Tag: дерев’яні церкви

Сьогодні
дорогі друзі, рушимо в подорож по Марамуреському повіту, який є справжнім
музеєм народного мистецтва під відкритим небом. Оточений горами цей край
розташований на півночі Румунії, на кордоні з Україною. Якщо ви ще не вирішили де провести новорічну ніч, рекомендуємо Вам цей край,
де традиції, народні костюми та давнє мистецтво зберігаються як ніде в іншому
куточку Румунії. Дерев’яні церкви, високі дерев’яні ворота та інші шедеври
народного мистецтва є унікатами. Марамороський повіт розподілений на чотири
зони, яких називають ще краями: Край
Марамурешу, Край Кіуарю, Край Лепушу
та Край Кодру.

У
Марамуреському повіті,
турист захоплюється, по-перше, винятковим природнім ландшафтом. Дерев’яні церкви
зустрічаються майже в кожному селі. Рекорд найвищої, донедавна, дерев’яної
церкви в Європі заввишки 54 м – Церкви
з села Сурдешть – був здоланий церквою жіночого монастиря з села Бирсана (заввишки 62 м). Повіт дуже багатий на
етнографічні та фольклорні елементи. Народне мистецтво збережене у формі
специфічній зоні: дерев’яні доми і ворота, приладдя, кераміка, унікальні у
світі дерев’яні церкви, народні звичаї. Цей край відкрив свої ворота для всіх
туристів, котрі прагнуть ознайомитись з оригінальністю народної культури,
баямарським та сігетським музеями та тими понад 200 народними архітектурними
пам’ятками з Борши, Ізвоареле та Могоши. Дуже оригінальними є села розташовані
в Долинах річок Іза,
Мара, Вішеу і Тиса, що створюють справжній музей під відкритим
небом.

Місто Кавнік, оголошене в 2020 році туристичним курортом
місцевого значення, може стати ідеальним місцем для проведення зимових канікул.
Місто розташоване у долині однойменної річки, де будь-який мандрівник
зупиняється, щоб милуватися гірським пейзажем рідкісної краси. У місті проживають
близько 5200 жителів. Вперше Кавнік було засвідчено як село в 1336 році. Маріш Думітру, працівник мeрії
міста розповідає: Воно було оголошено
містом у 1968 році, а з 1970-х років розвинулося швидкими темпами. У 2001 та
2003 роках були улаштовані дві гірськолижні траси, під назвою Ікоана та Роата,
та побудовані мотелі, гостьові будинки
та готель. У наші дні туризм є основним
сектором діяльності. Через велику кількість зимових днів, приблизно півроку,
Кавнік є сніговим курортом повіту
Марамуреш. Це справжня перевага для тих, хто любить зимові види спорту. З 2007
року, територія, на якій можна кататися на лижах у колишньому шахтарському
місті, зросла приблизно до 8,5 км. На даний момент у нас є сім гірськолижних
схилів: Ікоана 1, Ікоана 2, Роата 1, Роата
2, Райнер 1, Райнер 2 та Блакитний схил. З них три нові, мають довжину від 800
до 2200 метрів і нахил від 19 до 37 градусів. Таким чином, вони підходять як
для початківців, так і для досвідчених лижників або професіоналів. У місті
Кавнік є гірський рятувальний центр, а також Національний центр туристичної
інформації.

