У місті Плоєшть, що знаходиться в 60 кілометрах від Бухареста, в одній з найгарніших будівель діє Музей годинників ім. Ніколая Сімакє.
Ми відвідали цей невеликий унікальний простір у супроводі консерваторки музею Кармен Бану: «Музей годинників ім. Ніколая Сімакє в м. Плоєшть був заснований у 1963 році зусиллями видатного професора історії Ніколая Сімакє, який з посади директора Регіонального історичного музею м. Плоєшть створив 18 музейних відділів, в тому числі і Музей годинників, який, кажуть, був його улюбленим музеєм у цій мережі культурних установ. Будівля, в якій він діє, ця перлина архітектоніки, була побудована наприкінці ХІХ-го сторіччя для тодішнього префекта повіту Прахова Луки Елефтереску, відомого політика-консерватора, лідера Консервативної партії, магістрата, але й бізнесмена у нафтовій галузі. Це один із найкрасивіших будинків елітного в той період житлового району міста Плоєшть, побудований у неоромантичному стилі.»
У музеї представлено близько 1000 рідкісних експонатів, виготовлених майстрами Англії, Німеччини, Швейцарії, Франції. Відвідувачі мають змогу прослідкувати еволюцію приладів для вимірювання проміжків часу, від сонячних до механічних. Консерваторка музею Кармен Бану розповідає про початки цього унікального закладу. «Музей годинників у м. Плоєшть має дуже багату колекцію годинників. Експонати були придбані, починаючи з 1954 року. У 1955 році були придбані перші так звані трансільванські настінні годинники, які згодом виявилися виготовленими в Німеччині, але їх можна було часто зустріти в будинках Трансільванії. Колекція збільшилася за рахунок придбання партії з 55 годинників з колекції відомого бухарестського годинникаря Себастіана Сани. Так зародилася ідея створення Музею годинників у м. Плоєшть. Упродовж часу було придбано багато годинників, а станом на сьогодні колекція налічує близько 4000 одиниць, з яких експонуються приблизно 500, звичайно, найрепрезентативніших з колекції. Музей ілюструє еволюцію пристроїв вимірювання часу – від сонячних, піскових та водяних годинників до годинників, виготовлених у першій половині ХХ-го століття. Наша колекція включає виняткові експонати – годинники, виготовлені в стилі ренесанс, у середині XVI-го сторіччя у Франції та Німеччині. Найдавніший з них – годинник, виготовлений у Блуа в 1544 році відомим в той період годинниковим майстром Якобом Акустодією. Це один з центральних експонатів нашої колекції. Іншим цінним експонатом є годинник, виготовлений у 1562 році відомим німецьким годинникарем Єремією Мецкером. У світі є всього три такі годинники Єремії Мецкера і здається, що експонат з колекції нашого Музею годинників є найстарішим з них.»
Плоєштський музей годинників є єдиним подібним у Південно-східній Європі. У ньому виставлені дуже старі годинники яким понад 400 років, Кармен Бану розповіла про експонати, виставлені у першій залі музею. «Як елемент новизни, ми маємо в цій залі, де виставлені одні з перших приладів для вимірювання часу, водні годинники. Здається, подібних годинників в інший таких колекціях немає. Ліхтарні годинники з’явилися в Англії в XVII-му столітті і користувалися шаленою популярністю, тому виготовлялися аж до XIX століття. І наша колекція містить два таких годинники, їх назва пов’язана зі схожістю з тогочасними ліхтарями.»
У наступній залі музею представлена колекція великих механічних годинників, – розповідає консерваторка Кармен Бану. «У другій залі виставлені годинники 18 століття та початку 19 століття. Тут, звичайно, вони приваблюють насамперед своїми розмірами, а також своєю красою, салонними маятниками XVIIІ-го століття. Звичайно, годинники на нашому просторі – найстаріші в колекції, виготовлені з кінця XVII-го століття і до початку ХІХ-го сторіччя англійськими, французькими, швейцарськими майстрами. Колекцію плоєштського Музею годинників можна порівняти з колекціями аналогічних музеїв у Німеччині, Швейцарії, США. Відомий годинникар Авраам Луї Бреге створював годинники спеціально для Туреччини, а в музеї Топкапи виставлені кілька його робіт. Він вважається найвідомішим годинниковим майстром усіх часів, а в нашій колекції є й годинники Бреге.»
Третя зала музею була присвячена кишеньковим годинникам, що належали відомим постатям: «Кишенькові ювелірні годинники, виставлені в третій залі. Це годинники, виготовлені протягом ХІХ-ХХ століть, які, крім технічних характеристик, мають особливу художню цінність. Є також годинники, які належали відомим особам політичного та культурного життя Румунії. Передусім це годинники короля Кароля І-го – у нас є два годинники з його колекції. У нашій колекції є також подаровані нам годинники. Серед них і годинник, подарований Музею годинників у м. Плоешть в 1992 році румункою, яка оселилася в Швейцарії. Це годинник, який належав російському цареві Олександру II. З категорії наручних годинників ми маємо й годинник видатного румунського дипломата Ніколая Тітулеску, виготовлений швейцарською ЛеКультр (LeCoultre) у 1931 році, точніше культова модель Reverso. У цій же категорії є інші надзвичайно гарні годинники – курйозні годинники, годинники в лорнеті, годинники з масонськими знаками.»
Завершується екскурсія музеєм найбільш популярними годинниками. Кураторка музею Кармен Бану розповідає: «Камінні годинники є іншою складовою нашої колекції. В основному це годинники французького походження, їх декорації натхнені періодами, коли вони були створені, а домінуючим матеріалом є позолочена бронза. Далі йде інша категорія популярних годинників – настінних. Вони виготовлені переважно в Німеччині, в регіоні Шварцвальд, і серед них виділяються годинники із зозулею. Окрім кишенькових годинників, що належали видатним особистостям, колекція музею також містить і настільні та настінні годинники годинники, що належали румунським постатям. Я б почала з годинника принца Александра Йоана Кузи. Це годинник з астрономічним механізмом, з календарним циферблатом, який вказує сонцестояння і рівнодення, а також високосні роки. Потім – годинники видатного політика Міхаїла Когельничану, письменника Дуїліу Замфіреску, художника Теодора Амана, поета Джорджа Кошбука. Отже факт приналежності годинників цим особистостям продовжує вабити відвідувачів. У цей період пандемії ми чекаємо на відвідувачів у безпечному, прекрасному та унікальному просторі.»
