Tag: Дакія

  • Місто Алба Юлія

    Місто Алба Юлія

    Тисячі туристів щодня проходять через ворота фортеці Алба Кароліна, щоб прогулятися алеями фортеці та помилуватися її пам’ятками. Тут знаходиться найстаріший римо-католицький собор Румунії, Коронаційний собор, будівлі часів даків та римлян, місця з глибоким історичним значенням, такі як Дялул Фурчілор (укр. – “Горб вил”) – місце, де був страчений Хоря (один із керівників повстання проти австрійської адміністрації в 1785 році), музеї та місця для прогулянок. Фортеця, що занепала, була врятована у 2000 році завдяки інвестиціям у розмірі понад 50 мільйонів євро – кошти ЄС – і ці гроші були використані на масштабні реставраційні проєкти, які повернули до життя будівлі, що сьогодні захоплюють відвідувачів. Окрім «міста Великого об’єднання 1918 року», серед повітових центрів Румунії, згідно з результатами перепису населення 2021 року, лише Васлуй та Бістріца зафіксували приріст населення.

    «Фортеця Алба Юлія – це гора історії, що охоплює понад 1800 років! Я глибоко вражена як її історією, так і тим, як красиво вона ожила», – написала туристка, яка відвідала її, в одному з десятків тисяч відгуків про фортецю Алба Кароліна. І кількість тих, кого вразив історичний центр, є великою, згідно з відгуками про фортецю на таких платформах, як Google. Півтора року тому цей туристичний об’єкт отримав 4,8 з 5 балів з понад 31 300 коментарів, залишених туристами, що є найкращою оцінкою, яку користувачі Google Maps дали історичній пам’ятці в Трансільванії.

    Але фортеця Алба Кароліна і місто, яке вона представляє, не завжди були привабливим місцем для туристів. До 1980-х років трьохсотлітня фортеця перебувала в катастрофічному стані, про це писали навіть у тодіншіх ЗМІ. У 1990-х роках ситуація історичного ансамблю продовжувала погіршуватися через плин часу і відсутність заходів з догляду за фортецею, а також численні акти руйнування пам’яток. У 2000-х роках доля Алба Кароліна мала змінитися. Понад 50 мільйонів євро, переважно залучених з фондів ЄС, було інвестовано у масштабні реставраційні проєкти, щоб повернути будівлям їхню колишню велич. Під час робіт було зроблено кілька важливих археологічних відкриттів – одне з них – фундаменти тисячолітньої церкви східного обряду.

    Поряд з туризмом, великі інвестиції в інфраструктуру призвели до розвитку міста протягом останнього десятиліття. Територія між містами Алба Юлія та Себеш є місцем перетину автомагістралей A10 Себеш – Турда та A1 Бухарест – Недлак, інвестиції, які означають пряме автомобільне сполучення між Алба Юлія та містами Клуж – Напока, Сібіу, Дева, Тиргу Муреш, а також майже повне автомобільне сполучення з містами Арад і Тімішоара. У той же час, залізнична лінія, яка перетинає Алба Юлія на маршруті найстарішої залізниці в Трансільванії, Алба Юлія – Арад, відкритої в 1868 році, була модернізована значною мірою за рахунок європейських і державних бюджетних коштів. З 1991 року у фортеці також заснували й університет, який сприяв розвитку цієї частини Румунії, приваблюючи багатьох студентів з інших частин країни і утримуючи їх у місті, принаймні, у період навчальних семестрів.

    Алба Юлія – одне з найстаріших міст Румунії, яке було визнане міським поселенням ще за часів Римської імперії під назвою Апулум. Тоді поселення було економічним, військовим, адміністративним і комунікаційним центром римської Дакії, його розвиток також базувався на величезних ресурсах золота і срібла з гір Апусень. У середньовіччі Алба Юлія стала одним із важливих міст Трансільванії, з історією, позначеною численними потрясіннями та війнами, а з 1541 по 1690 рік була столицею автономного князівства Трансільванія. Це була резиденція римо-католицького єпископа і місце розташування митрополії, заснованої господарем Міхаєм Хоробрим близько 1600 року. Римо-католицький собор Святого Михаїла, збудований на початку 11 століття, розташований всередині міста вважається істориками найціннішою пам’яткою романської та готичної архітектури в Трансільванії.

