Tag: демократія

  • 27 лютого 2025 року

    27 лютого 2025 року

    ПЕРЕГОВОРИ – Виконувач обов’язків президента Румунії Іліє Боложан візьме участь у зустрічі, яку прем’єр-міністр Великої Британії Кейр Стармер проведе у неділю і на якій будуть присутні також лідери Італії, Німеччини, Польщі та інших країн, в тому числі Володимир Зеленський. Як повідомляє Reuters на порядку денному – відповідь Європи на позицію Дональда Трампа щодо війни Росії проти  України, зокрема на його бажання якнайшвидше добитися укладення мирної угоди між Україною та Росією без залучення до цього процесу ЄС та України, що змусило радикально переосмислити безпеку на континенті. Недільна зустріч відбудеться щойно після повернення Кейра Стармера з Вашингтона, де він має провести вирішальні переговори з Трампом і сподівається, що його обіцянка збільшити оборонний бюджет допоможе зберегти тісні відносини між двома союзниками.

     

    КОНСУЛЬТАЦІЇ – У середу в.о. президента Румунії Іліє Боложан провів консультації з представниками парламентських партій, щоб визначити позицію Румунії на позачерговому засіданні Європейської Ради 6 березня. Очікується, що на саміті будуть прийняті важливі рішення щодо європейської безпеки, при цьому більшість партій, представлених у румунському парламенті, відкидають сценарій відправки Румунією миротворчого контингенту в Україну. Соціал-демократична партія, Націонал-ліберальна партія та Демократичний союз угорців Румуні, як складають керівну коаліцію, виступають за виділення додаткових коштів на оборону у вигляді інвестицій в національну збройову промисловість. З іншого боку проєвропейський опозиційний Союз порятунку Румунії  також наголосила на необхідності розробки чіткого плану участі Румунії у відбудові України. Представники опозиційної сувереністської Партії молодих людей, яка щойно увійшла до парламенту, не відповіли на запрошення взяти участь у консультаціях.

     

    ПРАВОСУДДЯ – Колишній кандидат на скасованих минулорічних президентських виборах в Румунії, незалежний сувереніст Келін Джорджеску, звільнений під підпису про невиїзд на 60 днів, після допитів у Генеральній прокуратурі в середу. Відповідно до закону, йому заборонено покидати територію Румунії, крім цього він повинен регулярно з’являтися до поліції із встановленою періодичністю. Келіну Джорджеску були пред’явлені звинувачення в шести правопорушеннях, деякі з яких носять постійний характер, в тому числі в підбурюванні до дій проти конституційного ладу або наданні завідомо недостовірної інформації, в тому числі про майно та джерела фінансування виборчої кампанії.

     

    ЕНЕРГЕТИКА – Уряд Румунії прийняв сьогодні термінову постанову, яка продовжила граничний рівень цін на електроенергію до 30 червня цього року, оскільки строк дії нинішньої схеми закінчувався 31 березня. Кабінет міністрів також продовжив граничну ціну на газ, але на довший період – до початку квітня 2026 року. Таке 12-місячне продовження граничної ціни на газ було задумане для того, щоб не підвищувати ціни на газ під час поповнення запасів газу для наступної зими. Нещодавно міністр енергетики Себастіан Бурдужа заявив, що уряд намагається захистити румунів і підтримати конкурентоспроможність румунських компаній. Після лібералізації енергетичного ринку 1 січня 2021 року Румунія опинилася серед європейських країн, які найбільше постраждали від рекордно високих цін на електроенергію та газ. Але запровадження граничної межі захистило приватних та промислових споживачів від непомірно високих цін.

     

    ВІЗИТ – Виконувач обов’язків президента Румунії Іліє Боложан в суботу здійснить офіційний візит до сусідньої Молдови. Про це повідомила Адміністрація Президента Р. Молдови. Іліє Боложан зустрінеться з прозахідною президенткою Майєю Санду, під час розмови з якою будуть підтверджені особливі відносини між Молдовою і Румунією, засновані на спільності мови, історії та культури. Майя Санду і Іліє Боложан підкреслять свою спільну прихильність поглибленню двостороннього співробітництва на благо громадян обох країн.

     

    ДЕМОКРАТІЯ – Румунія віднесена до категорії «гібридних режимів» британським журналом The Economist у своєму Глобальному індексі демократій за 2024 рік і посідає останнє місце в ЄС за цим показником. Оцінка нашої країни була знижена на 0,46 бала, що призвело до падіння на 12 позицій до 72 місця з 167 країн, що аналізувалися. Тепер Румунія знаходиться між Молдовою і Папуа-Новою Гвінеєю, а її сусіди – Угорщина і Болгарія – вище неї. Британське видання пояснює, що головною причиною зниження рейтингу стало рішення Конституційного суду анулювати результати першого туру президентських виборів 24 листопада і другого туру, призначеного на 8 грудня. The Economist попереджає, що існує ризик того, що рейтинг Румунії може знизитися ще більше цього року, залежно від того, як пройдуть травневі президентські вибори. Індекс журналу Economist відображає глобальні тенденції у сфері демократії, і згідно зі звітом, рівень демократії у світі знизився з 5,23 у 2023 році до історичного мінімуму в 5,17 минулого року за шкалою від 0 до 10 балів. Залежно від отриманих балів країни поділяються на чотири категорії: “повні демократії”, “недосконалі демократії”, “гібридні режими” та “авторитарні режими”. Норвегія була названа найдемократичнішою країною світу 16-й рік поспіль, за нею йдуть Нова Зеландія та Швеція. Найнижчу позицію в рейтингу посів Афганістан.

     

    ВОТУМ НЕДОВІРИ – Парламент розгляне у п’ятницю резолюцію про вотум недовіри коаліційному уряду на чолі з Марчелом Чолаку, ініційованого сувереністськими опозиційними партіями. Ініціатори стверджують, що нинішня виконавча влада є нелегітимною, втратила довіру через зв’язок деяких її членів з фігурантами гучної кримінальної справи і не дотримується власної урядової програми, яка обіцяла, серед іншого, збільшити соціальну допомогу і пенсії. Проєвропейський опозиційний Союзу за порятунок Румунії оголосив, що не підтримає цю ініціативу. Представники коаліції більшості заявляють, що Румунія потребує серйозних рішень, а не іміджевих стратегій.

     

    МИТА – Мита на імпорт товарів з ЄС, які можуть бути запроваджені Сполученими Штатами Америки, матимуть менші наслідки для Румунії, оскільки більшість торговельних відносин нашої країни припадає на країни ЄС, – заявив головний економіст Центрального банку Румунії Валентин Лазя. Він зазначив, що 72% зовнішньої торгівлі Румунії припадає на країни ЄС і навів приклад мит на сталь і алюміній, що застосовувалися в минулому, які не дуже вплинули на Румунію, оскільки експорт цих металів до США є незначним. Валентин Лазя попередив, що глобальне підвищення тарифів матиме інфляційний ефект, що призведе до зростання цін. Президент США Дональд Трамп оголосив вчора на своєму першому засіданні уряду, що незабаром запровадить 25% мита на європейські товари, що імпортуються до США.

     

    ДЕФІЦИТ – За перший місяць цього року дефіцит бюджету Румунії збільшився до 0,58% ВВП, порівняно з 0,45% за аналогічний період минулого року. Ці дані сьогодні оприлюднило Міністерство фінансів. У повідомленні йдеться, що загальні доходи склали майже 47 млрд. леїв, що на 1,4% менше, через скорочення коштів ЄС та деяких категорій поточних доходів, таких як надходження від ПДВ та акцизного податку. З іншого боку, видатки склали близько 58 млрд леїв, що на 4,5% більше порівняно з аналогічним періодом минулого року. Міністерство фінансів нагадує, що Державний бюджет Румунії на поточний рік побудований на економічному зростанні в 2,5% і дефіциті бюджету в 7% ВВП. У 2024 році дефіцит склав 8,65% ВВП, що на понад 3% більше порівняно з 2023 роком, коли він становив 5,61%.

     

    ПРОТЕСТ – Румунські фермери солідарні зі своїми європейськими колегами з Чехії, Словаччини, Угорщини та Австрії, які сьогодні розпочинають акції протесту проти несправедливої європейської аграрної політики та масового імпорту сільськогосподарської продукції з третіх країн. У заяві Альянсу сільського господарства та кооперації, що складається з кількох румунських фермерських організацій, йдеться про те, що румунські фермери стикаються з ринковими викривленнями, спричиненими безмитним імпортом з України, шкідливим впливом торговельної угоди між ЄС та економічним союзом держав у Південній Америці – МЕРКОСУР на конкурентоспроможність європейського сільськогосподарського виробництва та збільшенням бюрократичного тягаря, спричиненого нормативно-правовими актами Брюсселя. Вони ставлять під загрозу продовольчу безпеку, руйнують місцеві ланцюги поставок і впливають на доходи фермерів», – заявили в Альянсі. Альянс розглядає протести як потужний сигнал про необхідність перегляду поточної аграрної політики для забезпечення сталого майбутнього для фермерів по всьому ЄС.

