Tag: вшанування

  • 29 січня 2024 року

    29 січня 2024 року

    БЮДЖЕТ – Лідери правлячої коаліції в Бухаресті сьогодні знову обговорили проєкт бюджету на поточний рік. Це остаточні розрахунки щодо розподілу державних грошей перед тим, як у п’ятницю проєкт нормативного акта буде схвалений урядом, а наступного тижня – проголосований парламентом. Найбільші суми будуть спрямовані на пенсійні виплати та на продовження інвестицій, а видатки на товари, зарплати та послуги будуть скорочені в усіх міністерствах і установах, зазначив міністр фінансів. Бюджети міністерств планується скоротити на 5% порівняно з минулим роком, за винятком сфери охорони здоров’я, внутрішніх справ, освіти, транспорту та національної оборони. Інвестиції перевищуватимуть 7% ВВП для підтримки економічного зростання та розвитку країни. У сфері сільського господарства пріоритетами залишаються підтримка розвитку галузі тваринництва, продовження програми ІНВЕСТАЛІМ, фінансування зрошувальних систем. Мінекономіки продовжить масштабну підтримку підприємців за програмами Start-up Nation і Construct Plus, а оборонна промисловість і цього року отримає понад 2% ВВП. Як і в попередні роки, Міністерство транспорту продовжить інвестувати в автомагістралі, швидкісні дороги та покращення національної дорожньої мережі.

     

    ДИПЛОМАТІЯ – Глава румунської дипломатії Еміль Гурезяну обговорив з виконавчим віце-президентом Європейської комісії, відповідальним за соціальні права та компетенції, якісні робочі місця та навчання, Роксаною Минзату, низку важливих досьє, що стосуються поточного європейського порядку денного. Вони обговорили такі теми, як збереження підтримки процесу розширення ЄС, продовження підтримки України та Республіки Молдова, розробка стратегічного бачення для Чорного моря. Вони також обговорили питання просування цілей конвергенції та згуртованості в переговорах щодо наступної Багаторічної фінансової програми після 2027 року та посилення європейських дій у сфері оборони. Румунський міністр взяв участь у засіданні Ради міністрів закордонних справ у Брюсселі та зустрівся з Генеральним секретарем НАТО Марком Рютте.

     

    СКАРБ – З’являється нова інформація про скарб, що належить Румунії, викрадений у ніч із п’ятниці на суботу з музею в Нідерландах. Поліція цієї країни оголосила, що має докази того, що кілька підозрюваних у крадіжці походять із провінції на північному заході Нідерландів. Влада Нідерландів також заявляє, що в музеї та його околицях були проведені масштабні технічні та тактичні розслідування, а команда з десятків слідчих і спеціалістів працює над справою, щоб затримати злодіїв і повернути викрадене. За словами міністра культури Румунії Наталії Інтотеро, йдеться про золотий шолом з Коцофенешть і три дакійські браслети з Сармісегетузи Регії – артефакти культурної спадщини, а також невід’ємні частини історії та ідентичності румунського народу, безцінну культурну спадщину не лише для Румунії, але й для всього світу. Міністерка культури звільнила з посади директора Національного музею історії Румунії Ернеста Оберлендера-Тирнов’яну, розкритикувавши його за те, як він публічно та інституційно спілкувався з громадськістю у справі викрадення скарбів. Нагадаємо, на виставку до Нідерландів артефакти відправив саме Національний Музей історії.

     

    ВШАНУВАННЯ – У середу Румунська академія урочисто відкрила «Рік кардинала Юліу Хоссу» сесією вшанування. 2025 рік було встановлено законом як «Рік кардинала Юліу Хоссу», щоб відзначити його життя, діяльність, особистість, мученицьку смерть, вирішальну роль у досягненні Великого об’єднання та зусилля, які він докладав для порятунку євреїв під час Голокосту. Блискучий трансільванський інтелектуал, кардинал Юліу Хоссу ознаменував історію Румунії. Був заарештований і ув’язнений у комуністичних тюрмах за відмову зректися греко-католицької віри та діяльність на захист об’єднаних із Римом віруючих. Президент Клаус Йоганніс звернувся з посланням з нагоди «Року кардинала Юліу Хоссу», в якому нагадує слова кардинала: «Наша віра — це наше життя!» – і ствердив, що вони можуть стати потужним закликом до громадянської свідомості, до єдності та мужності, до солідарності з нашими ближніми та з майбутнім країни.

     

    ВИБОРИ – У вівторок коаліційний уряд СДП-НЛП-ДСУР у Бухаресті ухвалив рішення, що визначає виборчий календар напередодні першого туру президентських виборів, що пройдуть  4 травня. Виборчий період розпочниться 18 лютого, а крайній термін подання кандидатур до Центральної виборчої комісії – 15 березня. Виборча кампанія розпочниться 4 квітня і завершиться вранці 3 травня. Голосування в Румунії відбудеться 4 травня, а за кордоном – на 950 виборчих дільницях, організованих протягом трьох днів – 2, 3 і 4 травня. Румунські виборці за кордоном можуть також проголосувати поштою, зареєструвавшись на сайті www.votstrainatate.ro.

     

    РЕФОРМА – Президентка Європейської комісії Урсула фон де Ляєн запропонувала масштабну економічну та регуляторну реформу ЄС, яка має на меті стимулювати розвиток ЄС, щоб він не відставав від глобальних конкурентів, таких як Китай та Сполучені Штати. Нова стратегія під назвою «Компас конкурентоспроможності» поєднує в собі промислову політику, інвестиції та реформи. Урсула фон де Ляєн зазначила, що ЄС має «можливо, найбільш освічену робочу силу в світі». Вона сказала, що економіка ЄС є другою за величиною у світі, але Європа відстає через слабкі місця, такі як бізнес-модель, яка протягом багатьох років покладалася на дешеву робочу силу з Китаю, дешеву енергію з Росії та аутсорсинг інвестиційної безпеки. Ці дні минули, підкреслила президентка Європейської комісії. Запропонована нею стратегія складається з трьох розділів. Перший стосується посилення конкурентоспроможності за допомогою інновацій, декарбонізації, зменшення залежності і підвищення безпеки ланцюжка постачання технологій і ресурсів. У другому йдеться про спрощення законодавства та бюрократичної тяганини, а в третьому – про громадян ЄС, які завдяки навчанню та добре оплачуваній роботі є джерелом і ціллю цієї реформи.

  • У Бухаресті вшанували пам’ять українських письменників Румунії

    У Бухаресті вшанували пам’ять українських письменників Румунії

    Бухарестська філія Союзу українців Румунії організувала 13 жовтня 2021 року захід із
    вшанування пам’яті бухарестських українських письменників та культурних діячів під назвою Я на сторожі коло їх поставлю слово.

