Tag: вистави

Румунські
та іноземні вистави,
дебати, виставки та презентації
театральних книг – все це заплановано
в рамках 33-го Національного театрального
фестивалю (FNT) в Бухаресті. До
цьогорічного заходу,
який стартував у п’ятницю
і завершиться 30 жовтня, також було
включено читання
захоплевих історій, творчі
майстерні, презентації інституцій та
культурних проєктів,
зустрічі з запрошеними митцями,
радіовистави та
онлайн-заходи. Кураторська
команда фестивалю у складі театрознавців
Міхаели Михайлової, Оани
Крісті Грігореску
та Келіна Чоботаря зробила
вибір на користь авторів з різною
естетикою та різними театральними
мовами, обравши постановки, які, на їхню
думку, відповідають цьогорічній темі:
Національний театральний
фестиваль, лабораторії
чутливого.

Це
означає, що протягом 11 днів масштабної
театральної події
відбудеться показ 30
театральних постановок з Румунії та 3
іноземних вистав. Місцевий
відбір був зроблений з понад 150 вистав,
поставлених у театральному
сезоні 2022-2023 рр.
державними та незалежними театрами
нашої країни.
Честь відкрити Бухарестський театральний
фестиваль у п’ятницю ввечері випала
одній із запрошених вистав – Катаріна
і краса вбивства фашистів, сценарист
і режисер Тіаго Родрігеш,
постановка Лісабонського
національного театру (Португалія).

Протягом
усього фестивалю працює
виставка «Джордже Бану
/ На кордоні завіси»,
присвячена покійному
французькому діячу культури румунського
походження, особистості міжнародного
масштабу, театрознавцю, досліднику,
професору університету на європейському
та американському континентах, почесному
доктору кількох університетів
у Франції, Румунії та інших країнах
Європи та Америки. У театрі «Одеон», що
в центрі столиці, виставка карикатур
«Стільці» представляє
понад 200 робіт карикатуриста
Маріуса Даміана,
здійснених протягом
2020-2023 років і присвячених людям сцени
– акторам, режисерам, сценографам
чи театрознавцям.
Австрійський культурний форум представляє
в рамках Національного театрального
фестивалю дві виставки, а Радіо Румунія
пропонує слухачам радіовистави
«Король, блазень і пани щури»,
відповідно «Бухарест -
Underground».

Згадаймо
також книжковий ярмарок, організований
з метою презентації нових видавничих
продуктів у сфері сценічного мистецтва.
Одним словом, цьогорічний 33-й Національний
театральний фестиваль є особливим, він
покликаний стати відображенням
трансформацій у сучасному театрі, місцем
зустрічі поколінь та виховання
театрального смаку – як заявив голова
Румунської театральної спілки (UNITER)
Драгош Бухаджар.

З історичної точки зору, у 2021 році румуни відзначають 200-річчя з моменту, який мав велике значення
для їх минулого як народу. Це момент, який, за словами істориків, був початком процесу
національного відродження на тлі глибокого соціального невдоволення: Революція
1821 року. І тому що, у квітні 2021 року, Парламент Румунії оголосив 2021 рік Роком
Тудора Владіміреску, а Тудора Владіміреску та Екатерину Теодорою героями
румунського народу, ми детальніше поговорили про події, організовані в повіті Горж,
батьківщині цих двох героїв, з Оаною Палош, речником Горжанської повітової ради.

Оана Палош наголосила насамперед
на важливості Революції 1821 року: Йдеться про повстання,
відоме під назвою «Революція 1821 року», розпочате саме тут, у Горжі, пересічними людьми, яких називали «пандурами» і які створили коаліція навколо Тудора Владіміреску, вождя, який також
народився в Горжі, в сім’ї вільних селян. Незважаючи на те, що вона охопила
Олтенію і дійшла аж до Бухареста, Революція була короткостроковою, лише кілька місяців, оскільки Тудор Владіміреску був страчений, як це сталося також з багатьма іншими румунськими лідерами, на різних етапах історії. Але революція 1821 року
увійшла в історію, а Тудор Владіміреску був оголошений героєм. Зараз ми відзначаємо 200 років з моменту тих подій. Я
запрошую вас подумати про червень 1921 року, коли століття тому «Сторіччя Тудора Владіміреску» було відзначено перепохованням у Тиргу-Жіу залишків першої
жінки-офіцера румунської армії, яка воювала в Першій світовій війні. Йдеться про Екатерину Теодорою, молоду жінку, яка також
народилася в горжанських
краях і стала символом мужності та жертовності.

