Tag: гра

Ті, хто хоче розслабитися, забути про повсякденні проблеми і знову відчути «аромат»
безтурботного дитинства, навіть погратися, отримуючи, водночас різноманітну
культурну інформацію не усвідомлюючи цього, мають таку можливість. Це звучить як
справжній виклик кажуть ініціатори «музейного квесту»,
культурного проєкту, про який розповіла його авторка Кетеліна Станчу: «Музейний квест стартував
у 2020 році як культурний проєкт, за фінансової підтримки Міністерства культури.
Уже понад шість років ми маємо в Бухаресті так звану кімнату пригод і нам дуже
подобаються розумні командні розваги. Ми багато думали про щось, що можна було
б запропонувати на бухарестському ринку, щоб люди могли весело проводити час у
культурному середовищі. І вирішили налагодити співпрацю з музеями і створити разом
маршрути для шукачів скарбів у столичних музейних закладах. Це, по суті,
командна гра, за участі від двох до шести людей, які беруть участь у культурному
змаганні в музеї, шукаючи різні підказки та відгадуючи загадки.»

Від Кетеліни Станчу ми дізналися, які музеї стали
партнерами в цьому проєкті і як відбувається змагання: «Наразі ми уклали партнерські
угоди з Музеєм ім. Григорія Антіпи, Музеєм села, Музеєм історії та Військовим
музеєм. Команди можуть зареєструватися на нашому вебсайті www.museumquest.ro.
Там вони бронюють проміжок часу, протягом якого вони хочуть пройти відповідний
культурний маршрут. Вони приходять у встановлені дату та час, а біля обраного
музею їх зустрічає наш представник, який представляє правила та проводить
інструктаж про те, що припускає це полювання за скарбами і з якою метою вони
проведуть цю культурну гонку. На початку гри вони отримують закриті на ключ барсетки
та мають у своєму розпорядженні 90 хвилин у Музеї села та 60 хвилин в інших
музеях, щоб знайти всі підказки, які ми для них придумали, і вирішити всі завдання
і успішно завершити змагання.»

Ми попросили Кетеліну Станчу навести нам приклади
підказок, але вона відмовилась це зробити. Проте описала хід гри: «Вони мають
багато взаємодіяти з елементами культури в музеї та працювати в командному дусі,
демонструвати логічне мислення, а також інтуїцію та бажання відкривати речі,
мають вирішити ряд міні-головоломок та загадок, які допомагають їм переходити з
одного раунду в інший, кожен учасник команди має сумку із замком, а їхнє
завдання – послідовно розблокувати ці замки, відкрити нові таємниці. Це дуже
інтерактивна гра, вона в значній мірі спирається на командну співпрацю і, в
основному, являє собою поєднання Квест-кімнати та класичного пошуку скарбів. У
музеях ім. Антіпи, історії та Збройних сил може бути не менше двох гравців, а Музеї
села – не менше чотирьох. Команда складається максимум із шести осіб, а розвага
гарантована. До тепер не було жодного учасника, якого б не захопив цей новий
спосіб відкрити для себе музеї.»

Учасникам не потрібні попередні знання, щоб
наважитися на цей спосіб відкриття для себе музеїв: «Ми використовуємо музейні
простори та музейні колекції, щоб залучати нову аудиторію до музеїв, відкривати
за допомогою гри ряд культурних та наукових відомостей, але робимо це весело.
Необов’язково знати історію румунів перед входом у музей, але учасник
дізнається і неодмінно залишать музей з багатою кількістю нової інформації, не
обов’язково сприймаючи її як музейну інформацію, просто беручи участь у грі та вирішуючи завдання, які ми спеціально придумали.»

Кетеліна Станчу запевнила нас, що це ідеальна гра для
сімей з дітьми, віком від 7 років, а також для тимбілдингу, корпоративів. Це
універсальна гра і вона може здатися цікавою для різновікових груп.

