Tag: герої

  • Реставрація румунських пам’ятників у Бессарабії

    Реставрація румунських пам’ятників у Бессарабії

    27 березня 1918 року Бессарабія, або східна Молдова, територія, що знаходиться між Прутом і Дністром, возз’єдналася з Румунією. Російська імперія анексувала цю територію в 1812 році за результатом російсько-османської війни. Возз’єднання 1918 року стало відновленням історичної справедливості, через понад 100 років від російської територіальної анексії, яка відірвала Бессарабію від її державної традиції. Російська окупація Бессарабії означала, особливо після 1830 року, політику просування російськості в зоні конфлікту з Османською імперією. Двадцять два роки потому, у червні 1940 року, Радянський Союз анексував Бессарабію після угоди між Гітлером і Сталіним влітку 1939 року, коли був укладений так званий пакт Ріббентропа – Молотова. У 1941 році Румунія звільнила її, а до 1944 року життя в Бессарабії повернулося у своє природне русло.

    Але наприкінці Другої світової війни, починаючи з 1944 року, Радянський Союз знову окупував Бессарабію, як і всю Центральну та Східну Європу, і встановив там режими за власним зразком. Між 1945 і 1989 роками радянська жорстокість обрушилася на жителів Бессарабії у всіх можливих формах: депортації до таборів і в’язниць, переміщення населення, сталінська освіта, інші систематичні порушення фундаментальних прав і свобод людини. Широкий процес радянізації означав створення нової радянської людини через манкуртизацію, тобто через забуття власного походження і стирання пам’яті про минуле.

    Румунія була використана як головний ворог в процесі радянізації Бессарабії. Словосполучення «румунські фашисти» було присутнє в кожній згадці про територію на захід від Пруту. Одними з перших жертв радянізації стали пам’ятники, що виражали волю і почуття населення Бессарабії, які репрезентували прихильність більшості бессарабських румунів до своєї ідентичності та приналежності до громадянства Королівства Румунії. Статуї та символи особистостей румунської історії та культури були знесені, знищені та замінені статуями та символами радянського окупанта. Радянські пам’ятники найвищою мірою виражали силу та агресію, як і деякі пам’ятники, представлені танками з гарматами, спрямованими на захід, у бік Румунії.

    Але з 1991 року, року розпаду Радянського Союзу, справжньої імперії зла, як назвав її президент США Рональд Рейган, Молдова стала незалежною. Відтоді її мешканці шукають своє походження і намагаються повернутися до форм ідентичності своїх батьків, дідів і прадідів. Одним із кроків, зроблених у цьому напрямку, є демонтаж радянських пам’ятників і відновлення пам’ятників часів, коли Бессарабія була частиною Румунії. У Бухаресті було відкрито виставку 28 відреставрованих румунських пам’ятників румунським господарям, героям, солдатам і священнослужителям, а також сучасним культурним діячам, таким як співаки Дойна та Йон Алдя Теодоровіч.

    Виставку відвідала також Юліана Горіа-Костін, посол Республіки Молдова в Бухаресті. «По лівий бік Пруту війна між світлом і темрявою є дуже інтенсивною і фактично триває постійна битва за утвердження нашої ідентичності. Це битва за румунську історію, мову та літературу. Не раз люди стояли на площі Великих Національних Зборів, навіть місяцями поспіль. Перебуваючи на перехресті цивілізацій, ми повинні краще пізнати один одного, ми виразники однієї нації. І в той же час нам потрібно об’єднати наші зусилля, щоби мудро вижити в цьому просторі.»

    Починаючи з 1991 року, громадські організації в Республіці Молдова доклали значних зусиль з переміщення оригінальних румунських пам’ятників і пам’ятників, які розповідають громадськості про звірства, скоєні під час радянського варварства. Наприклад, у 2016 році була зведена і освячена копія пам’ятника «Трьом мученикам», який у міжвоєнний період знаходився у столиці Кишиневі. Він присвячений борцям за національну ідею – священику і письменнику Алексею Матеєвичу (1888-1917 рр.), адвокату, журналісту і співаку Сіміону Мурафі (1887-1917 рр.) та інженеру-топографу Андреюю Годороджі (1878-1917 рр.). Усі троє померли у жахливому 1917 році: Матеєвич у віці 29 років, через екзантематичний тиф, а його друзі Мурафа у віці 30 років і Годороджа у віці 39 років, були вбиті бандою більшовицьких катів.

