, тому ми не збираємо більше, ніж може дати ліс.»





    На
    підтвердження вищесказаного
    румунські лісівники також нагадують, що минулого місяця Комітет Європейського
    парламенту з питань навколишнього середовища, громадського здоров’я та безпеки
    харчових продуктів (ENVI) оприлюднив проєкт
    звіту «Нова європейська стратегія для 2030
    року – стале управління лісами в Європі». У документі йдеться про
    «прийняття цілісного підходу, який враховує багатофункціональність лісів,
    включаючи зберігання вуглеці в
    лісовій біомасі та матеріалів з дерева» та «створення
    нормативно-правової бази,
    яка б визнавала менший
    вуглецевий слід лісової продукції порівняно з альтернативними матеріалами.» У
    цьому ж контексті румунські лісівники звертають увагу на власний документ під
    назвою «Зелена Румунія з 10 кроків», який містить
    розділ про дерев’яні будинки. Він закликає державну владу будувати пасивні
    дерев’яні будинки та використовувати не менше 10% деревини для всіх будівель,
    зроблених за державні кошти. Водночас
    у рамках програми «Дерев’яний дім» лісівники закликають фінансово підтримувати фізичних осіб у споруді будинків з дерева, а також юридичних осіб для власних приміщень,
    технічних приміщень, приміщень для торгівлі та виробництва. Однак, все це можна зробити лише вирубуючи ліси, а в
    Румунії ця тема дуже чутлива.




    Чимало екологічних асоціацій привернули увагу на незаконну або неправомірну вирубку
    лісів. Ось, що
    каже Чіпріан Муске: «Я б
    почав спочатку з поняття «вирубка
    лісу». Що означає вирубка лісу? Це вирубка дерев, вирубка лісу та зміна категорії
    використання. Тобто у нас може бути, наприклад, вирубка лісу для будівництва
    автодоріг. Інакше не можна говорити про вирубку лісів.У Румунії,
    ми говоримо про вирубку
    лісу лише у випадку великих інфраструктурних проєктів. Щодо незаконних вирубок, то ми, як учасники лісового господарства,
    також працюємо над тим, щоб зупинити тих,
    хто займаються незаконними вирубками лісів та
    завдають шкоди лісу. У нас є унікальна в Європі
    комп’ютерна система SUMAL 2.0, яка практично забезпечує контроль руху деревини від лісу до сховища. Ця система, доступна для населення. Будь-який
    громадянин Румунії, який бажає перевірити вантаж деревини, може це зробити.
    Також доступні фотографії про транспорт. Якщо у нього є підозри або він впевнений, що вантаж незаконний, громадян може набрати по телефону 112.
    Отож наявна повна прозорість
    стосовно лісозаготівлі та транспортування деревини





    Нещодавно
    уряд Румунії прийняв нових
    заходів, щоб запобігти спробам незаконних порубок та крадіжки деревини, Йде мова в
    основному про жорсткіші
    санкції за принципом пропорційності, принципу, якого також вимагає Європейський
    Союз.

  • 17 вересня 2020 року

    КОРОНАВІРУС – Від початку пандемії у Румунії було
    лабораторно підтверджено понад 108.690 тис. інфікованих новим коронавірусом, з яких 1679 -
    за останню добу. Про це повідомила сьогодні Група стратегічної комунікації. Теж за останню добу від COVID-19 померло 27
    осіб, а загальна кількість померлих від початку пандемії сягнула 4312 осіб. Тим
    часом, станом на четвер 460 пацієнтів перебувають у реанімації у важкому стані.
    На території Румунії 11 540 людей, підтверджених новим коронавірусом,
    перебувають удома в ізоляції, а 5 807 – в інституційній ізоляції. Крім того, 38
    167 людей перебувають вдома на карантині, а 7 – в інтитуційному карантині.
    Кількість румунів за кордоном, підтверджених новим коронавірусом, залишається
    незмінною – 6599, так само й кількість померлих – 126.