     

    НЕПОВНОЛІТНІ МАМИ – Майже половина матерів у віці до 15 років в Європейському Союзі – румунки. Згідно з дослідженням, за останні п’ять років понад 88 000 дівчат-підлітків стали матерями. Більшість з них у віці від 15 до 19 років, але є також 3600 дівчат віком до 15 років. Основна причина – брак освіти. Експерти попереджають, що неповнолітня вагітність – це проблема з медичними, соціальними та психологічними ризиками. Водночас фахівці заявляють, що чинний закон про охорону здоров’я більше не відповідає потребам системи і що потрібен новий нормативно-правовий акт.

     

    ТЕНІС – Румунська тенісистка Жаклін Крістіан у середу в 1/8 фіналу турніру WTA 500 у Мериді (Мексика), загальний призовий фонд якого перевищує 1 мільйон доларів, поступилася другій фаворитці змагання, іспанці Паулі Бадосу у двох сетах – 6:2, 6:1. Жаклін Крістіан продовжить боротьбу у чвертьфіналі парного розряду цього ж турніру. Разом з італійкою Анжелікою Морателлі вона зіграє проти пари Катажина Пітер (Польща)/Майяр Шеріф (Єгипет).

  • Румунська революція для молодого покоління

    Румунська революція для молодого покоління

    Грудень – це місяць, в якому, починаючи з 1989 року, румуни відзначають повалення комуністичного режиму, який майже на півстоліття скасував їхні права, свободи і саму сутність людини. Вони вшановують грудень 1989 року тому що повернення до нормального життя відбулося через кровопролиття, комуністичний режим вийшов з історії так само жорстоко, як і увійшов.

    Емоційний заряд у суспільстві спадає, а часова віддаленість сприяє все більш холодному звіту про те, що було 35 років тому. Нові покоління румунів озираються на грудень 1989 року з цікавістю людини, яка не пережила історичний час, з відстороненістю того, кого не торкнулися наслідки. Тривожним є той факт, що багато молодих людей сьогодні не усвідомлюють, що означав політичний режим, який молодь 1989 року викинула на смітник історії. Ще більше турбує те, що багато молодих людей не бачать проблеми в тому, щоб жити так, як жили їхні діди і батьки. Але молодь 35-річної давнини хоче розповісти сьогоднішнім поколінням про значення того, що вони зробили.

    Історик і письменниця Аліна Павелеску, яка належить до покоління, що здійснило революцію 1989 року, написала книгу «Революція 1989 року, розказана тим, хто її не пережив». Ми запитали її, чи існує послання 1989 року для наступних поколінь і чи вдалося її поколінню його осягнути: «Очевидно, що ми повинні були це зробити, знайти себе і осмислити те, що сталося з нами за останні 35 років. Досі нам не вдалося цього зробити, і ми можемо лише сподіватися, що відтепер будемо мудрішими. Я можу лише дати вам своє особисте свідчення, свідчення людини, яка відчула, що через 35 років вона все ще має великий емоційний заряд до цієї теми. Коли я кажу, що емоційний заряд, який ми всі, хто був безпосереднім свідком Революції 1989 року, все ще маємо і відчуваємо, я маю на увазі, що саме цей емоційний заряд заважає нам бачити речі ясно і об’єктивно. Але, принаймні, ми можемо чесно розповісти наші історії так, щоб люди, молодші за нас, могли зрозуміти, як Революція 1989 року змінила їх, і я кажу, що вона змінила їхнє життя на краще, і пояснити це нам, якщо ми цього не можемо зробити».

    Аліна Павелеску відчувала, що їй є що сказати сьогоднішньому та наступному поколінню про 1989 рік. І вона вважала, що спосіб звернутися до них через книгу є найбільш підходящим: «Моя головна мета – стимулювати молодь до критичного мислення. Я розумію, що вони стикаються з різними історіями та різними версіями, і вони, напевно, задаються питанням, де ж істина між усіма цими версіями? Тому перше, що я зробила, це представити їм усі теорії та гіпотези, які я виявила у дискурсах про революцію, з їхніми плюсами та мінусами. Але, зізнаюся, в епілозі цієї роботи я не могла утриматися від того, щоб не сказати їм конкретно, що Революція 1989 року була справді революцією, тому що вона докорінно змінила все наше життя. Ми завдячуємо революції свободою останніх 35 років, навіть якщо ми не знали, що робити з цією свободою, і у нас завжди було відчуття, що хтось вкрав її у нас з-під носа. Але навіть якщо так, те, що ми її маємо, що ми її ще не втратили, – це те, чим ми завдячуємо Революції 1989 року і людям, які пожертвували собою тоді, які стояли під дулами автоматів на вулицях, які загинули».

    Маючи навички письменника та компетенції історика, Аліна Павелеску написала про 1989 рік, стикаючись із суперечливими уявленнями та поєднуючи професійні вимоги, особисті спогади та ціннісні судження: «Історик повинен запропонувати послідовну і правдиву історію або максимально наближену до правди тих чи інших подій. Він не обов’язково повинен давати уроки або не обов’язково повинен давати уроки поза особистим прикладом, який ми всі маємо право використовувати. Але я боюся, що у Східній Європі і в Румунії, де історія занадто часто є тереном політичних баталій, де ідентичності і те, як ми визначаємо наші ідентичності, завжди є предметом політичної конкуренції, історикам, як би вони не хотіли перебувати у вежі зі слонової кістки, ніколи насправді не вдасться залишатися у вежі зі слонової кістки. І тому, якщо це контекст, в якому ми живемо, я думаю, що найпочесніше для нас – це прийняти цей контекст і намагатися робити все якнайкраще з нашої точки зору і з точки зору контексту, в якому ми живемо. Я не думаю, що ми повинні зачинятися у вежі зі слонової кістки, або я не думаю, що вежа зі слонової кістки є реалістичним варіантом. Водночас, ми також не повинні дозволяти іншим перетворювати наш предмет вивчення, яким є історія, просто на територію, за яку борються політики».

    1989 рік залишиться, скільки б часу не минуло і незалежно від сприйняття, роком благодаті. Хочемо ми того чи ні, але він є межею між тим, що є огидним, і тим, що є добрим у цьому світі.

  • Румунія після парламентських виборів

    Румунія після парламентських виборів

    Проєвропейські партії Румунії набрали близько 57% голосів румунів, які прийшли на виборчі дільниці, щоб визначити склад наступного законодавчого органу країни, в той час як так звані сувереністські, ізоляціоністські партії також набрали близько 32% голосів. Явка для такого типу виборів була рекордною, понад 52% – найвища за останні 20 років. Сім партій подолали 5-відсотковий бар’єр, необхідний для проходження до нового парламенту.

    Найбільше голосів отримала правляча Соціал-демократична партія (СДП), за нею йде сувереністський Альянс за об’єднання румунів (АОР), який подвоїв свій результат порівняно з чотирма роками тому. Націонал-ліберальна партія (НЛП), яка впродовж останніх кількох років перебуває в тандемі з СДП при урядуванні, показала кращі результати, ніж її лідер на президентських виборах минулого тижня, а її результат був близьким до результату правоцентристського Союзу “За порятунок Румунії”.

    Демократичний союз угорців Румунії, партія S.O.S. Румунія (екстремістська, сувереністська) суперечливої євродепутатки Діани Шошоаке та нова Партія молодих людей (POT), створена Аною-Марією Гавріле, яка чотири роки тому пройшла до парламенту за списками АОР, також подолали мінімальний прохідний поріг.

    У неділю ввечері, незабаром після екзит-полів, лідери семи партій виступили із заявами. Своїм голосуванням на парламентських виборах румуни дали зрозуміти, що хочуть продовжувати європейський та євроатлантичний шлях, заявив соціал-демократ Марчел Чолаку: «Це важливий сигнал, який румуни надіслали політичному класу – продовжувати розвивати країну за європейські гроші, але в той же час захищати нашу ідентичність, національні цінності та віру».

    Лідер АОР Джордже Сіміон заявив, що румуни хочуть змін, що представники його партії забезпечать повагу до національних цінностей та демократії, і що рішенням для майбутнього Румунії є діалог. Тимчасовий лідер НЛП Іліє Боложан подякував румунам за інтерес до парламентських виборів і запевнив, що ліберали і надалі підтримуватимуть реформування держави.

    Зі свого боку, лідерка СПР Елена Ласконі закликала до єдності на захист демократії та європейських цінностей. У діаспорі більшість румунів проголосували за АОР. Виборці також віддали свої голоси СПР, SOS Румунія та Партії молодих людей POT. Явка в діаспорі була високою – майже 800.000 румунів, які проживають за кордоном, що втричі більше, ніж на попередніх парламентських виборах у 2020 році. Найбільша мобілізація знову була у Великій Британії, а також в Італії та Німеччині.

  • Румунська антикомуністична революція – 34 роки по тому

    Румунська антикомуністична революція – 34 роки по тому

    Кінець
    1980-х – початок 1990-х років ознаменувався
    крахом комуністичних режимів як у
    Центральній та Східній Європі, так і в
    інших частинах світу. У Румунії грудень
    1989 року став моментом, коли люди боролися
    за свободу і отримали її! Румунія була
    єдиною країною, де перехід від комунізму
    до демократії був досягнутий за допомогою
    насильства, протестів і вуличних боїв,
    і де лідери старого режиму були страчені.

