Tag: вчитель

  • День вчителя в Румунії (повтор)

    День вчителя в Румунії (повтор)

    День вчителя відзначається в Румунії щороку 5 червня, в день народження великого педагога Георге Лазеря, засновника сучасної румунської освіти. Вихідний день для учнів, вчителів та працівників освіти був встановлений законом у 2007 році. День вчителя відзначається в усіх державних, приватних та конфесійних навчальних закладах румунської системи освіти.

    Сьогодні ми представимо кілька думок українських вчителів з Румунії, яких ми запитали чому обрали цю професію, та які задоволення вона їм приносить. Висловлює свою думку та вдячність педагогам з нагоди Дня Вчителя й студентка Джессіка Білчек. Пролунають також кілька українських пісень, у виконанні учнів, які вивчають рідну українську мову.

    На думку Антонети Крайнічук, вчительки української мови Сіретського технічного коледжу імені Лацку Воде Сучавського повіту, найважливішим явищем у школі, самим живим прикладом для учнів, є сам вчитель: «Робота, що пов’язана з викладанням завжди вважалася дуже складною, але в той же час поважною діяльністю. Процес навчання нерозривно пов’язаний з процесом виховання. Педагог не тільки той, який надає учням інформацію, а насамперед виховує моральну, вільну, самостійну особистість. Дуже гарно цю професію описав теоретик педагогіки Соловейчик. Учитель « він актор, але його глядачі і слухачі не аплодують йому. Він скульптор, але його роботи ніхто не бачить. Він лікар, але його пацієнти рідко дякують за лікування та далеко не завжди бажають лікуватися. Де ж йому взяти сили для щоденного натхнення? Тільки в самому собі, тільки у свідомості величі своєї праці. Порада вчителям… терпеливості. Не забувати, що любов та повага учнів до вчителя може зробити справді дива в справі навчання та виховання. Цього року виповнюється 18 років з моменту мого долучення до складу вчителів Сіретського ліцею імені Лацку Воде. Відразу ж після закінчення Філологічного факультету Сучавського університету імені Штефана Великого, спеціальність – українська мова та література та румунська мова, я почала працювати вчителем української мови. Народилася я у буковинському українському селі Негостина, в родині етнічних українців і формувалася у глибокому духовному середовищі, позначеному традиціями і народними звичаями. Любов до цієї професії мабуть, успадкувала від маминої сестри, тітьки Марії, яка працювала вчителькою історії та географії в Гімназійні негостинській школі де я навчалася, яка мала важливу роль в моєму формуванні та вихованні. Також важливу роль в моїй вчительській професії мала моя вчителька Клементина Серденчук, людина з нескінченними якостями: добра, люб’язна, терпелива, ніжна, талановита, вимоглива та справедлива. Цій людині я завжди вдячна і завжди стараюся довести, що її сили та старання не були витрачені даремно. Основою знань української мови була загальна школа села Негостини, де взірцем стали вчителі Євсебій Фрасенюк та Іван Кідещук. Також великий вплив щодо обрання цієї професії мав вчитель Микола Майданюк, який наполегливо вірив у моїй сили і в те, що я зможу стати добрим вчителем. Перші кроки в моїй вчительські професії керувала пані Лучіа Мігок, вчителька української мови та тодішня інспекторка з української мови. Список людей, які вплинули на мою професію є дуже довгим. Для цих людей, сьогодні я висловлюю щиру подяку та низький уклін». 

      

    Марія Папарига, директорка Гімназійної школи  села Вишівської долини Марамуреського повіту говорить про те, що означає для неї бути вчителем: «Чому люди вибирають ставати вчителями, чому вони вибирають цю роботу для свого життя? По-першому, думаю тому, що  міркують і планують якнайкраще вплинути на життя своїх учнів та як найкраще вплинути на їхнє майбутнє. Вважаю, що бути вчителем це не лише робота, за яку ми отримуємо якусь зарплату це не лише наш щоденний програм, але я вважаю, що бути вчителем це є просто стиль життя. Тому що ця робота означає і дуже багато переживань, і дуже багато емоцій щодо успіхів учнів, яких ти виховуєш. Ще одна думка полягає в тому, що якщо хтось дуже бажає стати він не може спочатку дуже усвідомлювати яка це серйозна робота. Лише тоді коли починає працювати з учнями дає собі справи, що до цієї роботи треба ставитися лише з розумом та роботою, а навіть зі своєю душею.  Бути вчителем це означає разом із дітьми радіти, разом із ними сумувати та дуже, дуже приємно пізніше бачити як твої колишні учні вже виросли, стали великими. Дорослими людьми і дають тобі ту повагу, яку те насправді заслуговуєш за те, що допоміг їм стати такими людьми. Хочу сьогодні побажати всім вчителям дуже багато здоров’я, багато сили до роботи і багато добрих результатів в їхній роботі. Не востаннє хочу гарно подякувати й моїм вчителям, які направили мої кроки, щоб обрали цю професію і дали мені дуже добрий приклад».

    Студентка третього курсу Клузького філологічного факультету Джессіка Білчек висловлює свою думку про вчителів, які були прикладом для неї та прищепили її любов до рідної української мови: «Про вчителів можна дуже багато говорити. Вони нас вчать, наставляють і керують наші дитячі кроки, а іноді  стають настільки близькими до душі, що впливають на наші рішення та майбутнє. Я вважаю, що учні отримують величезну користь, коли вчителі відкриті до нових співпраць, завдяки яким розвивається талант школярів. З радістю пригадую моменти, коли вчителі готували мене до олімпіад та конкурсів. Це були довгоочікувані моменти кожного шкільного року і зараз прекрасно розумію, як це все збагатило мене. Учні взагалі помічають відданість вчителів, вони її відчувають і саме це їх притягує до навчання. А ще вчителі мають величезну силу надихати і я дуже щаслива, що мої вчителі стали прикладом для мене і порадили йти за покликанням душі. Коли пригадую афоризм Григорія Сковороди «що вподобав, на те й перетворився», у пам’яті появляються картини мого минулого, які підтверджують вірність цих слів. Пам’ятаю, як все почалося з першим конкурсом декламування української поезії, до якого підготувала мене пані Мірела Семенюк. Рік пізніше, пані Марʼяна Климкович повірила в мої сили і підготувала мене до першої моєї олімпіади з української мови. А в ліцеї, вчителі розвинули ще більше мої захоплення. Пам’ятаю, як пані Міхаєла Кравчук радила мені поступити на українську спеціальність Філологічного факультету і за це я їй дуже вдячна. А тут, у місті Клуж-Напока, викладачі відкрили мене по-новому. Пані Крістіна Сілаґі показала, що таке перекладацька робота і завдяки їй я полюбила цю галузь. А пані Міхаєла Гербіль повела мене у світ української літератури, допомогла впізнати краще українське мислення і саме вона стала натхненням багатьох моїх праць у літературній галузі. Цією нагодою, хочу висловити всім моїм вчителям свою вдячність. Щиро дякую вам за довіру, терпіння та зусилля! Ви прикрашаєте світ своїм світлом, добротою та мудрістю»!

