Tag: виставки

  • Нетипова ніч музеїв

    Нетипова ніч музеїв

    Ніч музеїв, подія, що проходить одночасно в декількох європейських країнах, за останні два десятиліття стала одним з найпотужніших культурних брендів і справжнім соціальним феноменом в Румунії, з вражаючими цифрами аудиторії. Цьогорічний 20-й – ювілейний – випуск був відзначений, однак, бойкотом кількох культурних установ, працівники яких незадоволені низькими зарплатами та недофінансуванням культури. Вони навіть влаштували акцію протесту в Бухаресті під гаслом «Ніч у румунських музеях».

     

    У «Ночі музеїв» взяли участь не лише численні музеї, меморіальні будинки, галереї, але й багато інших типів культурних установ, творчих просторів і студій, театрів, оперних театрів, філармоній, історичних пам’яток, центрів мистецьких інновацій або мистецьких фестивалів, які представили сотні виставок, культурних інтервенцій та мистецьких експериментів, проекцій, урбаністичних інсталяцій, перформансів, воркшопів, вуличних і закритих анімацій, концертів або інтерактивних екскурсій.

     

    У Бухаресті, незважаючи на неучасть престижних музеїв, таких як Національний художній музей, Історичний музей, Музей природознавства імені Грігорія Антіпи або Музей муніципалітету Бухареста, установи, які відгукнулися на заклик організаторів, запропонували публіці та шанувальникам унікальний досвід. Відвідувачів було багато, особливо молоді та іноземних туристів, але менше, ніж на попередніх виданнях.

     

    У внутрішньому дворику Ратуші, де були організовані екскурсії, виставки, виступи живої музики та кінопокази, звучали відомі пісні, що ілюструють національне культурне розмаїття, а Асоціація Івана Пацайкіна – Mila 23, у партнерстві з Nod Makerspace та ARCUB, вперше представила інсталяцію «Спадщина Івана Пацайкіна», макет музею та документальний фільм про партисипативний проєкт Dâmbovița Delivery, в результаті якого була створена скульптура, присвячена великому спортсмену.

     

    Серед іншого, на Селянському ярмарку у дворі Національного музею румунського селянина ремісники і антиквари з усієї країни привезли нові або колекційні предмети, а Національний музей румунської літератури запропонував програму, що складалася з виставок, театральних вистав, читань і численних майстер-класів для дітей та сімей. У Національному військовому музеї «Король Фердинанд I» любителі культури могли відвідати постійну виставку на історичну тематику і три тимчасові виставки: «100 років – 100 об’єктів», «Румунія – НАТО. 20 років» і виставку травня: «Пістолет, який врятував життя», а Румунський Атенеум запропонував туи у супроводі співробітників цієї установи і концерт.

     

    У центрі країни, в Сібіу, культурній столиці Європи 2007 року, зібралося понад 26 тисяч відвідувачів. Головною визначною пам’яткою став палац Брюкенталь, до якого люди займали чергу за годину до відкриття Європейської художньої галереї та виставки «Влада Лева. Історія грошей в Румунії». Музеї в Тімішоарі, культурній столиці Європи у 2023 році, залишилися зачиненими, але у дворі бастіону Марії Терезії відбувся традиційний захід, що включав історичні реконструкції, презентацію старовинної зброї та старовинної музики.

  • День румунсько-польської солідарності

    День румунсько-польської солідарності

    Минулого року День румунсько-польської солідарності був заснований за спільною ініціативою тодішніх міністрів закордонних справ двох країн, Богдана Ауреску та Збігнева Рау. Саме тому в неділю, 3 березня 2024 року, Румунія і Польща вперше відзначили цей День, який свідчить про партнерство між двома народами, пов’язаними історичним досвідом і прагненням до подальшого зміцнення двосторонніх відносин. Про це написали Міністерство закордонних справ Румунії та Міністерство закордонних справ Республіки Польща у спільному прес-релізі, поширеному з цієї нагоди.

    Відзначення Дня румунсько-польської солідарності 3 березня є доказом історичної дружби між двома країнами та спільного прагнення до поглиблення Стратегічного партнерства і зміцнення співпраці в рамках Європейського Союзу та НАТО, – зазначила виконавча влада в Бухаресті у своєму дописі в мережі X. І 2024 рік був обраний не випадково, щоб вперше відзначити цей День румунсько-польської солідарності!

    Цього дня виповнюється 105 років дипломатичних відносин, 85 років відтоді, як Румунія надала притулок польському уряду, який розпочав боротьбу з нацистськими німецькими окупантами за межами своїх кордонів, 35 років з часу падіння комунізму та переходу до демократії в Центральній та Східній Європі та 15 років Стратегічного партнерства. Напередодні цієї святкової дати 3 березня 2024 року румунські артисти високо оцінені на міжнародних сценах – піаністка Адела Лікулеску, яка проживає у Відні, сопрано Александра Замфіра, яка проживає в Іспанії, та скрипаль Александру Томеску зі своєю скрипкою Страдіварі Елдер-Войку 1702 виступили в Королівському замку у Варшаві, відкриваючи Румунсько-Польський культурний сезон 2024-2025 рр.

    Потім, у Бухаресті, на вихідних 2-3 березня, в Національному музеї румунського селянина була відкрита фотовиставка, а в румунському “Атенеумі” відбувся сольний концерт польського джазового піаніста Лешека Моздзера. Протягом 17 місяців, з червня 2024 року по жовтень 2025 року, в рамках Культурного сезону заплановані десятки заходів. Це виставки, концерти, театральні вистави, кінопокази та літературні заходи.

    Сезон пройде під гаслом “Ми говоримо однією мовою”, тобто мовою культури, інструментом пізнання та глибокого взаєморозуміння між людьми, у розмаїтті форм, засобів вираження та традицій. Візуальна ідентичність сезону є результатом співпраці студентів факультетів графічного дизайну Національного університету мистецтв у Бухаресті (UNArte) та Академії образотворчих мистецтв у Варшаві, а логотип натхненний діакритичними знаками, характерними для кожної мови, що вступають у діалог.

  • Казино у місті Ватра Дорней

    Казино у місті Ватра Дорней

    Якщо Сінаю називають «Перлиною
    Карпат», то Ватра Дорней, безперечно, можна називати «Перлиною Південної
    Буковини». Ватра Дорней – це дивовижне поєднання між лікувальним і гірськолижним
    курортом. Оточений величезним хвойним лісом, який забезпечує його чистим,
    лікувальним повітрям і дарує очам прекрасні краєвиди, курорт є острівцем тиші і
    природної краси. Курорт стає більш привабливим взимку завдяки гірськолижним
    схилам. За документами це місто-курорт молодше на два роки, ніж інше румунське
    місто на сході країни – Ясси, а також ніж українське місто Чернівці.




