Tag: ВНЗ

5 травня 2021 року ректор Ясського
університету імені Александра Йоана Кузи Тудорел Тоадер, у супроводі декану
факультету фізичного виховання та спорту Беатріс Абелашей, здійснив офіційний візит до Чернівецького національного
університету ім. Юрія Федьковича. Основна мета візиту – розширення академічного
партнерства між двома вищими навчальними закладами.

Від ЧНУ гостей зустріли перший проректор
Василь Балух, проректорка Тамара Марусик, декан факультету фізичної культури та
здоров’я людини Ярослав Зорій та начальник відділу міжнародних зав’язків Сергій
Луканюк.

Основна увага під час зустрічі була
зосереджена на розвитку співпраці між Ясським університетом імені Александра Йоана
Кузи та Чернівецьким національним університетом ім. Юрія Федьковича з точки
зору мобільності студентів, наукових досліджень та викладання. Під час зустрічі
також обговорювалася можливість створення спільних програм та підписання Угоди про подвійне дипломування. Сторони висловили готовність підтримати консолідацію
існуючого партнерства та подальші напрямки співпраці між ясським та чернівецьким університетами.

Василь Балух зазначив, що історія співпраці між обома закладами
вищої освіти бере початок від ’90 тих роках і відтоді розвивається активно та
плідно: щороку відбуваються спільні конференції та інші заходи, реалізуються
міжнародні проекти.

Зі свого боку, ректор Ясського університету зауважив, що сьогодні
діяльність університету ім. А.Й.Кузи спрямована на розширення співпраці з
партнерами із сусідніх країн. «Нині надзвичайно актуальним є питання подвійного
дипломування, оскільки це приносить користь як викладачам, так і студентам. Це
допомагає університетам доповнювати один одного, а не конкурувати» – наголосив
Тудорел Тоадер.

Тамара Марусик підкреслила, що співпраця ЧНУ з Ясським
університетом відбувається у різних сферах: освітній, науковій та гуманітарній.
Більше того, проректорка зауважила, що на базі ЧНУ успішно функціонують 2
Центри румунських студій (на факультеті історії, політології і міжнародних
відносини та на філологічному).

Співпраця між двома вищими навчальними
закладами розпочалася з укладення двосторонньої угоди
в 1993 році. На даний час Ясський університет імені Александра Йоана Кузи має
двосторонні угоди про співпрацю з дев’ятьма ВНЗ України. Протягом 2010-2020
років студентами, викладачами та дослідниками з Ясс було здійснено 250
академічних візитів до українських університетів чи інших організацій у вигляді
навчання, викладання чи стажування, наукових візитів або участі у різних
наукових заходах.

З іншого боку румунські студенти ЧНУ ім. Юрія Федьковича зможуть
одночасно навчатися в Сучавському університеті ім. Штефана Великого. В рамках
угоди між Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича та
Сучавським університетом ім. Штефана Великого завідувачка кафедри румунської та
класичної філології, доцент Крістінія Паладян, обговорила з проректором
Сучавського університету, професором Штефаном Пурічем можливість академічної
мобільності студентів на основі міжнародної програми подвійних дипломів другого
освітнього рівня магістр.

Програма подвійних дипломів – це спільні
освітні програми українського і румунського університетів, які дадуть можливість
студентам кафедри румунської та класичної філології одночасно проходити
навчання за інтегрованими навчальними програмами в обох закладах вищої освіти
та отримати два дипломи українського та європейського вищих навчальних закладів.

1
жовтня почався
новий навчальний рік у більшості румунських вищих навчальних закладах. Очікується, що майже
півмільйона студентів візьмуть участь у трьох програмах навчання:
бакалавріаті, магістратурі
та докторантурі. Усього у
нашій країні налічуються 54 вищі навчальні заклади, з-поміж яких сім – військових. У більшості
університетів 2018-2019 навчальний
рік матиме 32 тижні занять, плюс шість тижнів іспитів і чотири тижні
канікул, окрім літніх.

