День вчителя відзначається в Румунії щороку 5 червня, в день народження великого педагога Георге Лазеря, засновника сучасної румунської освіти. Вихідний день для учнів, вчителів та працівників освіти був встановлений законом у 2007 році. День вчителя відзначається в усіх державних, приватних та конфесійних навчальних закладах румунської системи освіти.
Сьогодні ми представимо кілька думок українських вчителів з Румунії, яких ми запитали чому обрали цю професію, та які задоволення вона їм приносить. Висловлює свою думку та вдячність педагогам з нагоди Дня Вчителя й студентка Джессіка Білчек. Пролунають також кілька українських пісень, у виконанні учнів, які вивчають рідну українську мову.
На думку Антонети Крайнічук, вчительки української мови Сіретського технічного коледжу імені Лацку Воде Сучавського повіту, найважливішим явищем у школі, самим живим прикладом для учнів, є сам вчитель: «Робота, що пов’язана з викладанням завжди вважалася дуже складною, але в той же час поважною діяльністю. Процес навчання нерозривно пов’язаний з процесом виховання. Педагог не тільки той, який надає учням інформацію, а насамперед виховує моральну, вільну, самостійну особистість. Дуже гарно цю професію описав теоретик педагогіки Соловейчик. Учитель « він актор, але його глядачі і слухачі не аплодують йому. Він скульптор, але його роботи ніхто не бачить. Він лікар, але його пацієнти рідко дякують за лікування та далеко не завжди бажають лікуватися. Де ж йому взяти сили для щоденного натхнення? Тільки в самому собі, тільки у свідомості величі своєї праці. Порада вчителям… терпеливості. Не забувати, що любов та повага учнів до вчителя може зробити справді дива в справі навчання та виховання. Цього року виповнюється 18 років з моменту мого долучення до складу вчителів Сіретського ліцею імені Лацку Воде. Відразу ж після закінчення Філологічного факультету Сучавського університету імені Штефана Великого, спеціальність – українська мова та література та румунська мова, я почала працювати вчителем української мови. Народилася я у буковинському українському селі Негостина, в родині етнічних українців і формувалася у глибокому духовному середовищі, позначеному традиціями і народними звичаями. Любов до цієї професії мабуть, успадкувала від маминої сестри, тітьки Марії, яка працювала вчителькою історії та географії в Гімназійні негостинській школі де я навчалася, яка мала важливу роль в моєму формуванні та вихованні. Також важливу роль в моїй вчительській професії мала моя вчителька Клементина Серденчук, людина з нескінченними якостями: добра, люб’язна, терпелива, ніжна, талановита, вимоглива та справедлива. Цій людині я завжди вдячна і завжди стараюся довести, що її сили та старання не були витрачені даремно. Основою знань української мови була загальна школа села Негостини, де взірцем стали вчителі Євсебій Фрасенюк та Іван Кідещук. Також великий вплив щодо обрання цієї професії мав вчитель Микола Майданюк, який наполегливо вірив у моїй сили і в те, що я зможу стати добрим вчителем. Перші кроки в моїй вчительські професії керувала пані Лучіа Мігок, вчителька української мови та тодішня інспекторка з української мови. Список людей, які вплинули на мою професію є дуже довгим. Для цих людей, сьогодні я висловлюю щиру подяку та низький уклін».
Марія Папарига, директорка Гімназійної школи села Вишівської долини Марамуреського повіту говорить про те, що означає для неї бути вчителем: «Чому люди вибирають ставати вчителями, чому вони вибирають цю роботу для свого життя? По-першому, думаю тому, що міркують і планують якнайкраще вплинути на життя своїх учнів та як найкраще вплинути на їхнє майбутнє. Вважаю, що бути вчителем це не лише робота, за яку ми отримуємо якусь зарплату це не лише наш щоденний програм, але я вважаю, що бути вчителем це є просто стиль життя. Тому що ця робота означає і дуже багато переживань, і дуже багато емоцій щодо успіхів учнів, яких ти виховуєш. Ще одна думка полягає в тому, що якщо хтось дуже бажає стати він не може спочатку дуже усвідомлювати яка це серйозна робота. Лише тоді коли починає працювати з учнями дає собі справи, що до цієї роботи треба ставитися лише з розумом та роботою, а навіть зі своєю душею. Бути вчителем це означає разом із дітьми радіти, разом із ними сумувати та дуже, дуже приємно пізніше бачити як твої колишні учні вже виросли, стали великими. Дорослими людьми і дають тобі ту повагу, яку те насправді заслуговуєш за те, що допоміг їм стати такими людьми. Хочу сьогодні побажати всім вчителям дуже багато здоров’я, багато сили до роботи і багато добрих результатів в їхній роботі. Не востаннє хочу гарно подякувати й моїм вчителям, які направили мої кроки, щоб обрали цю професію і дали мені дуже добрий приклад».
