Tag: газ

ЄС на 30% залежить від поставок газу з Росії, а через розвиток подій в Україні з кожним днем зростає побоювання Європи у зв’язу з можливим припиненням Москвою постачання газу цієї зими. Москва вже скоротила свої поставки, а держави Східної Європи, від Польщі до Сербії збільшили запаси газу в своїх сховищах.

Стосовно того, що все більше здається “війною нервів”, Газпром без пояснення причин повідомив вчора владу в Бухаресті, що скоротить на 10% поставки газу до неділі, але потім оголосив, що у вівторок, середу та четвер вони будуть на нормальному рівні. “Здається, що ми повинні будемо адаптуватися до цієї ситуації, яка, ймовірно, буде повторюватися й в наступні місяці.

Все ж таки, Румунія, на відміну від більшості країн ЄС, які мають газові контракти з Росією, залежить в малому ступені від цих поставок. Немає ніякого ризику перебоїв у поставках газу в зимовий період для населення Румунії, навіть якщо Газпром повністю зупинить поставки газу до весни. Ми готові до будь-якої ситуації, а населення Румунії не страждатиме від холоду, навіть якщо зима буде дуже холодною” – сказав міністр енергетики Румунії Резван Ніколеску.

Заява була зроблена в умовах, коли рівень виробництва газу в Румунії становить 11 млрд кубометрів щорічно, а сховища із загальною потужністю 2,8 млрд кубометрів заповнені наполовину. Згідно міністру енергетики Резвану Ніколеску у цей період Румунія споживає щодня 16 мільйонів кубометрів природного газу, але виробляє в два рази більше, а саме понад 31 млн. кубометрів. Але ситуація в сусідніх державах, в Болгарії та Сербії зовсім інша, оскільки дві країни майже повністю залежать від російського газу, який прокачується через Україну — зазначається у проведеному аналізі Bloomberg.

Минулого тижня, газові компанії з Польщі та Словаччини повідомили, що постачання російського газу скоротилися на 24%, та відповідно на 10%. Чеські і польські підземні сховища повні. У свою чергу, Словаччина збільшить запаси газу в своїх сховищах в наступні дні, – повідомили енергетичні компанії в цих країнах. Лише Литва має достатній потенціал зберігати природній газ, щоб справитися без російського газу протягом зими, – зазначає аналітик East European Gas Analysis Михайло Корчемкін.

Росія призупинила поставки газу до України в середині червня, після того як нова прозахідна влада в Києві не погодилася із збільшенням Газпром цін на газ та накопичила, згідно Москві, борги за поставлений газ на 5,3 млрд доларів. У цьому контексті, аналітики вважають рішення Росії як способи, якими Москва намагається обмежити будь-які надлишки газу в регіоні, щоб призупинити реверс в Україну.

Українська криза має бути серйозним сигналом тривоги для всіх, тому що вона знаменує собою поворотний момент у відносинах Росії із Заходом, Росії, яка докладає значних зусиль у спробі повернути втрачений вплив імперськими методами ХІХ-го століття — завоювання територій за допомогою збройних сил. Однак в наші дні Москва має в руках ще одну важливу зброю – енергетичні ресурси і особливо газ, яку російська влада вміло використовує в цій боротьбі. Якщо Європа не усвідомить характер нинішньої напруженості і не вжиє належних заходів це матиме значний негативний вплив на суспільство, економіку і майбутні покоління старого континенту.

Після провалу переговорів довкола проблеми газової заборгованості Нафтогазу перед Газпромом, Росія припинила постачання газу в Україну. Одразу після цього обидві сторони подали одна на одну в Стокгольмський арбітражний суд вимагаючи відшкодування збитків в кілька мільярдів доларів. Європейський комісар з питань енергетики, один з учасників переговорів між українською стороною і Газпромом, попередив, що на тлі цієї суперечки на Європу чекає важка зима. Бухарестська влада, однак, запевняє, що населення Румунії не потерпатиме від припинення постачання російського газу в Україну, оскільки країна має достатню кількість газу в сховищах та значні власні ресурси газу, а в даний час вітчизняне виробництво перевищує споживання.

