Tag: Голодомор

Голодомором українці називають жахливий за суттю і розмірами, спланований
радянським окупаційним урядом голод 1932-1933 років, який став причиною
загибелі за різними підрахунками від 4 до 10 мільйонів українців. Ми називаємо
цей період «найчорнішою, найболючішою, найзамовчуванішою сторінкою
української історії», яку вже понад 30 держав визнали геноцидом
українського народу. В цьому місяці всі філії Союзу українців Румунії
відзначили 90 роковини Голодомору. У Клуж-Напоці українська громада
зібралася з цієї нагоди в місцевому осередку 25 листопада – четверту суботу
листопада, коли вся світова громадськість вже традиційно вшановує пам’ять жертв голодів того періоду.

На відкритті голова місцевої філії
СУР Іван Гербіл нагадав, що «Голодомор в Україні є визначений як геноцид на
законодавчому рівні. Румунія відноситься до тих країн, які
визнали Голодомор геноцидом українського народу, бо Сталін і його команда
хотіли знищити український народ, українську мову, українську культуру.»
Пан І. Гербіл розповів про затвердження в Румунії цієї постанови минулого року
за ініціативою голови СУР, депутата від української меншини пана Миколи-Мирослава Петрецького. Він також підкреслив необхідність такого ухвалення «для того,
щоб подібні лиха ніколи не повторювалися.» Далі всі учасники заходу
запалили свічку пам’яті та розмістили її в спеціально підготовленому місці, а потім хвилиною
мовчання було вшановано пам’ять невинних жертв.

Презентацію на тему: «Від «голоду» до «геноциду» – як змінювалося наше
сприйняття голодомору 1932-1933 років» запропонувала до уваги присутнім
редактор дитячого журналу «Дзвоник» пані Ольга Сенишин. В першу чергу авторка
виділила декілька особливостей голоду того часу, які вказують на його специфічний
організований і спланований характер. Не дивлячись на намагання радянського
керівництва приховати жахливу правду і вказівку про використання терміну
«продовольчі труднощі» при описі ситуації в Україні, правда про нечуваний голод
в центральній частині України була відома і поза межами окупавоної комуністами
території. На заході України, а згодом і по всьому світу, розширилися відомості
про нелюдські умови та чисельні жертви. Доповідачка більш детально розповіла про іноземних
журналістів Малкольма Маґеріджа, Гарета Джонса, Ріа Клайман та світлини Александра
Вінербергера, про їхні описи радянської реальності в тодішній європейській
пресі та тих наслідків, які мала їхня робота.

Далі йшлося вже про наукове вивчення голоду 1932-1933 років, до визначення
його причин і наслідків. Першим автором наукового дослідження часів Другої світової війни
був інженер-агроном Степан Сосновий, який вперше застосував комплексний метод вивчення причин
та наслідків колективізації та Голодомору 1932-1933 років в Україні. «Він
першим з-поміж науковців обрахував ймовірну кількість жертв та довів штучність
Голодомору, вважаючи його актом планомірного знищення українського селянства»,
– було зазначено в роботі. Рафаєл Лемкін був першим із фахівців міжнародного
права, який «визначив злочини сталінського комуністичного режиму проти
українців як геноцид та проаналізував геноцид в Україні в контексті
міжнародного права.» Також йшлося про відомого історика та журналіста
Джеймса Мейса, дослідника Голодомору, який брав участь в 1984 році в роботі
спеціальної Комісії з розслідування штучного голоду в Україні при Конгресі США.
Ця комісія дійшла такого висновку: «Йосиф Сталін та його оточення вчинили
акт геноциду проти українського народу в 1932-1933 роках». Згадувалися й
роботи, значення та висновки досліджень таких сучасних провідних істориків як
Енн Епллбаум та Тімоті Снайдер. Їхні роботи були б неможливі без кропіткої
праці членів української діаспори з США, Канади, інших європейських країн, які
десятиліттями збирали свідчення і докази та постійно привертали увагу світової
спільноти до цієї проблеми.

Шлях до визнання історичної правди на території України був набагато
довшим. Тільки в 1987 році було знято заборону говорити на державному рівні про
події 1932-1933 років. Ще через декілька років Комуністична партія України
визнала, що в цей період в Україні був голод. І тільки після проголошення
Україною незалежності в 1991 році вивчення і обговорення подій періоду
радянської окупації набуло нової сили. В результаті у 2006 році, через 73 роки
після злочину, Верховна Рада ухвалила закон про визнання Голодомору геноцидом
українського народу.

