Tag: Донбас

У понеділок, на тлі повідомлень про
накопичення російських військ на російсько-українському кордоні, Високий
представник ЄС із закордонних справ Жозеп Боррель пообіцяв непохитну підтримку
ЄС Києву та заявив, що зі стурбованістю стежить за російською військовою
активністю навколо України. Він наголосив, що ЄС непохитно підтримує суверенітет і
територіальну цілісність України. Раніше міністр оборони США Ллойд Остін висловив
готовність Вашингтону підтримати Україну в разі ескалації російської агресії. Росія,
зі свого боку, заперечує, що прагне збройного конфлікту з Україною, одночасно
застерігаючи Захід від будь-якого військового втручання в сусідню країну на боці
української влади та закликаючи Київ припинити те, що Кремль називає провокаційними
діями і нарощуванням напруженості.

Відомий американський аналітик
румунського походження, старший науковий співробітник Джеймстаунського фонду
(США) Владімір Сокор, в інтерв’ю Радіо Румунія висловив сумнів щодо ймовірності нового
військового наступу РФ в Україні. На його думку Москва чинить тиск та Київ з
тим, щоби змусити українську сторону застосувати положення підписаної у липні
2020 року угоди про повне та всеосяжне припинення вогню на лінії розмежування
на Донбасі. «Ця угода насправді є політичною, вона надає рівні права ЗСУ та силам у
Донецьку-Луганську. Обидві сторони однаково відповідають за моніторинг та
забезпечення режиму припинення вогню. Між цими двома силами встановлено
механізм зв’язку для забезпечення виконання і моніторингу, а також
дисциплінарних заходів проти військовослужбовців, які порушують режим
припинення вогню. Усе це за домовленістю, має здійснюватися на рівних між Збройним
силами України та силами Донецька і Луганська. А це означає, що Київ, з одного
боку, та Донецьк і Луганськ, з іншого, перебувають на рівних, збройні сили останніх
легітимізовані. І виходить так, що російські військові, які фактично командують
силами в Донецьку та Луганську, не є частиною цієї угоди, оскільки Росія не
визнає, що вона присутня там. Тож угода не стосується російського командування,
вона підтверджує російські тези, згідно з якими конфлікт в Україні має внутрішній
характер, що це громадянська війна і, що Росія не відіграє там жодної реальної
ролі, а Донецьк та Луганськ мають право існувати та навіть мати свої війська.»

Американський експерт румунського походження
Владімір Сокор каже, що президент Зеленський погодився на цю угоду через
негативний вплив свого радника Андрія Єрмака та через бажання будь-якою ціною
домовитись про зустріч з Путіним. «Щойно українці усвідомили свою помилку і не
застосували угоду. Не денонсували її, не відкликали підпис, а просто не
застосували, особливо через те, що військові зрозуміли згубний характер угоди.
Тим часом з липня 2020 року до цього року росіяни продовжують погрожувати
українцям, що якщо вони не повернуться до реалізації угоди, військові дії
загостряться, що і сталося. Особливо з лютого росіяни загострили військові дії,
скориставшись нервозністю політичного керівництва України. Політичне
керівництво України зробило велику політичну ставку на спробу довести, що
перемир’я діє і, що українських військових більше не вбивають. Росія звела нанівець
цю політичну інвестицію Зеленського,
який вже не може казати українським виборцям, що завдяки його зусиллям українські
військові не гинуть. Це гра Росії, яка намагається змусити Україну повернутися
до реалізації зазначеної угоди.»

Американський аналітик в інтерв’ю нашій
радіостанції прокоментував і розмову Емануеля Макрона, Ангели Меркель та Путіна
про Донбас без участі Володимира Зеленського. «Росія прагне досягти прямої домовленості
із західними співрозмовниками, якими зараз або фактично вже давно є лише
Німеччина та Франція. Інших західних співрозмовників немає. Росія хоче
домовитись із західними співрозмовниками, звісно, щодо України, але це не
означає, що Росія поставила хрест на чотиристоронньому, нормандському форматі,
який Москві буде потрібен, щоб остаточно юридично закріпити рішення відносно
України. Тож Росія не хоче «вбивати» цей формат, вона просто відклала його на
деякій час.»