Суперечку між “Газпромом” і “Нафтогазом” головний редактор часопису «Журналул Націонал» Дан Константін поміщає в загальний контекст російсько-українських відносин. Адже зближення Києва з ЄС, зокрема укладення угоди про асоціацію та вільну торгівлю з єврейським співтовариством викликає незадоволення з боку Росії. «Слід розглядати її в контексті більш широкого конфлікту між Росією та Україною, або, фактично, протистояння між Сходом і Заходом. Цей останній епізод – припинення постачання газу – є новою, але вже прочитаною сторінкою, тому що Росія ще припиняла постачання газу в Україну. У минулому були ще два такі епізоди, коли Росія припинила постачання газу до Західної і Південно-Східної Європи. На цей раз європейські інститути, політичне керівництво кожної держави Європейського Союзу вже мають належний досвід і мають різні сценарії реакції на чергову газову кризу, яка не стосується тільки Росії та України.»

У довгостроковій перспективі Євросоюз хоче збільшити імпорт газу з Норвегії та Алжиру та максимально використати потенціал країн Середземноморя з видобутку природного газу. Кіпр вирішив зайнятися видобутком значних запасів природного газу, виявлених на території своєї економічної зони в Середземному морі, які є реальною альтернативою російському газу. Єврокомісія планує також побудувати низку LNG-терміналів уздовж узбережжя країн ЄС для збільшення обсягів імпорту скрапленого газу із Катару та США.

Дан Константін стверджує, однак, що в короткостроковій перспективі Європа не має реальних рішень: «Очевидно, що Росія користується цією залежністю. 170 млрд. кубометрів газу цього року йдуть з Росії до Європи, обсяг, який Європа не може компенсувати іншими джерелами енергії. Так росіяни вміло розігрують «газову» карту і, я думаю, що в короткостроковій перспективі зможуть навязати свою позицію. Проблеми постануть перед Росією в середньостроковій перспективі, після виходу ЄС до інших джерел газу в Казахстані і Туркменістані, іранським шляхом, після відновлення постачання нафти і газу з Лівії, з Північної Африки. А в довгостроковій перспективі ситуація зміниться в результаті видобутку сланцевого газу і постачання на європейський ринок зрідженого газу з США.»

Європейська комісія має цілу низку рішень щодо зниження енергетичної залежності від Росії, які включають, зокрема, покращення енергетичної інфраструктури, підвищення ефективності з точки зору споживання і експлуатації своїх енергетичних ресурсів, диверсифікацію зовнішніх постачальників енергії. Але усе це не може змінити умови переговорів довкола ціни на газ з Росією в найближчому майбутньому і Москва намагається цим скористатися. Дан Константін: «Ринок змінюється доволі повільно. Раніше ніж через 7-8 років не передбачається значних змін в обсягах ресурсів і транспортних напрямків. Я думаю, що після цього росіяни дещо змінять свою позицію, проявлять більшу гунчкість. З іншого боку, Україна повинна сплатити борг, незалежно від рішення Стокгольмського арбітражного суду. Але Україна зараз не має необхідних грошей, а країни, які готові надати їй фінансову допомогу бояться, що їх гроші, гроші від МВФ, дістануться врешті-решт Москві.»

У цей час крім газової та інформаційної війни, Росія веде і таємну війну проти видобутку сланцевого газу в Європі. Під час виступу в Королівському інституті міжнародних відносин у Лондоні Генеральний секретар НАТО Андерс Фоґ Расмуссен заявив нещодавно, що Росія веде комплексну кампанію дезінформації, спрямовану на підрив спроб використовувати альтернативні джерела енергії, такі як сланцевий газ. Він стверджує, що Москва активно намагається зберегти залежність Європи від імпорту російських енергоносіїв, таємно працюючи з екологічними групами, що виступають проти видобутку сланцевого газу методом гідророзриву. Андерс Фоґ Расмуссен наголосив на необхідності продовження видобутку сланцевого газу для збільшення енергетичної безпеки європейських країн і розвитку нових джерел енергії.

