Багата спадщина історичних та природних пам’яток Хунедоари принесла цьому західному румунському повіту низку номінацій у списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Останньою з них є номінація термальних лазень Джермісара часів даків та римлян, які були включені до індикативного списку ЮНЕСКО (Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури), відповідно до Управління культури Хунедоарського повіту.
Три термальні курорти були засновані римлянами на сучасній території Румунії після загарбницьких війн за Дакію на початку другого століття нашої ери. Терми Геркулі (сьогодні курорт Беїле Геркулане), Аквае (Беїле Келан) і Джермісара (Беїле Джоаджіу) були розташовані на одній з великих імперських доріг провінції, що потрапила під римську окупацію, маршрут довжиною близько 550 кілометрів, що перетинав провінцію від Дієрни до Пороліссума, проходячи через Залізні ворота, Трансільванію і колонію Ульпія Траяна Сармізегетуса. Починаючи з XIX століття, старі купальні почали користуватися попитом у все більшій кількості мандрівників через цілющі наслідки їх вод, а в другій половині XX століття, в комуністичному періоді, вони були переплановані, розширені та перетворені на курорти масового туризму. Археологічні дослідження на цих об’єктах призвели до відкриття цінних реліквій, що свідчать про важливість курортів для місцевих жителів, які користувалися ними в минулому.
Курорт Джоаджіу вважається одним з найпривабливіших в нашій країні. Він оточений дивовижними природними атракціями для туристів: ущелина Мадей, ущелина Ардеулуй, ущелина Чібулуй та ущелина Глодулуй, печера Чігмеулуй та печера Джеоджу або водоспад, що протікає біля руїн Джермісари. Дакійська назва Джермісара свідчить про те, що даки знали про властивості термальних джерел і що поселення було відомим ще до того, як римляни окупували цю територію і перетворили її на розкішний на той час курорт. За даними археологів, лазні в Джермісарі були дворівневими. Верхній складався з системи купальнь, від яких збереглися фундаменти, частина піднесення, підлога і канали. Тут були виявлені вівтарі або підстави для статуй, а також мармурова статуя Діани. На рівні природного басейну в скелі було розкопано кілька сполучених між собою купальнь. Вся територія була священною, а центром поклоніння був природний басейн, кратер, з якого витікала вода. Перші важливі археологічні знахідки в Джоаджу датуються 1930-ми роками. Доказом важливості комплексу є 11 золотих вотивних табличок, 600 монет, численні вівтарі та пам’ятники, присвячені божествам і німфам, а також інші об’єкти, які були виявлені в останні десятиліття під руїнами колишнього комплексу гарячих джерел.
Комплекс з термальними джерелами був занедбаний після відходу римлян з Дакії, і до Середньовіччя про нього немає жодних документальних відомостей. У середині XVI століття, згідно з документом, король Угорщини Ян Сигізмунд Заполя влаштував тут лікувальну лазню, якою часто користувався. “Важливість Джермісари також підтверджується археологічними відкриттями, які відбулися у 1980-х роках, коли були знайдені золоті вотивні таблички, підношення, зроблені людьми, які дякували божествам за зцілення термальними водами. Сім з цих артефактів можна побачити в Музеї дакійської та римської цивілізації в місті Дева, а один з них – в Національному музеї об’єднання в Алба Юлія”, – повідомляє Музей дакійської та римської цивілізації м. Дева.
Курорт, заснований на руїнах стародавніх лазень в Джермісарі, виник на початку минулого століття. У наступні десятиліття нові забудови охопили, за оцінками археологів, значну частину території старого городища. Термальні джерела, які в минулому також досягали природного басейну, були використані в інших басейнах. Наприкінці 1980-х років дно кратера було переплановано і перетворено на бетонний басейн, який не має нічого спільного з початковим виглядом басейну. З усього колишнього термального комплексу сьогодні все ще можна побачити басейни з лавками з усіх боків, мережу висічених у скелі каналів, якими спрямовувалася вода, а також сліди культових споруд, присвячених божествам, які покровительствували цим цілющим водам. Місце можна відвідати в будь-який час доби. До нього можна потрапити пройшовши по асфальтованій доріжці близько 120 м. З лівого боку є вхідні ворота на територію комплексу. Басейни, висічені прямо в скелі, на лінії старого термального джерела, можна також відвідати зверху і зсередини, через під’їзний тунель, побудований біля основи вапнякового пагорба. Неподалік зберіглися залишки римської дороги, що з’єднувала колишні римські лазні з фортецею Чігмеу на березі річки Муреш, обидва об’єкти будучи доступні для відвідування туристам. Римська фортеця Чігмеу також внесена до списку пам’яток ЮНЕСКО, разом з пам’ятками колишніх римських поселень Мікія та Ульпія Траяна Сармізегетуза. Це частина старих фортець на дакійських “лімесах” (кордонах) після римського завоювання.
Туристи, які прибувають в цей район, також можуть побачити церкву Ротонда, одну з найстаріших середньовічних церков в країні, побудовану, очевидно, хрестоносцями, які поверталися з Єрусалиму по римській дорозі, що перетинала долину ріки Джоаджу. На цьому ж подвір’ї є ще одна середньовічна церква, з 16 століття, побудована в готичному стилі, з цегли та римських надгробків. Іншою важливою туристичною визначною пам’яткою в цьому районі є фортеця Ардеу, розташована приблизно в 20 кілометрах від міста Джоаджіу. Тут виявлено сліди дакійської кузні, ювелірної майстерні та численні стародавні артефакти, зокрема статую бога Меркурія та бронзові декоративні предмети. Фортеця мала стратегічну роль, оскільки була розташована поблизу старих золотих копальнь у горах Апусень.