Від
Національного центру туристичної інформації ви можете дізнатися про найкращі варіанти проживання, а також рекомендації для проведення вільного часу.
Маріш Думітру каже: У місті Кавнік можна
відвідати Православну церкву святої Варвари, покровительки шахтарів, та Римо-католицьку
церкву, пам’ятник, зведений в 1812 році, а також пам’ятник Стовп татар, де можна побачити руїни плавильника золота XIX століття. Теж тут
туристи можуть прогулюватися заповідною природною територією «Кряста Кокошулуй» (Хребет Півня)
та лісом «Королівський сад». У місті є близько 35 пансіонатів,
два готелі, і після того як місто
набуло статусу курорту, у 2020 році місцеві підприємці вже подали на розгляд два проєкти для двох нових одиниць розміщення. Місто Кавнік розташоване
приблизно
в 30 км від повітового центру Бая-Маре,
де знаходиться Міжнародний
аеропорт Марамуреш, та в 39
км від міста Сігету
Мармацієй, де можна відвідати меморіальний комплекс в колишній
сігетсьскій в’язниці комуністичного періоду, серед багатьох інших туристичних
визначних пам’яток. У 70 км знаходиться місто Вішеул деСус,
звідки можна рушити у подорож старим
потягом Долиною річки Васер. Відстань між нами та іншим курортом повіту Окна
Шугатаг становить
менше 20 км. Ми запатентували санки з рульовим колесом, які називаються «ленкер» (lencher). Їх
виготовляють і використовують жителі Кавніка. Ми з великим задоволенням чекаємо
на туристів у нашому курорті, де часто випадає перший сніг у
Румунії, і де певні дослідження показали,
що період катання на лижах становить принаймні 120 днів на
рік.

Одним з найкрасивіших місць є Долина річки Васер. У
світі, цей регіон відомий зокрема гірським вузькоколійним потягом Мокеніца,
маршрут якого уздовж річки Васер становить 54 км. Шлях до Долини річки Васер
розпочинається з міста Вішеул де Сус. Відправна станція потягу Мокеніца в гори
називається Ціпцерає, від німців які колонізували регіон. В останнє століття
більшість нащадків ціпцерів емігрували до Німеччини та Австрії. Деякі з них
повернулися і розпочали в долмні річки Васер бізнеси, серед яких декілька
ресторанів з німецькою та австрійською специфікою. Ціпцери були першими
мешканцями регіону, котрі збудували греблі на річці Васер і використовували
тутешнє дерево. У 1933-му році одна австрійська фірма отримала концесію на
дерево цього регіону і почала будівництво вузькоколійної залізниці. Головна залізниця, довжиною 54
кілометри, зв’язує Вішеу де Сус з населеним пунктом Коману. Залізнодорожні станції
на цьому маршруті носять цікаві назви: Новец, Козія, Новічор, Бардєу, Ботізу, Шулігу, Фeїна, Лостун, Міраж, Макарлєу, Валя Бабей, Івєшкоая, Катарама і
Коману. У двох кілометрах від кінця залізничної лінії знаходиться кордон
Румунії з Україною. Кожна частина маршруту цього потяга має свою історію. У
Долині ріки Васер знаходиться зона, про яку місцеві жителі стверджують, що була
одним з місць полювання австрійської імператриці Марії Терези. Далі маршрут
пропонує нові сюрпризи. Можна побачити руїни військової лікарні, викопаної в
скелі австро-угорським військом під час Першої світової війни. Потім потяг
доїжджає до Сулігу – іншого місця історичного значення, звідки постачався
мінеральною водою австрійський імператор Франц Іоcиф.

Вважається що з
усіх румунських повітів, у двох з них -
Марамуреші і Сучаві – найкраще можна відчути духовне життя, бо тут найкраще
збереглися цікаві старовинні обряди та звичаї. Столітні
традиції прадідів є у них частиною повсякденного життя, бо місцеві жителі досі
вдягаються у барвистий народний одяг і носять незвичайні традиційні головні
убори.

Марамурешський
край відомий в Румунії не тільки завдяки народному одягу, а й дерев’яним
виробам, а особливо килимам, традиційним солом’яним капелюхам, керамічним
виробам, іконам на склі та дереві, традиційним алкогольним напоєм – хорінкою,
народним танцям, фольклорним фестивалям і не востаннє гостинності мешканців.
Ізольоване розташування цього краю сприяло збереженню традицій та народних
ремесел, а народний одяг виготовлений вручну це гордість цього регіону. До
наших днів збереглася там традиція дерев’яної архітектури. Різьблення по дереву
вже давно набуло слави і вражає туристів. Майже немає господарства, двору
неприкрашеного орнаментами, кожен будинок марамурешських сіл будучи частиною музею
села. Все прикрашено орнаментами: ворота,
паркан, хата, прибудови, і навіть трійці на перехрестях доріг. Туристам
надається шанс здійснити подорож у часі, у минуле, і бути свідками ніби-то
іншої доби. Життя тут надзвичайно просте, а церква продовжує бути душею села.

