Tag: Габуріч

Призначення, у лютому, нового уряду меншості в Республіці Молдова, включно за допомогою голосів депутатів-комуністів, кинуло тінь сумніву на європейську прихильність команди Кирила Габуріча.

Створений, врешті-решт, за довгий час після законодавчих виборів від 30 листопада, коаліцією меншості між ліберал-демократами і демократами, Кабінет на чолі з молодим бізнесменом є, на думку аналітиків, крихким з політичного погляду і збаламученим з геополітичного погляду. Ліберали, які є найрішучішими промоутерами наближення до Бухареста та Брюсселя, залишилася в опозиції. Тому Габуріч повинен продемонструвати, що він зможе продовжити маршрут відкритий своїми попередниками на посаді глави виконавчої влади, прихильників європейської інтеграції Влада Філата та Юрія Лянке. Вжиті ними реформи мали як результат укладення угод про асоціацію та вільну торгівлю між Кишиневом і Брюсселем і плекали сподівання, що Республіка Молдова може стати членом ЄС у 2020 році. Зараз Лянке не соромиться стверджувати, що Республіка Молдова подібна на судно, яке дрейфує.

Ці слова колишнього прем’єр-міністра поділяють і експерти.Наближення до Європейського союзу було затьмарено політичною ситуацією і, зокрема, тим фактом, що рівень корупції був більшим, ніж вважав Брюссель – каже аналітик Ніку Попеску, фахівець Паризького Інституту досліджень безпеки Європейського Союзу. Він піддає критиці зокрема те, що не було сформовано чітку проєвропейську більшість, а також зникнення величезної суми грошей з банківської системи – майже мільярд доларів, які потрапили в рахунки фантомних компаній – що підняло знаки питання по відношенню до функціональності державних установ у цілому.Республіка Молдова, каже Попеску, переживає серйозну кризу довіри в очах власних громадян і канцелярій західних країн. Послідовний прихильник, в ім’я спільності мови, історії та культури, залучення сусідньої держави на орбіту Західних країн, Румунія не приховала, у свою чергу, занепокоєння по відношенню до контрпродуктивних коливань політичного класу в Кишиневі.

Радник колишнього президента Траяна Бесеску, якому навіть опоненти не заперечували пристрасть по відношенню до Республіки Молдова, Юліан Кіфу зазначив: Румунія виконує роль, яку вона завжди виконувала, роль адвоката Республіки Молдова в ЄС. Також, у Бухаресті всі відкриті до всіх категорій запитів про допомогу та підтримку з боку Молдови. З іншого боку, ми реалісти, ми є членами Європейського Союзу і будь-яка підтримка отримується на основі деяких аргументів. За звичай, ми приходимо до Кишинева, і просимо їх – робіть реформу, дайте нам аргументи, щоб ми могли підтримати вас на шляху до ЄС. Отже, врешті-решт, важке завдання залежить теж Кишиневу, у якій мірі він проводить реформи, зміцнює верховенство закону, незалежність судової системи та боротьбу з корупцією – ось основні критерії.

На даний момент, попереджає аналітик Ніку Попеску, погані результати прозахідного урядування підривають популярність ідеї євроінтеграції і плекають ідеї деяких популістських чи про-російських політиків. Брати вороги, комуністи і соціалісти з парламентської опозиції розділяють між собою виборців ностальгіків за радянськими часами, а це означає близько половину виборців. Крім того, суверенітет Р. Молдова залишиться сумнівним стільки часу, скільки ця країна не зможе відновити свою владу у сепаратистському проросійському Придністров’ї.

Голова Центру із запобігання конфліктам і раннього попередження, колишній президентський радник Юліан Кіфу вважає, що в умовах нестабільності установ в Кишиневі, ризик щоб Республіка Молдова зіткнулася з сценарієм подібним тому з України, не може бути виключений: Законна влада Республіки Молдова не має військового потенціалу, або тих можливостей, щоб впоратися з концентрацією зброї, військ, ресурсів, що є у сепаратистському регіоні, і ті посадки на Дністрі, з одного берега на інший, повинні бути сигналом тривоги для Кишинева, однак, спосіб як вони управляють сьогодні бюджетом не є одним, який показав би нам, що там існує реальне занепокоєння.

Устами верховних посадовців з Брюсселя і Вашингтона, Захід завжди заявляв про свою підтримку щодо незалежності, суверенітету і територіальної цілісності Республіки Молдова. Однак, малочисельними є голоси молдовського політичного спектру, які готові відмовитися від конституційного табу нейтралітету і виступати за вступ у НАТО. Юліан Кіфу підкреслив: Очевидно, що й Республіка Молдова повинна зробити свої власні розрахунки. Варіант для безпеки Республіки Молдова не може бути обраний ані Бухарестом, ані Вашингтоном, ані Брюсселем, а лише Кишиневом.

З жодної точки зору – геополітичної, військової, економічної – Республіка Молдова не є Швейцарією, попереджають аналітики, які вважають застарілим принцип нейтралітету в епоху, коли Росія намагається задовольнити свої експансіоністські амбіції у державах з колишнього радянського простору.