    Вперше ця місцевість згадується
    в грамоті господаря Олександра Доброго від 15 лютого 1410 року. Якщо вести
    відлік від першої офіційної письмової згадки, то в лютому наступного року місту-курорту виповниться 614 років. Однак є припущення, що ця місцевість
    була заселена вже в ХІ-ХІІ ст. Курорт розташований вздовж двох річок: Дорни і
    Бістріци. У зв’язку з назвою курорту, старі мешканці регіону розповідають, що
    воно походить від красуні Доріни, яка перетворилася на козулю і яка була
    випадково убита на полюванні воєводою Драгошом. У поляні, де впала убитою
    Доріна сьогодні росте курорт, відомий як в Румунії, так і за її межами.




    Ватра Дорней відомий не тільки
    як гірськолижний, але і як бальнеологічний курорт, завдяки своїм більш ніж 40
    мінеральним джерелам і чистому повітрю. Перші аналізи мінеральних вод у цій
    місцевості були зроблені на початку 19 століття, а в 1845 році був побудований
    перший курортний заклад. На даний момент, містечко налічує близько 20 тисяч
    мешканців. Ватра-Дорней славиться зимовим курортом, а для любителів гірськолижного
    спорту – непоганими спусками. Влітку тут можна гарно відпочити і лікуватися у
    санаторіях. На цьому курорті є потрохи зі всього, і цілюща джерельна вода, і
    чисте запашне повітря. В цьому ви зможете переконатися лише на власному
    досвіді. Один з перших кам’яних будинків був зведений наприкінці ХІХ століття,
    а саме 1897 року. Це – міська ратуша, яка зберіглася до наших днів. Рік по тому
    було зведено інший будинок – казино, про який розповім я вам сьогодні.




    Перше офіційне казино в
    Румунії, казино на курорті Ватра Дорней, безумовно, є монументальною будівлею
    зі своєю історією. Це перше офіційне казино відвідували такі видатні постаті
    того часу, як ерцгерцог Франц Фердинанд та австрійський імператор Франц Йосиф.
    Воно розташоване на вулиці Республіки № 5, між Курортним парком та річкою
    Дорна. До казино ходили далеко не всі. Воно приваблювало переважно тогочасних
    аристократів, інтелектуалів, королівських осіб або заможних туристів. Після
    об’єднання Буковини з Румунією у 1918 році земля, на якій стояло казино, перейшла
    до Церковного фонду Буковини. З роками були проведені деякі реставрації та
    зміни, наприклад, у 1937 році була встановлена тераса з видом на курортний
    парк. Після
    кількох років використання у військових цілях будівля зазнала певних
    пошкоджень, і був проведений новий ремонт. Пізніше вона функціонувала як
    робітничий клуб і спа-центр, але як казино більше ніколи не використовувалося.
    Через кілька років будівля була занедбана і перетворилася на руїну. У 1998 році
    з ініціативи тодішнього мера місцева рада вирішила заснувати Фонд Казино
    Ватра Дорней з метою пошуку фінансових ресурсів, необхідних для
    відновлення та зміцнення казино. З 2003 року воно перебуває під управлінням
    Сучавської та Радеуцької архієпархії. 2017 рік, здається, був щасливим для
    колись великого казино, оскільки було підписано новий контракт на реставрацію
    будівлі-пам’ятки. І ось, після 5 років реставраційних робіт, на основі проекту,
    профінансованого 5 мільйонами євро з європейських фондів, будівля казино
    нещодавно була знову відкрита.




    Церемонія повторного відкриття
    будівлі-пам’ятки відбулася 28 листопада, в 105-ту річницю прийняття Генеральним Конгресом
    Буковини, що засідав у Чернівцях (нині в Україні),
    пропозиції про об’єднання Буковини з Королівством Румунія. Богослужіння
    освячення будівлі супроводжувалося читанням єпархіальним радником Сектору
    пам’яток, спадщини та церковної архітектури Сучавської та Редеуцької
    архиєпархії Василем Демчуком тексту так званої
    грамоти освячення, в якій також згадується
    про те, як ця будівля з’явилася в центральній частині курорту: Будівля, що є власністю Фонду
    Румунської Православної Церкви, була побудована між 1896-1898 роками
    за проектом віденського архітектора Петера фон Бранга. Буковинський фонд Румунської
    православної церкви викупив у австрійської держави 27 червня 1870 року за 1 450
    000 флоринів, гульденів, австрійської валюти, палацові маєтки Кимпулунг і Жучіка,
    а разом з ними і парк площею 35 гектарів з купальнями Ватра Дорней. На цій
    землі Фонд побудував будівлю купалень і казино, які з самого початку
    називалися Центральним павільйоном купалень або Палацом лікування курортного
    закладу. Бачення тодішнього мера та інвестиції Фонду у Ватра Дорней призвели до
    будівництва бальнеологічного курорту європейського рівня, а 17 грудня 1907 року
    Ватра Дорней було оголошено містом Австро-Угорської імперії.




    Також відома як Казино Лазень або Центральний
    павільйон Лазень, будівля протягом багатьох років виконувала кілька функцій: гральний
    зал, концертний і виставковий зал, а також робітничий клуб. Частину коштів на
    будівництво казино було зібрано на публічному аукціоні, до якого долучився сам
    імператор Франц Йосиф, а іншу частину – позичено у віденському банку. Казино
    було урочисто відкрито 10 липня 1899 року в присутності імператора Франца
    Йосифа та спадкоємця престолу ерцгерцога Франца Фердинанда. Нове відкриття казино
    – це велике надбання для Буковини. Окрім того, що ця архітектурна перлина стане
    головною туристичною визначною пам’яткою, в ній відбуватимуться концерти та
    шоу, а також виставки. Насправді, ще до відкриття в залах казино вже було
    організовано кілька виставок, в тому числі одна під назвою
    Буковина 1774 – 1944, від анексії до Другої світової війни,
    виставка, запропонована Національним музеєм Буковини, на якій представлені
    репродукції документів і старовинних фотографій, що супроводжуються
    пояснювальними текстами.