    Анамарія Ковач, вчителька української мови Восьмирічної школи села Ремети Марамуреського повіту працює вже понад 31 рік у своєму рідному селі. Ось її думки з нагоди Дня вчителя: «Можна сказати, що багато поколінь перейшли через мої руки. Дуже приємно на душу, коли учні стають дорослими людьми і приходять з різних куточок світу і стають поговорити зі мною. Вчительська праці – прекрасна, від підготовчого класу коли складаємо букву до букви аж до восьмого коли вже їдуть на різні конкурси. Приємно коло бачу, що маленький школярик читає перше речення, а вже далі робить сам перші граматичні аналізи і складає перші твори. Мені приємно бачити як старанно читають, пишуть, як не раз приходять до мене та обіймають мене та запитують: Коли у нас українська мова? Вчитель це моделятор характеру, золота людина, казав мій покійний батько. Справжній вчитель – це та людина. яка вміє любити, гарно говорити, порадити, направити на добру дорогу, вміє потішити, хоча на душі не раз болить. Я бачу себе тільки вчителем, тому що любов до дітей сильніша за мене».

    Віолета Манзур, вчителька української мови Теоретичного Ліцею імені Юлії Гасдеу у місті Лугож Тіміського повіту розповідає чому вона вирішила стати вчителькою  та про роль, яку вчитель відіграє у житті учнів: «Цей вибір я зробила з серцем. Коли я закінчила п’ятий клас я знала, що хочу стати вчителькою української мови. Я дуже любила мою першу вчительку української мови Анну Самбор, я дуже любила спостерігати за нею, мені здавалось, що її так легко проводити кожен день уроки. Тепер розумію скільки терпіння та витримки потрібно, внести щось своє креативне, цікаве, щоб підготувати урок. Потрібно завжди бачити у дітях тільки позитивне. Професія вчителя нелегка, вона забирає багато сили та життєвої енергії, але дуже приємно бачити, що діти  з радістю вітають тебе, діляться своїми таємницями. А на уроці коли зрозуміли новий матеріал, на їхніх обличчях являється усмішка. Я ще зрозуміла, що недостатньо досконально знати матеріал та вміти ого пояснити, потрібно дітей любити, з розуміння ставитися до їх інтересів та переживань. Якщо любиш дітей, то і діти віддають любов своїх сердець. Я дуже люблю свою професію і мені важко уявити себе кимось іншим».

    Александра Юрак, вчителька української мови Восьмирічної школи села Мікула Сату-Марського повіту вважає, що професія вчителя є однією з найважливіших, найгарніших та, водночас, найскладніших: «Ми вчителі не лише передаємо знання, а й виховуємо, підтримуємо та надихаємо своїх учнів. Наша робота вимагає великих зусиль, терпіння, любові до дітей, саме тому День вчителя є доброю нагодою ще раз нагадати про важливість цієї професії та висловити вдячність всім педагогам за їхню щоденну працю. На День вчителя учні та студенти традиційно вітають своїх вчителів квітами, листками, а в навчальних закладах часто проводяться урості заходи, концерти та виступи присвячені вчителям. Ці заходи сприяють створенню святкової атмосфери та підкреслюють важливість професії. Ще раз вітаю всіх педагогів з Днем вчителя»!

    День вчителя – це гарний привід сказати величезне “Дякую!” своїм педагогам, надіслати СМС, а якщо є можливість – подарувати квіти та обійняти.

  • Всесвітній день вчителя

    Всесвітній день вчителя

    Щорічно 5 жовтня, з ініціативи ООН, відзначається Всесвітній день вчителя, який був заснований в 1994 році. Всесвітній день учителя відзначають понад 100 держав світу, хоча деякі країни мають також національний День вчителя, зокрема й Румунія – 5 червня. Всесвітній день вчителя – професійне свято всіх вчителів, викладачів та працівників сфери освіти. У цей день відзначаються роль і заслуги вчителів у процесі якісної освіти на всіх рівнях, а також їхній неоціненний внесок у розвиток суспільства.

    Діти, які належать до української меншини в Румунії, мають можливість навчатися рідною мовою або вивчати українську мову в школах у містах і селах, де українці становлять значну частку від загальної кількості населення цього населеного пункту, зокрема у повітах: Марамуреш, Сучава, Тіміш, Караш-Северін, Арад, Ботошань, Сату Маре і Тулча. Їх виховують добре підготовлені викладачі, які плекають любов до Батьківщини, а також до рідної мови, народних звичаїв і традицій.

    Анка Майданюк-Штюбіану, яка викладає вже
    багато років українську
    мову в селі Балківці Сучавського повіту, розповідає про роль школи та вчителя у навчанні та
    вихованні дітей:
    «З покоління у покоління виховання передається молодим
    нащадкам із любов’ю та надією. Батьки, дідусі прищеплюють перші паростки
    виховання у душах дітей, а потім важлива місія подається школі. Школа з давніх
    давен вважається просвітителем, це інституція де вихователь забезпечує
    безупинність, продовження виховання суспільства, він дбає щоб «золота нитка, яка
    веде з давніх давен не обірвалася». Кожна школа дбає, щоб її учні отримали
    солідне виховання, здобули знання із різних предметів, але тимчасово старається
    прищепити солідні моральні принципи необхідні майбутньому дорослому
    громадянинові. Так, і в наші Балківецькій школі викладачі плідно працюють на
    користь нашого майбутнього, тому що наші сьогоднішні учні це майбутні дорослі
    від яких залежить «повага чи зневага до нашого роду». Ряд шкільних подій, яких
    ми проводимо з учнями мають глибоку ціль для формування їхнього характеру. Нашими шкільними
    заходами ми стараємось усвідомити учнів,
    що виховання має вирішальну роль у житті людини, від цього залежить освіченість, мудрість, повага. Можна
    стверджувати навіть, що справжня людина це результат виховання. Ми також вчимо
    наших учнів усвідомлювати свою ідентичність. 9-го листопада відзначаємо День
    української мови в Румунії. Нам українцям із Румунії властива двомовність: крім
    рідної, української, добре володіємо румунською мовою, за допомогою якої
    удосконалюємо нашу освіту й здобувши різні професії допомогаємо для розвитку
    рідної держави Румунії. Для нас рідна українська мова це ключ відроджування
    рідної ідентичності, це наше коріння. Молодим поколінням необхідно прищепити гідність, повагу і
    щирість відносно рідної мови. Також усвідомити учнів, що етнічна ідентичність
    це природжений дар, вона тобі надається, не дістаєш протягом життя, і залежить
    від свідомості кожної людини як використовує такий цінний дар і як ставиться до
    неї. Ми виховуємо також патріотизм. Справжній громадянин це
    людина, яка відчуває почуття любові та поваги до рідної держави, поважає культуру
    та звичаї. Все залежить від батьків та вчителів. У ранньому віці набагато легше
    полюбити свою батьківщину ніж у дорослому віці, тому треба виховувати ці почуття у
    дітей з самого їхнього дитинства. Ми навчаємо дітей поважати
    та зберігати свої традиції та звичаї. Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що
    виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї, як і мова,
    виробилися протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу та об’єднують окремих людей в один народ, в одну
    націю. В усіх народів світу існує повір’я, що той хто забув звичаї своїх
    батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде
    не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого
    народу. У Балківецькій школі ми організуємо різні заходи з нагоди Великодніх
    свят, Різдва чи інших, з метою навчити учнів поважати та зберігати рідні
    традиції та звичаї, які є зв’язком між поколіннями. Це ключ відродження
    нашої ідентичності. Місія
    викладача це навчати і повчати. Навчати любити, навчати впізнавати любов,
    навчати бути щасливим – це значить навчати поважати самого себе, навчати
    людської гідності.»

