Румунське місто Арад є можливо найзахіднішим великим
містом Румунії, будучи випередженим у цьому відношенні тільки своїм вічним
суперником – Тімішоарою. Перша згадка про
середньовічний Арад з’явилася в документі від 1078-1081 років. Тоді називали
його Ород. Легенда свідчить про те, що назва походить від лицаря Орода, який у
1029 році був підкорений угорському королю Штефану. Так що Арад, найімовірніше, є одним з найдавніших міст Румунії по відношенню до його західних сусідів
– Орадії ( що вперше згадується у 1113 році) і Тімішоари (1212 р.). Проте,
археологи знайшли на території Арада сліди давніші 1080 року: існувало
поселення даків в арадському районі Мікалака, завойованого римлянами у війні
від 101-102 рр., а на території району Новий Арад римляни побудували фортецю,
де розташовувався легіон IV
Флавія Фелікса.
У 1551 році Арад потрапив під турецьку окупацію, що
тривала аж до 1595, а це було зовсім не погано для міста, яке почало
відігравати роль торгового центру особливо завдяки солі, яку привозили рікою
Муреш. У період 1595-1616 рр. Арад був знову приєднаний до князівства
Трансільванії, а потім був знову уступлений туркам. Як тільки турки зазнали
фіаско в облозі Відня в 1683 році, Габсбурги почали наступ на схід,
завойовувавши Арад в 1687 році. Після Карловицького миру 1699 року новим
кордоном між турками і Габсбургами стала ріка Муреш, і таким чином, Арад став
регіональним прикордонним центром. Щоб задовольнити оборонні потреби
Габсбургів, спочатку була перебудована стара турецька фортеця неподалік Араду,
потім Габсбурги вирішили довершити план з укріплення міста на ріці Муреш, тому
вони побудували Арадську фортецю.
Від Касіани Александри Редуц, радника з питань туризму в
Національному центрі туристичної інформації, ми дізналися про те, що місто має
дуже цікаву історію: Ми назвали Арад містом палаців, тому що тут багато
прекрасних палаців. Водночас, ми маємо велику спадщину захищених будівель (
понад 40) в стилі Secession. Хотіла би згадати лише
декілька з них: Палац Неймана, Адміністративний палац, Палац культури, Палац
Фельдеша, який є першою будівлею побудованою в цьому стилі у місті Арад, Палац
Богуш та Палац Шантай. Серед них палац Фельдеша – емблематична будівля у місті.
Його спроектував архітектор Еміль Табакович, який також мав важливий внесок у процесі
будівництва Нового Саду у другій частині свого життя. Це палац, присвячений
родині фармацевтів Фельдеша. Звичайно, на фасаді ви можна побачити елементи Secession
разом з багатьма архетипами, які використовувались на той час. Наприклад,
Гіппократ і богиня Гігія, які були символами здоров’я. Усередині є аптека, яка
працює і сьогодні.
У місті Арад є багато місць та цікавих будівель, яких
варто відвідати, але з усіх них Касіана Александра Редуц, радник з питань
туризму в Національному центрі туристичної інформації, запрошує туристів
відвідати Палац культури як в організованих турах, так і індивідуально: «Він
розташований неподалік будинку мерії і являє собою еклектичну будівлю, але з
безліччю елементів сецесії. У наші дні між її стінами розгортає свою діяльність
Арадська філармонія, яка є першою філармонією на території Румунії. Експерти
кажуть, що акустика дуже схожа на акустику Віденської філармонії. Тут також
працює Історичний музей.