  • Тімішоара 2023 на фінішній прямій

    Тімішоара 2023 на фінішній прямій

    Цього року у місті Тімішоара (захід), культурній столиці Європи, відбулося понад 2 000 заходів, в яких взяли участь сотні тисяч митців та відвідувачів. З цієї нагоди було відкрито п’ять нових культурних просторів у кінотеатрах, художніх галереях і багатоцільових залах. У культурних заходах взяли участь майже 900 організацій і понад 3 000 волонтерів. Завдяки цим заходам про Тімішоару писала місцева та міжнародна преса, а місто стало впізнаваним у всьому світі, в тому числі на дипломатичному рівні. Культурна програма коштувала понад 20 мільйонів євро з місцевого та повітового бюджетів, з бюджету Міністерства культури та спонсорських коштів. Бізнес-спільнота була дуже активною: понад 50 компаній уклали партнерства, і багато хто хоче продовжити участь, тоді як інші стали частиною культурної програми.

    Культурна столиця Європи користувалася успіхом, який перевершив усі очікування, заявив мер Домінік Фріц у четвер на конференції, присвяченій офіційному завершенню культурної програми: «З самого початку я сказав, що ми маємо дві великі амбіції з цим титулом. Перше прагнення полягає в тому, щоб переосмислити культуру та мистецтво в Тімішоарі, у нашій громаді як двигун розвитку. І друга мета – повернути Тімішоару, а також Румунію на карту Європи».

    «Культуру, як двигун розвитку, – сказав Домінік Фріц, – ми відчуваємо в тому числі в атмосфері міста, в яскравому дусі; всі покоління зараз на вулиці». «Основою цього духу є усвідомлення наших цінностей і наших бачень, заснованих на спільній культурі», – зазначив мер Тімішоари. А голова Повітової ради Алін Ніка дійшов висновку, що «Тімішоара – культурна столиця Європи» стала успішним проєктом. «Те, що ми мали на меті, – це реалізувати додаткове бачення того, що пропонувала мерія. Ми прагнемо зосередитися на заходах, які сприяють мистецькій досконалості та мають значний вплив, – підкреслив голова Повітової ради Тіміш.

    Отже, все добре, що добре закінчується. Цими вихідними Тімішоара офіційно завершує титул культурної столиці Європи 2023 року заходами, організованими Повітовою радою Тіміш, яка пропонує постійні та тимчасові виставки, а також перформанси. Так, багатофункціональний центр Бастіон запрошує на другу Виставку світла, добірку робіт мадридського фотографа Антонелло Делланотте, яка пропонує чудову візуальну подорож для споглядання ландшафту світла в унікальний спосіб.

    У Національному художньому музеї Тімішоари також проходить велика виставкова подія, присвячена Сюзані Фантанаріу, одній з найважливіших сучасних румунських художниць, яка живе і творить у Тімішоарі з 1986 року. Національний художній музей Тімішоари залишається атракцією року з тимчасовою виставкою Бринкуш: румунські джерела та універсальні перспективи, відкритою до 28 січня 2024 року.

  • Музей в Торгово-розважальному центрі

    Музей в Торгово-розважальному центрі




    Починаючи з минулого року Музей «Pop Up» ознайомив відвідувачів столичного
    торгово-розважального центру із виставками Музею румунської залізниці, Музею
    парфумів та Астрономічного інституту Румунської академії. Йдеться про культурний
    проєкт торгово-розважального центру «Sun Plaza», метою якого є
    наближення музеїв до мешканців столиці через серію нетрадиційних виставок.






    Першою цьогорічною музейною виставкою – це
    фотовиставка, присвячена старомодним магазинам, від історій відомих купців, які
    поклали основи столичної торгівлі, до способу просування продуктів до появи
    рекламної індустрії. Виставка здійснена у партнерстві з Муніципальним музеєм.
    Адріан Мажуру, менеджер Муніципального музею, розповідає про ідею: «Ідея
    належить керівництву ТРЦ. Ми відгукнулися на запрошення організувати там
    виставку, запропонували концепцію і тему, і ось ми тут. Це історія, присвячена
    шопінгу останніх 300 років, все пов’язане з містом Бухарест та цим історичним
    простором. Нам було цікаво спостерігати за тим, що збереглося від звички до
    покупок упродовж 300-річної історії, і що ми безповоротно втратили, і особливо
    те, що можемо від тепер втратити: насамперед взаємодію з продавцем. Колись ми
    заходили в магазин, де виставлялися рулони тканини, вибирали колір, тканину,
    вели діалог із продавцем, який давав рекомендації, виходячи з того, який одяг
    хочемо зшити згодом із тканини, яку ми збираємося придбати. Ці розмови
    проходили і в галантереї, і у продуктовому магазині. Що сталося, особливо після
    1990 р., – це можливість вибирати продукти і таким чином позбутися взаємодії з
    продавцем. Потім це розширилося після 2000-х років, коли в універмагах, які ми
    називаємо торгово-розважальними центрами, що до речі існували з ХІХ століття на
    Заході, а також у нас був франчайзинговий магазин LaFayette, на вулиці Вікторії, колишній магазин Вікторія, починаючи з 1948 року – де
    ми врешті-решт зустрічаємо касира, з яким ми обмінюємося поглядами, коли
    платимо карткою або готівкою».






    Інтернет-магазини – це сьогодення та
    майбутнє торгівлі, вибір продуктів робиться відповідно до критеріїв щодо
    терміну доставки, також сказав нам наш співрозмовник: «Це прогулянка у часі,
    починаючи з XVIII століття і до кінця 80-х років минулого
    століття, з інтер’єрами магазинів, покупцями та продавцями та багатьма
    профілями магазинів: від книгарні, овочевого магазину, до магазину побутової
    техніки чи магазинів меблів і килимів. Це речі, яких ми сьогодні вже не знаходимо в дизайні інтер’єру торгово-розважального
    центру, оскільки в універмазі знаходимо все. Оскільки багато з нас вирішили
    залишитися вдома, вони влаштували свої квартири різноманітними повсякденними предметами,
    які неможливо було уявити 50 років тому. В результаті ми рухаємось до специфіки
    комерційного обслуговування та повсякденного життя, що, у свою чергу, змінює
    поведінку та менталітет. Тут теж використовується фраза, яка вже присутня, а
    саме прагнення до комфорту».