    ucra-ledia-spivaliuc.png

    Вчитель у більшості людей асоціюється саме з дитинством, юністю, навчанням в школі. Праця вчителя в усі часи була в пошані, оскільки вона покликана нести людям найголовніше багатство – знання. Вчителька Ледія Співалюк з села Вишівська Долина Марамуреського повіту, яка понад 37 років викладала українську мову та літературу, вважає, що «учителем треба народитися»: «Бути вчителем не так вже просто, і не дано кожному, він повинен прищепити інтерес до навчання, знайти найкращі якості в кожному з учнів і розвинути їх. Учителем треба народитися! Він повинен бути сам вихований, щоб виховувати інших. У житті людини є свій учитель. Це професія дуже нелегка, але педагоги це люди, які відіграють велику роль у формуванні особистості. Кожний вчитель усвідомлює, яку величезну роль несе, йому доводиться невтомно працювати аби навчити дітей різних наук, допомогти пізнати світ. Він може достукатися до кожної дитини, передати їй свої знання, стати другом, показати світ з іншого боку, відкрити раніше непомітні якості в кожного з учнів, він стає наставником і тим, до кого можна звернутися за допомогою. Часом вчителі жертвують своїми інтересами, віддають всі сили своїм учням. Для таких людей це не просто професія, це покликання. Першим прикладом для життя, першим наставником і вчителем для будь-якої людини є його батьки, але виховання дитини продовжується в школі, бо тут дитина набуває перший досвід перебування в суспільстві. Перший вчитель початкових класів залишається для людей справжнім другом, про якого згадуємо навіть і в похилому віці. Вчителі, яких ми вважаємо хорошими, залишаються з нами в пам’яті назавжди так само, як і ті, хто нам найбільше не подобалися. Кожен з них залишає величезні сліди в нашому житті, кожен з них, хтось більше, хтось менше, – джерело знань, з якого ми черпали і повинні далі черпати. Багато професій народжуються і вмирають, але серед вічних професій учительська посідає особливе місце: вона початок усіх професій (на жаль, одні цього забувають). Головне призначення вчителя, між іншим, – навчити людину бути Людиною, бо особливий вплив на особистість дитини має, як вже знаємо, перший вчитель, який дає перші і дуже важливі знання, допомагає вступити в доросле життя, навчає любові до Батьківщини, до рідної мови, до ближніх, вкладає моральні поняття в душі учнів. Якщо вчитель має любов до своєї професії, він буде хороший вчитель, а якщо додасть і любов до учнів, як батько й мати, він – досконалий вчитель.»

    ucra-deputat-nicolae-petretchi.png

    З нагоди Всесвітнього дня вчителя депутат Микола-Мирослав
    Петрецький, голова Союзу українців Румунії виступив з декларацією з трибуни Парламенту
    Румунії, в якій підкреслив
    : «5 жовтня, ми відзначаємо
    Всесвітній день вчителя, який щорічно збирає мільйони учнів та батьків по
    всьому світу, щоб віддати належне всім вчителям, роль яких життєво важлива для
    соціальної, економічної та інтелектуальної реконструкції кожної країни,
    гарантування успіху у світі, заснованому на постійній конкуренції з собою та з
    іншими. Залишаючи осторонь святковий символізм цього дня, кожен член нашого суспільства
    повинен також замислитися над труднощами, з якими стикається освіта. На жаль,
    пандемія SARS-Cov-2 глибоко вплинула на освіту. У цьому контексті тим більш
    значним є внесок вчителів в систему освіти для підтримки вразливого
    населення, відновлення очного навчання у школах та забезпечення надолуження
    прогалин у навчанні. Тому пошук вчителів та забезпечення належної оплати їхньої
    праці й мотивації, належних умов підвищення кваліфікації, доповнених достатніми
    освітніми ресурсами та матеріалами, одночасно з удосконаленням освітньої
    системи, шляхом планування якісної інклюзивної освіти для ВСІХ дітей, мають
    стати нашими пріоритетами на найближчі роки, як базовий принцип забезпечення
    кращої освіти та кращих шкіл, в тому числі в часи кризи. Ми не повинні
    забувати, що школи не є полем політичної боротьби, вони є місцем академічної
    освіти, навчання дітей соціальним та емоційним навичкам, місцем взаємодії та
    соціальної підтримки, а зусилля, докладені вчителями, директорами шкіл, представниками
    системи освіти, які відповідають за забезпечення якості освітнього процесу,
    особливо в цей період, були і є величезними, тому наша вдячність їм за це, за
    їхній внесок, має бути сумірною! З Днем вчителя вас, шановні освітяни!»

    У Всесвітній день вчителя ООН пропонує всім громадянам на
    хвилину задуматися про те, як змінив їхнє життя гарний учитель. Ось що сказала
    вчителька Анка Майданюк-Штюбіану
    про роль, яку відіграли вчителі, зокрема української мови, в її житті:
    «Літа пливуть рікою і залишаються тільки гарні спогади про бувших викладачів,
    які вплинули на мій професійний розвиток
    та з любов’ю посадили в душу: цікавість до української мови – це пані
    Джорджета Штефан у початкових класах, – любов до рідної мови – це пан Євсебій
    Фрасенюк, знаменитий викладач та керівник, – бажання удосконалювати рідну мову -
    це покійний пан Корнелій Регуш та пані Аспазія Регуш – премудрі професори. Кожен
    з них залишив добре, щире слово у моїй душі. Щиро їм дякую та з повагою кланяюсь
    перед їхньою працею. »

    Про вчителів, які залишили сліди в її житті розповідає
    пані Ледія Співалюк:
    «Для мене дуже добрим прикладом була пані вчителька Юлія
    Грінь у Сігетському ліцеї імені Драгоша Воде, в якому я вчилася, тому що її
    педагогічна майстерність, доброзичливість і мудре ставлення та любов до учнів допомогла мені продовжити навчання української рідної мови на Факультеті
    іноземних мов у Бухаресті й стати викладачем. Вона вміла прищепити інтерес до
    навчання, знайти найкращі якості у кожному з учнів, між якими і я. Я рада, що у
    мене є учні, які також стали викладачами української мови. Правда не можу забути і
    вчителів початкових класів: Анну Шорбан або покійного Миколу Лазарчука і на
    факультеті професорів Івана Ребошапку, Ласло Коцюк, Дана-Хорію Мазілу і всіх тих,
    хто допоміг мені вдосконалити моє навчання і бути, я думаю, добрим викладачем
    протягом 37 років. У мене були добрі результати з учнями на Олімпіаді з української мови
    а також на Конкурсі декламування української поезії. Ми повинні дякувати своїм учителям за їхню працю, за
    ті зерна знань, що вони сіяли протягом багатьох років у наші серця (і продовжують
    свою педагогічну майстерність), за їхню любов і турботу! Хай засіяні ними знання заколосяться щедрим
    урожаєм! Побажаймо всім учителям міцного здоров’я, натхнення, поваги та любові,
    удачі та успіхів. Тим, які відійшли у вічність, – вічная пам’ять, хай земля
    буде їм пухом!».

