Tag: водоспад

Сьогодні ми запрошуємо вас у регіон, розташований у східній частині Румунії, за межами вигину Карпат, на перетині історичних провінцій Волощини, Молдови та Трансільванії. Місцеві жителі з гордістю називають її «маленькою Румунією» через розмаїття форм рельєфу, що тут зустрічаються. Ця мальовнича місцевість сповнена легенд, що нагадують про минулі часи.

Крім того, тут є унікальні природні пам’ятки, а нашим гідом є Руксандра Чернат. Перша зупинка ̶ Грязьові вулкани. «Це рідкісне явище, тому що лава холодна і чорна. У нас навіть були туристи, які буквально випробували її на собі, зануривши палець у цю чорну лаву. Вони були вражені тим, що вона холодна. Вона має форму вулканічного конуса. Це природне явище, характерне саме для цієї частини Бузеу, а газ, що виходить з глибини землі, фактично виштовхує підземні води на поверхню, які накопичують глину в породах, з якими вони стикаються, що призводить до утворення грязьових вулканів. Приємно, що до цього куточка Бузеуського повту, який кілька років тому, точніше у 2022 році, був оголошений об’єктом спадщини ЮНЕСКО, дуже легко дістатися національною дорогою з Бухареста, на авто, орендованому, якщо немає власного. Бухарест, безумовно, є важливим центром з міжнародним аеропортом імені Анрі Коанде, тому до нього легко дістатися з будь-якої точки світу.»

У гірській місцевості повіту Бузеу є кілька дуже красивих водоспадів. Серед них водоспад Кашока зачаровує туристів незалежно від пори року. «Один з найкрасивіших водоспадів у всіх румунських Карпатах, водоспад Кашока в деяких документах також фігурує як Прунча. Вода падає у глибоку улоговину з восьмиметрової висоти і є вертикальним обривом таркеуських пісковиків. Це місце має особливий шарм у будь-яку пору року. До нього легко дістатися, оскільки дорога асфальтована, а для туристів тут також є різні кіоски, де продаються традиційні місцеві продукти: варення, натуральні сиропи та креми, які мають не лише косметичні, а й лікувальні властивості. Також є тир. Це місце дуже полюбляють не лише фотографи, а й молодята, які фотографуються тут на пам’ять про весілля.»

Зовсім поруч з водоспадом Кашока знаходиться озеро Сіріу та гребля, з якої відкривається абсолютно фантастичний краєвид, як ми дізналися від екскурсовода Руксандри Чернат. «Це друга гребля в Румунії, побудована повністю з природних матеріалів, які знаходяться в цій місцевості. Роботи тривали майже 20 років. Національна дорога також була трохи перенаправлена, а населені пункти в цьому районі були переміщені. Цей проєкт мав на меті, в основному, забезпечити джерело води для сіл, розташованих нижче за течією річки. Побудовані шляхопроводи та звивиста дорога мають надзвичайну красу. Гребля має 122 метри заввишки і 570 метрів завдовжки, а озеро простягається на 11,5 км. Купатися в ньому не рекомендується, оскільки його глибина сягає 120 метрів».

Після води розповідаємо про вогонь. «Також з глибоких тутешніх надр мають місце газові еманації, а при контакті з повітрям, коли вони виходять на поверхню, утворюється полум’я, яке горить безперервно. Напевно, ефектніше вони виглядають вночі, адже насправді це гази, що запалюються під дією сонячних променів. Ці спалахи можна побачити, коли вони вириваються з-під землі і піднімаються за вітром. Іноді вони бувають вищими, іноді ледь мерехтять. Це також залежить від тиску газу всередині, а також від погоди. Можливо, в дуже дощовий сезон вони можуть тимчасово згаснути, але в сезон дощів можна побачити, як вода вирує в тих місцях, де газ виходить на поверхню. Уся площа, де це відбувається має 25 квадратних метрів.»

Також у повіті Бузеу ви знайдете унікальний музей в Румунії. Музей бурштину в селі Колць присвячений смолі віком 40-60 мільйонів років. Його не повинен пропустити жоден турист, який приїжджає в цей район, каже Руксандра Чернат. «У Румунії його видобували протягом тривалого часу, зараз він більше не експлуатується в промислових масштабах. Це дуже красива і цінна коштовність, тому що в цій смолі різних кольорів від жовтуватого до червонувато-коричневого можна побачити рослини і комах, які ідеально збереглися в ній за ці десятки мільйонів років. Кажуть, що після проливних дощів місцеві жителі все ще знаходять шматочки бурштину у воді. У музеї представлені різні способи видобутку бурштину в Румунії, а також рідкісні колекції ювелірних виробів. Також є дуже гарна кімната для тих, хто захоплюється мінеральними породами і кристалами, з виставкою кристалів з цієї місцевості.»