    Після війни бессарабський політичний діяч Пантелеймон Галіппа створив комітет зі встановлення пам’ятників усім борцям-юніоністам, серед яких були і троє вищезгаданих діячів. У 1923 році, за ініціативи Товариства «Могили полеглих героїв війни», відбулася церемонія урочистого відкриття пам’ятника Матеєвичу, Мурафі та Годороджі, на якому був присутній і французький генерал Анрі Бертло. Пам’ятник являв собою вертикальну кам’яну плиту, в яку були вмуровані бронзові барельєфні обличчя трьох героїв. На постаменті, перед барельєфами, був бронзовий орел, а під ним напис «Бессарабські апостоли, мученики святої національної справи».

    Триметровий пам’ятник був увінчаний румунським гербом між дубовою і лавровою гілками, виконаними у бронзі. Основа пам’ятника мала 4,35 метри завдовжки і 1,92 метри завширшки. Напередодні анексії Бессарабії в червні 1940 року румунська армія демонтувала барельєфи Алексея Матеєвича та Сіміона Мурафи і відправила їх до Бухареста. У 1962 році рештки пам’ятника та дзвіниця перед собором Різдва Христового, де він знаходився, були підірвані радянською армією.

    Фото: Monumentum.md
    Фото: Monumentum.md

    Адвокат Юліан Русановскі, родом з Республіки Молдова, є президентом асоціації «Monumentum». Він захоплюється історією та культурою та присвятив понад чотирнадцять років реставрації історичних пам’яток. За цей час було відновлено понад 60 пам’ятників, побудованих на території між Прутом і Дністром у міжвоєнний період. Відбудова з нуля або реставрація пам’ятників румунським героям, вимагає ретельного дослідження. Так народилася трилогія «Війна пам’ятників».

    «Досліджуючи міжвоєнні публікації і особливо тогочасну колекцію Міністерства культури, я був вражений, коли відкрив для себе таку велику кількість пам’ятників, що існували в міжвоєнний період, понад 95% з яких були побудовані на гроші селян, які складали підписні листи для збору коштів за ініціативою священиків. Загалом священики відіграли вирішальну роль у просвітництві та відкритті історичної правди бессарабських румунів. Й обговорюючи з покійним архітектором Євгеном Бизгу, який проєктував наші перші пам’ятники, обсяг документів, які ми виявили, він сказав, що ці документи мають бути викладені у книзі, щоб люди знали про те, що ми маємо, а також, щоби ми використовували цю книгу як робочий інструмент у нашій боротьбі з відновлення, крок за кроком, колишніх пам’ятників. Назву «Війна пам’ятників» мені також запропонував цей архітектор, який, на жаль, не зміг побачити пам’ятник у день його відкриття через безжальну хворобу. Так у 2018 році, через два роки після відкриття пам’ятника трьом мученикам, з’явився перший том «Війна пам’ятників – про долю пам’ятних споруд і творів суспільного значення у міжвоєнний період 1918-1944 рр. у Північній Буковині, Бессарабії та Придністров’ї за часів румунської адміністрації.» Потім у 2022 році з’явився ІІ-й том, який фактично є візитівкою нашої асоціації. У 2022 році ми побудували і відреставрували перші 50 пам’ятників і випустили жовтий том. Після цього з’явився червоний том, щоб завершити синьо-жовто-червону трилогію, кольори нашого прапора, том, який був присвячений героям Румунської армії.»

    Юліан Русановскі розповів, що зараз члени асоціації працюють над своїм найамбітнішим проєктом з 2018 року. А саме над завершенням ініціативи міжвоєнного періоду з будівництва статуї Королеви Марії, заввишки 6 метрів, яка буде урочисто відкрита в грудні 2024 року на території кишинівського ліцею, що носить її ім’я.