    З нагоди Всесвітнього дня вчителя бажаємо всім вчителям міцного
    здоров’я, натхнення, успіху та щоб радували своєю
    роботою якомога більше поколінь!

  • Всесвітній день вчителя

    Всесвітній день вчителя

    Щорічно 5 жовтня, з ініціативи ООН, відзначається Всесвітній день вчителя, який був заснований в 1994 році. Всесвітній день учителя відзначають понад 100 держав світу, хоча деякі країни мають також національний День вчителя, зокрема й Румунія – 5 червня. Всесвітній день вчителя – професійне свято всіх вчителів, викладачів та працівників сфери освіти. У цей день відзначаються роль і заслуги вчителів у процесі якісної освіти на всіх рівнях, а також їхній неоціненний внесок у розвиток суспільства.

    Діти, які належать до української меншини в Румунії, мають можливість навчатися рідною мовою або вивчати українську мову в школах у містах і селах, де українці становлять значну частку від загальної кількості населення цього населеного пункту, зокрема у повітах: Марамуреш, Сучава, Тіміш, Караш-Северін, Арад, Ботошань, Сату Маре і Тулча. Їх виховують добре підготовлені викладачі, які плекають любов до Батьківщини, а також до рідної мови, народних звичаїв і традицій.

    Анка Майданюк-Штюбіану, яка викладає вже
    багато років українську
    мову в селі Балківці Сучавського повіту, розповідає про роль школи та вчителя у навчанні та
    вихованні дітей:
    «З покоління у покоління виховання передається молодим
    нащадкам із любов’ю та надією. Батьки, дідусі прищеплюють перші паростки
    виховання у душах дітей, а потім важлива місія подається школі. Школа з давніх
    давен вважається просвітителем, це інституція де вихователь забезпечує
    безупинність, продовження виховання суспільства, він дбає щоб «золота нитка, яка
    веде з давніх давен не обірвалася». Кожна школа дбає, щоб її учні отримали
    солідне виховання, здобули знання із різних предметів, але тимчасово старається
    прищепити солідні моральні принципи необхідні майбутньому дорослому
    громадянинові. Так, і в наші Балківецькій школі викладачі плідно працюють на
    користь нашого майбутнього, тому що наші сьогоднішні учні це майбутні дорослі
    від яких залежить «повага чи зневага до нашого роду». Ряд шкільних подій, яких
    ми проводимо з учнями мають глибоку ціль для формування їхнього характеру. Нашими шкільними
    заходами ми стараємось усвідомити учнів,
    що виховання має вирішальну роль у житті людини, від цього залежить освіченість, мудрість, повага. Можна
    стверджувати навіть, що справжня людина це результат виховання. Ми також вчимо
    наших учнів усвідомлювати свою ідентичність. 9-го листопада відзначаємо День
    української мови в Румунії. Нам українцям із Румунії властива двомовність: крім
    рідної, української, добре володіємо румунською мовою, за допомогою якої
    удосконалюємо нашу освіту й здобувши різні професії допомогаємо для розвитку
    рідної держави Румунії. Для нас рідна українська мова це ключ відроджування
    рідної ідентичності, це наше коріння. Молодим поколінням необхідно прищепити гідність, повагу і
    щирість відносно рідної мови. Також усвідомити учнів, що етнічна ідентичність
    це природжений дар, вона тобі надається, не дістаєш протягом життя, і залежить
    від свідомості кожної людини як використовує такий цінний дар і як ставиться до
    неї. Ми виховуємо також патріотизм. Справжній громадянин це
    людина, яка відчуває почуття любові та поваги до рідної держави, поважає культуру
    та звичаї. Все залежить від батьків та вчителів. У ранньому віці набагато легше
    полюбити свою батьківщину ніж у дорослому віці, тому треба виховувати ці почуття у
    дітей з самого їхнього дитинства. Ми навчаємо дітей поважати
    та зберігати свої традиції та звичаї. Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що
    виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї, як і мова,
    виробилися протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу та об’єднують окремих людей в один народ, в одну
    націю. В усіх народів світу існує повір’я, що той хто забув звичаї своїх
    батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде
    не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого
    народу. У Балківецькій школі ми організуємо різні заходи з нагоди Великодніх
    свят, Різдва чи інших, з метою навчити учнів поважати та зберігати рідні
    традиції та звичаї, які є зв’язком між поколіннями. Це ключ відродження
    нашої ідентичності. Місія
    викладача це навчати і повчати. Навчати любити, навчати впізнавати любов,
    навчати бути щасливим – це значить навчати поважати самого себе, навчати
    людської гідності.»

    ucra-ledia-spivaliuc.png

    Вчитель у більшості людей асоціюється саме з дитинством, юністю, навчанням в школі. Праця вчителя в усі часи була в пошані, оскільки вона покликана нести людям найголовніше багатство – знання. Вчителька Ледія Співалюк з села Вишівська Долина Марамуреського повіту, яка понад 37 років викладала українську мову та літературу, вважає, що «учителем треба народитися»: «Бути вчителем не так вже просто, і не дано кожному, він повинен прищепити інтерес до навчання, знайти найкращі якості в кожному з учнів і розвинути їх. Учителем треба народитися! Він повинен бути сам вихований, щоб виховувати інших. У житті людини є свій учитель. Це професія дуже нелегка, але педагоги це люди, які відіграють велику роль у формуванні особистості. Кожний вчитель усвідомлює, яку величезну роль несе, йому доводиться невтомно працювати аби навчити дітей різних наук, допомогти пізнати світ. Він може достукатися до кожної дитини, передати їй свої знання, стати другом, показати світ з іншого боку, відкрити раніше непомітні якості в кожного з учнів, він стає наставником і тим, до кого можна звернутися за допомогою. Часом вчителі жертвують своїми інтересами, віддають всі сили своїм учням. Для таких людей це не просто професія, це покликання. Першим прикладом для життя, першим наставником і вчителем для будь-якої людини є його батьки, але виховання дитини продовжується в школі, бо тут дитина набуває перший досвід перебування в суспільстві. Перший вчитель початкових класів залишається для людей справжнім другом, про якого згадуємо навіть і в похилому віці. Вчителі, яких ми вважаємо хорошими, залишаються з нами в пам’яті назавжди так само, як і ті, хто нам найбільше не подобалися. Кожен з них залишає величезні сліди в нашому житті, кожен з них, хтось більше, хтось менше, – джерело знань, з якого ми черпали і повинні далі черпати. Багато професій народжуються і вмирають, але серед вічних професій учительська посідає особливе місце: вона початок усіх професій (на жаль, одні цього забувають). Головне призначення вчителя, між іншим, – навчити людину бути Людиною, бо особливий вплив на особистість дитини має, як вже знаємо, перший вчитель, який дає перші і дуже важливі знання, допомагає вступити в доросле життя, навчає любові до Батьківщини, до рідної мови, до ближніх, вкладає моральні поняття в душі учнів. Якщо вчитель має любов до своєї професії, він буде хороший вчитель, а якщо додасть і любов до учнів, як батько й мати, він – досконалий вчитель.»