Майже
третина загальної
кількості студентів вчаться в університетах Бухареста. Тільки в Академії економічних
наук зараховано понад
22.000 студентів, з яких
5.000 – це першокурсники. Цього
року в м. Тиргу
Муреш (центр) відкрив свої двері
новий університет із спеціалізаціями в медицині, фармації, науці та техніці. Університет був створений в минулому місяці в результаті об’єднання двох вищих навчальних закладів цього міста. В ньому навчатимуться близько
11 тисяч студентів. Келін
Енекеску, заступник ректора Університету Тиргу Муреш: З плином часу, наслідки будуть,
безумовно, позитивними в результаті об’єднання людських ресурсів, матеріалів,
шляхом вдосконалення навчальної діяльності в рамках університету з більшими можливостями
і фінансовими, і технічними, і адміністративними, тощо.

Серед
основних проблем, з якими стикаються студенти, і в цьому році, є недофінансування вищої
освіти, а також відсутність місць
поселення у гуртожитках. Таким чином, для багатьох батьків та студентів, навчальний рік
розпочався набагато раніше, з орендуванням квартири. Найбільш популярними є однокімнатні квартири,
адже вони є найдешевшими. У всіх університетських центрах є мало місць для поселення у гуртожитках.
Петрішор Лауренціу
Цуке, лідер Національного
Альянсу студентських організацій з Румунії сказав: У Румунії є 107.000 місць для поселення
в гуртожитках, а це за коротким підрахунком означає, що тільки 23% студентів зможуть
поселитися в гуртожитках, що є досить тривожним з нашої точки зору.

У місті Клуж Напока (північний захід), одному з найбільших
університетських центрів Румунії, почали навчальний рік близько 100.000 студентів. Понад 5.000 з них – це іноземці, більшість з яких учаться на Медичному факультеті Університету Юліу Хацієгану. Тут проходить навчання найбільша франкомовна громада молодих студентів у Румунії, що нараховує більш ніж тисяча членів, за походженням з Франції та
інших франкомовних країн,
таких як Туніс або Алжир. У Румунії кількість студентів протягом останніх років
значно знизилась внаслідок зменшення
народжуваності. Пік що стосується
кількості студентів був зафіксований у 2007 році, коли до бакалаврської програми було зараховано
понад 900.000
студентів.

Докторські дисертації, що є виключною прерогативою
академічної еліти та характеризуються
оригінальністю, справжністю і науковою цінністю, стали в Румунії темою
палких дискусій в ЗМІ, суспільстві і серед політиків.

У понеділок румунські сенатори прийняли поправку до закону про освіту, згідно з якою рішення про позбавлення наукового ступеня прийматиметься вищим навчальним закладом, який раніше присудив науковий ступінь доктора наук, а Рада з питань атестації дипломів, структура, що була створена спеціально для аналізу дисертацій на предмет плагіату буде тільки колективним органом, який розглядатиме отримані скарги.

Від імені технократичного уряду державний секретар з
питань освіти Лауренціу Влад заявив в Сенаті, що хоча декларативно, нова
редакція закону спрямована на децентралізацію рішень про присудження або
позбавлення наукового ступеня доктора
наук, в дійсності ця поправка може підірвати якість вищої освіти. Лауренціу Влад: На сьогодні ми маємо в Румунії більше 50
закладів, в яких відкрито докторантуру. Деякі з них здатні брати на себе всю
відповідальність присудження наукового ступеня доктора наук, інші ні.

У відповідь на це голова комітету з питань освіти,
сенатор від Соціал-демократичної партії та екс-міністр освіти Екатерина
Андронеску зазначила, що законопроект підвищує відповідальність університетів,
додавши, що ніде в світі не існує надуніверситетської структури, яка б видавала
дипломи доктора наук. Вона стверджує, що Національна рада з питань атестації
дипломів, голова якої Віорел Барбу подав у відставку на тлі рішення Сенату,
існуватиме й надалі. Екатерина Андронеску: Рада буде виконувати роль органу
оскарження докторської дисертації, на основі якої видається наказ міністра
про присудження докторського ступеня. І позбавлення докторського ступеня здійснюється теж наказом міністра, отже Національна рада з питань атестації дипломів залишається органом
оскарження у випадках виявлення порушень.

