Tag: Дачія

Сьогодні
нам майже неможливо уявити
світ без автомобіля. Як і будь-який
винахід, автомобіль спочатку був
присутнім в житті заможних
людей. Популярність
зробила його доступним для всіх і зараз
він більше не є ознакою соціальної
приналежності. У Румунії в період
з 1945-го по 1989-ий рр. автомобіль пройшов
кілька етапів. Від обмежувального, коли
ним користувалися виключно державні
чиновники і номенклатура комуністичної
партії, до етапу, коли ним
хотіли володіти звичайні люди.

Це
був процес під назвою «демократизація»
автомобіля, починаючи з 1960-х років, як
описав Шербан Корначу, заступник
голови Клубу Retromobil.
Процес демократизації
автомобіля розпочали ті люди,
які могли дозволити собі придбати
його: «Якщо говорити про демократизацію,
то можна говорити про імпорт автомобілів
із Заходу. Ці люди були привілейованими,
тому що це були люди, які мали сміливість
записатися на списки очікування
і якимось чином мали більш вільні
професії, наприклад, вони
були юристами, лікарями,
митцями. Вони записалися
на списки очікування, щоб замовити
автомобілі типу Fiat 850 або Renault 16,
моделі, доступні до початку виробництва
автомобілів на заводі
Дачія. Були й
дуже дорогі моделі Fiat, наприклад
Fiat 1800. Не мало було тих,
хто записався на списки
для придбання автомобіля
моделі Fiat 1800, і співробітники
колишньої політичної поліції Секурітатя
стукали їм у двері і
запитували, звідки походять
гроші на придбання такого
автомобіля в 1960-х роках».

Економіку
Румунії, як і економіки
країн Центральної та Східної Європи,
після війни було важко відновити. До
наслідків війни додалася її реорганізація
за модель
централізованої радянської
системи. Крім того, їй не
дозволили скористатися планом Маршалла,
і відновлення відбувалося повільно.
Лише наприкінці 1960-х років у місті
Пітешть був побудований автомобільний
завод, який виробляв дві моделі Renault, 8
і 12, під назвами Dacia 1100 і Dacia 1300. Це був
період, коли торгівля автомобілями
розвивалася за рахунок власного
виробництва та за рахунок імпорту
автомобілів з інших соціалістичних
країн. Шербан Корначу:
«Коли почався період виробництва в
Дачія Пітешть, люди
могли записатися на
список очікування, взяти
позику, і автомобіль мав
надійде в прийнятні терміни. Люди
мали кілька варіантів. Починаючи з
1974 року було 3 версії комплектації для
Dacia 1300, не дуже відмінні одна
від іншої. Вони могли
обрати з широкого
асортименту кольорів.
Також був імпорт автомобілів зі
східноєвропейського блоку, ті з
капіталістичного блоку були повністю
заборонені, коли почалося
виробництво в Дачія Пітешть.
З 1971-72 років більше не імпортувалися
моделі із Заходу, румуни
могли забути про моделі Fiat і Renault.
Можна було замовити лише
автомобілі Лада 1200,
Москвич, можна було
замовити Трабант, якого
спочатку постачали досить швидко,
але після 1988 року
почав надходити після
3-річного періоду очікування».

Але системна
криза комуністичного режиму кінця
1970-х років неминуче
призвела до кризи автомобілів.
Шербан Корначу: «У 1980-х роках моделі,
вироблені в Дачія Пітешть,
змінилися, імпорт ставав важкуватим.
Записатися на списки очікування
більше не можна було в
магазинах. Варіанти для
населення почали зменшуватися
з 1981-1982 років. На заводі
Дачія почали виникати
проблеми з доставкою на внутрішньому
ринку, через
вимушений експорт. У 1980-х роках на
автомобіль чекали 5 років і людям
не було відомо, коли він
буде доставлений.».

Обмеження
з’являлися одно за одним
для водіїв. У 1978 році комуністичний
лідер Ніколає Чаушеску
наказав високопоставленим особам та
установам використовувати в якості
службових автомобілів лише румунський
автомобіль Дачія. У
середині 1980-х років криза поглиблювалася,
найсильнішими ударами
будучи раціоналізація
бензину, заборона
користуватися автомобілем
під час зимового періоду та обмеження
руху по неділях. Таким чином, мобільність,
за яку люди дорого заплатили, була
серйозно обмежена. Ми
запитали Шербана Корначу,
як працював ринок вживаних
автомобілів. «Автомобілі
продавалися від одного власника до
іншого, ринок вживаних автомобілів
значно подорожчав у 1980-х роках. Ціни
ставали все вищими і вищими, але чомусь
обмеження руху не так сильно тиснуло
на ціну. Люди купували автомобілі, а
коли випадав сніг, видавали президентський
указ про заборону пересування автомобілем.
Люди могли користувалися лише тими
автомобілями, які мали жовті реєстраційні
номери, короткі номери, ті, які належали
спеціальному дипломатичному корпусу,
номери для іноземців, які проживають в
Румунії. Наприклад, режисер Серджіу
Ніколаєску, щоб зняти свої фільми у
1980-х роках, їздив на автомобілях, із
реєстраційними номерами типу 12 B, щоб
його не зупиняла міліція».

