Tag: вугілля

Німецька компанія AE
SOLAR обіцяє виробляти сонячні панелі в
Румунії. Це буде одна з
найбільших інвестицій, оголошених в
країні за останні роки. За повідомленням
уряду в Бухаресті, прем’єр-міністр
Ніколає Чуке зустрівся з представниками
компанії, яка, як очікується, планує
інвестувати загалом 1
мільярд євро. На початковому етапі
проєкт
матиме потужність 2 гігавати,
а після завершення повної інтеграції
виробничих потоків досягне 10 гігават,
що становитиме третину потреб європейьких
країн. Компанія AE SOLAR, яка
розгортає свою діяльність
в 95 країнах світу, підтвердила, що перший
етап румунського плану стартуватиме
вже цього року.

Виконавча
влада
Румунії має проаналізувати
ресурси, які можуть бути забезпечені
за рахунок європейського фінансування
або з державного
бюджету для підтримки проєкту.
Що стосується доцільності
інвестицій то,
до проєкту
будуть залучені фахівці Мережі
чорноморських університетів, які зможуть
співпрацювати через науковий парк, що
доповнює виробничі потужності, – додається
в прес-релізі уряду.
За словами прем’єр-міністра Ніколая
Чуке, інвестиції компанії
AE SOLAR розмістять
Румунію в центрі
європейського виробництва сонячних
панелей і значно сприятимуть енергетичній незалежності
країни, а також захисту
навколишнього середовища
завдяки використанню екологічно чистої,
відновлюваної енергії для виробництва
електроенергії.

Про модернізацію
йшлося і на зустрічі глави
виконавчої влади з представниками
компанії Mass Global Energy Rom, яка минулого року
придбала вугільну теплостанцію
Мінтя (південь).
Вони представили Ніколаю
Чуке інвестиційний план на суму понад
1 мільярд євро з метою перетворення
теплостанції
на найбільшу та найефективнішу газову
електростанцію в Європейському Союзі,
яка буде
виробляти щонайменше 1 500 мегават. Перша
фаза інвестицій буде завершена через
24 місяці, а проєкт
досягне повної зрілості через 36 місяців.
Між часом
компоненти станції будуть підготовлені
до переходу на нові, водневі технології
виробництва електроенергії.

Чорноморський
газ, який вже може забезпечити 10% нашого
річного внутрішнього споживання,
перетворить
Румунію в найближчі роки на
один з найбільших
виробників газу в Європейському Союзі.
Електростанція Мінтя, яка
використовуватиме газ як ресурс для
виробництва електроенергії, зможе
отримати повну вигоду, так щоб
Румунія змогла
забезпечити своє внутрішнє споживання,
а також експортувати, допомагаючи
Республіці Молдова та партнерам в
Європейському Союзі, – пообіцяв
прем’єр-міністр Ніколає Чуке.

Війна в сусідній Україні та енергетична криза, яку вона породила в усій Європі, змусили протягом цілого року бухарестську владу шукати, у терміновому режимі, законодавчі рішення, які б забезпечили постачання електроенергії, газу та тепла для населення і суб’єктів господарювання. Оскільки нормативні акти не завжди були узгодженими, не було такої сфери в румунській економіці, у якій правила гри змінювалися би так частіше.

У середу, на останньому цьогорічному засіданні, уряд ухвалив новий проект постанови, якою скасовується запит на пільгові тарифи за споживання електроенергії. Його повинні були заповнити побутові споживачі, які є власниками двох або більшої кількості жител. Ці запити на пільгові тарифи у галузі електроенергії, передбачені новим законом, викликали плутанину серед фізичних осіб, а також серед розподільників електроенергії.

З цієї причини урядова коаліція СДП-НЛП-ДСУР вирішила скасувати обов’язковість заповнення цього запиту, виконавча влада прийнявши у цьому сенсі нормативний акт. Також у середу уряд вирішив, що з 1 січня 2023 року компенсація ціни на пальне у розмірі 50 бань (еквівалент 10 євроцентів) за літр, більше не застосовуватиметься. Однак прем’єр-міністр Ніколає Чуке зазначив, що влада готова знову застосувати це рішення, якщо ціни матимуть еволюцію, яка перевищуватиме купівельну спроможність громадян.