     

  • 13 червня 2024 року

    13 червня 2024 року

    ВИБОРИ – Процес централізації та верифікації голосів у всіх повітах Румунії та Бухаресті має завершитися сьогодні, повідомляє Постійний виборчий орган. Після централізації голосів у більш ніж 97% виборчих дільницях рейтинги залишаються незмінними – СДП та НЛП лідирують, загалом отримавши майже 70% мандатів мерів. На виборах до місцевих рад перше місце посідає СДП, за нею йдуть НПЛ, АОР та ДСУР. На виборах до Європейського парламенту лідирує альянс СДП-НЛП з 48,57% голосів, за ним йдуть АОР, Альянс об’єднаних правих, ДСУР і партія S.O.S. Румунія. Центральна виборча комісія (ЦВК) відхилила десятки запитів про перерахунок голосів або скасування виборів у деяких дільницях. У столичних районах 1 і 2 чинні мери від Союзу “Рятуйте Румунію”, які нібито програли вибори, звинуватили у фальсифікації та інших порушеннях, але ці звинувачення були відкинуті їхніми контр-кандидатами від НЛП і СДП, які були оголошені переможцями.

    ДЕНЬ ГЕРОЇВ – Міністерство національної оборони Румунії організувало військові та релігійні церемонії, присвячені Дню Героїв, у головних гарнізонах країни, мавзолеях і почесних кладовищах. Символічно були вимовлені імена героїв румунського народу, які загинули під час виконання бойових обов’язків у війнах румунської армії або в місіях, які виконувалися на театрі військових дій. “Ми висловлюємо нашу вдячність героям, які пережили жахи Другої світової війни, тим, хто виступив проти комуністичної диктатури і боровся за свободу під час грудневої революції 1989 року, зробивши вирішальний внесок у повалення тоталітарного режиму в Румунії”, – йдеться у зверненні глави держави Клауса Йоганніса. Він також висловив вдячність тим, хто в даний час є частиною оборонної системи. На знак вдячності героям батьківщини, які загинули в Першій світовій війні, румунська влада вирішила в 1920 році, що День Героїв буде національним святом, яке відзначатиметься в день Вознесіння, а після 1990 року ця міжвоєнна традиція була відновлена. 

    УРЯД – Уряд Румунії схвалив у четвер проєкт термінової постанови про фінансування з Фонду навколишнього середовища проєктів з розвитку інфраструктури інтегрованого управління відходами. Бенефіціарами проєктів є міжгромадські асоціації розвитку, організовані на рівні повітів, або інші структури, за необхідності. Реалізація низки проєктів була відкладена, і бенефіціари просять перенести їх на наступний фінансовий рік. Це робиться для того, щоб підтримати завершення реалізації проєктів, що просуваються місцевими органами влади, шляхом надання фінансування для інвестицій, які доповнюють існуючі інтегровані системи поводження з відходами, йдеться в прес-релізі. Також у четвер уряд Румунії затвердив нові правила щодо запобігання кібератакам на медичні установи та створення єдиного реєстру всіх медичних установ. З іншого боку, виконавча влада прийняла термінову постанову, яка надає можливість моніторингу за допомогою електронних браслетів також у випадку осіб, які перебувають під судовим контролем або під домашнім арештом, а також для осіб, звільнених умовно-достроково і які мають певні обмеження.

    КІБЕРЗЛОЧИНЦІРумунські та французькі судові органи ліквідували групу кіберзлочинців. Розслідування показало, що зловмисникам вдалося отримати доступ до комп’ютерних систем людей у кількох європейських країнах, зашифрувати їхні дані, а потім вимагати викуп. Минулого тижня в Румунії було вилучено кілька комп’ютерних систем і заарештовано банківські рахунки двох членів угруповання. Одного з підозрюваних, якого спіймали на місці злочину, взяли під варту з метою екстрадиції до Франції.

    G7 – Лідери країн “Великої сімки” (G7) на зустрічі в Італії в четвер досягли “політичної домовленості” про використання доходів від заморожених російських активів як застави для розблокування кредиту Україні в розмірі 50 мільярдів доларів, повідомив офіційний представник головуючої в G7 країни, якого цитує AFP. Кредит Києву в розмірі 50 мільярдів доларів буде забезпечений процентними доходами від близько 300 мільярдів євро російських активів, заморожених у країнах G7 (Канада, Франція, Німеччина, Італія, Японія, Великобританія і США), що за оцінками становить близько 3 мільярди євро на рік. Це кредит солідарності, але головним фінансистом будуть США, сказав той же американський чиновник. Західні держави хотіли б, щоб заморожені російські активи були безпосередньо арештовані і використані як для відновлення України, так і для закупівлі зброї та боєприпасів для України. Але такий захід, про який також просить Київ, видається складним, принаймні на даний момент, оскільки існують численні юридичні, геополітичні та фінансові перешкоди, такі як ризик порушення міжнародних фінансових ринків і ослаблення валют західних країн.