Тепер президент Клаус Йоханніс буде зобов’язаний
підписати нову редакцію Закону про освіту, прийняту сенаторами, хоча раніше він
повернув цей нормативно-правовий акт у парламент для повторного розгляду,
попереджаючи народних обранців про наявність клімату недовіри до процесу
аналізу дисертацій на предмет плагіату. Щойно після оприлюднення результатів голосування він назвав підозрілою
поспішність, з якою сенатори внесли зазначену поправку до Закону про освіту,
без її обговорення по суті, і в умовах високих очікувань у суспільстві щодо
доброчесності та продуктивності.

Думку президента поділяють
і провідні оглядачі та ЗМІ, тим більше, що голосування в Сенаті відбулося через
три дні після оголошення рішення, що
підтвердило факти масштабного плагіату в докторських дисертаціях колишнього
міністра внутрішніх справ Петре Тобе і мера міста Волунтарь Флорентина Панделе.
До цього висновку прийшли експерти, які проаналізували ці дві дисертації на
предмет плагіату, а у п’ятницю воно було підтверджене й Міністерством освіти.

Таким
чином доктори наук Тобе і Панделе стали суб’єктами палких дискусій в румунському
суспільстві на тему наукової цінності та підозри щодо плагіату в дисертаціях низки
провідних громадських діячів: колишнього прем’єр-міністра Віктора Понти, колишнього
віце-прем’єра Габрієля Опрі або навіть Голови Національного антикорупційного
управління Лаури Кодруци Кьовеші.

Комуністична партія прийшла до влади в Румунії 6 березня 1945 року при підтримці Радянського Союзу і одразу ж почала перетворення суспільства за радянським прикладом. Реформа освіти 1948 року зробила можливим виникнення дивного навчального закладу: Робітничого факультету. Університет розглядався комуністичними ідеологами як прояв капіталістичної експлуатації. Й оскільки символом нового комуністичного режиму був робітник і все розглядалося крізь цю призму, нові вищі навчальні заклади мали перетворити виховану в робітничому дусі людину на людину нового типу. Головною метою Робітничого факультету було формування нових кадрів, які мають замінити старі. Інша ціль мала контрольний характер. На Робітничому факультеті комуністичний режим міг контролювати маси молодих студентів.

Колишній журналіст радіо і телебачення Андрей Банк був студентом у середині 1950-х років, коли діяльність Робітничого університету досягла свого піку. В інтерв’ю Центру усної історії Румунського радіо, записаного в 2002 році, Банк коротко описав, як молоді люди поступали на Робітничий факультет. Коли я поступив на факультет у ’55 році, комуністичний режим відзначав 10 років свого правління, або точніше дев’ять років, якщо вважати його початком вибори 1946 року. За дев’ять років він мав створити весь новий державний апарат. Таким чином багато робітників, тобто люди з хорошою автобіографією, зі здоровим соціальним походженням посіли ключові керівні посади, не маючи навіть повної середньої освіти. Вони швидко отримували середню освіту і протягом двох років вчилися на цьому Робітничому факультеті. Навчання на робітничому факультеті становило 2 роки, він фактично замінив ліцей, тому що більшість цих людей мали всього початкову освіту. Отож за два роки вони отримували середню освіту, що не так погано, як може здатися сьогодні, адже все моє покоління отримувало середню освіту протягом двох років навчання, за російським зразком. Більше третини моїх тодішніх знайомих вчилися на Робітничому факультеті, це були люди набагато старші за нас. Усі вони були членами партії, отже вписувалися з політичної точки зору в цю масу нового покоління. Усі решта студентів були ще дітьми у віці 16-17 років.