    ОБОРОНА – Перший зенітний ракетний комплекс Patriot для протиповітряної оборони сьогодні був прийнятий на озброєння в Румунії.
    Церемонія прийняття відбулася на полігоні Капул-Мідія (південний схід) у
    присутності прем’єр-міністра Людовіка Орбана, міністра оборони Ніколая Чуке та
    представників американських виробничих компаній. Перші складові ЗРК Patriot
    поступили в Румунію минулого місяця. Два роки тому Румунія уклала з двома
    американськими компаніями контракт на придбання семи комплексів Patriot на суму майже 4 млрд доларів. Чотири з них поступлять на
    озброєння повітряних сил, а три – сухопутних.




    ВИБОРИ– У
    Румунії триває виборча кампанія місцевих перегонів, намічених на 27 вересня.
    Влада оголосила правила, яких кандидати та їхні команди повинні дотримуватися
    протягом цього періоду, щодо профілактики захворювання на COVID-19. Міністерство
    внутрішніх справ повідомляє, що в обов’язковому порядку мають носити захисну
    маску всі особи, які беруть участь у виборчих заходах чи зборах і дотримуватися
    дистанції не менш ніж 1 метр один від одного, в тому числі просто неба. Крім цього всі
    присутні мають пройти температурний скринінг та обов’язкову дезінфекцію рук.
    Чинні санітарно-протиепідемічні правила і норми мають бути вивішені на видимому
    ​місці. У заходах в закритих приміщеннях можуть брати участь щонайбільше 50
    осіб, а тривалість буде обмежена двома годинами. У заходах та зустрічах, що
    проводяться просто неба можуть брати участь до ста осіб. 27 вересня румуни
    обиратимуть 41 голову повітової ради, близько 3200 мерів, понад 1300 членів
    повітових рад та 40 тисяч членів місцевих рад. Місцеві вибори мали пройти у
    червні, але були відкладені через пандемію, а повноваження місцевих обранців
    були продовжені на півроку.


    МУЗИКА – 13 молодих піаністів із 55 конкурентів, які взяли участь у першому етапі в категорії «фортепіано»Міжнародного
    конкурсу імені Джордже Енеску, найпрестижнішої культурної
    події, організованої Румунією, пройшли до другого етапу змагання. Йдеться про молодих музикантів з
    Китаю, Південної Кореї, Гонконгу, Великої Британії,
    Польщі, Румунії, Росії, Туреччини та
    Сербії. Перший етап Міжнародного конкурсу ім. Джордже Енеску-2020 в цій
    категорії пройшов у режимі онлайн з 11 по 15 вересня. Другий, відбірковий етап,
    відбудеться з 17 по 19 вересня. Записи доступні для любителів класичної музики в
    Інтернеті, на веб-сайті конкурсу www.festivalenescu.ro, починаючи з 17 вересня, з 10.00 (за київським часом). Уперше
    в історії змагання перші два етапи конкурсу організовуються в режимі відеоконференції,
    а таке рішення було прийняте для того, щоб проводити змагання, незважаючи на
    пандемію. Доступ до всього онлайн-вмісту Конкурсу протягом цього періоду є
    безкоштовним. Конкурс проводиться в чотирьох категоріях: «скрипка»,
    «віолончель», «фортепіано» та «композиція».


    ТУРИЗМ – Державний секретар Міністерства економіки Румунії
    Еміль-Резван Пиржол, на засіданні Виконавчої ради Всесвітньої туристичної організації
    (ВТО), що проходить у Тбілісі, наполягав на необхідності вжиття заходів, які б не
    мали негативного впливу на якість туристичних послуг та на налагоджені послідовної
    і про-активної комункації. За даними ВTO станом на сьогодні туризм стикається із
    скороченням міжнародних туристичних прибуттів на 65% порівняно з аналогічним періодом
    минулого року. Генеральний секретар організації Зураб Пололікашвілі прийняв
    запрошення Румунії здійснити офіційний візит до Бухареста восени цього року з
    метою обговорення пропозицій щодо проєктів співпраці з Всесвітньою туристичною
    організацією. Румунія є повноправним членом цієї організації з 1975 року.