  • Румунська революція – 29 років

    Румунська революція – 29 років

    Румунська революція – 29 років Щороку румуни вшановують пам’ять жертв антикомуністичної революції в грудні 1989 року. Деякі люди болісно переживають оті моменти, незважаючи на те, що відтоді минуло 29 років. Президент Клаус Йоганніс поклав квіти до пам’ятника, що на Університетській площі в Бухаресті, в пам’яті жертв, а сенатори та депутати вшанували пам’ять жертв хвилиною мовчання.

    У четвер, у Тімішоарі був відзначений День Перемоги. 20 грудня 1989 року, після кількох днів репресій з боку комуністичної влади, жителі Тімішоари вийшли масово на протести. Військо пішло у казарми, а з Оперного балкону Тімішоару було оголошено першим вільним від комунізму містом в Румунії.

    Для того, щоб відзначити цей момент, пролунали сирени в четвер у центрі цього західного міста, де 29 років тому спалахнула іскорка антикомуністичного повстання. Тут спалахнув спонтанний протест у відповідь на спробу режиму виселити реформатського пастора Ласло Тьокеша. Він критично висловився щодо режиму в міжнародній пресі, що влада сприйняла як підбурювання до етнічного розколу. 17 грудня протест поширився до центру міста, ставши головною сценою антикомуністичних протестів, що було немислиме в ті часи. Зіткнувшись із безпрецедентною ситуацією, влада наказала армії вийти на вулиці, на яких вже знаходились співробітники політичної поліції режиму Секурітате.

    Було жорстоке втручання внаслідок, якого загинуло десятки людей. Для повного усунення слідів репресій, трупи були взяті з моргу госпіталю і відвезені до Бухареста, де їх спалили в крематорії, а поспіль кинули у канал, що знаходився поблизу, в рамках операції символічно називаної Роза. 21 грудня антикомуністичне повстання поширилося на Бухарест і завершилося 22 грудня втечею диктатора Ніколає Чаушеску та його дружини Єлени. Пізніше вони були затримані і страчені на Різдво, після короткого судового процесу. У грудні 1989 року в Румунії загинуло понад 1 000 людей, принаймні 3 000 отримали поранення. Минуло 29 років після революції, слідство прокурорів ще не завершено, а винуватців не покарано.

    Закрита, справа про революцію була відновлена в 2017 році після того, як судді виявили поверховість у розслідуванні. Військові прокурори оголосили про продовження кримінального слідства за злочини проти людства. Вони стверджують, що для збереження влади нове політичне та військове керівництво після 1989 року спричинило вбивство або позбавлення волі великої кількості людей. Президент Асоціації 21 грудня 1989 року Дору Марієш каже, що для героїв революції можна зробити одне: встановити правду.

  • Вшанування пам’яті героїв-добровольців у Полянах

    Вшанування пам’яті героїв-добровольців у Полянах

    У селі Поляни Марамуреського повіту, де компактно проживають етнічні українці, 6 травня поточного року, відбувся захід присвячений вшануванню пам’яті героїв-добровольців Другої світової війни. Організаторами виступили Марамуреська організація Союзу Українців Румунії, місцева організація СУР та мерія села.

    Свято почалося біля будинку мерії села Поляни, де відбувся офіційний прийом представників сурівських організацій. Офіційні особи виступили з промовами, у яких відмітили важливість вшанування героїв та поздоровили присутніх сімей ветеранів-добровольців. Потім, всі учасники відправилися до пам’ятника добровольцям, який знаходиться у центрі села, де була відправлена поминальна панахида та були покладені вінки до пам’ятника. Після обіду, в Будинку культури села Поляни відбувся концерт.