Студенти Робітничого факультету були дорослими людьми, які поділяли ідеологію режиму і рішуче його підтримували. Партія поставила перед ними й завдання бути прикладом для молодших студентів інших факультетів з педагогічного та інтелектуального поглядів. Андрей Банк. Треба сказати, що зараз випускники закладів системи загальної середньої освіти школу мають 19-20 років. У цьому віці більшість моїх однокурсниць були вже були заміжніми. Були й такі, що вже мали дитину, оскільки виходили заміж за чоловіків, котрі мали столичну прописку, щоб підстрахуватися з розподілом. Багато з цих студентів Робітничого факультету були удвічі старшими за нас. Тепер, коли мені за 60, а їм 70-ть з чимось або майже 80 різниця не має значення. Але коли мені було 16 років, а їм 32 – це означало, що вони були удвічі старшими за мене. Це дуже багато, це так само як порівнювати 40-річну людину з 80-річною. Вони були одруженими, з дітьми, більшість з них працювали, мали службові обов’язки. Вони не могли собі дозволити те, що дозволяли собі ми. Вони перебували під тиском не лише членства в партії, або сільського походження, у разі якогось порушення, вони могли втратити роботу, їх могли виключити з факультету, а вони мали сім’ю, дітей. Усе було не так просто.

У всіх студентських організаціях, студенти Робітничого факультету займали керівні посади. Андрей Банк розповідає. Вони були, так би мовити, спеціально направлені до нас, на факультети філософії, права тощо. Партійні секретарі кожного курсу призначалися з рядів студентів Робітничого факультету, наш партійний секретар був чудовою людиною. Не подумайте, що всі вони були дуже замкненими людьми. Він був рівно удвічі старшим за мене і працював журналістом в редакції газети «Munca/Труд». Бюро Союзу робітничої молоді складалося зі студентів, відібраних абсолютно демократичним чином, але партійним секретарем була старша людина з Робітничого факультету. Була й третя категорія студентів Робітничого факультету, що складалася з тих, хто вже обіймав дуже важливу посаду і не мав часу приходити на курси. Вони приходили лише на іспити. Одним з них був Думітру Аніною. Я готувався до майже всіх сесій разом з Аніною і ще кількома однокурсниками. У них не було ніяких конспектів, вони нічого не знали. Ми збиралися в групи по 10-12 осіб, що складалися з нас, молодших і кращих студентів, та студентів Робітничого факультету, яким було важче вчитися, з Аніною, і готувалися до сесії. Аніною, не маючи необхідної освіти, був директором Дирекції у справах преси. Сьогодні речі здаються більш складними.

Робітничий факультет був своєрідним паразитом на тілі румунської системи вищої освіти, яким комуністичний режим скористався для створення нових кадрів. З ’60-х років він став основою, на якій була створена Вища партійна школа.

Для румунів, сексуальні домагання є, скоріше, поняттям, що зустрічається в американських кінофільмах, ніж реальною проблемою. Хоча настирливе спонукання до сексуальної діяльності або іншої, пов’язаної із сексом поведінки через обіцянку винагороди, в обмін на послуги, професійне просування або високі оцінки вважається злочином в Румунії і сексуальні домагання караються законом, заявлених випадків про сексуальні домагання є відносно мало. Насправді, немає навіть точної статистики, яка показує рівень цього явища, а також його найчастіші форми.

Центр ФІЛІЯ (FILIA), феміністська організація, яка бореться з нерівністю статей вирішила почати наукове дослідження про сексуальні домагання у вищих навчальних закладах. Онлайн запитальники були заповнені понад 600 особами, студентами, докторантами, професорами і допоміжним персоналом з 42 вузів країни. І навіть якщо це не є представницьким дослідженням, відповіді дають нам деякі підказки про масштаби цього явища і про загальне ставлення до нього. Перший висновок полягає в тому, що проблема існує у вузівському середовищі водночас зі страхом подання скарг на сексуальні домагання. Крім того, деякі респонденти вказали на необхідність більш чіткого визначення сексуального домагання в Кодексі етики університетів та введення штрафів пропорційних із діяннями сексуальних домагань.