Сьогодні ми є свідками все зростаючого числа країн у всьому світі, які
визнають Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. Найбільша
кількість таких визнань припадає на 2022-2023 роки, тобто після віроломного
нападу росії на Україну. Є зрозуміло, що своїми діями росія переконала
невпевнених в необхідності такого визнання, як одного з перших кроків до
змушення будь-якої диктатури визнати свої неправомірні та злочинні дії. В
подальших планах – виплата змістовних фінансових відшкодувань винними, як
дієвий метод попередження повторення подібних актів. Можливо сьогодні ще не до кінця
зрозуміло як практично все це можна здійснити. Але українцям, які ще не забули
розкопки братських могил періоду 1932-1933 років, вже довелося мати справу з розкопками
братських могил в 2022 році всюди де побували «східні сусіди». Стає очевидно -
історія не вибачає невігласів. Якщо вчасно не зробити висновки і не змусити до
відповідальності винних у страшних злочинах, навіть якщо вони сталися в
минулому, то вони – оті страшні злочини і невимовна біль мільйонів -
повторяться. «… Я не хочу, щоб мої діти були змушені голодувати – не то що
роки, а жодного дня. Я не хочу, щоб хтось з моєї родини опинився в ситуації, де
їх ізольовують і прирікають на нелюдські муки. Я хочу думати, що я зробила все
можливе для того, щоб мої нащадки, де б вони не жили, не споглядали б
безпорадно, як їхні батьки чи діти страждають від голоду і важко помирають,»
– пояснила авторка своє особисте рішення приготувати презентацію. На думку
доповідачки та й організаторів заходу, наше завдання, завдання кожного
свідомого українця і всіх, хто не байдужий, бути проінформованими та приймати
посильну участь в усіх акціях, що мають відношення до розголосу правди про Голодомор
для того, щоб упередити повторення таких жахіть.

(Авторка: Ольга Сенишин)

Голодомором українці називають жахливий за суттю і розмірами, спланований
радянським окупаційним урядом голод 1932-1933 років, який став причиною
загибелі за різними підрахунками від 4 до 10 мільйонів українців. Ми називаємо
цей період «найчорнішою, найболючішою, найзамовчуванішою сторінкою
української історії», яку вже понад 30 держав визнали геноцидом
українського народу. В цьому місяці всі філії Союзу українців Румунії
відзначили 90 роковини Голодомору. У Клуж-Напоці українська громада
зібралася з цієї нагоди в місцевому осередку 25 листопада – четверту суботу
листопада, коли вся світова громадськість вже традиційно вшановує пам’ять жертв голодів того періоду.

На відкритті голова місцевої філії
СУР Іван Гербіл нагадав, що «Голодомор в Україні є визначений як геноцид на
законодавчому рівні. Румунія відноситься до тих країн, які
визнали Голодомор геноцидом українського народу, бо Сталін і його команда
хотіли знищити український народ, українську мову, українську культуру.»
Пан І. Гербіл розповів про затвердження в Румунії цієї постанови минулого року
за ініціативою голови СУР, депутата від української меншини пана Миколи-Мирослава Петрецького. Він також підкреслив необхідність такого ухвалення «для того,
щоб подібні лиха ніколи не повторювалися.» Далі всі учасники заходу
запалили свічку пам’яті та розмістили її в спеціально підготовленому місці, а потім хвилиною
мовчання було вшановано пам’ять невинних жертв.

Презентацію на тему: «Від «голоду» до «геноциду» – як змінювалося наше
сприйняття голодомору 1932-1933 років» запропонувала до уваги присутнім
редактор дитячого журналу «Дзвоник» пані Ольга Сенишин. В першу чергу авторка
виділила декілька особливостей голоду того часу, які вказують на його специфічний
організований і спланований характер. Не дивлячись на намагання радянського
керівництва приховати жахливу правду і вказівку про використання терміну
«продовольчі труднощі» при описі ситуації в Україні, правда про нечуваний голод
в центральній частині України була відома і поза межами окупавоної комуністами
території. На заході України, а згодом і по всьому світу, розширилися відомості
про нелюдські умови та чисельні жертви. Доповідачка більш детально розповіла про іноземних
журналістів Малкольма Маґеріджа, Гарета Джонса, Ріа Клайман та світлини Александра
Вінербергера, про їхні описи радянської реальності в тодішній європейській
пресі та тих наслідків, які мала їхня робота.

