Tag: букові ліси

Територія лісового фонду
в повіті Марамуреш становить 290.000 га,
що означає 46% від загальної площі повіту. Однак
колись ця територія була переповнена
важкодоступними лісами, що утворювали ніби-то природну
фортецю. Місцеві мешканці знали коли і як можна вирубувати
деревину, поважаючи низку ритуалів,
які практикувались перед тим, як входити в ліс. Вважалося, що дерева, які ростуть на
сонячних схилах, мають кращу якість, саме
тому, особливо коли мова йшла про будівництво церков, будинків чи млинів, люди
обирали дерева, вирощені посеред
лісу, на ділянках, що піддаються довгому впливу сонця.
Дерева вирубували в перші два місяці року, коли
вологість повітря низька і деревина захищена від гниття.

В наші дні, вікові ліси
Марамуреша стають все рідшими. Екологи оцінюють, що Карпати Румунії мають близько
250 тис. га столітніх лісів (лише 3% від загальної площі лісів). Такий ліс
розташований у Струмбу Беюц, у горах Ціблешулуй. Тут співіснують тисячі різних
видів флори та фауни, хижих птахів, які живуть у врівноваженій
взаємозалежності. Під кронами старих дерев налічується понад 10.000 видів – від
одноклітинних організмів, грибів, рослин, комах і до великих видів, таких як
кабан, олень, козиця звичайна, вовк, рись або бурий ведмідь. Місцеві органи
влади хочуть краще використати цю територію, перетворивши її на туристичну атракцію,
як каже нам Келін Арделян, керівник проекту Всесвітнього фонду дикої природи (WWF)
Румунія: «Столітні ліси Стримбу Беюц, площа яких досягає 3000 га – це природні
ліси. Це означає, що протягом сотень років там відбувалися лише природні
процеси, без втручання людини. У цих лісах не вирубується жодна деревина, а
також не проводиться видалення непотрібних дерев. Природні процеси тут
відбуваються так як вони відбувалися й 1000 років тому, і це найважливіше, бо
там відбувається справжня жива лабораторія. Ми можемо проводити там заходи, які
в контексті зміни клімату були б дуже актуальними, тобто наукові дослідження, які
доводять нам, якою є поведінка природних екосистем щодо цих, скажімо, порушень клімату».

Струмбу Беюц був давнім шахтарським
районом. Ще з 1315 року видобувалося золото в районі водних джерел Лепуш. Після
1989 року гірнича діяльність у цьому районі поступово скоротилася, і місцеві
жителі почали шукати кращого життя в інших місцях. Восени минулого року влада
розпочала проект зі збереження біорізноманіття та просування місцевих ресурсів
та цінностей на користь громад у горах Лепуш. Це – перехід від експлуатації
кольорових корисних копалин, багатих на золото та срібло, до розвитку туризму,
який приносив би доходів місцевій громаді в середньостроковій і довгостроковій
перспективі, – каже Келін Арделян: «Ми намагаємося перетворити ліс на золото для
місцевих громад. Ці праліси є золотими лісами Марамурощини, новим золотом регіону.
Всесвітній фонд дикої природи (WWF) Румунія розпочав планування цього місцевого
розвитку в районі Стримбу Беюц і села Пояна Ботізі, місцевості навколо
природоохоронної території. Ми провели кілька досліджень щодо екологічних
послуг, які може запропонувати охоронювана природна територія. І як не дивно, ми
виявили, що якщо ми використали би тамтешню
деревину і воду, ми отримали би близько 250 тис. євро на рік. В результаті безпосереднього
використання природних ресурсів. Натомість, якщо ми зосередимося на
використанні культурних послуг (туризмі, наукових дослідженнях, відпочинку, виховання),
ми могли б отримати десь 10 мільйонів євро на рік. Це й плануємо ми зробити. Це
планування матиме на увазі те, що в майбутньому, шляхом реалізації цього плану менеджменту,
який ми зараз розробляємо, нам вдасться створити інфраструктуру
так, щоб збільшити кількість туристів, десь, на нашу думку, до 10.000 туристів
на рік».