    Відтоді
    минуло 34 роки. Повстання, яке за лічені
    дні зруйнувало майже чотири десятиліття
    комуністичної диктатури, спалахнуло
    16 грудня в Тімішоарі, коли люди зібралися
    на демонстрацію проти рішення суду про
    виселення реформістського
    пастора Ласло Токеша і переселення його
    в інше місто. На тлі різкого падіння
    рівня життя і розпаду комуністичної
    системи в колишніх європейських
    соціалістичних
    країнах спалахнуло антикомуністичне
    повстання.

    А
    20 грудня Тімішоара була проголошена
    першим містом Румунії, вільним від
    комунізму. Потім повстання перекинулося
    на інші міста по всій країні, а 21 грудня
    воно спалахнуло в Бухаресті. Увечері
    того ж дня в центрі столиці загинули
    перші жителі Бухареста, які мали
    сміливість вимагати повалення
    диктаторського режиму – подія, яка
    відбулася
    днем пізніше, 22 грудня. В результаті
    насильства, що послідувало за цим, понад
    тисяча людей загинули і близько трьох
    тисяч були поранені.

    Щоб
    вшанувати їхню пам’ять, по всій країні
    відбуваються пам’ятні заходи. Відбуваються
    військові та релігійні церемонії,
    меморіальні зібрання та покладання
    вінків у місцях, що мають важливе значення
    для історичного моменту грудня 1989 року.
    Свідки революції та нащадки загиблих
    молилися і покладали квіти в містах, де
    точилися найзапекліші бої.

    У
    посланні з нагоди Дня перемоги румунської
    революції та свободи президент Клаус
    Йоганніс
    нагадав,
    що Груднева
    революція 1989 року є моментом, коли
    десятиліттями прагнення румунів до
    свободи призвело до повалення комунізму,
    розкривши його варварство перед усім
    світом. Глава держави закликав
    румунів
    не забувати героїв, які чинили опір
    диктатурі, щоб повернути всьому
    румунському народу права і свободи,
    яких він був позбавлений протягом
    багатьох десятиліть.

    Молодь
    повинна знати, що свобода, яку вони мають
    сьогодні, була оплачена життям тисяч
    героїв, а вільне вираження думок,
    можливість діалогу, природна і необхідна
    в демократії, була б неможливою без
    усунення деспотичного комуністичного
    режиму, – заявив прем’єр-міністр
    Марчел Чолаку. У своєму посланні глава
    виконавчої влади підкреслив, що Румунська
    революція в грудні 1989 року стала моментом,
    коли ідеал свободи переміг терор, який
    міцно вкоренився серед населення.

    Міністр
    внутрішніх справ Кетелін Предою заявив,
    що в довгостроковій перспективі
    груднева революція 1989 року поставила
    країну на історичний шлях, який привів
    її у світ європейських і євроатлантичних
    цінностей, до Європейського Союзу і
    НАТО, серед демократичних країн, поряд
    зі стратегічними партнерами, з якими
    ми взаємно підтримуємо і співпрацюємо
    в наших ідеалах та
    інтересах розвитку і безпеки.

  • 150-річчя з дня народження Юліу Маніу

    150-річчя з дня народження Юліу Маніу




    Політика є предметом
    нескінченних дискусій, найбільших розбіжностей. Дуже мало політиків, яких ми сьогодні вважаємо високопоставленими, бездоганні, тому
    що люди роблять помилки. Але це не означає, що не було справді видатних
    політиків, які стали еталоном для нащадків. Що робило їх винятковими, так це
    те, як вони поводилися в надзвичайно складних ситуаціях для себе та своїх
    громад. Одним із видатних політиків Румунії був Юліу Маніу, від народження якого 8 січня виповнилося 150 років.




    Юліу Маніу
    народився в 1873 році у н.п. Шімлеул Сілванієй, на північному заході
    сьогоднішньої Румунії. За прикладом батька він став адвокатом. А
    його мати була дочкою греко-католицького священика. У 1896 році він отримав
    ступінь доктора юридичних наук у Віденському університеті. З молодих років Юліу
    Маніу брав участь в політичній діяльності Румунської національної партії. У
    1906 році він був обраний депутатом парламенту Австро-Угорщини. У 1915 році, як
    офіцер австро-угорської армії був мобілізований на італійському фронті, а в
    1918 році, після війни, разом з іншими лідерами румунських організацій
    Трансільванії прийняв рішення про об’єднання цього регіону з Королівством
    Румунії. У 1926 році він заснував разом з Іоном Міхалаке Націонал-селянську
    партію, одну з найважливіших політичних сил у міжвоєнній Румунії. У період 1918
    – 1945 роки Юліу Маніу тричі обіймав посаду прем’єр-міністра Румунії.
    Переконаний демократ, він відмовився від співпраці як з фашистською, так і з
    комуністичною диктатурами. Ув’язнений в 1947 році на 75 році життя, 5 лютого
    1953 року Юліу Маніу помер у в’язниці Сігет.


    Юліу Маніу був одним з
    найсильніших чинників гуртування румунського суспільства в першій половині
    ХХ-го століття. Непідкупний, харизматичний, чіпкий, Маніу був справжнім
    державним діячом, відданим національним цінностям та народу в часи великих
    труднощів. У пам’яті всіх Юліу Маніу залишився прикладом чесного політика і
    великої Людини. З безлічі записів, що зберіглися в архівах Центру усної історії
    Румунського товариства радіомовлення ми вибрали два. Йоана Беріндей, дочка
    провідного діяча Націонал-селянської партії Йона Худіце згадувала у 2000 про Юліу
    Маніу як про скромну людину з великим серцем.Маніу був людиною рідкісної
    скромності! Дуже доброю людиною з теплим голосом. Він часто приходив до нас в
    гості. Пам’ятаю одного разу, коли я вийшла йому на зустріч, він сказав нам,
    мені і моїй сестрі: Доброго дня дорогі панночки. Я помітила пляму на лацкані
    його піджака і попросила дозволити мені її видалити. Ой, як мені соромно, -
    сказав він. А я йому відповіла, що з кожним трапляється і наполягала дозволити
    очистити пляму. Пан Маніу був хворий, коли сідав, майже падав. Це тому, що його
    сильно боліли коліна, йому було дуже тяжко ходити. Але я ніколи не бачила його
    нервовим, роздратованим. Він був надзвичайно спокійною людиною. Як політик він
    був безкомпромісним. За це мій батько його дуже поважав. Він не робив ніяких
    поступок! Були люди, які говорили, що Юліу Маніу приймав рішення надто
    повільно. Це дешеві лукавства, всі політики мали ворогів, ніхто не може бути
    досконалим. Але, кажу вам, не тому, що мій батько любив його, чи тому, що я
    знала його, але я не знайшла у ньому жодної провини, мушу вам сказати».



    Серджіу Макаріє, який приймав активну участь в політичному житті
    націонал-селянської молоді, розповів у 2000 році, що прибуття радянців до
    Румунії стало сигналом тривоги для румунського суспільства, яке мобілізувалося
    проти цих ворогів. Незважаючи на похилий вік і хворобу Юліу Маніу брав активну
    участь у всіх заходах Націонал-селянської партії.Щодва-щотри дні ми мали
    зіткненнях з комуністичними бандами. Щоразу коли проводили великі зустрічі ми
    знали, що прийдуть і вони. Із партійних лідерів, які завжди були з нами на цих
    зіткненнях можу згадати Іллю Лазера. Наприклад ми збиралися на Палацовій площі,
    аби вітати короля і король виходив на балкон. І завжди після цього, приїжджали
    машини з робітниками із палицями в руках. Так, 15 травня 1947 року, було
    святкування 98-ї річниці від промови на Полі свободи біля міста Блаж
    румунського політика, історика і філософа Сімеона Барнуціу. На цей захід
    прийшов і Юліу Маніу. На виході з Атенеуму, де відбулося святкування, повсюди
    стояли машини з робітниками із палицями в руках. Ми ледве врятували лідера
    партії, розбивши задні двері аварійного виходу.



    Юліу Маніу був не просто чесним політиком, а й символом демократії. З 1944
    по 1947 рік, його роль в румунській політиці була підкреслена й тим, що з
    одного боку багато румунів покладали на нього свої надії та сподівання, а з
    іншого – Захід вважав його своїм найважливішим партнером по діалогу. Його
    непримиренність привела його до смерті. Але це була пожертва собою, на яку була
    здатна тільки людина такого рівня. Завдяки цьому Юліу Маніу вважається одним з
    найважливіших політичних діячів Румунії ХХ сторіччя.

  • Підтримка вразливим демократіям

    Підтримка вразливим демократіям


    Міністр
    закордонних справ Румунії Богдан Ауреску
    закликав, у середу, демократичну
    спільноту до твердої підтримки України
    та вразливих демократій. Він провів та
    очолив екстрене засідання Керівної
    ради Спільноти демократій щодо ситуації
    в Україні – «Солідарність у контексті
    війни проти демократії».На тлі
    головування Румунії на цьому міжнародному
    форумі, Богдан Ауреску рішуче засудив
    неспровоковану, незаконну та невиправдану
    військову агресію Російської Федерації
    проти України, а
    також рішення президента
    Володимира Путіна привести в бойову
    готовність сили ядерного стримування.