    Музей «Pop Up» тепер представляє історію покупок у Бухаресті у подвійному форматі. Адріан
    Мажуру, менеджер Бухарестського муніципального музею, повертається з
    подробицями щодо цієї виставки, а також розповідає про майбутні плани:
    «Зображення і текст, оскільки їх не можна розділити. І вони особливо підготовлені
    бути якомога більшою кількістю в 4 столичному районі, адже саме там розташований
    ТРЦ. Вже кілька років ми покидаємо музейний простір, бо немузейна публіка
    знаходиться в інших просторах, а торговий центр є одним із цих просторів. Ми
    організували виставки в торгових центрах протягом останніх кількох років. І
    готуємось організувати їх також в аеропорту Отопень, цього разу з предметами
    спадщини, в безпечній зоні, зоні вильотів. Ми продовжимо співпрацю з «ArtSafari», з неформальними просторами для великих проєктів, а також ми дуже
    зацікавлені продовжити організувати тематичні виставки і в школах, на теми,
    пов’язані з освітою.»




    Цього року Музей «Pop Up» прийматиме інші три музеї. Виставки, організовані з лютого по липень 2021
    року можна буде відвідати безкоштовно. Серія нетрадиційних виставок музею «Pop Up» триватиме з 10 по 23 травня розповідями про телекомунікаційне обладнання,
    яке румуни використовували протягом останніх 100 років. Відвідувачі зможуть ознайомитися
    на виставці із телефонами та радіоприймачами часів своїх бабусь і дідусів, а
    також комунікаційним обладнанням, що використовувалося під час Другої світової
    війни.






    Ще одна виставка перенесе нас у світ
    румунської авіації – літаки, симулятори польотів та зенітна артилерія. Моделі
    деяких літаків, зроблені піонерами румунської авіації, предмети та документи,
    що належали інженеру Аурелу Влайку, форми льотчиків, симулятори польоту,
    радіолокаційна техніка та зенітна артилерія – все це елементи, які належать
    Музею авіації, деякі з них можуть бути виявлені під час виставки в торговому центрі.

  • Ретроспектива «Art Safari 2020»

    Ретроспектива «Art Safari 2020»




    У вересні 2020 року відбулося 7-е
    видання довгоочікуваного
    культурного заходу: Бухарестського мистецького павільйону «Art Safari». Тепер, через два місяці після закінчення заходу, ми поспілкувався з Йоаною Чокан, директором
    Art Safari, щоб озирнутися на подію та зробити кілька висновків: «Вперше в історії заходу, Бухарестський
    мистецький павільйон – Art Safari відбувся у двох окремих приміщеннях: вражаючій
    будівлі Victoria Tower на бульварі Каля Вікторієй, в центрі столиці, та в надзвичайно дивному
    приміщенні, торговому центрі AFI Котрочень. Ми обрали AFI Котрочень, тому що
    вважали, що простіше, доступніше переносити мистецтво туди, де є люди. Якщо
    люди проводять час у торговому центрі, тоді природним рішенням було мати в
    торговому центрі мистецький павільйон. Тож ми побудували там супутник із
    різними художніми, інтерактивними інсталяціями, зроблений для всієї родини,
    звичайно з безкоштовним доступом. Цікавим було також те, що Art Safari можна було
    відвідати вночі. Тож щоночі, з 11 на 27 вересня, невеликі групи відвідувачів
    мали змогу насолодитися турами нашим павільйоном, але також музичними
    виступами. Цього року в складних умовах … нам довелося взяти до уваги деякі міри,
    які вже є частиною нової норми, такі як соціальна дистанція, маска та дуже
    важлива річ, обмежена кількість людей змогла увійти до Art Safari. Це означало,
    що на всіх 11.000 метрів будівлі Victoria Tower на бульварі Каля Вікторієй одночасно могли
    відвідувати «Art Safari» лише 175 людей. Нам довелося слідувати цій пораді міністерств культури та охорони здоров’я, щоб усі відвідували Музей Art
    Safari в повній безпеці.»


    Ми поговорили про дві виставки «Art Safari», які мали найбільший успіх у публіки – павільйон «Сабін Белаша» та павільйон «Георге Петрашку». Іоана Чокан розповідає: «Після місяців проведених в ізоляції вдома на початку 2020 року ми
    зрозуміли, як сильно ми сумуємо за культурними подіями. Ми були раді, що в цих
    надзвичайно складних умовах ми змогли організувати 7-е видання «Art Safari».
    Павільйон присвячений картинам Сабіна Белаша, відомого сучасного художника до,
    але також і після антикомуністичної революції, зайняв цілий поверх будівлі.
    Кожна картина Сабіна Балаши була своєрідною подорожжю у надзвичайно дивний
    космічний всесвіт, заселений жіночими та чоловічими істотами, захопленими у
    всіляких ініціативних подорожах. Ми отримали надзвичайно цінну та унікальну так
    би мовити «позику» від Палати депутатів Румунії, яка надала нам 8 великих картин
    Сабіна Белаши. Ми дуже хотіли, щоб намальовані художником портрети Чаушеску та
    його дружини були виставленими в «Art Safari», але, на жаль, ми не змогли їх
    отримати. Для громадськості було важливо знати, що Сабін Балаша не малював лише
    блакитний космічний Всесвіт, але і пропагандистські роботи. На першому поверху будинку
    на Каля Вікторієй, музейний павільйон був присвячений Георге Петрашку – одному
    з найулюбленіших художників румунського мистецтва, видатному митцю, твори
    якого, на жаль, не були виставлені з 1972 року».




    Йоана Чокан розповіла нам, що цьогорічне«Art Safari»прийшло із сюрпризом для східноєвропейського простору: «У 2020 році Міжнародний павільйон
    був присвячений бунтарському мистецтву, привезеному із США: Guerilla
    Girls (Партизанські дівчата).
    Феміністична група була заснована в Нью-Йорку в 1985 році, і в Бухаресті Партизанські
    дівчата організували історичну виставку – виставку, яка включає
    найвідоміші та найважливіші твори 1985 року, але також роботи 90-х та 2020
    року. Група була створена як форма протесту проти гендерних відмінностей, що
    практикуються музеями США, а не лише США. Цього року ми змогли побачити в
    Національному художньому музеї Румунії виставку, за участю лише авторів-чоловіків.
    Тож протест «Партизанських дівчат» 1985 року, ймовірно, ще не дійшов до
    Бухареста, і тому ми були раді мати честь вперше прийняти цю історичну групу не
    лише в Румунії, а й в цьому куточку світу.»