Владімір Сокор каже, що
Росія створила собі безліч важелів впливу, які використовує на різних фронтах та
пропонує трансакції. Її пріоритетом номер один є Україна, але Росія пропонує щось
взамін, на кшталт: ми можемо допомогти вам у Лівії, якщо ви поступитися нам Україною.
«Росія не хоче вирішувати існуючий військовий конфлікт. Конфлікт на сході
України є лише одним із вимірів загального конфлікту між Росією та Україною.
Росія перебуває в стані конфлікту з Україною на багатьох рівнях, не лише
військовому, але й на політичному, економічному, культурному – на всіх рівнях.
Росія перебуває в стані конфлікту з Українською державою та українською нацією,
а військовий конфлікт на Донбасі – це лише один з аспектів загального
конфлікту. Росія хоче знищити Українську національну державу усіма засобами,
включаючи пропаганду, економічні заходи, частиною яких є Північний потік. Отже,
Росія не хоче вирішувати військовий конфлікт на Донбасі, вона прагне знищення
української національної держави, а на Донбасі Росія організовує крововилив
української держави. Москва зацікавлена в продовженні конфлікту на Донбасі, але
на рівні, який би не призвів до західного втручання.»

З 1 лютого у румунських кінотеатрах проходить показ
фільму «Донбас». У перші дні лютого кінофільм можна буде переглянути на
екранах кінотеатрів Бухареста, Констанци, Клуж-Напоки та інших міст Румунії.
Прем’єрний показ для румунських глядачів пройшов у столичному кінотеатрі ім. Ельвір
Попеско.

Кінострічку представив Надзвичайний та Повноважний посол
України Олександр Баньков, який звернувся до присутніх румунською мовою. «Я дуже
радий такому інтересу публіки до цього фільму, який був створений, зокрема і за
участі румунських колег. Хочу подякувати румунській команді за участь і
підтримку у створенні цього фільму. Щиро кажучи, для мене в цьому фільмі багато
особистого, тому що я народився в регіоні, про який йдеться у ньому. Взагалі,
сюжет фільму дуже сильний. Цей фільм про події, які відбувалися насправді в
період з 2014 по 2015 роки, про те, що відбувалося в той час та відбувається й
сьогодні на Донбасі. Зараз про це дуже багато говориться у всьому світі – про
територію, на якій розгорнувся і триває конфлікт між Україною та Росією.
Важливо, що зараз ви – в кінозалі і є така можливість показати вам цю картину.
Насправді це все сумно, ви побачите історію, яка вас зворушить, можливо й ні,
але вона – правдива і реальна. І це реальність, яка зараз по сусідству з вами», – сказав
Надзвичайний та Повноважний посол України Олександр Баньков.

Безпосередньо перед переглядом фільму до румунських
глядачів через Скайп звернувся і режисер Сергій Лозниця, який на той момент
перебував у Роттердамі. Глядачі привітали українського режисера оплесками. «Я дуже радий, що
фільм зараз виходить на екрани Бухареста і водночас готується реліз кінострічки
в Бенілюксі – в Бельгії та Нідерландах. Я хочу подякувати румунській команді,
зокрема співпродюсеру Крістіану Ніколеску за його участь в проекті», – сказав
Сергій Лозниця. Український режисер підкреслив, що жителі Європи не дуже
обізнані, щодо реального стану речей в Україні та не знають, що насправді
сталося на Сході. За його словами, фільм «Донбас» – це
можливість розповісти світові, що насправді сталося в Україні.