Туризм – одна з найдоступніших екологічних
послуг для успішної експлуатації природоохоронної території, кажуть екологічні
активісти. Вони вже розпочали заходи з просування цієї природоохоронної
території, а потім перейдуть до реалізація плану управління. Він розпочнеться з
побудови невеликої інфраструктури в охоронюваній території: тематичні доріжки,
інформаційні панелі, місця відпочинку, зони для пікніку, зони для кемпінгу),
після чого йтиметься про велику інфраструктуру (готелі, пансіонати, будинки,
музеї, туристичні центри). Для відвідування Столітніх лісів в Сримбу Беюц
туристи будуть організовані групами до 20 осіб та користуватимуться послугами
екскурсоводів по тематичним маршрутам. Келін Арделян: «Ці незаймані Столітні ліси
від Стримбу Беюц є мішаними лісами. Тут ростуть безліч старих дерев, які
досягають своєї фізіологічної межі 400-500 років, також тут ми знайдемо мертву деревину
у природному процесі розкладання, яка створює ґрунт для нових поколінь дерев. Восени
та навесні, з хроматичної точки зору, ці ліси є найвидовищнішими. Ранньою
весною бук має дуже сильний зелений колір, а восени – золотисто-жовтуватий. Ми
знаходимо тут дуже різноманітний рельєф, а тематичні стежки зроблені так, щоб
ми перетинали безліч різних ландшафтів, бо ліс зовсім не рівномірний з
візуальної точки зору».

Столітні ліси в Сримбу-Беюц та
Грожі Ціблешулуй разом з іншими столітніми
лісами та пралісами Румунії занесені до списку Всесвітньої
спадщини ЮНЕСКО з 2017 року. Це призведе до більш жорстких правил захисту цих
лісів. Понад чверті усіх цінних букових лісів ЮНЕСКО в
Європі знаходиться на території Румунії.

Карпати Румунії покриті
найбільшими незайманими лісами
у помірній зоні Європейського Союзу. Це останки столітніх лісів, які колись покривали понад 80% території країни. Незважаючи на їх важливість,
ці екосистеми схильні до деградації, якщо нічого не буде зроблено для їх збереження і захисту, попереджають експерти.

Саме тому був створений Національний каталог незайманих лісів, інструмент обліку старих лісів Румунії та
забезпечення їх суворого захисту. Раду Влад, координатор регіональних проектів та лісів Всесвітнього Фонду дикої природи в Румунії розповідає: «Ці незаймані ліси, в більшості розвинених європейських країнах, зникли ще до того, як їх значення стало зрозумілим. Столітні ліси із первинними структурами, тобто незаймані ліси Румунії є зразками останніх наземних екосистем,
які залишилися в Європі, що були сформовані без істотного
впливу людини та в результаті
тривалої природної еволюції протягом тисяч років. Еволюція, яка почалася
близько 17 тисяч років тому, справжній
марш бука зі всім а його видами з півдня на
північ, від Середземного моря до Балтійського моря,та із заходу на схід, від Атлантики до Західних
Карпат.»

У Румунії маємо вісім старих букових лісів,
понад 24.000 га. Це ліси
Ізвоареле Нерей, Кейле Нерей Беушніца, Домоглед-Долина річки Черна, Козія,
лісова ділянка Шінка, Гроші Ціблешулуй, Ліси Стримбу – Беюц та праліс
Слетіоара. Процес їх ідентифікації триває. Раду Влад описує ці ліси: «Незайманим лісом є той ліс, що формується і розвивається виключно під впливом природних
факторів і де процес екосистемної динаміки відбувається без жодного прямого або непрямого антропогенного впливу. У столітніх пралісах Румунії ростуть дерева різного віку. Від насіння до багато столітніх дерев. Це дерева величезних розмірів із товстими стовбурами,із тріщинами, грибками, покриті мохом і
лишайниками. Ми могли б порівняти їх із громадою, в якій діти, батьки і літні живуть разом і підтримують один одного. У незайманому
лісі, дерева вмирають від старості, ламаються, падають або
висушуються стоячи, але мертва деревина залишається там і годує та збагачує екосистему. Це спадщина для майбутніх поколінь. У цих лісах, дерева можуть перевищити 50 метрів заввишки, а діаметр – понад два метри. Під кронами цих гігантів протягом більш ніж 500 років,
живуть понад 10 тисяч видів рослин і тварин, всі в тісному зв’язку, від
одноклітинних організмів: грибів, рослин, комах до таких знакових видів, як орел, вовк або бурий ведмідь, що давно зникли в
інших місцях світу.»

У липні 2017 року, Комітет Світової спадщини ЮНЕСКО вирішив
включити до Списку цінностей ЮНЕСКО декілька столітніх букових лісів з
Румунії та 11 інших європейських країн.