    Глава
    румунської дипломатії зазначив, що
    своїми агресивними
    діями Росія порушила всі
    свої міжнародні зобов’язання, насамперед
    Статут ООН, завдавши фундаментальної
    шкоди міжнародному порядку, заснованому
    на демократичних нормах і засадах,
    цінностях і принципах. Він наголосив
    на необхідності розглянути на цьому
    багатосторонньому форумі шляхи, якими
    демократичні держави зівсього
    світу
    можуть підтримувати та заохочувати
    молоду українську демократію, а також
    її демократично
    обраних лідерів, щоб подолати цю
    безпрецедентну кризу. Румунський
    посадовець
    закликав до співпраці, солідарності та
    твердих зобов’язань на підтримку миру,
    щоб показати, що демократії сильніші,
    коли вони співпрацюють.

    Ауреску
    зазначив, що для того, щоб знеохотити
    російську державу-агресора, необхідні
    як жорсткі заходи на міжнародному рівні,
    так і жорсткі заходи на національному
    плані.
    Дипломат також підтвердив прихильність
    Румунії до солідарності з Україною, як
    шляхом засудження російської агресії
    у всіх
    міжнародних форумах, так і підтримки
    її на національному рівні. Він зазначив,
    що Румунія приєдналася до держав ООН і
    виступила співавтором резолюцій Ради
    Безпеки та Генеральної Асамблеї ООН
    про засудження збройної агресії Росії
    проти України.

    Румунія
    також приєдналася до жорстких санкцій,
    запроваджених міжнародним співтовариством,
    зокрема щодо закриття пропагандистських
    ЗМІ
    Росії в Європейському Союзі. Богдан
    Ауреску також наголосив на гуманітарній
    підтримці румунської влади та громадян
    нашої країни
    українцям, які були
    змушені покинути країну
    через збройний конфлікт. «Це боротьба
    нашого покоління і справжнє випробування,
    якому піддаються наші демократії», -
    підсумував міністр закордонних справ
    Румунії.

  • 23 листопада 2020 року

    КОРОНАВІРУСПрезидент Румунії Клаус Йоганніс
    у понеділок заявив, що стратегія вакцинації від COVID буде затверджена на наступному засіданні Верховної ради оборони країни (ВРОК), яке він скличе у найближчим часом. У понеділок глава держави обговорив з міністрами
    оборони, охорони здоров’я та внутрішніх справ тему кампанії вакцинації, яку вважає питанням національної безпеки, котра відбудеться після пройдення всіх етапів
    схвалення та продажу вакцини. Клаус Йоганніс повідомив, що вакцинація
    проводитиметься поетапно і за місцем роботи для медичного персоналу та у
    спеціальних центрах щеплення, у сімейних лікарів та за допомогою мобільних
    бригади для інших категорій. Згідно зі стратегією, пріоритетними групами є медпрацівники,
    а також персонал різних центрів, особи з групи ризику та працівники у ключових
    сферах. Міністерство оборони забезпечить охорону центрального складу та шести регіональних
    складів. Уся офіційна інформація буде передана на офіційному веб-сайті, -сказав глава держави, який вважає, що чітке
    спілкування з громадянами є не менш важливим ніж боротьба з дезінформацією.
    Клаус Йоганніс наголосив, що затверджені міжнародними органами вакцини є
    безпечними, ефективними та єдиним життєздатним рішенням для припинення
    пандемії. Румунія отримає від Європейської комісії кількома партіями 10,7
    мільйона доз вакцини від COVID-19.
    За минулу добу в Румунії зафіксовано 4 207 випадків
    зараження новим коронавірусом, після проведення 9 938 тестів на національному
    рівні, – оголосила Група стратегічної комунікації. Таким чином загальна
    кількість випадків коронавірусу в країні становить майже 423 тис., а приблизно
    70% з них вже одужали. Так само за останню добу було зареєстровано 130 випадків
    смерті, а загальна кількість померлих від нового коронавірусу сягнула 10 177. Водночас
    кількість хворих на COVID-19 румунів за кордоном сягнула 6.864, але кількість
    померлих залишається незмінною – 126 осіб.




    ВИБОРИ – Громадяни Румунії зможуть скористатися своїм
    виборчим правом у всіх населених пунктах, які перебуватимуть під карантином 6
    грудня, коли відбудуться парламентські вибори в Румунії, оскільки в цьому
    відношенні немає обмежень, – заявив прем’єр-міністр Людовик Орбан. Він також
    повідомив, що громадяни, заражені новим коронавірусом, та особи, які
    перебувають у карантині чи самоізоляції, зможуть голосувати за допомогою
    мобільної урни. Прем’єр-міністр зробив ці уточнення в умовах, коли все більше
    міст і сіл Румунії закриваються на карантин через високий показник зараженості.




    БЮДЕЖТ – Уряд Румунії сьогодні представив Національний
    план відновлення та економічної стійкості, проєкт, завдяки якому Румунія
    отримає 30 мільярдів євро коштів з європейських фондів розвитку, починаючи з
    наступного року. Гроші будуть вкладені в охорону здоров’я, освіту,
    інфраструктуру та оцифрування. До речі, охорона здоров’я налічується серед
    галузей, які отримають найбільше коштів після третього в цьому році
    коригування держбюджету, яке уряд планує затвердити у вівторок. На тлі пандемії
    дефіцит зріс до майже 100 млрд. леїв (понад 20 млрд. євро). Міністр фінансів
    Флорін Кицу заявив, що дефіцит бюджету складе 9,1% ВВП. Він також зазначив, що
    внаслідок кризи, спричиненої пандемією, збільшились видатки та зменшились
    доходи бюджету, оскільки постраждалим компаніям було надано численні податкові
    пільги та допомогу.




    ДЕМОКРАТІЯ – Міністр закордонних справ Румунії Богдан
    Ауреску сьогодні відкрив 32-е засідання
    Керівної ради Співтовариства демократій, яке проходить в системі відеоконференції, під егідою румунського головування в Співтоваристві демократій. Протягом
    двох днів учасники обміняються думками щодо просування державами-членами
    принципів Варшавської декларації, засновницького акту Співтовариства Демократій.
    Румунія головує у Співтоваристві демократій у період з вересня 2019 року по
    вересень 2021 року, з основними цілями сприяння демократії у всьому світі,
    сприяння залученню молоді до демократичних процесів, а також взаємозв’язку між
    демократичними процесами та інформаційними технологіями. Спільнота демократій,
    створена в 2000 р. шляхом приєднання 106 держав, є найбільшою платформою для
    обговорення та обміну досвідом щодо демократії на глобальному рівні.




    ОПИТУВАННЯ – Майже половина (48%) румунів, які працюють
    на дому, раді тому, що не змушені проводити багато часу в дорожніх заторах, але
    більше чверті (26%) заявляють, що їх емоційний стан погіршився. Принаймні це
    випливає з соцопитування, оприлюдненого у понеділок. Згідно з дослідженням,
    проведеним компанією Reveal Marketing Research, серед переваг 45% опитаних назвали
    більш гнучкий графік роботи, а 42% сказали, що мають можливість проводити
    більше часу з родиною. Дослідження також показує, що, хоча 79% румунів вважають,
    що вони працюють з такою ж ефективністю як і раніше в офісі, 44% респондентів
    заявили, що працюють більше. Крім того, майже половина опитаних кажуть, що
    дистанційна робота забезпечує певний комфорт з певних точок зору, але 56% від
    загальної кількості учасників дослідження зазначили, що вони не працюють у
    відповідному середовищі. Дослідження було проведено в жовтні 2020 року, було
    опитано 600 респондентів віком від 18 років із великих міст, які працюють
    частково або повністю дистанційно.

    ЗАБРУДНЕННЯ – Покращення якості повітря з 2009 по
    2018 рік зменшило кількість передчасних смертей в Європі, але європейці все ще
    потерпають від забруднення повітря, йдеться у звіті, опублікованому
    Європейською комісією в понеділок. У 2018 році добові граничні значення твердих
    частинок повітря тонкої речовини були перевищені шістьма державами-членами ЄС:
    Болгарією, Хорватією, Чехією, Італією, Польщею та Румунією. У звіті Агентства
    також зазначається, що розрив між законодавчими обмеженнями якості повітря у
    Союзі та рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я залишається
    питанням, яке Європейська Комісія має намір вирішити шляхом зміни стандартів ЄС
    відповідно до плану дій щодо нульового забруднення повітря.

  • Реакції після виборів у Республіці Молдова

    Реакції після виборів у Республіці Молдова




    Проєвропейська
    опозиціонерка від Партії дії та солідарності Майя Санду перемогла у першому
    турі недільних президентських виборів у Республіці Молдова. Економіст за фахом,
    Майя Санду, випускниця Гарвардського університету, колишній прем’єр-міністр і
    міністр освіти, набрала в першому турі найбільше голосів, 36,16%, випередивши
    чинного про-російського
    президента
    Ігоря Додона, який отримав 32,16%. Вони балотуватимуться у фіналі 15 листопада,
    як це зробили й чотири роки тому, коли перемога дісталася Ігорю Додону.




    У
    Бухаресті прем’єр-міністр Людовик Орбан привітав Майю Санду за результат,
    отриманий у неділю, після першого туру виборів. Глава виконавчої влади Румунії вважає,
    що вона є тим кандидатом, який рішучіше вестиме Республіку Молдова європейським
    шляхом. Людовик Орбан: «Я переконаний, що
    демократію будуть поважати, що вибори у другому турі пройдуть в умовах
    законності та поваги до виборчого права кожного громадянина Республіки Молдова.
    Я також упевнений, що Майя Санду є тим кандидатом у президенти, який може
    гарантувати той факт, що в Республіці Молдова поважаються права людини, що Р.
    Молдова буде країною в якій кожна людина має шанс на краще життя, що Республіка
    Молдова рішуче дотримуватиметься європейського курсу, економічного розвитку та всіх
    європейських стандартів якості життя.»