Кінофільм українського режисера Сергія Лозниці у
співавторстві з колективами із Франції, Німеччини, Нідерландів, в тому числі, й
з Румунії, був відзначений нагородою за кращу режисерську роботу на 71-му
Каннському кінофестивалі в номінації «Особливий погляд», під час
якого і відбулася міжнародна прем’єра. Пізніше «Донбас» пройшов
відбір Кіноакадемії США і потрапив в, так званий, «довгий список» номінантів
на Оскар. Водночас, кінострічка була презентована та відзначена нагородами на
кінофестивалях у Чехії, Канаді та Румунії та інших країнах. Зокрема,
співавторами від Румунії були оператор-постановник Олег Муту (представник нової
хвилі румунського кінематографу, лауреат премії ҐОПО та міжнародних премій у
галузі кіно за участь у зйомках кінострічок «4 місяці, 3 тижні та 2 дні» і «Смерть
пана Лезереску»), сценограф Крістіан Ніколеску, відповідальні за більшість спецефектів
у фільмі Адріана Іоніке та Серджиу Негуліч та актор Валеріу Андріуце.

Відоме французьке видання Le Figaro відзначало, що фільм «Донбас» – це
драма в стилі чорного гумору. Відгуки про «Донбас» вже є і в румунській пресі.
Так, відзначається, що картина пройнята густим чорним гумором, від якого
ніяковієш і не знаєш – чи сміятися чи плакати.

«Фільм «Донбас» розповідає про тамтешніх людей і про те,
як можна знищити останні рештки людяності у місці, де інтереси представників влади
переважають над інтересами пересічних людей. Глядачу не обов’язково треба знати
всю історію Донбаського регіону та чому він ніби відро між двома полюсами, котрі
стукаються лобами і розчавлюють все, що
опиняється між ними. Треба знати лише те, що як це відбувається і у нас, коли
верхівки воюють між собою, усе, що знаходитися внизу стає матеріалом для жертвопринесення. На
Донбасі ненависть і непорозуміння йдуть рука об руку і обидві вони слизькі як олія.
Відро, в якому опинився регіон з усіх сторін змащене олією, з нього, здається,
неможливо вийти не замастившись. Тому що скрізь поширюються фейкові новини, а де
немає фейкових новин, підливають масло у вогонь колективної люті з тим, щоб він
постійно горів чималим полум’ям. Звучить знайомо?» – пише автор статті на цю
тему в електронній публікації vice.com.

У фільмі йдеться про життя на окупованій території
України, про підмінену реальність на Донбасі, жертвами якої стали звичайні
люди, багато з яких, в результаті трагічних подій, лишилися своїх близьких,
домівок та вцілому свого звичного життя. Режисери акцентують увагу на тому, як
сепаратисти та бойовики моделюють провокації, використовуючи людей й тим самим
вносять розбрат в суспільству, поширюючи ворожнечу за національною ознакою, в
результаті чого регіон занурюються в насильство та свавілля. Автори
підкреслюють, що основним задумом було передати атмосферу постправди, фейкових
новин та фейкової ідентичності, що панує в регіоні в умовах гібридної війни.

Напруженість у відносинах між Україною і Росією досягла
небезпечно високого рівня,
зокрема після того як Москва пригрозила
дати відповідь Києву, якого
звинуватила в причетності до так званої диверсії в Криму. І навіть якщо на Донбасі ситуація дещо заспокоїлася,
жодного оптимізму і ентузіазму з цього приводу немає.

Перспектива україно-російських відносин стала однією з
головних тем інтерв’ю нашому радіо румунського експерта в області безпеки
і зовнішньої політики Клаудіу Деджерату, який наголосив на причинах загострення
відносин між Москвою і Києвом:
Хочу нагадати, що до цієї
заяви Російської Федерації про виявлення групи українських диверсантів, яка діяла в Криму, була новина про замах на главу самопроголошеної ЛНР. У ній було
подібне одностороннє офіційне визначення Російською Федерацією як терористичний
замах на лідера ЛНР, вчинений українськими диверсантами. На
мій погляд це частина російської кампанії з просування і доведення цього стану
невизначеності, хоча насправді немає ніякого підтвердження від інших незалежних
джерел про реальність, яка лежить в основі таких повідомлень з російського боку. Політичний інтерес Росії підтримувати такий стан, скажімо
невизначеності і занепокоєння пов’язаний із зобов’язанням, яке Російська Федерація
взяла на себе щодо стабілізації ситуації в регіоні і виконання мінських
домовленостей. Насправді ж Росія за допомогою цих подій та операцій в Криму
намагається продемонструвати, що насправді ситуація нестабільна, що Україна
фактично не виконує угоди і приховати той факт, що Москва не виконала жодне
взяте на себе зобов’язання щодо мирного врегулювання ситуації в регіоні.