Від Оани Палош ми дізналися, що на місцевому рівні
була задумана програма, присвячена двохсотліттю Тудора Владіміреску, яка включає
культурно-мистецькі заходи, так що кожного місяця, в умовах визначених пандемією, проводились виставки, вистави, релігійні та військові церемонії. Оана Палош розповідає: Як 27 травня, так і 9 червня організовані заходи
відбувались під егідою двохсотріччя. У рідному селі Тудора Владіміреску, селі Владімір, саме у його батьківському будинку відбулися військові церемонії. Опісля – покладання вінків та історично-військова реконструкція моменту битви від 1821 року. Були представлені
військові мундири, характерні тому часу. 9 червня, у
центрі міста Тиргу-Жіу, де вічним сном спочиває
героїня Екатерина Теодорою, у Мавзолеї, встановленому на її честь, відбулися заходи з подвійним змістом присвячені 200-річчюз дня Революції Тудора Владіміреску та 100-річчя з дня перепоховання залишків Екатерини Теодорою в Тиргу Жіу. Тут слід зазначити,
що панахиду відслужили 100 священиків. Тоді прем’єрою була вистава «Справа
Тудора Владіміреску, виняткова
вистава, тому що мова йде про рок-оперу, поєднання балади, року та
традиційної музики, що привернуло увагу глядачів до унікальних моментів з життя Тудора Владіміреску, але бачення
сучасне, абстрактне.

Від Оани Палош ми також дізналися про інші проєкти: Що ми готуємо у Рік Тудора Владіміреску? Звичайно, цікаві проєкти. Мова йде про фотодокументальні
виставки, з документами з музейних архівів та колекцій, що стосуються життя та діяльності Тудора
Владіміреску, презентації фото- та графічних альбомів, вуличні
вистави, фестивалі театру та кіно. Наприклад, у серпні, також на тему двохсотлітнього ювілею, ми
організуємо вуличну виставку, в ході якої в центрі
міста буде розміщено 50 металевих панелей з історичними зображеннями,
пов’язаними з Революцією, матимуть місце проекції на важливі історичні будівлі
міста, а також пройде національний
фестиваль театрального та історичного кіно, фестиваль Ватра.

Щоб полегшити участь усіх зацікавлених у цих заходах, організатори
запевняють нас, що ми на відстані одного кліка, так що будь-який пошук словами
Горж, Тиргу Жіу, Тудор Владіміреску допоможе нам дивитись усі тамтешні події у прямому ефірі.

Національний музей
румунського селянина розпочав серію цифрових проєктів, які розгортаються виключно в Інтернеті, в рамках більш масштабної програми, чиїми основними завданнями є диверсифікація культурної
пропозиції та адаптація її до нового стану справ, враховуючи пандемію, з якою стикається
вся планета.