Через гарну погоду та зниження рівня зараження коронавірусом люди зажадали знову погратися. Саме тому в одному з бухарестських кварталів, місцева громада організувала гру «Полювання на архітектурні скарби». Для цієї гри немає обмежень щодо кількості учасників, люди можуть зареєструватися групою або індивідуально, гра є безкоштовна, можна записатися у будь-який момент, немає значення коли починаєш, а лише скільки підказок знаходиш, немає заздалегідь визначеного маршруту. Як тільки підказка знайдена, об’єктив треба лише сфотографувати як доказ правильної ідентифікації.

Елена Лукач, представник громади «Батьків парку Чірешарь», організатор полювання, розповіла про громаду, яку вона представляє і яка зібралась кілька років тому з метою захищення зелених просторів: «Ми організовуємо спільні заходи, зустрічаємось як однорідна група та стаємо сусідами у справжньому розумінні цього слова. У листопаді минулого року ми висадили 23 дерева, зібрали сміття на дитячому майданчику та провели інші види громадської діяльності. Тепер ми організовуємо пошук архітектурних скарбів, щоб краще познайомитись з нашим кварталом. Багато з тих, хто живе тут, не знають, що частина нашого кварталу, між вулицями Йон Міхалаке та Кашін, є навіть охоронюваною зоною.»

Ця зона була розвинута після Першої світової війни, коли на північній частині тодішнього Бухареста був побудований новий квартал, названий «Парк Доменів». На прохання мешканців цього кварталу тут була зведена в 1935 році церква «Кашін», присвячена святим Архангелам Михаїлу та Гавриїлу, а також Святій великомучениці Катерині, одна з найбільших православних церков міста. З архітектурної точки зору, церква поєднує елементи бринковянського та візантійського стилів у дусі еклектики, що можна побачити і в архітектурі інших кількох будівель цього кварталу.

Підказками до пошуку архітектурних скарбів були дуже цікавими як наприклад: «знайде барельєф» або «знайде скам’янілого козла», і кожне правильне впізнання приносить учасникам бали, на основі яких визначається переможець. Елена Лукач сказала, що заходи, організовані в громаді, стали популярними: «Беруть участь досить багато осіб громади, нам не потрібно звертатися до інших, які не живуть у нашому кварталі, тому що ми досить добре згуртувались. Ми пізнаємо один одного, і нас досить багато. На даний момент до нашої групи належать 650 осіб. Не всі беруть участь, але загалом існує близько 50-60 активних сімей з дітьми різного віку.»

Ми запитали Елену Лукач, які інші заходи вони організовували та чи існує вікове обмеження для полювання на архітектурні скарби. Ось, що вона відповіла: «До цієї події ми організували полювання на яйця, для маленьких дітей віком від 2 до 6 років. Полювання на архітектурні скарби адресується дорослим та дітям, яким виповнилось 11 років. Підказки не такі складні, діти старші 11 років можуть конкурувати поряд з дорослими.»

І оскільки полювання на архітектурні скарби – це міська гра, за допомогою якої учасники відкривають або заново відкривають для себе архітектурні пам’ятки, побудовані в певному районі міста, Елена Лукач розповіла про окремі підказки для учасників: «На одній вулиці їм довелося відгадати особливий запах, на іншій вулиці – віднайти статую двох сестер, сидячи спиною до спини, є всілякі приховані підказки щодо архітектурних споруд у нашому кварталі. Це трохи дивно, оскільки люди зазвичай виходять перед своїми будинками та запитують нас, чому ми фотографуємо їх будинки, ми їм пояснюємо, що це лише гра, що ми живемо по сусідству та що у нас добрі наміри. Я працювала для цієї гри з командою архітекторів, які займаються такими подіями у Бухаресті.»

З великим ентузіазмом та добрим настроєм учасники долучилися до гри «Полювання на архітектурні скарби» у гарні весняні вихідні дні!

Цієї осені
дітей запрошують ознайомитись з мобільним полісенсорним ігровим майданчиком, що
складається з унікальних, творчих та інклюзивних ігрових засобів, розташованих
у різних місцях, для початку лише в Бухаресті. Іграшки Pop Up задумані таким
чином, аби бути розважальними для всіх дітей, як звичайних, так і тих, що мають
сенсорні, опорно-рухові або аутичні розлади.