Й останнє, але не менш важливе: якщо погода не надто прихильна до вас, можна здійснити екскурсію по монастирях, як рекомендує наш сьогоднішній гід Руксандра Чернат. Монастирі були не тільки релігійними об’єктами, але й оборонними спорудами. Вони мають захоплюючу і багату історію. Серед них і монастир-фортеця Браду. «Кажуть, що саме звідси Міхай Хоробрий, який здійснив першу Унію румунських князівств у 1600 році, нібито рушив на битву під Шелімбером. Також у цій місцевості знаходиться монастир Мегура, який також був зведений кілька століть тому, а саме у 16 столітті, і який має надзвичайне багатство, зокрема, королівські ікони, написані великим Георгієм Тетереску, відомим румунським художником, який був вчителем Ніколає Грігореску. Неподалік монастиря, на його території, створено скульптурний парк «Мегура». Його назвали на честь села, з якого привозили матеріал для скульптур. Скульптури позначені QR-кодами, і ви можете точно дізнатися, ім’я автора та назву та дату скульптури. Це також дуже гарне місце для пікніка, тому що все відбувається на горіхових пагорбах, де панує тиша і щебетання птахів. Взимку там також дуже приємно гуляти.»

В останні роки Бузеу також став відомим завдяки проєкту «Slow Food Buzău», який просуває ремісничу гастрономію та сталий кулінарний туризм у геопарку ЮНЕСКО в Бузеу.

Національний парк Чахлеу – це заповідна територія національного інтересу, розташована на північному сході Румунії, в масиві Чахлеу, площею понад 7000 га. На цій горі туристи знаходять глибокі ліси, альпійські луки, водоспади, ізольовані скелі, а також пам’ятки природи. Ви побачите гірський масив, що складається з осадових порід. Таким чином, зовнішній вигляд є особливим, з безліччю споруд, створених із гірських порід, за допомогою води, вітру, морозу та інших природних явищ.

Лівіу Москалюк, керівник офісу та біолог Управління Національного парку Чахлеу: «Тут дуже багато скель, кожна зі своєю легендою. Крім того, в парку зберігається зразок гірської екосистеми, характерної для Карпат, а це означає, що тут ми зустрічаємо ліси, луги та види тварин, у тому числі великі, хижі такі як, вовк, рись, ведмедь, дикі кішки. Однією з головних цілей Національного парку Чахлеу є просування якісного туризму. У цьому контексті є вісім позначених гірських стежок, які в основному ведуть з підніжжя гори Чахлеу аж до вершини. Також є два сполучні маршрути. Всі вони дуже добре промарковані і підходять для будь-якого рівня фізичної підготовки. Проте туристам, які приїжджають до нас в гості, бажано дотримуватися запобіжних заходів, характерних для гірських походів: мати при собі багатошаровий одяг, черевики чи підхідні для цього кросівки, солодощі, воду, ліхтарик, незважаючи на сезон.»

Зараз гору відвідують переважно туристи з Румунії, і кількість відвідувачів з кожним роком збільшується, продовжує Лівіу Москалюк з Управління Національного парку Чахлеу: «Минулого року ми зареєстрували 70 тисяч відвідувачів, які прийшли та купили квиток. Ми встановили плату за доступ до маршрутів, яка потім використовується для управління парком. Для порівняння, два роки тому у нас було 50.000 відвідувачів. Отже ми маємо маршрути, інформаційні центри в Дуреу, навкруг гори. А в Ізворул Мунтелуй є також центр для відвідувачів. Він має три основні зали. Історії скель представлені на панелях. Таким чином, можна дізнатися численні легенди про гору Чахлеу. Особливо для дітей є 3D-кінотеатр і кілька залів із датчиками та іграми. Аудіо та письмові матеріали також перекладені на англійську мову».

Із загальної кількості туристів, які минулого року прибули до Національного парку Чахлеу, дві-три тисячі – іноземці, каже Лівіу Москалюк: «Загалом іноземні туристи дуже сприйнятливі до порад та інформації, яку отримують в інформаційних центрах. Вони ставляться до них дуже серйозно, на відміну від туристів з Румунії, які більш незалежні. Було багато тих, хто розташував табір у підніжжі гори і насолоджувався там кількома днями серед природи. З іншого боку, деякі проходили туди і зв’язали відвідання масиву Чахлеу з відвідуванням інших гір. Загалом враження у них дуже хороші. Вони цінують ландшафтом, а також маршрутами, утриманими у хорошому стані Управлінням парку та Рятувальною службою».

