Tag: греко-католики

Місто Блаж (центр) відіграло
важливе місце у процесі становлення Великої Румунії. Третє за величиною місто в
повіті Алба, однак одно з найважливіших населених пунктів для історії всієї
Румунії – місто Блаж, відоме в народі ще як малий Рим, розташоване на заході
країні, у виноградарському регіоні. Місто є центром греко-католицької
митрополії Албаюльського та Фегераського регіонів.

Перша
документальна згадка про Блаж датується 1252 роком, коли граф Херборд купив
маєток розташований на горбах, маєток що називався Херборді. У 1313 році син
Херборда, Блазіус, став володарем маєтку. Назва Блаж походить від ім’я Блазіус.
Спочатку, населення місцевості було малочисленним, в 1650-му році при першому
переписі населення в населеному пункті мешкали члени 20 родин. Місто
розвинулось після переміщення сюди резиденції греко-католицького єпископства.
Незадовго після цього моменту у місті почали з’являтись навчальні заклади,
бібліотека дієцези (найбільша румунська бібліотека Трансільванії) тощо. 19
травня 1737 року Блаж отримав статус міста.

З 1738-го року,
новий та важливий етап розвитку м. Блаж окреслюється завдяки діяльності
єпископа Іноченція Міку Клайна, засновника сучасного міста. Він був ініціатором
національної політичної боротьби румунів з Трансільванії, склавши план боротьби,
що матеріалізувався відомим актом «SupplexLibellusValachorum», суть
цієї програми будучи перейнята революціонерами від 1848-го року. Хоча влада
зашкодила йому виповнити свої мрії, його ідеї почали давати результатів. У
1747-му році завершилось будівництво монастиря, в 1754-му році почали діяти
перші навчальні заклади міста Блаж, а з 1750-го року відновила діяльність
типографія. У другій половині XVIII-го початку XIX-го ст. Блаж був потужним центром боротьби румунів з
Трансільванії заради національної емансипації, ціла когорта книжників
просвітителів такі як Самуїл Міку, Петру Майор, Георге Шінкай, Іон Будай-Деляну
утверджуючи новітню культурну течію під назвою Арделянська школа.

У 1754 році
зусиллями єпископа Петра Павела Арона, в Блажі відкрила свої ворота перша
державна школа з викладанням румунською мовою. Скасування греко-католицької
церкви комуністичною владою, у жовтні 1948 року, було важким ударом для міста
Блаж, оскільки вся його інтелектуальна еліта була заарештована та розвіяна по
країні. Греко-католицьку теологічну академію було закрито, а Блазьку Центральну
бібліотеку знищено. Велику частину книг було кинуто в ріку Тирнава, а каплиці
навчальних інститутів було перетворено на спортивні зали.

Якщо колись ви
зупинитесь в місті Блаж раджу вам відвідати Єпископський палац побудований в
1535 році Штефаном Багді, в стилі бароко, а також Греко-католицьку Митрополію з
1853 року. Певний час в цьому палаці діяв Музеї історії та археології. Також
надзвичайної краси є Греко-католицький собор Святої Трійці, побудований з
1738-го по 1745-ий рр. в стилі трансільванського бароко за планами італійського
архітектора Джовані Мартінелі, скульптурний монументальний ансамбль Блазького
Великого національного зібрання тощо.

У наші дні місто
Блаж є важливим вузлом дорожнього та залізничного транспорту, головним
економічним центром. Також тут є Дослідний та виробничий виноградарський центр,
Музей з відділами історії, археології та природних наук, заснований в 1851
році, в якому зберігаються й книги, що походять з власної бібліотеки лінгвіста
й філолога Тимотея Чипаріу, видатного представника Латинської течії та
Революції від 1848 року в Трансільванії.

Нині
місто Блаж готується до візиту Папи Римського Франциска, що відбудеться у
неділю, 2 червня. Кульмінацією візиту
Папи Франциска стане беатифікація семи греко-католицьких мучеників, подія, що
відбудеться на рівнині Блажа, наприкінці 20-річного канонічного процесу. Папа
Римський Франциск стане другим настоятелем римо-католицької церкви, який прибуде
до Румунії через два десятиліття після історичного візиту Папи Іоана Павла ІІ.
Це буде надзвичайно важлива подія для приблизно одного мільйона римо-католиків
і 200.000 греко-католиків нашої країни. Але і для більшості 85% румунів, які є
православними сповідниками. Очікується, що понад 150 тисяч людей відвідають Блаж
2 червня 2019 року на заходах, організованих з нагоди візиту Папи. Верховний
понтифік буде присутнім на рівнині Свободи, а також на Площі 1848 року і в архієпископському
соборі Святої Трійці. Офіційна програма візиту Верховного Понтифіка ще не
опублікована Ватиканом, але очікується, що Папа Франциск відвідає резиденцію
Великої Архиєпархії. З цього приводу має бути відкрите погруддя Папи Іоана
Павла ІІ, робота польського скульптора.

