1 грудня 1918 р. Трансільванія
об’єдналась з Румунією, і таким чином, були закладені основи Великої Румунії. На Національній
Асамблеї в Алба-Юлії тисячі румунів затвердили акт об’єднання з Королівством
Румунії, який був наслідком
бачення як еліт, так і нижчих класів. Одним з представників
цих еліт був греко-католицький єпископ Юліу Госсу, мученик за віру.
Юліу Госсу народився 30 січня 1885 року в повіті Клуж як син греко-католицького
священика. Він вивчав теологію в римо-католицькій середній школі в Тиргу- Муреші, сьогодні в центральній Румунії та умісті Блаж, на заході Румунії. У 1904 р. він розпочав свої університетські теологічні студії у Коледжі поширення віри в Римі, а в 1906 р. отримав звання доктора філософії,
після чого в 1910 році – доктора теології. Того ж 1910 року висвячений у священики. З 1910 по 1918 роки, до і після кінця Першої світової війни, Госсу працював у єпископстві міста Лугож, архивістом, бібліотекарем, вікарієм та
секретарем єпископа Васіле Госсу,
його дядька.
Юліу Госсу зголосився
військовим священиком волонтером за духовну допомогу, як
молодший лейтенант в
австро-угорській армії. У 1918 році був призначений греко-католицьким єпископом
міста Герла, після
смерті свого дядька.
1918 рік був астральним для
трансільванських румунів. Наприкінці війни вони вирішили об’єднатися з
Румунією, і Юліу Госсу
був тим, хто зачитав
1 грудня 1918 р.з уповноваження Великої Румунської національної ради, людям, що зібрались в Алба- Юлії, проголошення об’єднання Трансільванії з Королівством
Румунії. Разом з
православним єпископом Мироном Кристя та двома чільними трансільванськими представниками Александром Вайдою-Воєводом та Васіле Голдішем, вони понесли в Бухарест Декларацію про Об’єднання
в Алба- Юлії, щоб передати її румунському королю Фердинанду I. В архіві
Центру усної історії Румунського товариства радіомовлення є запис, який має велику цінність, що
свідчить про значення того року, що вважається роком нового початку, після великої війни 1914-1918
років.
Це голос греко-католицького єпископа Юліу Госсу. Цінність цього документа
полягає насамперед у тому, що він зберігає голос Юліу Госсу. По-друге, документ виокремлює політичні, економічні, соціальні та
громадянські прагнення румунів того часу. Запис було здійснено в підпіллі в 1969 році, за рік до
смерті видатної людини румунської нації та
греко-католицької церкви. Релігійний вимір був для єпископа Госсу найважливішим внеском у великий акт. Але слова Юліу Госсу також мали реалістичний вимір,
стосовно бажань усіх, хто вірив у створення Великої Румунії: Брати мої! Настав час великих звершень, коли
Бог говорить через свій віруючий народ про істину, якої прагнув протягом
багатьох століть. Сьогодні, через наше рішення здійснюється Велика
Румунія, одна, неподільна, і всі ми одноголосно заявляємо, що назавжди
об’єднуємось з матір’ю- батьківщиною, Румунією!Національні Збори всіх румунів з Трансільванії, Банату та
Угорської країни, яких представляють їх законні представники тут у
Алба-Юлії, 1 грудня 1918,
утверджують об’єднання тих румунів та всіх територій, заселених ними, з
Румунією. Національні Збори проголошують, насамперед, невід’ємне право
румунської нації на весь Банат, між річками Муреш, Тисою і Дунаєм. Національні
Збори надають вищезгаданим територіям тимчасову автономію, до засідання
Установчих зборів, що будуть обрані на основі загального рівного і прямого
виборчого права при таємному голосуванні. У зв’язку з цим, як основні принципи
формування нової румунської держави, Національні Збори проголошують наступне:
повну національну свободу для всіх співіснуючих націй, кожна з них буде мати
право на освіту рідною мовою, своїх представників в адміністрації та
юстиції. Кожен співіснуючий народ отримає право на представництво у
законодавчому органі і уряді країни, в залежності від кількості населення.
Надаватимуться рівні права і повна свобода для всіх релігійних конфесій в
державі. Реалізація досконалої демократичної системи в усіх сферах суспільного
життя, загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні
для обох статей від 21 року, для представлення у селах, повітах і парламенті.
Повна свобода преси, зборів і об’єднань, вільна пропаганда всієї людської
думки, радикальна земельна реформа. Це дозволить селянам мати землю, щонайменше
для власного прожитку, і обробляти землю з сім’єю. Керівним принципом цієї
аграрної політики є з одного боку соціальне нівелювання, а з іншого підвищення
виробництва. Промисловим робітникам буде забезпечено ті самі права і переваги,
як і в найбільш розвинених промислових країнах Заходу.
У Великій
Румунії єпископ Госсу займав посаду правового сенатора, де він часто виступав
проти ревізіонізму. І коли Угорщина анексувала Північну Трансільванію, в серпні
1940 року, Госсу залишився в Клужі,
місті, що знаходилось під угорським контролем, щоб бути зі своїми віруючими.
Комуністичний режим, встановлений 6 березня 1945 року, став початком руйнування
румунської демократії. Юліу Госсу був заарештований у 1948 році, а після ліквідації
греко-католицької церкви був змушений жити
в монастирі Келдерушань, що на північному сході Бухареста. Після відмови перейти
до православ’я, у 1950 році, його відправили до в’язниці в місто Сігет.
Звільнений у 1956 році, він був змушений жити в монастирі Келдерушань, де він
помер 1970 року. У 1969 році, за рік до
смерті, його призначено Папою Павлом VI кардиналом, а в 2019 році Папа Франциск
беатифікував його разом із 6-ма греко-католицькими священиками.