    Громадськість надзвичайно
    відреагувала на інтерактивні виставкові пропозиції для дітей, любителів мистецтва. Йоана Чокан із задоволенням згадала: «Павільйон «Бухарестська школа»,
    куратором якого була Сільвія Рогозя,
    запропонував рентгенівський знімок останніх 30 років бухарестського мистецтва.
    Для того, щоб бути присутніми на виставці, вам не потрібно було народитися,
    виховуватися та здобувати освіту в Бухаресті, але ви повинні були мати тісний
    зв’язок з Бухарестом у важливий момент свого життя як художник. Це була
    еклектична виставка, надзвичайно улюблена публікою, надзвичайно сфотографована.
    Хештег «Art Safari» дає нам найуспішніші огляди виставки
    Бухарестської школи в Instagram. Виставка також включала
    аудіо-інсталяцію, зроблену у партнерстві з художницею Аною Беніке, яка користувалася великою
    популярністю, особливо серед
    представників молодої аудиторії. Дитячий павільйон був чимось унікальним у «Art Safari». Ми звернулися із закликом до дітей надіслати нам малюнки, зроблені під час карантину на початку року. Ми були дуже раді отримати їхні роботи, зроблені на папері, а
    також на полотні, колажі,
    фотографії, вирізи із журналів – це дитячий Всесвіт, створений
    у надзвичайно складний для них період. Тож ми хочемо продовжити цей дитячий павільйон у виданні 2021 року».




    На закінчення Йоана Чокан,
    директор Art Safari, розповіла нам про труднощі організації такого проєкту
    в цей період та про наступне видання: «Величезні зусилля команди щодо організації «Art Safari» в контексті
    пандемії були винагородженні ентузіазмом відвідувачів. Ми знову були раді бачити
    черги, як це буває на всіх престижних міжнародних виставках. Жителі Бухареста і
    не тільки вони стояли в черзі в «Art Safari» точно так, як це роблять, відвідуючи
    великих міжнародних музеїв. Тож ми були раді, що змогли запропонувати любителям
    краси сучасний досвід відвідування, ідеально пристосований до часу, в якому ми
    живемо. Це справді було колекційне видання, і я хочу запросити вас відтепер
    стати учасником «Art Safari». Цього року у нас було понад 80 молодих людей, які
    обрали волонтерську діяльність у галузі мистецтва в «Art Safari», команда учнів-добровольців
    із столичних ліцеїв, які, безумовно, є натхненням для молодих поколінь. Тож, ми
    запрошуємо вас не лише відвідати «Art Safari», а й взяти участь у цьому масштабному
    культурному проєкті».

  • Національний музей історії Румунії

    Національний музей історії Румунії

    На виставках та цифрових
    проектах Національного музею історії Румунії у
    квітні зареєструвались понад 350 000 унікальних відвідувачів. Заклад
    запропонував громадськості перетворити самоізоляцію на можливість відвідати
    численні віртуальні виставки у форматі 2D та 3D, тематичні колекції культурних предметів у цифровому форматі та архіви оцифрованої спадщини,
    які доступні безкоштовно на веб-сайті музею.






    48 років тому, 8 травня, Національний музей історії Румунії вперше відкрив
    свої ворота для публіки. Зважаючи на сучасний контекст, ворота музею закрились та
    залишились закритими після 15 травня, коли в Румунії оголошені заходи
    релаксації. Однак присутність у віртуальному просторі вражає, як ми дізнаємось
    від Ернеста Оберлендера-Тирновяну, директора закладу: Є колекції, що
    складаються з декількох сотень тисяч штук, багато з яких є важливими для
    розуміння історії Румунії, але не тільки. Багато з них унікальні у Європі і є
    частиною світової спадщини. Наші колекції охоплюють, з точки зору хронологічного
    розвитку, близько 600 000 років людського життя, починаючи з нижнього
    палеоліту, коли перші ознаки людської діяльності з’являються, і донині. Я не
    перебільшую, бо в наших колекціях є документи, що стосуються економічного,
    політичного та соціального життя сучасної Румунії».







    Національний музей історії Румунії розпочав інтенсивну та систематичну
    програму оцифрування десять років тому, відмічає директор закладу Ернест Оберлендер-Тирновяну:
    Йдеться про віртуальні тури постійних та тимчасових виставок, а також про
    проекти оцифрування спадщини. На даний момент Національний музей історії
    Румунії має найбагатшу, найповнішу і найрізноманітнішу програму для
    представлення своїх колекцій у віртуальному просторі. Тепер на сайті музею представлені 32 віртуальні тури деяких
    виставок. Вони висвітлюють сучасну, новітню, середньовічну, давню історію,
    спадщину деяких музеїв з-за кордону, представлені на тимчасових виставках. У
    той же час можна побачити результат міжнародних виставок, зроблених у
    партнерстві з багатьма музеями Європи, такими як виставка Картини на
    Балканах.




    Віртуальний турист знаходить виставки, які він може відвідати в будь-який
    час, з будь-якого місця країни або планети: Вони охоплюють важливі періоди:
    античність, середньовіччя або новітній та сучасний період. Однією з останніх
    виставок, представлених публіці, є виставка «Румунія 1989», виставка, що
    стосується падіння комуністичного режиму, з яким багато були сучасниками. У нас
    є чудові віртуальні виставки, які представляють румунське золото та срібло. Це
    виставка від 2013 року, яка подорожувала до кількох повітів Румунії та Угорщини
    з винятковими фрагментами румунської спадщини, багато з яких унікальні в Європі
    та світі. Також у нас є виставки, присвячені великим воєводам середньовіччя,
    таким як Мірча Старий або Стефан Великий. Ви також можете насолоджуватися
    виставками, які представляють важливі події з історії Румунії, такі як участь у
    Другій світовій війні чи завершення національної єдності у 1918 році.




    До цих виставок додається віртуальний
    Музей Об’єднання, продовжує Ернест Оберлендер-Тирновяну, генеральний директор
    Національного музею історії Румунії та наш гід: У 2018 році мої колеги у
    партнерстві з кількома музеями країни та Європи підготували та продовжують
    будувати віртуальний Музей Об’єднання. Крім того, у нас є великі і дуже цікаві
    віртуальні проекти. Наприклад, Імідж Румунії. Це сайт, на якому на даний момент
    налічується понад 12 800 історичних зображень румунського простору: фотографії,
    листівки, карти, літографії, що висвітлюють хронологічний простір сучасного
    періоду, до 1947 року. Це захоплююча можливість подорожувати Румунією як це
    було протягом останніх століть і бачити не лише місця, деякі незмінні до
    сьогодні, але й обличчя людей. Країна – це не лише географічна область та
    рельєф, або лише міста та села, але її також представляють її жителі.