Греко-Католицька Церква чи
Об’єднана з Римом Румунська Церква була заснована приблизно в 1700 р. у
Трансільванії, Банаті, Крішані та Марамуреші (північно-західна частина сучасної
Румунії), територіях тодішньої Габсбургської імперії, населених переважно румунами. Її
виникнення ознаменувало початок румунської національної емансипації, а чимало
видатних румунських громадських діячів були виразниками греко-католицького віровчення.
Серед них – єпископ Юліу Госсу, який зачитав в Алба Юлії резолюцію про об’єднання
Трансільванії з Румунією, та видатний румунський політик Юліу Маніу.

Центром Румунської
Греко-католицької церкви було місто Блаж, що знаходиться в центральній частині
Румунії, де працювала Греко-католицька митрополія та Богословська академія. У
2001 році в інтерв’ю Центру усної історії Румунського радіо греко-католицький священик
Ніколає Лупя описав атмосферу в «Малому Римі румунів», як називали тоді Блаж. «Там
була дійсно богословська атмосфера, студенти були готові до місії, яку мали
виконати, бути священиками Церкви. Богословське навчання в академії тривало чотири
роки, ​​після чого хто хотів, бо не було обов’язково, мав можливість скласти
іспит на ступінь в богослов’ї. Атмосфера була по-справжньому священицькою,
духовною, в якій майбутні священики вивчали різні богословські дисципліни,
отримували знання, необхідні для майбутньої священицької місії. Вони набували
необхідний духовний досвід, особистий досвід життя в благодаті і в союзі з
Богом.»

Історія Об’єднаної з Римом Румунської Церкви була такою, що припускала нормальні відносини
з усіма іншими Церквами та культами в румунському світському просторі. Однак влітку 1940 року почалися перші
переслідування в Північній Трансільванії, на території, що входила до складу
Угорщини. Греко-католицькі священики та віруючі були депортовані та вбиті. Але найбільша хвиля переслідувань прийшла в 1948 році.
Комуністична держава заборонила церкву, священиків змушували погодитися на об’єднання
з Православною церквою, а ті, хто відмовлявся були ув’язнені, серед яких і Ніколає
Лупя. «Мене взяли разом з тодішнім ректором Георгієм Деніле та повезли в Аюд.
Там він пробув сім місяців, а мене тримали 9 місяців, після чого нас звільнили без
суду. Здається, що нас затримали, бо в 1946 році Блаж відвідав Петру Гроза з кількома
міністрами зі свого уряду, і тоді відбулися сутички між робочими і студентами
Академії. Тобто вони хотіли вдертися в Академію богослов’я, щоб спровокувати
бійку з нашими студентами, але студенти забарикадувалися і не дали їм увійти. Потім
прийшла поліція. 15 травня Петру Гроза був у нас, з цієї нагоди відбулася демонстрація,
дехто вигукував гасла на підтримку короля, інші за Комуністичну партію, або
щось таке.»

Ніколає Лупя поділився своїми
спогадами про період, що передував забороні, зокрема про візит
прем’єра комуніста Петра Грози до Блажа в 1946 році для
участі в богослужінні. «Надворі дощило, Петру Гроза вийшов із Собору. Коли вийшов
і наш єпископ, Петру Гроза постукав пальцем у вікно і попросив сісти в машину. Невдовзі
звідкись там з’явився православний Митрополит Сібіуський Ніколає Белан, якого Петру
Гроза також запросив до машини. Сідаючи православний єпископ послизнувся біля
автомобіля, а наш єпископ простягнув руку, щоб допомогти йому встати. І тоді
він сказав: «Дивіться пане прем’єр-міністр! Я схопив його руку і не відпущу!
Нехай розірвуться стосунки з Римом, а брати знову будуть разом.» На що наш
єпископ сказав: «Ваша Святість! Я протягнув руку допомоги, щоб допомогти Вам піднятися.»
А потім всі разом поїхали на Кимпія лібертецій, де Белан
закликав всіх греко-католиків розірвати зв’язки з Римом і повернутися до рідного
вогнища прадідівської церкви, тобто повернутися до православ’я. Після цього хотів
виступити з протестом єпископ Сучу, але йому не дозволили.»

Пізніше почалися переслідування греко-католицьких священиків та
вірян, які важко уявити. Ніколає Лупя вважає, що й Православна церква
сприяла великій несправедливості комуністичного режиму відносно Греко-католицької
церкви. «Потім почали арештовувати священиків одне за одним. Їх відвозили до
Секурітатє, допитували, вимагали переходити до православ’я і дехто погоджувався.
Але інші встояли. Тим, хто відмовлявся, погрожували арештом, відрахуванням
дітей зі шкіл та університетів. Хочу наголосити тут на тому, що кажуть, що уряд
заборонив нашу церкву. Він заборонив її у співпраці з проводом Православної церкви.
Візит Белана до Блажа у той же день, коли його відвідав Петру Гроза, не був
випадковим. Православна церква мала свою роль у забороні нашої Церкви. Оскільки
цей митрополит Белан, коли став Митрополитом Сібіуським сказав, що не спиниться
поки не побачить забороненою Греко-католицьку церкву. Тобто скасованою або, як
вони казали, «повернутою» до прадідівської церкви.»

Одна з найбільших
несправедливостей в історії була виправлена 31 грудня 1989 року, коли Греко-Католицька
Церква повернулася до життя.