Далі йшлося вже про наукове вивчення голоду 1932-1933 років, до визначення
його причин і наслідків. Першим автором наукового дослідження часів Другої світової війни
був інженер-агроном Степан Сосновий, який вперше застосував комплексний метод вивчення причин
та наслідків колективізації та Голодомору 1932-1933 років в Україні. «Він
першим з-поміж науковців обрахував ймовірну кількість жертв та довів штучність
Голодомору, вважаючи його актом планомірного знищення українського селянства»,
– було зазначено в роботі. Рафаєл Лемкін був першим із фахівців міжнародного
права, який «визначив злочини сталінського комуністичного режиму проти
українців як геноцид та проаналізував геноцид в Україні в контексті
міжнародного права.» Також йшлося про відомого історика та журналіста
Джеймса Мейса, дослідника Голодомору, який брав участь в 1984 році в роботі
спеціальної Комісії з розслідування штучного голоду в Україні при Конгресі США.
Ця комісія дійшла такого висновку: «Йосиф Сталін та його оточення вчинили
акт геноциду проти українського народу в 1932-1933 роках». Згадувалися й
роботи, значення та висновки досліджень таких сучасних провідних істориків як
Енн Епллбаум та Тімоті Снайдер. Їхні роботи були б неможливі без кропіткої
праці членів української діаспори з США, Канади, інших європейських країн, які
десятиліттями збирали свідчення і докази та постійно привертали увагу світової
спільноти до цієї проблеми.

Шлях до визнання історичної правди на території України був набагато
довшим. Тільки в 1987 році було знято заборону говорити на державному рівні про
події 1932-1933 років. Ще через декілька років Комуністична партія України
визнала, що в цей період в Україні був голод. І тільки після проголошення
Україною незалежності в 1991 році вивчення і обговорення подій періоду
радянської окупації набуло нової сили. В результаті у 2006 році, через 73 роки
після злочину, Верховна Рада ухвалила закон про визнання Голодомору геноцидом
українського народу.

Сьогодні ми є свідками все зростаючого числа країн у всьому світі, які
визнають Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. Найбільша
кількість таких визнань припадає на 2022-2023 роки, тобто після віроломного
нападу росії на Україну. Є зрозуміло, що своїми діями росія переконала
невпевнених в необхідності такого визнання, як одного з перших кроків до
змушення будь-якої диктатури визнати свої неправомірні та злочинні дії. В
подальших планах – виплата змістовних фінансових відшкодувань винними, як
дієвий метод попередження повторення подібних актів. Можливо сьогодні ще не до кінця
зрозуміло як практично все це можна здійснити. Але українцям, які ще не забули
розкопки братських могил періоду 1932-1933 років, вже довелося мати справу з розкопками
братських могил в 2022 році всюди де побували «східні сусіди». Стає очевидно -
історія не вибачає невігласів. Якщо вчасно не зробити висновки і не змусити до
відповідальності винних у страшних злочинах, навіть якщо вони сталися в
минулому, то вони – оті страшні злочини і невимовна біль мільйонів -
повторяться. «… Я не хочу, щоб мої діти були змушені голодувати – не то що
роки, а жодного дня. Я не хочу, щоб хтось з моєї родини опинився в ситуації, де
їх ізольовують і прирікають на нелюдські муки. Я хочу думати, що я зробила все
можливе для того, щоб мої нащадки, де б вони не жили, не споглядали б
безпорадно, як їхні батьки чи діти страждають від голоду і важко помирають,»
– пояснила авторка своє особисте рішення приготувати презентацію. На думку
доповідачки та й організаторів заходу, наше завдання, завдання кожного
свідомого українця і всіх, хто не байдужий, бути проінформованими та приймати
посильну участь в усіх акціях, що мають відношення до розголосу правди про Голодомор
для того, щоб упередити повторення таких жахіть.

(Авторка: Ольга Сенишин)

Союз українців Румунії провів ряд заходів до 87-х роковин пам’яті жертв Голодомору, штучного масового голоду, організованого в Україні в 1932-1933 роках.