    Голова Бухарестської філії СУР, письменник Михайло Трайста, розповідає про вшанувальний
    захід: «Члени Бухарестської філії поклали квіти до могили українського письменника
    Миколи Корсюка, колишнього головного редактора дитячого журналу «Дзвоник». Вшанувальний захід продовжився у приміщенні СУРівської філії Бухаресту, де учасники
    відмітили могутню роль бухарестських українських письменників у розвитку
    української літератури та культури, взагалі. У неділю, 14 жовтня, в
    українській церкві столиці, отець Володимир Малкович відслужив поминальну
    панахиду за українськими письменниками та культурними діячами. У поминальному
    заході взяли участь члени та прихильники Бухарестської філії СУРу, письменники,
    журналісти і, звичайно, родичі та знайомі покійних письменників і культурних
    діячів. Варто підкреслити те, що завдяки цим початківцям української літератури,
    українська література Румунії досягла високого рівня, про що говорять великі
    письменники України Іван Драч, Дмитро Павлечко та інші.»


    Присутні на вшанувальному заході споминали вихідців з Мараморощини,
    Буковини та інших регіонів Румунії, а також із Чернівців, які оселились,
    творили та були поховані в Бухаресті, серед них: Орест Масикевич, Іван
    Федько, Оксана Мельничук, Михайло Небеляк, Юрій Лукан, Євген Мигайчук, Степан
    Ткачук, Іван Негрюк, Корнелій Регуш, Василь Цаповец, Кирило Куцюк, Стеліан Груя
    Яцентюк, Юрій Павліш, Ілля Кожокар, Василь Баршай, Іван Непогода, Ігор Лемний,
    Степан Левинський, Ірина Левинська, Микола Лясевич, Остап Шандро, Денис Онищук,
    Микола Корсюк, – додав
    Михайло Трайста.


    Далі представимо коротенько аспекти з життя і творчості двох з видатних українських письменників Румунії,
    пам’ять, яких була вшанована 13 жовтня 2021 року Бухарестькою філією
    СУР. Микола Корсюк, український поет і прозаїк в Румунії, активний член та один
    із засновників Союзу українців Румунії, народився 30 березня 1950 року у
    марамуреському селі Луг над Тисою. Після закінчення початкової школи в рідному
    селі отримав середню освіту в українській секції педагогічного ліцею в місті
    Сігету Мармацієй, потім закінчив Філологічний факультет Бухарестського
    університету, де згодом викладав українську літературу. Після здобуття вищої
    освіти Микола Корсюк працював редактором у видавництві «Критеріон», де започаткував
    колекцію книжок для учнів «Мала бібліотека», в яких були опубліковані твори
    класиків української літератури. Працював головним редактором журналу «Наш
    голос» і головним редактором дитячого журналу «Дзвоник», що видаються Союзом
    українців Румунії. Свої перші твори Микола Корсюк почав друкувати у 1971 році в
    українській газеті «Новий вік», а також у колективних томах «Сонячне відлуння»
    та «Наші весни», але як письменник він дебютував у 1972 році з книгою «Нащадки
    сонця». У 1973 році видав свою першу прозову книжку – збірку новел «Роздоріжжя»,
    за яку був нагороджений премією за дебют Спілки письменників Румунії. Микола Корсюк є
    автором поетичних та прозових творів «Ворота» (1975 р.), «Сюжет для новели»
    (1977 р.) «Монолог дерева» (1980 р.); «Чужий біль» (1985 р.), «Монолог» (2003
    р.), «Яйце райце» (2005 р.), а також прозовий роман «Ні бог, ні люди» (2008
    р.), за який отримав премію Спілки письменників Румунії. Письменник також видав
    збірку віршів для дітей «Зайчикова книжка» (2009 рік). Кілька його творів
    перекладено на румунську, німецьку та угорську мови. Микола Корсюк був членом Спілки
    письменників Румунії, Національної спілки письменників України, а також членом
    Українського ПЕН-клубу. Микола Корсюк відійшов у
    вічність на 71-му році життя.


    Степан Ткачук, видатний український поет, прозаїк, публіцист, громадський діяч
    в Румунії, колишній депутат та перший голова СУР, народився 13 січня 1936 року
    в селі Данила Сучавського повіту. Закінчив Український ліцей у місті Сігету
    Мармацієй Марамуреського повіту та Бухарестський політехнічний інститут. В його
    творчому доробку – кілька десятків поетичних збірок та прозових книг, серед
    яких збірки поезії: «Розколоте небо» (дебютна збірка 1971), «Час без часу»
    (1975), «Посміх світу» (1977), «Подорож у вічність» (1982), «Сміх і плач слів»
    (1986), «Молитва за рідну мову» (1996), «Воскреслі поезії» (1999), «Дзвони
    пам’ять» (2000); збірки прози: «Сузір’я предків» (1974), «Каледойскоп» (1985),
    «Хвилино, зупинись! » (1989); роман: «Нічия пора» (1979), а також численні
    переклади. Його вірші та проза друкувалися в журналах та антологіях України,
    США, Канади тощо.Степан
    Ткачук відіграв велику роль у популяризації української літератури в Румунії,
    зокрема своїми перекладами на румунську мову, серед яких тритомну антологію
    української сучасної поезії 80 de privighetori ucrainene («80 українських
    солов’їв»,1995), сприяючи таким чином доступу румунських читачів до української
    літератури. Отримав чимало національних та міжнародних премій. Член Спілки
    письменників Румунії та Національної Спілки письменників України. Помер Степан
    Ткачук 27 липня 2005 року в Бухаресті.

  • У Бухаресті вшанували пам’ять українських письменників Румунії

    У Бухаресті вшанували пам’ять українських письменників Румунії

    Бухарестська філія Союзу українців Румунії організувала 13 жовтня 2021 року захід із
    вшанування пам’яті бухарестських українських письменників та культурних діячів під назвою Я на сторожі коло їх поставлю слово.

    Голова Бухарестської філії СУР, письменник Михайло Трайста, розповідає про вшанувальний
    захід: «Члени Бухарестської філії поклали квіти до могили українського письменника
    Миколи Корсюка, колишнього головного редактора дитячого журналу «Дзвоник». Вшанувальний захід продовжився у приміщенні СУРівської філії Бухаресту, де учасники
    відмітили могутню роль бухарестських українських письменників у розвитку
    української літератури та культури, взагалі. У неділю, 14 жовтня, в
    українській церкві столиці, отець Володимир Малкович відслужив поминальну
    панахиду за українськими письменниками та культурними діячами. У поминальному
    заході взяли участь члени та прихильники Бухарестської філії СУРу, письменники,
    журналісти і, звичайно, родичі та знайомі покійних письменників і культурних
    діячів. Варто підкреслити те, що завдяки цим початківцям української літератури,
    українська література Румунії досягла високого рівня, про що говорять великі
    письменники України Іван Драч, Дмитро Павлечко та інші.»


