Tag: дакійські фортеці

Кілька
середньовічних церков Хунедоарського повіту запропоновано бути частиною
Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. З-поміж них церква в н.п. Денсуш, що вважається
справжньою архітектурною перлиною і церква з н.п. Гурасада.

Церква в н.п. Гурасада
була документально зафіксована в 1292 році. В останні століття до первісної
будівлі було додано кілька приміщень і вежу, у західній частині, а на думку
істориків, вона була розписана спочатку на початку XlV століття. У XVIII столітті настінний
розпис було покрито малюнками Іоана Ієродіакона з Деви на замовлення імператриці
Марії Терезії.

Кам’яна церква
Стрей належить теж до категорії дуже старих, але мало
відомих туристам, кам’яних церков. Точна дата будівництва Стрейської
церкви не відома, однак переважна більшість фахівців вважають, що вона була
побудована у ХІІІ столітті. У цій церкві, зведеній боярином Амвросієм,
римсько-готичний стиль змішується з місцевими елементами, в результаті чого
створюється унікальний архітектурний ансамбль. Церква, відома як археологічний пам’ятник, досліджувалася двічі.
Перші дослідження відбулися 1970 року, з нагоди реставрації історичного
пам’ятника, результати розкопок будучи частково оприлюднені. Під час розкопок
проведених навколо церкви було виявлено 48 могил, а також було доведено, що
сільське кладовище та церква Стрей перекривають римську villarustica. Зовні вежа-дзвіниця містить
фрагмент римського саркофага. Інтер’єр церкви викладений римською цеглою,
дзвіниця розташована на західному кінці нефа, а вівтар – прямокутний, покритий хрестоподібним склепінням. Внутрішній
настінний розпис церкви є одним з найдавніших і найцінніших середньовічних
розписів на території сучасної Румунії. Він все ще зберігся, але не в дуже
хорошому стані. Вважається,
що він є результатом праці групи художників.

На 10 кілометрів
південніше міста Хацег, у повіті Хунедоара, в селі Денсуш, є інша стара церква, споруджена з каміння, мармуру, колон
та статуй зібраних з колишньої римської колонії Сармісегетуза. Розташована
поблизу руїн колишньої столиці римської Дакії, споруда була предметом численних
суперечок між науковцями. Офіційно в документах церква датується 1280-им роком,
однак недавні дослідження свідчать про те, що вона є набагато давнішою. Деякі з
них кажуть, що церква є мавзолеєм римського генерала Лонгінуса Максимуса,
вбитого даками, інші кажуть що вона є римським храмом зевса Марса. Румунський історик
Ніколає Йорга писав, що церква була споруджена десь на початку ХVІ-го століття, а
мистецтвознавець Ветешеску твердить, що церква датується кінцем ХІІІ-го
століття. Отож на цю тему існують багато теорій, а також було зроблено багато
досліджень, однак церква-пам’ятник надалі зберігає свою таємничість.
Припускається, що вона зазнала багато перетворень упродовж часу, зокрема в ХІІІ
сторіччі. Явним є лише одне – на даний час ця церква є найдавнішою церквою на
території Румунії, де відбуваються релігійні відправи. Стіни були зведені з цегол з латинським надписом, капітелів,
надмогильних плит, каналізаційних труб, мармуру, римських колон та статуй з
Ульпії Траяни. Пронаос, у формі латинської букви L, відкритий,
обгороджений чотирма стовпами, обвитими надмогильними плитами. Так само,
Стіл-вівтар зведений теж з надмогильної плити. Дах церкви збудовано з кам’яних
плит. Внутрішній настінний розпис датується ХV століттям, а майстер який здійснив його залишив на
ньому звичайний підпис – Штефан.