Таким чином, 15 листопада Яська філія СУР влаштувала у своєму приміщенні книжкову виставку, яка згадує конкретні дані та факти про трагедію українського народу в ті часи, а також виставку фотографій, що ілюструють труднощі та муки, які пережило населення України у 19З2-19ЗЗ рр. Присутні мали можливість також переглянути документальні фільми про Голодомор. «Ми хотіли організувати цю подію у більш підходящому для таких заходів місці, запросити представників місцевих органів влади, а також національних меншин, які проживають в Ясах, вірмени, євреї, рроми, у яких також були важкі моменти в історії. На жаль, через пандемію коронавірусу, ми провели більш обмежену подію, але двері нашої філії були відкритими для зацікавлених протягом декількох днів для відвідання виставки» – ствердив голова Яської філії Віктор Григорчук.

22 листопада 2020 року Сучавська філія Союзу українців Румунії провела у своєму приміщенні жалобний захід зі вшанування пам’яті жертв Голодомору. Поминальну службу відслужив отець Михайло Кобзюк, настоятель православної церкви Святого Іллі з Дерменешть Сучавського повіту, після чого учасники акції хвилиною мовчання вшанували пам’ять мільйонів невинних жертв цієї жахливої трагедії. Про цю трагічну сторінку в історії українського народу говорили професор історії д-р Данієль Гренчук, інспектор Сучавського Повітового Інспекторату та професор історії д-р Флорін Пінтеску, декан факультету історії та географії Сучавського університету імені Штефана Великого. Доповідачі підкреслили наскільки важливо пам’ятати цей момент в історії українського народу, щоб такі трагедії більше не повторювалися – сказав голова Сучавської філії Ілля Савчук.

29 листопада, Бухарестська філія СУР разом з Бухарестською українською православною церквою «Святого Петра Могили» та Посольством України в Румунії відзначили 87-і роковини Голодомору 1932-1933 років. У столичній українській православній церкві відбулося богослужіння в пам’ять жертв Голодомору, яке відслужили священник-парох Дмитро Колотило та отець-диякон Володимир Малкович. Запаливши свічки, члени української громади Бухареста, Бухарестської філії СУР та представники Посольства України в Румунії вшанували пам’ять мільйонів загиблих людей, заморених голодом радянським тоталітарним режимом. Після панахиди, у своєму слові, отець Дмитро Колотило закликав всіх молитися за мир і за те, щоб подібні трагедії більше ніколи не повторювались. У свою чергу, голова бухарестської філії СУР Михайло Трайста згадав про обов’язок нащадків не забувати про цю трагічну сторінку в історії українського народу. Перший секретар Посольства України в Румунії Світлана Приходько ствердила, що кожен українець має пам’ятати про те, що відбувалося в ті жахливі роки та робити все для того, щоб якомога більше країн визнали Голодомор актом геноциду українського народу. Вона запросила усіх присутніх відвідати виставку «Голодомор: нищення ідентичності», відкриту в приміщенні Посольства України в Румунії.

У суботу, 5 грудня, Бухарестська філія Союзу українців Румунії, на цей раз у своєму приміщенні, провела захід з вшанування пам’яті жертв Голодомору. «У пам’ятному заході взяли участь члени та симпатизанти Бухарестської філії СУР, які вшанували хвилиною мовчання жертв Голодомору. Присутні дивились фільм «Гіркий врожай» (Bitter Harvest) канадського режисера українського походження Джорджа Менделюка, фільм в якому представлені події, що відбулися в Смілі під час Голодомору. Стрічка вийшла в канадський прокат у січні 2016 року. Також відбулася презентація румунського перекладу англійської книги «Страта голодом» Мирона Долота, переклад Дана Крісте (румунською: «Executati prin înfometare»), яка вийшла у видавництві Метеор Пресс 2011 року. «Страта голодом» це книга спогадів Семена Старіва про події Голодомору 1932-1933 рр. в одному із сіл на Черкащині, документальне свідчення про Великий Голодомор. Вона була видана вперше під псевдонімом Мирон Долот англійською мовою в США 1985 року, – ствердив голова Бухарестської філії СУР Михайло Трайста.

Союз українців Румунії провів ряд заходів до 87-х роковин пам’яті жертв Голодомору, штучного масового голоду, організованого в Україні в 1932-1933 роках.