    Ми попросили голову місцевої організації СуР-у Степана Кіфу подати деталі про це свято. Ось, що сказав він: У цьому святі взяли участь голова Марамурської філії Мирослав Петрецький,
    заступник голови СуР-у Василь Пасенчук, голови місцевих марамурських сурівських організацій. Був присутній і почесний голова СуР-у Степан Бучута, який є сином нашого
    села. На подій були присутні і два священики з нашого села, які відправили
    панахиду. Були поставлені до
    пам’ятника вінки, потім захід продовжився у Будинку
    культури. Там були присутні і дружини-вдови ветеранів війни. Сьогодні у нашому селі
    ще живуть десь 10-12 вдов ветеранів. Виступили народні гурти з Кричунова, Рускови,
    Вишавської Долини, Вишньої Рівни, Бечкова, Кречунова, Полян та дитячий танцювальний
    гурт з Вишньої Рівни. Були виконані пісні про війну, такі як Стара хата , Марш
    добровольців тощо. Гурт з Полян виконав Повіяв вітер та одну пісню, яка лише у нас у Полянах співається Чорна гора


    Чорна гора неорана


    Ще й кулями засіяна


    Летить куля за кулею

    Тече кровця
    потокою


    А в тій кровці вояк лежить

    Над ним коник дрижить


    Не стій коню, надо мною

    Вирий яму копитою


    Погрибиня в ямі
    нині


    На цій файній полонині.




    Пан Степан Кіфа пригадав про ті часи, коли у селі Поляни ще жили ветерани
    війни. Ось, що він розповів: Я пам’ятаю, що майже
    286 чоловіків пішли на фронт волонтерами із сіл Поляни та Кривого і лише 196 повернулися
    додому. Були і поранені, без ніг, без рук. Донедавна ми мали 10-12
    ветеранів,а потім – шість та все менше. Я мав у сусідах пана Росуша, який часто розповідав
    мені як було на фронті. Останнім помер у нашому селі пан Іван Дзіцак, який був трохи молодшим
    від інших може на 4-5 років.

    У центрі села Поляни знаходиться пам’ятник добровольцям, споруджений 1956 року, який тричі був відремонтований. Останній раз, замість червоної зірки, яка стояла у верхній частині пам’ятника, був поставлений Хрест. Зірка не зникла зовсім, будучи поставлена трохи нижче. Понад 200 місцевих жителів
    боролися наприкінці Другої світової війни, як добровольці, проти фашистських
    cил. Багато з них полягло в боях за свободу не тільки Румунії, але й інших
    європейських країн. І вони внесли свій вклад поряд з Червоною армією,
    арміями союзників та дивізією ім. Тудора Владіміреску в Перемогу 9 Травня
    1945 року.

  • Вшанування пам’яті героїв-добровольців у Полянах

    Вшанування пам’яті героїв-добровольців у Полянах

    У селі Поляни Марамуреського повіту, де компактно проживають етнічні українці, 6 травня поточного року, відбувся захід присвячений вшануванню пам’яті героїв-добровольців Другої світової війни. Організаторами виступили Марамуреська організація Союзу Українців Румунії, місцева організація СУР та мерія села.

    Свято почалося біля будинку мерії села Поляни, де відбувся офіційний прийом представників сурівських організацій. Офіційні особи виступили з промовами, у яких відмітили важливість вшанування героїв та поздоровили присутніх сімей ветеранів-добровольців. Потім, всі учасники відправилися до пам’ятника добровольцям, який знаходиться у центрі села, де була відправлена поминальна панахида та були покладені вінки до пам’ятника. Після обіду, в Будинку культури села Поляни відбувся концерт.

    Ми попросили голову місцевої організації СуР-у Степана Кіфу подати деталі про це свято. Ось, що сказав він: У цьому святі взяли участь голова Марамурської філії Мирослав Петрецький,
    заступник голови СуР-у Василь Пасенчук, голови місцевих марамурських сурівських організацій. Був присутній і почесний голова СуР-у Степан Бучута, який є сином нашого
    села. На подій були присутні і два священики з нашого села, які відправили
    панахиду. Були поставлені до
    пам’ятника вінки, потім захід продовжився у Будинку
    культури. Там були присутні і дружини-вдови ветеранів війни. Сьогодні у нашому селі
    ще живуть десь 10-12 вдов ветеранів. Виступили народні гурти з Кричунова, Рускови,
    Вишавської Долини, Вишньої Рівни, Бечкова, Кречунова, Полян та дитячий танцювальний
    гурт з Вишньої Рівни. Були виконані пісні про війну, такі як Стара хата , Марш
    добровольців тощо. Гурт з Полян виконав Повіяв вітер та одну пісню, яка лише у нас у Полянах співається Чорна гора


    Чорна гора неорана


    Ще й кулями засіяна


    Летить куля за кулею

    Тече кровця
    потокою


    А в тій кровці вояк лежить

    Над ним коник дрижить


    Не стій коню, надо мною

    Вирий яму копитою


    Погрибиня в ямі
    нині


    На цій файній полонині.