    БУДІВНИЦТВО – Будівельні роботи в Румунії зросли на 12,2% у липні 2020 року
    порівняно з аналогічним місяцем попереднього року, що є найбільшим авансом,
    зареєстрованим серед країн-членів ЄС – показують дані, опубліковані в четвер Європейським
    статистичним бюро (Євростат). Липень став третім місяцем поспіль, упродовж
    якого Румунія є лідером серед країни ЄС за обсягом будівельних робіт. Для
    порівняння, у липні будівництво в єврозоні скоротилося на 3,8%, тоді як в ЄС
    воно впало на 3,9%. Євростат зазначає, що єдині держави-члени ЄС, в яких обсяг будівельних
    робіт зріс у липні, порівняно з аналогічним періодом минулого року, це Румунія
    та Фінляндія (2,5%). Найбільше скорочення було зареєстроване в Угорщині (мінус 21%),
    Словаччині (мінус 15,4%) та Польщі (мінус 11%).


    АЕС – Уряд Румунії уклав угоду з китайською компанією про будівництво 3 і 4
    енергоблоків Чернаводської атомної електростанції (південний схід), заявив
    міністр економіки, енергетики та ділового середовища Вірджил Попеску. Він
    зазначив, що зараз для реалізації цього проєкту шукають партнерів у країнах
    Європейського Союзу та НАТО. Чернаводська АЕС – єдина подібна в Румунії. В
    даний час працюють I та IIреактори локи, які разом виробляють близько
    20% споживаної електроенергії в країні та використовують канадську технологію CANDU.

    ЄВРОСОЮЗ – Європейський парламент проголосував за
    необхідність введення нових джерел доходу до бюджету ЄС, що є вирішальним
    кроком у наданні дозволу Єврокомісії брати позики на ринках та реалізації плану
    відновлення економіки ЄС, на суму 750 млрд. євро. Дорадче, але необхідне
    рішення Європарламенту відкриває шлях для схвалення цієї ініціативи Європейською
    Радою і початку процедури її ратифікації 27 державами ЄС. Мета європейців -
    завершити процес національної ратифікації до кінця року, аби рішення набуло
    чинності, як це було заплановано, у січні 2021 року.

  • Проблеми румунської інфраструктури

    Проблеми румунської інфраструктури

    Нинішній
    румунський міністр транспорту Резван Кук пообіцяв, вступаючи на посаду, що
    наприкінці лютого він проведе більше часу на об’єктах дорожньої інфраструктури
    в країні, ніж у своєму офісі в Бухаресті. Преса, в свою чергу, постійно
    повідомляє про візити міністра на його «територію». У неділю він перевірив
    ремонтні роботи на 36 кілометрі автомагістралі A1, що з’єднує Бухарест з містом
    Пітешть на півдні країни: «Ви
    бачите, який тут трафік? Через кілька годин все буде заблоковано. Чи ви хочете,
    щоб водії увесь час сигналили, ви хочете, щоб громадяни весь час застерігали
    нас? Роботи за договором, який був підписаний в листопаді, розпочалися аж у
    квітні. Це немислимо! Ви маєте 24 години, щоб знайти рішення. Через 30 днів я
    хочу побачити закінчену роботу».




    До того,
    в п’ятницю, міністр транспорту відвідав повіт
    Сату-Маре, що на північному-заході Румунії та проінспектував будівельний
    майданчик робіт по зведенню кільцевої дороги в тому ж окрузі, а в суботу
    навідався до повіту Селаж, що у центрі країни: «Я хочу бачити результати, я
    хочу бачити роботи, які продовжуються, хочу запустити, якомога більше проектів
    по всій країні, й там, де обіцяли і не зробbли або там де порушені терміни -
    директори відповідатимуть посадою.»