Таким чином, 15 листопада Яська філія СУР влаштувала у своєму приміщенні книжкову виставку, яка згадує конкретні дані та факти про трагедію українського народу в ті часи, а також виставку фотографій, що ілюструють труднощі та муки, які пережило населення України у 19З2-19ЗЗ рр. Присутні мали можливість також переглянути документальні фільми про Голодомор. «Ми хотіли організувати цю подію у більш підходящому для таких заходів місці, запросити представників місцевих органів влади, а також національних меншин, які проживають в Ясах, вірмени, євреї, рроми, у яких також були важкі моменти в історії. На жаль, через пандемію коронавірусу, ми провели більш обмежену подію, але двері нашої філії були відкритими для зацікавлених протягом декількох днів для відвідання виставки» – ствердив голова Яської філії Віктор Григорчук.

22 листопада 2020 року Сучавська філія Союзу українців Румунії провела у своєму приміщенні жалобний захід зі вшанування пам’яті жертв Голодомору. Поминальну службу відслужив отець Михайло Кобзюк, настоятель православної церкви Святого Іллі з Дерменешть Сучавського повіту, після чого учасники акції хвилиною мовчання вшанували пам’ять мільйонів невинних жертв цієї жахливої трагедії. Про цю трагічну сторінку в історії українського народу говорили професор історії д-р Данієль Гренчук, інспектор Сучавського Повітового Інспекторату та професор історії д-р Флорін Пінтеску, декан факультету історії та географії Сучавського університету імені Штефана Великого. Доповідачі підкреслили наскільки важливо пам’ятати цей момент в історії українського народу, щоб такі трагедії більше не повторювалися – сказав голова Сучавської філії Ілля Савчук.

29 листопада, Бухарестська філія СУР разом з Бухарестською українською православною церквою «Святого Петра Могили» та Посольством України в Румунії відзначили 87-і роковини Голодомору 1932-1933 років. У столичній українській православній церкві відбулося богослужіння в пам’ять жертв Голодомору, яке відслужили священник-парох Дмитро Колотило та отець-диякон Володимир Малкович. Запаливши свічки, члени української громади Бухареста, Бухарестської філії СУР та представники Посольства України в Румунії вшанували пам’ять мільйонів загиблих людей, заморених голодом радянським тоталітарним режимом. Після панахиди, у своєму слові, отець Дмитро Колотило закликав всіх молитися за мир і за те, щоб подібні трагедії більше ніколи не повторювались. У свою чергу, голова бухарестської філії СУР Михайло Трайста згадав про обов’язок нащадків не забувати про цю трагічну сторінку в історії українського народу. Перший секретар Посольства України в Румунії Світлана Приходько ствердила, що кожен українець має пам’ятати про те, що відбувалося в ті жахливі роки та робити все для того, щоб якомога більше країн визнали Голодомор актом геноциду українського народу. Вона запросила усіх присутніх відвідати виставку «Голодомор: нищення ідентичності», відкриту в приміщенні Посольства України в Румунії.

У суботу, 5 грудня, Бухарестська філія Союзу українців Румунії, на цей раз у своєму приміщенні, провела захід з вшанування пам’яті жертв Голодомору. «У пам’ятному заході взяли участь члени та симпатизанти Бухарестської філії СУР, які вшанували хвилиною мовчання жертв Голодомору. Присутні дивились фільм «Гіркий врожай» (Bitter Harvest) канадського режисера українського походження Джорджа Менделюка, фільм в якому представлені події, що відбулися в Смілі під час Голодомору. Стрічка вийшла в канадський прокат у січні 2016 року. Також відбулася презентація румунського перекладу англійської книги «Страта голодом» Мирона Долота, переклад Дана Крісте (румунською: «Executati prin înfometare»), яка вийшла у видавництві Метеор Пресс 2011 року. «Страта голодом» це книга спогадів Семена Старіва про події Голодомору 1932-1933 рр. в одному із сіл на Черкащині, документальне свідчення про Великий Голодомор. Вона була видана вперше під псевдонімом Мирон Долот англійською мовою в США 1985 року, – ствердив голова Бухарестської філії СУР Михайло Трайста.

17 листопада у
бухарестському Соборі архангелів Михаїла і Гавриїла відбулась панахида у
пам’ять про жертв Голодоморів в Україні та до 85-их роковин однієї з найбільш
трагічних сторінок в історії українського народу.