Гірський курорт Дуреу, розташований у парковій зоні, рекомендований для відпочинку, а також для лікування астенічних неврозів, слабкості, анемії та відновлення після розумових чи інтелектуальних зусиль. Серед природних лікувальних факторів виділяється чисте сильно озоноване повітря, без пилу та алергічних частинок. Дуреу також може стати відправним пунктом для екскурсій. Лівіу Москалюк, керівник офісу та біолог Управління Національного парку Чахлеу: «З Дуреу турист може відправитися по дуже використаному маршруту, який веде до водоспаду Дуруїтоаря. Це типовий водоспад для цього конгломератового ареалу. Також з Дуреу туристи можуть піднятися з Турбази Фентенеле до піку Тоака, найвідвідуванішого і найбільш вражаючого піку цього масиву. По дорозі є зупинки в різних районах, біля представницьких скель. На піку Тоака є сходи, які ведуть до метеостанції. Вона стала важливим туристичним об’єктом. До неї можна дістатися піднімаючись по 519 досить крутих сходинок, але дуже безпечних. У Чахлеу також є музей, який не великий, але досить цікавий. Однак, для ознайомлення з мистецтвом народних ремісників доцільно пов’язати відвідування гори Чахлеу із відвідуванням міста Тиргу Нямц, розташованого за 40 км, або міста П’ятра Нямц. Особливо в П’ятра Нямц я рекомендую відвідати Історичний музей, де можна побачити елементи цивілізації Кукутені».

Водночас у селі Грінцієш ви зможете взяти участь у Фестивалі гайдуків. Зазвичай його організовують у серпні. Це дуже цікавий захід, на якому можна милуватися народним вбранням, місцевою традицією, але який також включає змагання за традиційними професіями. А щодо місцевої громади, то Управління Національного парку Чахлеу планує, серед іншого, просувати екотуризм, з наголосом на парк і природу. Лівіу Москалюк: «Водночас, у парку ми хочемо сприяти нішевому туризму для тих, хто хоче провести кілька днів ізольованим і загубленим серед природи. Ми також хочемо організувати кілька екскурсій у наукових заповідниках. Туди можна організувати екскурсії за участі максимум дев’ять-десять осіб і завжди під супроводом. У нас є цікаві наукові резервати, які можуть справді вразити. Наприклад, у нас дуже гарний модриновий ліс, який видно зверху. Він представляє великий інтерес, особливо восени, у жовтні, коли забарвлюється в жовтий колір і скидає хвою. Нагадую, що на горі Чахлеу діють деякі правила. Одне з них полягає в тому, що відвідування відбувається переважно пішки. Багато людей приходять і запитують, як далеко можна проїхати на машині. На автомобілі можна доїхати до курорту Дуреу або Ізворул Мунтелуй. Звідти слід йти пішки. Ми сподіваємося, що якомога більше відвідувачів прийде сюди насолодиться природою пішки та в спокої».

Національний парк «Гори Родней» – найбільша охоронювана територія на
півночі Східних Карпат. Це другий за величиною національний парк Румунії, після
парку Домоглед – Валя Черней, площею 54.000 га. Національний парк «Гори Родней»
був створений у 1932 році на території площею 183 га, а в 2007 році парк був
оголошений частиною мережі природоохоронних територій Природа 2000.
Тут ми знаходимо кілька природоохоронних районів з важливим науковим,
геологічним, ландшафтним, флористичним, фауністичним та спелеологічним
значеннями, багато типів cсередовищ
проживання: чагарники, бореальні та альпійські луки, гірські луки,
болота, торф’яні болота, а також ефектний і добре збережений льодовиковий
рельєф.

