Tag: Всесвітня спадщина ЮНЕСКО

24 червня в Румунії святкують День “румунської вишиванки” – сорочки з “алтицою” – блузки з великою і барвистою ручною вишивкою, або просто білої, символу традицій предків і цінності румунської культури. Спочатку виготовлена з конопляної тканини, витканої в домашніх умовах за ткацьким верстатом, вона завжди була центральним елементом традиційного румунського жіночого одягу. З часом її почали виготовляти з лляної та шоквокої тканини (святкові “вишиті сорочки“), або з лляної та конопляної тканини з бавовняною основою (повсякденні сорочки), відрізняючись, залежно від регіону, як мотивами, так і технікою оздоблення, що передавалися з покоління в покоління.

Як правило, для їх шиття використовуються кольори двох-трьох відтінків, але є й такі, що шиються повністю чорними нитками, як у регіоні Мерджінімя Сібіулуй. Залежно від специфіки місцевості, додаються пастельні віддтінки, металеві нитки, квіти, метелики і бісер, а мотиви, що використовуються для прикрашання, – це квіти, геометричні фігури, тварини і космічні елементи, всі у стилізованих формах.

Інтернет-спільнота “La Blouse Roumaine” у 2012 році запропонувала, щоб 24 червня, день Св.Іоанна Хрестителя і давнє свято Івана Купала, стало днем, присвяченим румунській вишиванці, і було відоме як Всесвітній день румунської народної сорочки. А в червні 2013 року відбулося перше святкування румунської вишиванки, яке викликало справжній культурний рух і повернуло традиційну румунську сорочку і традиційну румунську ношу в центр уваги.

Цього року темою Всесвітнього дня румунської вишитої сорочки було “Новий початок – даруй визнання”, всі міжнародні модні бренди були запрошені “приїхати до Румунії, поважати нашу культуру і, якщо хочуть – надихнутися, визнати наші витоки і творчо залучити людей, які з покоління в покоління створювали, збагачували, зберігали і передавали наші традиційні сорочки і традиційний одяг”, – йдеться на сторінці “La Blouse Roumaine” у Фейсбук.

В даний час Всесвітній день румунської традиційної сорочки відзначається в більш ніж 60 країнах і 130 населених пунктах, щорічно організовуються сотні заходів. Подія стала частиною програми музеїв та культурних установ в Румунії та за кордоном, відзначається як румунськими посольствами, так і дипломатичними місіями, а з 1 грудня 2022 року елементи “Мистецтва сорочки з альтицею – елемент культурної ідентичності в Румунії та Республіці Молдова” були внесені до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства.

Цього року, в день румунської народної сорочки, закордонні румуни увійшли в історію в Нюрнберзі – румунсько-молдовсько-німецький культурний центр “Думітру Дорін Прунаріу” в Німеччині зумів двічі потрапити до Книги рекордів Гіннеса: за найдовший румунський пояс, виготовлений за три місяці, довжиною 1 667,41 метрів, і за найважчий пояс, вагою 70 кілограмів. Румунський пояс був виміряний день раніше комітетом Книги рекордів, в якому взяли участь понад 1000 осіб з широкого кола організацій від Нової Зеландії до Молдови.

Великдень об’єднує людей навколо церкви, традицій, звичаїв та, звичайно ж, смачних страв. Від масштабних святкувань у великих містах до затишних родинних обідів у селах – Великдень є одним з найважливіших у християнському календарі святом. Воно дійсно охоплює всі покоління, і це найкраще можна запримітити у церквах, куди на богослужіння збираються всі разом — діти і дорослі. Воно має безліч символів, традицій та звичаїв, що з покоління в покоління передаються та відтворюються, поповнюючи культурний код нації.