Зведена на бажання імператриці Марії-Терезії, фортеця
Арад була розроблена в стилі Вобана-Теналь, так що у свій час фортеця була
сучасною оборонною спорудою. Вона має форму шестикутної зірки, з трьома рядами
підземних довготривалих оборонних точок та кілька рядами ровів. І розташуванню
фортеці можна позаздрити: на південному березі ріки Муреш, що захищала фортецю
з трьох боків. Фортецю побудовано протягом 20 років (1763-1783 рр.) тисячами
ув’язнених Габсбурзької імперії. Іронією історії є те, що ця військова перлина
мала можливість продемонструвати свої величезні оборонні якості тільки один
раз, та й то проти Туреччини під час революції 1848-1849 рр, коли завоювати
Арадську фортецю хотіли угорська революційна армія і габсбурзькі війська. Після
того як взяли в облогу її протягом дев’яти місяців угорські революціонери
зуміли окупувати її тільки протягом 46 днів влітку 1849 року, коли російські і
австрійські війська змусили угорців здатися. В наші дні фортеця є місцем
розміщення військової одиниці і однією з останніх таких фортець, в якій діє
військова одиниця ще з моменту її створення. Так що, її діяльність не
переривалася протягом майже 200 років. Фортеця є пунктом атракції, що
користується популярністю під час туристичних турів, як розповідає Касіана
Александра Редуц: Для одноденного туру я пропоную екскурсію містом, палацами
та церквами. Ви дізнаєтесь, що Арад – багатокультурне місто, і цей
мультикультуралізм засвідчений церквами, побудованими громадами, які з часом
співісували в цьому місті. Я б згадала про Собор міноритів Святого Антонія
Падуанського, Лютеранську церкву, Старий православний собор, Неологічну
синагогу та Сербську церкву. Також під час цього туру бажаючі можуть відвідати
дуже близько від міста, на відстані максимум двох кілометрів, ліс Чала, який є
частиною Національного парку Лунка Мурешулуй і є оазисом тиши.
У період XVIII-XIX ст. у місті проводили діяльність 32 гільдії. Від
них зберіглося чимало документів і конкретних символів, такі як прапори, скрині
гільдій, печатки, які є доказами багатої діяльності цих активних професійних
громад. Найдавнішою гільдією була гільдія кушнірів (1702 рік). В кінці XIX
століття, окрім кустарної промисловості починає наростати і потужна
промисловість, а саме паровий млин, винокурний завод, завод дріжджів,
текстильна фабрика братів Нойман, автомобільний завод Гендель, меблева фабрика
Ленд’єл, яка набуде широкої популярності в Європі своїми меблевими унікатами,
завод вагонів, заснований Йоганном Вайцером. Таким чином, на початку ХХ
століття Арад був провідним промисловим та економічним центром з 25 заводами і
7 кредитними банками. У 1715 році у місті була заснована перша школа з
викладанням німецькою мовою, а перша румунська педагогічна школа в
Трансільванії була заснована в 1812 році. У 1833 році в Араді почала діяти
шоста європейська музична консерваторія – Арадер Музік Консерваторіум. 15
серпня 1899 році тут відбувається перший футбольний матч, а 1910 року Арад стає
найбільшим містом Трансільванії, населення міста нараховуючи тоді 61 тисячу
громадян, а три роки пізніше, тобто 10 квітня 1913 року була урочисто відкрита
перша електрична залізнична колія на сході Європи та восьма у світі, маршрутом
Арад-Подгорія.
До 1918 року Арадська фортеця була однією з найбільших в
Габсбурзькій імперії в’язницею. Тут були ув’язнені революціонери Хоря, Клошка
та Крішан в 1785 році, полонені з французької армії Наполеона між 1790-1815
рр., банатський революціонер Єфтіміє Мургу в 1849 році, більше 500 бійців
революційної армії між 1849-1857 роками (в тому числі 13 генералів, керівників
угорської революцію, які були страчені в 1849 році), турецькі полонені в 1881 році,
а між 1914-1918 рр. там були ув’язнені полонені з Боснії і Герцеговини, в тому
числі відомий Гаврило Принцип, який в 1914 році убив ерцгерцога Франца
Фердинанда у Сараєво, спадкоємця австро-угорської корони, кинувши, таким чином,
Європу в першу світову війну. До 1918 року Арад був найбільш густонаселеним
містом в Трансільванії, а в економічному плані був одним з перших міст
Трансільванії.
Важко сказати, а то й неможливо, коли його стали називати
маленьким Віднем, ані хто вперше назвав так місто Арад. Цілком
можливо, що винуватцем був видатний історик Ніколає Йорга, який
відвідав Арад в 1906 році, хвалячи його відверто і порівнюючи з Віднем. Однак,
більш правдоподібним є те, що віденський вигляд міста завдячується, в першу
чергу, великій кількості старих будівель: список історичних пам’ятників в Араді
містить більше 100 будівель XIX -
початку ХХ століть, що перебувають на обліку Національної культурної спадщини.