    ucra-deputat-nicolae-petretchi.png

    З нагоди Всесвітнього дня вчителя депутат Микола-Мирослав
    Петрецький, голова Союзу українців Румунії виступив з декларацією з трибуни Парламенту
    Румунії, в якій підкреслив
    : «5 жовтня, ми відзначаємо
    Всесвітній день вчителя, який щорічно збирає мільйони учнів та батьків по
    всьому світу, щоб віддати належне всім вчителям, роль яких життєво важлива для
    соціальної, економічної та інтелектуальної реконструкції кожної країни,
    гарантування успіху у світі, заснованому на постійній конкуренції з собою та з
    іншими. Залишаючи осторонь святковий символізм цього дня, кожен член нашого суспільства
    повинен також замислитися над труднощами, з якими стикається освіта. На жаль,
    пандемія SARS-Cov-2 глибоко вплинула на освіту. У цьому контексті тим більш
    значним є внесок вчителів в систему освіти для підтримки вразливого
    населення, відновлення очного навчання у школах та забезпечення надолуження
    прогалин у навчанні. Тому пошук вчителів та забезпечення належної оплати їхньої
    праці й мотивації, належних умов підвищення кваліфікації, доповнених достатніми
    освітніми ресурсами та матеріалами, одночасно з удосконаленням освітньої
    системи, шляхом планування якісної інклюзивної освіти для ВСІХ дітей, мають
    стати нашими пріоритетами на найближчі роки, як базовий принцип забезпечення
    кращої освіти та кращих шкіл, в тому числі в часи кризи. Ми не повинні
    забувати, що школи не є полем політичної боротьби, вони є місцем академічної
    освіти, навчання дітей соціальним та емоційним навичкам, місцем взаємодії та
    соціальної підтримки, а зусилля, докладені вчителями, директорами шкіл, представниками
    системи освіти, які відповідають за забезпечення якості освітнього процесу,
    особливо в цей період, були і є величезними, тому наша вдячність їм за це, за
    їхній внесок, має бути сумірною! З Днем вчителя вас, шановні освітяни!»

    У Всесвітній день вчителя ООН пропонує всім громадянам на
    хвилину задуматися про те, як змінив їхнє життя гарний учитель. Ось що сказала
    вчителька Анка Майданюк-Штюбіану
    про роль, яку відіграли вчителі, зокрема української мови, в її житті:
    «Літа пливуть рікою і залишаються тільки гарні спогади про бувших викладачів,
    які вплинули на мій професійний розвиток
    та з любов’ю посадили в душу: цікавість до української мови – це пані
    Джорджета Штефан у початкових класах, – любов до рідної мови – це пан Євсебій
    Фрасенюк, знаменитий викладач та керівник, – бажання удосконалювати рідну мову -
    це покійний пан Корнелій Регуш та пані Аспазія Регуш – премудрі професори. Кожен
    з них залишив добре, щире слово у моїй душі. Щиро їм дякую та з повагою кланяюсь
    перед їхньою працею. »

    Про вчителів, які залишили сліди в її житті розповідає
    пані Ледія Співалюк:
    «Для мене дуже добрим прикладом була пані вчителька Юлія
    Грінь у Сігетському ліцеї імені Драгоша Воде, в якому я вчилася, тому що її
    педагогічна майстерність, доброзичливість і мудре ставлення та любов до учнів допомогла мені продовжити навчання української рідної мови на Факультеті
    іноземних мов у Бухаресті й стати викладачем. Вона вміла прищепити інтерес до
    навчання, знайти найкращі якості у кожному з учнів, між якими і я. Я рада, що у
    мене є учні, які також стали викладачами української мови. Правда не можу забути і
    вчителів початкових класів: Анну Шорбан або покійного Миколу Лазарчука і на
    факультеті професорів Івана Ребошапку, Ласло Коцюк, Дана-Хорію Мазілу і всіх тих,
    хто допоміг мені вдосконалити моє навчання і бути, я думаю, добрим викладачем
    протягом 37 років. У мене були добрі результати з учнями на Олімпіаді з української мови
    а також на Конкурсі декламування української поезії. Ми повинні дякувати своїм учителям за їхню працю, за
    ті зерна знань, що вони сіяли протягом багатьох років у наші серця (і продовжують
    свою педагогічну майстерність), за їхню любов і турботу! Хай засіяні ними знання заколосяться щедрим
    урожаєм! Побажаймо всім учителям міцного здоров’я, натхнення, поваги та любові,
    удачі та успіхів. Тим, які відійшли у вічність, – вічная пам’ять, хай земля
    буде їм пухом!».

    З нагоди Всесвітнього дня вчителя бажаємо всім вчителям міцного
    здоров’я, натхнення, успіху та щоб радували своєю
    роботою якомога більше поколінь!

  • Вчителі та онлайн-школа

    Вчителі та онлайн-школа










    Румунська система освіти є однією з жертв пандемії
    Covid-19. Навчальний процес, перерваний в березні через поширення нового
    коронавірусу, почалися в середині вересня, коли в Румунії розпочався новий
    навчальний рік. Міністерством освіти та дослідження Румунії було розроблено три
    сценарії для навчальних закладів: зелений сценарій передбачає фізичну присутність
    учнів та вчителів в класі; червоний сценарій передбачає дистанційне навчання. а
    жовтий сценарій означає навчання у змішаній (гібридній) системі.

    Проте радість
    приблизно 2,8 мільйонів дітей та підлітків повернення до школи тривала недовго!
    Зростаюча кількість випадків зараження новим коронавірусом призводить до закриття
    дедалі більше відносно недавно відкритих шкіл. У більшій частині країни, в тому
    числі у Бухаресті, уряд вирішив перевести всі школи виключно на дистанційне
    навчання. Семимісячний період, з березня по вересень, мав би стати гарною
    можливістю для міністерства освіти придумати життєздатні рішення для учнів та
    вчителів.

    Однак реальність показала, що багато вчителів навіть зараз, на
    початку листопада, не готові дистанційне навчання, а значна частина учнів не
    має необхідних засобів – ноутбуків або планшетів, а для батьків це означає додаткові
    витрати на придбання необхідного технічного забезпечення та підключення до Інтернету. Опитування громадської думки, проведене Федерацією
    профспілок працівників освіти ім. Спіру Харета, серед близько 8500 вчителів з
    усієї Румунії, показує, що за останні п’ять років понад 53% вчителів відвідували
    принаймні один курс підвищення кваліфікації. Однак більшість вчителів, близько
    66%, вважають, що їм потрібні інші спеціальні курси для переходу на дистанційне
    викладання.