    На початку 18 століття під керівництвом генерала Євгенія Савойського був побудований найбільш репрезентативний історичний ансамбль в Алба Юлія – укріплення Алба Кароліна у стилі вобан, одне з найкраще збережених і найбільших у своєму роді в Європі. Бастіонне укріплення Алба Юлія захищене трьома системами укріплень. Вони мають форму семикутника, а сім бастіонів надають йому зірчастого вигляду, типового для таких поселень. Бастіони фортеці досі зберігають свої старі назви. Фортеця була місцем мученицької смерті Хорії, Клошки та Крішана в 1785 році, місцем, де утримувався у в’язниці Аврам Янку, один із керівників румунського національного руху в Трансільванії під час революції 1848-1849 років, і місцем, де був коронований король Фердинанд I. Але найважливіше історичне значення міста – це місце Великого обєднання 1 грудня 1918 року.

  • Римська фортеця Суцідава

    Римська фортеця Суцідава








    Щоб дістатися до римської фортеці не важко, вона розташована у двох кроках від міста Корабія. У 2013 році фортецю було включено до суспільного надбання повіту Олт, щоб місцева влада мала кращого доступу до європейських фондів з метою проведення ремонтно-реставраційних робіт, маючи на увазі що ця римська фортеця була включена
    до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це означає краще утвердження та приваблення туристів з усього
    світу.


    Фортеця носить чіткі сліди християнського буття на сучасній території нашої країни: візантійську базиліку, найдавнішу між Карпатами і Дунаєм, численні артефакти з християнськими символами і написами, та таємний
    фонтан, що датується шостим століттям н.е., унікальний шедевр в Європі.






    Фортеця Суцідава – це одно з найбільших римсько-візантійських поселень на
    півночі від Дунаю. Вона була важливим економічним і військовим центром гето-дакського племені, під назвою суці, звідси й походить її назва. Після
    завоювання Дакії римлянами, на території колишнього села Целей – тепер район міста
    Корабія, був побудований табір, що став важливим з економічного погляду і сприяв
    розвитку римського міста Суцідава. Навпроти Суцідави на південному
    березі Дунаю, в античності, римляни також заснували населений пункт Еск
    (Римська Мезія), між якими здійснювалася регулярна річкова переправа, а також
    був зведений, пізніше зруйнований кочовими народами, міст. З археологічних
    пам’яток в місті збереглася перша християнська базиліка в Румунії та велика
    колекція римського посуду.




    Через положення Суцідави на півдні Римської Дакії, вона
    залишалася населеною і цілком функціональною набагато довше, ніж північні населені
    пункти, як наприклад Пороліссум та ін. Евакуація Авреліана тому була не так
    згубна для Суцідави. Щоб полегшити зв’язок з тими, що залишилися на тому березі
    з імперією, Імператор Костянтин Великий побудував тут, у ІУ ст. н.е., з
    дерева та каменю, міст через Дунай, який у ті часи був одним з найдовших – майже 2,5 кілометрів. До наших днів
    збереглася тільки одна опора цього мосту. Примітно, що археологічні розкопки
    показують безперервну циркуляцію римських монет в офіційно покинутому в 271 р.
    н.е. римською адміністрацією місті аж до середини V століття н.е.. Між 443 і 447 рр. місто сильно
    постраждало від нападів гунів, але було відновлено візантійським імператором. Певне
    пожвавлення відзначається між 518 і 565 рр., коли в місті знову з’явився
    римський гарнізон. Після 600 року нашої ери східно-римський гарнізон покинув
    місто під натиском слов’ян. Римський топонім не зберігся і був замінений
    слов’янським новоутворенням Корабія (Корабель), незважаючи на переважно латинське
    населення.