    Присутні на вшанувальному заході споминали вихідців з Мараморощини,
    Буковини та інших регіонів Румунії, а також із Чернівців, які оселились,
    творили та були поховані в Бухаресті, серед них: Орест Масикевич, Іван
    Федько, Оксана Мельничук, Михайло Небеляк, Юрій Лукан, Євген Мигайчук, Степан
    Ткачук, Іван Негрюк, Корнелій Регуш, Василь Цаповец, Кирило Куцюк, Стеліан Груя
    Яцентюк, Юрій Павліш, Ілля Кожокар, Василь Баршай, Іван Непогода, Ігор Лемний,
    Степан Левинський, Ірина Левинська, Микола Лясевич, Остап Шандро, Денис Онищук,
    Микола Корсюк, – додав
    Михайло Трайста.


    Далі представимо коротенько аспекти з життя і творчості двох з видатних українських письменників Румунії,
    пам’ять, яких була вшанована 13 жовтня 2021 року Бухарестькою філією
    СУР. Микола Корсюк, український поет і прозаїк в Румунії, активний член та один
    із засновників Союзу українців Румунії, народився 30 березня 1950 року у
    марамуреському селі Луг над Тисою. Після закінчення початкової школи в рідному
    селі отримав середню освіту в українській секції педагогічного ліцею в місті
    Сігету Мармацієй, потім закінчив Філологічний факультет Бухарестського
    університету, де згодом викладав українську літературу. Після здобуття вищої
    освіти Микола Корсюк працював редактором у видавництві «Критеріон», де започаткував
    колекцію книжок для учнів «Мала бібліотека», в яких були опубліковані твори
    класиків української літератури. Працював головним редактором журналу «Наш
    голос» і головним редактором дитячого журналу «Дзвоник», що видаються Союзом
    українців Румунії. Свої перші твори Микола Корсюк почав друкувати у 1971 році в
    українській газеті «Новий вік», а також у колективних томах «Сонячне відлуння»
    та «Наші весни», але як письменник він дебютував у 1972 році з книгою «Нащадки
    сонця». У 1973 році видав свою першу прозову книжку – збірку новел «Роздоріжжя»,
    за яку був нагороджений премією за дебют Спілки письменників Румунії. Микола Корсюк є
    автором поетичних та прозових творів «Ворота» (1975 р.), «Сюжет для новели»
    (1977 р.) «Монолог дерева» (1980 р.); «Чужий біль» (1985 р.), «Монолог» (2003
    р.), «Яйце райце» (2005 р.), а також прозовий роман «Ні бог, ні люди» (2008
    р.), за який отримав премію Спілки письменників Румунії. Письменник також видав
    збірку віршів для дітей «Зайчикова книжка» (2009 рік). Кілька його творів
    перекладено на румунську, німецьку та угорську мови. Микола Корсюк був членом Спілки
    письменників Румунії, Національної спілки письменників України, а також членом
    Українського ПЕН-клубу. Микола Корсюк відійшов у
    вічність на 71-му році життя.


    Степан Ткачук, видатний український поет, прозаїк, публіцист, громадський діяч
    в Румунії, колишній депутат та перший голова СУР, народився 13 січня 1936 року
    в селі Данила Сучавського повіту. Закінчив Український ліцей у місті Сігету
    Мармацієй Марамуреського повіту та Бухарестський політехнічний інститут. В його
    творчому доробку – кілька десятків поетичних збірок та прозових книг, серед
    яких збірки поезії: «Розколоте небо» (дебютна збірка 1971), «Час без часу»
    (1975), «Посміх світу» (1977), «Подорож у вічність» (1982), «Сміх і плач слів»
    (1986), «Молитва за рідну мову» (1996), «Воскреслі поезії» (1999), «Дзвони
    пам’ять» (2000); збірки прози: «Сузір’я предків» (1974), «Каледойскоп» (1985),
    «Хвилино, зупинись! » (1989); роман: «Нічия пора» (1979), а також численні
    переклади. Його вірші та проза друкувалися в журналах та антологіях України,
    США, Канади тощо.Степан
    Ткачук відіграв велику роль у популяризації української літератури в Румунії,
    зокрема своїми перекладами на румунську мову, серед яких тритомну антологію
    української сучасної поезії 80 de privighetori ucrainene («80 українських
    солов’їв»,1995), сприяючи таким чином доступу румунських читачів до української
    літератури. Отримав чимало національних та міжнародних премій. Член Спілки
    письменників Румунії та Національної Спілки письменників України. Помер Степан
    Ткачук 27 липня 2005 року в Бухаресті.

  • 125-ту  річницю з дня народження О.П.Довженка  відсвяткували  у  Клужі

    125-ту річницю з дня народження О.П.Довженка відсвяткували у Клужі

    На факультеті
    іноземних мов Клузького Університету імені Бабеша-Бойоя викладачі та студенти
    відділу української мови та літератури при кафедри слов’янських мов за
    фінансової підтримки Союзу українців Румунії організували та провели 7 грудня останній у цьому році захід.
    Його було присвячено геніальному українському режисерові радянського
    періоду, визнаному класику світового кіноматографу – Олександрові Петровичу
    Довженку (1894-1956).Його вважають талановитим прозаїком, публіцистом і
    драматургом, художником і сценаристом, викладачем і педагогом, а головне -
    великим патріотом свого народу. О.П.Довженка
    називають «генієм краси і
    мучеником часу», явищем «особливим і
    масштабним», «Гомером 20-ого століття».
    За 62-а роки свого життя він і воював і садив сади, вчителював та був
    дипломатом, художником і літератором, ставив фільми та вчив молодих митців кіно.
    Він є автором всього лише 7-ми кінострічок, які стали однією з найяскравіших
    сторінок у створенні національного українського та й загалом радянського
    кіноматографу. Найвище визнання отримала
    його робота «Земля» (1932), яку у 1958 році міжнародна кінокритика назвала
    одним із 12-ти найкращих фільмів всіх часів і народів.


    Святкування
    у Клужі відкрив голова місцевої філії СуР пан доктор-лектор І.Гербіль, який
    стисло румунською мовою перерахував
    досягнення і особливості творчості Довженка для тих студентів і гостей
    зустрічі, які не володіють українською. Підкреслюючи його естетичне кредо,
    свідомий вибір загальнолюдського поняття краси, як теми творчості, в противагу
    проблемності і злободенності, пан Гербіль процитував запис із Довженкового
    щоденника:«Якщо вибирати між красою і
    правдою, я вибираю красу. У ній більше глибокої істини, ніж у одній лише голій
    правді. Істинне тільки те, що прекрасне. І коли ми не постигнемо краси, ми
    ніколи не зрозуміємо правди ні в минулому, ні в сучаснім, ні в майбутньому.
    Краса нас всьому учить…».