    Всі обізнані в теорії – без належної
    інфраструктури не зменшиться ні кількість дорожньо-транспортних пригод, ні час
    витрачений на рух. Щодня в Румунії внаслідок ДТП гине п’ятеро осіб. У більш ніж
    30 тисяч дорожньо-транспортних пригод на рік, майже 2 тисячі смертельних випадків.
    За рівнем безпеки дорожнього руху Румунія займає останнє місце в Європейському Союзі. Проте через 30 років після
    антикомуністичної революції та 12 років від того часу, як країна стала членом ЄС,
    ще ні одна автомагістраль не перетинає Карпати. Наприкінці 2018 року Румунія мала лише близько
    800 кілометрів автомагістралі, з яких близько 100 були успадковані з часів
    диктатора Ніколає Чаушеску.




    Немає жодної,
    яка б вела від центру країни на південь чи
    від центру на схід. Кілька ділянок автострад, які були побудовані до цього
    часу забезпечують зв’язок із закордоном, і ніяк не допомагають швидше подолати відстань
    з Трансільванії, наприклад, до Бухареста чи спростити шлях на відпочинок до Чорного моря. Існують тільки
    дороги із двома смугами, які кожні 10 км перетинають населений пункт з
    обмеженнями швидкості, через рух мотоциклів, тракторів, кінних екіпажів, через будівельні
    майданчики, і незліченну кількість інших перешкод. Таким
    чином, шлях близько 350 км може зайняти до шести годин.


    У парламенті є закони,
    що вимагають від держави працювати над проектами щодо інфраструктури у
    пріоритетному порядку. Європейський союз майже благає румунську владу освоювати
    гроші на будівництво високошвидкісних доріг. І тим не менше, справа рухається
    дуже повільно. Якщо в теорії все добре, то на практиці – це жах. Крім недбалості
    тих, хто знаходились при владі протягом багатьох років, бюрократія була і
    залишається однією з перешкод, але грає роль і вибір будівельників, в тому
    числі серед іноземців, основною метою яких було поповнення рахунків.









  • Мінімальна зарплата в Румунії

    Мінімальна зарплата в Румунії












    З 1 січня у Румунії зросла мінімальна
    заробітна плата. Таким чином у цьому році зарплата румунів підскочила від 1900
    леїв на місяць, (еквіваленту близько 405 євро), до 2080 леїв, тобто приблизно 442
    євро. А мінімальна зарплатня осіб з вищою освітою стала ще більшою – 2,350 леїв
    на місяць, тобто близько 500 євро. Західноєвропейцю ця сума може здатися незначною,
    адже наприклад мінімальна заробітна плата у Франції становить близько 1500
    євро.




    Але для румунів, це зовсім немало, з огляду на те,
    що Румунія багато часу вважалася однією з найбідніших країн в Європейському
    Союзі. У 2016 році мінімальна заробітна плата румунів становила всього близько
    250 євро, і за два роки майже подвоїлася. Особливий статус у 2019 році отримали
    будівельної галузі, яка стикається з серйозним дефіцитом персоналу. У
    порівнянні з минулим роком їх мінімальна зарплата подвоїлася.

    Ось, що заявив з
    цього приводу радник прем’єр-міністра Румунії Даріус Вилков: «Відповідно до угоди, підписаної з представниками роботодавців будівельної
    галузі мінімальна заробітна
    плата в будівельному секторі зросла до 3000 леїв. У той же час були
    скорочені податки на працю в
    цьому секторі: податок на прибуток, що становив 10% був скасований, так само й внесок в систему медичного
    соціального страхування, страховий внесок в Фонд соціального страхування
    скорочено з 25% до 21,25%, а внесок роботодавця – від 2,25% буде 0,337%. Інакше кажучи чиста мінімальна заробітна плата в будівельному
    секторі складе 500 євро, як уряд зобов’язався 1 грудня, коли була підписана угода з роботодавцями будівельної галузі.»




    Одні вітають рішення уряду, оскільки вони
    приносять більше грошей в кишені працівників, а це означає краще оплачувана
    робоча сила, збільшення можливостей для набору персоналу, та, врешті-решт,
    зростання продуктивності праці. Інші, однак, виступають проти. Підвищення
    мінімальної заробітної плати, – кажуть вони, – руйнує бізнес-плани більшості
    румунських компаній. Малі приватні підприємства, які не можуть платити своїм
    працівникам більше мінімальної заробітної плати, тепер змушені збільшити
    витрати на оплату праці, що призведе до збільшення загальних витрат. А це для
    багатьох з них означає імовірність виникнення непередбачуваних втрат.