    Міністерство
    закордонних справ у Бухаресті також підкреслює у своїй заяві, що дуже
    важливо, щоб другий тур президентських виборів у Республіці Молдова
    проходив у повній прозорості, відповідно до європейських та
    міжнародних стандартів і демократичних принципів. Водночас представники
    міністерства нагадують, що Румунія твердо підтримує європейський шлях сусідньої
    держави, єдиний здатний дати громадянам цієї країни процвітання, яке вони
    заслуговують. Співголова альянсу між Союзом «Рятуйте Румунію» та партією «Свобода,
    єдність і солідарність» Дачіан Чолош, лідер фрації Renew Europe в Європарламенті, назвав чудовим
    результат, отриманий Майєю Санду в першому турі президентських виборів,
    додавши, що він бажає ій зберегти цю перевагу у другому турі.


    У
    свою чергу, лідер партії «Народний рух» Єуджен Томак привітав Майю Санду за її
    перемогу, заявивши, що його партія дотримується своєї мети сприяти об’єднанню Румунії
    з Республікою Молдова. Щодо другого туру президентських виборів, політичний
    аналітик Юліан Кіфу зазначив, що виборці в цій країні голосуватимуть за і проти Ігоря Додона,
    додавши, що фаворитом є Майя Санду. Її перевагою може бути електорат діаспори,
    уточнив Юліан Кіфу.

  • 30 років від відродження демократичної політики в Румунії

    30 років від відродження демократичної політики в Румунії

    У
    грудні 1989 року румуни здобули й право
    займатися політикою, разом з іншими правами і свободами. У перші місяці 1990 року в Румунії знову встановилася багатопартійність, після
    вимушеної 45-річної перерви комуністичного режиму. Почалася нова історія
    залучення до політики румунського суспільства, яке подібно до інших центрально-східноєвропейських суспільств пережило найгірший період
    своєї історії.


    Разом
    з політологом і професором Бухарестського університету Іоаном Станоміром ми намагалися з’ясувати, якими
    були основні риси румунських політичних партій, що були відновлені або що виникли після 1989 року: «З кінця грудня 1989 року і до початку січня 1990 року ми були свідками явища, що є безпрецедентним упродовж останніх десятиліть і не має аналогу в тому, що сталося під час комуністичного режиму, ми були свідками відродження плюралізму. У випадку Румунії існує певна відмінність. З
    одного боку, існували партії
    з гегемонічним покликанням, що ототожнювалися з державою саме з перших моментів і тут йде мова про Національний фронт
    порятунку, а з іншого боку мова йде про відновлення демократичних партій,
    розпущених за часів комуністичного режиму, члени яких зазнали політичного нещадного переслідування й тут прикладом є Національно-селянська християнсько-демократична партія, Націонал-ліберальна партія та Соціал-демократична партія.»


    Внаслідок відновлення політичної гри, з’явився й профіль політичного життя Румунії в наступні роки. Слід також додати, що на
    політичному рівні з’являються ряд організацій, які матимуть особливе значення в
    зростанні громадянських і демократичних настроїв у Румунії, такі як Група соціального діалогу, а згодом
    Громадянський альянс. Іоан Станомір також визначив іншу особливість румунської
    політики після комуністів, а саме політичне розпорошення: «Нормативні рамки відразу ж після Революції були задумані саме для того, щоб дозволити політичне
    роздріблення. У ті часи говорилося про можливість створення партії з колегами,
    що мешкають у тому ж багатоповерховому будинку. І це була майже правда. Чому це політичне роздліблення було важливим для Фронту
    національного порятунку? З одного боку, щоб спричинити роздрібленість, а з
    іншого -плутанину.»


    Незважаючи
    на те, що нова політична база дозволила створити найрізноманітніші партії,
    політичні аналітики вважають, що між політичними фракціями існували великі розбіжності щодо їхніх цілей. Це спостерігається у формах проявів під час дебатів Тимчасової ради Національного
    союзу, першої парламентської формули після падіння режиму Чаушеску. Іоан
    Станомір уточнює: «Очевидно, що між політичними партіями, створеними для досягнення
    особистої мети та політичними
    партіями, створеними для відповіді на етичну та політичну потребу, існує принципова різниця. Якщо ми
    подивимось на цю політичну динаміку, вона матиме дуже важливі наслідки
    насамперед у першому тимчасовому Парламенті
    Румунії, Тимчасовій раді Національного
    Союзу. Якщо придивитись уважно, то досягнута
    формула була паритетом, тобто половина
    мандатів належала Національному
    фронту порятунку, а інша половина
    мандатів була розподілена політичним партіям. Однак, нарешті переважну більшість мандатів здобув Національний фронт порятунку, оскільки значна частина новостворених політичних партій фактично
    були організаціями, причетними до Національного фронту порятунку. Для кожної традиційної демократичної партії був один, два чи три клони. Наприклад, у випадку Національно-селянської християнсько-демократичної партії,
    щоб обмежити її вплив, створюється Аграрно-демократична партія, яку очолює Віктор Сурду, серед інших. Це була партія, яка представляла інтереси
    номенклатури колишніх державних сільськогосподарських комплексів. Для Націонал-ліберальної партії,
    щоб заплутати електорат, була обрана
    інша стратегія: був створений Ліберальний союз, очолений мальовничим політичним діячем Бретяну
    найменований «Картопля», оскільки
    під
    час виборчої кампанії він з’являвся в телевізійних студіях тримаючи картоплю в руках. Але мова не йшла про
    картоплю, а про активізацію практики, яка була вжита у 1944-1947 роках, коли демократичні
    партії були клоновані та підірвані Комуністичною партією Румунії».


    Через
    30 років після 1989 року відбулася «професіоналізація» румунської політики. Однак навички до 1989 року та автоматизм продовжувалися. Іоан
    Станомір: «Професіоналізація політики це факт,
    поява політичної еліти, яка
    не має біологічного зв’язку з комуністичною, також є фактом. Але безперервність
    практик, успадкованих від епохи комунізму та від найближчих посткомуністичних років,
    також є реалією. І
    я посилаюся на те, що всім відомо: клієнтелізм. Чимало разів, партії в Румунії є
    засобами, які підтверджують клієнтелізм. Що означає цей клієнтелізм? Нагородження вірних осіб в державному управлінні посадами, для
    яких вони
    не мають відповідної підготовки. Окремі партії в Румунії, і я думаю, зокрема
    на Соціал-демократичну партію,
    успадкували в своєму політичному ДНК молекули Національного фронту порятунку».


    Румунські
    політичні партії продовжують змінюватися навіть й через 30 років після 1989 року. Але це зміни, які зазнає і суспільство.

  • Йон Раціу та відродження румунської демократії

    Йон Раціу та відродження румунської демократії




    Йон Раціу був одним з тих провідних румунських
    демократичних політиків що став прикладом для румунського суспільства, коли йшлося про відновлення демократії в 1990 році, після 45 років
    комунізму. Нащадок сім’ї зі славним минулим у боротьбі за національні
    права румунів в Австро-Угорщині, Йон Раціу, своїм стилем сприяв значному поліпшенню румунського
    політичного клімату після грудня 1989 р. Він відрізнявся від інших політиків своєю
    краваткою-метеликом, своєю ввічливістю, поведінкою та акцентом, з яким він розмовляв румунською мовою. Йон Раціу був одним з
    найважливіших румунських демократичних політиків після 1990 року, який виступав
    як проти
    фашистської, так і комуністичної диктатур. Повернувшись до Румунії у 1990 році,
    він був одним із тих, хто відбудував Націонал-селянську Християн-демократичну партію
    та долучився до відновлення демократичного клімату.




    Йон Раціу народився 6 червня 1917
    року в місті Турда (захід Румунії) в родині румунських інтелектуалів, які
    боролися за національні права румунів в Габсбурзькій імперії та
    Австро-Угорщині. Він закінчив Юридичний факультет в місті Клуж-Напока та
    Економічний факультет Кембриджського університету і був активним членом
    Націонал-селянської партії. У 1940 році він був прийнятий на роботу в
    Міністерстві закордонних справ і відправлений до Лондона в лютому 1940 року, до
    падіння Франції. Після окупації Франції, що була основним союзником Румунії,
    Йон Раціу продовжив працювати в Посольстві Румунії у Великій Британії до початку вересня 1940
    року, коли в Бухаресті до влади прийшли генерал Йон Антонеску і Залізна
    гвардія. Переконаний англофіл і франкофіл, Йон Раціу відмовився підтримувати
    приєднання Румунії до коаліції на чолі з фашистською Німечинною.