    У наші дні, фортеця є невід’ємною частиною Міського музею Корабія, чиєю головною атракцією є Секретний колодязь, що вважається унікальним за стилем будівництва. Споруджений в VI столітті, колодязь був виявлений тільки в 1958 році, під час археологічних розкопок для визначення внутрішніх стін у верхній частині фортеці. Назва
    Секретний колодязь походить від того, що вода походила із секретного підземного джерела, що був розташований далеко за межами стін фортеці – 14 метрів, колодязь будучи побудований, за словами істориків, під час відновлення фортеці за часи імператора Юстиніана. Колодязь був побудований з червоної цегли і забезпечений вентиляційними отворами, що є функціональними до сьогодення. У УІ столітті н.е., постачання водою військовиків гарнізону Суцідава
    та членів їх сімей, які так само проживали у фортеці, було важкуватим, ніж у
    минулі століття, тому що сусідні населені пункти з їхніми колодязями були
    зруйновані. Так само, використання джерел води у підніжжі плато не було
    можливим, тоді коли Дунай виходив з берегів, а під час облог ці території
    перебували під контролем ворогів. Крім того, у заплаві Дунаю не можна було
    викопувати глибокі колодязі через шари піску і гравію, які обрушилися під час
    викопування колодязів. Тому, через тунель завдовжки 26 метрів, жителі фортеці
    могли постачати табір з водою, без того щоб вороги знали про це. Навіть зараз
    люди, які перетинають тунель, можуть бачити на стінах чорні плями від
    смолоскипів, яких розставляли вони вздовж підземного тунелю до джерел води. До
    наших днів збереглася звичка, щоб у день весілля, наречені приходили сюди і
    випивали з колодязя живої води. Тому й називають місцеві жителі це джерело прісної
    води Джерелом любові.




    У 1977 році було
    зроблено нове археологічне відкриття тут. Усередині фортеці можна побачити і
    захоплюватися залишками християнської базиліки, зі стінами товщиною 65 см.
    побудованими з каменю, які спочатку піднімалися до 1,08 метрів заввишки. Вона
    була зведена у УІ столітті, має форму судна, з вівтарем орієнтованим на схід.
    Також було виявлено цеглу, на якій намалювала риба, християнський символ того
    періоду. Всередині базиліки, під підлогою, виявлено шість місць поховань,
    з-поміж яких могила дорослого чоловіка, яку було накрито скляним дахом, і якого
    можуть бачити відвідувачі. Базиліка Суцідава є найстарішим архітектурним
    пам’ятником такого роду, виявленим до тепер на півночі від Дунаю.






    У період 2013-2016 рр. у рамках проекту Реконструкція
    історичного пам’ятника Суцідавська фортеця у місті Корабія, повіті Олт -
    проекту, що фінансувався європейськими фондами – був побудований Центр для
    приймання туристів, до складу якого входять невеликий музей та були розміщені
    інформаційні знаки та білборди. Музей фортеці Суцідава не великий, але
    переповнений пережитками різних історичних періодів, виявлених під час
    археологічних розкопок. Улаштований у будівлі біля входу у фортецю, музей
    експонує багату колекцію монет, культових предметів, керамічних фігур, посудину,
    світильники, різні побутові предмети, елементи бруківки. Навіть якщо не є
    частинами туристичної зони, що користується популярністю серед туристів, місто
    Корабія та особливо фортеця Суцідава з її околицями заслуговують нашої уваги.
    Нещодавні реабілітаційні роботи перетворили цей археологічний комплекс на місце,
    яке варто відвідати. Отже, любителі історії та місць, що нагадують про далеке
    минуле, відвідайте Суцідавську фортецю!

  • Музей дакійської і римської цивілізації у місті Дева

    Музей дакійської і римської цивілізації у місті Дева

    Розташоване в південно-західній частині країни, недалеко від колишньої столиці даків у горах Орештієй, місто Дева славиться своїм Музеєм дакійської і римської цивілізації. Музей розташований в палаці Магна Курія, що також має глибокі історичні витоки.

    В кінці XVI століття, капітан гарнізону фортеці Дева почав будувати собі будинок. Між часом будівля стала справжнім офіційним палацом і змінила багатьох власників протягом довгого часу, з-поміж яких принців правителів Трансільванії Габріеля Бетлена, Георге Ракоці I і губернатора провінції у XVIІІ столітті Іоана Халлера.