    З іншого боку, зростання витрат на робочу силу може
    відобразитися у цінах на продукти та послуги, що стане новим поштовхом до
    збільшення споживання та означатиме збільшення імпорту, відповідно,
    зростання дефіциту торговельного балансу. Тому є голоси, які виступають за
    алгоритм зростання мінімальної заробітної плати на основі декількох економічних
    параметрів, таких як: продуктивність праці, зростання середньої заробітної
    плати, або рівень інфляції. Не має значення який з них, головне, аби темпи зростання мінімальної
    зарплатні були не результатом політичних рішень, а мали якусь логіку та
    передбачуваність.

  • Будівництво часів комуністичного періоду

    Будівництво часів комуністичного періоду


    Будівництво
    було одним з політичних символів комуністичного режиму, символом, який зберіг
    непорушною свою репутацію навіть після провалу комуністичного періоду,
    незважаючи на те, що це будівництво було в такій же мірі політизоване, як і
    будь-який інший символ. Поряд з велетенським національним будівництвом, яке
    було результатом гігантських проектів, бували також майданчики для будівництва фабрик,
    заводів та кварталів житлових будинків, доріг та залізниць. Значним за
    розмірами було у комуністичній Румунії будівництво гідроелектростанцій,
    залізниць, модернізація доріг, будівництво каналу Дунай-Чорне море, Трансфагарашського шосе, Будинку народу (нинішнього Палацу Парламенту в
    Бухаресті) або Громадського центру в Бухаресті.

    Будівництво в період комунізму було покликане засвідчити, що
    комуністичний режим був активним, що ідеологія була тією силою, яка забезпечувала
    місце праці й житло для кожної людини, що керуючі лідери мали можливість забезпечити благополуччя й щасливе життя. На жаль, темною плямою комуністичного
    будівництва було те, що нерідко воно базувалось на примусовій праці політичних
    в’язнів та солдатів. Значна
    кількість нещасливих випадків, тяжкі умови праці та суворий контроль
    репресивних органів, наводили на думку подібності будівництва з примусовою роботою. До
    цього додаються слабі економічні результати та наявність втрат внаслідок
    марнотратства та крадіжки матеріалів.

    Історик Діну Джуреску працював у СовРом-будівництві, спеціалізованому в галузі будування доріг.
    На курсах з підвищення кваліфікації в галузі технології дорожнього будівництва,
    викладачами на яких працювали інженери спеціалісти, він набув певного досвіду в
    цій галузі. Він також провів курси політекономії та марксизму. У 2002 році в
    інтерв’ю Центру Усної історії
    Румунського товариства радіомовлення він розповів, як йому довелося працювати в
    галузі, іншій ніж обраною ним: Як технік, я
    повинен був обчислювати коефіцієнт продуктивності праці працівників бригад,
    а
    також відповідну заробітну плату. Ця посада, яку я займав тоді називалася нормувальник. Будучи
    студентом на 3-4 курсах, тобто 1948-1949 роках, я в ніякому разі не уявляв себе
    нормувальником, оскільки я бажав стати професором, не обов’язково в університеті. Але я вже усвідомлював, в
    якому напрямі розгортаються події, тим більше, що я не мав здорового досьє. У 1949 році я закінчив факультет, проте не мав доступу до випускного
    державного іспиту.