    У 1985 році, в інтерв’ю радіостанції «Радіо Свобода» в ефірі програми «Румунська
    злободенність»,
    запис якої зберігається в архіві Центру усної історії Румунського радіомовлення, Йон Раціу розповів, що
    змусило його залишитися у Великобританії: «Після зречення королем Каролем II-им престолу та приходу
    до влади легіонерів, я подав у відставку у вересні 1940 року. Потім звернувся
    до Міністерства закордонних справ Великобританії з проханням надати мені політичний
    притулок, який я одразу ж отримав. Мені пощастило отримати стипендію в
    Кембриджському університеті де я вчився протягом трьох років і отримав учений
    ступінь «Master of arts», що трохи більше ніж диплом спеціаліста з економіки.
    Під час навчання в Кембриджі, я записав низку радіопередач на патріотичну
    тематику в питанні Трансільванії, особливо після захоплення Північної
    Трансільванії в 1940 році. Так само я брав активну участь в роботі Спілки
    румунських студентів у Великобританії.»




    Йон Раціу взяв участь у пропаганді, спрямованій на виведення Румунії з
    альянсу з Німеччиною та її переходу на бік Об’єднаних Націй. Але він
    прагнув, щоб Центральна та Східна Європа, в тому числі Румунія, залишилися під
    впливом західної демократії після війни: «Я працював у Міжнародній раді
    студентів, члени якої обрали мене віце-президентом, під час війни, та у
    Всесвітньому виконавчому комітеті молоді. Усі ми, ті хто перебували у вигнанні
    в Англії, були стурбовані майбутнім Європи після війни, тому створили організацію,
    яку назвали CECCILS (Central East European Student a New Society) тобто Східноєвропейський
    студентський центр «За нове суспільство», що складався зі студентів і молодих
    людей з країн Центральної та Східної Європи. Крім того, хоча я був молодим, мене
    прийняли в Рух вільних румунів, який виступав проти приєднання Румунії до
    політики нацистської Німеччини і стверджував, що місце Румунії завжди було
    поряд з демократичними західними державами, які створили Велику Румунію.
    Протягом цього періоду я писав статті, брав участь у конференціях, виступав по
    радіо, звичайно на BBC.»




    Пізніше, коли став успішним бізнесменом Йон Раціу не став пасивно
    спостерігати, на Заході, за комунізацією Румунії. Він заснував антикомуністичну
    організацію «Світовий союз вільних румунів», а також фінансував демократичну
    пресу, газета «Românul liber/Вільний румун» будучи з-поміж найвпливовіших видань членів румунської діаспори. У 1985
    році Йон Раціу був переконаний, що тільки разом усі румуни зможуть повернути
    демократію. Таким чином, організація зверталася до всіх, хто хотів приєднатися
    до зусиль з відновлення демократії: «У 1980 році разом з професором Брутусом
    Косте з Америки, ми звернулися із закликом до всіх румунів, кажучи, що настав
    час зробити щось для цієї країни, яка має бути гідно представлена на Заході. До
    1975 року діяв Румунський національний комітет, який в 1975 році перестав
    діяти. Ми подумали, що ця боротьба має бути продовжена, поширили цей заклик і,
    в 1984 році, створили Світовий союз вільних румунів. З самого початку ми
    підкреслили, що не діятимемо як партія, що відкриті для всіх румунів, які
    хочуть приєднатися до боротьби за національні ідеали, незалежно від того, до
    якої партії вони належать або належали в минулому. Це не означало, що партії не
    мають діяти. Навпаки, партії повинні існувати надалі, тому що без партій немає
    демократії.»






    3 січня 1990 р. був прийнятий указ Ради
    фронту національного порятунку щодо офіційного створення та реєстрації
    політичних партій у Румунії, що означало
    відродження політичних партій та політичної багатопартійності, після 45 років
    комунізму. Повернувшись в Румунії у 1990
    році, негайно ж після видачі указу, Йон Раціу продовжив і далі відстоювати
    демократичні цінності. Він був людиною з твердими демократичними переконаннями,
    справжнім взірцем для наслідування. Йон Раціу помер 17 січня 2000 року в
    Лондоні, його тіло привезли в країну, як він заповів, і поховали в рідному
    місті – Турда.

  • Грудень 1989 року та його вплив на румунське суспільство

    Грудень 1989 року та його вплив на румунське суспільство

    Революція 1989 року остаточно і
    безповоротно змінила долю Румунії. Падіння комунізму, яке вже почалося в інших країнах
    колишнього радянського блоку, мало, мабуть, занадто високу ціну, тисячі жертв, більшість з яких були
    молоді, пишучи кров’ю історію
    30 років тому. Така революція не може не змінити концепцію всього суспільства з
    точки зору її
    власного становлення. Однак звернення до пам’яті відбувається суб’єктивно, кожен
    румун згадує період до грудня 1989 року по-різному.


    У Бухарестському Палаці Шуцу
    відбулася зустріч, присвячена впливу особистих архівів
    на імідж, який побудували східноєвропейці щодо змін
    1989 року, а також щодо повсякденного життя того періоду. Ралука Александреску,доцент факультету політичних наук Бухарестського університету
    розповідає: Був холод, в магазинах стояли черги …
    Коли я зустрічаю людей, які говорять мені, що за часів Чаушеску було добре, я
    завжди залишаюся приголомшеною, хоча є багато способів жити. Ми повинні зрозуміти, що, в першу чергу, для тих
    із нас, хто тепер намагається згадувати період до 1989 року, наш досвід не є
    унікальним, і його доводиться узгоджувати з переживаннями багатьох
    із нас. Тому я думаю, що одним із наших блокувань сьогодні є постійний конфлікт
    між тим, що означає та чи інша пам’ять. Дехто ностальгує, дхто навіть вважає культовим
    період до грудня
    1989 року, а для інших немислимо розвивати таку ностальгічну пам’ять про
    Чаушеску та комунізм.




    На рівні румунського суспільства
    страх був, мабуть, найважливішим почуттям в епоху Чаушеску. Репресивний апарат, представлений політичною
    поліцією Секурітатя,
    став невидимим, але всюдисущим ворогом, і говорити про власні політичні переконання більшість вважала необережністю. Ралука Александреску повертається з деталями:
    Дуже добре відомо, що в цій манері, в якій багато з нас були виховані, взагалі не бажано нікому говорити про бесіди, які ви чули в будинку. Для мого покоління, для того, хто йде
    за мною, і особливо для тих, хто перед нами, все це проблема, тому що ми живемо і формуємось, може, не усвідомлюючи
    цього, в державі бінарності і з самим собою, але також і з публічним простором,
    з визначенням публічного простору і всього того, що означає причетність до
    публічного простору, що іноді обумовлює нас, не усвідомлюючи цього.


    І момент Революції змінив свідомість
    і визначив життя тих, хто вижив. Шлях до демократії був відкритий знищенням
    страху. Румуни здобули одне з найважливіших прав: свободу слова. Ралука
    Александреску: «Досвід 1989 року був дуже прямим. Пам’ятаю, що 21 грудня я
    збиралась вийти в місто зробити різдвяні покупки. Кожен, хто пам’ятає, що це
    могло тоді означати, знає, що це був лише привід трохи вийти з дому. Ми
    зустрілися з моїм братом і сестрою на Університетській площі, де люди уже почали скандувати. Я добре пам’ятаю, що в 14 років я намагалась кричати «Геть комунізм!» та «Геть Чаушеску!», там, на Університетській
    площі, і звук не виходив. Але коли я закричала всередині себе, це той момент, який я пам’ятаю як
    свою маленьку внутрішню революцію».


    Зустріч, присвячена пам’яті Революції
    та її впливу на сучасне румунське суспільство, була спричинена виставкою,
    влаштованою
    американським фотографом Едвардом Серотта, який у ті грудневі дні збирав дані, обдуривши політичну
    поліцію, про вуличні
    події, як він робив це в Болгарії, Угорщині, Чехословаччині,
    Польщі та Німецькій Демократичній Республіці. Пояснює Адріан Чофленке, директор Центру вивчення єврейської
    історії в Румунії та член коледжу із Вивчення архівів політичної поліції
    Секурітатя: «Едвард
    Серотта мав
    більше свободи пересування, ніж, наприклад, Ане Апплбаум, яка приїжджає в 1989 році до
    Румунії разом з журналістом BBC, коли співробітники політичної поліції
    зустріли їх намагаючись перешкодити їм зустрітися з кількома дисидентами та
    побачити важливі місця, які стосувались антикомуністичного дисидентства. В основному, двоє закордонних
    журналістів мало що робили, всюди вони ходили з співробітниками політичної
    поліції. У випадку
    Едварда Серотти йшлося
    про пастку, куди вони потрапили. Можна було побачити, як зростає їх нервозність,
    коли вони виявляють, що містер Серотта, скоріше, цікавиться єврейськими
    громадами Румунії, пам’яттю про Голокост.


    Виставка 1989 – рік, коли Європа стала
    сама собою
    відкрита в Бухарестському музеї
    у партнерстві з Австрійським культурним форумом, розповідає не стільки про падіння комунізму,
    скільки особливо про посилення в колективному розумі думки про свободу.
    Румунське суспільство все ще перебуває у постійній перебудові з точки зору
    сприйняття, менталітету та здатності звертатися до пам’яті.



  • Румунія через 30 років після комунізму

    Румунія через 30 років після комунізму

    Після 1989 року настає новий період в
    історії Румунії, Центральної та Східної Європи загалом, геополітична зона до
    складу якої вона
    входить. Це період недавньої історії, в який на міркування більше впливають сучасні ідеї та
    сподівання, ніж на суспільства з більш далекого минулого. Чого досягла Румунія
    за 30 років від падіння комунізму? Одні скажуть багато, інші навпаки.


