Створене в 2009 році для підтримки та заохочення демократичних
реформ у Вірменії, Азербайджані, Білорусі, Грузії, Республіці Молдова та
Україні, Східне партнерство дало змогу ЄС підтримати економічний розвиток цих країн, а це було підкріплено підписанням,
п’ять років тому, з Кишиневом, Києвом та Тбілісі угод
про асоціацію та вільну торгівлю з Брюсселем. Так само, теж для громадян Республіки Молдова, України та Грузії було лібералізовано візовий режим.
Міністри закордонних справ ЄС домовилися, щоб і Білорусь, Азербайджан та
Вірменія розпочали переговори щодо укладення аналогічних угод. Представники
держав-членів ЄС та шести партнерів продовжуватимуть оцінювати прогрес,
досягнутий в рамках робочого плану на 2020 рік, який спрямований на отримання нових конкретних вигод
для громадян в усьому регіоні.
Для Румунії, Східне партнерство було з самого
початку однією з найважливіших громадських програм. У понеділок у Брюсселі, на
ювілейній церемонії Президент Клаус Йоханніс закликав ЄС продовжувати свою
прихильність до Східного партнерства, з метою його поглиблення та консолідації.
Глава бухарестської дипломатії Теодор Мелешкану виступив із подібною заявою: «Ми повинні думати про те, що
станеться після 2020 року у Східному партнерстві. Принаймні ми, в Румунії, рушили з ідеї,
що окрім загального секторального співробітництва, що відбувається між
Європейським Союзом і різними країнами Східного партнерства, ми повинні подолати цей етап у майбутньому і дуже серйозно подумати про те якими будуть стосунки Європейського Союзу з країнами Східного
партнерства».
Безпека, стабільність і процвітання,
демократія і верховенство закону в Східній Європі і Південному Кавказі є
пріоритетними для ЄС. Тому, Європейський союз підтвердив свою рішучість мати
близькі, диференційовані та взаємовигідні відносини з усіма шістьма партнерами,
незалежно від рівня амбіцій кожного. З іншого боку, вважають аналітики, Росія
сприймає Східне партнерство як засіб розширення кордонів Заходу.
З тих шести
партнерів, Вірменія і, особливо, Білорусь продовжують тяжіти на політичній орбіті
Москви. Піддані, в останнє десятиліття, російській військовій агресії, Грузія і
Україна, навпаки, глибоко ворожі Росії. В Азербайджані авторитарний президент
Ільхам Алієв повністю позбавлений апетиту до демократичних реформ. А після
безрезультатних парламентських виборів в лютому, Республіка Молдова залишається
різко поділена між проросійськими лівими і прозахідним правим крилом.