    Ще один віртуальний та масштабний проект Національного музею історії Румунії
    називається 2019 рік, шедеври з національної культурної спадщини: Наразі
    71 віртуальна виставка влаштована навколо дуже важливих предметів з нашої
    колекції. Це також презентація таємної історії. На етикетці музею можна
    розмістити лише небагато інформації. Тому ми вважали за необхідне зробити
    виставки, присвячені предмету та людям, які пов’язали своє життя та діяльність
    з предметом, представленим з часу його створення до вступу до музейної
    спадщини. Ми ніколи не думали, що нам доведеться закрити Музей у мирний час,
    але ми підготувались бути присутніми у віртуальному просторі, просторі, де наші
    сучасники, співгромадяни чи іноземці все більше присутні і в якому все більше і
    більше нашої діяльності передається, включаючи культурні потреби.






    Якщо відвідування музею обумовлено часом, ці віртуальні екскурсії можна
    здійснити в будь-який час і з будь-якого місця. Більше того, оскільки виставки,
    настільки багаті, ви неодмінно проведете багато часу на веб-сайтах
    Національного музею історії Румунії.

  • Жінки і візуальне мистецтво

    Жінки і візуальне мистецтво


    Візуальне мистецтво в Румунії відрізняється
    валентностями, набутими в різні історичні епохи. Цензура комуністичного періоду
    та свобода вираження, здобуті в результаті подій грудня
    1989 року, свобода проявляти себе художньо відповідно до власних переконань,
    все це вплинуло на вчорашнє і сьогоднішнє покоління.




    Вважається першим митцем, яка торкнулася проблеми фемінізму в
    Румунії, Марілена Преда-Синк однаково оцінена як одна з найважливіших румунських
    сучасних митців. Марілена Преда-Синк: Моя мистецька практика
    починається в 1980 році. Ще в першій моїй персональній виставці я намагалася
    висловити себе в декількох художніх середовищах. Мене дуже цікавило те, що я
    хочу донести до публіки і знайти найкращу форму художнього вираження. У цьому
    сенсі я проводила експерименти. Художня практика надзвичайно різноманітна, від малювання,
    до традиційного живопису, предмета, фотографії, дії, виконання. Я викладала і
    дуже зацікавлена мистецтвом у громадському просторі. Це означає всі види проявів,
    тимчасових заходів, все, що відбувається в громадському просторі. Найбільш
    важливим для митця є свобода. Свобода створювати, прокидатися вранці і робити
    те, що він хоче. Бути менш обмеженим модою, примусовим механізмом,
    будь то ідеологічним, або генерованим суспільством.






    Для Клаудії Бреїляну, представниці нового покоління візуальних митців, ідея
    свободи поширилася далеко за межі особистого простору. Досвід набутий в Німеччині сформував її роботу
    у сфері образотворчого
    мистецтва: Не обов’язково свобода створювати, а краще свобода
    вчитися. Маючи справу із
    живописом, я почала це
    робити, тому що саме живопис привабила мене до
    цього. Я навчалася в
    Бухаресті, в Національному університеті образотворчих мистецтв.
    Я мала також інший досвід,
    у Лейпцигу, де отримала стипендію
    в Академії мистецтв. Я кажу це тому, що там я намагалася
    експериментувати, пишучи тексти для
    перформенсів. Там я навчалася в класі образотворчих мистецтв, де випробовувалися кілька середовищ.
    Ми там займалися живописом, скульптурою і навіть
    написанням текстів.




    Праця у соціальній сфері однаково важлива для молодого покоління візуальних
    митців. Завдяки необмеженим можливостям, що пропонуються сьогодні за допомогою
    новітніх технологій, Клаудія Бреїляну інтегрує у свою живопис естетику, що
    спочатку з’явилася у віртуальному просторі: Я також обрала курс під
    назвою Соціальна сфера і гумор. Очевидно, в минулому я такого не
    робила. Насправді, у цьому контексті, я знайшла певний спосіб вираження, який
    пізніше застосувала у моєму живописі, хоча те, чим навчилася я там було зовсім
    іншим. Це була зовсім інша естетика, яка, до речі, була для мене дуже важливою,
    і тому соціальну частину я намагалася розглядати шляхом ідеї повторення.
    Повторювана структура генерує шаблон, який з часом змінюється. Знову ж таки,
    шляхом повторення, він, у свою чергу, генерує інший шаблон. Це дуже органічна
    річ для мене, це ідея, яку я інтегрувала у своєму підході до малювання. Саме
    так я дійшла до проекту, над яким працюю на даний момент. Спочатку була просто
    живопис. Пізніше я почала використовувати й цифрову частину.




    Марілена Преда-Синк виставляла свої
    твори в престижних виставках світу,
    таких як Віденський «Kultur Contact», Будапештський
    «Ернст музей», Вальпараїсо
    Бієнале, Кіотський міжнародний арт-центр, Варшавська галерея «Пропаганда» або Кунстхалле в Нюнрберзі. Як молодий митець, що сформувалася в 1970-х і 1980-х роках, Марілена Преда-Синк вступила в
    контакт з феміністичними ідеями того часу: Коли я вперше почала
    фотографувати, в 1983-1985 роках, я нічого не знала про фемінізм. Але це було таке
    внутрішнє почуття, сильне почуття, я відчувала, що повинна це робити, бо завжди вважала себе лідером свого жанру. Я робила це з
    навантаженням і співчуттям до інших. Звичайно, після 1990 року, коли я
    познайомилася з такими теоретиками як Міхаєла Мірою, до якої я дійсно
    відчуваю прив’язаність, або з Лаурою Грюнберг, мені вдалося подорожувати, ознайомитися із цим явищем, зрозуміти його. Потім все стало ясно. Так на мені було накладено феміністську етикетку. Я не розумію фемінізм з агресивної
    перспективи, особливо той що
    практикувався в 1970-х роках, а скоріше розумію
    еко-феміністичний вимір, певну глибинну
    екологію. Я вважаю це необхідним.







    Розміри повсякденного або культурного досвіду, які Марілена Преда-Синк та Клаудія Бреїляну використовують у візуальному мистецтві, пропонуються публіці з точки зору двох різних поколінь митців. Попри використані засоби вираження, важливим
    є саме діалог між двома епохами, до
    яких ці митці належать.

  • Мистецтво  у Галатеці

    Мистецтво у Галатеці

    Виставка Мистецтво, проведена в рамках Румунсько-Французького
    сезону 2019 року була однією з головних точок інтересу на культурній карті Бухареста.
    Виставка Мистецтво, що відбулася в просторі Галатека, продовжила першу виставку в Maison de l’International у
    французькому місті Гренобль, вернісаж якої відбувся у лютому. Метою цих двох виставок
    було розміщення пластичних речень у абсолютно новому контексті.




