Суліна Річковий і морський порт. Найсхідніше місто Румунії та Європейського Союзу. Місто розташоване на самій низькій висоті в країні (3,5 м над рівнем моря). Це основні характеристики н.п. Суліна, розташованого на правому березі однойменного гирла Дунаю. Маючи тисячолітню історію, доказами будучи історичні свідчення, археологічні знахідки та письмові згадки, Суліна є сьогодні міським населеним пунктом, важливим портом на Дунаї і Чорному морі. Перша письмова згадка про Суліну датується 950 роком, коли поселення з’являється у візантійському документі під назвою Соліна.
Найбільше інформації про Суліну з’являється у 18 столітті, коли турки почали використовувати водний шлях до Константинополя, перетинаючи єдине гирло Дунаю посередині. У 19 столітті, коли вплив Османської імперії в Європі зменшився, великі держави встановили вільне судноплавство на Дунаї і, зі збільшенням кількості суден на річці, місто Суліна почало розвиватися. За управління річковим рухом відповідала так звана Європейська Дунайська комісія, що базувалася в Суліні. До кінця 19 століття Суліна стала одним з найбільш процвітаючих міст Румунського королівства. Покращення транспортної інфраструктури до портового міста Констанца з часом призвело до занепаду економічного значення Суліни та інших румунських портових міст у нижній течії Дунаю.
У 70-х роках минулого століття Суліна став тихим місцем літнього відпочинку для тих, хто хотів відкрити для себе красу дельти Дунаю, а також насолодитися диким пляжем на березі Чорного моря. Слід зазначити, що Суліна пов’язане з решти територією країни лише водою: каналом Суліна в напрямок до Тулчі, каналом Чорне море в напрямок до Констанци і каналами, що перетинають дельту Дунаю до навколишніх сіл. Місто Тулча є єдиним транзитним пунктом до Суліни, звідси здійснюються регулярні рейси пасажирськими суднами. Місто входить до Біосферного заповіднику дельти Дунаю, одного з найбільших у Європі водно-болотних угідь, території національного та міжнародного екологічного значення. Юлія Паскале, голова асоціації “Відкрий для себе Суліну”, просуває цей курортний напрямок і пояснює, чому туристи приїжджають сюди влітку:
«Суліна є пунктом тяжіння Румунії та Європи, це нульова миля Дунаю, це місце, де Дунай впадає в море через єдиний судноплавний канал. У нас є і море, і дельта Дунаю. Влітку ми особливо насолоджуємося напівводним пляжем, тому що він зараз розвивається для сімей з дітьми. Але у нас також є дикий пляж та дельта. Це пташиний острів, туристи можуть спускатися до моря на човнах, поїхати до н.п. Сфинтул Георге, до озера Рошу, можуть побачити пеліканів, латаття, ліс Летея, абсолютно все, що пропонує дельта».
Інфраструктура розміщення з часом покращилася. Це – гостьові будинки з кількома номерами, а також більші об’єкти розміщення з басейнами, ресторанами та місцевими гастрономічними закладами, де готують специфічні страви, переважно з риби. У Суліні є кілька будівель культурної спадщини, що нагадують про період процвітання міста, коли тут працювали консульства та офіси судноплавних компаній. Юлія Паскале:
«Оскільки Старий маяк, маяк-музей, закритий на ремонт, була відкрита приватна виставка “Стара Суліна”, яка належить колекціонеру Георге Комирзану, який з пристрасті зібрав все, що міг, вивчив і розмістив в одному просторі історію Суліни. Звичайно, ми організовуємо, наскільки це можливо, екскурсії по місту. Хто зацікавлений історією міста, може зв’язатися з нами в Інформаційно-туристичному центрі. Наразі триває реставрація грецької церкви, однієї з найстаріших церков у нашому місті.»
Морське кладовище Суліна, єдине в країні і навіть у Європі, поніс славу міста в усьому світі. Це чіткий доказ космополітизму міста, але і розвитку його у Європі в давні часи. Тут відпочивають вічним сном принцеси, племінниці воєвод, інженери, консули, поряд з рибалками, портовими робітниками, вантажниками, безпрецедентний конгломерат вірувань і конфесій.Історії деяких персонажів цього кладовища є частиною історії найсхіднішого міста Румунії, яке варто відвідати навіть поза літнім сезоном. Представницьким для прекрасного минулого старого міста є Палац колишньої Європейської дунайської комісії, розташований на прибережній. Це велична будівля з архітектурою в неокласичному стилі. Європейська дунайська комісія була створена в результаті мирного договору, укладеного після Кримської війни, яким було закріплено свободу судноплавства на Дунаї. До складу комісії входили великі держави середини дев’ятнадцятого століття, фінансовий двигун теперішнього Європейського Союзу: Англія, Франція, Німеччина та Італія, і три імперії, Росія, Туреччина та Австрія. Нарешті, Румунія стала членом незабаром після Війни за незалежність. В даний момент, цей палац є осідком Річкової адміністрації Нижнього Дунаю (сектор Суліна). Цікава історія стоїть за ще однією атракцією зони – Водного заводу. Колись давно, у 1897 році, тут на короткий час зупинилося судно з важливою гостю: Королевою Нідерландів. Спускаючись із судна вона попросила склянку води. Ніхто не сподівався, що тоді одна літня жінка візьме склянку води із Дунаю і подасть королеві. Дивуючись, що є у світі такі порти з інтенсивною діяльністю, де вода не фільтрується, королева Нідерландів, після повернення додому, виділила гроші на будівництво водного заводу у місті Суліна.