    Водночас майже 46% респондентів заявляють, що уряд жодним чином не
    допоміг навчальним закладам за весь період санітарної кризи. Майже кожен третій
    вчитель був змушений за власні кошти придбати ноутбук або планшет, а 33%
    заплатили з власної кишені понад 1000 лей (еквівалент близько 200 євро) за
    можливість викладати онлайн. Згідно з опитуванням, вчителі також були змушені
    купити принтери, картриджі, освітнє програмне забезпечення, а також маски та
    дезінфікуючі засоби.




    Таким чином Федерація профспілок працівників
    освіти ім. Спіру Харета прийшли до висновку, що місцеві та центральні органи
    влади повинні виділити більше коштів, аби вчителі могли забезпечити якісне
    дистанційне навчання та гарантувати доступ усіх дітей на уроків, незалежно від
    того, як вони проходять: у звичайному режимі, дистанційно, або у змішаному (гібридному)
    режимі.


  • Підготовка до нового навчального року

    Підготовка до нового навчального року






    Уряд Румунії готує термінову постанову про
    онлайн-освіту під час 2020/2021 навчального року, а також проєкт закону,
    необхідний для фізичного відвідування школи, який дозволить децентралізувати
    рішення на рівні шкіл, шкільних інспекторатів та регіональних дирекцій громадського
    здоров’я.

    У вівторок, на засіданні Комітету з питань освіти Сенату Румунії міністр
    освіти Моніка Анісіє пояснила, що освітній процес, що вимагає фізичної
    присутності дошкільнят та учнів може бути призупинений повітовим комітетом з
    надзвичайних ситуацій, за поданням Ради управління закладу загальної середньої
    освіти та за згодою повітового шкільного
    інспекторату. У той же час вона закликала Парламент схвалити нормативно-правові
    акти про прийняття на роботу у закладах загальної середньої освіти непедагогічних
    працівників, так само як у закладах вищої освіти.




    Чинне законодавство дозволяє приймати на роботу у
    закладах загальної середньої освіти лише педагогічних працівників, тобто лише вчителів.
    Нам потрібні ці додаткові місця, наголосила міністерка. Моніка Анісіє також
    нагадала, що для онлайн-освіти буде придбано понад 500 тис. планшетів, що
    будуть куплені за кошти з різних джерел та висловила сподівання, що наступне коригування
    держбюджету принесе додаткові кошти Міністерству освіти. У вівторок Сенат
    ухвалив законопроєкт, згідно з яким кожен учень системи державної освіти
    отримуватиме 350 леїв на рік для придбання шкільної форми, а школи зможуть самостійно
    обирати відмінні ознаки: бейдж, форму або шарфик.




    Про початок нового навчального року у вівторок розповів
    і міністр охорони здоров’я Нелу Тетару, заявивши, що були розроблені правила поведінки
    для кожного з трьох можливих сценаріїв подальшої еволюції
    пандемії коронавірусу. Він підкреслив, що уряд хоче, щоб це навчання почалося
    як зазвичай, з учнями у класах, але доведеться діяти в залежності від здатності шкіл забезпечити дотримання правил
    охорони здоров’я. З 24 серпня по суспільному телебаченню розпочнеться трансляція
    програми «ТелеШкола вчителів», проєкт підготовки вчителів, розроблений
    Міністерством освіти. Буде проведено 15 курсів, спрямованих на використання
    освітніх платформ для проведення онлайн-уроків. Розглянута тема стосується використання
    функціональних можливостей, які безкоштовно надають Google і Microsoft.




    Курси також будуть доступні на YouTube-каналах
    Румунського телебачення та Міністерства освіти. «З огляду на те, що освітній процес має бути
    продовжений за будь-яких обставин, Міністерство освіти приходить на допомогу
    всім румунським вчителям завдяки цій програмі навчання, що має доповнювальний
    характер і покликана підтримати онлайн-навчання, настільки необхідне в сучасних
    умовах, – зазначила міністерка освіти. Програма «ТелеШкола вчителів» є
    складовою стратегії розвитку навичок вчителів для онлайн-навчання.

  • Викладач румунської- інакша антологія текстів

    Викладач румунської- інакша антологія текстів

    Під вже відомим псевдонімом
    Крістіан, видавець Крістіан Косма презентував другий том, присвячений гарній професії. Оця «інакша» антологія під назвою «Викладач румунської мови» є спробою Крістіана Косми привернути увагу до ситуації в сучасній румунській літературі, а й про важливість вчителів
    румунської мови і літератури в сьогоднішньому культурному середовищі: Той факт, що ми знаходимося там, де ми є щодо ситуації румунських письменників і літератури
    залежить взагалі і
    від нашого ставлення. Якщо ми відносимось до літератури як до бензопилу – тобто, ми бачимо, що кожен день дерева обрізуються, і це створює враження, що ми можемо
    говорити про те, як має виглядати місто – то, можливо, у нас є проблема і, ми повинні звернутись
    до професіоналів.
    Румунські вчителі є одними з небагатьох професіоналів, які залишилися в
    книжковому бізнесі. Ця упереджена промисловість має багато фахівців на папері. Але деякі з них
    невидимі, тому що вони сидять за кафедрою. Вони знаходяться на своєму місці,
    перед 20-30 учнями, повинні справлятися
    з бюрократичними
    ситуаціями і, в той же час, вони повинні бути в курсі справ з журналами, які друкуються, з книгами, що
    виходять на ринок, з книжковими ярмарками.




    Думутріца Стойка викладає румунську мову і літературу в бухарестському
    Національному коледжі імені Георгія Лазаря. Вона
    також є автором двох романів: «Не чіпай мене», що побачив світ
    у Видавництві Humanitas, в 2011 році та «На краї світу», опублікований в минулому році
    у Видавництві Картя Роминяске. Про антологію «Викладач
    румунської», до якої
    була задіяна, розповідає Думітріца Стойка: «Це антологія про історії та шкільне життя, свідчення молодих вчителів, і ці тексти охоплюють
    досить великий період. Поки що я прочитала тільки перший том, але я розумію, що
    в другому є розповіді вчителів, які викладали в 50-х і 60-х роках. Наймолодші вчителі почали
    працювати, два- три роки тому, в сфері освіти. Книга дуже яскрава. Вона
    містить пережиті історії, передані часто з гумором, іноді з сумом. Іноді є навіть комічно- трагічні історії, а імідж школи дуже автентичний. Крім того, є багато уривків, які
    говорять про невизначеність, в якій ми знаходимося, особливо що стосується дисципліни. Школа має все менше
    зв’язку з румунською книгою та гуманістичною культурою.