Після 1989 року
послідує справжня демократизація
автомобіля в Румунії. Зміна політичного
режиму, логічно, означатиме також
кардинальну зміну відносин між автомобілем
і власником.

Сьогодні поговорімо про історію одного студентського проекту, який увійшов у воду … в буквальному сенсі, тому що так і повинно було бути. Йдеться про першу і єдину в історії Дачію-амфібію, яка їздить з такою ж легкістю як по дорогах, так і по воді, не змушуючи користувача вдаватися до будь-якої зміни при зміні умов довкілля.

Цей транспортний засіб був створений у факультеті машинобудування Морського університету з м. Констанца в рамках дипломного проекту. Дачія 1310 Double Cab зі збільшеною кабіною, перебуває в обігу і була придбана студентами цього проекту, виведена з експлуатації й пожертвувана університету. Таким був початок історії. Нова модель машини має не додаткові кінські сили, а щит від наводнення. Ідея, корисна скоріше рибалкам, аніж водіям, прийшла від студентки Морського університету з м. Констанца, відділ навігації, яка захотіла вразити державну комісію незвичайним проектом. До неї приєдналися три юнаки, студенти факультету машинобудування.

Інженер Віктор Хенюк, керівник робіт Морського університету з м. Констанца, відділ навігації та судноплавства, наставник команди студентів, розповість, як прийшла й була втілена в життя ідея цього проекту: “Ідея прийшла від студентів. Знаючи, що я підтримую божевільні ідеї, й бачачи подібне досягнення в Університеті “Овідіус“, вони запропонували собі зробити щось краще, ніж там. Ми взялися до роботи: зібрали колектив, придбали машину. Ми настільки сильно хотіли взятися до роботи, що придбали її з власних коштів, тому що в той момент по-іншому не можна було зробити. Університет не міг відшкодувати ці витрати, тож половину дав я, іншу половину — студенти, після чого ми подарували її університету і таким чином на інші витрати вже можна було робити розрахунки.“

Проект було завершено за декілька днів до здачі, а його витрати нарахували майже 10 тисяч леїв (приблизно 2.200 євро). Університет відшкодував усю інвестицію і підтримує команду й далі, щоб винахід став відомим у всьому світі. Школа з м. Констанца не вперше створює винахід такого роду. Студентам з Університету “Овідіус“ вдається щороку розробляти прототипи машин з різними рушійними системами, які поєднують механізми пересування. Доктор інженер Віктор Хенюк розповість, в чому полягає цей проект: “Амфібія означає сутність як жаба чи саламандра, які живуть у воді, але дуже добре можуть жити й на суші. Амфібія в технічному сенсі означає транспортний засіб, який змінює режим пересування, чи навігаційний, чи дорожній, без жодного перетворення, тобто входить і виходить прямо з води, без жодної переробки чи технічного перетворення. Я роблю це уточнення, тому що, як розповіли мені мої студенти, вони побачили машини Дачія, з яких знімаються колеса і встановлюється свого роду комплект, який складається з поплавців і весел, і таким чином машина може пересуватися й по воді. Але це транспортний засіб із двома режимами навігації. Наша амфібія входить і виходить з води без жодного її перетворення. А надзвичайним є те, що ми зробили це для автомобіля типу пікап, тому що ідея транспорту-амфібії не наша, їх зроблено дуже багато у світі, від автомобілів до автобусів. Ми, практично, адаптували Дачію, технічні рішення були суто особистими, в залежності від того, що ми знайшли на ринку. Проект завершився не тільки теоретично, а й практично, Дачія працює на воді і стає відомою.“

Як і будь-який прототип, Дачія-амфібія не потребує налаштувань. У першому тестуванні на воді, де вона досягнула майже 7 км/год, машина зробила спереду хвилю і вода потрапила до двигуна, тож першим перетворенням стала установка для розбиття хвиль, яка піднімається, коли машина входить у воду. Ми були єдиними, хто отримав 10, це було нашою гордістю зробити щось додаткове в порівнянні з іншими” — заявили студенти, які розпочали й створили цей проект, і які ще працюють над ним для здачі кандидатської дисертації. Дачія-амфібія була запущена на воду із водієм та пасажирами в рамках урочистостей відкриття нового університетського 2014-2015 року, церемонія якого завершилася в морській базі озера Сютгьол.

Дачія на воді є справжнім золотим рудником — вважають її винахідники. Біля мікрофону доктор інженер Віктор Хенюк: ”У момент, коли вона увійде в масове виробництво, її можна буде використовувати там, де часто зустрічається чергування вода-суша, наприклад, у випадках повеней, коли можна буде втрутитися в різні зони, тимчасово ізольовані через наводнення доріг, її можна використати для постачання чи для швидкої допомоги навіть в зонах типу Дельта Дунаю.”

Зараз наступним кроком є, щоб Дачія-амфібія була зареєстрована як автомобіль і плаваючий засіб.