Багате на об’єкти
культурної спадщини, місто Плоєшть є
привабливою атракцією для любителів цього виду туризму, схильних більше до
духовного збагачення ніж до розваги. Тут є кілька надзвичайно цікавих музеїв та
меморіальних будинків. Найважливішими є Повітовий музей історії та археології,
Художній музей, Палац культури, Музей годинників Ніколає Сімаке, до речі унікальний
в Румунії, або Музей нафти. Також можна відвідати меморіальні будинки драматурга
І.Л.Караджале і поета Нікіти Стенеску, але справжньою перлиною, яку не слід
пропустити у місті Плоєшть, є Будинок
купця XVIII-XIX століть, більш відомий як будинок Хаджі Продана.
Не далеко від
центру міста, на вул. Демокрацієй, видніється на самоті будинок, який пройшов
через багато історичних періодів, витримав і досяг поважного віку – 235 років.
З-зовні будинок не показує свій вік, а це через реставраційні роботи, що
пройшли тут у 2005 році. Це один з небагатьох будинків у цьому районі із
великим садом. У дворі, вузька алея веде туристів до входу в музей. Посередині
ганку знаходиться альтанка, що забезпечує доступ до цегляного підвалу будівлі.
Будівля належала спочатку багатому купцю, який залишив її у спадок своїй дочці
(Маріці). Вона вийшла заміж на початку ХІХ століття за Івана Хаджі Продана
(майстра мідника) і, звідси походить теперішня назва будинку. Кажуть, що Хаджі
Продан мав коріння в Болгарії і після російсько-турецької війни він знайшов
притулок у місті Плоєшть.
Будинок був
оголошений пам’ятником архітектури в 1953 році і перетворений на Музей
Праховського краю, перший в історії міста, у результаті зусиль професора
Ніколая Сімаке, засновника мережі музеїв цього регіону, який врятував будинок
від зникнення. Будинок вважається історичною будівлею міста Плоєшть і протягом
багатьох років тут діяли багато музеїв та виставок. Мабуть, найвідомішою була,
протягом 17 років, виставка присвячена сучасному поету Нікіті Стенеску, яка
була переміщена у 2005 році до рідної хати поета. У 2005 році, у Будинку
Хаджі Продан був відкритий музей Будинок купця XVIII – XIX
ст., який представляє інтер’єр будинку багатого купця того періоду. Будівля
є зразком старої румунської архітектури, поєднаної з елементами східної
архітектури всередині. Датується вона приблизно
1785 роком і є типовою селянською хатою, що складається з підвалу і високого
першого поверху. У підвалі знаходилися два льохи і кімната слуг, із двома
окремими входами з двору. На першому поверху є велика веранда і альтанка, де,
як і в минулому, влітку цвітуть в глиняних горщиках червоні герані. Балкон
східного типу привертає увагу. Будинок має чотири функціональні кімнати:
їдальню, спальню, зимову кухню і комору, а також приймальну для відпочинку і
прийому гостей. Оснащена турецьким диваном, прикрашеним вишитими подушками, у
приймальній зберігаються і в даний момент предмети древнього східного
мистецтва, килими, горщики для спалювання спецій, кальяни і столики з
інкрустацією із перламутрами, поряд зі старою тканиною. Іван Хаджі Продан жив
зі своєю дружиною в цьому будинку до своєї смерті в 1849 році, оснастивши його
новими меблями, картинами, іконами і срібною посудиною. Після смерті його
дружини купня, в 1852 році, будинок був орендований, а потім проданий їх
спадкоємцем у 1900-1902 рр. На початку ХХ століття, будинок був руїною, але в
результаті зусиль архітектора Томи Соколеску будинок був придбаний Плоєштською
Ратушею після Другої світової війни і відремонтований.
Плоєштський музеї
годинників немає аналогів в музейній мережі Румунії з огляду на специфіку
колекції. Це єдиний музей годинників в Південно-східній Європі. Найближчий
подібний музей знаходиться в Австрії, у Відні. У ньому виставлені дуже старі
годинники яким понад 400 років, кишенькові, настільні та настінні годинники.
Іншою своєрідністю, яка не зустрічається в інших музеях світу, є те, що в ньому
виставлені більше 30 годинників, які крім технічної та художньої цінності,
мають і меморіальну цінність, тому що вони належали визначним румунським та
іноземним особистостям. У плоєштському Музеї представлено годинники різних
періодів. Багато з них, попри свій вік, і досі показують точну годину.
Співробітники цього музею стверджують, що сучасні годинники нічого нового у
своїх механізмах не мають. Ще у ХУІ столітті, окрім години вони показували
дату, день тижня, фази місяця та навіть гороскоп. Найстаріший експонат -
сонячний годинник від 1562 року. Відвідувачі можуть побачити і кишенькові,
нашийні хронометри у вигляді хрестів, розроблені спеціально для священиків.
Кожна епоха мала свій стиль, який можна було вгадати в годинниках. Виставлені
там, також, годинники румунських королів Кароля І та Кароля ІІ, царя Олександра
ІІ, годинник румунського поета Василя Алескандрі, годинник політика Міхаїла
Когилнічану, господарів Костянтина
Бринков’яну, Александра Іоана Кузи, письменників Богдана Петрічейку Хашдеу,
Іона Луки Караджале, політика Ніколая Йорги тощо.Цікавими в колекції є годинник паровий завод (в мініатюрі),
здійснений в 1800 році в Парижі, годинник млинаря, годинник перукара, годинник
парасолька, здійснений в Англії, або годинник штамп.
Перший
нафтоперегінний завод в Румунії та світі був побудований в 1857 році, у місті
Плоєшть, в 60 км північніше столиці, місто яке тісно пов’язане з історією
румунської нафти. Отож, світовий нафтовий промисел починається з другої
половини ХІХ сторіччя з Румунії, яка, відповідно до міжнародних статистик, є
першою країною в світі з офіційним виробництвом нафти, що тоді становило 275
тон. А видобувалась нафта з стародавніх часів у регіоні Прахова (південь
країни). У ході підготовки до відзначення чергової річниці нафтової
промисловості в Румунії, в 1957 році було прийняте рішення про створення музею
по спеціальності, зрозуміло в місті Плоєшть. Офіційно Національний музей, один
з небагатьох в світі, був відкритий 8 жовтня 1961 року у старовинному будинку,
оточеному внутрішнім двориком. Плоєштський музей
нафти має велику частину своїх експонатів на відкритому повітрі. Серед основних
пристроїв можна згадати першу в Румунії установку механічного буріння, модель
«газового заводу» інженера Мехедінцяну. Музей нафти включає унікальні
пам’ятки нафтової науки ті техніки, діючі макети та моделі, установки та діорами,
різноманітні аудіовізуальні засоби. Бурильне, добувне та переробне обладнання
розвивалось одночасно з геологічними дослідженнями. У Музеї нафти існують понад
11 тисяч експонатів, 10 з яких включені до державної спадщини. Устаткування,
наукові прилади, насоси понад сторічної давності, спеціальні карти, унікальні
фотографії – все це можна побачити тут. Книга Петролеул написана Куку
Старостеску в 1881 році є першою науковою працею по спеціальності в світі.
Перша механічна свердловина датується 1861 роком, а з 1870 року вже можна
говорити про нафтову промисловість в Румунії.