У ній взяли участь
представники Посольства України в Румунії та члени української громади в
Бухаресті.

Заупокійне богослужіння спільно відслужили священик Православного
українського вікаріату, отець Дмитро та румунський священик, отець Гавриїл.

Запаливши свічки і співаючи молитви, присутні пом’янули мільйонів загиблих
людей, заморених голодом радянським режимом Йосипа Сталіна з метою підкорення
українського народу.

«Спільна молитва за мільйони українців, які загинули
від рук більшовицького режиму під час Голодомору 1932-33 років в Україні. Наша
пам’ять про них – це їхнє вічне життя!» – написав на своїй сторінці у Фейсбуці Посол України в Румунії Олксандр Баньков.

У суботу, 17 листопада, Бухарестська філія Союзу українців
Румунії спільно з Посольством України в Румунії провела ряд заходів
до 85-х роковин пам’яті жертв Голодомору.

У столичній церкві Кашін відбулася панахида за
жертвами Голодомору, а у приміщенні бухарестської сурівської
організації була відкрита тематична виставка та пройшов круглий стіл на тему 85
років від Голодомору в Україні.

Жалобні заходи завершилися
переглядом документального фільму про Голодомор 1932-1933
років та хвилиною мовчання.

У п’ятницю, 5 жовтня, в Музеї міста
Бухарест відбулося відкриття виставки на тему «Страчені голодом: невідомий
геноцид українців», наданої Посольству Національним музеєм «Меморіал жертв
Голодомору» та фотовиставки «Голодна Симфонія», яку презентувала
український фотограф Ксенія Пілявська. У рамках
відкриття виставок Посольством спільно з Союзом Українців Румунії було
проведено міжнародну акцію до 85-х роковин Голодомору «Запалімо свічку
пам’яті».

У своєму виступі
Надзвичайний і Повноважний Посол України в Румунії Олександр Баньков зазначив:
«Сьогодні в Бухаресті була відкрита виставка присвячена 85-м роковинам
Голодомору, страшної трагедії геноциду українського народу 1932-1933 рр., коли
штучним голодом були вбиті мільйони українців радянським режимом. Експозиція
відкрилась за допомоги і підтримки Музею міста Бухарест. Запрошую всіх вас
відвідати цю виставку і долучитися до акції вшанування пам’яті жертв
українського Голодомору. Крім того, 5 жовтня Бухареста долучився до всесвітньої
акції, яка називається «Запали свічку», спрямована на вшанування пам’яті дітей українців, які
загинули під час цієї страшної трагедії.»

Фотограф Ксенія
Пілявська підкреслила: «Моя виставка це арт-проект присвячений темі
Голодомору. На фотографіях ви можете побачити жінку-пам’ять та жінку-смерть. Це образ наче відлуння голосів тих, що померли під час Голодомору. Наче ці
голоси послали її прийти і нагадати живим людям, що колись трапилась трагедія.
Ми можемо сказати, що ця жінка це пам’ять. Образ жінки смерті це образ молодої жінки, але
відчуття голоду і скорботи, що вона втратила всю свою родину, вона навіть вже
не боїться голоду, вона вже не боїться ні смерті, вона лише прагне її, бо вже
нема їй чого втрачати. Ця фотосесія була знята у Києві, у Музеї імені Пирогова.
Посольство України в Румунії запросило
мене організувати цю виставку саме у Бухаресті. Дуже приємне запрошення і дуже
велика подяка Музею міста Бухарест. Вони пішли нам на зустріч і допомогли нам
організувати цю виставку.»

«Виставка дуже
сумна. Навіть деякі фотографії лякають, тому що жінка зображена на фотографіях
дуже худа. І через свій стан здоров’я, вигляд, вона виражає всі біди та лиха
пережиті українцями в 1932-1933 рр., під час Голодомору»,- сказала Кріна Грінь студентка в Бухаресті.

Голова Бухарестської
організації Союзу українців Румунії пані Ярослава Колотило: «Ми як організація
Бухареста щороку відзначаємо і збираємо людей, щоб вшанувати пам’ять жертв
Голодомору. Зробимо це в листопаді. Відправимо панахиду, зберемо людей на
виставку та дебати на цю тему. Дуже добре, що приїхали з України і представили
цю виставку.»

Запаливши свічку пам’яті, присутні вшанували хвилиною
мовчання пам’ять тих, хто став жертвою Голодомору 1932-1933 років.