Росія ввела систему передоплати за газ для України, пояснюючи це тим, що у Києва накопичився борг у розмірі $4,5 млрд США, що становить вартість 15 мільярдів кубометрів газу. Після переходу на авансові платежі, Москва припинила постачання природного газу для внутрішніх споживачів України. Зараз газотранспортна система України забезпечує лише транзит газу в країни ЄС.

Кореспондент Радіо Румунія у Москві передає, що подальші заяви двох сторін залишають мало шансів на швидке вирішення газової кризи і, напевно, тільки восени пройдуть нові переговори з цього питання. Деякі європейські країни оголосили, що вони не будуть мати ніяких проблем після припинення поставок газу в Україну, попри скорочення обсягів газопостачання в ЄС. Згідно з чинними регулюваннями, кожна країна повинна мати державні резерви природного газу.

Румунія більш спокійно спостерігає за газовою суперечкою між Москвою і Києвом, оскільки має власні газові ресурси. Премєр-міністр Віктор Понта виключає можливість виникнення проблем з газом протягом наступних шести місяців, а міністр енергетики Резван Ніколеску вже наказав вжити додаткові заходи, вимагаючи від газовидобувних компаній відкласти періодичний техогляд свердловин, запланований на цей період часу, щоб максимально підняти обсяг власного видобутку газу.

Одним із варіантів для забезпечення довгострокової енергетичної безпеки є видобуток газу в Чорному морі. Премєр-міністр Віктор Понта у понеділок провів зустріч з віце-президентом Exxon Mobil, якого закликав прискорити програму буріння свердловин на континентальному шельфі Чорного моря.

З іншого боку, ЄС не драматизує провал останніх тристоронніх газових переговорів і сподівається, що транзитні поставки газу в Європу через територію України здійснюватимуться без перебоїв, незважаючи на те, що російський Газпром звернувся до Стокгольмського міжнародного арбітражу з позовом до Нафтогазу України. Відповідну заяву зробив у понеділок в Брюсселі Комісар ЄС з питань енергетики Гюнтер Еттінгер. Він нагадав, що ЄС запропонував план врегулювання газової суперечки між Росією та Україною, що передбачав погашення Києвом наявного боргу в розстрочку – шістьма платежами до кінця поточного року.

Румунські політичні оглядачі вважають дії Газпрому очевидним шантажем і помстою, російська компанія стверджуючи, що основною проблемою суперечки є борг Києва, а не завищена ціна, за якою Москва намагається продати газ Києву. Вони стверджують, що цей епізод з важкими економічними наслідками є складовою більш широкого конфлікту між Росією й Україною і навіть конфронтації між Сходом і Заходом.

Намеченный стать функциональным в первом квартале 2016 года, и быть эксплуатированным на полной мощности два года спустя, газопровод Южный поток свяжет российское побережье Черного Моря с болгарским, пересекая турецкие территориальные воды, а его наземным ветвям предстоит пересечь Болгарию, Сербию, Венгрию, Грецию, Словакию, Хорватию и Австрию. Посредством данного газопровода, годовая транспортная мощность которого будет составлять 63 миллиарда кубометра природного газа, как поставщик Россия, также и страны бенефициары надеются сократить зависимости от стран транзита, в особенности Украины. В 2006 и 2009 годах, в результате споров с Москвой, Киев принял решение приостановить поставки российского природного газа к странам Европы, которые сильно пострадали в результате этого решения. Европейская комиссия считает, однако, что двухсторонние соглашения ввиду осуществления проекта Южного потока, заключенные Россией со странами членами, также как и с Сербией, которая не является членом ЕС, но входит в состав Европейского энергетического союза, нарушает коммунитарное законодательство, и потребовало повторное проведение переговоров по этим документам. Брюссель идентифицировал три спорные аспекта. В первую очередь, европейское законодательство не позволяет, чтобы производственные мощности и транспортная сеть принадлежали одному собственнику, в данном случае речь идет о компании Газпром. Кроме того, необходимо гарантировать недискриминационный доступ к трубопроводу для других операторов. А в третьих, цены должны быть уточнены.