Грайливий словник
сільського життя, Вечірні історії … Національного музею румунського селянина, Музей румунського селянина надихає мене, Домашнє вдома: спільні історії та #Особисто – це лише кілька назв проєктів, які пропонують такий новий підхід і, водночас, мостик зв’язку між домашньою аудиторією та Національним музеєм
румунського селянина. Іріс Шербан, координатор Архіву відеозаписів Національного музею румунського селянина, пояснює: «Отже, ми дуже просто поставили собі запитання
– і дозволили собі захопитися цим викликом – що ми робимо в цьому контексті? Наші
основні ресурси, до речі, нечисленні і дуже прості, але й дуже потужні, на мій погляд: креативність, ноу-хау та відповідь на запитання що ми маємо під рукою і що ми можемо з усім
цим збудувати?. Таким чином, ми зібрали декількох колег
з різних відділів, чи то колеги, які працюють в галузі дослідження та документації, чи то колеги, які працюють в архіві, або колеги, які працюють у департаменті, що займається музейною освітою дітей, підлітків та дорослих. Ми разом
продумали програму, що складається з низки конкретних заходів, які
відбуватимуться протягом обмеженого періоду виключно в онлайн-середовищі, а
також заходів, які можуть продовжуватися у середньо- та довгостроковій перспективі. Таким чином, коли ми
повернемося до нормального стану, хоча ми ще не знаємо, що це означає, і коли це станеться, ми зможемо продовжувати ці проекти в автономному режимі.»

Ідеї ​​дослідників,
архівістів та музейних педагогів, які продумали цю культурну програму під час ізоляції, могли б бути продовжені після повернення до нормальної діяльності
Національного музею румунського селянина через виставки та публікації, що
висвітлюють всю цю онлайн-взаємодію установи з громадськістю. До тоді домашні друзі Музею запрошенізробити свій внесок у те, що пропонує Архів відеозаписів Національного музею румунського селянина через проєкт під назвою #Особисто. Іріс Шербан: «Проект «#Особисто» почався з дуже простої ідеї, з антропологічного
спостереження сучасного контексту. Пободається це нам чи ні, однак нам доведеться відступати у домашній простір, та в приватне життя домашнього простору. Ми практично щодня робимо ті самі справи, які можуть стати повторюваними, стомлюючими, іноді навіть дратуючими. Тож
виклик – як для нас, для колег нашого закладу,так і для інших установ культури, а особливо для широкої громадськості – полягає в тому, щоб по-різному дивитися на предмети з нашого оточення, тому що будинок кожного з нас – це світ сам по собі, який приховує всілякі історії, всілякі спогади і
який, власне, є частиною життя, яке день у день споживається по-різному в ці часи».

Чому розширений музей у
віртуальному середовищі, з предметами, настільки знайомими для існування
кожного з нас, запитали ми? Тому що вони являють
собою спадщину саме по собі, домашню спадщину: «Питання, що стало рушійною силою цього
виклику, було те про які оточуючі предмети варто розповісти? Будь то дрібні предмети, чи це предмети більшого розміру, отримані в подарунок, зібрані, куплені, які носять нас думкою до екзотичних місць, або які зібрані з якомога банальніших місць, вся ця амальгама предметів з нашого оточення, це насправді невелика спадщина, як ми її назвали, але спадщина, яку варто передавати і зберігати. Насправді це
стрибок, при якому кожен з нас робить свій внесок і надсилає фотографію цього предмету та історію про нього.»

У цей період ізоляції
вдома важлива не тільки взаємодія з конкретними предметами, але й зміцнення міжособистісних стосунків всередині сім’ї.
Через Вечірні історії … Національного музею
румунського селянина,дітей, але й їхніх батьків запрошують кожного понеділка, середи та п’ятниці
ввечері слухати, уявляти та спілкуватися.
Про це розповідає Валентина Бику, спеціаліст відділу Музейна освіта»: «Це розділ
з аудіо розповіддями, де ставимо наголосна прослуховуванні. Це вечірній момент, який звертається як до дітей, так і до батьків, в
якому представлені моїми колегами з
декількох відділів Музею, короткі селянські історії, легенди та народні казки. Ми вибрали ці історії, тому що більшість з них уже відомі батькам і представляють
вихідну точку в діалозі з дітьми.»