    Про історію цього проекту, а також про її
    особисті зв’язки з Францією, розповідає Александра Джойстен, засновник
    агентства Днефазат, яка ініціювала і провела цю акцію: Я не знаю, якщо те, що ми робимо тут, є дуже
    типовим для наших французько-румунських відносин. Часто це не прості
    відносини. Ми багато
    думаємо в кліше. Так само французи, можливо, навіть більше, ніж ми. Але ми хотіли
    зробити щось на особистому
    рівні, з людьми, котрі
    нам подобаються, з
    митцями, яких ми шануємо, з друзями та людьми,
    яких ми дуже поважаємо, з
    роботами, які нам подобаються. Декотрим ми залишили свободу робити саме те, що вони хочуть. Так
    чи інакше, це люди
    з якими ми маємо дуже добрі відносини, незважаючи, чи вони румуни, французи або французи в Румунії. Це на
    другому плані. Вийшло
    добре з цим сезоном, знаючи, що ми дуже багато
    перебуваємо в Румунії,
    досить багато у Франції, звичайно, у нас є багато румунських і французьких
    друзів. Це була красива історія, і зі всіма було легко працювати».


    Чоловік Александри Джойстен,французький митець Бернард Джойстен, вірить в силу
    мистецтва об’єднати спільні пластичні наміри. А сценарій виставки «Мистецтво», яку вона підготувала, був побудований, як діалог між художниками: Це позитивний зв’язок, що говорить щось через художників.
    Це, можна сказати, розмова між художниками, а також між двома країнами, що
    стоять за подією. Звичайно, є специфічні аспекти, навіть якщо люди не говорять про
    ідею Франції або ідею Румунії. Люди не мають промов на ці теми. Звичайно, мова
    йде про різні почуття, і ця виставка виражає такі речі. Вибір відбувся у зв’язку з зацікавленням, викликаним
    деякими роботами. Ми залишили свободу
    необхідну для співпраці
    та співіснування у виставковому просторі для різноманітних робіт і концепцій творіння. Тому можна говорити про еклектику».


    Александра Джойстен
    розповідає про художників, які виставляли в Галатеці, а також про важливість
    цього виду культурного прояву для видимості нового
    покоління художників: Відомі художники, такі як Анже Лечча, Ніколае Коменеску, Петру Лукач, Жюльєн Превіє – останній, дуже
    відомий листами немотивації, які ми показалина виставці в Греноблі. Аналогічним чином Філіп Перрін або Сія-Фей
    Чанг, тайванська
    художниця, що живе у Франції. Для нас є важливим, щоб завжди брали участь молоді художники, студенти, такі як
    Панделе Панделе і ЛучіанГрісав.
    У нас також є студенти в Греноблі. Ми не хочемо, щоб картини відомих митців і роботи
    студентів розглядалися
    так, ніби між ними існує різниця, бо це не так. Студенти або колишні студенти дуже талановиті.»


    Засновники Галереї «Дефазат» визначають всі імена сучасних
    художників, зібраних у Бухаресті, як частина художнього виду, як твердого
    мутанта, члени якого формують еластичне і спортивне тіло, здатне зробити
    фантастичний крок у Європі, об’єднавши Румунію та Францію. Бернард Жойстен: «Я думаю, що ця виставка дуже мобільна і цікава, тому
    що вона побудована навколо людей, які втілюють у життя, як організувати галереї молодих художників, таких як
    Лучіан Грісав або Панделе Панделе. Я думаю, що є хороша координація з
    UNArte, відомі художники мають досить динамічні відносини з молодими людьми.
    Таким чином, це створює динамізм, який не існує в обмежених структурах.»


    Серед запрошених художників для
    участі в проекті Мистецтво в Бухаресті був і Клод Клоскі, відоме ім’я образотворчого мистецтва у Франції та
    за її межами. Художник розповів про важливість цього культурного діалогу, який
    проводився під час Румунсько-Французького сезону 2019 року: «Це проект обміну,
    який пропонує відкритість, і який також стимулює. Під час цього обміну я експерементую частину невідомого і діалогу.
    Представляю тут простий малюнок, натхненний поверхнею кузова автомобіля. Це
    поверхня, яку я використовував у художньому способі малювати, але і грати. Я
    докладаю зусиль, щоб спостерігати те, що мене оточує, і звертатися до інших,
    пропонуючи ім бачення,
    я сподіваюся, достатньо вільне.


    Румунсько-французький сезон в Румунії
    триває до 14 липня, коли
    відзначається Національний день Франції. По всьому
    периметру парку імені Кароля – Румунських арен – заводу Electrica
    відбудеться серія заходів з відзначення закриття сезону.

  • The Institute – Креативний квартал

    The Institute – Креативний квартал




    Ідея
    творчості дуже цінується на багатьох меридіанах. У літературі, науці, спорті
    або маркетингу, в торгівлі або візуальному мистецтві ми зустрічаємося з виразами креативності. Чи то в класичній формі -
    в картинах або книгах, рекламних банерах або на велосипедах – чи то на телефоні,
    або на ноутбуці.




    Зі сторінки Facebook ми
    дізнаємося, що «The Institute» сприяє розвитку
    творчих індустрій в Румунії, прагнучи зробити свій внесок у модернізацію
    Румунії. Можливо, найвідомішим з їх проектів є «Творчий квартал» і був започаткований він у 2017 році в Бухаресті.




    Один з заходів пройшов нещодавно, протягом трьох вихідних
    поспіль. TheInstitute та Інститут громадянських
    політик (IPP), за підтримки ElectricaSA, принесли до життя дві
    представницькі будівлі для Творчого кварталу, розташовані у старій частині
    Бухареста. Ана Пеун, прес-секретар «TheInstitute»: Це один з найновіших проектів, які ми розгортаємо в
    «TheInstitute». Оскільки, в результаті національного
    перепису населення та будинків від 2011 року, виявилося, що 9 з 10
    бухарестських будинків були повністю або частково нежилими. Я маю на увазі
    низку важливих будівель з точки зору культури та надбання. У периметрі Творчого
    кварталу є дуже красиві, дуже цінні будинки такого роду, в яких, на жаль,
    сьогодні ніхто не проживає, а потім ми подумали, що й ми можемо привернути
    увагу мешканців міста до цих будинків, висвітлюючи їх зсередини – так як би вони
    були знову заселені.