Виконавча влада також оголосила, що введе додаткові податки для енергетичних компаній, які отримали значних прибутків у контексті поточної кризи. Нормативний акт оподатковує на 60% дуже високі прибутки, отримані цього року компаніями з видобутку нафти, природного газу, вугілля та нафтопереробної промисловості. Державний секретар Міністерства фінансів Міхай Дьякону пояснив, що оподатковуваною базою є та, що на 20% перевищує середній прибуток за останні чотири роки.

Більшу частину отриманих сум буде спрямовано на фінансування інвестицій – обіцяють урядовці. Проте представники компаній у сфері енергії вважають, що відсоток переоподаткування є занадто високим, і що цей захід заблокує їх власні інвестиції. Оператори у сфері енергії стверджують, що 33% було б прийнятною ставкою надмірного оподаткування. Нарешті, уряд відклав до 31 жовтня 2023 року закриття енергетичних груп з видобутку бурого вугілля Ровінарь і Турчень в рамках енергетичного комплексу Олтенія (південний захід), а також відповідних гірничодобувних шахт.

Відповідно до зобов’язань, взятих Румунією в рамках Національного плану відновлення та стійкості (PNRR), вони мали бути закриті до кінця цього року. Уряд пояснює відстрочку вкрай складною енергетичною ситуацією в країні та в усій Європі, в тому числі нападами Росії на енергетичну інфраструктуру України.

Надзвичайно важлива тема порядку денного сучасного міжнародного співтовариства, електроенергія є незамінною для сучасного життя людини. З моменту свого вражаючого розвитку на початку 19 століття електроенергія все частіше використовується як життєво необхідний ресурс. Проте її виробництво викликало багато питань і суперечок. В останні десятиліття постало питання охорони навколишнього середовища, тому доречними стали ті варіанти, що просувають нові альтернативні технології. Проте слід відзначити, що нові технології виробництва електроенергії йшли пліч-о-пліч зі старими. Поки що альтернативні технології не зовсім задовольняють, щоб відмовитися від старих.

У Румунії виробництво енергії зазнало також всі фази сучасних технологій. Від мазутних та газових станцій до теплостанцій, що працюють на вугіллі, від гідроелектростанцій до атомних електростанцій, за останні 140 років Румунія побудувала технологічні установки для забезпечення необхідною електроенергією економіки та побутових споживачів. Розширення електричної мережі по всій території країни було пріоритетом усіх політичних режимів, оскільки такий проєкт перевищував силу приватних структур. Поява теплоелектростанцій і гідроелектростанцій припадає на останню частину 19 століття. Перша електростанція була побудована в Бухаресті в 1882 році і працювала на газі. У 1884 році, через рік після офіційного відкриття королівського замку в Пелеші була побудована перша гідроелектростанція. Вона була призначена для забезпечення електроенерегією резиденції румунського монарха. Відтоді мережа теплових електростанцій і гідроелектростанцій неухильно розширювалася.

Після 1945 року і встановлення комуністичного режиму було запущено план розширення електрифікації Румунії. У 1950 році четверту в Європі дамбу почали будувати в Біказі, на півночі Румунії, на річці Бістрица. Після 10 років великих зусиль у 1960 році гідроелектрстанцію було введено в експлуатацію. Наприкінці 1960-х років частка електроенергії, виробленої гідроелектростанціями в Румунії, становила лише 1%, а після впровадження енергетичної політики в середині 1970-х років вона зросла до 12%. Максим Бергіану був головою Держплану, установи, яка займалася плануванням економіки Румунії за марксистсько-ленінською моделлю. Бергіану мав ранг міністра і брав участь у середині 1960-х років у дискусіях щодо інвестицій у будівництво гідроелектростанцій. У 2002 році він розповів Центру усної історії Румунського радіомовлення, що гідроенергія була прибутковою в довгостроковій перспективі: «Ми почали заробляти на гідроенергетичному потенціалі, тому що спочатку інвестиції коштують дорого, але енергія дуже дешева. Це не вимагає паливних зусиль. Окупність інвестиції довша в часі, але за набагато меншою вартістю, бо чого у нас там більше? Заливки бетону. Більше коштує обладнання, турбіни, агрегати, трансформатори».

