Наприкінці березня у Бухаресті пройшла Міжнародна наукова конференція «Комунізм в Румунії». Вона була організована Національною радою з вивчення
архівів Секурітате (румунська спецслужба) та Інститутом історії імені Ніколая Йорги
Румунської академії наук, за
сприяння Фонду ім. Конрада Аденауера та Історичного факультету Бухарестського університету. Свій
науковий доробок представили науковці в Австрії, Греції, Італії, Канади,
Молдови, Німеччини, Польщі, Угорщини, України та Франції.
Україну на конференції
представив доцент секції історії кафедри конституційного права, теорії та
історії держави і права Валерій Власенко, який спільно з румунським істориком і
дипломатом Вадимом Гузуном презентував доповідь «Політика декомунізації в
Україні: доступ до архівів репресивних органів радянського періоду 1917-1991
рр.».
Валерій Власенко, автор близько 250 наукових і
навчально-методичних праць, опублікованих в українських та закордонних
виданнях, значну частину своєї науково-дослідної роботи присвятив вивченню міжвоєнної
української політичної еміграції в Європі в тому числі й в Румунії. «Я близько
10 років займаюсь українською політичною еміграцією міжвоєнного періоду. Я
працював в архівах Чехії, Боснії та Герцеговини, Сербії, Болгарії, Хорватії.
Румунія для мене Terra Incognita і знаю, що тут інформації є багато. Але ті
архіви, які я опрацював в Україні містять величезний масив інформації про
українську еміграцію саме в Румунії, оскільки тут з 1918 по 1923 роки діяла
Надзвичайна дипломатична місія УНР, в якій працювали досить відомі в Україні
політичні діячі, учасники української революції та існувала ціла мережа
громадських організацій, чого, наприклад, не було в інших країнах Балканського
півострова. А тут така мережа, дуже струнка з центральними організаціями
і в регіонах існували товариства колишніх військових армії УНР, це
напввійськова така організація, і були громадські організації, які об’єднували
майже всю українську еміграцію. Станом на 1929 рік, зафіксовано, що було
приблизно 3000 членів Громадсько-допомогового комітету української еміграції в
Румунії і вони ж мали так звані нансенівські паспорти. Але це не всі, хто
належав до української еміграції. Діти і дружини власників цих паспортів
не мали документів, тому їх кількість може збільшуватися. Ну і такі постаті,
які знані не тільки в Румунії, а й в усій українській еміграції це: Кость
Мацієвич, Сергій Дельвіг, Гнат Порохівський, Дмитро Геродот-Івашина, Василь
Трепкє, при чому Василь Трепкє був міністром Уряду УНР в еміграції без
портфеля, це 1940 рік під час Другої світової війни. Майже всі вони брали
участь в українських з’їздах міжвоєнного періоду, а таких було три: 1929,
1932 і
1934 роках у Празі.»
Однією з останніх праць Валерія Власенка є книга, видана
у співпраці з румунським істориком та дипломатом Вадимом Гузуном, «Під
слідством СМЕРШ-у», що пролила світло на останні роки життя відомого лідера
української військово-політичної еміграції Гната Порохівського. «Це спільна
робота, вона ґрунтується на архівах СБУ. У зв’язку з тим, що зараз в нас тепер
така, активна політика доступу до архівів я скористався тим, що можна
було перезняти, опрацювати, надрукувати і потім уже узгодити з Вадимом Гузуном
всю цю інформацію. Ну і ця робота цікава тим, що перша книга Вадима Гузуна була
на базі архівів спецслужб Румунії, а тепер вийшла ця, тобто це два погляди на
одну й ту саму людину. Завдяки цій книжці стала відома конкретна дата смерті
цього героя української революції, який обіймав посаду представника Уряду УНР в
Румунії. Ну й одночасно він представник військового міністра Уряду УНР в
еміграції та йому підпорядковувалися всі товариства колишніх військових армії
УНР. Ну і ще цікава ця книга тим, що він працював в Спеціальній службі
інформації – це румунська спецслужба і румуни його дуже цінували, оскільки він,
не будучи громадянином Румунії, обіймав досить високу посаду, тобто держава
йому довіряла і він має певні заслуги перед Румунією.»
Відповідне документальне видання про генерала армії УНР
та лідера української військової еміграції в Румунії Гната Порохівського,
базоване на матеріалах румунських та радянських спецслужб у лютому було
презентоване і в Дипломатичній академії України. «Дуже прихильно була сприйнята
ця книга в Україні, ми її представляли в Дипломатичній академії при
Міністерстві закордонних справ України, були українські дипломати і зарубіжні
посли, наукова громадськість. Книга була сприйнята досить позитивно, були
побажання видати її паралельно й українською мовою. Але вся документація в
Радянському Союзі велась російською мовою, тому можна в оригіналі подати
російською, а вже коментар, вступну частину подати українською. Це було б
досить цікаво. Дуже, дуже багато інформації в цій архівно-кримінальній справі
про українську еміграцію крізь призму і радянських спецслужб і крізь
призму саме нашого героя Гната Порохівського. Там чимало інформації і про
структуру, наприклад, румунської спецслужби, але не з подачі Гната
Порохівського. Ця справа складається з трьох томів: ті хто на нього писали,
давав покази, потім ті, кого заарештували з румунської спецслужби і, вже,
самого Порохівського та його найближчих помічників: Варду та Івасюка.»