Підхід до заохочення креативності, характерний для Національного музею румунського селянина, породив проєкт під назвою Національний музей румунського селянина надихає мене. Театр, візуальна та звукова імпровізація та навіть
складання щоденника пандемії є викликами для дітей та дорослих: «Ми пропонуємо аудиторії взаємодіяти з нами, надсилаючи нам власну творчу
діяльність у кількох розділах. Ми продумали розділ домашнього кінотеатру, з рубриками, що зазвичай транслюються у вихідні, в недільні вечори. Йдеться про те, що діти допомагають
батькам поставити театральну виставу, в якій їм рекомендується створити виставу, користуючись
оточуючими предметами їх будинку або рушаючи від гри з тінями на стіні. Дітям
пропонується співати, додавати та вигадувати звуки та виконувати ролі разом із їхніми батьками».

Що стосується продовження
в онлайн-середовищі існуючих проектів, то
«Музей в коробці» є одним із таких прикладів.
Валентина Бику розповідає: «Інший наш розділ – це «Музей в коробці», тому що це період, коли ми не можемо фактично відвідувати музеї, але у нас дуже багато ідей, і ми пропонуємо дітям створювати вдома власні виставки, власні музеї. Вони можуть цього зробити або за допомогою стін свого будинку, або навіть за допомогою банальної коробки. Якщо
вони хочуть принести й цифровий
компонент, ми можемо надати їм короткі підручники щодо створення анімації,
використовуючи техніку стоп-руху. По суті, це цифрове пристосування анімаційної
майстерні, що відбувається в Музеї румунського селянина».

Усі проекти, запропоновані
виключно для онлайн-середовища, впродовж цього періоду здійснюються на
веб-сайті Національного музею румунського селянина та на сторінках Facebook та
Instagram різних відділів установи.

Останніми роками в румунському театрі легко помітити зростаючий інтерес письменників до тем, натхнених проблемами та викликами нашого суспільства. Свідченням важливості цих зусиль є те, що новий розділ з’явився в програмі Національного театрального фестивалю (НТФ): «Театр і суспільство. Тепер». У цьому році до цього розділу було включено шість вистав, більшість з яких надійшли з незалежного театру.

Випущена Театральним виховним центром Репліка, вистава Все нормально, створена драматургом Алексою Бекану і режисером Летою Попеску, запрошує батьків і підлітків (10-15 років) на відкритий діалог з питань фізичних, емоційних та інтелектуальних змін на початку підліткового віку. Прагнучи полегшити спілкування між поколіннями, вистава торкається в той же час тем, які стосуються всіх нас: наскільки важливе статеве виховання в школах, де підлітки сьогодні дізнаються про свої тіла, наскільки добре вони відчувають себе і скільки їм потрібно спілкуватися про те, що з ними відбувається. Режисер Лета Попеску пояснює вибір теми вистави, з яких художніх та соціальних потреб вона народилася: «Це був період, коли навіть в парламенті обговорювався закон про сексуальне виховання, і з’явилися всілякі герої, які рішуче виступали проти такого курсу державної освіти. Я і Алекса Бекану були досить обережні щодо того, що відбувається, і як ми можемо підтримати певний тип дебатів за допомогою театру. Один з аспектів, який я беру до уваги, коли творю це, щоб був цікавим для когось. Ось чому також з’являється у виставі уривок, де є багато думок. І для мене всі мають рацію. Звичайно, це настільки делікатна тема, що ми повинні мати відвагу говорити, розуміти всі проблеми і не аргументувати із завзятістю з однієї чи іншої сторони».

Вистава Все нормально побудована за допомогою безпосередньої взаємодії акторів Віорела Кожану та Сільвани Негруціу, з глядачами. Ідея прийшла від архітектора Габі Альбу, творця сценографії, розповідає режисер Лета Попеску: «Архітектор поділив простір. І звідти, звичайно, далі втрутилась я. Добре, ми розділимо їх на дві частини, і що ми робимо? І ми дійшли до цієї формули, до якої запрошую всіх – весь час я хочу сказати, що дуже важливо для вистави, щоб батьки обов’язково приходили зі своїми дітьми … Аудиторія розділена на дві частини. Батьки сидять з одного боку, діти з іншого боку. Це дуже дружня і дуже інтимна вистава, делікатно побудована, ніхто не змушений брати участь. Методи, які ми обрали для участі, не кидають рефлектора на когось. Всі беруть участь однаково. Але, хоча це дуже делікатно, дискусії стають більш гарячими. Вам неможливо не говорити про своє тіло після вистави зі своєю дитиною. Це неможливо.»