Ліси, луки та скелі цього природного парку є середовищами проживання багатої
та різноманітної флори та фауни, із численними рідкісними та ендемічними прикарпатськими
видами, як розповідає нам Лучія Міхаєла Полл, директор Управління Національного
парку «Гори Родней»: «У нас росте унікальний у світі «ліхніс гір Родней»
(Lychnis nivalis) з маленькою рожевою квіткою, а також понад 2.000 видів вищих
рослин, види льодовикових реліквій, захищених видів, таких як тирлич, дягель
лікарський (Angelicaarchangelica),
гірська півонія або рододендрон карпатський (Rhododendronkotschyi), тис ягідний (Taxus baccata) та сосна кедрова європейська
(Pinus cembra). Гори Родней є місцем проживання понад 600 видів метеликів, 12
видів люмбрицидів, а також багатьох видів птахів, серед яких тетерук (Tetrao
tetrix), глушець (Tetrao urogallus) та беркут (Aquila chrysaetos) тощо. У
гірських водах водяться лосось дунайський, форель або харіус європейський. Якщо
говорити про ссавців, то у нас є багато козиць звичайних, їх кількість значно
зросла в останні роки. Водяться у нашому парку і сім’ї бабаків, карпатських
оленів, ведмедів, вовків, рисів, диких кішок. Хоча на території Національного
парку «Гори Родней» є приблизно 10 мисливських фондів, у нас є численні
популяції ведмедів (понад 100 особин ведмедів), але вони не нападають на людей
або на отари овець, яких у нас понад 110.»

Козиця звичайна (Rupicaprarupicapra) є
емблематичним видом для високих районів Карпат, з 1933 року будучи оголошена
«пам’яткою природи». Це тварина, що охороняються Законом про захист природи, і
є одним з найцінніших видів фауни Румунії. Козиці звичайні, беркути, карпатські
олені та орли оживлюють дикий пейзаж на альпійських хребтах гір Родней. Хоча
вона не становить жодної прямої чи опосередкованої небезпеки для людини і не
заподіює ніякої шкоди, козиця звичайна нещодавно була включена до списку
мисливських тварин. Екологи обурені цим рішенням і вимагають їх захисту. Міхайла
Полл: «До 1918 року в горах Родней було від 120 до 160 особин козиці звичайної.
Під час Другої світової війни вони були винищені, потім у 1964 році її знову
заселили в парку. У 1967 році було випущено в парк 10 примірників козенят,
привезених з гір Бучедж та Ретезат. У 1990 році ми нарахували близько 320 особин,
а в 2004 році, з моменту створення Управнілля національного парку «Гори Родней»,
навесні було нараховано 36 особин, а восени – 61. Потім ми почали знов заселяти
їх. У 2004 році було привезено 8 особин із гір Бучедж та Ретезат. Навесні 2019
року ми нарахували понад 120 козиць звичайних, осіннє оцінювання пройде через тиждень.
Тут, на території Національному парку, полювання на них заборонено, бо козиця
звичайна вважається пам’яткою природи і ми намагаємось її захистити. Утім у нас
є проблеми з браконьєрством. Так само відомо, що ця тварина помирає від серця,
якщо злякається. Мало хто це знає.»

На території Національного парку Гори Родней є багато природних заповідників. На північному схилі розташований
один з найвидовищніших водоспадів Румунії – «Каскада КаїлорВодоспад коней», на
висоті 1.300 метрів. Також в районі Борша знаходиться озеро Ієзер, якого також
називають бездонним озером. Розташований він на висоті 1.825 м., у
підніжжі гірського піку П’єтросул. Це льодовикове озеро, оточене дикими і незалісеними
гірськими вершинами, є частиною наукового заповідника П’єтросул
Маре. Одне з найбільших льодовикових озер Румунії – озеро Лала-Маре, на
висоті 1.815 м, заселене фореллю і оточене гірськими півоніями, рослиною,
захищеною законом. На довколишніх заболочених місцях зустрічаємо такі льодовикові
реліквії, як едельвейс і тирлич жовтий. У будь-який сезон, гори Родней
пропонують чудові краєвиди, каже Міхаєла Полл: «Поляна нарцисів
розташована на висоті 1.600 метрів на рівнем моря. З 2007 року вона перебуває під нашим уважним моніторингом, і від кількох
сотень метрів ми сягнули минулого року майже 6 гектарів. Багато туристів приїжджають
у травні місяці, щоб милуватися ними. У науковому заповіднику П’єтросул Маре у
нас є кілька унікальних у світі льодовикових озер. П’єтросу – найвищий пік
Східних Карпат (2.303 м), тут водяться всілякі види фауни та флори, багато колоній
бабаків, дуже багата рослинність … Ми також знаходимо тут карстові джерела,
долини, вапнякові скелі, луки, пасовища, хвойні, листяні та мішані ліси. Краєвиди,
що відкриваються перед очима в цьому масиві, принаймні зараз, восени, затомлюють
подих. Кожен сезон має свою красу».