Більше про це розповість Андреа Брага, голова Центру ФІЛІЯ: Сексуальні домагання визначаються в Законі № 202/2002 про рівність шансів між чоловіками і жінками. Це, в основному, закон, який особливо відноситься до ринку праці. Сексуальні домагання визначаються в Кримінальному Кодексі, але чіткого визначення, що застосовується у всіх університетах немає. Етичні кодекси варіюють від одного університету до іншого. У деяких університетах це визначення є більш ясним, більш нюансованим, у той час як у інших, сексуальні домагання просто заборонені. Більш широке визначення або визначення, яке надає більш конкретних прикладів, могло б спростити процедури подання скарг і стимулювало би осіб, що опиняються у такій ситуації, подавати скарги. Один з результатів нашого дослідження показує, що на запитання, чи опинилися вони у ситуації сексуального домагання, 20% респондентів підтвердили. Але даючи їм конкретні приклади утисків і запитуючи їх чи вони опинилися в одному з цих конкретних випадків, відсоток тих респондентів, що відповіли «так», підвищився. Таким чином, відсоток зростає до 50%. Маємо, отже, й проблему асоціювання сексуальних домагань із серйозними випадками, які іноді з’являються в засобах масової інформації. Ці випадки включають обмеження, пов’язані із спонуканням до сексуальної діяльності з метою отримання кращих оцінок. Ми оминаємо ті випадки сексуального домагання, що вважаються простішими.

Простішими випадками вважаються, наприклад, жарти і недоречні та образливі загравання сексуального плану, випадки, які, очевидно, не обмежуються науковими колами, але широко поширені в суспільстві, такі як легкі дотики в міських транспортних засобах. Згідно Андреї Брага, ці факти не повинні бути зведені до мінімуму: Чоловіки скаржаться що, тепер не можна жартувати, тому що ми зненацька вистрибуємо і робимо звинувачення в домаганнях. Але ці жарти сексуального характеру можна продовжити до жартів про зґвалтування і узаконити певну пізнішу поведінку. Так само стається і з легким небажаним дотиком. Люди кажуть: Давай, ну, що ж він тобі зробив? Доторкнувся трохи, велика справа. Але в кінцевому рахунку це моє тіло, це моя інтимність. Я знаходжуся у просторі, де я повинна навчатися, де повинна розвиватися, а не замкнутися в себе і думати, що це, можливо, моя провина, тому що я одягнулася в блузку, яка дає чоловікові відчуття, що він може доторкнутися мене.

Але що саме відбувається у цьому просторі призначеному для виховання та особистого розвитку, коли ситуація набирає дещо інших обертів? Ми дізнаємося з дослідження Центру ФІЛІЯ та від Андреї Брага: На перший погляд 380 осіб із 668 відповіли, що є сексуальні домагання в університетах, в цілому. З них, 165 осіб, принаймні раз, були свідками жартів із сексуальним підтекстом, що спонукало їх відчувати себе некомфортно. 129 респондентів зізналися, що отримали прізвиська, які носили сексуальний характер. 13 наших респондентів навіть стикнулися із погрозами і обмеженнями, пов’язаними з академічною або професійною оцінкою, у зв’язку з відмовою надати сексуальні послуги.

Хто є агресором в більшості з цих випадків? Андреа Брага: Більшість осіб вказаних респондентами були чоловік-студент та чоловік-професор. Є і такі відповіді як докторант або докторантка або професорка, але таких випадків набагато менше. У більшості випадках вказується на «чоловіка-студента» або «чоловіка-професора», що означає, що проблема існує, як у стосунках між колегами, так і у відносинах студент-професор. Можливо, в цій ситуації, ти боїшся виступити проти людини, від якої залежить твоє майбутнє.

За цих обставин, університетам належить завдання засуджувати та карати сексуальні домагання. Андреа Брага: Важливе значення має і середовище, в якому ми навчаємося чи працюємо, а також реакції наших колег, коли ми опиняємося у цій ситуації. Ми бачимо, що іноді, деякі форми насильства по відношенню до жінок зводяться до мінімуму. І коли справа доходить до сексуальних домагань, то тобі важче вийти вперед і пройти через це. Є цілий ряд факторів, і упевненість у те, що установа, в якій ти навчаєшся може вирішити твою проблему, може бути зміцнена тільки стратегіями, які були б прийняті на рівні кожного університету і які би припускали поправки в Кодексах етики факультетів. Все це необхідно доповнити програмами та інформаційними сесіями з питань прав і обов’язків студентів та викладачів.