Іріс
Попеску є співзасновником Асоціації альтернативних методів соціальної
інтеграції та розповіла про виникнення цього проекту: «Pop Up Респіуа виникла в
першу чергу з ініціативи Респіуа яку ми розпочали минулого літа, в 2016 році,
коли впровадили програму «Мобілізуймо досконалість». Ми прийшли до цієї
ініціативи внаслідок проектів, які імплементувала наша асоціація «Чутливість», проекти,
в рамках яких ми багато працювали з людьми з обмеженими можливостями. Ми
зрозуміли, що після певного віку виникають численні розчарування, з якими дуже
важко змиритися. Тоді ми подумали, що було б добре почати проекти з раннього
віку й так почали створювати ігрові майданчики.»

«Усі,
від малого до великого, давайте разом побачимо як цікаво гратися, коли гра доповнюється
різними інклюзивними вправами та емпатією до дітей», – це запрошення, написане
на сайті проекту, оскільки метою PopUp Респіуа є полегшення життя осіб з вадами,
які стикаються з численними труднощами в нашій країні, пояснила Іріс Попеску: «Ми
намагаємося якнайшвидше почати роботу з дітьми віком два з половиною – три
роки. Саме для них ми проектуємо іграшки. Є дві причини, які привели до такої
ситуації в Румунії, коли люди з інвалідністю практично є ізольованими. Є два
абсолютно різні світи: люди з обмеженими можливостями і звичайні люди. І маємо,
по-перше, об’єктивні причини, які пов’язані виключно з дуже недружним
середовищем і, по-друге, суб’єктивні, тобто ставлення людей.»

Щоб розірвати
це зачароване коло, – розповіла наша співрозмовниця, – PopUp Респіуа пропонує
рішення: «І тоді ми намагаємося працювати паралельно над двома аспектами: над соціалізацією,
тобто над налагодженням соціальних зв’язків між звичайними людьми та особами з вадами, для максимального
сприяння їх зближенню з міським середовищем та, водночас, над емпатією людей, аби
вони зрозуміли наскільки важливо, щоб навколишня обстановка була інклюзивною, в
тому числі з самого початку задумана для будь-якої вади.»

Ініціатори
проекту PopUp Респіуа мають особливий підхід до ігор та іграшок. «Проект PopUp Респіуа -
це мобільний дитячий майданчик. Ми купили фургон, який обклеїли брендом Респіуа,
на якому будемо їхати різними містами, в цьому році лише по Бухаресту, по різних
мікрорайонах, які потребують активізації та по центральних районах з доброю видимістю і доступністю, де плануємо
розмістити сенсорний лабіринт. Ми зробили
модуль, помножили його на дев’ять. В основному це стіни лабіринту, які мають різну природну текстуру. Це дуже важливо, оскільки наше обладнання має передавати інформацію за допомогою, принаймні двох почуттів. Це правило номер один, яким ми керуємося, коли проектуємо наше обладнання, щоби звертатися до якомога більшої кількості дітей. Досліджуючи цей лабіринт діти матимуть можливість одягнути на себе різноманітні обладунки. Так ми їх назвали, хоча насправді це різні геометричні елементи з піни, покриті різними текстурами. Ми використовуємо тактильні та візуальні засоби, різні блискітки, наприклад, які приваблюють будь-яку дитину. І в той же час ми використовуємо й нюхові засоби, точніше кожні обладунки матимуть інший запах. Усе це переплітається між собою і створює цікаву атмосферу, цікавими є й стіни лабіринту.»

І якщо вам цікаво, чому ігровий майданчик був створений у вигляді модульного лабіринту, Іріс Попеску пояснить: «Тому що він пропонує дуже велику гнучкість і пристосованість, може бути адаптований до будь-якого контексту та поверхні. Ідеальна площа – 100 квадратних метрів, але його можна адаптувати використовуючи лише один модуль і він все-одно здасться дітям цікавим. Водночас лабіринт є дуже різноманітним, тому кожен раз, коли ми встановлюємо PopUp Респіуа, ми ставимо по-різному стіни цього лабіринту.»