    Про становлення і визначальні риси Довженка-особистості
    та Довженка творця йшлося у доповіді
    доктора-лектора пані М.Гербіль на тему: «Геній Довженка покорив всесвітнє кіно».
    Викладач говорила про розгляд Довженкового спадку з двох перспектив:перша«повністю задовольняла радянську владу і
    походженням і напрямком розвитку свого таланту». Той Довженко вірив в «ідеальний образ комунізму, непомилковість
    більшовицьких вождів і правомірність революційного насильства». Він
    відображав улюблену тему партійної верхівки – класову боротьбу, використовуючи
    єдино дозволені методи соціалістичного
    реалізму. До цього періоду відносять кінострічки «Арсенал», «Земля», «Щось». Та
    з часом сформувався інший митець, який
    дивився на речі з іншої перспективи і який створив «новий філософський погляд на радянську систему і місце в ній
    українського народу». Цього Довженка
    відкрили фахівці у щоденнику, розпочатому під час Другої Світової Війни. Його
    новівартості знайшли своє відображення у ряді кінострічок та повістей. Однією з
    них є кіноповість «Україна у вогні» (1943), яка вважається «повстанням на захист українського народу».
    Цю роботу Сталін заборонив, а її автор дорого і довго платив за прозріння та
    патріотизм, за зображення правдивої трагедії українського народу на початку
    Другої Світової.


    Останньою
    кінострічкою О.П.Довженка (дороблена його дружиною Ю. Солнцевою) є «Зачарована Десна». Її без
    сумніву можна віднести до надбань, які відображають того іншого, зміненого
    генія. Вона є незвичною для свого часу як за формою так і за змістом. Цей, не
    для всіх легкий для сприйняття, шедевр було переглянуто на заході. Ця робота
    викликала багато вражень і,не дивлячись на вдавану гладкість та відсутність
    сюжету як такого, притягує ледь
    помітними глибокими площинами. Критики називають цю роботу «повість ні про що і про все одночасно»,
    яка вирізняється відсутністю конфліктності і відсутністю негативних персонажів.
    Це – «мозаїка епізодів» з дитинства
    автора та ситуацій, що вражають то «комізмом
    то крайнім драматизмом». Дослідники в один голос говорять про вдале «возвеличування свого народу та про
    оспівування прекрасного: не пафосно, не соціалістично, а надзвичайно ніжно, м’яко, просто і від чистого серця – так як тільки цей геній
    робив. В першу чергу помічаєш неперевершену, чарівну картину вимальованого
    Довженком світу природи і світу людей. Я
    бачу тут гармонійне поєднання краси природи і краси простої людини, що вміє жити
    у злагоді з усім навколишнім не дивлячись на протиріччя. Ця краса у злагоді між
    різним і відмінним, на думку автора, є
    секретом виживання і джерелом натхнення, людською радістю і змістом нашого
    життя, а також ціллю і засобом мистецтва та митців. Я бачу цю роботу як
    запрошення відновити природну здатність тішитися сонцю, повені, буянню рослин. Це,
    на мою думку,заклик до толерантності і до сприйняття світу у його різнобарв’ї і
    відмінностях за часів фізичного та морального залякування і знищення за
    будь-яке відхилення від прийнятих партійних норм. Це не тільки повернення змученого
    кривавою боротьбою революціонера до
    першоджерел – сім’ї, народу, природи. Це ностальгія за добрими часами, коли життя видавалося
    простішим, бо були навколо люди цілісні і чесні, працьовиті і добрі. Це, як
    виділила пані М.Гербіль у своїй доповіді, ще й «повернення колись переконаного творця
    соціалістичного майбутнього від класових цінностей до національних і
    загальнолюдських».


    На наших
    заходах завжди у цей передсвятковий
    період звучать національні традиційні українські колядки у виконанні групи молоді та студентів. Відшліфовані
    протягом століть чарівні слова та мелодії завжди, без вийнятку, єднають
    присутніх різного віку, різних національностей та культур. І це відчуття
    єдності, змісту і правди у красі – Довженкові орієнтири і постулати -органічно
    відповідають цілям клузьких заходів та цінностям як українського народу так і
    всього прогресивного людства.(Автор: Ольга СЕНИШИН).





  • 23 грудня 2018 року

    РЕВОЛЮЦІЯ – По
    всій Румунії у ці дні тривають церемонії вшанування пам’яті загиблих під час
    Антикомуністичної революції 1989 року. У суботу в Бухаресті та інших великих
    містах країни кілька тисяч людей взяли участь у Марші пам’яті героїв революції,
    протестуючи, водночас, і проти нинішньої влади та висловлюючи стурбованість поточною ситуацією у Румунії. 22
    січня вважається днем падіння комунізму в Румунії. У цей день люди зайняли ЦК
    КПР, а диктатор Ніколає Чаушеску був змушений тікати на гелікоптері. У Бухаресті
    пам’ятні урочистості відбулися біля пам’ятника загиблим 29 років тому на площі
    Революції, а також біля національного телерадіомовлення та Румунського радіо,
    які були найбільш гарячими точками антикомуністичної революції. У них взяли
    участь учасники тих подій, родичі загиблих, тощо. У всіх румунських церквах і монастирях в країні і за кордоном в суботу та неділю відбулися поминальні Богослужіння за спокій
    душ героїв, які поплатилися життям у грудні 1989 року. Більше тисячі людей
    загинули і близько 3400 румунів отримали поранення в результаті зіткнень, що
    сталися в ті дні у Румунії, єдиній країні колишнього соціалістичного табору, в
    якій зміна режиму сталася ціною людських життів, а комуністичні лідери Ніколає та Єлена Чаушеску були страчені.




    КРИЖАНИЙ ГОТЕЛЬ -
    Сьогодні відкрився єдиний в Румунії крижаний готель у районі озера Биля.
    Офіційне відкриття всього комплексу, який включатиме кілька іглу та крижану
    церкву відбудеться в лютому наступного року. Крижаний готель побудований
    виключно з льодових блоків, вирізаних у найбільшому льодовиковому озері у горах
    Фегераш, що знаходиться на висоті 2034 метри над рівнем моря. Цього року темою,
    обраною для оформлення 16 номерів і ресторану на 60 місць ефемерної будівлі є
    «Крижана любов» просуваючи, таким чином, любов і пристрасть до природи, свіжого
    повітря і гірських мандрівок в холодну погоду. Уперше в цьому році були
    випущені й однойменні парфуми. Бронювання номерів, охочими переночувати у
    крижаному готелі при температурі мінус 2 градуси за Цельсієм було зроблене
    кілька місяців тому. Першими клієнтами готелю будуть туристи з Великобританії.
    Крижаний готель будується в Румунії з 2005 року.