    Молодий історик, якому
    політичні критерії часу забороняли займатися своєю професією, був змушений
    переорієнтуватися до іншої галузі, що була нижчою його професійної підготовки. Джуреску
    згадав, проте, що його добре сприймали пересічні люди, які працювали у
    СовРом-будівництві: Люди в цілому ставилися добре до мене. Я не маю на увазі чиновників, бо їхній світ був справжніми джунглями. Це означає, що небажані
    з соціально-політичної точки зору люди
    були
    там. Це були колишні офіцери, колишні адвокати, колишні судді, бухгалтери, які шукали притулку та
    захисту і потрапили на будівництво. Були там молоді люди, а також люди похилого віку. Я пам’ятаю Думітреску,
    який був офіцером королівської гвардії. Був він людиною досить приємною.
    Начальник нашого будівництва, як і інші начальники бригад, був зацікавлений в
    тому, щоб справа йшла в доброму напрямі, оскільки як стверджували вони від
    цього залежало залишаться люди чи ні на будівельних майданчиках. Працівниками
    були зокрема селяни з навколишніх сіл.

    Діну Джуреску працював також на будівництві аеродрому в Бакеу, який був
    секретним воєнним об’єктом. Він
    відмітив, що цей об’єкт знаходився
    під спеціальним наглядом, розповів про будівників, які працювали там: Будівництво знаходилось під спеціальним наглядом,
    оскільки було воєнним об’єктом на якому
    протягом літа працювали будівниками-солдати. Будівники, недостойні носити
    військову форму й обороняти країну були записані до батальйонів Генеральної
    Дирекції військової служби. Вони були одягнені в синьо-фіолетові або
    сіровато-сині уніформи й складали робочі-батальйони. Ці люди протягом 2-3 років
    виконували військову службу, працюючи з сапою та лопатою, й мали право на
    власного нормувальника. Однак, вони зверталися до мене, як рахівника їхньої
    праці. Я мав добрі стосунки з старшим унтер-офіцером й по можливості допомагав їм мати необхідну норму.




    Однією з подій, якої жоден румун не може
    забути, це 1953 рік, коли помер диктатор Сталін. Діну Джуреску пригадує, що знаходився на
    будівництві у той момент, коли надійшла ця вістка:
    Нас закликали до їдальні, яка
    служила також для зборів, у якій проводилися засідання. Були запропоновані члени президії й було виголошене офіційне повідомлення
    про смерть товариша генія, найбільшого генія людства, товариша Сталіна. Присутнім була зачитана передова стаття газети Скинтея.
    Двоє чи троє присутніх виступили з промовами. Ми довідалися про цю вістку
    вже раніше, отже на засіданні всі учасники були дуже серйозними.
    Мій колега Грігоре Іоан пізніше віч на віч сказав мені
    :
    Палач помер, побачимо що буде далі. Через 3-4 дні по смерті Сталіна, я приїхав на три дні до Бухареста й зустрів на
    Бухарестському Північному вокзалі одного з нормувальників, Антона, який питає мене: Чи ти чув, що помер також
    Клумент Готвальд Чехословаччини ? З усміхом на
    вустах ми промовили Може помруть й
    інші…

    Комуністичне будівництво закінчилося у 1989 році. Незважаючи на те, що громадська думка вважає його позитивним явищем, воно мало репресивні розміри, що
    важливіше, ніж головна мета.

  • СовРом-будівництво

    СовРом-будівництво

    Радянсько-румунські змішані підприємства СовРом були створені відразу ж після окупації Румунії Червоною армією в кінці Другої світової війни. Першим з них був СовРомПетрол, 17 липня 1945 року. Теоретично, метою СовРом-ів було відбудова Румунії та сплата воєнних відшкодувань СРСР шляхом забезпечення ресурсами радянської економіки. Румунія мала сплатити близько 300 мільйонів доларів США в якості компенсації внаслідок Угоди перемир’я. Вважається, однак, що Румунія сплатила шляхом цих СовРом-ів набагато більше. Радянський внесок у створенні СовРом-ів був незначним, основним активом будучи радянські радники, які спостерігали за діяльністю підприємств.

    Роль СовРом-ів полягала у мобілізації людей для відновлення економіки, а ця ідеологія мала величезне значення в відборі робочої сили. Одно з радянсько-румунських змішаних підприємств, від якого залежало відновлення економіки Румунії було СовРом-будівництво. Засноване 4 липня 1948 року, це підприємство було відповідальним за великі будівельні майданчики, на яких були направлені на роботу разом з майстрами, ті, хто більше не відповідав критеріям режиму. Одним з молодих людей, які більше не відповідали критеріям режиму був історик Діну К. Джуреску, син історика Константіна К. Джуреску, політичного в’язня. У 1950 році Діну К. Джуреску тільки що закінчив історичний факультет і був направлений працювати нормувальником на підприємстві СовРом-будівництво, що будувало дороги.