Приблизно
2.300 гектарів Національного парку «Гори Родней» були оголошені суворо-охоронюваною
територією, через ландшафти наукового значення, до яких належать дикі
території, де втручання людини було вкрай низьким. Понад 800 га столітніх лісів
мають бути внесені до Національного каталогу пралісів, квазіпралісів та
природних лісів.

Розташований на висоті 1.100 м над рівнем моря, курорт Стина де Вале є оазисом спокою, відпочинку і лікування у самому серці гірського масиву Вледяса. Це місце славиться в першу чергу своїми олиго і залізистими водами, тонічним біокліматом, що характеризується низьким атмосферним тиском, інтенсивною сонячною радіацією і високо іонізованим повітрям. Більше того, географічне положення курорту Стина де Вале пропонує широку палітру незвичайних пейзажів і численних природних пам’яток.

Курорт приймає туристів протягом усього року. Взимку, лижні спуски для займання різними видами спорту легко доступні для туристів. Крім зимових видів спорту, туристи можуть обрати між катанням снігоходами, санками або іншими взятими на прокат транспортними засобами, щоб відвідати прилеглі зони або просто для задоволення. В інших періодах року, курорт може стати відправною точкою для піших прогулянок, так як цей регіон багатий на туристичні маршрути, позначені належним чином, що рушають з регіону Ізворул Мінунілор, або від готелю Ядоліна.

З-поміж найбільш важливих туристичних пунктів курорту числиться Ізворул Мінунілор, символ курорту, а також монастир та церква, які відкриті цілодобово. Маршрути навколо курорту Стина де Вале є, найімовірніше, найважливішою причиною доступності для туристів протягом всього року. Таким чином, ви можете відвідати водоспади Ядоліна, Велул Міресей та кілька інших водоспадів різних розмірів, печеру Мезіад, Водну печеру, Печеру Ведмедів, природні плато Падіш та Четиціле Понорулуй. Курорт рекомендується для будь-якого віку, тут можна проходити лікування від респіраторних захворювань, фізичного та інтелектуального стресу, анемії, рахітизму і порушень росту у дітей.

Від Стина де Вале можна дуже легко дістатися до 3 водоспадів: Ізворул Мінунілор, Ядоліна та Вилул Міресей. Ядоліна вражає багатьох туристів своїм красивим водоспадом в кілька етапів. Кажуть, що тут жив дуже старий майстер, який оволодів мудрістю богів і міг змайструвати будь-що. Секрети богів допомогли йому розгадати таємницю всіх його проблем. Останніми роками, однак, ніхто не чув про нього, а літні люди кажуть, що він переселив свою хатину саме по той бік водоспаду. Там ніхто не турбує його, так що він може спокійно жити.

Вилул Міресей (укр. Фата молодої) – це один з найкрасивіших водоспадів Румунії. Висота води водоспаду перевищує 30 метрів. У зимовий період замерзає кам’яна стіна, будучи відмінним місцем для льодолазіння для ентузіастів цього виду спорту. Стара легенда нагадує, що назва водоспаду походить від того, що давнім давно одна наречена впала з крутої скелі в районі водоспаду, а її вуаль залишилася на скелі. Тоді, весільні гості почали плакати, тим самим утворюючи каскад. Насправді, його назву можна приписати формі водоспаду, що нагадує про фату.

Неподалік від курорту розташована печера Мезіад, яка була оголошена природним пам’ятником, будучи спелеологічним заповідником. Це велика печера, будучи однією з перших в Румунії облаштованих печер і довгий час однією з найдовших печер в нашій країні (завдовжки 4.750 м на декількох рівнях). Її було облаштовано в 1972 році і відкрито для туристів. Печера має три найбільш важливі отвори (різниця між головним входом і найвищою точкою становить 78 м). Туристичні зони не мають конкреції, вони були повністю знищені; але вони були збережені в менш доступних зонах, розташованих на верхньому поверсі. Печерний вхід – гігантський (заввишки 16 м, завширшки – 10 м) і має напівкруглу форму.

Перший зал дуже просторий. Біля правої стіни тече струмок, який перетинає весь головний коридор печери, майже до самого кінця, на відстані близько 270 м. Печера складається з трьох основних секторів: головна галерея, що розташована на нижньому поверсі; перший та другий поверхи. За розміром і структурою галерей, ця печера відіграє велике значення для спелеодосліджень. Вона також має важливі біоспелеологічні залишки, а також антропологічні, які до цих пір лише частково були досліджені. Антропологічні відкриття, зроблені фахівцями спелеологами у 1960 році засвідчили, що Печера Мезіад використовувалась як укриття для доісторичної людини.