    РІЗДВО – Для
    забезпечення правопорядку під час різдвяних свят у Румунії збільшено кількість
    поліцейських та жандармів, які посилять патрулювання передусім в багатолюдних
    місцях та поблизу культових споруд. Поліція Румунії оголосила, що протягом
    цього періоду за порядком слідкуватимуть понад 8500 поліцейських і
    жандармів. З іншого боку, з наближенням Різдвяних і Новорічних свят
    спостерігається поступове збільшення пасажиро-транспортного потоку через
    контрольні пункти на західному кордоні, оскільки багато румунів які проживають
    або працюють за кордоном, повертаються додому, щоб зустріти Різдво в родинному
    колі. Так само багато румунів на зимові свята їдуть за кордон. Генеральний
    інспекторат прикордонної поліції нагадує, що, завдяки он-лайн застосунку
    «Середній час очікування на міжнародних пунктах перетину кордону, можна
    побачити рівень навантаженості пунктів перетину кордону, відмічених різними
    кольорами в залежності від пасажиро-транспортного потоку і часу очікування. Для
    святкових перевезень пасажирів до 7 січня Румунська залізниця на популярних
    маршрутах призначила додаткові поїзди.




    БЕЗРОБІТТЯ – Національне
    агентство з питань зайнятості населення в Румунії планує інтегрувати
    на ринку праці більше 110 тис.
    безробітних, які перебувають на обліку, завдяки спеціальному проекту, що фінансується
    значною мірою Європейським соціальним фондом через Операційну програму «Людський
    капітал» 2014-2020 рр., тривалістю чотири роки. За даними агентства,
    виділений на це бюджет перевищує 265 мільйонів євро, з яких приблизно 226
    мільйонів є невідшкодованими витратами. Проект буде реалізовуватися за
    підтримки повітових агентств з питань зайнятості населення.

  • Минув рік з часу відходу у вічність Міхая I-го, останнього короля Румунії

    Минув рік з часу відходу у вічність Міхая I-го, останнього короля Румунії

    У країні, в румунських
    історичних громадах поблизу сучасних
    кордонів або в діаспорі, румуни вшановують
    пам’ять останнього свого Короля Міхая I, який відійшов у вічність на 96 році життя, у своїй резиденції у
    Швейцарії. Його
    біографія співпадає з недавньою історією Румунії, яка була як героїчною, так і трагічною. Король Міхай I був останнім
    главою держави часів Другої
    світової війни та останнім
    з чотирьох королів німецької династії Гогенцоллерн-Зігмарінген, встановленої на престол 1866 року, яка побудувала сучасну Румунію.




    Король Румунії Міхай І народився 25 жовтня 1921 року у
    Сінаї, гірському курорті у центрі країни. Син короля Кароля II та грецької
    принцеси Елени, Міхай зійшов уперше на престол, коли йому було лише шість
    років, після смерті у 1927 році свого діда Фердинанда, творця Великої Румунії,
    оскільки його батько, Кароль II відмовився у 1925 році від престолу і покинув
    країну. Неповнолітній Міхай управляв країною під регентством упродовж трьох
    років доти, доки Кароль II повернувся в країну й замінив його. Другий період правління
    короля Міхая I почався у вересні 1940 році, коли йому
    сповнилося 19 років, після зречення свого батька, Кароля II від престолу, який впровадив корумповану і криваву королівську диктатуру і поступив без опору, наприкінці
    Першої світової війни,велику частину територій, які були
    під владою Бухареста:Бессарабію, північну Буковину, північну Трансільванію та південну Добруджу.




    Сприйнятий як незрілий, король довго залишався в тіні
    маршала Йона Антонеску, який вивів Румунію на орбіту нацистської Німеччини. Але, 23 серпня 1944 року, під час Другої світової
    війни, коли Червона армія ввійшла на територію Румунії та загрожувала стерти з
    карти Бухарест, молодий монарх з мужністю наказав заарештувати маршала Йона
    Антонеску та розірвав союзний договір Румунії з гітлерівською Німеччиною,
    в результаті чого Бухарест повернувся до своїх традиційних союзників Сполучених
    Штатів Америки, Франції та Великої Британії. На думку істориків, цей
    сміливий акт скоротив війну на 6 місяців і врятував життя сотень тисяч людей.




    Три роки по тому, коли країна перебувала практично під
    радянською військовою окупацією, а до влади прийшов маріонетковий комуністичний
    уряд, Король Міхай І-й був змушений відректися від престолу і піти у вигнання на Захід. Він управляв роботою Національного комітету Румунії, який вважався румунським урядом у вигнанні навіть, якщо західні демократії ніколи не визнали цей його статус. До Антикомуністичної
    революції 1989 року, короля Міхая I постійно переслідувала колишня політична
    поліція Секурітатя тодішнього бухарестського режиму. Король Міхай I повернувся в країну лише
    1997 року, коли йому було повернуто
    відкликане комуністами румунське громадянство, а згодом і деякі маєтки. Як
    спеціальний посланник при західних канцеляріях він вніс свій особливий вклад у
    зусилля щодо вступу Румунії в НАТО, у 2004 році, та в ЄС, у 2007 році. Перша
    серед п’яти дочок, принцеса Маргарета, є спадкоємицею Короля Міхая І на посаді
    керівника Королівського дому Румунії і зберігачем Корони.

    «Я не бачу Румунію сьогодні як країну успадковану від наших батьків, а як країну, яку ми запозичили у наших дітей», – ствердив останній король румунів.

  • Вшанування жертв «Колективу»

    Вшанування жертв «Колективу»

    Поїзд метро блокується між станціями вранці після пожежі в Бухарестському клубі Колектив. Пасажири починають взаємодіяти. Про це розповідає фільм режисера Теді Некула «Виходимо на першій станції», показаний учора увечері в Бухаресті, рівно через три роки після трагедії, яка вразила всю країну. 30 жовтня 2015 року під час концерту в Бухарестському клубі Колектив роки-групи Goodbye to Gravity, через феєрверки виникла пожежа. Сотні людей були всередині, і в клубі були одні двері. Частина жертв мали опіки; інші загинули через вдихання токсичних речовин.Всього було 64 загиблих та близько 200 отримали поранення. Згодом, майже через два роки після катастрофи, 65 жертва, молодий чоловік, наклав на себе руки через психологічну травму пережиту в клубі Колектив.

