Tag: Вільнюс

В світлі останніх подій в Україні, сьогодні ми вирішили представити вашій увазі статтю румунського дипломата, доктора політичних наук Валентина Наумеску, присвячену нинішній ситуації в українському суспільстві та перспективі Східного партнерства, що була опублікована в Інтернет-журналі «Contributors».

Не легко бути громадянином країни, яка залишалась за бортом, незалежно від того, під яким кутом подивитися на ситуацію. Драма України, до і після Вільнюса, може викликати лише, по-людськи кажучи, щирі співчуття до народу, приреченого жити в тіні свого великого «захисника» зі Сходу. Геополітика бере жорстокий реванш на нашому континенті після двох десятиліть радісного конструктивізму, інтеграції і просування Заходу на Схід.

Ані повністю європейська, ані фундаментально російськомовна (як сусідня Білорусь, наприклад, яка, принаймні на перший погляд, змирилася зі своєю долею «заручника»), але зі значною частиною громадянського суспільства, яке, на вулиці або ні, розчароване зникненням будь-якої європейської перспективи на середній строк, Україна бореться сьогодні з хронічною нездатністю Східної Європи подолати той стан периферії всіх «імперій», минулих або сучасних.

Після розпаду Радянського Союзу посткомуністичний перехідний період був для українців тривалою і стерильною боротьбою з відсутністю стратегічних перспектив, з тупиками, судомами і внутрішніми кризами, з коливними і стриманими підходами країни, яка, здається, не знаходить свого місця на геополітичній карті початку цього століття. «Помаранчева революція» 2004 року стала захоплюючою спробою, якій у певний момент давали реальні шанси пробити лід залежності від Росії, але яка швидко і сумно зазнала невдачі з різних причин, внутрішніх і зовнішніх.

На мій погляд, рішення президента Януковича не підписувати Угоду про асоціацію з ЄС є не тільки принципово, а й тактично неправильним: він «подає країну на підносі» Росії за мізерну ціну. Якби він пішов шляхом європейців у Вільнюсі, інтерес обох великих сил (Євросоюзу і Росії) втримати Україну в своїй сфері впливу був би значно більшим, а переговори б мали зовсім інший характер. Україна була б більш привабливою, стала б більш важливою ціллю для регіону сусідства. Відхиливши європейський сценарій, Київ тим самим, неявно визнає, що поїздки Януковича до Москви будуть на колінах перед «царем», який може кинути стільки крихт, скільки забажає, тому що українці приймуть будь-яку допомогу, щоб подолати ще одну зиму і ще один вирішальний рік з понад 60 мільярдами накопиченого боргу.

Ані рішення обумовити підписання європейських угод звільненням українським правосуддям Ю.Тимошенко, не було найкращим. Але, з іншого боку, слід визнати, що через незвільнення Юлії Тимошенко Україна зараз не є асоційованим членом Євросоюзу. Європейці зрозуміли в останній момент, в день саміту у Вільнюсі, що такий тиск не є ані реалістичним, ані «принципово європейським» і відмовилися від цієї умови, однак новий підхід не змінив стан речей. Урешті-решт, тема Тимошенко не була вирішальною. Вирішальним фактором було побоювання України, що вона не зможе вистояти економічній помсті Росії.

Україна не має наразі політико-економічної сили, громадянської визначеності і культурних ресурсів, необхідних для очевидного, глибокого, а не лише дискурсивного виходу із сірої зони геополітики континенту, щоб перейти в іншу, більш яскраву і більш цивілізовану. Білбордів і плакатів з проєвропейськими гаслами влади Януковича, встановлених два місяці тому по всій країні, виявилося недостатньо. Перешкоди, які стоять на шляху “втечі” України на Захід надто важкі.

Апокаліптичний сценарій розколу України по лінії схід-захід, культурній лінії розлому, що відокремлює російськомовний регіон від (відносно) про-європейського є досить реальним, хоча й малоймовірним. З іншого боку, дивлячись на карту, не можна змиритися з думкою про теоретичну можливість виникнення напруження сепаратистського характеру так близько від наших кордонів. Згадуючи кривавий розпад Югославії в 90-х роках ніхто не хоче повтору югославського сценарію.

Звичайно, не потрібна велика аналітична витонченість, щоб зрозуміти, що погіршення політичного клімату в Україні, напів-провал Східного партнерства (чотири з шести держав сказали «ні» Брюсселю) і очевидний наступ Росії для відновлення історичного впливу в прилеглих територіях Європейського Союзу, є солідними аргументами для підвищення стратегічного значення Молдови та Грузії. Дефіцитний ресурс – дорожчий (в даному випадку про-західна орієнтація в регіоні). Цілком імовірно, що незабаром ми станемо свідками інтенсифікації боротьби гігантів – Брюсселя і Москви – за ці дві маленькі пострадянські республіки. Доведеться міцно тримати кермо в 2014 році, році важких парламентських виборів на лівобережжі Прута.

Невідомо зараз, який курс візьмуть протести в Києві. Не можна сказати наскільки важкою буде ця зима для українців і наскільки вагомою буде допомога Москви. Невідомо чи прозахідна опозиція має або ні енергію, ресурси і народну підтримку, щоб коли-небудь остаточно повернути дрейфуюче судно України носовою частиною до Брюсселя. Можна тільки припустити, що цей важливий сусід Румунії залишиться ще на довгий час застряглим між двома світами, не належачи повністю і не люблячи щиро жодного з них. (Автор: Валентин Наумеску)

Українська редакція ВСРР не завжди поділяє погляди авторів статей, залишаючи за собою право редагувати матеріали.