Центр Філія сподівається, що попереднє дослідження про сексуальні домагання в університетах буде як сигналом тривоги, так і нагодою для вичерпного дослідження цього явища.

У Румунії стартував новий навчальний
рік у вищих навчальних закладах, але проблеми залишилися ті самі що і в
попередні роки – недофінансування системи, недостатня кількість місць у
гуртожитках і малі стипендії. Щороку місць у гуртожитках не вистачає, хоча
кількість студентів зменшується. Ті, кому все-таки вдалося отримати місце у
дво-, три, чотири або п’ятимісних кімнатах, змушені платити досить багато за
проживання, і заощадити гроші на харчування та інші необхідні речі.

Державні гуртожитки є найбільш прийнятним варіантом з точки зору вартості
проживання студентів, будучи в окремих випадках учетверо дешевшими, ніж
приватні, в яких вартість проживання часто перевищує 500 леїв (приблизно 110
євро) на місяць. У цьому контексті як батьки, так і студенти нагадують, що
однією з найсерйозніших проблем є майже символічні стипендії.

І Національний альянс студентських організацій Румунії б’є тривогу з
приводу найбільш важливих питань, що стоять перед вищою освітою в Румунії на
даний момент: корупція і хронічне недофінансування. Студенти хочуть вчитися в
чистих університетах, в яких би не було місця для корупції і з нетерпимим
ставленням до плагіату та хабарництва – йдеться в прес-релізі Альянсу. У той же
час студенти вимагають, щоб щомісячні стипендії покривали вартість проживання
та харчування, створення в гуртожитках достатньої кількості місць для всіх, і
знижок для всіх студентів на проїзд у міському і залізничному транспорті.

Цього року лідером за кількістю поданих заяв, серед вищих
навчальних закладів Румунії, стала Бухарестська Академія економічних наук,
точніше всі її 11 факультетів. Відповідний навчальний заклад цього року має 3000
бюджетних місць і майже 2.600 платних. Водночас у 2015/2016
навчальному році 16 факультетів Бухарестського державного університету мають 4.450
бюджетних місць і 4000 платних. У свою чергу Бухарестський політехнічний
університет, що має 15 факультетів прийняв 5000 абітурієнтів.

Уперше в румунській системі вищої освіти, в цьому році студенти з
Клуж-Напоки (центр), Ясс (північний схід), Тімішоари (захід) та Бухареста мають
можливість навчатися протягом семестру або року в іншому місті, в рамках
спеціальної програми обміну досвідом. Харчування і проживання тих, хто вирішив
взяти участь у цьому проекті забезпечуватимуться навчальними закладами. З
іншого боку, уряд прийняв постанову, яка продовжує на ще один рік право викладати
у вищих навчальних закладах особам, які
не мають наукового ступеню, в умовах браку професорсько-викладацького складу у
системі вищої освіти Румунії.

Хоча була створена пізно порівняно з іншими країнами Західної Європи, румунська вища освіта швидко надолужила втрачений час, як з точки зору освітніх досягнень, так і з точки зору архітектурної синхронізації. Одним із прикладів є Ясський університетський палац. Відкрита в 1860 році, перша будівля яського університету була осередком Юридичного, Філологічного та Наукового факультетів, кабінету мінералогії, школи образотворчих мистецтв, канцелярії ректора та професорів. Незабаром цей осередок став занадто малим через зростаюче число студентів та диверсифікацію фахів. У цих умовах було прийнято рішення про зведення іншої будівлі на пагорбі Копоу.

Проректор Ясського технічного університету Георге Асакі Неколай Еуджен Сегедін розповість як розгорталися будівельні роботи до Університетського палацу в Копоу: Палац цей був відкритий в 1897 році, будівництво його почалося в 1893 році. Керував роботою Петру Поні, видатний хімік та професор. Він брав участь у цьому проекті, тому що тоді, Ясси потребували нового осередку Університету, старе приміщення стало занадто малим. Петру Поні бачив різні подібні будівлі в Австрії, Швейцарії та Німеччині, розробив серію ескізів, зробив різні подання до тогочасного Міністерства освіти дозволити університету отримати кредит у розмірі 3 мільйонів леїв, після чого він перейшов до справжнього проектування будівлі. Той, хто спроектував будівлю, був видатний швейцарський архітектор Луї Блан, який оселився в Румунії. Він також спроектував чимало знаменитих будівель в Бухаресті, такі як Міністерство сільського господарства, палац Медичного університету, Будинок Лаховарі і Будинок Таке Іонеску.