    Історики та фахівці психосоціальних
    наук вивчали найпоширеніші настрої в постсоціалістичних суспільствах, а саме почуття
    ностальгії за десятиліттями до 1989 року. У всіх колишніх комуністичних
    країнах Центральної та Східної Європи існує почуття, емоційне ставлення до того, що було до 1989 року. Люди прагнуть
    підсолодити минуле і пов’язувати його з власним життям, незалежно від суворості
    політичного режиму чи ще більш нещасних періодів. Таким чином, ностальгія прикрашає яскравими кольорами минуле, а в темних тонах – сьогодення, в
    якому індивід часто більше не зустрічається. Коротше кажучи, ностальгія ідеалізує
    минуле, вважаючи,
    що там все було добре,
    і висміює теперішнє, звинувачуючи його у всьому лихому.


    Навіть Румунія не є винятком від ностальгії, а найстаріші найбільш схильні до неї. Але наскільки її можна пояснити, наскільки
    ностальгія несправедлива.
    Румунія тепер далеко від того, якою була три десятиліття тому, з усіх точок зору. Румунія сильно
    змінилася, вона в найбезпечнішій ситуації за всю її сучасну історію,
    незважаючи на інерцію, яка її тягне вниз.


    Повертаючись до запитання, чого досягла Румунія за 30 років
    від падіння комунізму?, Ми запитали історика Драгоша Петреску, професора факультету
    політичних та адміністративних наук Бухарестського університету, якими є здобутки за останні три десятиліття, що
    минули від 1989 року: З точки зору Румунії, є безперечні
    здобутки, і моє покоління, яке ніколи не
    мріяло подорожувати на Захід, жило особливо в кризовий період 80-х років, очевидно, сприймає їх інакше, ніж
    покоління, що народилося після 1989 року. Румунія є членом Європейського Союзу, є членом
    НАТО, очевидно, ринкова економіка може бути не повністю функціональною, але
    вона працює. Є динамічний приватний сектор, є іноземні інвестиції. Є багато
    речей, які показують нам, що Румунія на правильному шляху.


    Багато з докорів, які ностальгічне ставлення
    ставить сучасному
    суспільству
    взагалі, насправді є, до речі,власними слабкими сторонами та проявами безсилля. Це прояви
    колективної ментальності, автоматизмів і кліше, від яких люди важко
    позбуваються. Драгош Петреску все це відносить до політичної культури, яку неможливо змінити так легко: Є багато речей, які залежать від нас,
    як румунів, від політичної культури. А саме, узагальнення демократичної
    політичної культури, але якось цілком усвідомлюючи, що ми повинні робити, не скаржачись, не очікуючи сторонньої допомоги,
    починаючи з дуже серйозних питань, що стосуються національної безпеки. Те, що
    Румунія ще не в змозі захистити власний повітряний простір власними силами чи
    зробити щось своїми силами, є певний доказ. Політична корупція, продаж політичного рішення тому,
    хто пропонує більше, привели нас сюди. І в цьому не винен режим Чаушеску, а політики,
    яких румуни часто через необдумані вибори або не ставлять занадто велику ціну
    на власний голос, зробили. Дуже важливо кого ми обираємо, тому що потім ми можемо шкодувати ».


    Невдачі належать сучасному суспільству чи вони є
    комуністичною спадщиною? Драгош Петреску вважає, що це
    поєднання комуністичної спадщини та того, що існувало до комунізму: У нас
    є спадщина, це правда, але це не складна спадщина комуністичного минулого. Це
    спадщина країни, яка знаходиться в основі європейської
    діагоналі розвитку, яка починається з південного сходу і йде на північний захід
    протестантської етики, як сказав великий німецький соціолог Макс Вебер. Ми,
    румуни, тут на південному сході православної етики, де все складніше, де світ
    чекаємилостині, а не вчать як працювати і жити краще. Є багато речей, які стосуються
    недорозвиненості
    регіону, який отримав
    назву напів периферії,.




    Як і будь-яке суспільство, і
    румунське повинно дивитися вперед, щоб мати смисл існування. Драгош Петреску каже, що майбутні покоління
    внесуть зміни, як минуле, так і теперішнє покоління довели Румунію до цього
    історичного моменту: З іншого боку, є речі, які повинні зробити нас більш
    оптимістичними, а саме транснаціональна діаспора, яка їде працювати на Захід,
    політично соціалізує у більш розвинених
    країнах. Але вона повертається додому і хотіла б, щоб все змінилося. Гасло, яке
    мені подобається, ми хочемо таку країну, як на Заході, насправді ми хочемо, щоб країна,
    подібна до консолідованої демократії, по суті, могла б показати нам, що існує
    цей динамізм молодих поколінь.




    Через 30 років
    після 1989 року Румунія перебуває у стабільній ситуації, де свобода є основним
    орієнтиром. Що, зрештою, є найважливішим.

  • Національний день Румунії

    Національний день Румунії

    1 грудня – Національний день Румунії стало офіційним святом після
    антикомуністичної грудневої революції 1989 р., і знаменує завершення в кінці Першої світової війни, 1918 р., процесу створення румунської унітарної
    національної держави, коли під владу Бухареста перейшли всі провінції з переважно румунським населенням, що перебували у складі сусідніх багатонаціональних імперій.
    Це найбільш хвилююче свято румунської нації та символ свободи, це також свято демократії, наших основних прав і
    свобод, оцінив глава держави Клаус Йоганніс, який взяв участь у традиційному військовому
    параді в Бухаресті, а
    потім провів прийом до
    Національного дня, шляхом якого було відзначено 101-у річницю Великого Об’єднання.


    Президент нагадав, що цього року
    виповнюється три десятиліття від антикомуністичної грудневої
    революції 1989 року.
    Румуни захищали демократію на вулиці, а також у виборчій кабінці, нагадав Клаус
    Йоганніс, додавши, що хоче, щоб ті, хто тепер живе за кордоном, повертались до Румунії: Велике
    Об’єднання – це наше
    свято, незалежно від того, де ми є. Я хотів би, щоб румуни, які проживають тепер у різних куточках земної кулі,
    повернулися додому, знайшли тут функціональну Румунію, нормальну країну, яка
    дасть їм шанс на краще майбутнє та забезпечить їм пристойний рівень життя. Я вважаю, що це бачення може
    одного дня стати реальністю і від нас залежить зробити це можливим.




    На параді в Бухаресті, на якому були присутні тисячі людей, включаючи важливих
    політичних лідерів та особистостей румунського суспільства, пройшли маршем
    близько 4 тис. румунських
    військових та фахівців, а також з 20 країн-союзників чи країн-партнерів. Столичним небом
    пролетіло 50 літаків, а на землі було представлено понад 200 одиниць військової техніки. Свято продовжилося в центрі країни,
    в Алба- Юлії, символ
    Великого Об’єднання, під девізом «Перший рік нового століття». Присутній
    на урочистостях, прем’єр-міністр Людовик Орбан
    звернувся до присутніх: Привіт, брати румуни! У мене просте послання, яке вигукували після кожної точки декларації:Ура , Ура, Ура! Хай живе Велика Румунія!


    Також відбувся Те Деум у Соборі Возз’єднання, відслужений представниками Румунської Православної Церкви, а потім військовий
    парад, у якому
    взяли участь 1400
    військових та працівників Міністерства внутрішніх справ. Національний день
    відзначався у всіх містах країни, а також поза її межами, де живуть мільйони румунів, не забуваючи про свою
    країну. І румунські солдати, котрі беруть участь у місіях в Афганістані, Західних Балканах, Малі та Іраку, а також ті, хто перебуває в місії в Польщі, були
    задіяні у військових
    церемоніях.




    У Бухаресті, у посланні з
    нагоди Національного дня, президент Сенату Теодор Мелешкану наголосив, що свято виносить на перший план ідеали об’єднання, процвітання, свободи, яких ми
    повинні плекати і дотримуватися, щоб зробити Румунію сильною. У свою чергу, президент Палати
    депутатів Марчель Чолаку закликав румунів залишатися об’єднаними, щоб усунути усі перешкоди і, таким чином, довести Румунію там де вона заслуговує бути.

  • Cпогади про епоху Бібі

    Cпогади про епоху Бібі

    Есеїст, мистецтвознавець, письменник, публіцист і філософ Андрей Корня презентував у видавництві Humanitas роман
    «Спогади про епоху Бібі». Назва заголовку
    посилається на
    1984 рік, що є однією з головних книг англійського письменника Джорджа Оруелла, в якій світ під знаком тоталітаризму
    очолював символічний персонаж під назвою Великий брат.


    Про Спогади Бібі, історик Іоан
    Станомір, який виступив на презентації книги в бухарестському Видавництві Humanitas
    зазначив: Я б розпочав
    з того, що це одна з
    найбільш амбітних книг, які побачили світ в останній час, навіть тому що Андрій Корня намагається вступити в діалог зі знаменитою традицією, що є
    дистопією, і уявляє діалог з однією з найзанепокоєніших книг ХХ століття,
    Джорджа Оруелла 1984 з перспективи неспокійного почуття 21-го століття. Це неспокійна
    і тривожна книга, тому
    що це медитація про здатність людей пристосуватися і нездатність людей зберегти культ
    пам’яті і обов’язок істини».