Газпром высказал свое удивление и неудовлетворение по поводу рекомендаций Европейской комиссии. Российская компания почеркнула, что было заключено соглашение ввиду исключения проекта Северный поток от Энергетического закона ЕС, известного под названием Third Energy package, и считает, что Южный поток, в свою очередь, может воспользоваться подобным исключением. Данный Энергетический закон ЕС, который регламентирует рынок природного газа и электричества в странах ЕС, предусматривает, в основном, разделение производства энергии по дистрибуции и создание национальной администрации по регламентированию в каждом государстве члене, также как и агентства по сотрудничеству властей в области регламентации энергии. Южный поток является в большей степени политическим и геополитическим проектом, как считает политический обозреватель Владимир Сокор, который привлекает внимание к другому аспекту:

«Одна из целей проекта «Южный поток» состоит в создании прецедента нарушения европейского законодательства касающегося энергетического рынка. Данный Энергетический закон Европейского законодательства, касающегося рынка природного газа, обязывает к разделению трубопровода от поставщика. Поставщик природного газа не имеет права иметь в собственности и трубопровод. Вся модель Южного потока основывается на общем владении над трубопроводом компании Газпром, вместе с государством-территорией. В каждом государстве-члене проекта Южный поток, Газпром является совместным собственником трубопровода вместе с данным государством, положение, которое ясно запрещено Европейским энергетическим законом. Россия желает установить прецедент, для того чтобы защитить трубопроводы, которые компания имеет уже в своей собственности или в совместной собственности в других странах ЕС, точнее в Германии, в первую очередь, в затем, в определенной степени, в Бельгии и Голландии, и меньше в Польши, и намного больше во всех трех балтийских странах. Но, главной целью, я считаю, является Германия. Во всех этих странах, Газпром имеет в собственности или в общей собственности трубопроводы по снабжению или транзиту природного газа, что запрещено европейским законодательством. Газпром возможно будет вынужден продать эти участия в собственности газопроводов. Но, если, Газпрому удастся создать положение, в котором для стран участвующих в Южном потоке, ЕС согласен с нарушением прав, тогда Газпром может получить иммунитет в Германии, Бельгии, Голландии, Польши и балтийских странах. По этой причине Газпром пытается завлечь эти страны Южного потока в эту игру. И я очень рад, что Бухарест в ней не участвует», считает политический обозреватель Владимир Сокор.

Бухарест сделал ставку на энергетическом проекте Набукко, который пользовался политической поддержкой со стороны Европейского Союза, и который был нацелен на обеспечение поставок природного газа Каспийского региона, чтобы снизить зависимость Европы от газа импортируемого из России, посредством Газпрома. Азербайджан выбрал, однако, транспортировать свой газ к Европе посредством трубопровода TAP, пересекающего Грецию, Албанию и Италию, а не через Набукко, то-есть по территории Болгарии, Румынии, Венгрии и Австрии. Совершила ли Румыния ошибку, когда сделала ставку на проекте Набукко? У микрофона ИРР, вновь политический обозреватель Владимир Сокор:

«Положение Румынии с точки зрения поставок природного газа лучше по сравнению с Болгарией, Венгрией, или даже с Австрией, так как зависимости от природного газа как источника энергии пропорционально меньше в случае Румынии, как и зависимости от России как поставщика газа. Кроме того, Румыния имеет еще неразработанные залежи природного газа, в низменности Трансильвания, в центре страны. По моему мнению, проект «Южный поток» не принес бы Румынии ничено дополнительного, кроме большей зависимости от России, так как российский Газпром был бы совместным собственником, вместе с румынским государством, трубопровода, для данного проекта. Это значило бы дополнительные возможности влияния для России. И кроме того, Румыния была бы поставлена в положение прямого конфликта с ЕС».

С другой стороны, можно сделать вывод, что провал проекта Набукко показывает, что Россия сохранила свои способности главного игрока в энергетическом вопросе в Каспийском регионе.