Витрати на житло є найбільшими витратами домогосподарств у Європейському Союзі, і зростання цін на житло та оренду, високі витрати на будівництво та зростання іпотечних ставок є лише деякими з наслідків. Де в цьому ландшафті знаходиться Румунія? «Житло має розглядатися як фундаментальне право, яке гарантує всім європейцям, включаючи молодь і вразливі групи, гідні та стабільні житлові умови». Це було одностайне відчуття, висловлене під час першого форуму, присвяченого житлу, наприкінці минулого року в Брюсселі.
Звіт за 2023 рік показав, що майже половина європейських орендарів вважали, що вони ризикують залишити свій будинок у найближчі три місяці, оскільки більше не можуть собі це дозволити. Тим часом бездомність стає однією з найбільших проблем на континенті, майже мільйон людей без даху над головою. За словами генерального секретаря мережі Housing Europe Сорчі Едвардс, поточна житлова криза має багато облич. Окрім перенаселених районів і житла, що контрастує з малозаселеними регіонами, ми також стикаємося з енергетичною бідністю, тобто житлом, яке не було модернізовано та не утеплено, і яке штовхає людей у ненадійні умови — занадто жарко влітку та надто холодно взимку. Ще однією проблемою є житло людей похилого віку чи інвалідів, яке не пристосоване до їхніх потреб: «Також є жертви домашнього насильства, яким нікуди подітися. Тоді ми, звичайно, маємо найпомітніше обличчя житлової кризи: бездомні люди. Але причина цих проблем в певних сферах комплексна. У деяких випадках, саме через те, що це дуже складне питання, місцеві органи влади та уряди не мають необхідних ресурсів; часто їм бракує знань, щоб керувати цим складним сектором. Було сподівання, що ринок подбає про цю проблему, і, звісно, коли ми залишимо таку сферу, як житло, виключно за рахунок ринку, опортунізм та отримання прибутку візьмуть верх».
Хоча, згідно зі статистичними даними Євростату за 2023 рік, Румунія є країною з найвищим відсотком власників житла (93% румунів володіють будинком, у якому живуть, і лише 7% орендують), будинки румунів були одними з найбільш багатолюдних (40%). Крім того, будинки в Румунії та Словаччині мають найменшу кількість кімнат на людину: 1,1 кімнати в порівнянні з середнім європейським показником 1,6. На протилежному кінці знаходяться Мальта та Люксембург, де на одну людину припадає 2,3 та, відповідно, 2,2 кімнати. У 2023 році лише 1,5% усього населення ЄС проживало в домогосподарствах без внутрішнього туалету, душу чи ванни, але безперечно найвищий відсоток із них був у Румунії, понад 20% (за нею йдуть Болгарія та Латвія, по 7% кожна)
На запитання, які рішення могла б ухвалити Румунія, надихаючись успішними проєктами інших держав-членів, Сорча Едвардс відповідає: «Очевидно, що в житловій сфері простий копі-паст рішень неможливий. Потрібно дивитися, серед іншого, на місцеві потреби, конкретні сценарії, тенденції, середній дохід населення. Які прогнози щодо демографічного розвитку, можливостей працевлаштування; чи є області, де очікується більше робочих місць? Отже, існує широкий спектр факторів, які слід враховувати, але дуже ефективним рішенням є збільшення кількості державного, соціального чи малокомерційного житла залежно від моделі, яка найкраще відповідає місцевій культурі та потребам. Переваги такого підходу полягають у зниженні ризику відчуження житла, перенаселеності житла та надання людям вибору».
Незважаючи на те, що ландшафт відрізняється від однієї країни-члена до іншої, навіть від одного регіону до іншого, основні труднощі у зменшенні житлової кризи на європейському рівні не дуже відрізняються від тих, з якими стикається Румунія. Сорча Едвардс: «Зараз ми спостерігаємо значне зростання цін на будматеріали, що сповільнює процес доставки та те, що ми не маємо достатнього доступу до необхідних земельних ділянок. Тоді, якщо ми говоримо про потенціал стійкої адаптації існуючих будівель, що є чудовим рішенням для зменшення вуглецевого сліду (вже вбудованого в нові будинки), то однією з головних перешкод є отримання дозволів від тих, хто має право власності. Усі ці проблеми можна подолати, якщо у нас є чітке бачення, тверда політична воля та чітко поставлені цілі».
Незважаючи на те, що Румунія має наздогнати в різних аспектах порівняно з іншими державами-членами, і хоча ціни на оренду та житло також зросли в нашій країні, підвищення було менш драматичним, ніж у більшості країн. Якщо з 2010 року до останнього кварталу 2024 року ціни зросли на 230% в Угорщині та Естонії, на 181% у Литві, на 113% у Португалії та на 110% у Болгарії, то в Румунії зростання склало менше 30%.
Крім того, за словами експерта Сорчі Едвардс, «житловий сектор грає за мотивами інвесторів», і якщо їх інтерес не виходить за межі максимізації короткострокового прибутку, доступ до житла для всіх європейських громадян і надалі залишатиметься проблемою.