    Той же Іон Станомір заявив, що хоча при першому читанні текст Андрія Корня здається яскравішим ніж 1984, знаменита книга з якою вступає в діалог, роман Спогади про епоху Бібі розповідає про моральну деградацію і спотворення
    пам’яті , які лише поглиблюють відчуття онтологічного песимізму. Нещодавно презентований роман Андрія Корня, таким чином, є корисним
    інструментом для сьогоднішнього читача, будь то пристрасний чи ні до інтертекстуальності. Іон Станомір: Я думаю, що в ці моменти така
    книга може говорити багатошаровій аудиторії. Вона може звертатися до тих, хто
    захоплюється людською природою і можуть відкрити роздуми поміркованого песиміста про те, як людська природа майже
    беззастережно корумпована диктатурою. Також можуть відкрити роздуми про переосмислення диктатури як контрольованої демократії. І, нарешті, вона може звернутися до тих, хто дивиться
    на літературу як на суму відгуків текстів, написаних перед нею».


    На презентації книги Андрія Корня був також літературний критик Космін
    Чотлош, який звернув увагу на безпрецедентний літературний підхід до
    діалогу з однією з найцінніших дистопій минулого століття: «З літературного погляду, ми маємо справу з однією з
    найсміливіших книг, які не тільки атакують складний жанр, але й одну з основних книг ХХ століття.
    Тобто, реконструюючи весь її контекст, переосмислюючи її контекст, що впливає і на роман Джорджа Оруелла 1984.


    У «Спогадах про епоху Бібі» Андрій Корня бере на себе персонажа Джорджа Оруелла і уявляє його, що він живе після падіння
    тоталітарного режиму, втіленого Великим братом. Поведінка інших
    персонажів навколо цього Уінстона Сміта для Косміна Чотлоша є точкою максимального інтересу
    до роману Андрія Корня: Велика несподіванка в цій книзі походить від деяких запитань, які будь-який з нас змушений поставити, коли бачить, що тут відбувається. Одне з них – наскільки погано працює наша
    емоційно-ідеологічна пам’ять? Як може цілий світ, зустрічаючись з цим Уїнстоном
    Смітом, вважати його мемуари романом? Як можливо, щоб всі, за деяким
    винятком, говорили, що рукопис, який він передає видавництву, свідчить про неймовірну уяву, стурбовану уяву, як йому говорить
    видавець, і що такі вигадки будуть мати успіху. Вони не вигадки, це дійсність, яку ця людина пережила. Як літературний критик, я був вражений,
    що купа цих амнезичних персонажів добре грає свою роль. Вони читають як літературні критики
    рукопис, вони люблять його, спекулюють навколо нього надзвичайно розумно, але не
    правильно. Спекулятивний інтелект це не істина».


    Про звертання до пам’яті, а також про свободу, яку він
    дав персонажам у «Спогадах про
    епоху Бібі», Андрій Корня розповідає: «Питання пам’яті, що є темою тут у
    моєму романі, треба бачити з деяким релятивізмом. Правда що існує амнезія багатьох, які пригадують собі лише дрібниці і досить смішні речі і невеликі неприємності в
    епоху диктатури, як це роблять сьогодні багато хто, які кажуть, що не було так погано в часи Чаушеску. Я не
    хочу засуджувати, принаймні в романі, я дозволяю їм жити. Амнезики відчувають, що Уїнстон Сміт, мій персонаж
    запозичений від Оруелла, перебільшує, що він радикальний.
    Можливо, вони мають певну правду. Я не хочу бути впевненим, що є перевагою мого роману порівняно з есе. Не треба
    вирішувати, але слід дозволити персонажам представляти різні точки
    зору. Ти не повинен бути зв’язним з
    самим собою».


    Зрештою, це доля слова, яке робить свою справу. Наскільки
    велика відповідальність автора слова за факти майбутнього? Я точно не знаю. І, тому що я
    не знаю, практично це маленьке
    боягузтво -фікція, дозволяючи
    речам розвиватися
    майже самі
    по собі. Крім того, у мене немає розв’язки, – зазначає Андрій Корня.



  • 75 років від 23 серпня 1944 року

    75 років від 23 серпня 1944 року

    День 23 серпня 1944 року
    позначив історичну долю
    Румунії в період з 1945 по 1989 рр. У другій половині того дня король Міхай I звільнив і заарештував главу уряду
    Маршала Іона Антонеску та його співробітників, і вивів Румунію
    з Альянсу з Німеччиною. Цей акт скоротив війну
    приблизно на 6 місяців, вважають деякі військові фахівці. Сприйнята людьми з великою радістю, зміна того ж дня вважалась, що відкриє новий період миру,
    економічного процвітання і відновлення демократичної політичної системи,
    зруйнованої фашизмом у всій Європі. На превеликий жаль, сучасники не могли
    передбачити, що настане найкривавіший політичний режим за всю історію Румунії – комуністичний режим.




    У архіві Центру усної історії
    Румунського товариства радіомовлення зберігається інтерв’ю записане 1984 року в Радіо Свобода з Мірчею Іонніціу, колегою школи короля
    Міхая I, який був
    поруч з королем у всі важкі для нього моменти. Іонніціу пригадав
    про військові дії між німецькими та румунськими військами, що відбулися після
    арешту маршала Іона Антонеску: «На світанку 24 серпня почалися
    військові дії з німцями. Протягом 24 годин столиця була бомблена унаслідок чого були пошкоджені чи знищені невійськові об’єкти, а цивільне населення обстріляли на бульварі Каля Вікторієї. Протягом дня уряд заявляв, що перед цими ворожими діями
    Румунія перебуває у стані війни з Німеччиною і наказує армії відбивати
    напади противника і
    звільняти національну територію. Столиця очищається від груп опору та небезпеки, що представлені
    німецькою присутністю в бухарестському районі Беняса-Отопень».


    Під час комуністичного режиму офіційна
    пропаганда говорила про внесок радянців
    до акту від 23
    серпня 1944 року та про фактичне звільнення Румунії. У роки Чаушеску в
    основному згадувався внесок Комуністичної партії до зміни, що відбулась 23 серпня і звільнення Румунії своїми силами.
    Проте у всі ці роки було пропущено значний внесок, а саме допомогу, надану
    румунській
    армії американською
    авіацією в ліквідації німецького опору в дні після зміни 23 серпня 1944 року. Мірча
    Іонніціу розповів про справжню підтримку для румунського успіху: «Несподіваною
    була підтримка щодо знищення німецьких
    установок на
    півночі від Бухареста, згідно
    інструкції, переданій 21
    серпня. Американські важкі бомбардувальники атакували
    о 1-ій годині, як було досягнуто домовленості 26 серпня. Їхня дія допомогла румунським
    підрозділам ліквідувати присутність німецьких військ навколо столиці. У цих
    діях румунська армія захопила близько 600-700 ув’язнених, але й вона зазнала
    втрат- близько 1400 загиблих
    і поранених. До 30 серпня
    решту країни було звільнено від усіх німецьких груп опору, взято 56 тисяч полонених, але було 8500 загиблих і важко поранених зі сторони
    румунської армії. Запеклі бої відбулися в місті Плоєшти, де було найбільше угруповання німецьких підрозділів. Слід
    відзначити, що
    визволення країни було зроблено виключно румунською армією».


    Об’єктивний, Мірча Іонніціу зажадав
    розповісти і про внесок СРСР у розгром німецького опору: «Єдиною операцією, в якій брали участь підрозділи радянської армії, була операція з очищення
    міста Плоєшти, де радянські війська вступили в бій 29 серпня. Більше 265 000 румунських солдатів брали
    участь у операції з визволення Північної Трансільванії з- під угорської окупації, і майже 8500 румунських солдатів віддали
    своє життя. До Трансільванської операції були задіяні великі радянські одиниці. Акція
    завершилася 25 жовтня 1944 р., визволенням міст Сату-Маре і Карей, день, коли королю Міхаю виповнилось 23 роки».


    Сьогодні ми сприймаємо вихід з альянсу з Німеччиною як
    розумний маневр, через який король і його оточення зробили все можливе, щоб
    вивести Румунію з заплутаної ситуації. Але Мірча Іонніціу вважав, що 23 серпня 1944 року не було святом: День 23 серпня не є святом. Це день, коли ми повинні з повагою
    пам’ятати тих, хто віддав своє життя в Бессарабії, у степах України, біля Дону і Волги, в долинах Кавказу та Криму, а
    також тих, хто загинули, захищаючи Бухарест і звільнили місто Клуж. Це день роздумів, переоцінки, коли ми, уцілілі, замислюємося про
    моральну цінність непотрібних жертв, жертв з державних поглядів, а також за моральне, духовне і фізичне возз’єднання
    нації. Я хочу завершити словами короля Міхая, проголошених 23 серпня 1944 року: «Наші люди
    розуміють, що вони самі господарі своєї долі! Хто б не протистояв нашому вільному рішенню, яке не завдає
    шкоди чиїмось правам, є ворогом нашої нації. Нова влада
    означає початок нової ери, в якій гарантуються і поважаються права і свободи
    всіх громадян країни.Це цитата з
    проголошення короля, і після 40 років ми повинні продовжувати боротьбу за
    досягнення цих цілей.


    75 років після ми можемо зробити висновок, що
    румуни тоді розуміли, чого вимагає історичний час. І ті, хто повинен був виконувати свій обов’язок у
    національних інтересах, зробили це.