Офіційний Київ, зі свого боку, категорично заперечує
причетність до підготовки і проведення диверсійних дій на Кримському
півострові. Ця ситуація нагадує події восьмирічної давності, коли Росія
звинуватила Грузію в акті агресії проти російських миротворців. Румунський
аналітик Клаудіу Деджерату стверджує, що і на цей раз Росія намагається
представити викривлену картину ситуації. Є два елементи, що підтверджують тезу
про те, що Росія щось будує, а не просто робить заяви про ескалацію ситуації.
На вересень в Російській Федерації були намічені дві важливі події. По-перше – парламентські вибори, на яких конфлікт в Україні використовувався партією пана
Медведєва в електоральних цілях. По-друге, теж у вересні відбулася інша важлива
подія, на цей раз військового характеру і ми побачили в цьому контексті активне
переміщення військової техніки, в тому числі в Криму. Мова йде про масштабні
стратегічні командно-штабні навчання Кавказ 2016, що охопили Південний військовий округ
Російської Федерації, від Каспійського до Чорного моря і Криму. Напевно, це
складові, скажімо осінньої стратегії Російської Федерації щодо України.

У цьому
контексті постає запитання про існування ризиків ще більшого загострення
ситуації на сході України, аж до відкритого вторгнення Росії? Клаудіу Деджерату:
Такий варіант виключити ніяк не можна,
тому що зазвичай під стратегічними командно-штабними навчаннями Росія
приховує справжні військові операції. Те саме відбулося і за кілька тижнів до
вторгнення в Україну, тобто під приводом військових навчань поблизу кордону з
Україною були переміщені війська в інших цілях. У той же час, це може бути
просто російським методом ведення переговорів, щоб змусити Вашингтон погодитися
на зустріч на високому рівні.

У перші дні червня, після дворічної паузи, у
Берліні були відновлені переговори щодо Придністровського врегулювання у
форматі «5+2», в якому Молдова та невизнана Придністровська молдовська
республіка є сторонами, Росія, Україна та ОБСЄ
виступають посередниками, а ЄС та США є спостерігачами. Останній раунд переговорів
між Кишиневом і Тирасполем відбувся рівно два роки тому, а зараз діалог був
відновлений з ініціативи та під егідою
Німеччини, яка головує в ОБСЄ.

Відомий румунський аналітик і директор Чорноморського університетського
фонду Румунії Дан Дунгачу стверджує, однак, що відновлення цих перемовин в
нинішньому регіональному контексті є великою помилкою. В ефірі національного
телебачення він пояснив свою позицію тим, що Молдова сьогодні перебуває в
слабкій позиції у переговорах, Росія всіляко намагається скористатися
контекстом, Сполучені Штати недостатньо уважні до регіону, а Німеччина хоче
«успішно» завершити своє головування в ОБСЄ. Аналітик переконаний, що будь-які
переговори, навіть з технічних питань є вигідними придністровський стороні,
тобто Росії.

Дан Дунгачу: «Перше, що слід прокоментувати це – наскільки доречним є
відновлення переговорів у форматі «5+2» в нинішньому дуже складному
регіональному контексті, в якому паралельно йдуть перемовини про статус Донбасу.
Ця синхронність, на мій погляд, є дуже тривожною. Чому? Тому що, якщо реально
подивитися на речі, то можна буде помітити, що будь-яке рішення
придністровського конфлікту, очевидно буде застосоване на Донбасі, і навпаки.»

Румунський оглядач переконаний, що так пояснюється наполегливість Росії
щодо відновлення переговорів у форматі «5+2». На його думку, будь-яка поступка
Кишинева вплине на Київ і навпаки, тому що Росія шукає слабку ланку, яка б
погодилася на так звану «широку автономію», фактично федералізацію на Донбасі
чи в Придністров’ї. Дан Дунгачу каже, що Київ знаходиться в гіршому становищі у
переговорах через зовнішній тиск щодо дотримання Мінських угод, зокрема
проведення виборів на окупованих територіях і надання особливого статусу
Донбасу.