Асоціація має й інші подібні проекти, – каже Іріс Попеску: «Ми намагаємося зараз помножити ігровий простір, який ми розробили в рамках проекту «Мобілізуймо досконалість». Маємо ще один дуже комплексний проект, на впровадження якого нам потрібно більше коштів. А саме ми хочемо розмістити подібний полісенсорний модуль біля кожного звичайного ігрового майданчику. Водночас найголовнішим для нас є переконати представників влади прислухатися до наших порад щодо переосмислення ігрових майданчиків. Тому що недостатньо лише поставити піктограму, побудувати колиску або ігровий модуль для дітей певного віку. Майданчик має бути спроектований з самого початку таким чином, аби він був зрозумілим, наприклад для дитини з вадами зору. У даний час на ігрових майданчиках дуже складно ідентифікувати елементи, саме тому, що вони відокремлені і немає тактильної карти. Отже є багато подібних аспектів, які мають бути враховані.»

Таким чином мова йде про започаткування нового прикладу передового досвіду щодо доступності дитячих майданчиків у місті, які приноситимуть радість всім, без винятку, дітям.

Виходячи з ідеї видатного румунського філософа Константіна Нойки, який казав, що Справжній вчитель лише вчить тебе, як вчитися, навчальна онлайн-платформа MyKoolio зібрала разом найбільш відомих і кращих вчителів країни, щоб створити платформу, яка саме це й робить – вчить учнів вчитися.

Голова Товариства математичних наук професор Раду Гологан, викладач бухарестського Політехнічного університету і координатор групи викладачів MyKoolio, розповів нам, чому він приєднався до цього проекту і що нового пропонує MyKoolio: Як відомо у всьому світі спостерігається тенденція до ототожнювання освіти з комп’ютером та Інтернетом. Вже багато часу я думав про те, що було б добре ініціювати й нам у Румунії акцію з утвердження такого підходу. І ось перший крок був зроблений компанією, яка ініціювала цей проект: створила освітню платформу, якою можуть користуватися одночасно і батьки, і вчителі, і діти, в інтерактивному й добре структурованому режимі. Ця освітня платформа покликана передусім надати дітям альтернативу грі на комп’ютері і перетворити школу теж на гру. У певному сенсі ця платформа є грою, завдяки якій дитина і навчається. Отримує знання з математики та румунської мови, а з часом будуть й інші можливості. У той же час, наприклад, платформа пропонує спрощений спосіб вивчення математики, без ускладнень, без складних формул, без багатьох знаків, а дуже просто і конкретно.

Платформа адресується учням 1-8-х класів, а підхід MyKoolio виходить з потреб дитини середнього рівня, яка має добрі оцінки, тобто вчиться на 7-8. Генеральний директор MyKoolio Ромео Йоан розповів як виникла ідея цього проекту: Приблизно рік тому я спробував допомогти моїй дочці, яка на той час була в п’ятому класі, зробити домашнє завдання з математики і зрозумів, що стикаюся з рядом проблем. Я усвідомив, що не можу знайти кращий спосіб пояснити їй ті поняття, не знайшов в Інтернеті матеріалів, які б гарантували мені, що я дотримуються шкільної програми, а також, що я не знав як викликати інтерес моєї дочки. І я подумав, що було б добре створити платформу, яка б усунула ці недоліки. Так і почався цей проект.

Кому адресується платформа MyKoolio ми дізналися все від Ромео Йоана: Зараз ми адресуємося, практично, трьом категоріям користувачів. У першу чергу, це діти, а також батьки та вчителі. Ми сподіваємося, що для дітей ця платформа є дуже привабливою з точки зору інтерактивності. З перспективи батьків, ми вважаємо, що платформа є справжньою допомогою, тому що уроки є дуже чіткими, логічними, не тривають довго, не більше 2-3 хвилин, допомагають дітям розвинути логічне мислення, а батькам допомагає пригадати деякі терміни, які з часом забулися. А з перспективи вчителів вона забезпечує матеріали, легко доступні у школі. Ми даємо вільний доступ усім школам Румунії, і тепер ми прагнемо розвинути проект з надання доступу до платформи в слаборозвинутих районах, де діти не мають доступу до освіти. Це одне з головних прагнень нашої платформи.