    Вшановуючи пам’ять жертв, у столиці, а також у інших великих містах Румунії, у вівторок були організовані заходи, пов’язані з відзначенням трьох років від пожежі у клубі жаху. У Бухаресті відбулася панахида за загиблими та пам’ятний марш під назвою Гітарний марш. Сотні людей зустрілись на площі Уніря, в центрі міста, а потім відправились до місця трагедії. Багато хто приєднався до них по дорозі. Зупинившись перед Клубом вони чекали, щоб годинники показали 22:30, коли трапилася катастрофа.Рідні, друзі, колеги чи прості перехожі поклали квіти та запалили свічки. Загальний стан: біль, смуток і неможливість виправити речі в політиці, в охороні здоров’я або суспільстві в цілому: Ми багато повинні навчитись з цього, і пам’ятати, що в цій країні є що змінити, і що ми можемо це зробити. «Спочатку всі переживають, але поступово все заспокоюється, і всі займаються своїми справами.

    Через три роки після трагедії нинішній міністр охорони здоров’я Соріна Пінтя зізналася, що Румунія не може впоратися з новою пожежею масштабу Колектив. У країні всього 11 ліжок для жертв з сильними опіками, а влада повинна звернутися по іноземну допомогу у випадку подібної трагедії. Також у Румунії, і в даний час, є багато барів, клубів, гуртожитків або торгових центрів, які працюють без ліцензії на пожежну безпеку. Щодо кримінальної справи, відкритої після нещастя у клубі Колектив, вона все ще перебуває в першій інстанції. Родичі та друзі жертв все ще чекають правди.

  • Святкування Т. Шевченка у Клужі

    Святкування Т. Шевченка у Клужі

    204-у річницю від дня
    народження всесвітньо відомого українського поета Тараса Григоровича Шевченка
    святкують не тільки всі прогресивні, свідомі і просто небайдужі українці по всьому світі.
    Більшість знає Шевченка як найбільшого українського поета зі світовою славою,
    прозаїка, драматурга, маляра і філософа, етнографа і фольклориста. Для
    українців же Шевченко є ще й найбільшим сином, знаковою постаттю і героєм, генієм слова і пророком, культурним кодом, національним візіонером і
    носієм своєрідного бачення, символом боротьби і нескорення, символом України. У Румунії
    заходи присвячені національному поетові-романтику вже роками проходять в усіх
    українських осередках. У Клуж-Напоці зустріч на цю тему відбулася 24 березня як
    завжди на кафедрі слов’янських мов, у Клузькому Університеті імені
    Бабеша-Бойоя, відділ україністики.


    Святкування розпочав
    виступ румунською мовою Чіпріана Лушкана на тему: «Тарас Шевченко – «бард» національного визволення».
    Як і в переглянутих документальних стрічках, було коротко оглянуто біографію
    поета та виділені його головні внески у світову та національну літературу.Промовець
    наголосив, що дослідники і літературознавці називають Шевченка «помітним представником слов’янського
    і європейського літературного романтизму», відзначають його вклад у піднесення «української літературної мови до рівня самих
    розвинутих мов світу» та вплив на «демократизацію
    літератури як української так і європейської». Його величають «творцем міфу про Україну», а більш
    сучасні дослідники вважають його в першу чергу «борцем за національне і соціальне визволення свого народу».




    На формування Шевченка
    як людини і творця особливий вплив мало його сиротинство та кріпацтво у
    дитинстві, як і тяжкий та виснажливий період заслання. Загальновідомо, що у
    1838 році Шевченка було викуплено з кріпацтва і наступні роки він провів у
    плідній роботі, у активній творчій та громадській діяльності. Та вже у 1847
    році за участь у Кирило-Мефодієвському товаристві Шевченка було заслано у
    віддалений куточок Російської Імперії до Аральського моря, де протягом 10 років
    митець служив простим солдатом. Таким чином цар Микола І свідомо і жорстоко
    покарав недавнього кріпака і талановитого та популярного самоука, за насмішки
    та сатиру на царську сім’ю. А щоб покарання було ще більш нестерпним – крім такої вимріяної і недавно отриманої
    волі у Шевченка відняли ще й можливість писати або малювати. «В першу чергу буде глухе фізичне
    протистояння напівголодному існуванню на півострові Мангишлак. Далі треба було
    психічно витримати оточуюче середовище, яке спонукало до пиятики і грубості;
    … витримати отуплюючу рутину і спробу стерти будь-який ідеал або надію…»
    – зазначила автор другої доповіді на тему: «Діалог між двома класиками – Шевченком
    і Чеховим». Пані доцент Д.Тетян підкреслила, що Шевченко «протистоїть за допомогою свого таланту і сили волі.» Вона вважає,
    що він вибрав у цей період прозу і саме на російській мові для того, щоб «перейти ще раз через тонку лінію, яка
    розділяє два літературні роди і дві літературні ліги – російську і українську.
    Для того, щоб об’єднати їх і без огляду прямувати до того, що називається
    просто УНІВЕРСАЛЬНІСТЮ».




    На жаль з майже 20-ти
    новел і повістей, написаних у цей період, до нас дійшло тільки 9-ть. Детальніше було розглянуто повість
    «Княжна» (1847) – одну з перших цього циклу. Хоча ця робота має за основу
    однойменну поему, її вважають «новим
    оригінальним твором». В ній провідною є тема деградації панської сім’ї, а
    також мотиви одруження соціально нерівних партнерів, розгульне життя князя та жіноцтво у двох іпостасях
    жінки-матері. Серед томів повістей А.П.Чехова – відомого у всьому світі
    російського письменника – можна знайти повість під тією ж назвою: «Княжна» (1886)
    . В ній – подібні мотиви жіноцтва у суспільстві, одруження заради піднесення по
    соціальній драбині, розпуста князя і його ірраціональне розтринькування майна на
    пиятику та гру в карти. «Як і його
    попередник, хоча і різними стилістичними засобами, Чехов висвітлив безчисленні
    недоліки суспільства. Але він змальовує все більш помітну проблему -
    відсутність діалогу між двома класами …узагальнену до відсутності діалогу між
    людьми» – підсумувала пані доцент. На завершення промовиця розповіла про
    українські корені Чехова, його зв’язки з представниками українського
    суспільства, захоплення і повагу їхньою культурою, а також любов до народу, «який дав світові такого титана як Шевченко.»