    Пан Степан Кіфа пригадав про ті часи, коли у селі Поляни ще жили ветерани
    війни. Ось, що він розповів: Я пам’ятаю, що майже
    286 чоловіків пішли на фронт волонтерами із сіл Поляни та Кривого і лише 196 повернулися
    додому. Були і поранені, без ніг, без рук. Донедавна ми мали 10-12
    ветеранів,а потім – шість та все менше. Я мав у сусідах пана Росуша, який часто розповідав
    мені як було на фронті. Останнім помер у нашому селі пан Іван Дзіцак, який був трохи молодшим
    від інших може на 4-5 років.

    У центрі села Поляни знаходиться пам’ятник добровольцям, споруджений 1956 року, який тричі був відремонтований. Останній раз, замість червоної зірки, яка стояла у верхній частині пам’ятника, був поставлений Хрест. Зірка не зникла зовсім, будучи поставлена трохи нижче. Понад 200 місцевих жителів
    боролися наприкінці Другої світової війни, як добровольці, проти фашистських
    cил. Багато з них полягло в боях за свободу не тільки Румунії, але й інших
    європейських країн. І вони внесли свій вклад поряд з Червоною армією,
    арміями союзників та дивізією ім. Тудора Владіміреску в Перемогу 9 Травня
    1945 року.

  • У Бухаресті відзначено День Гідності та Свободи

    У Бухаресті відзначено День Гідності та Свободи

    21 листопада 2016 року у приміщенні Культурно-інформаційного центру у складі Посольства України в Румунії відбувся захід, присвячений відзначенню Дня Гідності та Свободи. У ньому взяли участь представники Посольства України, Союзу українців Румунії, громадських, мас-медіа та культурних кіл Румунії, українці та румуни Бухареста.


    Виступаючи перед присутніми Тимчасовий повірений у справах України в Румунії Євген Левицький зазначив: Це видатна подія, оскільки День Гідності і Свободи відзначається в Україні на честь початку двох революцій. 21 листопада 2004 року почалась Помаранчева Революція і Революція Гідності в 2013 році. Події, що відбулись з Україною на зламі 2013-2014 років та відбуваються й сьогодні мають доленосне значення для України та українців. Це був і є надзвичайно важкий період та іспит для країни, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи. Тепер кращі сини України боронять східний кордон від російської агресії та сепаратистів Донбасу. Три роки тому українці вийшли на Майдан у Києві, щоб захистити свій європейський вибір, отримати можливість побудувати цивілізовану, демократичну, європейську і вільну країну. Вони вийшли на Майдан, щоб були побаченими і почутими. Мільйони піднялись на захист своєї свободи і незалежності. Їх волі ніщо не могло протистояти. Ні зброя, ні сила, ні підступність. Майдан переміг, значить перемогла Революція Гідності. На жаль, за це ми були змушені заплатити страшну ціну, ціна життя найкращих доньок і синів України. Вічна пам’ять і слава героям, які віддали свою життя за нашу з вами свободу.

    Українці Румунії, як і румуни, підтримували в ті дні Майдан відмітив у своєму виступі заступник голови СУР, письменник Михайло Трайста: СУР був з Україною у ті дні, коли на Майдані вмирали люди. Українці Бухареста вийшли на протести. Ми протестували у центрі міста біля Університету і перед Посольством України в Румунії. Зібралося сотні людей, серед яких і румуни. Працівники редколегій Вільного слова, Українського вісника та Нашого голосу відвідали в лікарнях Бухареста поранених на Майдані, а потім і бійців АТО. Як прекрасно сказала- а ви знаєте, що недавно в Сігету-Мармацієї відкрився пам’ятник Т. Шевченку- Ярослава Хортяні, коли один сусід нападає із зброєю в руках на Україну, інший доброзичливий сусід, Румунія, відкриває пам’ятники символу українського народу. Ми українці, СУР, завжди були і будемо з Україною.