У цей святковий день запрошую оглянути один із найвідоміших буковинських середньовічних церковних комплексів – жіночий монастир Гумор. Це один з когорти “розписних монастирів” Південної Буковини, пам’ятка включена до переліку пам’яток Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Свою назву монастир отримав від села Гумор, неподалік якого він розташований. Збудована логофетом (канцлером) молдовського князівства Тоадером Бубуйогом, церква монастиря «Успіння Пресвятої Богородиці» (1530р.), яка розписана як і інші храми Південної Буковини всередині і ззовні, відрізняється від інших тим, що в ній вперше на Буковині було споруджено відкритий притвор (ґанок). Церква має велику сакральну та мистецьку цінність. Цікавими для огляду є фундаменти давньої монастирської церкви (1400-1432р.), а також вежа, збудована за часів правління господаря Молдови Петра Рареша.

Монастир розташований за 40 км на схід від міста Сучави, біля містечка Гура-Гуморулуй, в якому народилася видатна українська письменниця Ольга Кобилянська. У 15 столітті, за 500 метрів від нинішнього монастиря, стояла монастирська церква, збудована під час правляння  господаря Олександра Доброго. У ній зберігалося чимало цінних книг, ікон і картин, зокрема один із прижиттєвих портретів Штефана Великого. Але у перші десятиліття 16 століття церква з невідомих причин завалилася. Руїни її можна побачити і сьогодні, приблизно за 500 м від теперішньої церкви. Головну церкву нинішнього монастиря звели 1530 року й освятили на честь Успіння Богородиці та Георгія Побідоносця. Як і всі розписні буковинські церкви, вона побудована з каменю, і прикрашена фресками та розписами як усередині, так і зовні. Із сонячного боку фрески доволі сильно пошкоджені, але з протилежного – вони чудово збереглися. У колірній палітрі домінує специфічний червоний колір, характерний тільки для цього монастиря. Кам’яна церква вкрита черепицею.

При вході стоять три потужні ромальовані колони, між якими стрілчасті готичні отвори. Головні сюжети розписів – життя й особливо смерть (муки, покарання, обезголовлення тощо) святих. Неподалік церкви стоїть оборонна вежа, яку 1641 року побудував господар Васіле Лупу, чия дочка Руксандра була одружена з Тимушем Хмельницьким (1632-1653), старшим сином Богдана Хмельницького, якому народила синів-близнюків. Оборонні мури, що оточували колись монастир, не збереглися. Вежа використовується також в якості дзвіниці. З неї відкриваються гарні краєвиди, село Гумор та гори покриті смерековим лісом. До речі, Тоадер Бубуйог та його дружина Анастасія поховані у побудованому ним монастирі поряд з могилами інших високопосадовців середньовічної Молдови.

Церва має кілька особливостей, які відрізняють її від інших розмальованих буковинських обитель. Перш за все у неї менший розмір, а по друге хоча церква була збудована в молдовському стилі, що викристалізувався в останнє десятиліття правління Штефана Великого (1457-1504), вона має низку відмінних рис, які відрізняють її від церков цього господаря. До них відносяться відсутність шпиля над навою і наявність вперше в молдовській архітектурі відкритого ґанку, замість звичного закритого. Монахині кажуть, що ці відмінні елементи вказують на позицію її засновника, який був багатим, але не був князем. Тим не менш, ім’я князя Петра Рареша з’являється поруч з ім’ям засновника, Тоадера Бубуйога, на написі, що розташований біля входу до церкви. Вона триконхова, поєднує готичні елементи  з православними місцевими. З притвору є вхід у пронаос, а далі – в гробницю і неф. Апсида на східній стіні має круглу форму, де розташований вівтар, що відділяється від нефу дуже старим іконостасом, який вирізняється винятковим різьбленням по дереву. Іконографія, здебільшого, є традиційною і канонічною.

Відомо, що у 1535 році стіни церкви зовні і всередині були розписані Томою із Сучави. Він був, також, автором розписів цервки монастиря Молдовіца. В Гуморі, на одній із стін навіть зберігся автопортрет художника: він розмалював себе в образі вершника в молдовському одязі, який захищає Константинополь (тобто християнство) від турка, що нападає на нього. Над вершником дрібненькими літерами написано: “Тома” – щоб глядачі цього настінного малюнку не переплутали з історичним героєм. Ця тема – зображати турків, тобто ворогів Молдови, в релігійних сюжетах зустрічається й на фресках таких буковинських монастирів як Воронец, Сучевіца, Молдовіца, Арборе.

