На Празькому саміті в листопаді 2002 року НАТО направила запрошення до членства семи країнам: Болгарії, Естонії, Латвії, Литві, Румунії, Словаччині та Словенії. А 29 березня 2004 року Румунія офіційно приєдналася до Північноатлантичного альянсу, передавши свої ратифікаційні грамоти до Державного департаменту США. Серед прем’єр-міністрів семи нових країн-членів Альянсу поруч з президентом США Джорджем Бушем молодшим тоді стояв і глава румунського уряду Адріан Нестасе.
«Коли був заснований Північноатлантичний альянс, народи цих семи країн були бранцями імперії. Вони пережили жахливу тиранію, боролися за свою незалежність і вибороли свободу завдяки мужності та наполегливості», – заявив президент США в один з найбільш значущих днів в історії Румунії. Тодішній президент Сполучених Штатів рішуче підтвердив основну місію НАТО – захищати своїх членів від будь-якої агресії.
Нещодавно заступник Генерального секретаря НАТО Мірча Джоане під час зустрічі з членами румунської громади у Вашингтоні згадав про кроки офіційного Бухареста на шляху до членства, зазначивши, що після відмови прийняти Румунію до лав Альянсу в 1997 році, він, будучи молодим послом у США, ініціював ідею стратегічного партнерства зі Сполученими Штатами. Партнерство, яке неухильно розбудовувало двосторонні відносини з найсильнішим союзником НАТО і вже після 7 років постійних зусиль, наполегливості і мужності, Румунія офіційно вступила до НАТО.
Разом зі Стратегічним партнерством зі Сполученими Штатами, укладеним за президента Еміля Константінеску (1996-2000 рр.), співпраця Румунії з НАТО під час війни в Югославії вважається ще однією віхою в політичному процесі вступу до Північноатлантичного альянсу – головного гаранта безпеки країни. Цінності НАТО, що припускають забезпечення миру, свободи та відданості демократії, є найважливішими досягненнями цього військово-політичного альянсу. Членство в НАТО на східному кордоні військового блоку зробило Румунію важливим союзником для решти країн-членів.
З часом НАТО обрала Румунію для розміщення чотирьох своїх важливих структур, три з яких є командними центрами. Крім того, у 2016 році Сполучені Штати розгорнули елементи американського щита протиракетної оборони в Девеселу (на півдні Румунії), який пізніше був інтегрований в наземну систему протиракетної оборони НАТО. Вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року спонукало Альянс терміново створити бойову групу в Румунії.
Потім Північноатлантичний альянс вирішив розширити військово-повітряну базу «Міхаїл Когелнічану» (південний схід Румунії), яка активно використовувалася американськими військовими під час місій в Афганістані. Тепер вона стане найбільшою базою Альянсу в Європі і зможе постійно розміщувати до 10 000 військовослужбовців та членів їхніх сімей. У новому геополітичному контексті розбудова бази зміцнює східний фланг НАТО, на якому зараз дислокується близько 5 000 військовослужбовців Альянсу.