Випущена Асоціацією Арт No More в Бухаресті, вистава Во ім’я Отця розповідає про людей і особисті історії, про те, як релігійне середовище втручається в інтимне, професійне і суспільне життя, про зміни, прийняття і страждання, про навчання і «культурну спадщину». Письменник і журналіст Елена Вледеряну є автором тексту, що лежить в основі вистави: Ми вирушили в дорогу, бажаючи послухати якомога більше голосів, щоб знайти якомога більше досвіду людей, які виросли в релігійних колах, які розлучилися або не розлучилися, які відірвалися і знову відкрили релігію в зрілому віці, по-іншому, можливо, більш радикально. Це було свого роду дослідження. Ми розмовляли з людьми, але й читали багато. Ми також читали онлайн-платформи, де йшлося про релігію і різні книги.»

Реакція тих, хто побачив виставу, переконала Елену Вледеряну в тому, що ця тема важлива для них: Я була дуже приємно вражена, що люди прийшли і розповідали про цю виставу, що кожного разу були неформальні дискусії. Після кожної вистави групи людей продовжують говорити про власний досвід. Здається, що тема релігії, релігійності, релігійного життя все ще дуже важлива. До речі, не здається, а насправді важлива. І для людей важливо ставитися до цього питання серйозно і глибоко. Що речі є різні і набагато інтенсивніші для нас. Що релігія є частиною цієї соціальної конструкції, яка є ідентичністю нашого соціального тіла».

Бажання режисера Роберта Белана полягало в тому, щоб вистава В ім’я Отця не позиціонувалась в одному або іншому таборі: Моє бажання було не залишити враження, що ми маємо щось проти релігії, релігійного життя. Том я вирішив почати з монологом, який утверджує релігійну толерантність, і, завершується текстом про ідею, що Бог -це любов. Тому що між ними є монологи, які стосуються досить серйозних, досить незручних тем, і ми не хотіли залишати враження, що ми боремося проти самої ідеї релігії. Швидше, ми за прийняття всіх форм, і ми повинні сказати, що існує багато зловживань у релігійному житті. Важливо побачити, як релігійне життя в дитинстві створило хороші речі. Думаю, найбільшим успіхом вистави є те, що нам вдалося не бути на стороні нікого.»

Вистава є частиною великого проекту під назвою «Інтимний театр», в якому намір режисера є не створювати відстані між глядачами та акторами, у виставі про яку ми говоримо, ними будучи Вірджіл Айоаней, Кармен Флореску та Озана Оанча. Режисер Роберт Белан розповідає: «Ідея полягала в тому, щоб відмовитися від класичних театральних засобів, щоб не було такого моменту, коли актор на сцені розповідає правду. Ми намагались наблизити глядачів та інтегрувати їх у виставу, турбуючи їх мінімально. Ми хотіли, щоб ця інтерактивність якомога менше проникала у виставу, але в той же час, щоб глядачі були учасниками, а не просто дивились».

Театр з соціальних питань також проводиться в державних установах. Цього року на НТФ запросили також виставу Про людей і картоплю театру імені Андрея Мурешану з міста Сфинту- Георге. Режисер Раду Афрім створив документальну виставу, у якій привернув увагу громадськості до трагедії, що сталася в населеному пункті в 2012 році, унаслідок якої загинуло дев’ять людей. Причіп, в якому вони знаходилися, був протаранений поїздом, коли вони поверталися зі збирання картоплі. Це були працівники роми. Серйозна аварія мала тоді невеликий відгомін у засобах масової інформації. У виставі йдеться про втрату і виживання. А після вистави – про солідарність», – сказав режисер Раду Афрім. Напередодні Різдва у Сфинту-Георге відбулась благодійна акція, у якій взяла участь актриса Родіка Мандаке, яка мала на меті допомогти трьом соціальним справам, перейнятих з вистави Раду Афріма.