Румунія з прикрістю сприйняла рішення української влади призупинити підписання Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом, що мало відбутися в рамках саміту Східного партнерства у Вільнюсі, наміченого на 28-29 листопада. Про це заявив минулого тижня глава румунської дипломатії Тітус Корлецян.

Він сказав, що це рішення є прикрим як з точки зору європейського інтересу та середньо- і довгострокових інтересів України, так і з точки зору Румунії, тому що Україна є найбільшим сусідом Румунії, котра завжди була прихильником європейських устремлінь сусідньої держави. Водночас Тітус Корлецян підкреслив подальшу зацікавленість Румунії в створенні європейської, демократичної та процвітаючої України, з якою прагне поглибити відносини, в тому числі в області нацменшин.

Отож рішення офіційного Києва було несподіваним і викликало різні реакції румунських оглядачів та експертів. Чому українська влада відмовляється від асоціації з Євросоюзом і, що змусило Віктора Януковича піти на такий крок? — запитали ми румунського аналітика, директора Інституту міжнародних відносин Румунської академії Дана Дунгачу: “Усе, від парламентських виборів, які наближаються в Україні, до економічних переваг чи недоліків, в тому числі питання безпеки, очевидно було враховано В.Януковичем. Звичайно, коли Юлія Тимошенко буде звільнена без ніяких обтяжень від покарань, застосованих українськими судами, вона стане суспільним ворогом, політичним ворогом номер один Віктора Януковича, з яким останньому буде дуже важко справитись, враховуючи те, що у нього буде ще один потужний ворог, а саме Російська Федерація і президент Путін. Президент Путін, який ставитиметься зовсім інакше до Януковича, який підписав Угоду про асоціацію і повернувся спиною до Росії. Отож поєднання Юлії Тимошенко і Володимира Путіна є “вибухонебезпечним”, як це вже сталося в новітній історії України. Янукович знає це дуже добре.”

Дан Дунгачу вважає, що Україна призупинила процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію з ЄС і тому, що Брюссель не дав їй чіткої перспективи євроінтеграції: “Звичайно, європейська інтеграція тягне за собою витрати, великі політичні витрати, тому що адаптація до простору Європейського Союзу вимагає реформ, які, як я вже сказав, припускають великі зусилля і негативно впливають на рейтинги. Потім, звичайно, ми повинні подумати й над іншим аспектом. Хіба це не трохи наївно вимагати від такої країни, як Україна здійснювати реформи, не даючи їй гарантії інтеграції в ЄС? Я маю на увазі ті реформи, які здійснили такі країни, як Румунія, Болгарія, Угорщина, Польща, Чехія, Словаччина, але вони, якщо можна так сказати, бачили світло в кінці тунелю — перспективу європейської інтеграції. А держави Східного партнерства, у тому числі Україна, перебувають у цій ситуації — інтеграції без перспективи членства. Це нова, унікальна і, дехто може сказати, наївна ситуація з точки зору Європейського Союзу, який змушує ці країни щось робити не даючи їм гарантії того, що їхні зусилля принесуть плоди.”

Румунський аналітик вважає, що непідписання офіційним Києвом відповідної угоди з ЄС може стати провалом для політики ЄС “Східного партнерства” в умовах коли з 6 держав Східної Європи лише Р.Молдова і Грузія готуються до парафування угод з ЄС. “Я вважаю, що, якщо Вільнюс стане провалом, тобто якщо Україна не підпише угоду з ЄС, Східне партнерство стане, ще більш очевидно тим, чим дехто зобразив його, коли він був створений — тобто інструментом, що тримає ці держави за межами цивілізуючи їх, але не приймаючи до Європейського Союзу. Або як сказав Баррозу в той час, “everything, but institutional – даємо все, крім інституцій”. На жаль, ситуація Східного партнерства не є найкращою з точки зору інтеграції.”

Що може зробити Румунія, щоб підвищити шанси інтеграції Р.Молдови до ЄС та продовження зближення України з європейським співтовариством? Чи може Румунія зробити щось зараз? Аналітик Дан Дунгачу: “Напевно Румунії не варто було поспішати із міркуваннями і заявами напередодні саміту у Вільнюсі. Румунія поставила перед собою надзвичайно високі цілі у Вільнюсі. По-перше: підписання угоди з Україною; по-друге: повне парафування угоди з Республікою Молдова і по-третє: європейська перспектива для країн Східного партнерства. Я думаю, що до кінця залишиться тільки парафування угоди з Молдовою і було трохи поспішною заява щодо цілі Румунії добитися підписання угоди з Україною. Таким чином, з цієї точки зору, я думаю, ми повинні брати до уваги вкрай складні особливості цього простору, а подібні заяви не дуже корисні для довіри до Румунії в цьому просторі.”

І Президент Румунії Траян Бесеску назвав листопадовий саміт “Східного партнерства” у Вільнюсі провальним для Євросоюзу: “Судячи з усього, Вільнюс буде провалом для ЄС, але успіхом для Румунії та Р.Молдова. Прошу вибачення за такий підхід, але такою є реальність. Непідписання Угоди про асоціацію та угоди про вільну торгівлю Україною є провалом Європи, Європи до якої належимо й ми. Але для Румунії є успіхом те, що Р.Молдова парафуватиме ці дві угоди.”

Глава румунської держави теж висловив жаль у звязку з відмовою України підписати у Вільнюсі Угоду про асоціацію з ЄС, зазначивши, що треба бути реалістами і розуміти, що Вільнюс не є гарантією вступу Р.Молдова в ЄС, але лише ще одним кроком, тому що сам ЄС не вважає парафування двох угод запрошенням Р.Молдови приєднатися. Але це шанс приєднатися, хоча ніхто зараз ні до чого не зобовязується, – сказав президент Траян Бесеску.