    Бухарест
    був містом – запрошеним на цьогорічний Мадридський фестиваль дизайну. Столиця
    Румунії представила виставку, присвячену Творчому кварталу. Виставка була
    організована за підтримки Румунського інституту культури та «TheInstitute» і відкрита для громадськості протягом півтора місяців. Зараз команда «TheInstitute»готується до нових викликів. Спочатку йдеться про
    сьомий «Румунський тиждень дизайну», який відбудеться в Бухаресті з 17 по 26
    травня. Цей справжній фестиваль став більш складним з одного року на інший. У
    2019 році він підтримує і посилює дискурс місцевих творчих індустрій,
    підкреслюючи великий внесок творчих спільнот. І те, як вони перетворили столицю
    на справжнє європейське місто. Ана Паун
    пояснює: Протягом років у нашому місті розвинулася низка творчих
    центрів або кластерів, так би мовити. А Румунський
    тиждень дизайну пропонує маршрут цими творчими центрами. Кожен з них
    організовує заходи, від вечірок до виставок, ярмарків і персоналізованої кави.
    Очевидно, буде й центральна виставка, як кожного разу. У 2019 році вона буде
    розміщена у будівлі Румунського комерційного банку на Університетській площі,
    історичній будівлі, яка – увага – вперше відкрита для громадськості.




    На
    центральній виставці буде представлено понад 200 творів. Таким чином, травень,
    який зазвичай пахне півоніями і липою, звучить спокусливо з багатьох інших
    точок зору.

  • Швидка культурна допомога

    Швидка культурна допомога


    Наш
    сьогоднішній співрозмовник Еміль Кіндлайн співак, викладач англійської й німецької мов
    та гри на гітарі, пристрасний колекціонер годинників
    (пристрасть, успадкована від
    свого діда Петра
    Кіндлайна, одного з найвідоміших годинникових
    майстрів XX століття в Лугожі), поділиться з нами секретом унікального проекту: швидкої культурної допомоги.




    Навіщо потрібна швидка культурна допомога? На це запитання
    відповів Еміль Кіндлайн, музикант, який кілька років тому вирішив більше не
    співати в клубах, оскільки не хотів, щоб його музичний акт «споживали» за пивом
    чи поданими закусками. «Я не знаю, чи це потрібно іншим, але, безсумнівно, це
    потрібно нам, тому що разом зі співробітниками ми робимо більше заходів, від
    концертів і кінопоказів до музейних заходів та фестивалів. І швидка культурна допомога є парасолькою для цих подій. Я вважаю, що є два види культурних
    операторів: є ті, хто проводить заходи незалежно від того чи мають на це
    фінанси і до цієї категорії належимо ми, тому, що проводимо події, навіть якщо
    вони не фінансовані. Ми незалежні, і нам потрібна швидка культурна допомога,
    щоб висловитися. З іншого боку, можливо, й іншим потрібні ми, щоб побачити нас,
    щоб насолодитися культурними заходами, які ми робимо.»




    Як виник і розширився цей проект? Еміль Кіндлайн: «Культурній
    швидкій вже близько трьох років, але ми не маємо офіційного початку, тому що ми
    робили ці події завжди. Цікавою подією був, наприклад, Музей ювелірних виробів
    і годинників, який подорожував по Сігішоарі, Лугожe, Тімішоарі. Тоді ми організували
    фестиваль «Аналог-манія», який цього року відбувся у четверте. Останні два
    випуски фестивалю стали міжнародними. Зараз ми маємо важливий концерт в
    Берліні. Я радий, що швидка культурна допомога розкрила свої європейські крила,
    тому що у нас є співробітництво з іноземними партнерами. Я вважаю, що ми робимо
    свою роботу дуже добре!»





    Швидка культурна допомога має багато заходів у
    підготовці серед яких і обладнання й
    модернізація кабіни проекцій і звуку Будинку молоді в Тімішоарі. Кабіна
    проекцій із двома кінопроекторами IOR буде оновлена і ряд пристроїв з галузі фото й кіно будуть
    виставлені в новому обладнанні. Також
    буде встановлена лабораторія обробки фотоплівки з повним обладнанням. Буде
    виставлена аудіо-апаратура, яка показує історію записів від першого досвіду,
    від грамофону до магнітофону й магнітної стрічки. Також, фестиваль
    Аналог-манія побуває в цьому році в Сербії.




    Швидка культурна допомога співпрацює з волонтерами
    в усіх організованих культурних заходах, а за програмою організованих ними заходів
    можна простежити у соцмережі Facebook. Які заходи готує команда швидкої культурної допомоги – розповість нам Еміль Кіндлайн: «Ми вже працюємо над четвертим фестивалем «Аналог-манія». Швидка культурна допомога поступово збагачується музейним відділом, присвяченим
    аналоговій технології в Будинку молоді Тімішоари. Ми знову відкриваємо Музей
    годинників і ювелірних виробів у музеї з театральною структурою; буде більше
    просторів, які підходитимуть для цього. З’явиться і Ящик Пандори, який ми відкриємо з грамофонними
    платівками, які самі й виготовлятимемо. У нас дуже хороші і здійсненні плани.»





    З огляду на те, що культурні проекти швидкої
    допомоги завжди мають несподівані глибини, Музей годинників і ювелірних виробів
    проводить традиційні майстерні по ремонту й конструкції годинників та ювелірних
    виробів. З докладною інформацією Еміль Кіндлайн: «Поки-що в музеї розвинулися
    факультативні курси у школі Монтессорі, де зазвичай проводяться заняття ручної
    роботи. Коли ми знову відкриємо цей розділ Музею годинників і ювелірних
    виробів, ми знову запропонуємо майстер-класи для публіки. Я дуже радий, що ми можемо
    постійно проводити ці майстерні, тому що ми віримо в музей, де люди можуть
    доторкнутися, навчитися, проекспериментувати, віримо в це більше, ніж у музей,
    де речі стоять за склом і до них неможливо доторкнутися.»

    Як сприймаються ці семінари? «Діти, наприклад,
    знову відкривають для себе щось дуже просте, відкривають для себе
    спрямованість, розуміють, що життя означає більше, ніж комп’ютерна мишка,
    клавіатура і монітор. Дуже цікаво, що багато дітей, побачивши речі, зроблені
    своїми колегами, швидко приходять, щоб зробити й собі ті ж предмети і не можуть
    цього зробити, тому що, на відміну від своїх колег, які брали участь в
    майстернях протягом року, вони не розвинули в собі цю навичку. Гадаю, що й ми
    в Румунії входимо в міжнародну тенденцію DIY – тобто «зроби сам», коли ми хочемо зробити своїми руками предмети,
    спогади, всі невеличкі твори мистецтва або просто щоб розвинути в собі майстерність.»





    Швидка культурна допомога допомагає вибирати цінні
    культурні проекти й насолоджуватися якістю.