    Громадянка України, учасниця Євромайдайну-2013 у Києві, яка тимчасово живе в Бухаресті Марія Колесник зазначила: Всі ми мріяли про те, що можна щось змінити на краще, що ми будемо в європейській країні жити. Українці вийшли задля того, щоб боронити себе, своє майбутнє і своїх дітей. І цих героїв ми маємо пам’ятати завжди.

    Насамкінець, присутнім на заході було продемонстровано відеоролики про події, що відбулись в Україні восени 2013-го року.

  • Королева Марія і культ Героїв

    Королева Марія і культ Героїв

    У 2014 році, Європа відзначає 100 річчя початку Першої світової війни, яка приголомшила континент і ознаменувала історію ХХ-го століття. Це було століття, яке втілило в життя ідеї ХІХ-го століття, які народилися в свою чергу під час Французької революції в останнє десятиліття ХУІІІ-го століття. Соціалізм і націоналізм, щедрі ідей, які мали, як основну мету емансипацію людини і суспільства, відмовилися від своєї первинної місії і перейшли до етапу радикалізації. Через світову війну 1914-1918 рр, людство криваво витратило частину стихійної енергії радикалізму, але багато енергії залишилося невитраченою і спалахнула знову разом з початком Другої світової війни.

    Сучасні герої є продуктами війн, які завдали сильної шкоди Європі в першій половині ХХ-го століття. Чоловіки і жінки, різних соціальних прошарків, пішли на війну з ентузіазмом за свої ідеї. Ні румуни не були винятком, сотні тисяч загиблих є ясним свідченням у цьому сенсі. У 1918 році, у мирних договорах, нащадки тих 10 мільйонів мертвих, після 4 років протистояння, хотіли, щоб їх самопожертву не забули. З’являється, таким чином, культ героїв у своєму грандіозному і монументальному прояві. У Румунії, захисником культу і пам’яті тих, хто загинув на фронті була королева Марія, найвидатніша жіноча постать румунської історії в першій частині ХХ-го століття.

    Історик Даніель Георге розповідає про умови в яких з’явлюється культ героїв: Після Першої світової, Версальський мирний договір встановлює, що мірою примирення і зближення між народами, які зіткнулись у війні, котра тільки що закінчилась з десятками мільйонів жертв, з політичного, соціального і морального поглядів, є культ героїв. Румунія була однією з перших європейських країн, яка взяла на себе відповідальність і завдання вшанувати як своїх героїв, так і інших країн, які загинули у боях проти румунів на румунській території. День Героїв був затверджений через постанову підписану королем Фердинандом I, 4 травня 1920 року, за місяць до Тріанонського Договору, який узаконив об’єднання 1918 року, після 3-х років боротьби на фронті і двох років дипломатичної боротьби. У Парижі, королева Марія відіграла ідеальну політико-дипломатичну роль у визнанні об’єднання.

    Завжди громади відчували необхідність вшанувати своїх героїв. Їх культ в сучасному вигляді, носить відбитки Першої світової війни. Даніель Георге: Культ героїв діяв і під час короля Кароля І, коли особливо були вшановані герої війни за незалежність 1877-1878 років, але й герої битви у Бухаресті, 13 вересня 1848 року. У Першій світовій війні, Румунія втратила близько 960,000 громадян, більшість через захворювання, епідемії та великі недостатки. Зі зброєю в руках загинуло принаймні, 350 000 румунів, тільки 30 000 в битві біля Мерешешті, в липні-серпні 1917 року, а в найгарячіший день загинуло 6 000 румунів. Пожертва була величезна, і механізм вшанування героїв був формою подяки .

    У роки, які минули після війни була увічнена пам’ять тих, хто загинув на фронті. Найважливіші споруди, крім незліченних кладовищ, пам’ятників і хрестів, були Мавзолей у Мерешешті, Могила невідомого солдата в Бухаресті і архітектурний комплекс Шлях Героїв, відомого скульптора Костянтина Бринкуша в місті Тиргу-Жіу. Даніель Георге: Культ героїв відійде під захист Королівського дому і Православної Церкви. Було засноване товариство Могили Героїв, головою, якого був митрополит Мирон Крістя. У Румунії були сотні кладовищ з румунськими героями, а й інших народів, німців, росіян, англійців, американців, французів, угорців, болгар, поляків, які загинули у Першій і Другій світових війнах. Основну роль в управлінні кладовищ мало Товариство полеглих Героїв, яке знаходилось під патронажем королеви Марії. Королева Марія була біля керма Румунського Червоного Хреста і особистість Румунського Королівському дому, найближча до страждань румунських солдатів на полі бою, і як справжня мати дуже піклувалась ними, і проводила невтомну діяльність заради увічнення культу героїв .