Ми хочемо, щоб наші діти виступали в ролях «Міхая Хороброго» та Влада
Цепеша, а не тільки «Супермена» і «Бетмена». Таким було бажання організаторів історичного фестивалю У воротах Бухареста, що відбувся в
перші вихідні листопада. Фестиваль запрошував своїх відвідувачів до практичних майстерень,
середньовічних майстерень їзди верхом,
стрільби з лука, таких ремесел як гончарство та ковальство,а також до готування традиційних страв. Все це в особливій атмосфері
Палацу Могошоая, що розташований приблизно в 15 км
від Бухареста. Перший камінь
у фундамент палацу було
закладено князем Костянтином
Бринков’яну в 1698 році, однак будівництво завершилося 20 вересня
1702 року.

Ми занурилися в історію, щоб познайомитися із середньовічним життям, відтвореним у Палаці. Одягнений у хутряному плащі, один з організаторів
заходу Резван Попеску пояснив нам, куди ми прибули … у просторі та часі:
У палаці Могошоая, десь у Середньовіччі, де ми хочемо, як далеко веде наша уява. Ви були свідками посадження
на палю, і теж ви були
свідками прем’єри. Це була першою людиною в історії, яка не померла від посадження на палю. Це все відбулося тут у Палаці Могошоая.

Відвідувачі могли кілька разів
спостерігати за зміною варти
в Палаці. Охоронці фортеці Нямц покинули тимчасово Край Зубрів, щоб взяти участь в історичному фестивалі.
Молодим охоронцям, під координуванням священника Філіпа, було спеціально запропоновано розповісти фрагменти життя і стародавніх звичаїв. Діти навчилися стріляти
з лука або виготовляти середньовічні геральдичні елементи.

Музика та хороший настрій були у себе вдома. Резван
Попеску розповів нам про те як
пройшов останній вечір заходу: Перш за все, виступили дуже популярні артисти з
Білорусі, які виконали середньовічну музику. В цьому останньому вечорі фестивалю багато чого можна було побачити, від циркових виступів, до історичної
реконструкції. Послідували згодом волинщики з
Трансільванії, артисти Бухарестського
цирку, які підготували цікавий
момент з групою Marinof.

Дракула – Повернення було назвою вистави історичної
реконструкції, організованої Культурною
асоціацією Білі вовки,
яка спрямована на захист, збереження і просування національної історії та цінностей шляхом висвітлення моментів, які визначили нас як народ. В рамках асоціації, професійні актори та каскадери об’єднали свої зусилля, щоб
показати публіці історію як виставу, за словами актора і каскадера Богдана Жіану, одного
з ініціаторів проекту: Білі Вовки
– це історія шляхом вистав. Все прийшло само по собі. Бог взяв нас за руку і вказав
нам шлях: переосмислити моменти історії. І це зобов’язує нас історично
документувати будь-який наш сценарій. Між часом приєдналися до нас вчителі
історії, фахівці Військового музею, які допомагають нам у складені сценаріїв. І
публіка легко розуміє наш урок історії. Він також захоплювальний та з
адреналіном, тому що все відбувається всього на кілька метрів перед ними, вони бачать
вибухи, бачать людей у полум’ї, падаючих коней. Це ефектно!

З 2013 року, культурна асоціація Білі вовки показує такі вистави про різні особистості з історії Румунії і
стимулює дітей до
інтерактивного навчання. Тому що ми дізналися, що там, де вони мають
вистави, «Білі вовки» знаходять місцевих дітей та
волонтерів для участі у своїх виставах.

Ремісники,також, взяли участь
у заході в Палаці
Могошоая. З села Нукшоара,
Арджешського повіту (центр), майстер Іон Родош прибув на захід зі своїми дерев’яними
скульптурами і розповів про них: Традиційні різьблені ложки, натхнені
історією, розповідями, фауною, флорою, дуже старими традиційними мотивами, перейнятими
з музею, висічені у дереві підвіски, дакійський вовк, що ставиться на лацкан
піджака, едельвейси, які виготовляю ножем з ялинкової гілки.