    Сара-Марта Деак у своїй
    роботі «Два невід’ємні таланти Тараса Шевченка» говорила про перетин і перегуки Шевченкової поетичної творчості та живопису. Для наглядності і ефектності
    у виступі було поєднано короткий аналіз кількох поем з відповідними
    малюнками-ілюстраціями Шевченка, надано до уваги слайди з його портретами та
    пейзажами. Об’єднуючою у літературному і художньому спадку митця є тема жінки.
    «Не знаю в літературі всесвітній поета,
    котрий би так витривало, так гаряче і з ціллю свідомою промовляв в обороні
    жінок, в обороні їх права на повне, чисте людське життя», – процитувала
    студентка Івана Франка. Більшість Шевченкових
    жіночих образів у прозі та поезії – трагічні, найкращі з них- наділені «всіма високими рисами характеру». Як і в літературі, так і в
    живописі Шевченкові жіночі образи наділені особливим романтизмом, простою, але
    високо ліричною та естетичною красою.Нові, модерні тенденції у живописі проявився «у «розкутій» позі та ракурсі фігури,
    глибокому погляді, …певному пафосі», тощо. Головне – митцеві вдалося «передати настрій та душевний стан
    портретованих». Вважається, що Шевченкові зміг «відштовхнувся від традиційної академічної школи та брюлловського
    художнього методу … і вийшов на новий рівень творчої … реалістичної
    інтерпретації». У висновках промовиця наголосила: «Його (Шевченкова) величезна спадщина підкреслює не тільки його
    майстерність слова, але й кольору на папері. Ці два таланти невід’ємні,
    оскільки від творив душею і вірив у те майбутнє, яке настало зараз.»




    Голова місцевої
    повітової організації СУР пан І.Гербіль зачитав скорочений варіант своєї праці
    «Мотиви Біблії у творчості Тараса Шевченка». Не секрет, що нашого Кобзаря
    протягом десятиліть називали атеїстом. Для підтвердження цієї комуністичної
    теорії використовувалися ті уривки з його творів, де він дорікає Всевишньому,
    очорнює його. На жаль, Шевченко вживав слово «Бог» більше ніж 630 разів. І, як
    зауважив пан доктор-лектор, звичайно не кожного разу це слово було вжито для
    приниження. Не можна не визнати своєрідного відношення Шевченка до Бога, та
    називати це атеїзмом є безпідставним. Шевченко був вихований в традиційно
    релігійному середовищі, вчився читати і малювати на біблійних мотивах, носив
    перстень від Кирило-Мефодіївського товариства з награвованою біблійною фразою
    «Пізнайте правду і правда визволить вас». І нарешті, під час заслання Біблія
    була єдиною книгою до якої він мав доступ протягом перших довгих і тяжких
    років. Саме глибинне знання біблійних пасажів дозволило Шевченкові створити
    шедевр-переспів «Давидові псалми» (1845), який теж не вкладається у рамки
    атеїстичного світогляду. «На мою думку
    Шевченко взяв правдиві псалми і переспівав їх тільки для того, щоб їх зблизити
    до простої людини. І тут, я вважаю, проявляється ота характеристика пророка, бо
    саме так ми називаємо Шевченка. Це – можливість створити зв’язок
    між божеством і простою людиною» -
    підкреслив викладач української мови.




    Надзвичайно цікавою
    була інформація про вихід в світ за підтримки Союзу українців Румунії першого
    перекладу на румунську мову щоденника Шевченка «Журнал», що охоплює останній
    рік його заслання. Презентація цієї книги, виконаної перекладачем Корнелієм Іродом,
    відбулася 15 лютого у Бухаресті. На ній були присутні багато румунських поетів
    і прозаїків, які дуже високо оцінили видання та були вражені її змістом. У
    щоденнику Шевченко майже протягом року записував основні події в житті, свої
    враження, спостереження, роздуми, наміри і спогади. Пані доктор-лектор М.Гербіль, розповідаючи про цю роботу
    і її значення, виділила: «перед нами
    повстає людина тонкої інтелектуальної організації, надто чутлива до
    найрізноманітніших явищ мистецтва і науки… Шевченко вражає нас високою
    культурою, грунтовними і широкими знаннями і просто науковою ерудицією. Ще
    більше – глибиною, самостійністю і оригінальністю поглядів на найрізноманітніші
    питання науки, філософії, літератури і мистецтва.» Вона звернула увагу, що вже довгий
    час ні щоденник Шевченка ні його листи не тішилися занадто великою увагою
    як зі сторони критиків так і зі сторони широкої публіки. На її думку, вартувало
    б звернути увагу на ці джерела для того, щоб створити загальне і повне враження
    про унікальну особистість Шевченка. «Щоденник
    – це виключної історичної ваги документ, що дає нам змогу уявити собі
    українського народного поета, як живу, з індивідуальними рисами людину. І в той
    же час – людину певної епохи, соціального середовища, великого революціонера
    50-их років 19 століття, справжнього гуманіста, … носія передових ідей і
    патріота» – завершила вона.




    Важко уявити заходи, присвячені такому велетню української культури як Т.Г.Шевченко,
    без декламувань і пісень. Цього разу хор Клузької повітової організації СУР нас
    втішив піднесеним, стриманим, але в той же час сильним виконанням пісень на
    його слова. А зачитування віршованих уривків Шевченка на українській та
    румунській мовах були особливо ясним, чітким і проникливим. Здавалося,
    декламувальники забули
    хрестоматійні характеристики і відкрили для себе новий зміст і нові кольори у
    неоднозначного, невичерпного Кобзаря. Бо Шевченко все ще зберігає унікальну
    здатність бути потрібним і близьким не тільки інтелектуалам чи широкій мислячій
    аудиторії; хвилювати та впливати на людські уми і серця; об’єднувати українців з усіх сторін навколо
    спільного минулого заради світлого майбутнього.

    (Автор: Ольга Сенишин)



  • 15 років з дня терактів в США

    15 років з дня терактів в США






    У минулі вихідні США відзначили 15-ту річницю з дня терактів, вчинених 11 вересня 2001 року, у результаті яких загинули майже три тисячі людей і, які призвели до багатьох років війни і терору для декількох мільйонів людей по всьому світу.




    У Білому домі, президент США Барак Обама в неділю,
    вшанував жертв теракту о 8:46 за нью-йоркським часом, коли перший літак
    врізався в Північну вежу Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку, що стало
    початком найкривавішого теракту в історії Сполучених Штатів.




    І нью-йоркські пожежники вшанували пам’ять 343
    своїх колег, які загинули під час рятувальних робіт 15 років тому. Імена всіх
    майже трьох тисяч жертв були зачитані на панахиді, яка пройшла на місці, де
    колись були вежі-близнюки Всесвітнього торгового центру. Переважна більшість загиблих були пересічними
    громадянами 90 країн світу.




    Серед жертв налічуються й п’ятеро осіб з подвійним
    американсько-румунським громадянством: Єуджен Габріель Лазар, Коріна та Александру
    Лівіу Стан, Джошуа Поптян та Ана Фостерс. Так само загинув і громадянин Молдови румунського походження
    Аркадій Зальцман, відомий архітектор, за планами якого був побудований Палац
    парламенту в Кишиневі.




    Як передає кореспондент Радіо Румунія у
    Вашингтоні, ніхто не забув жахливі моменти 15-ти річної давності. 75000 осіб
    досі страждають психічними або фізичними розладами, в тому числі працівники аварійно-рятувальних служб, які піддалися дії канцерогенних речовин в спробі
    врятувати життя інших.