Увійшовши на веб-сторінку www.mykoolio.com, можна створити обліковий запис як батькам, такі дитині. Що відбувається потім? Розповідає генеральний директор MyKoolioРомео Йоан: Дитина бачить дуже привабливий всесвіт, тут є вісім планет, які представляють кожен рік навчання. Усі вони розроблені довкола центрального героя Куліо, який є прибульцем з іншої планети, де він втратив свої нейрони і тепер знаходиться в пошуках нових нейронів. Він прибув на нашу планету, де сподівається, що люди своєю діяльністю допоможуть йому зібрати ці нейрони і повернутися на рідну планету. Це гарна історія, ідея винагороди була передбачена на самому початку, тому що ми виходили з передумови, що потрібно зробити платформу дуже привабливою з точки зору гри.

Резван Йоан, співзасновник платформи MyKoolio, додав: Ця ідея здалася мені дуже щедрою та з великим потенціалом розвитку. Тому що, дійсно, мені здалося, що потреба існує. Ми повинні використовувати онлайн-середовище, щоб просувати освіту й пізнання. Я подумав, що не слід втрачати можливість, тим більше, що Румунія має дуже добрий доступ до Інтернету, до технології. Тепер учні мають можливість навчатися дуже швидко, на протязі 1-2 хвилин, що зазвичай тривало б близько години, і мають можливість заробити очки і виграти медалі за виконання різного роду завдань.

Як змінилося ставлення до школи доньки Резвана Йоана із використанням MyKoolio? Навчання стало менш загрозливим і більш приємним процесом. Думаю, що вона скористалася ним, тому що коли почала бачити результати, отримана іншу енергію та інше бажання вчитися.

І оскільки ініціатори проекту MyKoolio хочуть, щоб майбутні покоління розвинули в собі логічне мислення, а не лише здатність запам’ятовувати, вони доклали зусиль, щоб платформа була доступною для всіх як з технічної, так і з фінансової точки зору.

Найімовірніше,
що й вас приваблюють таємниці. Найімовірніше, що ви вважаєте їхнє розгадування
викликом. Так можна пояснити, напевно, чому приблизно 2 мільйони людей зі всього світу захопилися грою типу
«Гонитва за скарбами» чи геокешінг, за міжнародним терміном. Скарб являє собою сховану коробку, що приховує певну
історію.

У ній знаходяться різні предмети, обрані в залежності від уяви того, хто
сховав її, та обмежені в кількості через розміри коробки. Вона може містити
частину головоломки, яка посилає до іншої коробки, яку треба відкрити.
А шукач може взяти щось із неї лише тоді, коли покладе щось взамін напише в записнику, який є в коробці, що він знайшов, додавши свої
враження. І таким чином історія даного місця і тих, хто знайшов коробку,
буде писатися з часом.

Про
історію гри та про те, як можна
стати прихильником геокешінгу, розповів Александру Пуріче,
відомий у громаді геокешінгу
під псевдонімом «Міорітікс»: «Гра з’явилася в 2000 році, коли доступ до супутників довкола Землі
став надбанням громадськості. Вона
виникла в США, де один ентузіаст вирішив сховати коробку в лісі, вказав координати на
сайті і запросив своїх друзів знайти її. Це стало, фактично, полюванням за
скарбом. Його друзі відгукнулися, взяли координати, ввели
їх у GPS-навігатор і врешті-решт знайшли схованку. Ця ідея їм дуже сподобалася і так почала стрімко розвиватися ця гра. Практично, зараз у всьому світі є майже 7 мільйонів коробок і
понад 2 мільйони гравців.»