Дан Дунгачу: «Але найголовнішим аспектом є те, що той, хто поступиться
першим створить прецедент для іншої сторони. Стратегічна помилка, яку
допускають обидві держави полягає в тому, що вони не узгоджують спільну
позицію. Якщо Молдова поступиться у цих переговорах, то вставить ніж у спину
України. Тому що, повторюю, ця модель буде застосована в Україні. Молдова в
даний момент намагається рухатися як риба, вислизнути з рук, але це ризикована
гра. І замість того, аби Україна і Молдова стали партнерами, в тому числі у цих
переговорах, складається таке враження, що обидві сторони діють, практично, одна
проти іншої.»

Аналітик вважає, що Україна і Молдова мають перейти від оборони у наступ,
не дозволяти Росії вигравати в ході переговорів і в політичному плані, після її
перемоги у військовому і це, на його думку, може бути зроблено шляхом оголошення
Донбасу і Придністров’я окупованими Росією територіями.

Дан Дунгачу: «Кишинів і Київ мають разом чітко заявити, що ці території не
можуть бути предметом переговорів з Росією. Повинні сказати Москві, що якщо
вона сподівається на те, що Кишинів і Київ, за підтримки європейців, будуть
фінансово підтримувати ці території, а вона в цей час зберігатиме стратегічний
контроль над ним, то помиляється. Уявіть собі, що сьогодні або завтра Київ і
Кишинів скажуть, що припиняють будь-які переговори з Росією і, якщо вона хоче
контролювати ці території, оголосять іх тимчасово окупованими. Не відданими, не
визнаними, а окупованими, якими Молдова або Україна не мають можливість
управляти. Це було б стратегічним ходом України і Молдови, рішучим наступом
проти Російської Федерації.»

Жоден західний партнер – Німеччина, Франція чи США, не матиме, що робити, коли буде поставлений перед таким фактом, – каже Дан Дунгачу,
який вважає, що саме тому Москва
наполягає на окремих переговорах в сподіванні, що ці дві країни не об’єднаються
проти Російської Федерації. У висновок, – сказав Дан Дунгачу, зараз Київ і
Кишинів мають налагодити ефективне партнерство в питанні заморожених конфліктів
у цих двох країнах і, за підтримки західних партнерів, перекласти
відповідальність на Росію, а вони в цей час мусять проводити реформи, конче
необхідні для наближення до євроатлантичного простору.

Надзвичайно складна ситуація в Україні, зокрема анексія Криму Російською Федерацією та збройний конфлікт на сході за яким очевидно стоїть Москва, яка всіляко намагається дестабілізувати сусідню країну, вже багато часу перебувають у центрі уваги міжнародної спільноти, в тому числі офіційного Бухареста. Румунія, східний форпост ЄС та НАТО, з великою стурбованістю спостерігає за розвитком конфлікту в сусідній Україні, особливо в останні дні, коли ситуація на Донбасі різко загострилася.

“Звичайно, що наявність конфлікту неподалік нашого спільного кордону з Україною, в декількох сотнях кілометрів, змушує нас бути дуже обережними. На жаль, ми повинні визнати, що ситуація вийшла за рамки міжнародних договорів, які для нас, європейців, я думав, що є дуже чіткими в цьому регіоні. Очевидно, що Російська Федерація вийшла з цих міжнародних конвенцій, перетнула червону лінію”, – сказав з цього приводу президент Румунії Клаус Йоханніс.