    Доріка Болташу Ніколає, викладач
    столичного Національного коледжу імені Юлії Хашдеу, вважає, що школа стала жорстким механізмом, в
    анахронізмі з ідеями молодого покоління, учнів старших класів. І це через систему освіти, яку все важче керувати у класі: «І мені здається, що школа мене поглинає, і це не добре. Це мене задихає. Де ми з румунською
    літературою? Мені здається, що ми знаходимося в глухому куті, принаймні
    що стосується викладання. Існує кілька причин: кількість
    годин зменшилася, навчальний план – майже нічого не змінився, а іспити також. Учні змінилися, я відчуваю і
    переконана,
    що мої колеги також відчувають, що менталітет, горизонт очікування, уява учнів змінилися і більше не приймають нічого.
    Вони мають інші очікування від нас, і ми докладаємо величезних зусиль, щоб
    зрозуміти їхні очікування, зусилля, які не роблять ані батьки».


    Підлітковий вік є найбільш
    психоемоційним віком, і всесвіт фікцій повинен підбурювати молоді уми. Думітріца Стойка вважає, що шкільна програма
    може бути змінена, щоб учні знову наблизилися до літератури та читального задоволення: «Очевидно, що є багато речей для
    обговорення, всілякі причини, деякі нездатні, але деякі з них неймовірні, як
    третя тема іспиту на атестат про повну загальну середню освіту. Це дозволяє підготувати іспит
    шляхом вивчення на пам’ять деяких коментарів, і все. Не потрібно читати. Є 17 авторів з одним текстом, близько двох
    сторінок, щоб отримати добру оцінку. Отже, це 34 сторінки. Я знаю учнів,
    які готують ці есе, бо такі вимоги. Першим питанням іспиту
    на атестат зрілості є спілкування,
    і я думаю, що це нормально. Літературу можна було зачепити до цього
    спілкування. Зміна
    структури запитань може повернути нас до книги.




    Антологія текстів, зібраних
    Крістіаном Козьмою, говорить як про задоволення, так і про проблеми, з якими
    стикаються румунські вчителі в сучасних школах: Крім різних
    історій про, які розповідають вчителі у
    цій антології – залишається
    питання системи, яка
    застаріла, реформована подекуди, але не глибинно. Без значних змін, таких як зміна структури запитань
    з румунської мови,
    запропонованих
    для екзамену на атестат зрілості, дуже важко боротися з цим явищем віддалення від
    книги. Нарешті, однак,
    тон залишається відносно оптимістичним, тому що голоси в книзі – це голоси
    вчителів, які вірять у свою роботу, які надзвичайно задіяні до неї, і які вважають, що вони мають
    значення, навіть за таких умов дрейфу. .


    До книги «Викладач
    румунської мови. Інакша антологія текстів» також були
    задіяні Ана Боаріу, Охара Доновецькі, Маріана Жітарі, Івона Мунтяну, Віоріка Редуце,
    Адріан Севою
    та Ольга Штефан.



  • Підготовка дитини до життя у школі та вдома

    Підготовка дитини до життя у школі та вдома










    Нещодавно 154 вчителя, які мають щонайменше 4200 учнів
    у 8 повітах Румунії та в Бухаресті, отримали можливість відвідати курси, що
    проводяться у рамках проекту «Для дівчат і хлопців», впровадженому Асоціацією «Молодь
    для молоді». Метою проекту є вирішення конкретних проблем з якими стикаються
    учні середніх шкіл, особливо VI та VII класів. Причиною фокусування на цій віковій групі є
    відсутність інформації, що спостерігається серед більшості підлітків, які в
    своєму віці мали б краще знати своє тіло, а також контролювати емоції та
    справлятися зі специфічними віку небезпеками.

    Відсутність інформації вважається однією з причин
    наслідків, які викликають неабияку стурбованість, якщо подивитися на
    статистику. У Румунії 10% породілль є неповнолітніми, кожна друга неповнолітня
    мама ніколи не мала доступу до інформації про репродуктивне здоров’я. Крім того,
    хоча з 2004 року у державній освіті є факультатив «Освіта заради здоров’я», який
    може викладатися з першого і до ХІІ класів, лише 6% – 7% учнів закладів
    середньої освіти обрали цей факультатив протягом 2017-2018 навчального року.




    Саме
    в цьому контексті Асоціація «Молодь для молоді» розробила проект «Для дівчат і хлопців», щоб допомогти вчителям обговорити з учнями ці чутливі питання, в тому
    числі з психологічної точки
    зору, а не тільки з фізіологічної. Координатор
    проекту Адіна Маня розповідає: «Це програма формування
    класних керівників, які проводять або ні факультативний урок «Освіта заради
    здоров’я». Те, що ми зробили, передусім навчальні матеріали для
    вчителів і підручники для учнів, може бути використано як на заняттях класного
    керівника, так і на уроках «Освіта заради здоров’я», там де учні обрали цей
    факультатив. У період статевого дозрівання, на додаток до різних природних гормональних
    змін, які усвідомлюють або ні, про які учням розповідають або ні, виникає й новий
    діапазон емоцій. Важливо, щоб вони навчилися управляти ними. Крім того, в цьому
    віці діти дуже зацікавлені в спілкуванні і в налагоджені відносин з іншими
    людьми, в тому числі романтичних відносин. Вони хочуть знати, як люди спілкуються
    між собою, що означає переконувальне спілкування, як захиститися і, що означає
    спілкування у віртуальному середовищі, що таке самозображення у реальному і
    віртуальному просторах. Вони уразливі до маніпуляцій в Інтернет-середовищі. Юнаки
    та дівчата повинні вміти бачити різницю.»




    Вчителі та учні навчилися краще спілкуватися між
    собою на такі теми як людське тіло та статеве дозрівання, самооцінка та спілкування
    з іншими, способи запобігання насильству, цінності, родина та плани на
    майбутнє. В умовах, коли більшість учнів погано поінформовані про ці теми
    постає запитання: чи здатні вчителі допомогти їм у цьому? Адіна Маня. «Найважливішим
    у відносинах з вчителями є те, щоб вони були готові і мали бажання зробити свій
    внесок у благо дітей. Багато з них усвідомлюють те, що мають недоліки у
    розумінні проблем молодого покоління і потребують професійної допомоги. Більше
    того ми з самого долучили й батьків до цих дискусій. Після проходження курсів усі
    вчителі повернулися до класів, де вони є класними керівниками і спробували застосувати
    на практиці те, що вони вивчили на наших курсах. Крім того, вчителі та учні,
    які беруть участь у нашому проекті, разом з волонтерами Асоціації «Молодь для
    молоді» проводять певні заходи, до яких запрошуються й батьки, щоб обговорити теми
    курсів. Таким чином ми намагаємося нагадати батькам, що й вони були в цьому
    віці, стикалися з подібними проблемами, а також допомагаємо усвідомити,
    наскільки важливо підтримати своїх дітей у період статевого дозрівання.»