Середньовічна церква Стрейджорджу
– одна з найдавніших в
Румунії і, на думку фахівців, одна з найцінніших пам’яток трансільванської
середньовічної архітектури. Румунський історик Ніколає Йорга досліджував її,
назвавши потімнайстарішою спорудою румунів Трансільванії. Він описав візантійську фреску, чия давність
перевищує п’ять століть,
всередині церкви, яка свідчить про зв’язок із історію румунів Трансільванії. Археологічні
розкопки показали давність церкви, з 1313-1314 рр., згідно із
слов’яно-румунським написом у церкві. Напис був виявлений у вівтарі. Могили
навколо церкви датуються XII-XIII століттями.

Південніше міста
Хацег, на правому березі річки Реул Маре, розташований населений пункт
Сантамарія-Орля, документально засвідчений в 1331 році під назвою villaSancteMarie. На невеликому плато, на околиці населеного пункту,
на малій відстані від старого замку дворянської сім’ї Кендеффі,
піднімається величезне святилище. Кальвіністська церква Сантамарія-Орля, колись
римо-католицька, є однією з найстаріших церков у румунському просторі, будучи
зведена в кінці XIII
століття. Із вежею на західному фасаді і прямокутним вівтарем, церква має
архітектурні форми специфічні переходу від романського стилю до ранньої готики.
Усередині знаходиться цінний набір настінного розпису. Побудована з
необробленого каменю, церква звертає увагу не тільки акуратним зовнішнім
виглядом її високих стін, але особливо
красою порталів, вікон та колон. Квадратна башта з п’ятьма поверхами, має на першому поверсі романський
портал, з багатим скульптурним декором. На першому поверсі, наявність готичного
вікна є результатом пізнішої прибудови пам’ятника; натомість вікна верхніх
поверхів належать романському стилю, тобто початковому етапу будівництва. Дах,
відновлений під час численних ремотно-будівельних процесів упродовж часу, а
особливо з 1908 року – складається з
чотирьох трикутних кам’яних фронтонів у формі піраміди. Загалом, церква має
характеристики переходу від романського до готичного стилю, що в трансільванській
архітектурі відбулося у другій половині тринадцятого століття. Своїм
прямокутним вівтарем, церква належить до великої родини пам’ятників раннього
готичного стилю (так званого готичного бургундського), який
поширився по всій Європі за допомогою монахів ордена цистерціанців.

Зусилля щодо
включення історичних пам’яток до спадщини ЮНЕСКО тривають, але якщо їх буде
включено до цього списку, то ці середньовічні кам’яні церкви приєднаються до пам’яток,
що перетворили Хунедоарський повіт на регіон з найбільшим приданим історичних
пам’яток ЮНЕСКО з Румунії. Повіт Хунедоара має найбільшу кількість пам’яток та
парків у програмі ЮНЕСКО: Дакійські фортеці в горах Орештієй, Біосферний
заповідник Ретезат та Геопарк Динозаврів. Згідно зі звітами ЮНЕСКО, статус частини
спадщини ЮНЕСКО приносить деякі важливі переваги історичним пам’яткам, навіть
якщо вони не є істотними. Мета ЮНЕСКО – кращий захист об’єктів та більша увага
з боку громад. Нарешті, це може створити більше шансів для тих, хто бажає мати доступ
до коштів на захист цих об’єктів. Шлях до включення у список Всесвітньої
спадщини ЮНЕСКО триває два чи більше років, залежно від того, наскільки добре
підготовлені установи, які управлятимуть історичними пам’ятками. Для цього принаймні
один з десяти критеріїв, за якими історична пам’ятка може бути включена до
Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, повинен бути виконаний.

Розташоване в південно-західній частині країни, недалеко від колишньої столиці даків у горах Орештієй, місто Дева славиться своїм Музеєм дакійської і римської цивілізації. Музей розташований в палаці Магна Курія, що також має глибокі історичні витоки.

В кінці XVI століття, капітан гарнізону фортеці Дева почав будувати собі будинок. Між часом будівля стала справжнім офіційним палацом і змінила багатьох власників протягом довгого часу, з-поміж яких принців правителів Трансільванії Габріеля Бетлена, Георге Ракоці I і губернатора провінції у XVIІІ столітті Іоана Халлера.