Й оскільки наш співрозмовник є пристрасним шукачем скарбів, ми запитали «Міорітіксф», як його захопила ця гра. «Особисто я дізнався
про цю гру понад 10 років тому, коли прогулювався з другом по Венеції і він сказав мені: «Не
хочеш пошукати коробку?». Він трішки розповів мені про гру і показав на місці, що це таке, а
саме – як вводяться GPS-координати, де знаходиться коробка. Зараз кожен, хто має смартфон чи
GPS-приймач, вводить координати і виходить надвір, це один з найважливіших
аспектів гри – вона змушує тебе вийти з дому. І ти шукаєш невеличкі
скарби. Дізнавшись від свого друга про гру, я знайшов такі місця, про які навіть не знав, що
вони існують. Одним із плюсів гри є те, що вона заохочує користувачів ховати коробки в
своєму регіоні. Не можна класти коробки на відстані,більшій від 200 км від місця проживання і таким чином кожен гравець показує іншим
свій край по-своєму. Так можна відкрити для себе місця, які ю інакше не зміг знайти.»

Алекс
знайшов понад 4000 коробок і подорожував в їх пошуку з Перу до В’єтнаму. Але, каже він, шукаючи приховані скарби він багато чого нового
дізнався і про Бухарест. У 2012 році любителі цієї гри заснували організацію «АГеР» – Асоціація Геокешінг Румунія. З подробицями Алекс
Пуріче: «У Румунії, частина любителів цієї гри створила й асоціацію та НУО. Ми
створили її, в основному, щоб мати змогу отримувати спонсорську допомогу на різних заходах та для розробки різноманітних невеличких проектів, останній із них
був створений для «Школи по-іншому», тому що ми вважаємо, що сьогодні діти
проводять все більше часу за комп’ютером і менше виходять надвір. Ми розробляємо
ці проекти, щоб у рамках програми «Школа по-іншому» діти йшли в парк або в
центр Бухареста, де б змогли зайнятися пошуком скарбів, і це буде для них дуже пізнавальним.»

Як
можна
увійти в цю громаду? «Дуже просто. Треба увійти на веб-сторінку Geocaching.com і зареєструватися. Після цього ви отримуєте доступ до всієї бази даних і ви в грі. Якщо ви маєте смартфон, можете
завантажити додаток. Так ви виявите й місця в країні, я відкрив для себе багато
надзвичайних краєвидів. Я був на Божому мості в Мехедінць, або поблизу Брашова, У Ракоші, де є закинутий кар’єр на згаслому вулкані, а також відвідав саксонські середньовічні фортеці та дунайську дельту, побачив місця, які б інакше б не відвідав.»

І
знаходячи коробки, приховані від інших, ми дізнаємося їхню історію, як розповів
Алекс Пуріче, за псевдонім «Міорітікс», пояснюючи, чому хтось захотів би приєднатися до
цієї гри: «Тому що ти відкриваєш для себе довколишній світ крізь очі інших і
знаходиш в місця, які в іншому випадку не знайшов би. Я дуже люблю
подорожувати і в своїх подорожах я завжди дивлюся за геокешінгом чи коробками, які є в тих
зонах, тому що майже кожного разу вони показали мені дуже цікаві місця.
Практично, кожна з цих коробок має веб-сторінку, на якій той, хто її ховає, описує її та каже, чому та коробка є
цікавою. Шукач читає текст, дивиться на фотографії, бачить, що написали інші користувачі. У цих коробках знаходяться
шматочки паперу, на яких ви можете написати, що ви знайшли її, і мусите зайти на
веб-сторінку, щоб написати свої враження, і, таким чином, читаючи те, що хтось
писав про те місце, ти розумієш, чи вартує його відвідати.»

І оскільки мова йде про гру, то й
малюки можуть в неї погратися: «У мене є маленькі діти і вони завжди раді йти щось
шукати, тому що в коробках, які можуть бути розміром з ніготь, що означає від
дуже маленьких до великих коробок, розміром з кубометр, можуть бути різні іграшки.
Суть гри
полягає в тому, щоб взяти щось, покласти щось, і принаймні для моїх дітей це був відмінний
спосіб переконати їх віддати деякі іграшки. Ми йшли, шукали коробки, вони знаходили невеличкі речі, які їм
подобалися, вони брали щось собі і повинні були покласти щось своє в заміну.»

Запрошення
до гри було зроблене. Ви можете відкрити для себе нові місця і побачити їх
завжди по-іншому, крізь очі геокешерів.