    У своєму щотижневому виступі по національному
    радіо Президент США Барак Обама закликав до поваги демократичних цінностей і
    уникнення спрощених відповідей на виклик, кинутий тероризмом, посилаючись на
    заяви антиімміграційного кандидата від Республіканської партії на пост
    президента Сполучених Штатів Дональда Трампа.


    І в Румунії були офіційні заяви в зв’язку з
    подіями 11 вересня 2001 року. Міністр закордонних справ Лазер Коменеску направив
    Державному секретарю США Джону Керрі листа, в якому висловлює солідарність з
    жертвами терактів, їх сім’ями та всіма, хто постраждав в результаті трагічних
    подій 15-ти річної давності.


    Нещодавно, незважаючи на вето президента, Палата
    представників Конгресу США прийняла закон, що дозволить сім’ям жертв терактів
    11 вересня 2001 року подати в суд на уряд Саудівської Аравії. З 19 нападників, п’ятнадцятеро
    були саудівцями, незважаючи на те, що уряд в Ер-Ріяді весь час заперечував те,
    що громадяни Саудівської Аравії були причетні до нападу, а в ході розслідувань
    не було виявлено ніякого зв’язку між терактами і саудівською владою.

  • У Клужі відсвяткували 201-у річницю народження Т.Г.Шевченка

    У Клужі відсвяткували 201-у річницю народження Т.Г.Шевченка

    Кожного року у березні всі філії Союзу українців Румунії як і українці з усього світу відзначають річницю з дня народження Тараса Григоровича Шевченка — українського поета, письменника, маляра, драматурга, мислителя, громадського та політичного діяча, фольклориста, етнографа; академіка Імператорської академії мистецтв. Ми ще називаємо його і художником, апостолом правди і свободи, генієм, пророком, нескореним борцем за волю України. «Він не був політиком, проте на його ідеях виховувались і виховуються громадські організації і народ в цілому. Він не був полководцем, але його слово мобілізувало і мобілізує мільйони українців до боротьби за власні права і свободи та людську гідність. Він не прагнув бути пророком, проте своїм могутнім словом як Мойсей вивів свій народ з “єгипетського” ярма…» – так пишуть про Шевченка сучасники.



    Захід відкрив пан лектор Іоан Гербіль, один з організаторів зустрічі, яка відбулася у Клузькому Університеті імені Бабеша-Бойоя, кафедра слов’янських мов при факультеті іноземних мов, відділ української мови та літератури за фінансової підтримки Союзу українців Румунії. Перегляд невеликої документальної стрічки про головні біографічні та творчі етапи Шевченка відкрив наше святкування. Першою зачитала свою доповідь пані лектор Міхаела Гербіль на тему: «Три літа»-золотий період Шевченка». Період “трьох літ” — це роки формування художньої системи зрілого Шевченка. Цей період охоплює 1843 — 1847 роки (до арешту) і повязаний з двома його подорожами в Україну. Це був чи не найпродуктивніший період в житті Шевченка. Названо його так за назвою збірки “Три літа” (яка включає поезії 1843 – 1845 рр.). Тоді поет пише як реалістичні твори так і твори, в яких реалістичні початки по-різному поєднується з романтичним , а також твори суто романтичні. Таке співіснування романтизму і реалізму в творчості Шевченка є індивідуальною особливістю його творчого методу. Було підкреслено, що домінуючою тенденцією стає прагнення обєктивно відображати дійсність у всій її складності.



    Наступні дві доповіді Нарчіси Семенюк: «Тарас Шевченко — символ відродження українського народу» та Беатриси Поповіч: «До 175-ї річниці від першого видання «Кобзаря» розкрили не тільки життєвий та творчий шлях письменника, але і долю його творів і видань. Вибіркові поеми з «Кобзаря» перекладено понад 100 іноземними мовами. Важливими і цікавими були перші видання, сила їхнього впливу, оцінка критиків і читачів. Та найцікавішим і вартим уваги виданням «Кобзаря» можна безпомилково вважати його вишитий варіант (2013 рік). Літератор Олена Медведєва та дизайнер Анна Тимошок з міста Рівне повністю і без скорочень вишили всі поезії Тараса Григоровича, уміщені в першому виданні 1840 року. Текст вишивали у техніці “стебнівка”, а ілюстрації — хрестиком. Окремі зображення містять понад 100 тисяч хрестиків. Кожна сторінка оздоблена традиційним українським орнаментом. Спосіб переплітання та зовнішнього оздоблення «Кобзаря» зроблений на зразок переплітання та оздоблення стародруків. Обкладинка обтягнута шкірою та оздоблена вишивкою хрестиком. Кажуть таке видання надає можливість не просто читати Кобзареве слово ‑ читати історію життя, біль і віру його – але дозволяє доторкнутися до неї навіть пучками пальців і вустами.



    Протягом зустрічі члени групи «Жар-птиця» зачитали одні з найвідоміших Шевченкових віршів на українській та у перекладі на румунську мову. Сильним і натхненним було їхнє виконання пісень на вірші поета. Дехто з залу не втримувався і підспівував молодим виконавцям, бо ж музика має тенденцію захоплювати і підносити людей .



    Варта наголосити, що Т. Г.Шевченко підніс українську літературу до рівня найрозвиненіших літератур світу. Вважають, що він завершив процес формування української мови, розпочатий Котляревським, Квіткою-Основяненком та іншими через її синтез з живою народною мовою. Поет оспівав долю народу і України, яка постала перед ним поневоленою, сплюндрованою завойовниками з усіх сторін протягом століть. Та відображаючи тогочасне і минуле буття він проектував у своїх творах майбуття. Він виступив на захист України-неньки від поневолювачів, закликав до єдності і до боротьби.



    Чи не найвагомішою Шевченковою спадщиною є вплив його творів та висловлених там ідей, закликів до розвитку соціальної і національної свідомості українського народу. Шевченкового слова злякалась вся імперська Росія — йому заборонили писати і малювати, недозволяли жити на Україні, карали казематами і засланням; твори не друкували, вилучали і нищили ручні переписи. Боялась його і російсько-більшовицька влада — з нього робили атеїста, інтернаціоналіста, строго цензуруючи програми Шевченківських концертів, вилучаючи із шкільних програм низку його творів, забороняючи читання його поезій біля пам’ятників Шевченкові в різних містах. В останні роки вже нова влада прикривалась його імям не раз, що могло б відштовхнути людей від його праць. Та геніального Шевченка читали, співали, малювали на Майдані як нікого іншого і як ніколи до того. Думаю, це в першу чергу тому, що Тарас єднає нас і кличе: «Борітеся — поборите». А зараз всі українці дуже хочуть побороти безлад, розєднання і створити незалежну, соборну, сильну і демократичну державу про яку так мріяв наш Шевченко.


    (Сенишин Ольга)