Водночас румунська держава продовжувала покладатися на електроенергію, отриманою на вугіллі. Румунські гірничі експлоатації, як наземні, так і підземні, були численними, і будівництво теплових електростанцій поблизу них було раціональним розрахунком. Максим Бергіану: «Було багато дискусій про калорійність, про транспортування вугілля до електростанцій. З цієї причини теплоелектростанції були побудовані поблизу Ровінарь, в Олтенії, в Ішальніці, щоб не перевозити стільки вугілля на великих відстаннях. Були величезні резерви, і ми покладалися на величезні потужності, що зменшували витрати. Видобутки вугілля здійснювалися вчасно, ми не будували шахти, це були наземні видобутки. Екскаватори коштували грошей, але не потрібно було будувати шахту».

З’явилися великі будівельні майданчики гідроелектростанції Залізні ворота і на ріках Арджеш і Олт. Найвидовищнішими виявилися ГЕС на Дунаї «Залізні ворота I» та «Залізні ворота II». Перша, Залізні ворота I, була побудована Румунією разом з Югославією з 1964 року і здана в експлуатацію 1972 року. Це одна з найбільших гідротехнічних споруд в Європі і найбільша на Дунаї. Однак її будівництцво мало й побічні ефекти: затоплення старого румунського міста Оршова і острова Ада Калех посеред Дунаю. ГЕС «Залізні ворота II» також була побудована Румунією та Югославією в середині 1980-х років.

Теж на початку 1970-х років Румунія розглядала технологію виробництва ядерної енергії. Але лише на початку 1980-х років були складені плани Чернаводської (місто на Дунаї в Добруджі) атомної електростанції. План передбачав будівництво 5 ядерних реакторів за франко-канадською технологією. Наразі у Чернаводі працюють два ядерні реактори, які разом виробляють 20% електроенергії Румунії. Перший був побудований у 1982-1996 роках, другий – у 1983-2007 роках. Ще два реактори почали будувати в 1984-1985 роках, але проєкт ще триває. Роботи на п’ятому реакторі, який розпочали будувати в 1987 році, поки що призупинено.

Як досягнути цієї мети? Шляхом численних
заходів, починаючи від інвестицій в економічні технології та підтримки
промислового сектору, до використання менш забруднюючих транспортних засобі,
від підвищення енергоефективності будівель до співпраці з міжнародними
партнерами для покращення екологічних стандартів у світі.

А також шляхом декарбонізації
енергетичного сектору. Однак впровадження цього завдання створить серйозні наслідки
в Румунії, країні з давніми традиціями видобутку корисних копалин, яка все ще
забезпечує значну частину своїх енергетичних потреб за допомогою вугільних
електростанцій.

На сьогодні Румунія використовує
вугілля на теплоелектростанціях, які підпорядковуються двом
енергопідприємствам на півдні країни – Олтенія та Гунедоара. Якщо до 1989 року в видобувному
секторі Румунії працювало близько 100
000 людей, на приблизно 450 шахтах, то за останні три десятиліття ситуація в
цій галузі кардинально змінилася. Більшість шахт були закриті, в тому числі найдавніша
вугільна шахта в Румунії, відкрита у 1859 році в Петрілі. За офіційними даними,
станом на 2017 рік кількість тих, хто працював у гірничодобувній галузі, становила
приблизно 3000 працівників. А з того часу було закрито ще кілька шахт. Низька вартість
видобутого вугілля та високі виробничі витрати, зумовлені застарілою
технологією, відсутність інвестицій для підвищення ефективності, зростання
витрат для досягнення екологічних стандартів та низький внутрішній попит на
вугілля є основними причинами закриття шахт. Невдовзі офіційний Бухарест
повинен представити план повної відмови від використання вугілля для
виробництва енергії, оскільки цей ресурс не має майбутнього, – сказав перший віце-президент
Європейської комісії Франс Тіммерманс. Румунія має в розпорядженні європейські
фонди, – додав Франс Тіммерманс, – а якщо кошти на справедливий перехід будуть
використовуватися розумно, для звільнених працівників будуть створені робочі
місця.