    День Героїв є сьогодні днем всіх румунських героїв, полеглих у боротьбі з ворогами свободи і демократії. Грудень, зокрема, має велике символічне значення для румунів. Це місяць, коли Румунія усунула комуністичний режим. Даніель Георге: День Героїв відзначається на Вознесіння Господнє, коли вшановуються всі, хто віддав своє життя за країну і за свободу у двох світових війнах, герої і мученики у комуністичних тюрмах, ті, хто протистояв комуністичному режиму, Герої 1989 року. Це була самопожертва, яка спасала, визволяла, возносила, Патріотизм був фундаментальною цінністю, адже не можна було думати про суспільство без національних цінностей. Було навіть покоління національного ідеалу 1918 року, деяких політиків, як брати Бретіану, Юліу Маніу, Александру Вайда-Воєвод, Ніколає Йорга та інші.

    Культ Героїв є останньою пошаною шляхом якої нащадки цінують самопожертву людей, які не пішли на фронт, щоб померти, а й заради ідей у дуже цікаві та виняткові часи. Але, як сказав китайський реформістський комуністичний лідер Ден Сяопін, Не дай Боже жити в цікаві часи.

  • День Румунської армії

    День Румунської армії

    Військові та релігійні церемонії, виставки військової техніки, художні моменти і спортивні змагання були проведені в неділю в Румунії з нагоди Дня армії. У місті Арад (захід Румунії) була вшанована пам’ять героїв, що воювали і загинули у н.п. Пеуліш, восени 1944 року, після того, як Румунія повернула зброю проти нацистів.



    Жменька курсантів Військового училища Радна, віком між 18 і 20 років, вдалося притримати на місці угорські та німецькі війська, що були набагато краще оснащеними і досвідченими. Битва ввійшла в історію як одна з найбільш жорстокіших битв другої світової війни. Президент Клаус Йоганніс, який взяв участь у заходах в Араді, заявив: Це день вшанування пам’яті наших героїв, які віддали свої життя для того, щоб цей народ міг проіснувати протягом всієї історії, тих, хто присвятив себе справі захисту Батьківщини, які допомогли, цінною життя, у створенні народу і румунської держави але й тих, хто втратив своє життя в міжнародних місіях, в ім’я загальнолюдських цінностей і принципів.



    Міністр оборони Мірча Душа вирішив бути присутнім у населеному пункті Карей (північний захід), де був відзначений інший пам’ятний момент Другої світової війни: визволення Трансільванії, румунської землі, окупованої угорцями: 71 рік тому, тут, у Карей і Сату-Маре, солдати Румунської армії повернули останню сторінку больового розділу тих часів, повернувши Трансільванію в її звичайні кордони, поряд з решти територією Румунії.



    У другій світовій війні, румунські солдати увійшли в історію і в Сталінграді, на території колишнього СРСР. Там, Румунська армія зазнала найчисельніші людські втрати у своїй історії: 155.000 загиблих, поранених і зниклих безвісти, точна кількість загиблих не будучи визначена ніколи. У неділю, в День румунської армії, в н.п. Россошка, недалеко від Волгограда, колишнього Сталінграда, було відкрите перше в Росії кладовище румунських солдатів, загиблих в роки Другої світової війни. Тут будуть перепоховані всі румунські солдати, чиї останки лежать на кладовищах інших російських населених пунктів.



    Важливу роль у Другій світовій війні зіграв і колишній король Румунії Міхай I, якому 25 жовтня сповнилося 94 роки. Крон-принцеса Маргарета привітала свого батька від імені всіх румунів: Король Міхай І провів майже сторіччя життя будучи справжнім державним діячем, спокійним, хоробрим, добрим і справедливим. Коли справа дійшла про його обов’язки і принципи, Король умів бути рішучим, іноді безпощадним.



    Єдиним нині ще живим верховним головнокомандувачем збройними силами держави у Другій світовій війні, Король Міхай рішуче вплинув на хід війни – вирішив вивести Румунію з союзу з Німеччиною. Відомо, що це сміливе рішення скоротило принаймні на шість місяців тривалість війни.