    У 2002 році в інтерв’ю Центру усної історії Румунського Радіомовлення він пояснив як народилося це підприємство: Товариство СовРом-будівництво №6 спеціалізувалося на дорожньому будівництві, його базою було Deutsche Rumanisches Bau, німецько-румунське товариство у сфері дорожнього будівництва під час війни. Конфісковане радянцями після перемир’я, разом з іншими приватними малими підприємствами у сфері дорожнього будівництва з Румунії, які були націоналізовані у 1948 році, було зроблено велике підприємство СовРом-будівництво №6 для дорожнього будівництва. З лютого-березня 1949 року до початку квітня я проходив навчання по 6-7 годин в день, де нас навчали будівництву доріг. Це були люди різних категорій, які вважалися поза законом. У мене була, наприклад, невизначена ситуація. Мене відправили працювати на шосе Урзічень-Слобозія, у село Андрешешть.

    Молодий історик, якому політичні критерії часу забороняли займатися своєю професією, був змушений переорієнтуватися до іншої галузі, що була нижчою його професійної підготовки. Життя на селі і робітниче середовище були новими для нього: Я пам’ятаю головне шосе та сільські вулиці, які виходили перпендикулярно на це шосе. Я зняв кімнату у якогось селянина на вулиці обсадженої високими тополями. Погода була хорошою, починалася весна, селянські хати були все ще в відносно хорошому стані. Але з головного шосе до селянської хати я мав іти близько 10 хвилин. І тоді починалися пригоди, особливо вечором, коли гавкали всі собаки, яких я дуже боявся. Нормувальники мали два дерев’яні домики, де були розташовані нібито офіси. Принаймні половину дня, а то й більше, я стояв на будівельному майданчику, вздовж 10 км, щоб спостерігати за людьми. Я розмовляв з керівниками груп і перевіряв. Я пригадую собі про одного майстера-тесляра, якого звали Думітреску Константін, який був тихою людиною, і якому тоді було близько 40 років. Я підійшов до нього і сказав йому, що я нічого не знав про те, що вони там роблять, і попросив його навчити мене. Він і навчив мене працювати в будівельно-монтажній сфері.

    СовРом-будівництво подібно СовРом-вугіллю було підприємством, в якому могли працювати й небажані, на відміну від інших СовРом-ів як наприклад СовРом-банк, СовРом-фільм або Совром-страхування, де кар’єра визначалася за політичними критеріями. Джуреску згадав, проте, що він був добре прийнятий пересічними людьми, які працювали у СовРом-будівництві: Я належав до іншої соціальної категорії. Люди в цілому ставилися добре до мене. Я не маю на увазі чиновників, бо їхній світ був справжнім джунглі. Це означає, що всі небажані з соціально-політичної точки зору були там. Це були колишні офіцери, колишні адвокати, колишні судді, бухгалтери. Я пам’ятаю цього Думітреску, який був офіцером королівської гвардії. У мене було два побоювання, так би мовити: перш за все не викликати жодного скандалу на будівельному майданчику, бо неподалік в Урзічень знаходилася колишня політична поліція Секурітатя, і я знав, що послідує згодом. І по-друге, щоб я не скривдив нікого. Радянських радників я не бачив. Тільки одного разу бачив директора підприємства СовРом-будівництво № 6, якогось Хабанова, який носив великий капелюх і костюм радянської моди. Всі інші були інженери, кваліфіковані люди.

    СовРом-будівництво було ліквідовано, а також компанії сестри, між 1956-1959 рр як ознака відкритості радянського керівництва. Однак непорозуміння між Румунією і СРСР на тему так би мовити спадщини СовРом-ів тривали до 1980-х років.