Після об’єднання Трансільванії з Румунією, палац Магна Курія перейшов у власність румунської держави і з 1938 року, тут розташований Музей дакійської та римської цивілізації, один з найстаріших музеїв Трансільванії, як розповідає Даніель Янку, куратор музею: Заснування музею у місті Дева пов’язане зі спробами, в першій і другій половині XIX століття, врятувати і зберегти сліди минулого. Першим музеєм створеним в регіоні є, як добре відомо, Музей Брукенталь, відкритий в 1817 році. Послідував згодом Клузький музей в 1859 році, а потім у 1880 було засноване Товариство історії та археології Хунедоара, що, у свою чергу, заснувало наш музей. Таким чином, цей музей є однією з перших спроб такого роду в Трансільванії і Європі. Наш музей має кілька відділів, які зустрічаються як в нашому центральному осідку у місті Дева, так і на території Хунедоарського повіту. Маємо відділи в місті Орештіє – відділ Етнографії і народного мистецтва – Відділ археології в Сармізегетузі, де розташована фортеця Ульпія Траяна Сармізегетуза. Так само, маємо меморіальний будинок революціонера Аврама Янку у населеному пункті Бая де Кріш, маємо ансамбль пам’ятників у н.п. Цебя, музей краєзнавства та етнографії у населеному пункті Брад та музейний комплекс на курорті Джоаджу Бей.

Всі ці будівлі містять різноманітну спадщину, з предметами, що датуються різним періодам, від доісторичного, з доби даків та римлян, до середньовічного, а потім і сучасного періодів. Деякі з них виставлені у центральному музеї у м. Дева. Більше дізнаємося від куратора музею Даніела Янку: Я повинен згадати, перш за все, про виставку Лапідарій, із предметами, що належать доісторичним часам, особливо дакійському періоду. Маємо кам’яні предмети, що походять від дакійських фортець з гір Орештіє, але не тільки. Предмети походять від фортець Ульпія Траяна, Джермісара, Акуа. Є предмети, що належать середньовічному і пост-середньовічному періодам, а також сучасній добі. Є також виставка, яка представляє предмети спадщини Музею м. Дева. У нашому музеї, так само, зберігаються найбільш представницькі золоті і сріблі предмети з доісторичної доби до XVIII століття. Це ювелірні вироби, золоті монети, срібні намиста, браслети.

У сусідньому залі виставлене найбільш розрекламоване недавнє археологічне відкриття: бронзова форма знайдена в 2013 році під час археологічних розкопок на території колишньої дакійської столиці Сармізегетуза Реджія. Це унікальний предмет, що датується періодом до завоювання Дакії римлянами, як зазначили експерти, які вивчали його протягом двох років, до 2015 року, коли опублікували результати їхніх досліджень у книзі. Античний, унікальний предмет в Румунії, був виявлений випадково під час шторму, у ніч на Івана Купала у 2013 році. Вітер зламав старого величезного бука, що під час падіння зачепив іншого стовбура, якого витяг з коріння. У створеному ярі під корінням впалого стовбура, особа, яка управляє цим пам’ятником ЮНЕСКО, виявила цей унікальний бронзовий предмет. На думку археологів, він використовувався колись для здійснення декоративних моделей литих предметів, виготовлених з дорогоцінних металів, це будучи єдиним предметом такого роду, виявленим на території колишньої Дакії. На предметі шестикутної форми інкрустовані скульптури міфологічних тварин, за походженням із Середземномор’я.

Однак більше про це розповідає куратор музею Даніел Янку: Не було знайдено аналогічного предмету в дакійському просторі, ані в інших близьких регіонах Європи. Предмет має багато зв’язків з елліністичного-римським простором, але й деякі елементи північно-понтійського впливу. З цієї точки зору це еклектичний предмет. На ньому зображені тварини, які живуть на території Румунії, а також тварини з інших регіонів планети, такі як слони, носороги, бегемоти. Здається ця форма належала ювеліру, який в першому столітті нашої ери прибув із середземноморського регіону і оселився в столиці дакійського королівства.