Для Університетського палацу у місті Ясси, Луї Блан обрав еклектичний стиль, який домінував в архітектурі Європи тих часів. Водночас, швейцарський архітектор спроектував і університетську бібліотеку, яка сьогодні є одним з найкрасивіших читальних залів у країні, ставши відомою навіть закордоном. Некулай Еуджен Сегедін: Між Петру Поні і Луї Бланом виникла суперечка у зв’язку з бібліотекою. Петру Поні вважав, що бібліотека повинна містити центральний зал, читальний зал, а по обидвом сторонам повинні були бути розміщені депозити, які повинні були бути розширеними по мірі зростання книжкового фонду. Луї Блан обрав інший варіант: єдиний зал, який був би і читальним залом і депозитом. Це вражаючий зал, розташований на першому поверсі із вікнами до головної вулиці. Це рішення не сподобалося Петру Поні, однак сьогодні ми насолоджуємося цією абсолютно дивовижною бібліотекою.

Зал просторий, має великі вікна, його прикрашає імпозантне склепіння, а на балконі розташовані книжкові полиці. Склепіння прикрашене дерев’яним орнаментом. Між часом і цей університетський палац зазнав перетворень, хоча бібліотека залишилася такою ж самою. Найбільш важливе розширення відбулося в міжвоєнний період між 1929 і 1933 роками. Оригінальний еклектичний стиль був збережений. У 1937 році, у Яссах була заснована Політехнічна школа Г.Асакі, названа в пам’ять про того, хто в 1813 році створив перший клас інженерів в Молдові. Про історію бібліотеки Ясської політехнічної школи, розповідає Некулай Еуджен Сегедін: Бібліотека була переміщена під час Другої світової війни. Між часом, вона стала бібліотекою Політехнічної школи, яка, до речі, переїхала до Чернівців в 1940 році. У 1944 р., книжковий фонд був перевезений до Турну-Северін, після чого, врешті-решт, повернувся в Ясси. За цей період, приміщення бібліотеки було бомбардовано. У серпні 1944 року, стеля була практично зруйнована пожежею, але в 1950 році було перебудовано.

Сьогодні Університетська бібліотека Г.Асакі в Яссах цінується як студентами та професорами, так і публікою за кордоном завдяки списку, складеному на сайті «borepanda.com. Там ясська бібліотека займає перше місце серед інших 25 громадських бібліотек у світі. Це почесне місце, враховуючи, що серед «конкурентів» фігурують такі архітектурні шедеври, такі Бібліотека Трініті-коледжу з Дубліна, португальська Королівська бібліотека в Ріо-де-Жанейро, Монастирська бібліотека Адмонт, збудована у стилі пізнього бароко, Празька Національна бібліотека, Національна бібліотека Франції або Бібліотека Конгресу США у Вашингтоні. Понад 500.000 користувачів проаналізували досі пропозиції сайту, спеціалізованого у пошуку та просуванні оригінальних зображень. “borepanda.com є одним з найпопулярніших онлайн-спільнот у світі для любителів мистецтва, фотографії та дизайну, з більш ніж 1,6 млн абонентів на Facebook.

1 жовтня, коли традиційно стартує новий навчальний рік у вищих навчальних закладах Румунії, є, в 2014 році, моментом підбиття підсумків і нововведень. Цьогорічний початок університетської науки став моментом підбиття підсумків тому, що один з провідних румунських вишів — Бухарестський державний університет, відзначає ювілей — 150 років із часу заснування. Протягом цього півтора століття було створено багато інших державних вищих навчальних закладів, а в останню чверть століття — і кілька десятків приватних установ.