    Після об’єднання Трансільванії з Румунією, палац Магна Курія перейшов у власність румунської держави і з 1938 року, тут розташований Музей дакійської та римської цивілізації, один з найстаріших музеїв Трансільванії, як розповідає Даніель Янку, куратор музею: Заснування музею у місті Дева пов’язане зі спробами, в першій і другій половині XIX століття, врятувати і зберегти сліди минулого. Першим музеєм створеним в регіоні є, як добре відомо, Музей Брукенталь, відкритий в 1817 році. Послідував згодом Клузький музей в 1859 році, а потім у 1880 було засноване Товариство історії та археології Хунедоара, що, у свою чергу, заснувало наш музей. Таким чином, цей музей є однією з перших спроб такого роду в Трансільванії і Європі. Наш музей має кілька відділів, які зустрічаються як в нашому центральному осідку у місті Дева, так і на території Хунедоарського повіту. Маємо відділи в місті Орештіє – відділ Етнографії і народного мистецтва – Відділ археології в Сармізегетузі, де розташована фортеця Ульпія Траяна Сармізегетуза. Так само, маємо меморіальний будинок революціонера Аврама Янку у населеному пункті Бая де Кріш, маємо ансамбль пам’ятників у н.п. Цебя, музей краєзнавства та етнографії у населеному пункті Брад та музейний комплекс на курорті Джоаджу Бей.

    Всі ці будівлі містять різноманітну спадщину, з предметами, що датуються різним періодам, від доісторичного, з доби даків та римлян, до середньовічного, а потім і сучасного періодів. Деякі з них виставлені у центральному музеї у м. Дева. Більше дізнаємося від куратора музею Даніела Янку: Я повинен згадати, перш за все, про виставку Лапідарій, із предметами, що належать доісторичним часам, особливо дакійському періоду. Маємо кам’яні предмети, що походять від дакійських фортець з гір Орештіє, але не тільки. Предмети походять від фортець Ульпія Траяна, Джермісара, Акуа. Є предмети, що належать середньовічному і пост-середньовічному періодам, а також сучасній добі. Є також виставка, яка представляє предмети спадщини Музею м. Дева. У нашому музеї, так само, зберігаються найбільш представницькі золоті і сріблі предмети з доісторичної доби до XVIII століття. Це ювелірні вироби, золоті монети, срібні намиста, браслети.

    У сусідньому залі виставлене найбільш розрекламоване недавнє археологічне відкриття: бронзова форма знайдена в 2013 році під час археологічних розкопок на території колишньої дакійської столиці Сармізегетуза Реджія. Це унікальний предмет, що датується періодом до завоювання Дакії римлянами, як зазначили експерти, які вивчали його протягом двох років, до 2015 року, коли опублікували результати їхніх досліджень у книзі. Античний, унікальний предмет в Румунії, був виявлений випадково під час шторму, у ніч на Івана Купала у 2013 році. Вітер зламав старого величезного бука, що під час падіння зачепив іншого стовбура, якого витяг з коріння. У створеному ярі під корінням впалого стовбура, особа, яка управляє цим пам’ятником ЮНЕСКО, виявила цей унікальний бронзовий предмет. На думку археологів, він використовувався колись для здійснення декоративних моделей литих предметів, виготовлених з дорогоцінних металів, це будучи єдиним предметом такого роду, виявленим на території колишньої Дакії. На предметі шестикутної форми інкрустовані скульптури міфологічних тварин, за походженням із Середземномор’я.

    Однак більше про це розповідає куратор музею Даніел Янку: Не було знайдено аналогічного предмету в дакійському просторі, ані в інших близьких регіонах Європи. Предмет має багато зв’язків з елліністичного-римським простором, але й деякі елементи північно-понтійського впливу. З цієї точки зору це еклектичний предмет. На ньому зображені тварини, які живуть на території Румунії, а також тварини з інших регіонів планети, такі як слони, носороги, бегемоти. Здається ця форма належала ювеліру, який в першому столітті нашої ери прибув із середземноморського регіону і оселився в столиці дакійського королівства.