З іншого боку міністр закордонних справ Румунії Богдан Ауреску, в інтервю приватному румунському телеканалу наголосив на порушенні Росією та сепаратистами усіх положень мінських домовленостей, відзначивши, що обстріл Маріуполя та загибель мирних жителів міста став переломним моментом у ставленні міжнародного співтовариства і передусім Євросоюзу до конфлікту на сході України: “Найближчим у часі моментом, що мав надзвичайно потужний вплив на міжнародне співтовариство був обстріл Маріуполя 24 січня, в результаті якого загинули 30 осіб і понад 200 людей отримали поранення. Дійсно у вересні в Мінську, були укладені угоди, які заклали, принаймні теоретично, основу для припинення вогню і для вжиття цілої низки заходів, які б дозволили у встановленні миру і безпеки на Сході України, не обовязково у вирішенні конфлікту загалом, а хоча б для припинення бойових дій. На жаль, ці угоди не були дотримані. Саме тому міжнародне співтовариство, в свою чергу, активізувало зусилля з пошуку дипломатичного рішення.”

Глава румунського зовнішньополітичного відомства заявив, що на позачерговому засіданні Ради ЄС наполягав на необхідності посилення санкцій проти Російської Федерації через значне погіршення ситуації в Україні та «чіткі докази» безпосередньої підтримки Росією сепаратистів на сході України. Він вважає, що лише так Кремль сяде за стіл переговорів. “Санкції не запроваджуються тільки, щоб покарати державу, а й для знеохочення до певних дій і в той же час для стимулювання дипломатичних зусиль заради досягнення домовленості. Звичайно дипломатичні зусилля тривають. На засіданні Ради міністрів закордонних справ ЄС було прийнято ряд рішень, а те що відбувається в дипломатичному плані на цьому тижні є наслідком цих рішень. З одного боку, було прийнято рішення про продовження існуючих санкцій з березня по вересень, тобто відповідне рішення було прийняте раніше, не чекаючи кінця березня для продовження режиму санкцій. Було вирішено також поширити санкції на ще певну кількість осіб та організацій. Водночас ми домовилися посилювати або ні санкції в залежності від ходу переговорів.”

Богдан Ауреску заявив, що міністри закордонних справ вирішили ввести санкції ще до 19 осіб та 9 компаній, причетних до підриву територіальної цілісності і суверенітету України, але додав, що рішення набуде чинності 16 лютого 2015 року, і може бути переглянуте у разі досягнення прогресу в триваючих на цьому тижні переговорах. “Ми обговорили на засіданні Ради міністрів закордонних справ ЄС можливість того, що, у разі прогресу і досягнення на переговорах конкретних результатів, з одного боку, а з іншого боку, у результаті дипломатичних рішень ситуація на сході України покращиться, призупинити на більш довший інтервал часу дію прийнятих сьогодні рішень.”

Конфлікт в Україні став однією з центральних тем Мюнхенської конференції з питань безпеки, на якій Румунію представив Богдан Ауреску. Виступаючи під час круглого столу “Поза Україною – невирішені заморожені конфлікти в Європі” він сказав, що погіршення безпекової ситуації та повязані з цим події у південно-східній Україні свідчать про тривожну тенденцію, яка може призвести до виникнення нового замороженого конфлікту за придністровським зразком. Богдан Ауреску наголосив на необхідності спробувати знайти зразок вирішення заморожених конфліктів в Європі, які, навіть якщо мають специфічні відмінності, мають багато схожих елементів.

Тим часом у Бухаресті екс-президент Румунії Траян Бесеску відзначив іншу загрозу національній безпеці України, яка, частково, призвела до нинішньої ситуації в країні. Йдеться про корупцією у вищих ешелонах колишньої української влади, з якою повинне боротися нове керівництво України: “Великою реальністю України було те, що ця країна була недієздатна через корупцію. Найбільшою проблемою українців не був вибір між Європейським та Євразійським союзами, найбільшою проблемою України було те, що корупція прогризла державу. Тодішня влада прикидалася, що не чує вимог учасників Майдану. Я зрозумів тоді, що Румунія не може потягнути Україну за собою в Європейський Союз, і ніхто не зміг цього зробити, в чому ми переконалися пізніше. Румунія не може бути першим захисником інтересів України, тому що не має необхідних фінансових і дипломатичних ресурсів. Коли я кажу дипломатичні ресурси, я не маю на увазі відсутність дипломатів, я маю на увазі те, що ми не маємо жодних переконливих аргументів щодо нашої здатності бути локомотивом, який потягне Україну до Європейського Союзу.”