Політично-крихкий та геополітично-нерішучий – так описали більшість аналітиків новий уряд Республіки Молдова. Кабінет меншості на чолі з молодим бізнесменом Кирилом Габурічем залежить від підтримки проросійських комуністів, що посилює невизначеність щодо майбутнього європейського курсу Кишинева. Уряд був затверджений тільки в другій половині лютого, майже через три місяці після парламентських виборів від 30 листопада, в ході яких виборці висловилися на користь інтеграції у західні структури.

Після виборів здавалося, що сценарій послідовності був вже написаний. Три компоненти тристоронньої прозахідної урядової коаліції, Ліберал-демократична, Ліберална та Демократична партії, отримали 55 з тих 101 депутатських мандатів. Прийшовши до влади в 2009 році, після восьмирічної перерви, коли колишній проросійський комуністичний уряд практикував корупцію, зловживання і відхилення від демократії, Альянс заради європейської інтеграції не мав іншого виходу, як продовжувати урядувати у тому ж складі.

Крім того, премєр-міністр і колишній міністр закордонних справ ліберал-демократ Юріє Лянке, під керівництвом якого, минулого року, Республіка Молдова підписала угоди про асоціацію і вільну торгівлю з Брюсселем, і який обіцяв привести республіку в Європейський Союз в 2020 році, був надалі першим варіантом для чільної посади в Уряді. Але, не зумівши здолати непорозуміння, які відокремлювали їх від партнерів, саме ліберали, найрішучіші промоутери західної орієнтації, зволіли залишитися в опозиції.

Створений коаліцією меншості у складі Демократ-ліберальна та Демократична партії, новий кабінет на чолі з Юрієм Лянке був відхилений парламентом, а виконавча команда Габуріча потребувала для затвердження підтримки депутатів-комуністів. У сусідній Румунії, яка традиційно є найбільш послідовним і енергійним прихильником європейських устремлінь Кишинева, новий президент Клаус Йоханніс не приховав свого розчарування цим варіантом уряду Р. Молдова, але й бажання, щоб уряд, на чолі з Кирилом Габурічем не відрікся проєвропейських устремлінь: “Я сподіваюся, що цей новий уряд з молодим премєр-міністром, підприємцем, вестиме Республіку Молдову далі в напрямок до Заходу. Я думаю, що будь-який відповідальний уряд розуміє, що якщо більшість проголосувала на користь проєвропейського курсу і якщо є така можливість, то вона повинна бути в майбутньому і основним напрямком”.

Перші реакції Уряду та Міністерства закордонних справ у Бухаресті були трохи відмінними. Премєр-міністр Віктор Понта привітав призначення нового молдовського колеги. З явним застереженням, дипломатія в Бухаресті, на чолі з Богданом Ауреску, лише оголосила, що взяла до відома про затвердження уряду. Оглядач Роберт Шварц, завідуючий Румунським відділом Дойче Велле, не стримався від висловлення незадоволення, ані від епітетів. В інтервю для Радіо Румунії, він сказав: Те, що відбувається зараз в Кишиневі є знову жартом, типовим для того, що відбуваєтьмя на політичній сцені Республіки Молдова — я дозволяю собі сказати це ясно, тому що виборці, які голосували на парламентських виборах 30 листопада уявляли собі зовсім інше. Вони проголосували за проєвропейські партії, зараз Парламент затвердив новий уряд за допомогою голосів комуністів. Це уряд критикований громадянським суспільством і, мені здається симптоматичною і дуже стриманна реакція з боку Європейського Союзу. Ані Сполучені Штати не поспішили привітати те, що сталося зараз в Кишиневі. Цікавим є і той факт, що премєр-міністр Румунії привітав затвердження нового уряду і нового премєр-міністра Габуріча. Більшу стриманність проявило МЗС Румунії. Міністр Ауреску знає, наймовірніше, набагато краще, ніж премєр-міністр Понта якою є ситуація, тоді коли бере до відома про те, що там відбувається, і не спішить вітати цю ситуацію, оскільки ми можемо очікувати більш помітний поворот в напрямок політики Москви. Іншими словами, Кишинів залишається у сірій зоні, із замороженим конфліктом у Придністровї, а рішення в напрямок європеїзації Молдови, на мій погляд, стало віддаленною мрією після призначення цього уряду”.

Згодом, сам Понта заявив що, по суті, його не радує ситуація в Республіці Молдова, де уряд меншості залежить від комуністів, і нагадав, що в 2014 році він чудово працював з виконавчим органом, очоленим Юрієм Лянке, якого підтримували всі три проєвропейські партії. Не поділяючи оптимізм свого попередника, премєр-міністр Габуріч застеріг, що Республіка Молдова є ще далеко від європейських стандартів: Це нонсенс говорити про європейську інтеграцію в країні, яка протягом кількох років збентежена скандалами, непрозорою приватизацією, без того щоб принести до нормального стану правову державу. Всі розмови про європейську перспективу є стерильною демагогією”.

Явним є, однак, що Габуріч зробив свій перший закордонний візит до Брюсселя. Після зустрічі з ним, Верховний представник Європейського союзу у закордонних справах і політики безпеки Федеріка Могеріні заявила, що новий уряд у Кишиневі є сигналом відновлення прихильності до європейських принципів. Ми сподіваємося, що уряд у Кишиневі збільшить зусилля в реалізації ключових реформ, особливо тих у фінансовому та правовому секторах, та боротьби з корупцією в інтересах усіх громадян Республіки Молдова – сказала ще пані Могеріні.