У повіті велика
кількість культурних, природних та історичних пам’яток. Серед них особливі
дерев’яні церкви, 8 з яких було включено до пам’яток Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО
ще в 1999 році. Всі були побудовані в XVII і XVIII століттях, але трохи
різняться архітектурним стилем. Вони додаються до решти 85 дерев’яних церков
повіту. В чому полягає оригінальність архітектури цих церков? У поєднанні
елементів візантійської і західно-європейської архітектур, однак будівельний
матеріал – дерево – зображує майстерність і вміння місцевих різьбярів по
дереву, тобто народних майстрів. Хоча не входить до спадщини ЮНЕСКО дерев’яна
церква в н.п. Бреб є однією з найбільш відвідуваних релігійних обитель повіту.

Отже, невелике
село в Марамуреші, але багате на унікальні в Румунії традиції та
звичаї, є однією з найбільш цінованих туристичних атракцій Румунії. Село було
включено до списку найкрасивіших сіл Румунії, будучи одним з найбільш сфотографованих
місць нашої країни. І це не дивно, якщо думаємо, що туристи, які приїжджають до
цього мальовничого куточку Румунії, особливо під час зимових свят, мають
враження, що вони повернулися в часі. Перші сніжинки, що вкривають традиційні будинки, а також старі дерев’яні
паркани та пагорби, перетворюють село на казкове місце. Більше того, у туристів,
які приїжджають сюди проводити зимові свята, складається таке враження, що ніде
колядки не звучать красивіше, і що немає ніде у світі смачніших та пухнастих
калачів, ніж ті, які приготовляють господині села Бребу.

Дерев’яна церква
Бреб, присвячена Св. Арх. Міхаїлу та Гаврилу, є цінною
з багатьох точок зору: це одна з найдавніших дерев’яних церков у нашій країні
(будучи побудована в 1622 році), в ній зберігається найстаріша вежа дерев’яної
церкви (датована 1531 роком), зберігає красиву колекцію ікон (з XVII і
XVIII ст.) і одну із найдавніших настінних фресок. Іншим цікавим аспектом
стосовно дерев’яної церкви н.п. Бреб є те, що вона зберегла свою внутрішню
організацію протягом століть. Таким чином, жінки стоять на передній частині
церкви, тобто у пронаосі, а чоловіки – в задніх частинах церкви. Обитель ця є
частиною архітектурного ансамблю, що складається з кладовища, чиї хрести
виготовлені з кованого заліза або каменю, парафіяльного будинку, дерев’яних
воріт та дзвіниці.

Хоча оригінального
документа про будівництво церкви не збереглося, історичні дослідження
виявили, що деревина, використана для
будівництва церкви в н.п. Бреб, була вирубана взимку 1621
– 1622 рр. Історики
також вважають, що церква була споруджена на місці іншої старішої церкви, гіпотеза, підтверджена письмовими
свідченнями, але також церковною вежею, датованою 1531 роком. Церква викликала інтерес багатьох
істориків, які намагалися дізнатися якомога більше інформації про її історію. Таким
чином, елементи, що складають церкву та архітектурний ансамбль, були
проаналізовані та згадані у найважливіших книгах про дерев’яні церкви Марамурешу,
про дерев’яні ворота цього краю, а також у книгах про настінні розписи церков.

Рідкісна краса села
зачарувала навіть принца Чарльза, спадкоємця британської корони, який вирішив придбати
тут кілька традиційних дерев’яних будинків. Дізнавшись історію дерев’яної
церкви села, він приєднався до акції з реставрації цього релігійного пам’ятника
Румунії. Акція з реставрації дерев’яної церкви в селі Бреб стала можливою з
ініціативи неурядової організації Швидка допомога пам’ятникам, яка
є частиною Асоціації Monumentum, організації, що втручається для врятування
історичних будівель, що перебувають у деградованому стані. Минулого року,
спадкоємець Британської корони пожертвував 5 тисяч фунтів стерлінгів на врятування
дерев’яної церкви, яку він відвідав ще у 2004 році. За підтримки «Швидкої
допомоги пам’ятникам», а також майстрів села, ця історична церква отримала за
два тижні новий дерев’яний дах.