Студентка третього курсу Клузького філологічного факультету Джессіка Білчек висловлює свою думку про вчителів, які були прикладом для неї та прищепили її любов до рідної української мови: «Про вчителів можна дуже багато говорити. Вони нас вчать, наставляють і керують наші дитячі кроки, а іноді стають настільки близькими до душі, що впливають на наші рішення та майбутнє. Я вважаю, що учні отримують величезну користь, коли вчителі відкриті до нових співпраць, завдяки яким розвивається талант школярів. З радістю пригадую моменти, коли вчителі готували мене до олімпіад та конкурсів. Це були довгоочікувані моменти кожного шкільного року і зараз прекрасно розумію, як це все збагатило мене. Учні взагалі помічають відданість вчителів, вони її відчувають і саме це їх притягує до навчання. А ще вчителі мають величезну силу надихати і я дуже щаслива, що мої вчителі стали прикладом для мене і порадили йти за покликанням душі. Коли пригадую афоризм Григорія Сковороди «що вподобав, на те й перетворився», у пам’яті появляються картини мого минулого, які підтверджують вірність цих слів. Пам’ятаю, як все почалося з першим конкурсом декламування української поезії, до якого підготувала мене пані Мірела Семенюк. Рік пізніше, пані Марʼяна Климкович повірила в мої сили і підготувала мене до першої моєї олімпіади з української мови. А в ліцеї, вчителі розвинули ще більше мої захоплення. Пам’ятаю, як пані Міхаєла Кравчук радила мені поступити на українську спеціальність Філологічного факультету і за це я їй дуже вдячна. А тут, у місті Клуж-Напока, викладачі відкрили мене по-новому. Пані Крістіна Сілаґі показала, що таке перекладацька робота і завдяки їй я полюбила цю галузь. А пані Міхаєла Гербіль повела мене у світ української літератури, допомогла впізнати краще українське мислення і саме вона стала натхненням багатьох моїх праць у літературній галузі. Цією нагодою, хочу висловити всім моїм вчителям свою вдячність. Щиро дякую вам за довіру, терпіння та зусилля! Ви прикрашаєте світ своїм світлом, добротою та мудрістю»!
Анамарія Ковач, вчителька української мови Восьмирічної школи села Ремети Марамуреського повіту працює вже понад 31 рік у своєму рідному селі. Ось її думки з нагоди Дня вчителя: «Можна сказати, що багато поколінь перейшли через мої руки. Дуже приємно на душу, коли учні стають дорослими людьми і приходять з різних куточок світу і стають поговорити зі мною. Вчительська праці – прекрасна, від підготовчого класу коли складаємо букву до букви аж до восьмого коли вже їдуть на різні конкурси. Приємно коло бачу, що маленький школярик читає перше речення, а вже далі робить сам перші граматичні аналізи і складає перші твори. Мені приємно бачити як старанно читають, пишуть, як не раз приходять до мене та обіймають мене та запитують: Коли у нас українська мова? Вчитель це моделятор характеру, золота людина, казав мій покійний батько. Справжній вчитель – це та людина. яка вміє любити, гарно говорити, порадити, направити на добру дорогу, вміє потішити, хоча на душі не раз болить. Я бачу себе тільки вчителем, тому що любов до дітей сильніша за мене».
Віолета Манзур, вчителька української мови Теоретичного Ліцею імені Юлії Гасдеу у місті Лугож Тіміського повіту розповідає чому вона вирішила стати вчителькою та про роль, яку вчитель відіграє у житті учнів: «Цей вибір я зробила з серцем. Коли я закінчила п’ятий клас я знала, що хочу стати вчителькою української мови. Я дуже любила мою першу вчительку української мови Анну Самбор, я дуже любила спостерігати за нею, мені здавалось, що її так легко проводити кожен день уроки. Тепер розумію скільки терпіння та витримки потрібно, внести щось своє креативне, цікаве, щоб підготувати урок. Потрібно завжди бачити у дітях тільки позитивне. Професія вчителя нелегка, вона забирає багато сили та життєвої енергії, але дуже приємно бачити, що діти з радістю вітають тебе, діляться своїми таємницями. А на уроці коли зрозуміли новий матеріал, на їхніх обличчях являється усмішка. Я ще зрозуміла, що недостатньо досконально знати матеріал та вміти ого пояснити, потрібно дітей любити, з розуміння ставитися до їх інтересів та переживань. Якщо любиш дітей, то і діти віддають любов своїх сердець. Я дуже люблю свою професію і мені важко уявити себе кимось іншим».
Александра Юрак, вчителька української мови Восьмирічної школи села Мікула Сату-Марського повіту вважає, що професія вчителя є однією з найважливіших, найгарніших та, водночас, найскладніших: «Ми вчителі не лише передаємо знання, а й виховуємо, підтримуємо та надихаємо своїх учнів. Наша робота вимагає великих зусиль, терпіння, любові до дітей, саме тому День вчителя є доброю нагодою ще раз нагадати про важливість цієї професії та висловити вдячність всім педагогам за їхню щоденну працю. На День вчителя учні та студенти традиційно вітають своїх вчителів квітами, листками, а в навчальних закладах часто проводяться урості заходи, концерти та виступи присвячені вчителям. Ці заходи сприяють створенню святкової атмосфери та підкреслюють важливість професії. Ще раз вітаю всіх педагогів з Днем вчителя»!
День вчителя – це гарний привід сказати величезне “Дякую!” своїм педагогам, надіслати СМС, а якщо є можливість – подарувати квіти та обійняти.