Експерт у гірничодобувній галузі,
колишній генеральний директор енергетичного комплексу Гунедоара Міхай Мелцер в
інтерв’ю нашій радіостанції розповів про перспективу цієї галузі у Румунії. «За
нормальних обставин, коли невиправдано стрімко ростуть витрати, а видобуток
вугілля стає нерентабельним, ніхто не продовжує видобуток вугілля лише заради
справи. Зазвичай робиться переорієнтація на інші енергетичні сегменти, які
можуть принести менші витрати, більші доходи та процвітаюче життя. В долині річки
Жіу видобування вугілля надзвичайно складне, оскільки неможливо використовувати
передові технології. Природа не була такою щедрою як, наприклад, з Польщею, у
гірничодобувній галузі. Ні! У нас речі дещо складніші. А ті, хто працює у цій галузі, це дуже добре обізнані у цих питаннях
люди. Продовження видобувної діяльності означатиме колосальні суми, закопані в
землю, які насправді є не виправданими.»

Ці кошти можна витрачати на нові
джерела енергії, що забезпечуватимуть стійке майбутнє. На сьогодні можна точно сказати, – вважає Міхай Мелцер,
колишній радник у Міністерстві енергетики, – що енергетичний комплекс Хунедоара
доживає свої дні. «Це організм, який перебуває у комі і підтримується субсидіями,
державною допомогою, румунським урядом, відповідно румунськими платниками
податків. Та, наскільки я розумію, Міністерство енергетики хоче створити два
нових держпідприємства: майбутній енергетичний комплекс Долини річки Жіу, який
включатиме чотири гірничі шахти та теплоелектростанція Парошень, з одного боку,
та теплоелектростанцію Мінтія. На превеликий жаль хочу
сказати, що з першого дня роботи вони будуть збитковими, а румунська держава
буде зобов’язана субсидіювати їх безпосередньо або приховано, оскільки самостійно
вони не зможуть продовжувати свою діяльність. І я переконаний, що так і станеться!
Я буду радий, якщо це робитиметься паралельно з програмами урізноманітнення діяльності
цих підприємств.»

З іншого боку, Міхай Мелцер привертає
увагу на соціальні наслідки. За його словами, цілком природно, коли певна галузь
занепадає, стискається з обмеженнями, на
її місце має бути поставлено щось інше, оскільки ми говоримо про людей, про
їхнє життя, кожний місцевий житель має право на чесне і процвітаюче життя.
Серед проєктів, розроблених для підтримки цих працівників у цих галузях, які
потребують перепрофілювання, є створення в Петрошанах Renew Acad – професійно-навчального
закладу щодо відновлюваних джерел енергії та розподілу електроенергії.
Впровадження цього важливого проєкту у регіоні дозволить жителям долини річки Жіу
вибрати іншу кар’єру. Інший проєкт був зосереджений на водні, паливі
майбутнього, – зазначив Міхай Мелцер: «Ще один дуже важливий проєкт, який
зупинився на певному етапі, розробляється разом з Інститутом кріогеніки у Римнику Вилча. Йдеться про водневий вузол,
побудований навколо ТЕС Парошень. Долина річки Жіу має дуже важливу енергетичну
інфраструктуру: ТЕС Парошень, трансформаційні підстанції, високовольтні лінії.
На мою думку, все це має бути використано, слід уникнути їх втрати.»

З урахуванням цього і був розроблений
проєкт водневого хабу, який буде важливою складовою енергетичного комплексу Долини
річки Жіу.