Отож, Буковина стала об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО завдяки восьми відомим монастирям, які з року в рік відвідують туристи з усього світу. Монастирі Воронець – прозваний «Сикстинською капелою Сходу», Гумор, Молдовіца, Сучавіца, Арборе, Петреуць, Сучавська церква «Святого Іоанна Нового» та Пробота були включені до цієї спадщини через надзвичайне поєднання готичних, візантійських та регіональних елементів. Справжні витвори мистецтва, унікальні в усьому світі завдяки зовнішнім та внутрішнім розписам, з невідомими фахівцям пігментами, монастирі Буковини є коштовностями, які зберегли свою чарівність протягом століть. І не тільки кольори та чарівність, але й традиції, які роблять їх популярними серед віруючих, особливо напередодні свят. Це одна з причин, чому варто провести Великдень у Буковині. Тут свята відчуваються по-іншому… Традиції дотримуються дослівно, без відхилень. А богослужіння розворушують втомлену душу, щоб потім знову ніжно зібрати її докупи.

24.000 гектарів найцінніших букових пралісів в Румунії було включено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Більшість цих лісів є державною власністю і управляються вони Національним правлінням лісів, ROMSILVA.

Йдеться про ліси Ізвоареле Нерей, Кейле Нерей Беушніца, Домоглед-Долина річки Черна, Козія, лісова ділянка Шінка, Гроші Ціблешулуй, Ліси Стримбу -Беюц та праліс Слетіоара. Це дуже старі ліси, чиї дерева вмирають стоячи, розкладаються і дають поживу для майбутніх поколінь. Під кронами велетнів понад 500-річної давності ведуться всі види диких тварин. У Національному парку Козія є два ліси, які були занесені до об’єктів спадщини ЮНЕСКО: ліс Козія з площею 2286 га та ліс Лотрішор із 1103 га лісу.

Директор Національного парку Козія Павел Прундурел сказав нам: Це дуже важливо для нашої країни, той факт що ми маємо незвичайні природні цінності, але ми ще з віддавна зберігаємо ці стародавні листяні і змішані листяні ліси, чиї дерева досягають висоти 50 м і діаметри у розмірі 1,5 … 2 метри. Крім дерев, у цих лісах живуть багато всіх видів істот, великих м’ясоїдних, комах, одноклітинних організмів, грибів і т.д. Навіть ті рідкісні птахи, які знаходяться в Європі, орли, гірські орли і всякого роду дрібні птахи гніздяться тут в повній і природній гармонії. Заходи, які ми приймаємо, це підвищення обізнаності громадськості, влади, та всіх тих, хто ефективно управляє цими лісами з метою їх захисту та збереження у цьому стані і для майбутніх поколінь. Ми, Управління парку, разом з місцевими сільськими радами розробили проект, в лютому, під назвою «Обізнаність і захист об’єкту спадщини ЮНЕСКО з Національного парку Козія». Проект фінансується Фондом екологічного партнерства і компанією MOL з Румунії, і має кілька конкретних цілей інформування громадськості, зацікавлених сторін щодо захисту цих пралісів. Ми знімаємо кіно про ліси, оголошені об’єктами ЮНЕСКО, проводимо пересувні виставки фотографій, тематичні екскурсії з відвідувачами, студентами, учнями та власниками лісів.

Таких незайманих і незабруднених лісів є все менше й менше по всій Європі. Якщо у XIX столітті незаймані ліси в румунських Карпатах становили 30% від загальної території лісів, сьогодні їх тільки 3%. Занесенням цих територій до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, вони увійдуть в більш інтенсивний процес захисту і збереження, що призведе до стійкого розвитку сусідніх місцевих громад, і до відповідальних стратегій просування і відвідування визначних пам’яток. Екологічна організація Всесвітній фонд дикої природи вважає, що в Карпатах є близько 320.000 га незайманих та напів-займаних пралісів, з яких 250.000 знаходяться в Румунії.