    У проекті «Для
    дівчат і хлопців» взяли участь 29 міських шкіл та 16 сільських. Особлива увага
    була приділена останнім, з огляду на численні переваги міста над селом у
    Румунії. Говорить Адіна Маня. «Ми хотіли побачити реакцію батьківських громад
    та шкільних громад у сільській місцевості, щодо яких національна статистика
    надає тривожні цифри про бідність, обмеження та низький рівень освіти. Я маю на
    увазі дані, які показують, що в даний час сільська місцевість сильно відстає
    від міст. Ми хотіли подивитися, чи реакція людей в сільський місцевості така ж «тривожна»
    як випливає зі статистики, але в дійсності вони відреагували дуже добре. Усі
    були в захваті від наслідків курсів для дітей і від того, як пройшла зустріч з батьками.»


    Залишається
    відкритим питання – якою мірою модель спілкування між вчителями та учнями,
    запропонована Асоціацією «Молодь для молоді» буде застосована на практиці для
    підвищення рівня обізнаності та самопізнання.

  • Як правильно оцінити якість освіти?

    Як правильно оцінити якість освіти?






    Румунська школа, яка в останні двадцять років
    застрягла у вихорі постійних змін, останньою з них будучи нещодавно оголошена
    реформа навчальних програм, намагається впоратися з викликами XXI століття. Одним з них є самооцінка освітньої системи,
    тобто оцінка якості роботи вчителів та якості знань учнів і студентів.




    Нещодавнє дослідження, проведене румунською владою
    у співпраці з ЮНІСЕФ та ОЕСР (Організації економічного співробітництва і
    розвитку в Європі) зосередилося на аналізі й оцінці системи освіти загалом. У
    відповідності до положень чинного закону про освіту, діти системи загальної
    середньої освіти проходять кілька етапів оцінки починаючи з II-го класу, потім у ІV-му, VI-му, а кульмінує все Загальнонаціональним оцінюванням у VIII-му класі, що впливає потім на вступ до ліцею.




    Проте, загальнонаціональне оцінювання, що
    вважається найважливішим іспитом шкільного життя до 14/15 років, викликає
    чимало суперечок. Про деякі з них розповіла член Національної ради учнів Йоана
    Белтерецу. «Що стосується нашої оцінки, Національна рада учнів неодноразово
    наголошувала на тому, що занадто часто, основна увага приділяється питанням, що
    є предметом національних іспитів. Ці іспити, в їх нинішньому вигляді, сприяють
    у більшій мірі запамятовуванню на шкоду логічному мисленню. Близько 40%
    румунських учнів у віці 15 років неграмотні, судячи з останніх результатів PISA. Хоча вміють читати, вони не
    розуміють прочитаних текстів через методи викладання і навчання, що засновані
    переважно на запам’ятовуванні.»





    Якщо протягом шкільних років, діти і молоді люди
    проходять різні процедури оцінювання знань, вони б хотіли, у свою чергу,
    проводити оцінку того, як їх вчать і як до них ставляться у школі. Йоана
    Белтерецу. «Ми вважаємо ще недостатньою участь учнів до внутрішньої оцінки.
    З того, як представник учнів бере
    участь у роботі шкільної ради та комісії з питань оцінки, забезпечення якості
    освіти та боротьби з насильством, у 97,5% випадків учні не мають можливості
    висловити свою думку, а іноді їх навіть не запрошують на відповідні засідання.
    Всі мають дотримуватися чинного законодавства і забезпечувати права учнів та їх
    представників. Ми вважаємо абсолютно необхідним подолати стадію формальної
    оцінки і почати сприймати її як механізм, що може підвищити якість системи
    освіти на користь всіх.»




    Спосіб в який процес оцінення навчання може бути ефективним
    засобом став темою дослідження «Оцінка й аналіз системи освіти в Румунії»,
    проведеного ЮНІСЕФ у співпраці з Організацією економічного співробітництва і
    розвитку в Європі. Реалії в румунській освіті, на жаль, не є втішними. У 2015
    році в порівнянні з 2012 роком румунські учні домоглися прогресу в рамках
    міжнародної програми PISA. Але в розділі «Наука»,
    наприклад, 38,6% дітей у віці 15 років були нижче 2-го рівня, тобто нижче
    базового рівня, якого діти мають сягнути до кінця обов’язкової середньої
    освіти, щоб ефективно діяти в суспільстві знання. Виходячи з цього, постає
    запитання, як можна за допомогою іспитів і контрольних завдань зрозуміти не
    тільки реальний рівень знань учнів, а й допомогти їм поліпшити свої результати?
    Згідно з висновками авторів дослідження, відповідь полягає в гнучкості системи
    освіти. Школа повинна стати не тільки місцем досягнення виняткових результатів, і Румунія продемонструвала свою здатність на це, а й інклюзивним закладом, в якому
    всі учні набувають навички і знання, необхідні на ринку праці.




    На цьому треба
    зосередити увагу, – зазначив Андреас Шлейхер, директор ОЕСР. «На початку 2000-х
    років, Румунія не мала жодного
    незалежного органу оцінювання шкіл. Сьогодні, однак, в Румунії вже діє потужний
    центр оцінки та тестування. Але, мабуть, найголовнішим є те, що Румунія є одним
    з небагатьох прикладів прогресу в Європі. Нові програми були узгоджені з
    устремліннями XXI-го століття.
    Вони надають кожній молодій людині можливість поглибити знання, набути навички
    і розвивати критичне мислення, необхідне для подальшого життя в суспільстві
    майбутнього. Але, водночас багато чого в галузі освіти діє скоріше
    теоретично, ніж практично. Частина інфраструктури та багато вчителів не пристосовані
    до потреб XXI-го століття.
    Національні іспити все ще визначають майбутнє учнів на основі жорсткого набору
    академічних знань і це ще з 14-річного віку. Але ми вважаємо це застарілим і
    несправедливим.»




    Румунська влада вважає найбільш важливим аспектом висновків
    дослідження ЮНІСЕФ-ОЕСР те, що «ці
    оцінки середньої освіти мають формувальний характер, а не рейтинговий».
    Говорить міністр освіти Павел Нестасе. «Ми повинні змінити наш підхід і сприймати оцінку:
    учнів, вчителів, шкіл і системи, як можливість отримати зворотній зв’язок і
    вживати необхідних заходів для підвищення якості навчального процесу, зосередженого на учнях. Ми хочемо мати вчителів, готових до формувальної
    оцінки, яка проводиться під час звичайних уроків, а не тільки за підсумками контрольних
    робіт, іспитів або національних іспитів. Таким чином буде зменшено тиск на
    учнів і дозволить показати свій рівень знань і тим, хто зазвичай важко
    справляється із контрольними. Тому дуже важливим елементом цієї доповіді є
    формувальна оцінка. В кінцевому рахунку, цей тип оцінки повинен привести до
    створення персоналізованих підходів до подальшого навчання учнів. Ми в даний
    час проводимо оцінку, але не у всіх школах здійснюється й друга складова, а
    саме використання результатів оцінки та персоналізація навчального процесу та
    його зосередження на кожному учні.»





    У цьому сенсі Міністерство освіти вже працює над
    кількома програмами для систем середньої та вищої освіти, спрямованими на оцінці
    результатів учнів або студентів, з одного боку, та вчителя або викладача, з
    іншого. Фінансуватимуться вони коштами з фондів Європейського Союзу.