Подорожуй громадським транспортом у світ бухарестської культури це девіз кампанії, розпочатої Бухарестьким управлінням автономного транспорту. Щомісяця, 22 столичних культурних закладів пропонують призи, які розігруються користувачами громадського транспорту. Циркові та театральні вистави і навіть мовні курси можуть виграти лояльні пасажири громадського транспорту.

Почата у грудні минулого року кампанія має вже близько 2000 учасників і 650 нагороджених, тобто переможців запрошення на двох осіб на виставу. Представник Бухарестького управління автономного транспорту Константін Тобеску розповідає: Нашою метою є підвищення інтересу до культури на рівні столиці, з огляду на те, що як громадський транспорт, так і більшість культурних установ, театрів або цирк належать Столичній мерії, тому ми повинні співробітничати задля підвищення відкритості людей до культури. Ми ініціювали цей проект з Дирекцією з питань культури, туризму і спорту столичної Мерії, ми увійшли в контакт з більшістю театрів, з керівництвом цирку, Будинку Шіллера та інших установ культури, так щоб протягом двох років культурні установи надавали запрошення на вистави тим столичним мешканцям, які користуються послугами громадського транспорту, які братимуть участь у розіграші. Ми подумали контактувати тих мешканців столиці у яких є номінальні місячні проїзні квитки, бо вони для нас є найбільш лояльними. Так само ми хочемо розвинути це співробітництво з видавництвами, так як це сталося під час Книжкового ярмарку Гаудеамус. Ми хочемо, щоб громадський транспорт, так як він постійно присутній в громадському житті міста, був інструментом відкритості до культури. Такі проекти розгортаються і на європейському рівні, я маю на увазі Паризьке транспортне управління, яке має такі проекти.

Щоб отримати запрошення в рамках цієї кампанії, власник місячного номінального квитка повинен підключитися до веб-сторінки Бухарестького управління автономного транспорту і зареєструватися для участі в розіграші. Партнерські культурні установи та їх контактні дані можна знайти також на тому ж сайті. Таким чином, столичні мешканці знайдуть в одному місці, відвідавши веб-сайт Бухарестького управління автономного транспорту, повну бухарестську культурну пропозицію. Бухарестьке управління автономного транспорту уточнює, що всі ті, хто були зараховані за станом на 25.12.2016 будуть автоматично включені до списку учасників розіграшу, що відбудеться в лютому 2017 року.

Цей проект розпочався в грудні 2016 року і триватиме протягом двох років, до грудня 2018 року, його метою будучи підвищення суспільного інтересу до культурної діяльності, говорить Костянтин Тобеску, представник Бухарестького управління автономного транспорту, який зазначив, що він сподівається, що все більше і більше користувачів бухарестського громадського транспорту були зацікавлені в культурі. Які запрошення розігруються?: У нас є запрошення від театру Цендеріке на вистави для дітей Троє поросят, Хоробрий кравчик, Коза з трьома козенятами та інші. Так само, від Театру імені Іона Крянге на виставу Молодість без старості і життя без смерті. Театр Маска запрошує на виставу Настасья, а цирк Глобус на виставу Магічна арена. Театр Одеон запрошує на вистави На продаж або Коли час не рухається, Укриття і Сходження Артуро. Від театру імені Стела Попеску маємо запрошення на вистави Кіріца в Яссах та Харап Алб. Є дуже багато вистав. Інтерес високий, ми навіть отримали відгуки від користувачів громадських транспортних засобів.

Цікаві ідеї, з ентузіазмом підтримані культурними установами в Бухаресті і оцінені пасажирами, які, ось, можуть висловлювати свої культурні переваги. Крім того, запевняють організатори кампанії, якщо є й такі переможці, які зацікавлені отримали інші призи, ніж ті що вони отримали, то вони можуть їх замінити з іншими пасажирами, використовуючи теж веб-сторінку Бухарестького управління автономного транспорту в якості посередника.