У середу 12 грудня 2012 р., в приміщенні Національного інституту з вивчення тоталітаризму (НІВТ) відбулася конференція на тему “Перший голод в Україні і в Радянській Росії, 1919-1923 рр.”, проведена румунським дипломатом Вадимом Гузуном, який презентував і свою останню книгу “Голодуюча Росія: європейські гуманітарні дії в документах з румунських архівів, 1919-1923 рр.”

Захід є продовженням дебатів на тему голоду в колишньому радянському просторі, як політичного інструменту з внутрішніми та зовнішніми наслідками, дебати, що були початі в 2011 році в університетських центрах Румунії та Р.Молдови. У третьому томі з циклу “Східні справи”, В. Гузун зібрав оригінальні документи, в яких ідеться про перший голодомор в колишньому СРСР, гуманітарну катастрофу, яка досягла свого піку в 1921 – 1922 роках і забрала життя 5 мільйонів людей.

У книзі представлені перші заходи радянізації, масові репресії, бессарабське та українське питання та проблеми румунсько-радянських відносин, а також проаналізовані передумови, що призвели до голодомору, такі як громадянська війна, метеорологічні явища, економічна стагнація тощо. Матеріали, знайдені Вадимом Гузуном в Архівах МЗС і Національному архіві Румунії складаються з дипломатичних доповідей, таємних повідомлень секретних служб і газетних статей на тему міжнародної гуманітарної допомоги, з наголосом на європейську. Документи показують, політичні та природні причини трагедії у загальному контексті драматичного процесу встановлення комуністичного режиму на сході від Румунії.

На конференції були присутні відомі історики, дипломати, журналісти, інші особи, зацікавлені історією СРСР і радянсько-румунськими відносинами. Серед них і український дипломат та історик, Радник-посланник Посольства України в Румунії Теофіл Рендюк. Ми поцікавилися його думкою про дослідження Вадима Гузуна: “Мені, як історику дуже імпонує те, що автор підійшов дуже сміливо до тлумачення і до презентації проблематики голоду в Радянській Росії і в Україні зокрема, розширюючи традиційні хронологічні рамки. Цього разу, як випливає з назви книги, автор говорить про явище голодомору або голоду на радянському просторі в період 1919-1923 роки. Імпонує також те, що в цій збірці документів дуже широко представлена Україна в контексті загального радянського простору того періоду. Я навіть підрахував, що в іменному географічному покажчику лише назва Україна фігурує 152 рази, тобто вона знаходиться на 152 сторінках, а це означає, що тематика України представлена на належному рівні. Крім того тут безперечно є назви наших міст і сіл, як Київ, Харків, Одеса, що свідчить про те, що українська тематика в цій збірці представлена дуже добре.”

Цікавим є те, що автор книги говорить про початки голодомору на території колишньої Російської імперії ще в 1919 році, тобто в роки боротьби українського народу за незалежність. З огляду на те, що Вадим Гузун назвав один із розділів книги “Стратегічне значення українського зерна” для більшовиків, ми запитали його чи вплинув цей аспект на боротьбу українців з більшовицькою Росією за незалежність. “Коли говоримо про стратегічне значення України для Росії, слід підкреслити особливу роль аграргного, точніше харчового питання, як важливий аспект стратегічних планів з поширення контролю більшовицької Росії на території, що належали молодій українській державі, визнаної країнами Західної Європи, але ніколи не визнаної Кремлем. Чому стратегічне значення? Тому що в умовах голоду, в умовах репресивної політики з вилучення у населення всіх харчових ресурсів, вони були необхідні для забезпечення виживання більшовицького режиму, зокрема утримання величезного репресивного апарату – армії, НКВС – який би контролював, підпорядковував території і поширював радянські цінності в інших регіонах. Ці ресурси були майже вичерпані в Росії, у Надволжі, в інших регіонах, що перебували під контролем більшовицької Росії, і тоді єдиним рішенням залишалося розширення і пошук ресурсів на прилеглих територіях, а найближчою з них була Україна. Ви запитали, чи це вплинуло якось на боротьбу українців за незалежність? Можу сказати, що, з цього погляду, не лише гуманітарного, а й з військово-стратегічного, харчовий фактор виявився одним з найтрагічніших для українців. Ставка була настільки великою, що Україна мала бути завойована будь-якою ціною.”