Як розвинулися ці два типи установ вищої освіти і, особливо, чи забезпечують вони той же рівень якості освіти, – запитали ми експерта з освітніх питань Маріана Сташа, професора як Гарвардського, так і Бухарестського університетів. «Коротка відповідь на це питання «ні», принаймні з двох важливих причин. Не можна порівнювати 150-річний досвід Бухарестського університету, з досвідом приватних вишів, створених 15-20 років тому. Друга причина випливає з уже широко поширеній в суспільстві думки, підсиленій реальними фактами про те, що приватні університети є своєрідними фабриками дипломів, а не закладами, де студенти отримують якісну освіту. Цілком можливо, що студенти в приватних університетах можуть купити іспит, або навіть диплом, але подібні випадки трапилися й в деяких державних університетах. Варто лише згадати недавній скандал в Академії економічних наук. Але я зустрів багато хороших викладачів та старанних студентів і в приватних навчальних закладах. Так само, слід зробити ще одне зауваження – кількісне. Загалом, приватна освіта в Румунії становить 3% – 5%, отже має надзвичайно низький вплив.»

Що стосується нововведень, які чекають на студентів цього року, вони вказані у Терміновому розпорядженні уряду, котре внесло ряд поправок до закону про освіту. Наприклад, якщо раніше здобути науковий ступінь доктора наук можна було виключно на стаціонарній (денній) формі навчання, тепер це буде можливим й заочно. Ще одна зміна стосується створення при вищих навчальних закладах спеціальних коледжів, у яких, за рахунок державного бюджету або з інших джерел фінансування, будуть проведені спеціальні курси для випускників середніх навчальних закладів, які не зуміли скласти випускний іспит. Інакше кажучи молоді люди, які не виконують одну з основних умов для зарахування до університету — наявність диплому про повну загальну середню освіту — можуть продовжити освіту, за умови, складання у певний момент іспиту на атестат про повну загальну середню освіту.

Це нововведення викликане ситуацією, що вперше виникла в 2011 році і відтоді спостерігається кожен рік: тільки 40% – 50% випускників середньоосвітніх навчальних закладів вдається скласти випускні іспити. Маріан Сташ. «Коли в 2011 році менше 50% учнів середніх навчальних закладів склали випускні іспити, різко зменшилася кількість бажаючих поступити до вищих навчальних закладів. Упродовж років виші звикли набирати все більше студентів, а тут, раптово, їх стало менше. Другий аспект цієї проблеми стосується якості освіти. Рівень якості знань учнів не відповідають університетським вимогам. Є певні пороги. Діти, які проходять з VIII-го класу в IX-ий не мають необхідного для ІХ-го класу рівня знань, а ті, хто завершує ХІІ-ий клас – не готові поступати до вищих навчальних закладів.»

У цьому контексті постає запитання: чи можуть ці коледжі вирішити проблему якості освіти? Відповідає Маріан Сташ. «Звичайно, коли університетські викладачі займаються підготовкою таких дітей, у цьому немає нічого поганого. Дуже добре, коли є люди, які можуть поставити в їх розпорядження свій педагогічний досвід. Але університети мають зовсім іншу місію. Вони орієнтовані на концептуалізації та інтелектуальній побудові, а не на практичних вправах і навиках. У цьому полягає роль вищих навчальних закладів. Я сподіваюся, що багато з цих молодих людей, які поступили до цих спеціальних коледжів, продовжать навчання і здобудуть вишу освіту. Але хочу звернути увагу на рамкову методологію, яка недобудована з точки зору деталізації і залишає місце для довільних тлумачень. Це може привести до неправильної роботи, унаслідок спрощення доступу до університетів молодих людей, які не сягнули належного рівня загальної середньої освіти.»

Бажаючі поступити до цих коледжів можуть зробити це вже цього року, тому що уряд попросив вищі навчальні заклади скласти списки спеціальностей і програм навчання до 20 жовтня. До цих пір багато державних і приватних університетів висловили готовність створити такі коледжі. Але серед них немає, однак, найбільш відомих університетів, такі як Бухарестський університет, Клузький університет ім. Бабеша-Бояя, Яський університет ім. Александра Іоана Кузи і Бухарестський політехнічний університет.